Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

Розлучення накладає відбиток на думку щодо питання допуску колишнього чоловіка до спілкування з дітьми та їх виховання. Частіше за все, ускладнення відчуває той з батьків, який мешкає окремо від своїх дітей після розлучення в Україні.

Нерідко виникає ситуація, за якої той з батьків, з ким проживають діти після розлучення, заважає спілкуванню дітей з колишнім чоловіком, забуваючи про те, що той має аналогічні за обсягом права на спілкування з дітьми та участь у їх вихованні.

Створення будь-яких перешкод, заборони на зустрічі з дітьми являються порушенням прав другого з батьків. Звичайно, в окремих випадках такі обмеження можуть бути продиктовані турботою про дитину, яка є оправданою, якщо внаслідок спілкування з батьком (матір’ю), що проживає окремо, психіка дитини може бути травмована.

Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неїВсе про послуги Адвоката в Україні

Батьки можуть домовитися між собою та укласти угоду про те, як кожен з них може втілювати в життя та користуватися своїми батьківськими правами, які обов’язки на себе бере той, хто житиме окремо від дітей.

Якщо за наявності такої угоди той із батьків, з яким залишилися діти, буде навмисно ухилятися від виконання її умов (перешкоджати спілкуванню, забороняти зустрічі тощо), він буде зобов’язаний сплатити компенсацію моральної шкоди, завданої такими діями іншій стороні, а також матеріальної шкоди за її наявності.

Закон не передбачає визначеної форми для такої угоди. Краще за все, коли ця угода укладена в письмовій формі. Крім того, цей договір, може бути завіреним у нотаріуса, якщо сторони цього бажають.

Визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною через органи опіки й піклування

Якщо батьки дитини мирно не досягнуть згоди стосовно розподілу ступені участі кожного з них у справі виховання дитини, то суперечку розглядатимуть органи опіки й піклування (далі ОПП).

І тут уже співробітники ОПП визначатимуть участь у виховному процесі того з батьків, який не мешкає з дитиною, а також встановлення порядку спілкування з дитиною. Також ОПП запропонує варіанти, які може використати той із батьків, який проживає окремо, для спілкування з дитиною.

Для цього співробітники ОПП попередньо вивчать умови життя батька та матері, їх ставлення до дитини, інші обставини, які мають істотне значення. Рішення ОПП є обов’язковим для виконання.

Той із батьків, хто умисно ве виконує рішення органів опіки та піклування, повинен відшкодувати завдану іншому з батьків матеріальну та моральну шкоду, спричинену порушенням його прав.

Спір щодо участі у вихованні дитини може бути спрямований для розгляду до суду.

Однією з підстав для подачі позову є перешкоджання тим із батьків, з яким залишається дитина, колишньому чоловіку (дружині) спілкуватися з дитиною, виховати її, в тому числі й навмисно ухиляючись від виконання рішення органа опіки й піклування.

Крім вимог про усунення вказаних перешкод, той з батьків, чиї права порушені, може вимагати в суді також відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди.

У своєму рішенні суд визначить, яким чином братиме участь кожен з батьків у вихованні дитини, зокрема:

  • шляхом періодичних або систематичних зустрічей;
  • наданням можливості спільного відпочинку;
  • перебуванням дитини в того з батьків, який мешкає окремо тощо.

Також суд може вказати місце та період часу для спілкування, встановити графік зустрічей з дитиною після розлучення. Якщо в інтересах дитини буде доцільним допустити присутність третьої особи під час спілкування дитини з татом (мамою), суд врахує це в своєму рішенні.

При вирішенні суперечки про участь одного з батьків у вихованні дитини, суд обов’язково врахує різноманітні чинники:

  1. відповідальність ставлення батьків до виконання своїх обов’язків;
  2. наскільки дитина особисто прив’язана до кожного з батьків;
  3. скільки років дитині;
  4. стан здоров’я дитини.

Крім того, суд повинен враховувати інші обставини, які мають важливе значення, в тому числі: психічне здоров’я кожного з батьків, чи не зловживає будь-хто з них алкогольними напоями або наркотичними засобами тощо.

У випадку умисного ухилення від виконання судового рішення особою, з якою залишилася дитина, суддя за заявою того з батьків, хто живе сам, може прийняти рішення про передачу дитини для проживання з ним.

Про це суд попереджає іншого з батьків при винесенні рішення.

  • Особа, яка навмисно не виконує рішення суду, повинна сплатити матеріальну та моральну шкоду, заподіяну тому з батьків, хто мешкає окремо від дитини.
  • Якщо ви перебуваєте в ситуації, яка описана вище, Вам не дозволяють брати участь у вихованні дітей, не дозволяють дітям з Вами спілкуватися, варто звернутися за допомогою зо наших адвокатів по шлюборозлучних процесах, які допоможуть Вам знайти рішення Вашої проблеми, підкажуть, як скласти й куди подати необхідні документи, а також допоможуть стягнути кошти в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
  • Кількість переглядів: 5,142

ВИРІШЕННЯ СУДОМ СПОРУ ЩОДО УЧАСТІ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ ТОГО З БАТЬКІВ, ХТО ПРОЖИВАЄ ОКРЕМО ВІД НЕЇ (СТАТТЯ 159 СК)

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловжи-вання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

5. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Комментарий:

  • Стаття 159 СК дещо змінила текст статті 65 КпШС і, зокрема, якщо за раніше чинною статтею 65 КпШС батько, який не проживає з дитиною, мав право звернутися до суду з питань спілкування з дитиною після розгляду справи органами опіки та піклування, в разі невиконання другим батьком прийнятого цим органом рішення, то тепер це не обов'язково.
  • Звернення до суду заінтересованої особи може мати місце як до звернення до органу опіки та піклування, так і після такого звернення.

При цьому до суду можуть звернутися батьки: один за вирішенням спору про усунення перешкод у спілкування з дитиною, другий — про оскарження, прийнятого рішення органом опіки та піклування, що передбачено пунктом 1.8 Правил опіки та піклування від 26.05.99 р. за № 34/166/131/88.

Як зазначалося раніше, для правильного виховання дитини важливо, щоб у її вихованні брали участь обоє батьків — батько і мати.

Обмеження прав одного з батьків на зустріч і особисте спілкування з дитиною не може мати постійного характеру, інакше воно перетворилося 6 на позбавлення цього права.

Невиконання вимог закону одним із батьків, з ким проживає дитина, дає право іншому з батьків, який не проживає з дитиною, звернутися безпосередньо до суду.

При цьому він захищає не тільки своє право на виховання та спілкування з дитиною, а й дитини, оскільки усунення одного з батьків від виховання і спілкування з дитиною, порушує права самої дитини на батьківську турботу.

Між тим і той з батьків, який звертається до суду, повинен довести, що він ужив усіх заходів для того, щоб порозумітися з матір'ю дитини і добровільно вирішити питання виховання дитини, а також що він за своєю поведінкою має таке право.

Читайте также:  Як стягнути аліменти з батька-іноземця?

Може мати місце, коли батько звернеться до суду, а мати дитини у порядку пояснення до його позову, заяви, що вона не заперечувала, щоб батько зустрічався з дитиною, і робить це регулярно.

Звичайно, в таких випадках суд не може відмовити позивачу в позові з причини відсутності спору, суд все одно змушений буде, гаячи час, розглядати такий «спір».

  1. Також необхідно, щоб батько (мати) були гідними виховувати дитину, щоб дитина була згодна зустрічатися і спілкуватися з батьком (матір'ю).
  2. Позов про усунення перешкод подається до загального суду і розглядається він у загальнопозовному порядку.
  3. При підготовці справи до розгляду суд повинен затребувати і одержати висновок органу опіки та піклування дає зважаючи на те що, наприклад, уже є з цього приводу рішення органу опіки та піклування, що передбачено частиною 5 статті 19 СК.
  4. Так, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
  5. Якщо було рішення органу опіки та піклування за цим спором, то обов'язково до цього письмового висновку залучається це рішення.
  6. Стороною у справі як позивач виступатиме той з батьків, який подав позов і який не проживає з дитиною і порушує право якого на спілкування з дитиною, дід, баба та інші особи, які на законних правах утримують і виховують дитину.

Участь у розгляді справи обов'язково повинен брати представник органу опіки та піклування, спеціаліст з дитячої психології, педагог, а в деяких випадках з урахуванням віку, стану здоров'я — дитина, щодо якої вирішується спір.

Бажано, щоб разом з дитиною був залучений до участі у справі педагог, вихователь дитини, які можуть надати суду висновок про висловлену думку дитини з приводу спору (наприклад, висловлення було зроблено осмислено, щиро, правдиво, без впливу батьків, інших осіб) і про саму дитину, що вона правдива, щира, любить батьків, про що висловилася в їх присутності.

Думку дитини не завжди слід брати до уваги, якщо вона не аргументована, висловлена під впливом одного з батьків. Але якщо дитина категорично заявляє про небажання спілкуватися з батьком (матір'ю) і наводить докази, то слід прислухатися, а в деяких випадках і відмовити батькові (матері) у позові.

Не обов'язковий висновок органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо об-ґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Усе це оцінюється судом, відповідно до статті 212 ЦПК нарівні всіх наданих наявних доказів у їх сукупності.

У тому випадку, якщо дану справу було розглянуто органом опіки та піклування і було винесено рішення, яке почато виконанням, якщо орган опіки та піклування відповідно до частини третьої статті 19 СК сам не припинить виконання рішення, то суд за заявою заінтересованої особи може відповідно до статей 151, 152 ЦПК, а також пунктів 1, 2, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» постановити ухвалу про продовження його виконання навіть і тоді, коли один з батьків оскаржує рішення органу описи та піклування. Призупинити виконання такого рішення можна у винятковому випадку, коли продовження виконання рішення загрожує здоров'ю дитини та іншим інтересам, які мають істотне значення (наприклад, орган опіки та піклування виніс рішення про зустріч батька з дочкою, а батько приходить на зустріч у нетверезому стані, допускає сексуальні домагання, намагався викрасти дитину тощо).

З урахуванням наданих доказів, висновку органу опіки та піклування, думки дитини суд може заборонити зустрічі батьки з дитиною на деякий час, замінити зустрічі спілкуванням телефоном, з допомогою листів, а в деяких випадках визнати зустрічі з обов'язковою присутністю іншого з батьків, інших осіб, наприклад, педагогів, вихователів, дідуся, бабусі.

Хоча рішення суду є обов'язковим і повинно беззастережно виконуватися (стаття 14 ЦПК), проте у цих випадках не завжди можливо його виконати примусово та і відсутня на цей рахунок правова база примусу.

Виходячи з цього законодавець на підставі судової практики за такими справами як санкцію за умисне невиконання рішення в частині четвертій статті 159 СК передбачив у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

  • Така передача дитини, наприклад тому батькові, який бажає виховувати дитину, може мати місце як виняток і процесуально цей порядок не врегульовано.
  • Коли суд може прийняти таке рішення, під час слухання справи заінтересованої особи про злісне ухилення другого з батьків від виконання рішення органу опіки та піклування з проханням передати йому дитину з цього приводу, наводячи відповідні докази чи в окремому позовному провадженні про передачу йому дитини у зв'язку не тільки, наприклад, зі злісним ухиленням від виконання рішення опіки та піклування, а й узагалі, із злісним порушенням прав батька і дитини на спілкування?
  • Думається, що можливі обидва варіанти, хоча ці вимоги заінтересованої особи дуже подібні за змістом зі статтею 160 СК.
  • Доказом злісного невиконання рішення органів опіки та піклування повинен бути не тільки акт органу опіки та піклування, а й акти про неможливість виконання рішення державного виконавця.

Можлива й інша ситуація, передбачена статтею 159 СК: є рішення суду про дозвіл батька (матері) зустрічатися з дитиною, особисто спілкуватися з нею, але другий з батьків протягом тривалого часу не виконує це рішення не з поважних причин. У цьому випадку, знову ж таки як санкція щодо недобросовісного батька, другий із батьків може звернутися окремо до суду чи органу опіки та піклування.

Частиною п'ятою статті 159 СК передбачено: особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Законодавець мав на увазі відшкодування матеріальної шкоди, яка виникла: у процесі підготовки справи до розгляду (оплата послуг адвоката, консультацій, оплата за одержання необхідних документів, транспортні витрати тощо); матеріальну шкоду, яка виникла під час слухання справи (допомога у судовому засіданні адвоката, судові витрати, плата за проїзд, проживання тощо). Звичайно, ці витрати повинні бути доведені в суді з допомогою письмових доказів.

Моральну шкоду (її розмір) суд визначає відповідно до статті 23 ЦК і наданих доказів понесення завданої моральної шкоди. Позов може бути заявлений як підчас слухання справи про усунення перешкод на спілкування з дитиною, так і в окремому провадженні.

При задоволенні позову на підставі статті 159 СК резолютивна частина рішення повинна бути сформована так, щоб рішення було виконуючим. Наприклад, при наданні дозволу на зустрічі батька з дитиною повинно бути визначено день, годину, місце спілкування батька з дитиною, у присутності кого, за місцем проживання когось із них чи іншої особи, періодичність, їх тривалість.

Вс висловився стосовно визначення способу участі у вихованні дитини одного із батьків | юрліга

Суть справи: позивачка звернулась до суду із позовом до батька своєї дитини про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Позов мотивовано тим, що протягом тривалого часу у них з відповідачем триває спір щодо способу його участі у вихованні дочки, а саме періодичності та місця їх побачень, оскільки відповідач часто та у не зручний для її сім'ї час відвідує дочку.

Місцевий суд частково задовольнив позовні вимоги, визначивши порядок періодичних побачень батька з дитиною.

Однак апеляційний суд відмовив у задоволенні позову, Рішення мотивоване тим, що спосіб захисту прав позивачки не можна визнати законним, оскільки вона проживає з дитиною, а до суду з таким позовом може звернутися той із батьків, хто не проживає з дитиною.

Колегія суддів Цивільного суду ВС скасувала рішення апеляційного суду, виключивши з резолютивної частини рішення місцевого суду абзац про зобов'язання позивачки завчасно попереджати про можливість і причини зміни у визначеному порядку зустрічей. Верховний Суд вказав, що стосовно цього абзацу суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки таких зустрічних вимог у цій справі заявлено не було.

Читайте также:  Встановлення факту материнства за рішенням суду

Відповідну постанову у справі № 165/2839/17 ВС прийняв 1 квітня 2020. Не втрачайте важливу інформацію в кризових ситуаціях! Будьте в курсі розкладу судових засідань та завантаженості суддів.

Відстежуйте судові справи по контрагентам, аналізуйте Правові позиції та судові рішення з понад 85 млн. Формуйте власну сильну позицію з системою аналізу судових рішень Verdictum.

Отримайте тестовий доступ за посиланням.

Відповідно до частини другої ст. 159 Сімейного кодексу суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

  • Читайте також: Як довести вступ у володіння чи управління спадковим майном: роз'яснення ВС
  • Верховний Суд зазначив що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
  • У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону.
  • Читайте також:
  • Судова система України в умовах карантину
  • Оновлено процесуальні кодекси в частині особливостей розгляду справ під час карантину
  • Новий антикризовий Закон (проект №3275): основні зміни в судочинстві та строках позовної давності у сімейних спорах
  • Тримайте все під контролем юридичного департаменту з новим рішенням LIGA360 від ЛІГА:ЗАКОН.

Вс висловився про вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини

12:45, 9 ноября 2021

У справі за позовом одного з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні належним відповідачем є інший з батьків, а не орган опіки та піклування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 757/39693/20 та встановив, що у справі за позовом одного з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні належним відповідачем є інший з батьків, а не орган опіки та піклування.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним і скасування розпорядження, визначення способу участі у вихованні дитини.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 7 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа — Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним і скасування розпорядження, визначення способу участі у вихованні дитини залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у позові, мотивуючи це тим, що розпорядженням органу опіки та піклування про визначення участі матері у вихованні дитини права батька на участь у вихованні дитини не порушені.

Висновок Верховного Суду

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншою особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина друга статті 159 СК України).

ВС також зазначив, що у справі за позовом одного з батьків про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні того з батьків, хто проживає окремо від неї, належними відповідачами є: особа, рішення якої стосується (той з батьків, для якого визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні), та орган опіки та піклування, рішення якого оскаржується; у справі за позовом одного з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні належним відповідачем є інший з батьків, а не орган опіки та піклування.

ВС нагадав, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 543/994/17 (провадження № 61-6125св21) зазначено, що: «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову — обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Так, у справі, що переглядається, позов позивач пред’явив до органу опіки та піклування.

Позивач до жінки позовних вимог не заявляв, клопотань про залучення її до участі у справі як співвідповідача не заявляв; тому у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації необхідно відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів. У задоволенні вимоги про визначення способу участі у вихованні синів потрібно відмовити, оскільки вона пред’явлена до неналежного відповідача.

ВС підкреслив, що суди відмовили в задоволенні позову внаслідок необґрунтованості, а тому судові рішення підлягають зміні в мотивувальній частині. Проте суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо користування майном після припинення договору оренди.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ,щоб бути в курсі найважливіших подій.

Щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, ч.1. ст.5 Сімейного Кодексу України (далі СК України) держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.

Згідно статистичних даних Міністерства юстиції України, за 9 місяців 2020 р. українці у 5 разів більше одружувалися, ніж розлучалися. У 2019 р. кількість шлюбів (237 тис. 858) в нашій країні у 6 разів перевищувала кількість розлучень (38 тис. 472).

Однак, цю цифру складають розлучення за взаємною згодою сторін в органах юстиції, без врахування розірваних шлюбів у судовому порядку, кількість яких суттєво впливає на кінцевий результат.

Так, за даними Державної служби статистики України, кількість розлучень в країні з кожним роком невпинно зростає і сягає 60-70%.

Ч.2 ст.5 СК України гарантує, що держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує й підтримує материнство та батьківство.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Читайте также:  Екстрадиція з України: кого і чому можуть вислати в інші країни

Проте, після розлучення, чоловіки масово звертаються за допомогою до адвокатів, Служб у справах дітей та сім`ї, судів щодо вирішення проблемних питань і усунення перешкод у вихованні та визначенні способу спілкування з дітьми.

Жінки, в порушення вимог ч.1 ст.141 СК України, забуваючи про те, що мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, після розлучення, намагаються чинити перешкоди, обмежити, заборонити спілкування колишнього чоловіка з дитиною.

Дійти консенсусу у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини шляхом мирних переговорів та досягнення домовленостей – доволі  складно. 

Згідно ч.2, 8, 9 ст.7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Проте, на практиці трапляються випадки, коли навіть після укладення  нотаріально посвідченого договору, матір не дає можливості батькові брати участь у вихованні дитини.

Зокрема, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року у справі № 761/48015/19 було встановлено невиконання положень договору з боку матері,  доцільність його розірвання та встановлення конкретного часу (днів, годин) спілкування батька з сином органом опіки і піклування, а за необхідності – судом. Позовні вимоги мотивовані тим, що після вступу договору в дію, батько дитини не може спілкуватись та проводити з сином час, відповідно виконати свої батьківські права та обов`язки щодо виховання дитини, так як матір не виконує конкретні пункти договору, та весь час чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, що підтверджується протоколами правоохоронних органів про порушення батьківських прав.

Згідно вимог ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Частина третя вказаної статті вказує на те, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо це не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Такої ж думки дотримуються й суди першої інстанції, які  своїми  рішеннями зобов`язують жінок не чинити перешкод в участі батька у вихованні дітей. Як наприклад, у Рішенні Дніпровського районного суду  м. Києва  від 18 грудня 2020 р. у справі № 755/1578/20.

Судом встановлено зокрема, що після припинення шлюбних відносин, у сторін почалися непорозуміння щодо прийняття участі батька у вихованні доньки, відвідуванні, створювалися штучні перешкоди зі сторони матері дитини.

Протягом тривалого часу батько намагався налагодити нормальний зв`язок з дитиною, брати участь у її вихованні, утриманні та розвитку її здібностей, однак виявилося безрезультатно.

Закріплення права батьків та дитини на спілкування у чинному законодавстві України, відповідає світовим стандартам захисту прав дитини. Так, ч.3 ст.9 Конвенції прав дитини передбачає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить її найкращим інтересам.

Незважаючи на чітко закріплений законодавством України правовий механізм захисту права батька на участь у вихованні дитини після розірвання шлюбу, поширеною є практика нехтування обов'язком з боку матері не чинити перешкоди в реалізації цього права. Тож, тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, реалізувати своє законне право досить непросто.

66. Спори між батьками щодо виховання та місця проживання дитини

Вирішення
батьками питань щодо виховання дитини

Питання
виховання дитини вирішується батьками
спільно. Той із батьків, хто проживає
окремо від дитини, зобов'язаний брати
участь у її вихованні і має право на
особисте спілкування з нею.

Той із
батьків, з ким проживає дитина, не має
права перешкоджати тому з батьків, хто
проживає окремо, спілкуватися з дитиною
та брати участь у її вихованні, якщо
таке спілкування не перешкоджає
нормальному розвиткові дитини.

Батьки
мають право укласти договір щодо
здійснення батьківських прав та виконання
обов'язків тим з них, хто проживає окремо
від дитини. Той з батьків, хто проживає
з дитиною, у разі його ухилення від
виконання договору зобов'язаний
відшкодувати матеріальну та моральну
шкоду, завдану 2 з батьків.

Вирішення
органом опіки та піклування спору щодо
участі у вихованні дитини того з батьків,
хто проживає окремо від неї

За
заявою матері, батька дитини орган опіки
та піклування визначає способи участі
у вихованні дитини та спілкуванні з нею
того з батьків, хто проживає окремо від
неї. Рішення про це орган опіки та
піклування постановляє на підставі
вивчення умов життя батьків, їхнього
ставлення до дитини, інших обставин, що
мають істотне значення.

Рішення
органу опіки та піклування є обов'язковим
до виконання. Особа, яка ухиляється від
виконання рішення органу опіки та
піклування, зобов'язана відшкодувати
матеріальну та моральну шкоду, завдану
тому з батьків, хто проживає окремо від
дитини.

Вирішення
судом спору щодо участі у вихованні
дитини того з батьків, хто проживає
окремо від неї

Якщо
той із батьків, з ким проживає дитина,
чинить перешкоди тому з батьків, хто
проживає окремо, у спілкуванні з дитиною
та у її вихованні, зокрема якщо він
ухиляється від виконання рішення органу
опіки та піклування, другий із батьків
має право звернутися до суду з позовом
про усунення цих перешкод.

Суд
визначає способи участі одного з батьків
у вихованні дитини (періодичні чи
систематичні побачення, можливість
спільного відпочинку, відвідування
дитиною місця його проживання тощо),
місце та час їхнього спілкування. В
окремих випадках, якщо це викликано
інтересами дитини, суд може обумовити
побачення з дитиною присутністю іншої
особи.

Під
час вирішення спору щодо участі одного
з батьків у вихованні дитини береться
до уваги ставлення батьків до виконання
своїх обов'язків, особиста прихильність
дитини до кожного з них, вік дитини, стан
її здоров'я та інші обставини, що мають
істотне значення, в тому числі стан
психічного здоров'я одного з батьків,
зловживання ним алкогольними напоями
або наркотичними засобами.

У
разі ухилення від виконання рішення
суду особою, з якою проживає дитина, суд
за заявою того з батьків, хто проживає
окремо, може передати дитину для
проживання з ним.

.
Особа, яка ухиляється від виконання
рішення суду, зобов'язана відшкодувати
матеріальну та моральну шкоду, завдану
тому з батьків, хто проживає окремо від
дитини.

Порядок
вирішення спорів між батьками про місце
проживання дітей.

Згідно
із ст. 160 СК, місце проживання дитини,
яка не досягла десяти років, визначається
за згодою батьків. Місце проживання
дитини, яка досягла десяти років,
визначається за спільною згодою батьків
та самої дитини. Якщо батьки проживають
окремо, місце проживання дитини, яка
досягла чотирнадцяти років, визначається
нею самою.

Стаття
161 СК зазначає, що, якщо мати та батько,
які проживають окремо, не дійшли згоди
щодо того, з ким із них буде проживати
малолітня дитина, спір між ними може
вирішуватися органом опіки та піклування
або судом.

Орган
опіки та піклування або суд не можуть
передати дитину для проживання з тим
із батьків, хто не має самостійного
доходу, зловживає спиртними напоями
або наркотичними засобами, своєю
аморальною поведінкою може зашкодити
розвиткові дитини.

Якщо
орган опіки та піклування або суд визнав,
що жоден із батьків не може створити
дитині належних умов для виховання та
розвитку, на вимогу баби, діда або інших
родичів, залучених до участі у справі,
дитина може бути передана комусь із
них.Якщо дитина не може бути передана
жодній із цих осіб, суд на вимогу органу
опіки та піклування може постановити
рішення про відібрання дитини від особи,
з якою вона проживає, і передання її для
опікування органу опіки та піклування.

Ссылка на основную публикацию