Українська модель банкрутства фізичної особи: рік від набуття чинності нового кодексу

Фінансова прірва – найглибша з усіх прірв:у неї можна падати все життя

21 жовтня 2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ), який, серед інших нововведень, запровадив в Україні інститут так званого «споживчого банкрутства» – банкрутства фізичних осіб.

Не зважаючи на численні публікації у ЗМІ з приводу даного нововведення, громадяни з насторогою відносяться до інституту банкрутства фізичних осіб, і продовжують переховуватись від кредиторів, державних і приватних виконавців, колекторів, замість того, щоб почати своє фінансове життя «з чистого аркушу». То чи таке страшне банкрутство фізичних осіб, як його малюють?

Перш за все, розберемось із тим, хто може оголосити себе банкрутом. Портрет типового боржника, який ініціює справу про банкрутство щодо себе, наступний:

Українська модель банкрутства фізичної особи: рік від набуття чинності нового кодексу

це особа, яка має банківський кредит (часто – валютний) із простроченням повернення боргу, а також значний борг за відсотками по тому ж кредиту;з майна у такого боржника є невеличка квартира, гараж, можливо автомобіль; також така особа має інші, небанківські борги (за комунальні послуги, податкові борги тощо);щодо боржника відкрите виконавче провадження, але воно безрезультатне;шансів визнати недійсним кредитний договір з банком – немає.

  • За перелічених обставин звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність такого боржника – хороше рішення.
  • Умовами відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є:
  • Розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше ніж 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2020 р. це 141 690,00 грн. Необов’язковою є безспірність цих вимог у розумінні попереднього Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Існування вимог кредитора та їх визнання боржником може підтверджуватися актом звірки грошових вимог.

  1. Боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших платежів у розмірі більше, ніж 50% місячних платежів за кожним з кредитних або інших зобов’язань впродовж 2-х місяців.
  2. У виконавчому провадженні (приватним або державним виконавцем) була винесена постанова про відсутність майна фізичної особи, на яке може бути звернуте стягнення.
  3. Інші обставини, які можуть свідчити про неплатоспроможність (тут варто наголосити на можливій суб’єктивній оцінці таких обставин судом, яка дає підстави припускати, що умови відкриття провадження, передбачені в Кодексі, не є вичерпними).

Подання боржником декларації про свій майновий стан за 3 роки (у розрізі кожного року), що передували поданню заяви. Така декларація повинна містити інформацію не лише щодо майна боржника, але й щодо майна, доходів та витрат членів його родини, які перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Справа розглядається господарським судом за місцем знаходження боржника. При чому важливо, що ініціювати таку справу може тільки боржник, кредитори таким правом не наділені.

Не зважаючи на привабливість інституту банкрутства фізичних осіб, він поки що не набув такого масового поширення, як того очікував законодавець. Одна із основних причин – це міфи, які панують у суспільстві з приводу банкрутства фізичних осіб. Розвіємо основні з них.

Українська модель банкрутства фізичної особи: рік від набуття чинності нового кодексу

Міф 1. Банкрутом можна визнати тільки фізичну особу – підприємця.

Насправді з 21 жовтня 2019 року правила про відновлення платоспроможності поширюються не лише на підприємців, а на всіх громадян, які опинилися у складному матеріальному становищі.

Міф 2. Після визнання банкрутом фізичній особі можуть заборонити виїзд за кордон.

Обмеження боржника у праві виїзду за кордон – це захід, який застосовується у виконавчому провадженні, для тих же, кого вже визнано банкрутом, такого обмеження не передбачено.

Міф 3. Після застосування процедур банкрутства у боржника можуть забрати останнє житло і «виставити» на вулицю.

До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення.

Міф 4. Після застосування процедур банкрутства боржник звільняється абсолютно від усіх боргів і більше кредитори не можуть заявляти вимоги до такого боржника.

Боржник звільняється від боргів, АЛЕ вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Міф 5. Після визнання фізичної особи банкрутом вона не має права реєструватись як підприємець.

Подібна норма була у попередньому законі і стосувалась банкрутства ФОПів, однак якщо говорити про так зване споживче банкрутство, то таких обмежень немає.

На перший погляд, процедура банкрутства є досить привабливою, оскільки на думку пересічних громадян, можна позичити гроші і не віддавати їх за допомогою механізмів банкрутства, визначених законом. Однак це не так.

Дана процедура дійсно економічно приваблива для тих боржників, у яких сума боргу є значною і в них є обмаль майна, оскільки процедура ця – не із дешевих, враховуючи необхідність оплати праці арбітражного керуючого, а часто, – і адвоката.

Ірина Бутирськакандидат юридичних наук,асистент кафедри процесуального права

Банкрутство фізичної особи: наслідки, про які має знати кожен

Донедавна в українському законодавстві була передбачена процедура банкрутства лише для юридичної особи чи юридичної особи-підприємця. Процедури банкрутства фізичної особи, що не є підприємцем, в Україні не існувало. Найбільш значущою зміною, запровадженою Кодексом з процедур банкрутства, стала можливість визнавати банкрутами фізичних осіб.

  • На сьогодні справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцем проживання фізичної особи.
  • Кого з фізичних осіб можуть визнати банкрутом?
  • Кожного, хто відповідає умовам цієї процедури.

По-перше, ініціювати у суді порушення справи про банкрутство фізичної особи може лише сам боржник. Якщо позичальник не хоче, щоб ця процедура до нього застосовувалася, кредитор цього зробити не зможе.

По-друге, відкрити провадження про неплатоспроможність можна лише за низки умов:

  • розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором(кредиторами) становить не менше тридцяти мінімальних розмірів заробітноїплати;
  • боржник припинив погашати кредити чи здійснювати інші планові платежі у розмірі більше як п’ятдесят відсотків місячних платежів покожному з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
  • винесено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке можна звернути стягнення;
  • існують інші обставини, які підтверджують про те, що у найближчий час боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Будуть піддаватись сумніву угоди, які укладались боржником до ініціювання справи про банкрутство.

Тобто, якщо незадовго до процедури банкрутства майно відчужувалось або переписувалось наблизьких людей, такий боржник не зможе скористатись цією процедурою.

Так само, якщо боржник просить визнати себе неплатоспроможним,але в цей час у його родичів і близьких зазначені великі статки, то процедура банкрутства до такої людини також застосовуватись не буде.

З метою відновлення платоспроможності боржника розробляється план реструктуризації боргів боржника.

Він затверджується судом лише після повного погашення боргів боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, якщо така заборгованість існує.

У разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення вимог боржника, господарський суд виносить постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

Керувати вирішенням фінансових проблем боржника буде арбітражний керуючий. Він отримає право доступу до інформації проборжника, його майно, доходи і кошти, у тому числі — до конфіденційної інформації, яка міститься в державних базах даних і реєстрах.

  1. Його завдання — скласти план реструктуризації кредиту і, якщо компромісу з банком не досягнуто, — продати майно позичальника, щоб розплатитися за зобов’язаннями.
  2. Реструктуризація передбачає використання розстрочки, прощення боргів, зміни строків виплати платежів та інших інструментів, щоб вивести боржника з кризової ситуації.
  3. Такий спосіб має обмеження:
  • не можуть бути реструктуровані кредити,отримані на відпочинок, розваги, придбання предметів розкоші, або борги,що з'явилися через участь в азартних іграх та парі.
  • борги, які стосуються аліментів.

Процедура погашення боргів шляхом продажу майна використовується тоді, коли неможливо погасити борги інакшим способом.

На продаж може бути виставлене будь-яке майно, крім єдиного житла боржника (квартира до 60 кв м або будинок до 120 кв. м), коштів на пенсійних рахунках та у фондах соцстрахування.

Станом на 1 листопада 2020 року з дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства порушено провадження у справах про банкрутства фізичних осіб:

  • м. Київ – 34;
  • Київська обл. – 6;
  • Черкаська обл. — 10.

Для фізичної особи, визнаної банкрутом, в майбутньому існуватимуть обмеження, про які варто подумати завчасно:

  • за її заявою протягом п’яти років після визнання банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства;
  • протягом п’яти років перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави необхідно буде письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності контрагентів.

Крім того, протягом трьох років після визнання її банкрутом, така фізична особа не буде вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію.

Читайте также:  Мастерство переговоров или как заставить вернуть долг злостного должника

Тож перш ніж вдаватись до процедур банкрутства радимо задіяти всі можливі ресурси для погашення боргів. Адже оголошення «особистого дефолту» повинно бути застосовано тільки у разі, якщо це дійсно єдиний можливий крок.

Українська модель банкрутства фізичної особи: рік від набуття чинності нового кодексу

Національна Асоціація Адвокатів УкраЇни — Банкрутство фізичних осіб: кому і для чого воно потрібно

21 жовтня 2019 року відбудеться введення в дію КОДЕКСУ УКРАЇНИ З ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника — юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також містить нововведення —  відновлення платоспроможності фізичної особи.

Загалом Банкрутство в Україні є поширеним явищем. Так, за даними  OpenDataBot, станом на 2018 рік в процедурі банкрутства перебуває понад 2 тис. Підприємств.

Причини банкрутства фізичних осіб є різні: з-поміж них неефективне розпорядження власними активами або надмірність взятих на себе фінансових зобов'язань. Також причинами можуть бути зміни у монетарній або кредитно-фінансовій політиці держави.

Наявність таких факторів призводить до неплатоспроможності фізичних осіб. Тобто, їх нездатності самостійно розрахуватись з кредиторами.

Однак, сама по собі неплатоспроможність не є банкрутством, а лише його передумовою. Для запровадження процедури банкрутства необхідні характерні ознаки: розмір грошових вимог; спірність вимог; строк несплати; наявність виконавчого провадження.

  • Рішення про порушення провадження у справі про банкрутство приймається виключно господарським судом.
  • Хто може бути банкрутом?
  • Провадження у справі про неплатоспроможність боржника — фізичної особи або фізичної особи — підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
  • Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
  • 1) розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
  • 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
  • 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
  • 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
  • Оскільки редакцією статті встановлена можливість посилання на інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності), зазначений перелік не є вичерпним, достатньо наявності однієї з підстав.
  • Законодавче установлення механізму банкрутства фізичних осіб стало позитивним кроком у розвитку інституту банкрутства і єдиним законним вирішенням питання багатьох громадян, які опинились у скрутному фінансовому становищі.
  • Хто може ініціювати процедуру банкрутства фізичної особи? 
  • Ініціювати банкрутство може виключно боржник – фізична особа.  До своєї заяви боржник має додати наступні документи:
  • 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
  • 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи — підприємця;
  • 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) — його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
  • 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
  • 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
  • 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, — ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов’язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
  • 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
  • 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
  • 9) копія трудової книжки (за наявності);
  • 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
  • 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
  • 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
  • 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
  • 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115  Кодексу з процедур банкрутства.
  • Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов’язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

Статтею 34 ЗУ “Про виконавче провадження передбачено, що 4викоавчі дії щодо боржника у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) зупиняються.

  1. Наслідки визнання фізичної особи банкрутом у справі про неплатоспроможність. 
  2. Господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника — фізичної особи від боргів.
  3. Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов’язку повернення непогашених боргів, а саме:
  1. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
  2. сплати аліментів;
  3. виконання інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи.

Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.

Відповідно до Кодексу з процедур банкрутства щодо фізичної особи — банкрута встановлюються певні обмеження. Так:

  1. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому Кодексом.
  2. Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
  3. Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.

Процедура погашення боргів боржника. 

Погашення боргів боржника – це наслідок визнання боржника банкрутом. Ця процедура вводиться у разі неможливості відновити платоспроможність боржника. Після визнання боржника банкрутом наступають такі наслідки:

  • Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.
  • Повідомлення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника офіційно оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України протягом трьох днів з дня прийняття відповідної постанови суду.
  • Не пізніше 30 днів з дня введення процедури погашення боргів боржника керуючий реалізацією майна спільно з боржником проводить інвентаризацію майна боржника та визначає його вартість.
  • З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.
  • З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.

До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення. До складу ліквідаційної маси не включаються кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.

Арбітражний керуючий у справах про неплатоспроможність фізичної особи

Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право:

  1. запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою щодо майна боржника — фізичної особи, у тому числі які містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю;
  2. отримувати інформацію з державних реєстрів, у тому числі з бюро кредитних історій, у порядку, передбаченому законодавством;
  3. здійснювати огляд майна боржника;
  4. отримувати інформацію про рух коштів на рахунках боржника відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Читайте также:  Кирилл Фесик выступил на vi Международном Форуме Развития Юридического Бизнеса

Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов’язаний:

  1. організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість;
  2. брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження до господарського суду;
  3. відкрити спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами;
  4. погашати вимоги кредиторів згідно з черговістю у процедурі погашення боргів боржника, а якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника — відповідно до плану реструктуризації за рахунок коштів, отриманих від продажу такого майна;
  5. якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника, звітувати перед господарським судом та зборами кредиторів про результати продажу майна боржника протягом трьох робочих днів з дати такого продажу;
  6. виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника;
  7. здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.

Кредитори мають право за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду.

Для забезпечення виконання повноважень керуючого реструктуризацією та/або керуючого реалізацією майна боржника арбітражний керуючий може залучати на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, а за відсутності коштів у боржника — на підставі рішення зборів кредиторів за рахунок кредиторів. Дозвіл на залучення таких осіб надає господарський суд на підставі мотивованої заяви арбітражного керуючого про необхідність їх участі у справі, в якій зазначається розмір оплати їх послуг.

Висновки. 

З огляду на зазначене, можна стверджувати, що банкрутство може стати дієвим механізмом як для боржника фізичної особи, щоб зберегти та акумулювати свої активи чи відновити платоспроможність, так і для кредитора. Кредитор, шляхом участі у зборах  кредиторів, має можливість реально впливати на виконання зобов’язань боржника, а не лише спостерігати зі сторони, як це відбувається у звичайному виконавчому провадженні.

Однак в українських реаліях банкрутство часто може використовуватися недобросовісно, для незаконного збагачення, рейдерського захоплення, ухилення від повернення боргів кредиторам, приховування розкрадань, шахрайства, тощо.

Наприклад, щоб уникнути погашення боргів, створюється штучна заборгованість боржника перед іншими фізичними особами.

В процесі банкрутства з’ясовується, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а заставне майно відсутнє, тому погасити вимоги кредиторів неможливо.

При цьому за підсумками такого «банкрутства» всі вимоги перед усіма кредиторами вважаються погашеними”,

Інший варіант недобросовісного використання цього інституту, – виведення активів в процесі погашення боргів та реалізації майна фізичної особи-банкрута.

Автор публікації: Юрій Григоренко

Кодекс з процедур банкрутства: загальна характеристика та приховані нюанси | БІЗНЕС

15 квітня Президент України підписав Кодекс з процедур банкрутства. Відповідний законопроект було прийнято Верховною Радою ще в жовтні минулого року, однак чинності він набере лише восени 2019 року.

Як бачимо, Україна не квапиться реформувати сферу банкрутства, незважаючи на те, що потреба в змінах назріла вже давно. Згідно з дослідженням Світового банку «Doing Business» в 2018 Україна посіла лише 145-те місце за показником врегулювання неплатоспроможності, «завдяки» чому впритул наблизилась до Бангладеш (153 місце) та Зімбабве (159 місце).

Така невтішна статистика нікого не здивувала, оскільки неефективність діючої системи банкрутства в нашій країні є очевидною.

Приміром, в Україні середня тривалість судової тяжби по врегулюванню неплатоспроможності складає 2,9 років. Тоді як в Ірландії цей процес завершується максимум за 4 місяці.

Крім того, вітчизняна процедура банкрутства є досить затратною: її вартість в Україні складає не менше 40,5% від вартості майна боржника. Для порівняння: аналогічні затрати в США, Норвегії та Австралії складають лише 1%.

До того ж в Україні досить низький індекс стягнення заборгованості — лише 8,9. В розвинутих країнах цей показник встановлено на рівні 71,2, а в Норвегії та Японії — понад 90.

Як бачимо, звернення до суду з метою врегулювання неплатоспроможності в Україні є нераціональним та невигідним. Тоді як в розвинутих країнах такий спосіб широко використовується для реанімації бізнесу. Наприклад, саме оперативна процедура подолання неплатоспроможності в США свого часу дозволила запобігти банкрутству таких компаній як Pixar, Marwell Enterprises, General Motors та Chrysler.

  • Цілі і завдання прийняття Кодексу з процедур банкрутства
  • Автори Кодексу переконані, що його прийняття сприятиме підвищенню ефективності процедури банкрутства в Україні, наблизить її до світових стандартів та забезпечить належний рівень захищеності прав кредиторів та боржників.
  • Загальна характеристика і основні положення Кодексу

Кодекс з процедур банкрутства складається з чотирьох книг: перша книга регулює загальні положення та строки, друга — діяльність арбітражних керуючих, третя — питання банкрутства юридичних осіб. Четверта книга є новелою в українському законодавстві — передбачає банкрутство фізичних осіб.

  1. Ключові нововведення
  2. З метою реформування механізмів банкрутства, новий Кодекс, серед іншого передбачає наступні нововведення:
  3. зміна підходу до оплати праці арбітражного керуючого задля гарантування йому належного фінансування

Кодексом (ч.1 ст.30) підвищено розмір основної винагороди арбітражного керуючого, встановлено поняття додаткових доплат, а також передбачено обов'язкове авансування кредитором та боржником винагороди арбітражному керуючому у розмірі 3 мінімальних зарплат за три місяці виконання повноважень (ч.2, ч.4 ст. 34 Кодексу).

скорочення строків розгляду справ, зокрема, за рахунок зменшення кількості оскаржень

Відтепер більшість ухвал суду не підлягатимуть оскарженню в касаційному порядку. Зокрема, згідно з ч. 3 ст.

9 Кодексу у касаційному порядку не підлягають оскарженню всі постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім таких: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

  • удосконалення процедури продажу активів боржника
  • Зокрема, пропонується встановити контроль за продажем істотних активів та забезпечити продаж усього майна на відкритому аукціоні.
  • підвищення рівня відповідальності менеджменту підприємства-боржника за невжиті заходи для попередження банкрутства

Відповідно до ч.5 ст. 34 Кодексу керівник боржника несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів в тому випадку, якщо він своєчасно не повідомив про неплатоспроможність підприємства.

Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом.

У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

забезпечення можливості визнати недійсними будь-які майнові правочини боржника з пов'язаними особами впродовж останніх трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства

Зокрема, ст.

42 Кодексу передбачає, що правочини боржника, які були вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони нанесли збитки для боржника або кредиторів.

  1. запровадження процедури банкрутства фізичної особи
  2. Відповідно до ст. 115 Кодексу провадження у справі про неплатоспроможність боржника — фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника і лише за наявності наступних умов:
  3. — заборгованість становить не менше ніж 30 МРЗП;
  4. — боржник припинив погашати кредити або здійснювати інші планові платежі в розмірі понад 50% місячних платежів за кожним із зобов'язань впродовж останніх 2-х місяців;
  5. — відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення (є постанова у виконавчому провадженні);
  6. — існує загроза неплатоспроможності (наявність обставин, що підтверджують реальність можливого невиконання боржником своїх грошових зобов'язань).
  7. Кредитор не має право ініціювати банкрутство фізичної особи ні за яких умов, навіть за наявності безспірної заборгованості.

Після порушення процедури банкрутства сума боргу фізичної особи фіксується, нарахування відсотків і штрафів припиняється. А по завершенню процедури всі борги списуються, навіть якщо майна боржника не вистачило для розрахунків.

Водночас банкрут повинен надати вичерпну інформацію про своє майно і майно членів своєї родини. Подання неправдивої інформації матиме наслідком закриття провадження у справі.

  • Впродовж наступних трьох років банкрут не може вважатися особою із бездоганною діловою репутацією, і впродовж п'яти років має повідомляти про своє банкрутство, якщо хоче укласти договір позики, застави чи поруки, або взяти кредит.
  • Цікаво, що у випадку визнання фізичної особи банкрутом, в ліквідаційну масу включатиметься все майно боржника, навіть те, що знаходиться в спільній власності та було набуто боржником після порушення процедури банкрутства.
  • реструктурувати борги фізичної особи
  • Однією з суттєвих новел нового Кодексу є інститут реструктуризації боргу фізичної особи, який здійснюватиметься під контролем професійного арбітражного керуючого та суду.
  • Процедура реструктуризації врегульована ст. 124 Кодексу і пропонує наступні можливості:
  • — реалізацію майна за принципом системи ProZorro;
  • — відстрочку, розстрочку або списання боргу;
  • — зміну термінів та розміру боргу, можливість повернути борг третьою стороною.

Звісно, тут не обійшлося без обмежень. Зокрема, в цілях «виховання» Кодекс заборонив реструктурувати борги, які виникли з кредитів на відпочинок і розваги, а також борги, що стосуються аліментів.

вирішити питання іпотечних кредитів

Однією з найсуттєвіших новел нового Кодексу є спроба врегулювати іпотечні кредити.

Сьогодні в Україні на балансах банків, що ліквідуються, нараховується близько 40 тисяч іпотечних позик на загальну суму 68 млрд гривень. Лише 3% з них сплачуються позичальниками, які не бажають виконувати свої обов'язки за кредитом, прикриваючись мораторієм на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який було введено ще в 2014 році.

  1. Однак, з набранням чинності новим Кодексом зазначений мораторій втрачає чинність.
  2. Тепер у боржників, які брали іпотечні кредити, з'явиться два шляхи вирішення питання боргів.
  3. Перший: оголошення процедури банкрутства та продаж іпотечного майна на аукціоні.
  4. Другий: реструктуризація валютної іпотеки, процедура якої детально прописана в Прикінцевих положеннях Кодексу.
Читайте также:  Екстрадиція в США: кого віддають в руки Америки і як уникнути видачі з України

Механізм реструктуризації передбачає, що всі вимоги забезпеченого кредитора, які виникли з кредиту в іноземній валюті конвертуються у гривню по курсу НБУ на день відкриття справи про неплатоспроможність і погашаються боржником відповідно до плану реструктуризації в розмірі 100 відсотків від ринкової вартості такої квартири або житлового будинку, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором. Ця сума має бути зменшена пропорційно до частини тіла валютного кредиту, який був погашений.

Для житла менше 60 кв.м дозволяється виплачувати заборгованість 5 років за річною ставкою, яка на 1 відсотковий пункт більша ніж в середньому по банківській системі. Для житла площею більше 60 кв.

м — 10 років за ставкою, більшою за середньобанківську на 3 відсоткові пункти.

Тільки при 100%-му погашенні реструктуризованого боргу через вказані 10-15 років боржник звільняється від решти зобов'язань — штрафних санкцій і пені, які сформувалися через прострочення обов'язкових щомісячних платежів.

Висновок

Кодекс України з процедур банкрутства безперечно є прогресивним кроком у розвитку вітчизняної правової системи. Очікується, що завдяки новому Кодексу боржник нарешті зможе отримати належний захист, а кредитор, зі свого боку, отримає гарантію повернення позик. Однак, чи виправдаються такі очікування як завжди покаже час і правозастосовча практика.

Нагадаємо, перевірити вашого контрагента на благонадійність і дізнатися про наявність відкритих процедур банкрутства можна за допомогою сервісу CONTR AGENT від ЛІГА:ЗАКОН. Ви можете перевірити контрагента, який вас цікавить, прямо зараз, оформивши заявку на тестовий доступ до сервісу.

Тяжкий шлях до боргової свободи: як (не) працює банкрутство і чому фізособи можуть про це лише мріяти

Віднедавна в Україні працює кодекс, який дозволяє громадянину оголосити себе банкрутом і списати борги.

Скористатися цим правом можуть українці, які потрапили в скрутні життєві обставини і потопають у боргах.

За даними Мін'юсту, банкрутами стали лише 38 осіб, хоча офіційно в Україні боржниками є понад 760 тис громадян. На шляху до звільнення від боргів стоїть одна перепона: надто висока вартість проведення процедури банкрутства.

Громадяни не можуть сплатити кілька десятків тисяч гривень, тому далі ведуть безрезультатні перемовини з колекторами.

Як вийшло, що простих громадян позбавили можливості вибратися з боргової ями та чи є вихід із ситуації?

Ідею для публікації запропоновано учасником клубу УП

Надія на банкрутство

Чи не найбільше на банкрутство чекають жертви мікрофінансових організацій (МФО). Ці люди довірилися рекламі про швидкі гроші під 0%, і реальні ставки 500-700% річних стали для них холодним душем. Киянка Анна – одна з жертв.

«У 2017 році в мене була робота, на якій я отримувала нестабільну зарплату. Я могла забирати її частинами, по 100-200 гривень, а могла й місяць чекати, поки її виплатять. У таких випадках я зверталася до МФО. Йти до банку заради 2-3 тисяч гривень сенсу не було, а МФО виглядали простішою альтернативою.

Коли прийшов час погашати позику, зарплату знову затримали. Кредит в МФО довелося продовжити, а за таких умов там починають нараховувати відсотки. Щоб погасити борги, я взяла нову позику, потім ще одну і так далі.

У 2019 році я залишилася без роботи. У грудні того року звернулася до юристів, щоб відкрити справу про банкрутство. Я зрозуміла, що це замкнене коло, що я не зможу заробляти стільки, аби існувати і при цьому гасити борги. Я хотіла не стільки стати банкрутом, скільки отримати план реструктуризації боргів».

За два місяці до цього, 21 жовтня 2019 року, набув чинності «Кодекс з процедур банкрутства», який дозволяє боржнику оголосити себе банкрутом. Що це дає?

Після відкриття судом справи про банкрутство нарахування відсотків і штрафів за зобов'язаннями заморожується. Це робиться для того, щоб борги не росли. Боржнику не потрібно розриватися між різними кредиторами – усі зобов'язання об'єднуються в одну справу, у рамках якої вирішується питання виплати боргів.

Результатом може стати визнання особи банкрутом, продаж її майна і списання боргів або їх реструктуризація. Позичальник отримує спокій: на стягнення боргів запроваджується мораторій, і колектори не можуть тероризувати боржника.

«Через колекторів я втратила роботу. Вони домоглися, щоб усю зарплату, яку я отримувала на новому місці роботи, списували на оплату боргу. Коли про це дізнався мій роботодавець, то звільнив мене», – розповідає Анна.

Процедура банкрутства передбачає й неприємні моменти. Після подання боржником заяви до суду йому забороняють виїзд за кордон, а після визнання банкрутом усе майно, крім нерухомості, де він проживає (квартира до 60 кв м або будинок до 120 кв м), продають для погашення боргів.

Попри привабливість процедури, за майже півтора року її пройшли лише 38 фізичних осіб, з яких 35 – у 2020 році, кажуть у Мін'юсті. Ще двоє людей звільнилися від боргів у зв'язку з виконанням ними плану реструктуризації.

40 завершених справ про неплатоспроможність фізосіб для країни, у якій офіційно боржниками (не рахуючи штрафи за адміністративні порушення, комунальні платежі й аліменти) є 760 тис громадян, – дуже мале число.

У чому проблема банкрутства

Відповідь – у самому кодексі. Аби суд відкрив справу про банкрутство, боржнику необхідно надати довідку про оплату послуг арбітражного керуючого за три місяці. Керуючий збирає інформацію про наявне майно боржника. На її підставі суд ухвалює рішення про банкрутство чи реструктуризацію.

У 2021 році місяць роботи арбітражного керуючого в межах справи про банкрутство фізосіб коштує 11 350 грн (п'ять прожиткових мінімумів). Тобто для відкриття судом провадження необхідно внести 34 050 грн.

Якщо в борги влізла вся родина, то справу потрібно відкривати щодо кожного члена сім'ї. Відповідно зростають витрати на послуги арбітражних керуючих. Так, зокрема, сталося з Романом із селища Красне на Львівщині.

«Я закривав кредити МФО доти, доки міг. Коли ці можливості закінчилися, то попросив дружину допомогти. Вона теж почала оформляти кредити в МФО. На них також почали «капати» шалені відсотки та штрафи. Якщо взяв 7 тисяч гривень, то за день прострочки маєш заплатити 750 гривень.

Аби суд відкрив провадження про банкрутство, за послуги арбітражного керуючого потрібно заплатити і за мене, і за жінку. Разом – понад 60 тисяч гривень. Таких грошей у нас зараз просто немає».

Справу про банкрутство можна відкрити за наявності боргу понад 180 тис грн (30 мінімальних зарплат). Тобто витрати на арбітражного керуючого становлять п'яту частину від суми боргу, через який людина йде на банкрутство. Для багатьох, хто опинився в скрутному становищі, ця сума непідйомна.

ЕП звернулася до Мін'юсту з питанням, чи можна відтермінувати або зменшити сплату внеску за послуги арбітражного керуючого.

«Кодекс не передбачає можливості розстрочувати, відкладати або зменшувати розмір винагороди керуючому реструктуризацією, яка має бути авансована боржником на депозитний рахунок господарського суду та є необхідною умовою прийняття заяви про відкриття провадження», – відповіли в Мін'юсті.

Історії Анни та Романа непоодинокі, кажуть юристи. «80-85% наших клієнтів з такими ж «цікавими» історіями. Вони всі однакові: боргова піраміда вибудувалася, у боржника немає грошей і він не може звернутися до суду», – каже заступник директора юридичної компанії «Звільнимо» Олег Болотський.

Його компанія займається справами про банкрутство фізичних осіб і навіть проводила опитування серед арбітражних керуючих стосовно того, чи готові вони отримувати винагороду в справах про банкрутство в розстрочку. Погодилися на такі умови близько 50 опитаних осіб або 66%.

«Ми питали в арбітражних керуючих, чи готові вони певний час працювати на волонтерських засадах. Дехто відгукнувся: якщо бачитимуть, що людина не може оплатити послуги, то допомагатимуть безкоштовно», – додає він.

У більшості випадків охочим відкрити провадження про власне банкрутство на заваді стає лише норма про необхідність оплати послуг арбітражних керуючих. Попри те, що останні готові отримувати гроші поступово чи працювати задарма.

Що далі

Покращити ситуацію для боржників могли б зміни до кодексу. Наприкінці 2020 року Кабмін зареєстрував у парламенті відповідний законопроєкт. Пропоновані зміни не торкаються оплати послуг арбітражних керуючих, але цю норму можна внести в документ під час його опрацювання в стінах Верховної Ради.

Законопроєкт перебуває на розгляді комітету з питань економічного розвитку. «Ухвалення документа залежить від плану роботи комітету. Ми готові спілкуватися з експертами та могли б винести це питання на голосування в березні», – повідомив ЕП голова комітету Дмитро Наталуха.

Тим часом боржники через суди домагаються відкриття судами проваджень про банкрутство. Деякі справи дійшли до Європейського суду з прав людини.

«Якби суди могли відкривати провадження про банкрутство, то там можна було б довести, що в людей немає коштів. Люди не можуть це довести, що порушує європейську конвенцію про справедливий суд», – каже Болотський.

Поки суди щодо дозволу на відкриття провадження про банкрутство тривають, борги Анни продовжують зростати. «Я вже навіть не знаю, яка там сума, бо МФО заблокували мої електронні кабінети. Рік тому там було 250 тисяч гривень основного боргу, а з відсотками – понад мільйон», – скаржиться вона.

Весь цей час її та багатьох інших боржників продовжують тероризувати колектори. Роботу останніх депутати планують унормувати, проте відповідний законопроєкт поки що ухвалений лише в першому читанні.

Ссылка на основную публикацию