Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

Кількість переглядів: 299 Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Є декілька варіантів визначення участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Укладення договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Невиконання зазначеного договору одним із батьків є підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої законом.

Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини має право звернутися із письмовою заявою до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини.  До заяви необхідно додати копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб дитини з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов’язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

  • Після з’ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.
  • Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням виконавчого органу місцевої ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.
  • Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Щодо участі родичів у вихованні дитини 

Відповідно до статті 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

  1. Що робити, якщо рішення суду не виконується
  2. У випадку невиконання рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні тим з батьків, з ким проживає дитина, інший з батьків має право звернутися з відповідним рішенням до державної виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження.
  3. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення.
  4. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 1700 гривень) та попереджає про кримінальну відповідальність.
  5. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

За правовою допомогою Ви можете звернутися до відділу “Семенівське бюро правової допомоги” Кременчуцького місцевого центру з надання безплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: смт. Семенівка, вул. Незалежності, 34; тел.: (05341) 91-2-43. Прийом громадян щоденно з 09.00-18.00  без перерви.  Субота, неділя — вихідний.

« повернутися

Вирішення батьками питань щодо виховання дитини та спілкування з нею

 Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неїВід наших читачів і надалі надходить багато запитань, які стосуються сімейних правовідносин. Томі ми продовжуємо спілкуватися на цю тему із фахівцями Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Сьогодні із директором цього центру – Марією Николаїшин – поговоримо про складні, а деколи й дуже емоційно болючі для обидвох колишніх членів подружжя спори щодо їхньої участі у вихованні дитини.

— Пані Маріє, скажіть, будь ласка, якщо батьки дитини розлучені, чи може батько дитини, який проживає окремо від дитини, спілкуватися з нею та брати активну участь у її вихованні?

— Наша держава у 1991році ратифікувала Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року. Звертаю увагу, що цим нормативно–правовим документом встановлено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини.

Батьки мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статті 4 Конвенції «Про контакт з дітьми», яка 01.04.2007року набрала чинності в Україні, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Зауважу, що такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах.

Більше того, стаття 157 Сімейного кодексу України зобов’язує того з батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини та надає йому право на особисту участь у спілкуванні з дитиною.

Хочу також звернути увагу читачів й до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», якою встановлено право дитини, котра проживає окремо від батьків або одного з них, на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

— Як може вирішуватися питання про участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, а також встановлення порядку побачення з дитиною?

— Питання про участь у вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, а також встановлення порядку побачення з дитиною, може вирішуватися наступним чином:

— за домовленістю батьків між собою. Це може бути усна домовленість внаслідок якої колишні члени подружжя дійшли згоди про те, якими будуть способи їхньої участі у вихованні дитини.

Також вони можуть укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Договір укладається у письмовій формі та обов’язково підлягає нотаріальному посвідченню.

  • — Як діяти тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у разі коли не можна домовитися із іншим з батьків, хто проживає із дитиною, про способи участі у вихованні дитини?
  • — У випадку відсутності згоди між батьками щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини тоді необхідно звернутися до органу опіки та піклування.
  • Давайте розглянемо поетапно: що потрібно робити тому із батьків, що проживає окремо від дитини.
  • Загальний алгоритм для реалізації цього буде наступним.
  • Один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини такі документи:
  • — заяву,
  • — копію паспорта,
  • — довідку з місця реєстрації (проживання),
  • — копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності),
  • — копію свідоцтва про народження дитини.

Уповноважений працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов’язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться різні критерії серед них такі: ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Далі він розглядається на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини.

Згодом на підставі цього висновку виконавчий комітет відповідної місцевої ради приймає рішення, яким встановлює участь у вихованні дитини та за потреби порядок зустрічі із дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї.

— Деколи буває так, що той з батьків, який проживає з дитиною, незважаючи на рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради чинить і надалі перешкоди у спілкуванні з дитиною іншому із батьків, який проживає від дитини окремо. Чи передбачена за це якась відповідальність?

Читайте также:  Где заказать развод

— Наголошую, що рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання.

Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, -тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо перешкоди вчиняються повторно протягом року уже після накладення адміністративного стягнення, тоді цій особа, яка не виконує рішення органу опіки й піклування, може бути накладено штраф у розмірі від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Більше того, може бути застосоване тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом — до виконання рішення в повному обсязі.

  1. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
  2. — Якщо ж рішення органу опіки та піклування не виконуються тим з батьків, який проживає з дитиною, що тоді порадите?
  3. — За умови:
  4. — коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини,
  5. — якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
  6. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
  7. — Яким же є порядок подання позовної заяви до суду для урегулювання цього спору?
  8. — Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви. Разом із заявою надаються такі додатки: копія свідоцтва про народження дитини;
  9. — копія свідоцтва про шлюб;
  10. — копія рішення суду про розірвання шлюбу;
  11. — копія довідки про склад сім’ї;
  12. — копія рішення суду про стягнення аліментів;
  13. — копія рішення виконкому відповідної місцевої ради;
  14. — копія паспорта позивача;
  15. — квитанція про сплату судового збору.
  16. Дану позовну заяву з додатками до неї слід подати до канцелярії суду за місцем реєстрації чи фактичним місцем проживанням дитини або направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.
  17. — Чи треба платити судовий збір?

— Так, судовий збір сплачується за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатної особи. На 2021 рік становить 908,00 грн. Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір». Автоматичний розрахунок судового збору на сайті «Судова влада».

— Чи залучають орган опіки й піклування до участі у таких судових засіданнях?

— Звичайно, при розгляді судом таких спорів обов’язковою є участь органу опіки та піклування. Важливим є те, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування.

Цей документ, пригадаю Вам, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей у результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на основі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

— Чи може суд винести рішення про спілкування з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у присутності іншого з батьків, хто проживає з дитиною?

— В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною у присутності іншої особи.

Так, присутнім при зустрічі з дитиною може бути той з батьків, хто проживає з дитиною або ж інший родич, який проживає з нею та з іншим з батьків.

У нас траплялися випадки, коли суд приймав рішення про побачення батька з малолітньою дитиною у присутності бабусі чи дідуся цієї дитини.

Завершуючи нашу розмову хочу наголосити, що батькам необхідно толерантно домовлятися між собою про способи участі у вихованні дитини.

Їм варто не травмувати дитину своїми претензіями один до одного, не робити дитину заручницею ситуації, що склалася. Адже дитині потрібні в однаковій мірі і батько і матір.

Саме тоді, спілкуючись із ними обома, вона буде рости щасливою та відчувати себе потрібною обом батькам.

  • ***
  • Ми продовжимо співпрацю з фахівцями Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та надалі розповідатимемо про алгоритми вирішення спорів у сфері сімейних правовідносин.
  • Разом з тим, інформуємо, що для отримання безоплатної правової допомоги звертайтесь у зручний для Вас спосіб:

— Бюро правової допомоги знаходиться за адресою: м. Трускавець, площа Чорновола, 2.

— зателефонувавши: тел. 067 16 77 144 (Стрийський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги), тел. 0971818351 (Трускавецьке бюро правової допомоги), на гарячу лінію: 0800 21 31 03

Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

    На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

  • Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані:
  • • виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
  • • піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину;
  • • забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

    Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.  Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.

Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками.

У тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо.

    Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок 3 такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду.

    Положеннями статті 158 Сімейного кодексу України передбачена можливість вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, органом опіки та піклування. Так, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування приймає на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання.

Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

    Згідно із п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверденим Постановою Кабінету Міністрів України 24.09.

2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» — у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

    Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

    Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

    Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

    Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, обов’язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Читайте также:  Захист прав споживачів

    Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та в її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

    Згідно із п. 74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затверденим Постановою Кабінету Міністрів України 24.09.

2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» — під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм.

Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Які правопорушення допускають органи опіки та піклування — LDN

При виконанні своїх повноважень органи опіки та піклування припускаються багатьох помилок, що ведуть до порушення прав та законних інтересів громадян.

  Деякі типові порушення вказані в одній із консультацій, яку підготували юристи Першого громадського центру правосуддя на Харківщині*.

Матеріали цієї серії** цінні зокрема тим, що містять реальні приклади з правової практики та коментарі до наведених справ.

Бездіяльність органів опіки та піклування

Перше, на що слід звернути увагу при розгляді порушень з боку органів опіки та піклування, є їхня бездіяльність. Вона зазвичай полягає у невиконанні цими органами покладених на них повноважень.

Слід зазначити, що розглядаючи судову практику, можна помітити, що зазвичай органи опіки та піклування не виконують цілий комплекс обов’язків, які вони повинні вчиняти відповідно до закону в кожному конкретному випадку, чим порушують права та законні інтереси осіб які потребують опіки чи піклування.

Як приклад можна навести окрему ухвалу Придніпровського районного суд м. Черкаси справа № 708/1300/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72935253), в якій суд зауважує на бездіяльності органів опіки та піклування одразу щодо декількох повноважень, що покладені на них законодавством, а саме: не встановлення опіки та не призначення опікуна над недієздатною особою, не здійснення контролю за діяльністю опікуна , якістю, достатністю здійснених ним повноважень щодо підопічної з метою недопущення порушення її прав та інтересів, не вжиття  заходів щодо збереження нерухомого та іншого майна, яке перебуває у власності недієздатної особи та ін.

Заявник звернувся до суду із заявою про звільнення його від виконання обов’язків опікуна над недієздатною.

Під час розгляду справи встановлено, що орган опіки та піклування (опікунській раді) при виконкомі Тіньківської сільської ради  не має будь-яких матеріалів справи щодо громадянки, яка є недієздатною та з 10.09.2013р. зареєстрована та фактично одна проживає.

При цьому опікун  зареєстрований та фактично проживає в іншому населеному пункті (в с.

Чорнявка, Черкаського району) і, як зазначив, не міг в повній мірі виконувати обов’язки опікуна, оскільки хворіє, отримує незначний розмір пенсії, є пенсіонером, проживає в іншому населеному пункті, що знаходиться на значній відстані від населеного пункту, де проживає недієздатна особа, і періодично її відвідував.

Поведінка недієздатної особи стала більш агресивною, було вирішено помістити її 26.12.2017р. на лікування до психіатричної лікарні в м. Сміла. Крім того, житловий будинок, де вона проживає, на даний час знаходиться у жахливому стані і не є придатним для проживання. Недієздатна особа сама без опікуна жити та вести побутові справи не може.

Крім того, на час розгляду справи про звільнення заявника від виконання обов’язків опікуна ні орган опіки і піклування при виконкомі Тіньківської сільської ради Чигиринського району, ні орган опіки та піклування виконкому Черкаської міської ради, за поданням якого заявник у 2013 році був призначений опікуном над недієздатною особою, не вирішували питання і не подали до суду подання про призначення іншої особи опікуном. Також слід зазначити, що на виклики в судове засідання представник Органу опіки та піклування Черкаської міської ради не з’явився, не повідомив про причини неявки та не надав на запит суду матеріали, що стосувалися питання призначення опікуна, звільнення від опікунства та інші наявні матеріали, що мають значення для справи.

Таким чином, на думку суду, недієздатна особа не може залишатися без здійснення над нею опіки, а відповідне подання органів опіки відсутнє.

Ухвалою суду від 15.03.2018р. заявника звільнено від повноважень опікуна над недієздатною особою.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом

  • Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
  • Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
  • Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
  • Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передачі її для опікування органу опіки та піклування.

Для можливості здійснення виховання дитина повинна проживати зі своїми батьками або з одним із них. У тих випадках, коли батьки в результаті розірвання шлюбу або з інших причин (договір про окреме проживання, фактичне припинення шлюбу) не про-живають разом, постає питання, з ким повинна проживати дитина.

У таких випадках закон надає батькам добровільно на паритетній основі за своєю згодою вирішувати, з ким із них проживатимуть неповнолітні діти (стаття 160 СК). Таке ж право надається батькам і тоді, коли вони не перебувають у шлюбі між собою (наприклад, у разі добровільного визнання батьківства, встановлення визнання батьківства судом).

Хоча розірвання шлюбу і окреме проживання не зменшують прав жодного з батьків, але очевидно, що фактично найбільше повно зможе здійснювати свої права з виховання дитини саме той із них, з ким буде проживати дитина.

У зв’язку з цим вирішення питання, з ким проживатиме дитина, хто її буде виховувати, має велике значення і для неї. Значення, яке має вирішення цього питання для батьків і дітей, викликано необхідністю за відсутності згоди, з ким із них проживатимуть їх малолітні діти, надати кожному з батьків право судового захисту.

У зв’язку з цим стаття 161 СК, як і раніше чинна стаття 67 КпШС, відносить вирішення таких спорів до компетенції суду.

Стаття 161 СК особливо виділила, що спір про місце проживання дитини може ви-рішуватися щодо «малолітньої дитини», тобто дитини віком до чотирнадцяти років.

Дитина, якій виповнилося чотирнадцять років, сама визначає своє місце проживання (частина друга статті 29 ЦК, стаття 160 СК).

Тому якщо виникне спір про місце її проживання, то він є безпредметним спором і суд таку заяву повертає позивачу без розгляду, і

  1. Що стосується розгляду спору про місце проживання малолітньої дитини, то він розглядається лише тоді, коли дитина утримується одним із батьків за допомогою фізичного чи психічного насильства.
  2. Вирішення спорів про місце проживання малолітніх дітей у судовому порядку, якщо батьки не дійшли згоди вирішення цього спору добровільно викликано і вимогами міжнародного законодавства, оскільки Україна стала суб’єктом міжнародного права і робить усе можливе для того, щоб урівноправити наше законодавство до норм міжнародного права.
  3. Так, відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1989 року і яка набула чинності для України з 27 вересня 1991 року передбачено:

«Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Читайте также:  Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитиниОблік осіб, які бажають усиновити дитину

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сто-ронам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

У тих випадках, коли таке розлучення випливає з якого-небудь рішення, прийнятого державою-учасницею, наприклад при арешті, тюремному ув’язненні, депортації чи смерті (включаючи смерть, що наступила через будь-яку причину, під час перебування даної особи у віданні держави) одного чи обох батьків або дитини, така держава-учасниця надає батькам, дитині чи, якщо це необхідно, іншому члену сім’ї на їх прохання необхідну інформацію щодо місцеперебування відсутнього члена (членів) сім’ї, якщо надання цієї інформації не завдає шкоди добробуту дитини. Держави-учасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання само по собі не призвело до несприятливих наслідків для відповідної особи (осіб)».

Верховна Рада України після ратифікації Конвенції прийняла свій Закон «Про охорону дитинства» (ВВР, 2001, № ЗО, с.

142), де у статті 15 зазначила: «У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участі батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду».

У статті 14 цього Закону передбачено заборону розлучати дітей з батьками всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набуло законної чинності.

  • Під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, у порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.
  • Спір про те, з ким із батьків мають проживати діти, може розглядатися як при розлученні подружжя, так і після розлучення.
  • Так, відповідно до статті 109 СК при розірванні шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей, суд перевіряє, чи не порушені права дітей, і для захисту їх інтересів перевіряє зміст письмового договору, який подружжя подає суду під час розгляду справи про розлучення, де повинно бути передбачено, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо; умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Таким чином, місце проживання дитини під час розгляду справи про розірвання шлюбу на підставі статті 109 СК під страхом відмови в розірванні шлюбу визначається батьками «добровільно» у вигляді укладення договору в письмовому вигляді. Якщо в такому договорі передбачено й сплату аліментів, то він посвідчується нотаріально. Якщо за цим договором можливо примусово стягувати аліменти, то виконання договору про місце проживання дитини примусово не виконується.

У зв’язку з цим спір про визнання місця проживання дитини може виникнути і після укладеного договору, і після розлучення.

У тому випадку, якщо позов про розлучення подано одним із подружжя за правилами статті 110 СК, то одночасно з позовом про розірвання шлюбу можуть бути заявлені вимоги про визначення місця проживання дитини.

Спори між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини відносяться до числа найскладніших за підготовкою до розгляду, оцінкою доказів, процедурою слухання і за методами примусового виконання рішення. При цьому слід мати на увазі, що визначення місця проживання дитини — це не санкції щодо якогось недбайливого батька. Спорять люблячі й турботливі батьки, і кому віддати перевагу, залежить від судді.

  1. Недаремно в раніше чинній постанові Пленуму Верховного Суду України «Про за-стосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 12 червня 1998 року в пункті 24 було зазначено: «суд при вирішенні спору про місце проживання дитини має враховувати те, хто із батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов до виховання дитини».
  2. У зв’язку з цими вимогами позивач повинен відповідно до статті 60 ЦПК надати суду докази, що він має такі переваги, що відповідач зловживає спиртними напоями, грубий з дитиною, веде аморальний спосіб життя, не має постійного заробітку, свого житла тощо.
  3. Судовий розгляд має бути направлений на встановлення, у кого дитина одержить найкраще виховання, утримання, хто буде краще про неї турбуватися, кому вона люба, тобто виходити тільки з інтересів дитини.

Перевага матері перед батьком не повинна бути пріоритетом у спорі. Між тим, судова практика свідчить про те, що при розірванні шлюбу діти залишаються з матір’ю. Звичайно, мати народила дитину, віддала їй своє материнське молоко, ростила її, і їй дитина більш люба, ніж батькові. При остаточному вирішенні спору важливе значення має стать дитини і батька.

Так, за рівних інших умов дівчинка і хлопчик до визначеного часу більше потребують догляду матері, ніж батька. У зв’язку з цим судова практика виходить з того, що дівчинку з точки зору статі, гігієни, обслуговування її, необхідно залишити з матір’ю.

  • Суд повинен ураховувати поведінку батьків щодо дітей після розлучення батьків, як часто вони зустрічаються з дітьми, яку надають їм матеріальну допомогу, чому оспорювали своє батьківство, мають вони другу сім’ю чи ні тощо.
  • Ураховується стан здоров’я дитини, батьків, їх відношення до спиртних напоїв, наркотиків.
  • Суд повинен ретельно перевірити, з якою метою позивач домагається передачі йому дитини на виховання, чи не пов’язано це з меркантильними питаннями: бажання одер-жувати аліменти, державну допомогу, пільги, одержання житлової площі тощо.

Актуальним і на сьогодні у спорі про визначення місця проживання дитини залишається роз’яснення колишнього Верховного Суду СРСР, що при вирішенні спорів, з ким із батьків має проживати дитина, слід мати на увазі рівність прав обох батьків.

Судова практика показує, що в більшості випадків справи вирішуються на користь матерів, одначе ці рішення обґрунтовуються тим, що вивчення конкретних обставин справи приводять суд до переконання, що мати зуміє краще забезпечити необхідні умови для виховання дитини, а не на переважнім праві матері.

У названім роз’ясненні також зазначається, що вирішуючи такі спори, суди повинні перш за все виходити з інтересів дитини, враховуючи при цьому, хто із батьків має можливість забезпечити краще виховання дитини, вік дитини та її особисту прихильність до одного з батьків. Перевага в матеріально житло-побутових умовах одного з батьків саме по собі не може слугувати підставою для передання дитини на виховання другому з батьків.

Бажання малолітньої дитини проживати з тим чи іншим із батьків не може мати Вирішального значення, але може бути враховано при рівних умовах батьків.

Відповідно до статті 19 СК для всебічного з’ясування всіх обставин, пов’язаних з визначенням місця проживання малолітньої дряпни, суд залучає до участі у справі орган опіки та піклування.

Обов’язок останнього надати суду письмовий висновок після проведення ретельного обстеження і вивчення умов життя батьків. Після закінчення обстеження складається висновок, що представляє собою пропозицію про те, у кого з батьків доцільніше було 6 залишити дитину.

Якщо при обстеженні виявиться, що дитину не можна залишити у обох батьків, то про це також зазначається в письмовому висновку.

При вирішенні спору суд не пов’язаний з висновком органу опіки та піклування і постановляє рішення з урахуванням усіх обставин, установлених у справі.

У тому випадку, якщо є висновок органу опіки та піклування про неможливість залишити дитину на виховання обом батькам і буде встановлено, що вони дійсно немають самостійного заробітку, не працюють, зловживають спиртними напоями або нар-котичними засобами, ведуть антигромадський, аморальний спосіб життя і не зможуть створити дитині належних умов для виховання та розвитку, суд у позові відмовляє обом батькам. Якщо при розгляді справи вимогу про передання дитини на виховання заявить дід, баба та інші родичі, суд залучає їх до справи та розглядає її з початку з усіма вимогами статті 161 СК. При наданні цими особами доказів про їх спроможність надати дитині всі умови для виховання і розвитку, що дозволяє їх вік та матеріальні умови, суд постановляє рішення про передання їм дитини.

У тому випадку, якщо виявиться, що жодному з батьків і названих осіб не може бути передана дитина, суд за заявою органу опіки та піклування передає дитину їм на опікування, відібравши дитину в того з батьків, з ким вона проживає. При цьому батьки не позбавляються батьківства.

  1. Відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини, статті 171 СК дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спорів між батьками про визначення її місця проживання в судовому засіданні з додержанням вимог Цивільного процесуального кодексу та з урахуванням віку дитини, стану здоров’я, розумового розвитку.
  2. Разом з іншими обставинами справи, наданими доказами при постановленні рішення суд ураховує й бажання дитини, з ким вона бажає залишитися.
  3. При розгляді позову про визначення місця проживання дитини може бути заявлений позов про стягнення аліментів, який суд повинен вирішувати в сукупності.
  4. Резолютивна частина рішення повинна містити в собі чітку вказівку, кому із батьків (прізвище, ім’я по батькові) передається на місце проживання дитина, її дані: рік, число, місяць народження, за якою адресою, зобов’язання того батька, з ким проживала дитина, передати позивачу; стягнути аліменти.
Ссылка на основную публикацию