Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину

Обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину

Додаткові витрати повинні сплачувати виключно батьки дитини.
Участь батьків у додаткових витратах на дитину регламентована статтею 185 Сімейного кодексу України (далі — СК України), відповідно до якої, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). При цьому, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину
 

Дитина — правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ст. 6 СК України). Додаткові витрати на дитину не є аліментами (коштами на утримання дитини). Додаткові витрати на дитину, — це витрати, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Вказаний перелік особливих обставин не є вичерпним і встановлюється індивідуально у кожному конктретному випадку.

Додаткові витрати на дитину підлягають до сплати незалежно від вирішення питання про сплату аліментів на утримання дитини, відсутності вимог про сплату аліментів, припинення права на аліменти (в порядку визначеному ст. 190 СК України). Додаткові витрати повинні сплачувати виключно батьки дитини. В разі відсутності домовленості батьків або у разі спору між ними щодо розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину — розмір участі визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен визначатись у твердій грошовій сумі, залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Укладення (форма) угоди між батьками про оплату додаткових витрат на дитину

На відміну від договору між батьками про сплату аліментів на дитину, який повинен бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений (ст. 189 СК України), нотаріальне посвідчення угоди батьків про оплату додаткових витрат на дитину не вимагається. Однак, для підтвердження домовленості батьків про оплату додаткових витрат на дитину, сума яких менше ніж двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20*17 грн.=340 грн.) бажано укладати договір письмово.

В разі, якщо за домовленістю батьків розмір додаткових витрат на дитину перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (більше ніж 340 грн.) угода повинна бути укладена у письмовій формі (п. 3 частини першої ст. 208 ЦК України).

Відповідальність за прострочення оплати додаткових витрат на дитину

Частиною четвертою ст. 196 СК України визначено, що у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми. Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов'язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку — після спливу семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

Підставою відповідальності, передбаченої частиною четвертою ст. 196 СК України, є наявність винних дій особи, яка зобов'язана провести оплату додаткових витрат.

Момент прострочення оплати додаткових витрат на дитину:

  • строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю (письмовою угодою) між батьками;
  • в разі відсутності домовленості між батьками, відсутності встановлення
  • строку судом — сплив семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив

Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню — карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стягнення додаткових витрат на дитину у судовому порядку

Згідно вимог установлених частиною першою ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, — позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Відповідно до п. 3 частини третьої ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі — у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою — збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Хто може звернутися до суду

Той з батьків з ким проживає дитина та(або) той з батьків, що покриває необхідні додаткові витрати на дитину

Порядок звернення до суду

Згідно вимог установлених частиною першою ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, — позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною першою ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про оплату додаткових витрат на дитину можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Позовні вимоги про стягнення додаткових витрат можуть пред’являтися разом з позовом про стягнення аліментів, оскільки вони безпосередньо пов’язані з аліментними зобов’язаннями. Проте подання двох даних вимог в одному позові не є обов’язковим.

Сплата судового збору

Відповідно до п. 3 частини третьої ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі — у справах про оплату додаткових витрат на дитину.

Розмір додаткових витрат

Розмір додаткових витрат визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, які мають істотне значення (тобто враховується матеріальний стан та стан здоров’я платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків та інше). Важливо! Участь у додаткових витратах батьки повинні брати у рівних частинах. При стягненні аліментів суд може відступити від даної норми, якщо один з батьків фактично не має можливості утримувати дитину, а інший таку можливість має, то суд, незважаючи на рівність участі в утриманні дитини, а керуючись саме потребами дитини, може призначити стягнення з платника аліментів суми більшої(меншої), ніж та, яку виділяє на утримання дитини той з батьків, з ким залишилися проживати дитина. Періодичні або постійні витрати можливо заявити в одному позові з вимогами про стягнення аліментів. Зокрема, поряд з позовними вимогами про стягнення аліментів, Позивач просить, щоб кожного місяця, або раз у 2-3 місяці, той з батьків, хто проживає окремо від дитини сплачував певну суму на дитину саме у зв’язку з існуванням вищезазначених особливих обставин.

Разові ж витрати можуть стягуватися і окремим позовом. Так, наприклад, якщо мати одноразово витратила певні кошти на придбання ліків для дитини, то вона може звернутися до суду з метою стягнення половини цих витрат з батька, якщо той відмовляється сплачувати їх в добровільному порядку, надавши при цьому докази даних витрат (копії квитанцій про купівлю ліків).

Докази

Заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати, тобто надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Тобто, якщо аліментні зобов’язання, в 99% випадків суд задовольняє, так як їх стягнення викликане саме необхідністю дитини у харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя, то додаткові витрати заявляються саме у зв’язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров’ям дитини, витрати, які пов’язані з розвитком здібностей дитини тощо. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд — довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування — виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами; витрати на розвиток здібностей дитини до музики —  оплата навчання у музичній школі, придбання необхідного музичного інструмента, тощо). Тобто, заявляючи разові витрати – необхідно надати докази усієї суми витрат, та просити стягнути половину. При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат (наприклад, надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, а також призначення та вартість ліків, які необхідно придбавати дитині).

Перелік і зразки необхідних документів

  • копія паспорта та РНОКПП позивача;
  • копія свідоцтва про народження дитини;
  • копія рішення про укладення (розірвання) шлюбу (за наявності);
  • копія рішення суду про стягнення аліментів (за наявності);
  • довідка МСЕК про встановлення інвалідності дитині;
  • довідка медичного закладу про вартість медичних послуг, виписки з історії хвороби дитини, висновки та рецепти лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, а також призначення та вартість ліків, які необхідно придбавати дитині;
  • квитанції про придбані ліки, про оплату санаторно-курортного лікування, реабілітації;
  • довідка про оплату спеціального навчання, проходження спеціальних курсів, придбання музичних інструментів тощо.

Виконання рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не подано апеляційну скаргу.

Рішення суду виконується на підставі виконавчого листа (видається судом, який виніс рішення після набрання ним законної сили) органами Державної виконавчої служби України або приватним виконавцем. Якщо вимоги про стягнення додаткових витрат заявлялися разом з позовними вимогами про стягнення аліментів, то після задоволення рішення та набрання ним законної сили, стягувач (позивач) отримує виконавчий лист окремо на аліментні зобов’язання, та окремо на стягнення додаткових витрат.

Зміна розміру додаткових витрат

У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою — збільшення або зменшення суми додаткових витрат (це стосується тільних постійних або періодичних витрат).

Увага! Обов’язок участі батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами застосовується тільки щодо неповнолітньої дитини. До повнолітніх дітей положення ст. 185 Сімейного кодексу не застосовується.
Гребінківське бюро
м. Гребінка,
пров. Спортивний, 11

Схожі матеріали: Категорія: Правова допомога

Відповідальність за несплату аліментів

Несплата аліментів одним із батьків є досить поширеним явищем, від якого насамперед страждають діти. Останнім часом держава на законодавчому рівні намагається посилити захист прав дитини та активно бореться зі злісними неплатниками аліментів.

Останній зроблений крок у цьому питанні – посилення відповідальності за невиконання батьками обов’язків зі сплати аліментів. Про види відповідальності та особливості притягнення до відповідальності за ухилення від сплати аліментів розповідає юристка Третього одеського бюро правової допомоги Тетяна Дімова.

Законодавство передбачає наступні види відповідальності:

  1. цивільна;
  2. адміністративна;
  3. кримінальна.

Що передбачає цивільна відповідальність?

У разі виникнення заборгованості з вини боржника, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Для притягнення платника аліментів до цивільної відповідальності необхідно звернутися до суду з позовною заявою про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Важливо! У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини боржника, такий боржник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми (ч. 4 ст. 196 Сімейного кодексу України).

Що передбачає адміністративна відповідальність?

6 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7 грудня 2017 року № 2234-VIII.

Відповідно до ст. 183-1 КУпАП , несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою відповідальність у вигляді суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Увага! Несплата аліментів на утримання:

  • дитини з інвалідністю;
  • дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи;
  • тяжкі вроджені вади розвитку;
  • рідкісне орфанне захворювання;
  • онкологічні, онкогематологічні захворювання;
  • дитячий церебральний параліч;
  • тяжкі психічні розлади;
  • цукровий діабет I типу (інсулінозалежний);
  • гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня;
  • на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги,

що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, – тягне за собою відповідальність у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Для притягнення неплатника аліментів до адміністративної відповідальності необхідно звернутися до органу державного виконавчої служби, в якому перебуває на виконанні виконавче провадження про стягнення аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби (ч. 12 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Що передбачає кримінальна відповідальність?

Статтею 164 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Підставами для притягнення до кримінальної відповідальності є:

  • наявність факту звернення одержувача аліментів до суду з позовом про стягнення аліментів, за результатами розгляду якого має бути винесене судове рішення;
  • наявність заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів;
  • злісне ухилення від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) – під яким слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів.

Для притягнення неплатника аліментів до кримінальної відповідальності необхідно звернутися до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального злочину, передбаченого статтею 164 Кримінального кодексу України.

Розмір заборгованості по аліментам підтверджується відповідною довідкою, яка видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів: практика ВС

16:44, 23 сентября 2020

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів, а не стягнення аліментів.

  • Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 711/5269/18 та встановив, що стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів, а не стягнення аліментів, тому така справа не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
  • Обставини справи
  • З матеріалів справи відомо, що особа звернулася до суду з позовом до особи_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з вересня 2001 року по травень 2009 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилася дитина.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси із особи_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітної плати (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 грудня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказувала, що відповідач не сплачує аліменти, станом на 15 червня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 66 291,50 грн.

Постановою апеляційного суду Черкаської області апеляційну  рішення суду першої інстанції скасовано. Позов особи_1 задоволено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом позову по даній справі є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів, а не стягнення аліментів , а тому суд першої інстанції неправильно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 274, пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції постановив нове рішення.

Апеляційний суд погодився із розрахунком розміру пені по аліментах.

Оскільки позивач у своєму позові просила стягнути із відповідача неустойку у розмірі 31 337,73 грн, що значно менше від розрахунку, який повинен застосовуватися по даній справі, враховуючи принцип диспозитивності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів у вказаному позивачем розмірі.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси з особи_2 на користь особи_1 на утримання дочки стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини всіх доходів та заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 грудня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного судового рішення Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист, який передано на примусове виконання через придніпровський ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області. Пізніше державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах, виданої державним виконавцем Придніпровського ВДВС   м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, заборгованість особи_2 по сплаті аліментів становить 66 291,50 грн за період часу з квітня 2013 року по червень 2018 року включно.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.

Черкаси, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Черкаської області, особі_2 відмовлено у задоволенні скарги на дії, бездіяльність, рішення державного виконавця Придніпровського ВДВС   м.

Черкаси ГТУЮ у Черкаській області. Зокрема, відмовлено й у скасуванні розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання дочки.

  1. ВС наголосив, що за таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили відсутність підстав вважати, що державним виконавцем неправильно здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, на який позивачем і нараховано неустойку (пеню).
  2. Вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, визначивши розмір пені із наведенням відповідного розрахунку, врахувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суди дійшли правильного висновку про те, що позивач має право на стягнення пені у зазначеному розмірі.
  3. Разом із тим, суд апеляційної інстанції зробив наступні висновки.
  4. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
  5. Статтею 181 СК України визначено, що аліменти – це кошти на утримання дитини предметом позову по даній справі є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Із вказаного слідує, що стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів, а не стягнення аліментів. Тому суд першої інстанції неправильно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом апеляційної інстанції було зроблено висновок про порушення норм процесуального права судом першої інстанції, щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження із посиланням на положення пункту 1 частини четвертої статті 274, пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення.

Оскільки позивачка у своїй позовній заяві просила стягнути із відповідача неустойку в розмірі 31 337,73 грн, що значно менше від розрахунку, який повинен застосовуватися по даній справі, враховуючи принцип диспозитивності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 31 337,73 грн неустойки за прострочення сплати аліментів.

ВС зауважив, що доводи касаційної скарги про те, що суди передніх інстанцій не дослідили надані ним докази, не врахували незаконність дій державного виконавця при виконанні рішення суду щодо сплати коштів на утримання дитини, не є підставою для скасування законного й справедливого рішення апеляційного суду, оскільки ці обставини були предметом дослідження під час розгляду справи, що підтверджено й ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Черкаської області.

  • Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
  • Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо визначення розміру аліментів на дитину.
  • Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.

Аліменти по-новому: розмір, терміни і пеня

Українська влада намагається дбати про дітей, які виховуються в неповних сім’ях

8 липня набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів».

Він усуває існуючі в чинному законодавстві і судовій практиці України правові колізії та прогалини, які дозволяють ухилятися платникам від сплати аліментів та додаткових витрат на дитину, передає hyser.

  • З 1 серпня працівники юстиції починають жоpстку акцію по стягненню заборгованості по аліментах.
  • Активізується робота виконавчої служби щодо стягнення таких боргів.
  • Державні виконавці проведуть інвентаризацію всіх виконавчих проваджень по виконанню судових рішень про стягнення аліментів і виїжджатимуть за місцем фактичного проживання боржників, які мають значну заборгованість по аліментах.
  • Виконавці повинні будуть робити все, в межах своїх повноважень – від прийняття постанов про арешт майна боржників, до подачі в суд про обмеження боржників у праві виїзду за кордон.
  • Основні нововведення:

– Збільшився мінімальний розмір аліментів на дітей. Тепер він не може бути менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму на 2017 рік, мінімальними аліментами на дитину у віці до 6 років буде 713 гривень, а з 1 грудня – 746 гривень, а для дитини від 6 до 18 років – 888,5 гривень, а з 1 грудня – 930 гривень .

Розширено перелік причин

Розмір аліментів може визначатися як судом, так і за домовленістю між батьками. На розмір аліментів буде впливати наявність нерухомого та рухомого майна, грошових коштів. Будуть враховуватися приховані доходи платника аліментів.

Адже часто буває так, що платник аліментів має дороге авто або будинок, а офіційно отримує мінімальну зарплату.

Тому аліменти можуть зрости, якщо платник раптом придбає дорогі речі, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму, і не зможе довести джерело походження коштів для їх покупки.

Питання стягнення аліментів можна вирішити набагато швидше – в рамках наказного провадження.

Тобто особа, з якою проживає дитина, може звернутися до суду за місцем реєстрації або перебування із заявою про видачу судового наказу.

Можна подати заяву про стягнення аліментів, а також про оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення. За таким вимогам судовий збір не сплачується.

Штрафи за прострочення

Змінився порядок визначення та стягнення заборгованості по аліментах.

У разі виникнення заборгованості з виплати аліментів їх одержувач має право на стягнення неустойки в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100% заборгованості.

Відповідальність платника аліментів настане через 7 днів з моменту повідомлення одержувача про необхідність сплатити певну суму. У разі несплати в цей термін пеня нараховується з наступного дня, а не з моменту отримання рішення суду.

  1. Ще один плюс для самотнього з батьків
  2. Не допускається призупинення провадження у справі про стягнення аліментів за наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.
  3. І найголовніше

– Тепер аліменти – це власність дитини. Особа, на ім’я якої вони виплачуються, може розпоряджатися грошима тільки в інтересах дитини. При цьому неповнолітня дитина може самостійно отримувати і розпоряджатися аліментами, які їй нараховуються.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ДЖОЛІ ЗРОБИЛА НЕСПОДІВАНЕ ЗІЗНАННЯ ПРО ВЛАСНЕ ЗДОРОВ’Я

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРОСТРОЧЕННЯ СПЛАТИ АЛІМЕНТІВ (СТАТТЯ 196 СК)

1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Комментарий:

Статтею 196 СК передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення сплати аліментів шляхом стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

Неустойка у формі пені стягується при простроченні виконання грошового зобов'язання. У нашому випадку — за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ч. З ст. 549 ЦК України пеня — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК).

Таким чином, якщо виходити з аналогії права і застосовувати цивільне законодавство про відповідальність з прострочення грошових зобов'язань до сімейного законодавства, то платник аліментів повинен довести суду, що несплата своєчасно аліментів відбулася з поважної причини (тяжко хворів, стягувач аліментів був у довгостроковому відрядженні тощо). Право на неустойку в одержувача аліментів не виникає.

Визначений розмір пені 1 % за кожний день прострочення аліментів за кожний місяць буде становити ЗО % суми несплачених аліментів (ЗО днів х 1 %).

Приклад нарахування пені. К. протягом січня — липня не сплачував аліменти, ви-значені за рішенням суду у твердій грошовій сумі — по 300 грн. щомісячно. Неустойка (пеня) за перший місяць становитиме 90 грн. (300 грн. х ЗО ; 100). Сукупна сума, належна до сплати за перший місяць, становитиме 390 грн. (300 грн. + 90 грн.).

Сума боргу за перший місяць не додається до заборгованості за другий місяць, від-повідно і неустойка буде нараховуватися не із суми 600 грн., а лише із суми 300 грн. і так за кожний місяць. За вісім місяців прострочення аліментів разом з неустойкою і боргом за аліменти буде нарахована заборгованість у сумі 3120 грн. (390 + 390 + + 390 + …).

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України ч. 2 ст. 196 СК розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Такими обставинами, які мають істотне значення і дають суду право на зменшення неустойки (пені), є: сукупність виконання грошового зобов'язання.

Часткове виконання зобов'язання вважається неналежним, однак воно має значення при зменшенні неустойки; майновий стан сторін, стан здоров'я самого платника, його дружини, батьків, що потребували витрати всіх коштів на їх лікування, його самого тощо.

Проте суд з підстав, передбачених ч. 2 ст. 196 СК, не вправі повністю звільнити

  • боржника від сплати неустойки.
  • Зменшення неустойки розповсюджується тільки на той час, коли утворилася заборгованість за аліментами і був заявлений позов, на подальше стягнення нової заборгованості це зменшення правового значення не має. Тобто правило про зменшення
  • неустойки діє одноразово при слуханні конкретної справи.
  • Стягнення неустойки (пені) вважається видом відповідальності, тому її суб'єктом
  • не може бути той з батьків, хто є неповнолітнім.

Дуже важливе роз'яснення з приводу застосування ст. 196 СК дав судам Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15.05.2006 р. в пункті 22:

«Передбачена ст. 196 СК (2947-14) відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК (2947-14) умов — повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

При розгляді справ про стягнення аліментів суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК (1618-15) повинен роз'яснювати сторонам їх відповідальність за прострочення сплати.

Якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена ст. 196 СК (2947014) санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це в договорі».

Ссылка на основную публикацию