Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові

Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові

  • Зміст
  • 1.Що зазначено в Сімейному кодексі України з приводу спільного майна подружжя
  • 2. Що зазначено в СК України щодо особистого майна, набутого за час шлюбу
  • 3. Що таке особисті кошти
  • 4. Критерії, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності
  • 5. Судова практика

Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові

Що зазначено в Сімейному кодексі України з приводу спільного майна подружжя

Згідно загальних норм чинного сімейного законодавства, зокрема ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Право спільної сумісної власності виникає незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно:

  1. встановлювати обсяг спільно нажитого майна;
  2. з’ясовувати джерело і час його придбання.
  • Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані.
  • ВИСНОВОК: набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.
  • Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловіковіЩо зазначено в СК України щодо особистого майна, набутого за час шлюбу

У ч.1 ст.57 СК України зазначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

  1. 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
  2. 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  3. 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
  4. 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;
  5. 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні.

ВИСНОВОК: якщо майно набуте за час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя, а за особисті кошти одного з подружжя – то таке майно не є спільною власністю подружжя.

 Що таке особисті кошти

Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові

Особистими коштами, згідно ст.

57 СК України, є:

  1. премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;
  2. кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
  3. страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них

.

  • Особистими коштами чоловіка/дружини є і кошти, які він/вона отримали в дар від своїх батьків.
  • Тобто ті, кошти, які отримує чоловік/дружина є їхньою особистою власністю лише в тому випадку, якщо їх отримання не було спрямовано на витрату в інтересах сім’ї.
  • Відтак, кошти не мали заздалегідь визначеного призначення.
  • Майно вважається набутим за час шлюб, якщо купівля відбулась в період з дати реєстрації шлюбу до набранням рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили (або до внесення відомостей про розірвання шлюбу в реєстр актів цивільного стану).

СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО ПОДІЛУ МАЙНА, ПРИДБАНОГО ЗА ОСОБИСТІ КОШТИ ОДНОГО З ПОДРУЖЖЯВиникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові

1. Солом’янський районний суд м. Києва рішенням від 02.12.2016 р. у справі №760/4166/16 відмовив позивачу у поділі автомобіля.

Відмову суд обгрунтував тим, що автомобіль був придбаний відповідачем за кошти, отримані від продажу автомобіля, який він мав ще до шлюбу. 

Окрім того, суд зазначив, що позивач не мала змоги вкласти кошти в купівлю автомобіля, оскільки не працювала та не мала жодного доходу.

Проблемні аспекти спадкування спільно нажитого майна в цивільному шлюбі

ПОДІЛ СПІЛЬНОГО МАЙНА ПОДРУЖЖЯ

Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя.

Поділ спільного майна може здійснюватися під час існування шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору. У зв’язку з цим розрізняють: добровільний поділ майна подружжя і судовий поділ майна.

Межа між спільно нажитою і приватною власністю одного з подружжя дуже тонка, а судова практика щодо цього питання досить неоднозначна.

Об’єкт права спільної сумісної власності подружжя та підстави його набуття

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).              До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:

  • майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
  • прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
  • речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Зазначений перелік не є вичерпним. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визначення особистої приватної власності подружжя

Як відзначає Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 21.12.2007р. № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

  • майно, набуте нею, ним до шлюбу;
  • майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  • майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
  • житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
  • земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Добровільний порядок поділу майна подружжя

Сімейним кодексом України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою зокрема уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності.

Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України).

Судовий порядок поділу майна подружжя

Згідно з Постановою Верховного Суду України Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України, щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Неподільна річ (наприклад – житловий будинок) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син/дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Умови збільшення частки майна:

  • проживання разом з дітьми, чи непрацездатними повнолітніми сином/дочкою;
  • отримання аліментів на утримання дитини, чи непрацездатних повнолітніх сина/дочку;
  • розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.

Під обставинами, що мають істотне значення для справи потрібно також розуміти і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України). Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки/сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі.

Читайте также:  Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав

Вартість та позовна давність

 При поданні позову сплачується судовий збір, який визначається виходячи із ціни позову (вартості майна, яке підлягає поділу), у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Окремі випадки поділу майна

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. У випадку укладення одним із подружжя, наприклад, кредитного договору в інтересах сім'ї, подружжя є солідарними боржниками за цим договором, а тому один із подружжя, який виконав зобов'язання, що виникло з кредитного договору, має право пред'явити до іншого вимогу про відшкодування частини сплачених за кредитним договором коштів.

При цьому, майно, яке набуто подружжям за час шлюбу за кошти, одержані в кредит, який не сплачений на час вирішення спору, все рівно підлягає поділу між подружжям.

Поділ між подружжям незавершеного будівництвом будинку

Об’єкт будівництва (об’єкт незавершеного будівництва) – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб’єктивних майнових, а також зобов’язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. За позовом одного з подружжя, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об’єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Правовий режим майна, що є власністю жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя.

Якщо Ви або Ваші знайомі зіткнулися з правовими проблемами, просимо звертатися за безоплатною правовою допомогою до відділу «Вільногірське бюро правової допомоги» за адресою: м. Вільногірськ, вул. Центральна, 43 (2-й поверх).

Графік роботи: понеділок- п’ятниця з 8.00 год. до 17.00 год. (без перерви на обід)                           

телефон: (05653) 3-51-61, Е: vilnohirske@legalaid.dp.ua

  • Всеукраїнська гаряча телефонна лінія – 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів в межах України).
  • Оксана Нужна
  • Начальник
  • відділу «Вільногірське бюро правової допомоги»
  • « Повернутись

Порядок поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя | Безоплатна правова допомога

Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловіковіДружина та чоловік, набуваючи у власність майно, мають на нього рівні права. Зокрема, право на володіння, користування і розпорядження цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між подружжям.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є спільною сумісною власністю. Але кожен з подружжя у разі виникнення спору має право на поділ такого майна.

Про правові аспекти поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, роз’яснюють фахівці Олександрійського місцевого центру з надання БВПД.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Незалежно від того, що один з подружжя не мав самостійного заробітку (доходу) з таких поважних причини, як:

  • навчання;
  • ведення домашнього господарства;
  • догляд за дітьми;
  • хвороба, тощо.

Подружжя має право домовитися та визначити порядок користування майном, що їм належить на праві спільної сумісної власності.

Наприклад, подружжя може домовитися про те, що перший поверх будинку займе дружина, а чоловік користуватиметься другим поверхом.

Якщо ж такий договір укладений письмово і посвідчений нотаріусом, то у разі смерті дружини, за умови, що частки кожного з подружжя є рівними, предметом спадкування для правонаступника буде перший поверх будинку.

Дружина або чоловік мають право на розпорядження часткою у майні, що є об’єктом права спільної сумісної власності. За таких обставин, один з подружжя може укласти з іншою особою щодо майна:

  • договір купівлі-продажу;
  • договір міни;
  • договір дарування;
  • договір довічного утримання (догляду);
  • договір застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відносяться:

  • майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
  • прибутки, отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
  • речі, придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Зазначений майновий перелік не є вичерпним. У разі виникнення спору, за рішенням суду майно може бути визнано об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягати поділу за обставин, якщо:

  • майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя;
  • один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, тоді дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 69 Сімейного кодексу України закріплено право чоловіка та дружини на поділ майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Варто зауважити, що такий поділ можливо здійснити без розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Так, договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

  • При поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
  • У випадку вирішення спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.
  • Зокрема, якщо один з подружжя:
  • не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї;
  • ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей);
  • приховав, знищив чи пошкодив спільне майно;
  • витрачав майно на шкоду інтересам сім’ї.

ВС/КЦС: Проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов’язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно (ВС/КЦС,справа № 544/1274/16-ц, 18.07.18)

Новини

Останні події, новини зі світу юриспруденції, інформаційні статті

Фабула судового акта: Рішення у справі, що пропонується увазі читачів, можна вважати певним посібником у вирішенні достатньо поширеної життєвої ситуації. Йдеться про встановлення судом факту проживання однією сім’єю, і, як наслідок, – визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що позивачка з 14 лютого 2007 року по 04 січня 2016 року проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з чоловіком.

У цей період, за спільні кошти, вони придбали автомобіль Renault Kangoo, право власності на який було зареєстровано саме за чоловіком, який помер.

Між тим, його спадкоємці за законом заперечують  право власності позивачки на 1/2 частини зазначеного автомобіля.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду погодилась с висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що вказані особи проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, оскільки у цей період спільно проживали, вели спільний побут та мали взаємні права та обов’язки притаманні подружжю.

 Суд зазначив, що позивачка надала суду належні і допустимі докази на підтвердження проживання однією сім’єю, наявності  спільного побуту, спільних друзів, спільного відпочинку, спілкування подружжя з батьками і дітьми чоловіка від першого шлюбу, придбання ними майна, що було підтверджено, зокрема, показаннями декількох свідків.

Відповідно до статті 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

  • Отже, проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов’язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
  • Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім’єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов’язків.
  • Принагідно зазначити, що далеко не завжди суди задовольняють подібні позови.
  • Так в ухвалі від 12 жовтня 2016 року у справі № 396/1549/15-ц суд касаційної інстанції зазначив, що передача коштів продавцеві будинку здійснювалася сторонами разом, однак це жодним чином не може свідчити про те, що будинок придбано за спільні кошти, оскільки жодного факту та доказу апеляційним судом не встановлено, а матеріали справи таких доказів не містять.
Читайте также:  Про практику встановлення факту материнства та визнання материнства

В ухвалі від 31 серпня 2016 року у справі № 521/20202/13-ц суд касаційної інстанції, залишаючи рішення суду апеляційної інстанції про відмову у позові без змін, зазначив, що суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім’єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці. Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

В ухвалі від 1 березня 2017 року у справі № 369/3920/15-ц суд касаційної інстанції зазначив, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Аналізуйте судовий акт: Недобросовісність – обов’язкова підстава для визнання недійсним договору щодо спільного майна укладеного одним з подружжя без згоди іншого (ВСУ у справі за № 6-533цс16 від 30 березня 2016р.)

ВС/КЦС: У випадку коли встановлено, що один з подружжя здійснив відчуження спільного майна проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби, таке майно враховується при поділі. (ВС/КЦС, справа № 726/2165/15-ц, 21.03.18)

Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові (стаття 62 ск)

1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом пр спільної сумісної власності подружжя.

2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за

то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за р1іне суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності.

Комментарий:

Треба мати на увазі, що інколи роздільне, у тому числі і дошлюбне майно подружжя, згодом з тих чи інших підстав може перетворюватися в спільну сумісну власність у низці випадків особи, які укладають шлюб, мають в своєму розпорядженні 6

яке надходить в користування і другого з подружжя. Найчастіше таким ма житловий будинок, квартира, автомобіль, меблі тощо.

Подружжя, наприклад, можуть укладати договір про передачу роздільного майна в свою спільну сумісну власність.

Домовленість подружжя про перетворення роздільного майна, яке у них є, в спільну сумісну власність являється правомірним правочином.

Вони не можуть своєю домовленістю змінити або відмінити на майбутнє, передбачений законом режим спільності і роздільності майна, але вправі на свій розсуд установити той чи інший правовий режим наявного майна.

Дуже рідкі випадки, щоб правочини про об'єднання, перетворення роздільного майна, про його переробку укладалися в письмовій формі. Частіше такі домовленості укладалися подружжям шляхом вчинення реальних дій і в результаті цього нерідко між ними виникав спір.

Спільна сумісна власність може виникати у зв'язку з переробкою, перебудовою подружжям матеріалів, старих будинків, застарілих моделей автомобілів, які належали одному із них.

Однак це може слугувати підставою виникнення спільної сумісної власності на заново створену річ тільки в тому випадку, коли її цінність значно вище, ніж вартість використаних матеріалів, старих будинків, автомобілів, і за умов, що вона проведена спільною працею подружжя або за рахунок коштів подружжя, який не е власником матеріалів, будинку, автомобіля.

В тім випадку, коли затрачений труд і кошти одного з подружжя в майно другого лише покращили це майно подружжя, який поніс такі витрати, може вимагати їх відшкодування, але не визнання його співвласником (власником) цього майна (речі).

Сам по собі факт довгого спільного використання в інтересах сім'ї майна, яке було власністю одного з подружжя, і спільний господарський догляд за збереженням цього майна не є підставою виникнення спільної сумісної власності.

Питання про визнання майна, що належить на праві особистої приватної власності одному з подружжя, їх спільним сумісним майном вирішує суд за заявою зацікавленого в цьому одного з подружжя або спадкоємця, іншої зацікавленої особи.

При розв'язанні спору має враховуватись цінність майна до його поліпшення, переробки, перебудови і після, коли витрачалися для цього кошти другого з подружжя або їх спільні кошти.

Суд також бере до уваги не тільки затрачені гроші, а й працю, яка вкладається для збільшення цінності майна. Вклад в поліпшення майна, створення заново має бути вагомим. Тобто таким, внаслідок якого істотно збільшилась цінність майна, матеріалів.

Тільки за наявності таких обставин майно, матеріали, які належали раніше одному з подружжя, можуть бути визнані спільною сумісною власністю.

Якщо будинок (майно) був особистою власністю одного з подружжя, то, згідно зі статтею 62 СК, його можливо визнати спільною власністю подружжя в тому разі, коли він був капітально відремонтований ними в період їх спільного шлюбного життя і істотно збільшився у своїй цінності, а не склад господарських будівель, що є його приналежністю.

Наприклад, дружині належав на праві особистої власності жилий будинок вартістю 70 тисяч грн.

, внаслідок капітально-відновлювального ремонту він збільшився не тільки в своїй цінності, але і в своїх розмірах, і вартість його становила 140 тисяч грн.

Дружина, якій належав старий будинок, вложила в капітально-відновлювальний ремонт лише свої кошти в розмірі 40 тисяч грн., а чоловік кошти і працю.

Таким чином, дружині належить у відбудованім будинку 70 тис. (старий будинок) + 40 тисяч (вкладені кошти в ремонт) = 110 тисяч грн., чоловікові належить ЗО тисяч грн.

При визнанні долі (частки) в спільній сумісній власності на будинок, доля Дружини повинна збільшуватися на 70 тис. грн., що належали їй як роздільне майно.

Якщо порахувати, яка доля подружжя знаходиться у спільному сумісному будинку

відповідно до понесених затрат на його ремонт, то долі будуть мати такий вигляд- тис. грн. х 100 % : 140 тис. грн. = 78,57 % або 79/100 частин, чоловікові — ЗО тис х 100 % : 140 тис. грн. = 21,43 % або 21/100 майна. ,Грі1-

Частина друга статті 62 СК розрахована на справедливе визнання праці друг з подружжя щодо збільшення майна другого з подружжя, яке йому належало на ПраГ° особистої власності, що відповідає вимогам статті 359 ЦК України, про те, що цЛо 1 продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відпові ' но до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Прикладом застосування частини другої статті 62 СК може бути названа така ситуація. Дружина, в якості посага, привела на двір чоловіка корову, коня тощо. Чоловік здійснював своєю працею догляд і утримання цієї худоби, через рік корова і кобила отелилися, в результаті чого поголів'я скота збільшилося.

Якщо корова і кобила за законом належать на праві особистої власності дружині, то приплід їх належить подружжям на праві спільної сумісної власності і в разі виникнення спору про їх поділ — вони будуть поділені порівну. Така ж ситуація може виникнути з приводу поділу доходів від оренди приміщень, землі тощо.

Спільна сумісна власність подружжя

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Отже, з моменту реєстрації шлюбу починає діяти презумпція спільності щодо всього майна, яке набуватиметься подружжям, окрім винятків, встановлених законом.

Право спільної сумісної власності на конкретне майно виникає з моменту, визначеного законом, насамперед нормами Глави 24 ЦК України «Набуття права власності» в частині щодо набуття фізичними особами права приватної власності і залежить від підстави набуття та виду майна.

Найпоширенішою підставою набуття майна у власність є договір. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (стаття 334 ЦК України).

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина 1 статті 61 СК України). Таке законодавче положення не зовсім точне, оскільки об’єктами права власності можуть бути лише речі, а майном, крім речей, майнові права та обов’язки (частина 1 статті 190 ЦК України).

Спільною сумісною власністю подружжя може бути все те майно, яке може перебувати в приватній власності фізичних осіб, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя такі об’єкти були придбані.

Зокрема, в разі придбання під час шлюбу нерухомості чи інших об’єктів, право на які підлягає державній реєстрації, щодо них застосовується презумпція спільності незалежно від того, на чиє ім’я вони зареєстровані. У законодавстві немає переліку майна, яке може перебувати у сфері управління сім’ї.

Читайте также:  Позовна заява про зміну умов приватизації квартири

Спільним майном подружжя, зокрема можуть бути квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо. Щодо деяких видів майна в законодавстві є окрема вказівка щодо віднесення їх до об’єктів власності подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (частини З, 4 статті 61 СК України). Щодо речей для професійних занять подружжя, то незважаючи на те, що вони використовуються, як і речі індивідуального користування, лише одним із подружжя, однак, належать до спільної сумісної власності подружжя, оскільки шляхом використання речей для професійних занять одним із подружжя здобуваються засоби для існування всієї сім’ї.

Особливим об’єктом є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи одного із подружжя, право спільної сумісної власності на які виникає з моменту одержання їх цим із подружжя (частина 2 статті 61 СК України). Моментом виникнення спільності на це майно треба вважати як фактичне отримання готівки тим із подружжя, хто має на це право, так і зарахування коштів на його банківський рахунок.

Спільним майном подружжя може бути також низка майнових прав, окрім тих, які тісно пов’язані з особою.

Наприклад, до спільного майна подружжя належать права вимоги за договорами банківських вкладів, внесених на ім’я одного із подружжя за час шлюбу, права вимоги за договорами позики, незалежно від того, виступає позикодавцем подружжя разом чи один із них тощо. Щодо банківських вкладів, то в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.

2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що вклади, незалежно від їх виду та того, на чиє ім’я з подружжя вони внесені, відповідно до статті 61 СК України є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (пункт 21). Варто зауважити, що право власності на грошові кошти, передані за договором банківського вкладу, переходить до банку, натомість у вкладника виникає право вимоги зобов’язального характеру щодо повернення відповідної суми з настанням визначеного договором строку або на першу вимогу вкладника. Таке право вимоги належить до спільного майна подружжя за умови, що договір вчинено під час шлюбу, оскільки діє презумпція, що вклад зроблено за рахунок грошей, які перебували в спільній власності подружжя. Якщо вклад зроблено під час шлюбу, але за рахунок особистих коштів одного з подружжя, у разі виникнення спору щодо цього майна презумпція спільності може бути спростована в судовому порядку. Якщо той із подружжя, хто вказаний у такому договорі вкладником, спростувати презумпцію спільності щодо внесених коштів не може, але не визнає прав на це майно другого із подружжя, останній зможе реалізувати свої права щодо своєї частини вкладу лише на підставі рішення суду.

За час шлюбу за рахунок спільного чи особистого майна один із подружжя може внести частку до статутного фонду господарського товариства. Господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (стаття 115 ЦК України, частина 1 статті 12 Закону України від 19.09.

1991 року «Про господарські товариства»). Учасники товариства набувають корпоративних прав.

Корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (стаття 167 ГК України). Корпоративні права майнового характеру входять до складу спільного майна подружжя за умови, що вклад учасника зроблено під час шлюбу за рахунок спільного майна подружжя.

Поняття права спільної сумісної власності подружжя

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. У ст.

З СК України встановлено, що сім’я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім’єю.

Рівність прав і обов’язків у шлюбі та сім’ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями СК України та ЦК України.

До особливостей спільної власності подружжя відносяться наступні: • частки кожного з подружжя не визначені; • вважається, що кожен з подружжя, при здійсненні правочинів щодо цього майна, діє в інтересах подружжя та від імені подружжя; • розповсюдження на майно, набуте під час шлюбу, режиму спільної сумісної власності не залежить від внеску кожного з подружжя у придбання цього майна, рівність прав подружжя щодо цього майна (навіть якщо під час придбання цього майна один з них з поважної причини не мав самостійного заробітку). Зверни увагу! • У сімейному праві діє презумпція спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу. Таким чином, обов’язок доказування зворотного покладається на того з подружжя, хто стверджує, що певне майно належить йому на праві особистої приватної власності. Якщо цього зробити їй не вдасться, майно вважатиметься придбаним у шлюбі.

За загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільним майном (ст. 60 СК України). Утім, із цього правила є певне виключення. Відповідно до ст.

57 СК України, якщо шлюб не розірвано, але чоловік та дружина проживають окремо у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то майно, набуте сторонами за цей період може бути за рішенням суду визнане роздільним.

Це пов’язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсні стосунки чоловіка та дружини.

Якщо ж цього немає, і сторони фактично не складають однієї сім’ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя. У разі спору заінтересована особа повинна довести в суді факт окремого проживання подружжя у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

В сучасних умовах таке питання може бути вирішене подружжям за взаємною згодою.

Сторони вправі укласти договір про поділ спільного майна, вказавши при цьому, що та чи інша річ була набута чоловіком (дружиною) під час окремого проживання сторін, тобто фактично на власні кошти.

Така річ (речі) за домовленістю подружжя може бути визнана такою, що належить на праві власності чоловікові або дружині. При цьому її вартість не буде враховуватися при поділі спільного майна подружжя.

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя 1.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). 2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Сімейний кодекс України

Реєстрація шлюбу за загальним правилом (якщо інше не встановлено шлюбним договором) є підставою виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно. Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

До спільного майна подружжя належать права вимоги, за якими дружина або чоловік виступають на боці кредитора. Якщо в період шлюбу на ім’я одного з подружжя було внесено вклад у банківську установу, вважається (за відсутності інших доказів), що цей вклад належить до спільного майна подружжя.

Той з подружжя, хто безпосередньо є стороною договору банківського вкладу, має відповідне право вимоги до банку. Однак у разі його смерті другий з подружжя може вимагати визнання за ним права власності на половину грошового вкладу (окрім того, що другий з подружжя є спадкоємцем першої черги).

Зверни увагу! Право спільної сумісної власності на майно, що набувається одним із подружжя, виникає в момент передачі йому майна, якщо інше не обумовлено законом або договором. Спільним вважається лише майно, що було набуте подружжям за час шлюбу.

Деякі інші види майна (майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, за час шлюбу в порядку спадкування тощо) визнаються роздільним майном подружжя.

Такий підхід дає підстави вважати, що правовий режим майна подружжя, що діє сьогодні в Україні, належить до режиму спільності набутого. Подружжя об’єднане єдиною метою забезпечення майнових інтересів сім’ї і кожен з них робить внесок для її досягнення.

Якщо майно набуте подружжям за час шлюбу, то воно складає спільність, якщо ж у певних відносинах кожен з подружжя діяв самостійно, то спільність майна не виникає.

Юридичний порадник Сімейне право. Зміст

Ссылка на основную публикацию