Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

    Коли дитина поводить себе погано, батьки починають обдумувати усі можливі причини такої поведінки.

Недостатня обізнаність у правилах поведінки, імпульсивність, вибуховість характеру — це ті чинники, які першими спадають на думку. Однак, все, що закладається у розвиток та думки малюка, — йде від родини.

Тому найголовніше, з чого потрібно починати виховання дитини, — становлення власної сім’ї та внутрішніх зв’язків.

    Малюк, особливо у віці до 10 років, досить чітко відчуває, як до нього ставляться батьки. Крім того, його підсвідомість запам’ятовує образи батьків як ідеальну лінію поведінки.

Якщо у цей період у родині постійно відбуваються сварки, тато кричить на маму тощо, то дитина в подальшому буде орієнтуватися саме на таку модель сімейних стосунків. Може бути й інший варіант: обидва батьки дуже заклопотані та багато працюють, щоб діти мали все.

З матеріального боку це матиме успіх, а от емоційно — дитина почуватиметься покинутою. Кожен вибір батьків, навіть в особистому житті, має певний вплив на малюка.

    Більше того, якщо у родині починаються конфлікти, то дитина може зазнавати не лише психологічних травм. На фоні постійної тривоги та підвищеного рівня стресу можуть виникнути проблеми і з фізичним здоров’ям. Дитина буде хворіти, відчувати апатію та неспокій.

    Досить часто у сім’ях можуть бути присутні міні-конфлікти. Мама й тато не сваряться між собою, однак, у питаннях щодо виховання малюка не можуть дійти згоди. Звідси виникають два образи «доброго» та «злого» поліцейського. Один з яких завжди підтримує дії малюка, а інший — сварить та постійно щось забороняє.

Звісно, про стабільний розвиток дитини тут можна забути. Вона буде почувати себе між двох вогнів, а рішення так і не буде прийняте. Гіршим стане той варіант, де дитина навчиться маніпулювати батьками. «Мама мені заборонила грати у телефон, татоооочку, ти ж дозволиш мені, ну будь ласка?!» — чітка перемога дитини.

Уникайте подібних ситуацій, щоб не залишити себе в дурнях та не нашкодити психіці дітей.

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

    Розбіжності у вихованні малечі — це нормально. У нас були свої батьки, які закладали нам певні принципи того, як ростити дітей.

Однак, якщо не знаходити компроміси у проблемних питаннях, то це може закінчитися доволі неприємно. По-перше, ви просто зруйнуєте свій авторитет в очах у дитини.

А по-друге, це означатиме, що деякі проблеми є саме у вас, що свідчить про необхідність професійної допомоги психолога.

    Що робити, якщо конфлікти щодо виховання вже існують?

    Якщо ви адекватно розумієте, що певні проблеми у родині все-таки є, то необхідно їх вирішувати. Усі ми дорослі особистості, які можуть дійти компромісу при звичайній розмові.

Сядьте зі своїм чоловіком або дружиною та подумайте, чи не граєте ви у «доброго-злого» поліцейського, чи не бере хтось на себе більшу відповідальність абощо.

Якщо об’єктивно у вашій родині є «перетягування ковдри», припиніть це.

    Напишіть собі певний план дій або правила родини, яких треба дотримуватися у спірних питаннях. Наприклад, ви завжди сперечаєтесь, о котрій дитина має лягати спати: о 22:00 чи об 23:00. Напишіть правило, що кожного дня дитина лягатиме о 22:30. Так можна буде уникнути постійних конфліктних ситуацій, а малюку стане легше вас розуміти.

    Трапляються такі ситуації, коли бабусі та дідусі хочуть стати тими самими «добрими феями», які захистять від батьків. Ці випадки трохи складніші, ніж конфлікти між мамою і татом. Важко пояснити дорослій та поважній людині, що вона не має рацію. Однак, дитина ваша, а тому необхідно пояснити бабусям, що виховання — це тільки клопіт батьків та саме їхній прямий обов’язок.

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

    Правило «золотої середини»

    У всьому потрібно дотримуватися «золотої середини». Особливо це важливо під час виховання дітей. Якщо у вашій сім’ї буде авторитаризм, — малюк виросте замкненим, надто серйозним та, можливо, занудою. Якщо ж ви все будете дозволяти, — можете отримати розбишаку та гульвісу. Тут важливо керуватися розумом та дотримуватися гармонії між заборонами та дозволами на певні вчинки.

    У ситуаціях, коли батьки розлучаються, тато або мама не мають повністю брати дитину на себе та забороняти спілкування з іншим з батьків. Варто розуміти, що образи — це ваша особиста справа, яка не має впливати на дитину та її нормальний розвиток. Враховуйте бажання малюка спілкуватися та підтримувати зв’язок із обома батьками.

    Найважливіше!

    Усі стосунки у родині мають будуватися на цілковитій довірі. Мама довіряє татові, а він — їй. Дитина усвідомлює, що відбувається навколо неї.

Якщо ж у сім’ї пануватиме атмосфера недовіри, — конфлікти та проблеми стануть щоденним гостем. Говоріть із малюком на відверті теми, розповідайте свої секрети та важливі думки.

Однак, не будьте надто наполегливими, малеча може просто злякатися та закритися.

    Відносини між батьками та дітьми — це найважливіший аспект людського життя. Варто розуміти, що від того, як сьогодні ви виховуєте свою дитину, залежить її майбутнє. Однак, пам’ятайте, що запорукою гарного та позитивного виховання є саме гармонійні відносини між батьками та родичами. Нехай у вашому домі завжди панує щастя та любов!

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини та спілкування з нею

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини 14.07.2021

Консультує директор Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги – Марія Николаїшин.

Якщо батьки дитини розлучені, чи може батько дитини, який проживає окремо від дитини, спілкуватися з нею та брати активну участь у її вихованні?

Наша держава у 1991 році ратифікувала Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року. Звертаю увагу, що цим нормативно-правовим документом встановлено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини.

Батьки мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статті 4 Конвенції  «Про контакт з дітьми», яка 01.04.2007 року набрала чинності в Україні, дитина   та   її   батьки   мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Зауважу, що такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах.

Щобільше, стаття 157 Сімейного кодексу  України  зобов’язує того з батьків, який проживає окремо брати участь у вихованні дитини та надає йому право на особисту участь у спілкуванні з дитиною.

Хочу також звернути увагу читачів й до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», якою встановлено право  дитини, котра проживає окремо від батьків або одного з них, на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Як може вирішуватися питання про участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини,  а також  встановлення порядку побачення з дитиною?

Питання про участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини,  а також  встановлення порядку побачення з дитиною, може вирішуватися наступним чином:

  • за домовленістю батьків між собою. Це може бути усна домовленість внаслідок якої колишні члени подружжя дійшли згоди про те, якими будуть способи їхньої участі у вихованні дитини. Також вони можуть укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та обов’язково підлягає нотаріальному посвідченню.
  • Як діяти тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у разі коли не можна домовитися з іншим з батьків, хто проживає із дитиною, про способи участі у вихованні дитини?
  • У випадку відсутності згоди між батьками щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини тоді необхідно звернутися до органу опіки та піклування.
  • Розгляньмо поетапно: що потрібно робити тому із батьків, що проживає окремо від дитини.
  • Загальний алгоритм для реалізації цього буде наступним.
  • Один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини такі документи:
  • заяву,
  • копію паспорта,
  • довідку з місця реєстрації (проживання),
  • копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності),
  • копію свідоцтва про народження дитини.

Уповноважений працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов’язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться різні критерії серед них такі: ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.

Після з’ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Далі він  розглядається на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини.

Згодом на підставі цього висновку виконавчий комітет відповідної місцевої ради приймає рішення, яким встановлює участь у вихованні дитини та за потреби порядок зустрічі із дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї.

Деколи буває так, що той з батьків, який проживає з дитиною, попри рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради чинить і надалі перешкоди у спілкуванні з дитиною іншому із батьків, який проживає від дитини окремо. Чи передбачена за це якась відповідальність?

Наголошую, що рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання.

Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, – тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо перешкоди вчиняються повторно протягом року уже після накладення адміністративного  стягнення,  тоді цій особа, яка не виконує рішення органу опіки й піклування, може бути накладено штраф у розмірі від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щобільше, може бути застосоване тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом – до виконання рішення в повному обсязі.

  1. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
  2. Якщо ж рішення органу опіки та піклування не виконуються тим з батьків, який проживає з дитиною, що тоді порадите?
  3. За умови:
  • коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини,
  • якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
  • Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
  • Яким же є порядок подання позовної заяви до суду для урегулювання цього спору?
  • Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви. Разом із заявою надаються такі додатки:  копія свідоцтва про народження дитини;
  • копія свідоцтва про шлюб;
  • копія рішення суду про розірвання шлюбу;
  • копія довідки про склад сім’ї;
  • копія рішення суду про стягнення аліментів;
  • копія рішення виконкому відповідної місцевої ради;
  • копія паспорта позивача;
  • квитанція про сплату судового збору.
Читайте также:  Спадщина за заповітом в 2018: порядок оформлення, форма і зміст

Дану позовну заяву з додатками до неї слід подати до канцелярії суду за місцем реєстрації чи фактичним місцем проживанням дитини або направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

Чи треба платити судовий збір?

Так, судовий збір сплачується за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатної особи. На 2021 рік становить 908,00 грн. Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір». Автоматичний розрахунок судового збору на сайті «Судова влада».

Чи залучають орган опіки й піклування до участі у таких судових засіданнях?

Звичайно, при розгляді судом таких спорів обов’язковою є участь органу опіки та піклування. Важливим є те, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування.

Цей документ, пригадаю Вам,  складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей у результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на основі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Чи може суд винести рішення про спілкування з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у присутності іншого з батьків, хто проживає з дитиною?

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною у  присутності іншої особи.

Так, присутнім при зустрічі з дитиною може бути той з батьків, хто проживає з дитиною або ж інший родич, який проживає з  нею та з іншим з батьків.

У нас траплялися випадки, коли суд приймав рішення про побачення батька з малолітньою дитиною у присутності бабусі чи дідуся цієї дитини.

Завершуючи нашу розмову хочу наголосити, що батькам необхідно толерантно домовлятися між собою про способи участі у вихованні дитини.

Їм варто не травмувати дитину своїми претензіями один до одного, не робити дитину заручницею ситуації, що склалася. Адже дитині потрібні в однаковій мірі й батько і матір.

Саме тоді, спілкуючись із ними обома, вона буде рости щасливою та відчувати себе потрібною обом батькам.

Разом з тим, інформуємо, що для отримання  безоплатної правової допомоги звертайтесь у зручний для Вас спосіб:

  • Бюро правової допомоги знаходиться за адресою: м. Борислав, вул. Міцкевича, 64.
  • зателефонувавши:  097 133 93 67 (Бориславське бюро правової допомоги),  067 16 77 144 (Стрийський місцевий центр), на гарячу лінію 0800 21 31 03

Важливі для батьків аспекти виховання – Розвиток дитини

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

Сучасні батьки знаходяться в дуже складній ситуації. Практично всі наші вчинки та рішення про виховання дітей супроводжуються невизначеністю й сумнівами. Найчастіше здається, що нам не вистачає знань і відповідної кваліфікації, щоби взяти на себе відповідальність за формування характеру й особистості іншої людини. Ми боїмося, що припустимусь помилок, які згодом негативно позначаться на дорослому житті наших дітей.

Що ж насправді означає бути хорошими батьками? У процесі виховання всі ми припускаємось помилок, і, незважаючи на це, у світі багато чудових, щасливих, гідних, добре вихованих людей, які вибудовують правильні міжособистісні стосунки, які вміють любити і знають, що в житті головне, а що другорядне.

Ніхто з нас не є і не повинен бути ідеальним батьком або матір'ю. Таких людей просто не існує. Тому не звинувачуйте себе за те, що, виховуючи дитину, не все, що ви робите, добре й бездоганно. Однак це зовсім не означає, що не слід прагнути до кращого.

Пам'ятайте!

  • Повне партнерство між батьками й дітьми не є ані можливим, ані позитивним. Хтось повинен бути капітаном сімейної команди, і краще, щоб ця роль дісталась батькам.
  • Не зловживайте своєю позицією старшого та більш сильного. У процесі прийняття рішень чесно замисліться над тим, піклуєтесь ви зараз про благо дитини чи, можливо, переслідуєте власні інтереси (або реалізуєте власні потреби), оскільки вам так зручніше.
  • Установлення меж необхідне для безпеки й розвитку дитини, але крім накладення обмежень їй необхідно забезпечувати емоційну підтримку, розуміння та близькість.
  • Ви можете ввести необхідні істотні обмеження та правила у вигляді зрозумілої двосторонньої угоди, завіреної дитиною й вами. Вимагайте, але в той же час дозвольте своєму сину або доньці приймати частину рішень самостійно.
  • Ви повинні прийняти той факт, що дитина є окремою особистістю, і надати їй стільки автономії та влади, скільки вона готова прийняти на даному етапі розвитку.

Постарайтесь:

  • на кожному етапі розвитку дитини побачити її реальні потреби й відповісти на них максимально вичерпно;
  • установлювати для дитини деякі кордони, бо у процесі росту й формування своєї особистості вона їх дуже потребує;
  • не будьте надмірно вимогливими і не зловживайте своєю владою над дитиною, поважайте її як людину, як особистість і визнайте її право на співпрацю з вами.

Кожні батько та мати мають право:

  • припускатись помилок, іноді щось плутати, не знати про всі можливі ефективні рішення;
  • утратити терпіння, розлютитись, іноді відчувати гнів у ставленні до дитини;
  • бути собою, реалізувати інші життєві інтереси й завдання крім того, щоби бути батьком/матір'ю;
  • не дати зробити із себе «жертву», покладену на вівтар виховання дітей, відмовляючись від багатьох життєвих задоволень або задоволення своїх потреб виключно заради блага дітей.

Дорослим важко зберегти хорошу фізичну та емоційну форму, які необхідні в такій нелегкій справі, якою є виховання дитини. При цьому найбільш поширеними проблемами батьків є пригніченість, смуток, утома й занепокоєння. Але важливо розуміти, що емоційна рівновага та вміння володіти собою не є вродженими якостями, їх треба вчитись.

Якщо батьки хочуть добре виховувати свою дитину, у складних ситуаціях вони повинні вміти чітко й розбірливо висловлювати свої почуття, уміти контролювати себе, свої злість і гнів. А вже коли трапиться «вибухнути», то постаратись виплутатися з цієї ситуації, не травмуючи дитину, перетворивши її на щось позитивне, наприклад, ласкаво вибачитись перед дитиною за свою надмірно бурхливу реакцію.

Для неї це буде прикладом, як треба поводитись у подібному випадку.

Поради для батьків, які хочуть щось змінити у своєму стилі виховання дитини:

  • Визначте темперамент вашої дитини, її основні риси. Поспостерігайте за нею в різних ситуаціях, як вона справляється із труднощами, гнівом, як установлює соціальні контакти, яку роль відіграє у групі тощо.
  • Приймайте її такою, якою вона є. Поважайте її особистість, не примушуйте робити щось всупереч її власній природі.
  • Мотивуйте свою дитину. Використовуйте більше нагород, похвал, подяки й заохочень, ніж покарань.
  • Поважайте самих себе. Не все, що ви запланували, буде легко здійснити. Коли ви припускаєтесь помилок, не зневірюйтеся, знайте та пам'ятайте про свої переваги й недоліки.
  • Не бійтесь того, що ваша дитина перестане вас любити, якщо ви зміните щось у колишньому стилі виховання.
  • Не забувайте, що одна справа – дозвіл на щось, і зовсім інша справа – поступливість.
  • Будьте ввічливими, але непохитними. Створіть зрозумілу, виразну систему вимог і заборон. Тільки так дитина отримає шанс зрозуміти, чого від неї вимагають батьки.
  • Установлюючи правила, одночасно пропонуйте дитині допомогу, наприклад, навчаючи її інших, загальноприйнятих форм прояву негативних емоцій.
  • Покарання за порушення правил завжди здійснюйте з обережністю і спокоєм, у жодному разі не гніваючись. Не можна додатково карати дитину за те, що вона з обуренням висловлюється про те, що їй не подобаються заборони. Вона повинна дотримуватися правил, але любити їх зовсім не зобов'язана.

Авторитет – що це таке та як його побудувати: поради батькам

Авторитет – це «щось таке» в батьках, що змушує дитину підкоритись їхній волі, щоб відчувати себе безпечно та спокійно й не мати сумнівів у тому, що слід робити і як поводитися.

Для маленької дитини мати й тато – єдине джерело почуття безпеки, ті люди, які здатні вирішити будь-яку проблему й розсіяти будь-який сумнів. Батьківський авторитет випливає із самих стосунків між батьками й дітьми.

У свою чергу, за безпеку, близькість та опору малюк віддячує своїм батькам некритичним поклонінням, довірою й вірою.

Так відбувається до періоду дорослішання, тобто до тієї пори, доки дитина не опанує мистецтво збору інформації й не почне аналізувати її та узагальнювати. У процесі зростання дитина зможе проаналізувати батьківську поведінку й дійти висновку, що не завжди наші вчинки бездоганні і часто ми обходимо правду стороною. Так вона починає розуміти, що тато не найсильніший, а мама не наймудріша. Але чи можна сказати, що в цей момент батьківський авторитет «засуджений на повалення з п'єдесталу»? Зовсім ні.

Читайте также:  Защита от монополиста: как расторгнуть договор и отбить миллионную неустойку

Аби зберегти дружні стосунки з дитиною та свій авторитет, дотримуйтесь таких рекомендацій:

  • Ніколи не дуріть свою дитину. Кажіть їй правду на рівні її розуміння або зовсім її не озвучуйте, якщо думаєте, що навіть проста форма правди виявиться для дитини занадто складною або небезпечною. Скажіть: «Я обов'язково розповім тобі пізніше, коли ти трішки підростеш», це краще, ніж давати дитині відповіді, що збивають її з пантелику й викликають занепокоєння.
  • Дбайте про те, щоб ваші слова не розходилися з учинками та справами. Не робіть того, що засуджуєте, і не засуджуйте те, що робите.
  • Не вдавайте, що ви щось знаєте, якщо це не так. Скажіть чесно, що ви не знаєте, але дізнаєтесь – і неодмінно дотримайтеся свого слова.
  • Завжди тримайте своє слово!
  • Будьте послідовними, але без фанатизму. Нехай у дитини завжди буде можливість обговорити з вами щось важливе і провести чесні переговори. Не бійтеся змінити свою думку, якщо почуєте розумні аргументи дитини.
  • Сміливо висловлюйте свої погляди, але не плутайте свою думку зі спонуканнями й заборонами.
  • Не бійтесь визнавати свої помилки перед дитиною й навіть вибачатись, якщо ви були не праві.
  • Не будьте лицемірними й лукавими. Не радійте візиту тітки демонстративно, а коли за нею закриються двері, не кажіть про неї погано.
  • Коли щось забули чи не стримали слово, не виправдовуйтесь обставинами.
  • Удома не кажіть презирливо про людей, яким ви першими на вулиці подаєте руку або вітаєтесь.
  • Якщо дитина (незалежно від віку) розмовляє з вами серйозно, серйозно вислухайте її й серйозно дайте відповідь.
  • Ніколи не висміюйте дитину й не ставайте на бік її опонента, особливо у присутності однолітків.

ВИРІШЕННЯ БАТЬКАМИ ПИТАНЬ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДИТИНИ (СТАТТЯ 157 СК)

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому

з батьків.

Комментарий:

  • Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
  • Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визначено, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
  • Такі самі вимоги містяться й у частині третій статті 9 Конвенції про права дитини.

Як вищезгадані закони, так і стаття 157 СК підкреслюють обов'язок кожного із батьків у вихованні дитини і в тих випадках, коли дитина проживають окремо від них; вказують на право цього батька брати участь у вихованні дитини і з ним особисто спілкуватися.

Один з батьків, з яким проживає дитина, фактично має більшу можливість спілкуватися з дитиною і здійснювати її виховання, водночас обсяг його прав не збільшується і не зменшуються права другого з батьків.

На жаль, на практиці багато батьків перешкоджають другому з батьків брати участь у вихованні спільної дитини.

У зв'язку з цим загальна вказівка закону на те, що один з батьків, з яким проживає дитина, не має права перешкоджати другому з батьків спілкуватися з дитиною та брата участь у її вихованні, має велике виховне і превентивне значення і, безумовно, буде сприяти скороченню числа подібних спорів.

Для правильного виховання дитини важливо, щоб у її вихованні брали участь обидва — мати і батько. Усунення одного з них від виховання не тільки порушує права цього батька, але, як правило, порушує право самої дитини, роблячи його напівсиротою при живих батьках.

Лише в тих випадках, коли неправильна поведінка батька, який живе окремо, при спілкуванні з дитиною може перешкодити нормальному її вихованню, його можна позбавити права спілкуватися з дитиною.

Таке позбавлення може мати місце тільки на визначений строк, позбавити батька взагалі права на спілкування з дитиною та на участь у; {її вихованні можливо тільки за рішенням суду.

Тривала відсутність одного з батьків не звільняє їх від обов'язку виховувати дитину і не позбавляє права на особисте спілкування. За тривалої відсутності з поважних причин (службове відрядження, знаходження в містах позбавлення волі тощо) не перешкоджає спілкуванню з дитиною через листування, телефонні розмови тощо, хоча це не заміняє прямі контакти.

Самоусунення одного з батьків від виховання дитини не звільняє його від відповідальності за не правові дії дитини. Судова практика визнає, наприклад, що той із батьків, який проживає окремо, несе однакову відповідальність з другим із батьків за шкоду, яку заподіяв неповнолітній.

Вони не будуть нести відповідальність, якщо суд установить, що цей із батьків не брав участі у вихованні дитини тільки тому, що другий перешкоджав йому в цьому.

Не слід забувати і про право дитини на спілкування з батьками або одним із батьків. Якщо дитина категорично відмовляється з якихось причин спілкуватися з одним із батьків, силувати її до цього ніхто не має права.

Законом не передбачено право дитини звертатися до суду щодо спонукання батьків (батька) до зустрічей з нею, брати участь у вихованні, але мати дитини, батько відповідно до статті 154 СК таке право мають. Задовольняючи в таких випадках позов, суд повинен в резолютивній частині рішення визначити дні, години» місце спілкування з дитиною, у присутності кого має відбуватись спілкуванню.

Частиною четвертою статті 157 СК передбачено право батьків укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків і матеріальна та моральна від-повідальність.

Що стосується форми і порядку укладення такого договору, то цей договір про здійснення батьківських прав повинен бути укладений у письмовій формі з посвідченням його нотаріусом.

А щоб цей договір виконувався — передбачити санкцію за ухилення від його виконання у вигляді стягнення визначеної суми матеріальної шкоди, а стягнення моральної шкоди віднести до правил статті 23 ЦК України, оскільки моральна шкода не визначається у твердій грошовій сумі.

38. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

Статья 157. Решение родителями вопросов
относительно воспитания ребенка
1.
Вопрос воспитания ребенка решается
родителями совместно.
2.

Тот из родителей,
кто проживает отдельно от ребенка, обязан принимать участие в его
воспитании и имеет право на личное общение с ним.
3.

Тот из родителей, с
кем проживает ребенок, не имеет права препятствовать тому из родителей,
кто проживает отдельно, общаться с ребенком и участвовать в его воспитании,
если такое общение не препятствует
нормальному развитию ребенка.

4. Родители имеют право заключить договор
об осуществлении родительских прав
и выполнения обязанностей тем из них,
кто проживает отдельно от ребенка.
Договор заключается в письменной форме
и подлежит нотариальному удостоверению.
{Абзац первый части четвертой статьи
157 с изменениями, внесенными согласно
Закону N 1397-VI ( 1397-17) от 21.05.2009}

Тот из родителей, кто проживает с
ребенком, в случае его уклонения от
выполнения договора обязан возместить
материальный и моральный вред,
причиненный второму из родителей.

Процесс семейного воспитания ребенка
включает в себя множество вопросов
преимущественно педагогического
характера. Они решаются или обоими
родителями, или одним из них по согласованию
или молчаливым согласием второго. При
этом презюмируется, что родители
придерживаются интересов ребенка.

Различного рода противоречия между
родителями по вопросу воспитания ребенка
должны преодолеваться самими
родителями. Когда такая цель не
достигается, родители (или один из них)
могут обратиться в органы опеки и
попечительства (ст. 158 СК) или в суд (ст.
159 СК).

Формой осуществления родительских прав
лицом, которое не проживает со своим
ребенком, участие в воспитании. Такое
участие предполагает использование
различных способов положительного
влияния на ребенка, оказывает благотворное
влияние на формирование его личности. Для
этого используется не только личный
контакт (общение), но и телефонная связь,
переписка и т. д.

Тот из родителей, проживающего отдельно,
может также участвовать в решении
вопроса получения ребенком образования. Но
если тот из родителей, который проживает
с ребенком, имеет право выбора учебного
заведения, формы обучения, то второй
такими правами не наделен.

 Он может
лишь дать совет, рекомендацию, оказать
необходимую помощь при решении проблем,
связанных с получением образования.Есть
интенсивность воздействия того из
родителей, который проживает с ребенком,
и того, который проживает отдельно от
нее, разный.

Читайте также:  Аутстафінг: правове регулювання та ризики

 Предпочтение отдается
тому, кто проживает вместе.

39. Відповідальність батьків за неналежне здійснення батьківських прав і обов'язків

Ненадлежащее исполнение большинства
родительских прав и обя­занностей
влечет за собой применение санкций. Их
характер весьма различен.

В зависимости
от состава родительского правонарушения
они могут быть как мерами ответственности,
так и мерами защиты.

В целом их можно
подразделить на следующие группы: отказ
от защиты права, осуществляемого
ненадлежащим образом; лишение родитель­ских
прав и ограничение родительских прав.

Наиболее радикальная мера, которая
может быть применена к ро­дителям, —
лишение родительских прав. 

Відповідальність батьків за виховання, навчання і розвиток дітей

Виховна функція сім'ї спрямована на формування і розвиток особистості дитини, її соціалізацію. Соціально-економічний стан сім'ї, соціально-професійний статус батьків, їх освітній і культурний рівень безпосередньо впливає на якість виховання.

Служба у справах дітей приділяє значну увагу профілактичній роботі з сім'ями, де на вихованні є діти, які опинились у складних життєвих обставинах (таких 63). Фахівці з׳ясовують проблеми сімей, надають консультації та реальну допомогу в їх вирішенні.

Служба також постійно проводить профілактичну роботу з батьками та особами, що їх замінюють, у разі неналежного виконання ними обов׳язків із виховання та утримання дітей.

У І кварталі 2021 року проведено 15 профілактичних рейдів, відвідано 130 сімей. Ініційовано 22 притягнення до адміністративної відповідальності батьків та осіб, що їх замінюють, за неналежне виконання батьківських обов'язків. Подано 1 позов про позбавлення батьківських прав. Протягом звітного періоду суд прийняв рішення про позбавлення батьківських прав 6 батьків.

Також фахівці служби у справах дітей вкотре нагадують, що у статті 51 Конституції України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Зміст виховання, відповідальність батьків за розвиток дитини у сім'ї найповніше визначає стаття 59 Закону України «Про освіту», в якій сказано:

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

  1. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
  2. Батьки та особи, які їх заміняють, зобов'язані:
  • постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної та рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
  • виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історикокультурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

— сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

— виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, що їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

  • Виховання дітей у сім'ї з обов'язковим піклуванням батьків про їх здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і підготовку до праці, а також визначення прав і обов'язків батьків та дітей, викладені в Сімейному кодексі України.
  • Цей Кодекс регулює особисті та майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми.
  • У Сімейному кодексі йдеться про взаємність обов'язків батьків та дітей, зокрема про те, що батьки і діти зобов'язані надавати взаємну моральну підтримку і матеріальну допомогу один одному.

Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків щодо виховання. Право та обов'язок батьків неможливо відокремити від їх особи.

Відмовитись від прав і обов'язків вони не можуть, їх можуть позбавити прав тільки за рішенням суду.

Така втрата прав тягне за собою надзвичайні наслідки – повне скасування прав та обов'язків стосовно дітей, за винятком одного – матеріального утримання.

Підстави, за наявності яких може постати питання про позбавлення батьківських прав, передбачені статтею 164 Сімейного кодексу України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що батьки:

— ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо навчання і виховання дітей;

  • відмовляються без поважних причин забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
  • відмовляються без поважних причин забрати дитину з інших дитячих лікувальнопрофілактичних чи навчально-виховних закладів;
  • зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;
  • вдаються до будьяких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
  • є хронічними алкоголіками чи наркоманами;

— засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Кожна з вказаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, яке проводиться тільки у судовому порядку.

Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть бути позбавленими батьківських прав за порушення вимог Сімейного кодексу України, де передбачено, що батьки мають права і обов'язки виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Також покладаються на батьків обов'язки щодо захисту прав і законних інтересів дітей, при цьому вони діють без особливих на те повноважень.

У Сімейному кодексі України сказано, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Тому, коли йдеться про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосуватись як батька, так і матері, або обох батьків.

Коли ж кожна з підстав є достатньою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав?

Позбавлення батьківських прав на підставі того, що батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по навчанню і вихованню дитини.

Необхідна головна умова: вони ухиляються від виконання цих обов'язків систематично, тобто, незважаючи на всі заходи, попередження, продовжують не виконувати свої обов'язки.

Систематично – це значить, що батьки неодноразово притягувалися до відповідальності (адміністративної, громадської), але висновків не зробили.

Адміністративна відповідальність батьківвстановлена, виходячи із вимог статті 184 КпАП, невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу.

Про затвердження висновку щодо визначення способу участі батька _______ ______ ___________ у вихованні малолітньої дитини | Піщанська сільська рада

Розглянувши  заяву та подані документи про визначення способу участі батька _______ ______ ___________,__.__.1982 р.н. у вихованні та спілкуванні з дитиною, керуючись ч.2, ч.5 ст. 19, п.2,ст.155, ст.158, ст.159 Сімейного кодексу України, ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», п.

74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня   2008 року № 866, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  враховуючи рекомендації комісії з захисту прав дитини, виконком сільської ради

В И Р І Ш И В:

  1. Затвердити висновок органу опіки та піклування про визначення способу участі батька  _______ ______ ___________,__.__.1982 р.н у вихованні малолітньої дитини _______ ______ ___________,__.__.2008 р.н.(додається).
  2. Контроль за виконанням даного рішення покласти на першого заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Мазницю М.П.

Сільський голова                          Д.А. Лисичкін

                                                                                          Додаток

до рішення виконавчого комітету

від  11.06.2020 р.№ 14

ВИСНОВОК

 про участь батька _______ ______ ___________ у вихованні дитини  _______ ______ ___________

Службою у справах дітей  розглянуто  заяву  та  відповідні документи про участь батька _______ _______ ___________, __.__.1982  р.н   у вихованні малолітньої дитини  _______ ______ ___________.                                                                                                                     

Встановлено,  що  у  подружжя  _______ __ ______ 2008 року народився син _______ ______ __________.                                                                 

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 року шлюб між подружжям розірвано.

Батько дитини _______ ______ __________ на засіданні комісії з захисту прав дитини повідомив, що бажає брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіку побачень: кожну першу та третю суботу місяця  з 09.

00 год. до 15.00.год. неділі без присутності матері  за місцем його проживання  вул. Шкільна, буд._, с.

Новоселівка (мешкає без реєстрації); щорічно на канікулах: по  декілька днів влітку та взимку без присутності матері;          

Мати дитини _______ _______ _____________  повідомила, що не заперечує щодо запропонованого графіку побачень з батьком.

Ссылка на основную публикацию