Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України

  • Процедура усиновлення дітей
  • Міждержавне усиновлення в Україні здійснюється тільки за участі Міністерства соціальної політики України.
  • Контакти Міністерства соціальної політики України

м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, 01601

тел. (044) 226-24-45, факс (044) 289-00-98; http://www.msp.gov.ua

  1. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
  2. Усиновлення є самостійним інститутом сімейного права, головним завданням якого є надання дітям-сиротам та дітям, які залишились у силу тих чи інших обставин без батьківського піклування, благополучних умов виховання в сім’ї.
  3. Усиновлення дітей є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Міждержавне усиновлення – є самостійним інститутом міжнародного приватного права, головним завданням якого є надання дітям, що залишились без батьківського піклування, сімейних умов та довгоочікуваних батьків. Тобто, міждержавне усиновлення є підставою для виникнення сімейних відносин як юридичного акту за участю іноземного громадянина.

  • Після усиновлення дитина урівнюється в особистих і майнових правах з рідними дітьми усиновлювача, його родичами між якими виникають такі ж права і обов’язки, як між родичами за походженням (стаття 232 СК України).
  • Одночасно усиновлені втрачають особисті та майнові права і звільняються від обов’язків у відношенні до своїх батьків та їх родичів.
  • Забороняється будь-яка діяльність з усиновлення з метою отримання прибутків.
  • Відповідно до статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» — усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцями провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України.
  • Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.
  • Статтею 212 СК України визначено, перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами:
  • 1) обмежені у дієздатності;
  • 2) визнані недієздатними;
  • 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
  • 4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність  прийомної  сім'ї  або  дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
  • 5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
  • 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
  • 8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України;
  • 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
  • 10) були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
  • 11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
  • 12) є особами без громадянства;
  • 13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
  • Крім того не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
  • Процедура усиновлення дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає в Україні, іноземцями та громадянами України, які проживають за межами України, складається з таких кроків:
  1. Збір документів в країні свого проживання.
  2. Реєстрація для подачі документів.
  3. Подання до Мінсоцполітики пакету документів.
  4. Постановка на облік кандидатів в усиновлювачі.
  5. Отримання запрошення на співбесіду для ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновленими.
  6. Співбесіда в Департаменті захисту прав дітей та усиновлення Мінсоцполітики. Ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути   усиновленими.
  7. Отримання направлення для знайомства та встановлення контакту з дитиною.
  8. Знайомство з дитиною за місцем її проживання.
  9. Подання до служби у справах дітей заяви про бажання усиновити дитину.
  10. Отримання в службі у справах дітей висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
  11. Подання документів до Мінсоцполітики для отримання згоди на усиновлення дитини.
  12. Отримання згоди Мінсоцполітики на усиновлення дитини.
  13. Подання заяви і документів до суду. Судове засідання щодо розгляду питання усиновлення.
  14. Отримання рішення суду про усиновлення дитини.
  15. Оформлення нового свідоцтва про народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану.
  16. Передача дитини усиновлювачам.
  17. Оформлення усиновленій дитині виїзних документів для постійного проживання за кордоном (паспорт громадянина України для виїзду зва кордон).
  18. Постановка усиновленої дитини на консульський облік в країні проживання.
  1. 1.   Усиновлення громадянами України, які проживають за межами України, та іноземцями дитини-громадянина України, що проживає в Україні
  2. Облік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, здійснює Мінсоцполітики.
  3. Порядок та умови прийому громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину в Україні, для подання ними справ визначає Мінсоцполітики.
  4. Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Мінсоцполітики справу, яка складається з таких документів:
  5. 1) заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, засвідчена нотаріально;
  6. 2) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, у чотирьох примірниках;

3) висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами (у трьох примірниках).

У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови (кількість спальних кімнат, наявність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім’ї (кількість осіб, які проживають разом із заявником, ступінь родинного зв’язку, наявність власних дітей), ставлення заявників до усиновлення, проходження підготовки з питань прийняття та виховання усиновленої дитини, попереднє ознайомлення з вимогами щодо усиновлення дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, в Україні, інформація щодо раніше усиновлених дітей, їх стан здоров’я, розвиток, виховання, умови проживання, перебування в сім’ї після усиновлення дитини під соціальним супроводженням. Висновок повинен містити рекомендації щодо кількості, віку та стану здоров’я дітей, яких можуть усиновити заявники. Рекомендації щодо стану здоров’я дитини зазначаються у разі, коли заявникам рекомендовано усиновлення дитини-інваліда, яка страждає на хворобу, внесену до затвердженого Міністерством охорони здоров'я України переліку захворювань, які дають право на усиновлення дитини без дотримання строків її перебування на обліку в Мінсоцполітики, а також дітей віком до п’яти років.

  • У висновку також зазначається інформація про наявність (відсутність) рішень суду щодо визнання заявників недієздатними, позбавлення їх батьківських прав, скасування усиновлення або визнання його недійсним, відібрання у них дітей, а також про факти відмови заявників від виховання власних чи раніше усиновлених дітей.
  • У разі видачі висновку недержавним органом до нього додається:
  • засвідчений нотаріально документ, що містить інформацію про акредитацію агентства з питань усиновлення дітей на території іноземної держави (за наявності);
  • копія ліцензії (до кожного екземпляра висновку) на провадження таким органом діяльності, пов’язаної з усиновленням;
  • засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує факт укладення договору між усиновлювачами та відповідним агентством з питань усиновлення дітей на території іноземної держави (за наявності), із зазначенням інформації щодо забезпечення агентством та усиновлювачами своєчасного звітування, інформування консульської установи чи дипломатичного представництва України про будь-які надзвичайні випадки, в тому числі зміну місця проживання дитини, виникнення можливості скасування усиновлення або передачі на виховання усиновленої дитини іншим іноземцям, закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відібрання в усиновлювачів дитини, порушення прав та законних інтересів дитини, нещасні випадки, смерть дитини тощо.
  • Іноземцям, які постійно проживають на території України, що підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні, виданою територіальними органами чи підрозділами Державної міграційної служби України, висновок готує служба у справах дітей за місцем їх проживання;
  • 4) дозвіл компетентного органу країни проживання заявників на в'їзд і постійне проживання усиновленої дитини, крім громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які проживають на території країни, з якою Україна має безвізовий режим;
  • 5) зобов’язання заявника нотаріально засвідчене (у двох примірниках), адресоване Мінсоцполітики та консульській установі чи дипломатичному представництву України:
  • 6) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини із зазначенням причини усиновлення тільки одним із подружжя (у разі усиновлення дитини одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
  • 7) довідка з місця роботи про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом, який її видав або нотаріально;
  • 8) засвідчена нотаріально копія документа про шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни (у двох примірниках);
  • 9) висновок про стан здоров'я кожного заявника, складений за формою згідно здодатком 3 Порядку;
  • 10) довідка про перевірку на території країни проживання фактів наявності чи відсутності судимості для кожного заявника, видана компетентним органом країни проживання;
  • 11) засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, із зазначенням його загальної і житлової площі та кількості спальних кімнат;
  • 12) засвідчена нотаріально письмова згода заявника, який є іноземцем, на отримання інформації про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він проживає (у двох примірниках), на строк до досягнення усиновленою дитиною вісімнадцяти років.
  • 13) виданий компетентним органом країни проживання заявника за встановленою формою документ або в разі його відсутності засвідчена нотаріально письмова згода заявника на отримання та обробку персональних даних про нього та усиновлену дитину в усіх компетентних органах країни проживання (у трьох примірниках) на строк до досягнення усиновленою дитиною вісімнадцяти років;
  • 14) інформація компетентного органу країни проживання заявника та інформація консульської установи чи дипломатичного представництва України про своєчасність (несвоєчасність) подання звітів та наявність (відсутність) фактів неналежного виконання обов’язків усиновлювачем, який є іноземцем або громадянином України, що постійно проживає за межами України, у разі повторного усиновлення на території України.
  • У разі усиновлення дитини одним із подружжя документи, передбачені підпунктами 2, 9, 10, 12 і 13 цього пункту подаються кожним з подружжя.
  • Нотаріально засвідчені заяви про розмір заробітної плати чи інших доходів заявників, наявність у них майна чи права користування майном, інші заяви не замінюють документів, зазначених у цьому пункті.
  • Справа приймається Мінсоцполітики, якщо в ній є всі документи, зазначені у пункті 33 Порядку.

Документи, передбачені підпунктами 1, 3, 5-7, 9, 10, 12-14 пункту 33 Порядку, подаються в оригіналах. У разі коли оригінал документа зберігається органом, який його видав (про що повинно бути зазначено в самому документі), подається його копія, нотаріально засвідчена.

Документи, передбачені пунктом 33 Порядку, оформляються в країні проживання заявників.

Іноземці, які постійно проживають на території України, що підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні, виданою територіальними органами чи підрозділами Державної міграційної служби України, оформляють документи на території України. Іноземці, які тимчасово проживають на території України, оформляють документи в країні постійного проживання.

  1. Кожен документ (крім копії паспорта або іншого документа, що посвідчує особу), зазначений у пункті 33 Порядку, а також будь-яка заява, звернення громадян України, які проживають за межами України, та іноземців з питань, що стосуються усиновлення, підлягають легалізації у відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, і подаються до Мінсоцполітики разом з їх перекладом на українську мову, що засвідчується в установленому порядку.
  2. Заяви і звернення іноземців, які на законних підставах перебувають на території України, складаються українською мовою та засвідчуються нотаріусом.
  3. Заяви, звернення, які оформлені з порушенням вимог 33 пункту Порядку, розгляду не підлягають.
  4. Строк дії документів, зазначених у пункті 33 Порядку, крім документів, зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку, становить один рік від дати їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством країни (про що зазначається в документі), в якій вони видані.
  5. На день подання документів Мінсоцполітики строк їх подальшої дії повинен становити не менш як шість місяців.
  6. У разі коли строк дії документів за законодавством країни, яка їх видала, становить менш як шість місяців, на день подання до Мінсоцполітики вони повинні бути дійсними.
Читайте также:  Рішення суду про усиновлення

Після того, як справа сформована, слід особисто або через представника зареєструватись для її подачі. Реєстрація відбувається у Мінсоцполітики за адресою: м.Київ, вул. Еспланадна, 8/10, 01601, тел.

(044) 226-24-45, факс(044) 289-00-98; http://www.msp.gov.ua, за наявності висновку компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами (пункт 3 вищезазначеного переліку документів). У день згаданої реєстрації заявникам або їх представникам повідомляється про дату подання справи.

Потім справа подається особисто заявником або його представником до Мінсоцполітики за вищезазначеною адресою.

Зверніть увагу, що справа подається в окремій папці, на титульній сторінці якої зазначаються країна проживання, прізвище та повне ім’я заявника, а на звороті титульної сторінки — перелік поданих документів, підписаний заявником або його представником.

У правому верхньому куті першої сторінки кожного документа зазначається порядковий номер цього документа відповідно до переліку. Для зручності користування та належного зберігання справи подаються у папках відповідних кольорів: Ізраїль, Канада — білий, Іспанія — блакитний, Італія — зелений, Німеччина — синій, США — червоний, Франція — жовтий, інші країни — фіолетовий.

УВАГА! Мінсоцполітики не приймає до розгляду справи, що надійшли поштою.

Відповідно до пункту 82 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 905 від 08.10.

2008 року (зі змінами) (далі — Порядок), усиновлювачі (громадяни України,  які  проживають за межами України, та іноземці) зобов’язані подавати консульській  установі чи дипломатичному представництву України звіти про умови проживання та стан здоров’я дитини щороку протягом перших трьох років після усиновлення дитини та в подальшому до досягнення дитиною вісімнадцяти років один раз на три   роки.

Оскільки, Порядком не передбачено подання усиновлювачами до ЗДУ звітів з обов’язковим перекладом українською мовою, усиновлювачі не зобов’язані надавати звіти про умови проживання та стан здоров’я дитини з перекладом українською мовою. 

Процедура усиновлення дитини громадянами України, які проживають в Україні

останні оновлення: 06 листопада 2018 року

Громадяни України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою до служби у справах дітей за місцем свого проживання. До заяви додаються такі документи:

  • копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
  • довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС
  • У разі коли усиновлювачами є сімейна пара, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами ДФС, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;
  • копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;
  • висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за встановленою формою;
  • засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
  • довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;
  • копії документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
  • У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.
  • Заява вважається поданною,якщо до неї додані всі документи, зазначені вище.
  • Строк діїї документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачене законодавством

Під час приймання  документів заявникам роз’яснюються порядок та умови усиновлення, права та обов’язки кандидатів  в усиновлювачі, усиновлювачів, правові наслідки усиновлення, порядок здійснення нагляду за умовами проживання і виховання усиновлениї дитини як на території України, так і за її межами, про що складається акт за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у двох примірниках, один з яких у разі виїзду усиновленої дитини за межі України надсилається МЗС.

Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після отримання від громадян України заяви про бажання усиновити дитину складає акт про обстеження їх житлово-побутових умов, розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами і готує відповідний висновок. У разі прийняття позитивного рішення ставить заявників на облік як кандидатів в усиновлювачі. Заявникам видається висновок разом з прошнурованими, пронумерованими, скріпленими печаткою, завіреними підписом керівника служби у справах дітей документами.

Заявники не беруться на облік кандидатів в усиновлювачі, якщо:

  • подані документи не відповідають вимогам, визначеним вище;
  • у поданих документах є виправлення або дописки, не завірені в установленному порядку;
  • заявники (один із них) не можуть бути усиновлювачами відповідно до статті 212 Сімейного кодексу Україн;
  • різниця у віці між дитиною, яку бажають усиновити, та заявниками становить менше як п’ятнадцять років;
  • сума сукупного дохлду на кожного члена сім’ї менша, ніж установлений законодавством прожитковий мінімум;
  • житлове приміщення заявників перебуває у незадовільному санітарно-гігієнічному стані;
  • у житловому приміщенні заявників неможливо влаштувати місце для занять і окреме спальне місце для дитини;
  • під час обстеження житлово-побутових умов заявників та бесіди з ними або при вивченні їх документів виявлені обставини чи умови, які можуть мати негативні наслідки для виховання і розвитку дитини;
  • вони відмовилися від підписання акта, передбаченого п.23 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей від 08.10.2008 № 905;

Про відмову у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі заявникам надається обгрунтована відповідь у письмовій формі.

Для отримання інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, кандидати в усиновлювачі мають право звернутися до служби у справах дітей за місцем їх обліку, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, служб у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Міністерства соціальної політики України.

Інформація про дітей, які можуть бути усиновлені, надається особисто кандидатам в усиновлювачі (якщо усиновлювачі є подружжям – кожному з них) під час прийому в службі у справах дітей районної, районної у мм.

Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті ради, уповноваженому органі виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службі у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрацій та Мінсоцполітики.

Після ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, кандидатам, в усиновлювачі, які виявили намір особисто познайомитись з дитиною, видається направлення до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини для організації знайомства з нею. Не допускається видача кандидатам в усиновлювачі направлення для одночасного знайомства з двома і більше дітьми, які не є між собою братами і сестрами, крім випадків, коли усиновлюються діти-інваліди, які виховуються в одному закладі або сім’ї.

Строк дії направлення становить 10 робочих днів від дати видачі. У разі потреби строк дії направлення може бути продовжений органом, який його видав, але не більше як на 10 робочих днів.

Направлення видається особисто кандидатам в усиновлювачі під розписку.                

Кандидати в усиновлювачі знайомляться з дитиною за місцем її проживання (перебування) у присутності представника служби у справах дітей, працівників дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина, прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів, піклувальників.

Після знайомства з дитиною для встановлення з нею контакту кандидати в усиновлювачі мають право щодня протягом строку дії направлення відвідувати дитину за місцем її проживання (перебування) та спілкуватися з  нею у час, визначений керівником закладу, прийомними батьками, батьками-вихователями, опікунами, піклувальниками, але не менше як три години на день. Після встановлення контакту з дитиною та подання до служби у справах дітей заяви про бажання її усиновити, кандидати в усиновлювачі мають право продовжувати щоденне спілкування з дитиною до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей  за місцем проживання (перебування) дитини із заявою про бажання усиновити дитину, яка складається українською мовою. У заяві зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання кандидата в усиновлювачі, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік, місце проживання дитини. 

Керівник дитячого закладу чи особа, в яких проживає дитина, за запитом служби у справах дітей, до якого звернулися кандидати в усиновлювачі із заявою про бажання усиновити конкретну дитину, подає такі документи:

  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • документи, які підтверджують, що дитина може бути усиновленою;
  • повідомлення закладу охорони здоров’я або навчального закладу, в якому перебуває дитина, про згоду на її усиновлення. За наявності засвідченої нотаріусом згоди батьків на усиновлення дитини, згода закладу охорони здоров’я або навчального закладу, в якому проживає дитина, не надається;
  • висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
  • акт про знайомство кандидатів в усиновлювачі з дитиною.

Копії документів, засвідчуються підписом керівника та скріплюються печаткою закладу.

Служба у справах дітей за місцем проживання дитини на підставі заяви кандидата в усиновлювачі та вищезазначених документів, протягом 10 робочих днів готує громадянам України висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до суду.

Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду. Для прийняття рішення про усиновлення кандидати в усиновлювачі звертаються із заявою про усиновлення до суду за місцем проживання (перебування) дитини.

Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України

1. Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України.

  • Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
  • Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
  • Коментар:

Коментованою статтею встановлюються правила усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України.

Норми даної статті стосуються загального процесу усиновлення, яке визначається СК як є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду (ст. 207 СК).

Отже при застосуванні правил коментованої статті слід враховувати загальні положення про усиновлення, визначені у Главі 18 СК.

Разом з тим, суб'єктний склад осіб, що можуть бути усиновлені за правилами коментованої статті, є обмеженим у порівнянні із правилами Глави 18 СК. Так усиновленим відповідно до ст. 282 СК може бути особа, яка має в сукупності такі ознаки:

А) Є дитиною, тобто особою, яка не досягла повноліття (18 років) — ст. 6 СК;

Читайте также:  Alimony in ukraine

Б) Є громадянином України у розумінні Закону України «Про громадянство України»;

В) Проживає за межами України, тобто місцем її постійного проживання є територія іншої держави. Місце проживання дитини визначається а правилами ст. 29 Цивільного кодексу України.

  1. Порядок усиновлення дитини — громадянина України, яка проживає за межами України, залежить від того, яка особа виступає усиновлювачем. Коментована стаття визначає правила, що застосовуються в разі, якщо:
  2. А) Усиновлювач є громадянином України;
  3. Б) Усиновлювач не є громадянином України (тобто є іноземцем або особою без громадянства).

Якщо усиновлювач є громадянином України, усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Відповідно до п.

2 Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1995 р.

N 146 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. N 670) консульською установою є генеральне консульство, віце-консульство або консульське агентство, а дипломатичним представництвом — посольство, місія або інше дипломатичне представництво.

Враховуючи, що і усиновлювач, і усиновлений є громадянами України, до відносин усиновлення в такому випадку застосовуються норми Сімейного кодексу України, зокрема, Глави 18.

Якщо усиновлювач не є громадянином України (тобто є іноземцем або особою без громадянства), для здійснення ним усиновлення, крім загальних документів необхідний також дозвіл урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. На сьогодні в Україні таким органом є Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, який діє на підставі відповідного Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 р. N 367.

Якщо усиновлення дитини — громадянина України, який проживає на території іншої держави, здійснюється іноземцем, тобто особою, яка є громадянином (підданим) іншої держави (ст.

1 Закону України «Про громадянство України»), орган, який приймає рішення про усиновлення, визначається за законодавством країни, де проживає дитина.

Разом з тим в будь-якому випадку усиновлювач має отримати дозвіл на усиновлення від Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини. В противному випадку проведене на території іншої країни усиновлення буде недійсним.

Як відмовитися від громадянства України, що потрібно для відмови, документація для припинення громадянства

У світлі останніх подій все більше громадян України залишають батьківщину і переїжджають в європейські країни на постійне місце проживання. Деякі з них хочуть оформити при цьому підданство нової країни офіційно.

Однак, щоб отримати громадянство деяких держав, слід спершу відмовитися від українського. Також відмова від українського підданства проводиться і в інших випадках.

Сьогодні ми поговоримо про те, як відмовитися від громадянства України незалежно від причин відмови і що говорить про це українське право.

Так, відмовитися від українського громадянства можна на добровільній основі, або ж громадянин цієї країни може бути позбавлений його за рішенням компетентних органів з тієї чи іншої причини. В цілому існує три причини, на підставі яких офіційно оформляється відмова від громадянства України:

  • при добровільній відмові людини від нього;
  • при втраті права бути громадянином цієї країни;
  • внаслідок підстав, які передбачаються договорами України з іншими країнами.
  • ЗМІСТ
  • 1 Відмова від громадянства України: інструкція з добровільного виходу
  • 1.1 Документи для оформлення відмови від громадянства України
  • 2 У яких випадках можлива втрата українського громадянства?

Відмова від громадянства України: інструкція з добровільного виходу

Якщо громадянин України постійно проживає за її територією, з часом він може зацікавитися тим, як відмовитися від українського паспорта та отримати підданство тієї країни, де він постійно проживає.

Відмова від громадянства відбувається за спеціальним клопотанням бажаючого, а неповнолітня дитина, яка виїхала за межі країни, причому його батьки або як мінімум один з них виходить з громадянства України, має право на дану процедуру за клопотанням одного з своїх батьків.

Якщо дитина є громадянином країни за народженням, а як мінімум один з її батьків є або особою без громадянства, або резидентом іншої держави, то дитина може перестати вважатися українцем офіційно згідно з вимогою батьків незалежно від того, чи проживає вона на території України чи ні.

Якщо дитина була усиновлена прийомними батьками на території України, один з батьків при цьому є громадянином України, а другий – зарубіжним резидентом, то вона може вийти з громадянства країни лише за клопотанням батька – іноземного резидента. Якщо усиновителі не мають підданства, то клопотання може подати будь-який з батьків.

  1. Відмова від громадянства України і подальший вихід з нього вважається дійсним, коли людина стає офіційним резидентом іншої держави або отримує відповідний документ про те, що уповноважені органи тієї чи іншої країни зможуть видати їй підданство тоді, коли вона вийде з українського.
  2. Діти від чотирнадцяти років і до настання повноліття можуть перестати вважатися громадянами країни офіційно тільки коли дають свою згоду на вихід.
  3. Клопотання про вихід з підданства України не буде задоволена в тому випадку, якщо особа, яка її подала, підозрюється в скоєнні кримінального злочину або ж щодо неї діє обвинувальний вирок на території цієї країни.

Документи для оформлення відмови від громадянства України

Щоб в офіційній формі відмовитися від громадянства України, необхідно в паспортний стіл подати наступні документи:

  • заяву про відмову від громадянства, складену в двох примірниках;
  • дві фотографії;
  • копія закордонного паспорта з відміткою про виїзд з країни на постійній основі або інший документ, який свідчить про необхідність української сторони припинити громадянство цієї людини, або ж документ про набуття громадянства іншої країни.

Щоб неповнолітній міг перестати вважатися громадянином України, потрібно такий пакет документів:

  • свідоцтво про народження або паспорт від 16 років;
  • документ, який підтверджує підданство країни у дитини;
  • документ про придбання дитиною підданства іншої країни або документ про намір надати його за умови відмови від наявного;
  • для дітей старше 14 років – заяву, написану власноруч;
  • документ, який дозволяє дитині виїхати за кордон на постійне проживання;
  • документ, що підтверджує вихід батьків дитини з української юрисдикції;
  • копія рішення суду або іншого підтвердження, на підставі якого була усиновлена дитина, видане в тій державі, на території якого була здійснена процедура усиновлення, визнана дійсною на території України

У яких випадках можлива втрата українського громадянства?

Втрата українського підданства може бути добровільною, в разі відмови від наявного на користь іншої держави, проте існує ряд інших підстав, коли людина може бути його позбавлена:

  • якщо дитина, що отримала по народженню українське підданство, одночасно отримує громадянство іншої країни, резидентом якої є як мінімум один з її батьків;
  • якщо громадянин України стає офіційним іноземцем внаслідок укладення шлюбу з її резидентом;
  • якщо громадянин України став офіційним іноземцем внаслідок попадання під дію законодавства цієї країни по відношенню до іноземців.

Також позбутися українського підданства можна внаслідок придбання його за допомогою обману або після добровільного вступу до лав збройних сил іншої країни, якщо така служба не є військовим обов’язком з точки зору українського законодавства.

Відмова від українського підданства і його подальше призупинення здійснюється міграційними або дипломатичними органами країни на основі ряду документів, включаючи документи, подані при добровільній відмові.

Якщо ж підданство припиняється внаслідок протиправних дій, скоєних людиною, дипломатичні та міграційні органи готують документацію, яка підтверджує вчинення подібних дій.

Рішення про вихід громадянина з українського громадянства приймається безпосередньо Президентом країни на основі відповідного указу. Кінцевою датою його призупинення вважається дата, коли даний указ опублікований.

Навіть при подачі заяви про добровільну відмову від українського громадянства і до моменту опублікування відповідного указу Президента, людина вважається громадянином України і вона може аж до останнього користуватися всіма відповідними правами та дотримуватись обов’язків громадянина цієї країни.

Усиновлення (удочеріння) дітей за участю іноземних громадян

Усиновлення є акт, спрямований на забезпечення реалізації та захисту прав дітей, в результаті якого припиняється правовий зв'язок дитини з її біологічними батьками і встановлюється нова правова зв'язок між усиновителями і усиновленою дитиною, прирівняна за своїм правовим змістом до зв'язку між батьками і дітьми.

Основні принципи, якими повинні керуватися держави при регулюванні встановлення усиновлення за участю іноземних громадян, на міжнародному рівні закріплені в ст. 21 Конвенції про права дитини. Всі ці положення знайшли відображення в СК РФ. До таких принципів належать:

  • 1) облік в першочерговому порядку найкращих інтересів дитини. Відповідно до п. 2 ст. 124 СК РФ усиновлення допускається тільки в інтересах дітей з дотриманням вимог абз. 3 п. 1 ст. 123 СК РФ, згідно з яким при влаштуванні дитини повинні враховуватися його етнічне походження, приналежність до певної релігії і культурі, рідна мова, можливість забезпечення наступності у вихованні та освіті, а також можливості забезпечити дітям повноцінний фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток. Згідно абз. 2 і. 15 постанови Пленуму Верховного Суду РФ про усиновлення під інтересами дітей при усиновленні слід розуміти створення сприятливих умов (як матеріального, так і морального характеру) для їх виховання і всебічного розвитку;
  • 2) субсидіарність міжнародного усиновлення, яка передбачає, що усиновлення в іншій країні може розглядатися лише як альтернативного способу догляду за дитиною. Цей принцип може бути реалізований за умови, що дитина не може бути передана на виховання або в сім'ю, яка могла б забезпечити її виховання або усиновлення в країні походження, і забезпечення якогось придатного догляду в країні походження дитини є неможливим;
  • 3) застосування при усиновленні дитини в іншій країні таких самих гарантій і норм, які застосовуються щодо усиновлення всередині країни;
  • 4) дозвіл встановлення усиновлення дитини тільки компетентними органами, які визначають відповідно до застосовного права, що усиновлення допустимо з огляду на наявність у дитини статусу сироти або залишився без піклування батьків;
  • 5) отримання згоди на усиновлення всіх зацікавлених осіб;
  • 6) прийняття всіх необхідних заходів з метою забезпечення того, щоб у разі усиновлення в іншій країні влаштування дитини не призводило б до одержання невиправданих фінансових вигод, пов'язаних з цією особою.

На території РФ усиновлення іноземними громадянами російських дітей проводиться по праву країни громадянства усиновителя (для осіб без громадянства — по праву країни місця проживання), так як усиновитель, як правило, забирає дитину в свою країну. Згідно абз. 2 п. 1 ст.

165 СК РФ для забезпечення інтересів російських дітей необхідно дотримання вимог російського законодавства (ст. 124-133 СК РФ, за винятком абз. 8 п. 1 ст. 127 і абз. 5 ст. 130).

Таким чином, право країни громадянства усиновителя застосовується кумулятивно з окремими положеннями російського законодавства.

Російські діти згідно ст. 124 СК РФ можуть бути передані на усиновлення іноземним громадянам тільки при дотриманні наступних умов:

  • — Якщо не представляється можливим передати цих дітей на виховання в сім'ї громадян Російської Федерації, які постійно проживають на території РФ, або на усиновлення родичам дітей незалежно від громадянства і місця проживання цих родичів. В особовій справі дитини повинна бути довідка органу опіки та піклування про те, що дитина неодноразово пропонувався на усиновлення громадянам Російської Федерації [1] ;
  • — Після закінчення 12 місяців з дня надходження в установленому порядку відомостей про зазначені дітях до федерального банк даних про дітей, які залишилися без піклування батьків.

Вимоги , що пред'являються до кандидатів в усиновлювачі, визначаються відповідно до законодавства країни громадянства усиновителя, а також відповідно до ст. 127 СК РФ.

Читайте также:  Неофіційна сплата аліментів: як підтвердити, що батько утримує дитину?

При цьому відносно іноземних усиновителів не застосовується вимога про наявність на момент встановлення усиновлення доходу, що забезпечує усиновлюваної дитини прожитковий мінімум, встановлений в суб'єкті РФ, на території якого проживають усиновителі (абз. 8 п. 1 ст.

127 СК РФ), і не міститься будь-яких вимог щодо майнового стану усиновителів. Однак відповідно до ч. 1 ст.

271 ЦПК РФ до заяви про усиновлення має бути додана довідка з місця роботи про займану посаду та заробітну плату або копія декларації про доходи або інший документ про доходи. Подібні вимоги, як правило, передбачені національним законодавством усиновителів.

Крім зазначеної норми, щодо міжнародного усиновлення не застосовується положення, згідно з яким для усиновлення не потрібна згода батьків, якщо вони з причин, визнаних судом неповажними, більше шести місяців не проживають разом з дитиною і ухиляються від його виховання і утримання (абз. 5 ст . 130 СК РФ) [2] .

За загальним правилом, кандидати в усиновлювачі повинні діяти в процесі усиновлення особисто. Разом з тим відповідно до п. 3 ст. 126.

1 СК РФ обов'язкове особисту участь не позбавляє їх права мати одночасно свого представника, права і обов'язки якого встановлені цивільним і цивільним процесуальним законодавством, а також користуватися в необхідних випадках послугами перекладача.

Будь-яка діяльність інших осіб з метою підбору і передачі дітей на усиновлення від імені і в інтересах осіб, які бажають усиновити дітей (посередницька діяльність щодо усиновлення дітей), не допускається.

Чи не розглядається в якості посередницької діяльність органів опіки та піклування і органів виконавчої влади щодо виконання покладених на них обов'язків щодо виявлення та влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, а також діяльність спеціально уповноважених іноземними державами органів або організацій з усиновлення дітей, яка здійснюється на території РФ в силу міжнародного договору РФ або на основі принципу взаємності. Зазначені органи і організації не можуть переслідувати в своїй діяльності комерційні цілі. Відповідальність за здійснення посередницької діяльності з усиновлення дітей встановлюється законодавством РФ (ст. 126.1 СК РФ).

Порядок діяльності органів та організацій іноземних держав з усиновлення дітей на території РФ і порядок контролю за її здійсненням встановлюються Урядом РФ за поданням Міністерства юстиції РФ і Міністерства закордонних справ РФ. Так, постановою Уряду РФ від 04.11.

2006 № 654 затверджено Положення про діяльність органів і організацій іноземних держав з усиновлення (удочеріння) дітей на території Російської Федерації і контролі за її здійсненням. Згідно п.

1 зазначеного Положення діяльність з усиновлення на території РФ має право здійснювати іноземні державні органи та організації, а також іноземні некомерційні неурядові організації.

Для провадження діяльності з усиновлення дітей на території РФ іноземна організація повинна отримати в Міністерстві освіти і науки РФ дозвіл на відкриття представництва на території РФ (п. 2 Положення про діяльність іноземних організацій).

На підставі цього дозволу представництво звертається до Державної реєстраційної палати при Міністерстві юстиції РФ, яка вносить його до зведеного державного реєстру акредитованих на території РФ представництв іноземних компаній та видає відповідне свідоцтво (п.

15 Положення про діяльність іноземних організацій).

Крім того, іноземна організація повинна повідомити Міністерство юстиції РФ про створення представництва і отримати в Міністерстві освіти і павуки РФ дозвіл на здійснення діяльності з усиновлення дітей на території РФ (п. 3 Положення про діяльність іноземних організацій). Контроль за діяльністю представництв іноземних організацій здійснює вказане Міністерство (п. 26-29 Положення про діяльність іноземних організацій).

Облік іноземних громадян, які бажають усиновити російських дітей, проводиться органами виконавчої влади суб'єкта РФ або федеральними органами (абз. 2 п. 2 ст. 126 СК РФ).

Після постановки на облік громадян як кандидати в усиновлювачі орган опіки та піклування подає їм інформацію про дитину, яка може бути усиновлена, і видає направлення для відвідування дитини за місцем проживання або перебування дитини (п. 10 Правил передачі дітей).

Згідно п. 4 ст. 165 СК РФ іноземним громадянам або особам без громадянства при усиновленні дитини, яка є громадянином Російської Федерації і проживає за межами Російської Федерації, необхідно отримати попередній дозвіл на усиновлення відповідного органу виконавчої влади суб'єкта РФ, на території якого дитина або його батьки (один з них) проживали до виїзду за межі території РФ.

Якщо усиновлюваних дитина або його батьки, які є громадянами Російської Федерації, ніколи не проживали на території РФ, попередній дозвіл на усиновлення такої дитини дає Міністерство освіти і науки РФ (п. 33 Правил передачі дітей).

Усиновлення дитини в цих випадках проводиться компетентним органом держави, громадянами якої є усиновлювачі (при усиновленні дитини особами без громадянства — компетентним органом держави, в якому ці особи мають постійне місце проживання).

Російським законодавством встановлено судовий порядок встановлення міжнародного усиновлення, який врегульовано гл. 29 ЦПК РФ.

Заяви про усиновлення розглядаються верховним судом республіки, крайовим, обласним судом, судом міста федерального значення, судом автономної області, автономного округу за місцем проживання (перебування) усиновлюваної дитини за заявою кандидатів в усиновителі в порядку окремого провадження.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 403 ЦПК РФ справи про усиновлення (удочеріння), якщо усиновлюваних дитина є російським громадянином або має місце проживання в Російській Федерації, відносяться до виключної підсудності російських судів [3] .

Відповідно до і. 2 ст. 125 СК РФ орган опіки та піклування за місцем проживання (перебування) усиновлюваної дитини подає до суду висновок про обгрунтованість усиновлення та про його відповідність інтересам усиновлюваної дитини із зазначенням відомостей про факт особистого спілкування усиновителів (усиновителя) з дитиною, яку усиновлюють.

Згідно подп. «А» п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду РФ про усиновлення при підготовці справи до судового розгляду суддя витребує від органу опіки та піклування:

  • — Документи, що підтверджують неможливість передачі дитини на виховання в сім'ю громадян Російської Федерації або на усиновлення родичам дитини незалежно від громадянства і місця проживання цих родичів;
  • — Документ, що підтверджує наявність відомостей про усиновляти дитину в федеральному банку даних про дітей, які залишилися без піклування батьків;
  • — Документи, що містять інформацію про вжиті органами опіки та піклування, регіональним і федеральним оператором заходи щодо влаштування дитини на виховання в сім'ї громадян Російської Федерації.

При дослідженні зазначених документів суд перевіряє: з якого часу відомості про дитину знаходилися у федеральному банку даних про дітей; правильно чи були вказані відомості про дитину; пропонувався він на виховання в сім'ї громадян Російської Федерації і, якщо пропонувався, то з яких причин зазначені особи відмовилися від прийняття дитини на виховання в сім'ю.

При цьому суд має право допитати як свідків родичів дитини, а також осіб, які знайомилися з відомостями про дитину і відмовилися від його усиновлення або сімейного виховання в інших формах.

Перелік документів, які додаються до заяви про усиновлення, закріплений в ст. 271 ЦПК РФ. Так, згідно з ч. 1, 2 зазначеної статті до заяви про усиновлення повинні бути прикладені:

  • 1) копія свідоцтва про народження усиновителя — при усиновленні дитини особою, що не перебувають у шлюбі;
  • 2) копія свідоцтва про шлюб усиновителів (усиновителя) — при усиновленні дитини особами (особою), що складаються в шлюбі;
  • 3) при усиновленні дитини одним з подружжя — згода другого з подружжя або документ, що підтверджує, що подружжя припинили сімейні відносини і не проживають спільно більше року. При неможливості залучити до заяви відповідний документ в заяві повинні бути зазначені докази, що підтверджують ці факти;
  • 4) медичний висновок про стан здоров'я усиновлювачів (усиновителя);
  • 5) довідка з місця роботи про займану посаду та заробітну плату або копія декларації про доходи або інший документ про доходи;
  • 6) документ, що підтверджує право користування житловим приміщенням або право власності на житлове приміщення;
  • 7) документ про постановку на облік громадянина як кандидата в усиновлювачі;
  • 8) висновок компетентного органу держави, громадянами якої є усиновлювачі, про умови їх життя і про можливість бути усиновлювачами;
  • 9) дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновлюваної дитини в цю державу і його постійне проживання на території цієї держави.

До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є іноземним громадянином, відповідно до ч. 3 ст. 271 ЦПК РФ додаються документи, зазначені в п. 1-7, а також згоду законного представника дитини та компетентного органу держави, громадянином якої він є, і, якщо це вимагається згідно з нормами права цієї держави і (або) міжнародним договором РФ, згода самої дитини на усиновлення.

Згідно ст. 408, ч. 4 ст.

271 ЦПК РФ документи, видані, складені або засвідчені відповідно до іноземним правом за встановленою формою компетентними органами іноземних держав поза межами Російської Федерації щодо російських громадян або організацій або іноземних осіб, приймаються судами в Російській Федерації при наявності легалізації , якщо інше не передбачено міжнародним договором РФ або федеральним законом.

Відповідно до ст.

27 Федерального закону «Консульський Статут Російської Федерації» консульська легалізація іноземних офіційних документів є процедуру, що передбачає засвідчення справжності підпису, повноваження особи, яка підписала документ, автентичності відбитку печатки або штампа, якими скріплено представлений на легалізацію документ, і відповідності даного документа законодавству держави перебування консула. Консульська легалізація проводиться консульською посадовою особою, яка для здійснення легалізації іноземного офіційного документа має право вимагати подання його нотаріально завіреного перекладу на російську мову.

Консульська легалізація не потрібна, якщо держава є учасником Конвенції, що скасовує вимоги легалізації іноземних офіційних документів 1961 У цьому випадку відповідно до ст.

3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, повноважень особи, яка підписала документ, а також автентичності відбитку печатки або штампа, якими скріплено документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом; він повинен відповідати прикладеному до Конвенції зразком.

Після легалізації або посвідчення за допомогою проставлення апостиля документи повинні бути переведені на російську мову і переклад нотаріально посвідчений в консульській установі РФ (п. 4 ч. 1 ст. 26 Федерального закону «Консульський Статут Російської Федерації») або в органах нотаріату на території РФ (ст . 81 Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат).

Рішення російського суду про встановлення усиновлення вступає в законну силу відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦПК РФ після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо вона не була оскаржена. Термін подачі апеляційної скарги становить один місяць з дня прийняття рішення судом в остаточній формі (ст. 321 ЦПК РФ).

З дня набрання законної сили рішенням суду про встановлення усиновлення дитини виникають права і обов'язки усиновлювача та усиновленої дитини (і. 3 ст. 125 СК РФ, ч. 2 ст. 274 ЦПК РФ).

Згідно п. 1 ст. 26 Федерального закону «Про громадянство Російської Федерації» дитина, яка є громадянином Російської Федерації, при усиновленні (удочеріння) його іноземними громадянами за загальним правилом зберігає громадянство Російської Федерації, тобто зберігає правовий зв'язок з державою походження.

Громадянство Російської Федерації дитини може бути припинено в загальному порядку за заявою обох усиновителів або єдиного усиновителя за умови, що дитина не стане особою без громадянства.

Двосторонніми міжнародними договорами може бути передбачено, що дитина зберігає громадянство держави походження до досягнення нею повноліття, що дозволить надати йому гарантії захисту його прав не тільки з боку держави проживання, але також з боку держави походження.

Ссылка на основную публикацию