Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду

  • Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду
  • В житті ситуації бувають різні, і тато – це не тільки гаманець.
  • Саме тому в даній статті ми розглянемо законні способи зменшення суми аліментів.

Чи можна зовсім не платити аліменти

  1. Якщо офіційно Ви – батько дитини, зовсім не платити аліменти – не можна.

  2. Сімейний кодекс вказує, що батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
  3. Але кількість таких випадків мізерна.

  4. Або можна переоформити на дитину якесь майна в рахунок аліментів
  5. Зовсім інша справа – зменшити їх розмір.
  6. В законі передбачені абсолютно законні причини та способи платити менше.

Підстави для зменшення аліментів

Сімейний кодекс каже, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено  за рішенням суду за позовом платника у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров’я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як ми бачимо, повного переліку обставин, які можуть послужити підставою для зменшення розміру аліментів закон не дає. Однак, аналіз судової практики по даному питанню дозволяє виділити найбільш розповсюджені ситуації, в яких зменшення розміру аліментів є обгрунтованим і допустимим.

До них відносять наступні ситуації:

  • платник аліментів є інвалідом І або ІІ групи, внаслідок чого потребує додаткових витрат на лікування, догляд, утримання;
  • платник аліментів створив сім’ю і у нього народились діти;
  • втрата роботи і неможливість знайти нову з тим самим рівнем доходів;
  • дитина на яку виплачуються аліменти є власником майна, яке приносить дохід і відпала потреба сплачувати аліменти у тому розмірі, який існував раніше;
  • платник аліментів повинен забезпечувати матеріально інших членів сім’ї (батька, матір. діда, бабу тощо).
  • платник аліментів має дуже високий дохід, з якого стягується дуже великий розмір аліментів, який в рази перевищує реальні потреби дитини.

Підстави для відмови у зменшенні розміру аліментів

Також варто згадати про обставини, які не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів, хоча платник аліментів часто посилається на такі обставини:

  • високий дохід матері, з якою проживає дитина. Мати і батько дитини зобов’язані надавати матеріальне забезпечення спільним дітям в рівних частках, виділяючи для цього визначену законом частину доходу. Якщо в одного з батьків доходи більші, завдяки чому він виділяє на дитину більше грошей, це не значить, що другий з батьків може виділяти менше.
  • наявність у власності дитини нерухомого майна, яке не приносить їй жодних доходів ( квартира, в якій дитина проживає, дачний будинок, земельна ділянка тощо).
  • отримання неповнолітньою дитиною пенсії, соціальних пільг, стипендії.

Потрібно пам’ятати, що якщо виникли підстави для зменшення виплат, передбачені законом, самовільно зменшувати розмір аліментів платник не має права. Якщо від платника аліментів буде поступати менше аліментів чим встановлено рішенням суду, виникне заборгованість.

Зменшити розмір аліментів може тільки суд.

Порядок дій для змершення розміру аліментів

  • підготувати позов про зміну розміру аліментів;
  • зібрати пакет документів, якими будуть підтверджені викладені в позові обставини і обгрунтовані позовні вимоги.
  • оплатити судовий збір
  • звернутись до суду

Варто пам’ятати, що розмір виплат підлягає зниженню тільки на основі вагомих причин і переконливих доказів.

Розглядаючи позов, суд буде враховувати всі обставини справи, включаючи

  • матеріальне та сімейне становище обох з батьків;
  • підстави для зменшення розміру аліментів;
  • потреби дитини в утриманні.

Потрібна допомога адвоката? Не затягуйте з вирішенням проблем – записуйтесь на консультацію – телефонуйте 096-203-18-51. Інформація про вартість консультації та інших послуг

Більше інформації про стягнення аліментів читайте тут

Переглядів: 3691

Час і розмір сплати аліментів

Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя

  1.  Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

  2.  Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

  3.  Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв’язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

  • Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду
  1.  Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

  2.  Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

  3.  Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Сімейний кодекс України

Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Важливим у цьому випадку є чітке визначення моменту подання позовної заяви. Відповідно до ст.

118 ЦПК України позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості. Позовна заява про стягнення аліментів може бути подана особисто стороною чи її представником через канцелярію суду.

В такому випадку вона вважатиметься поданою в день відповідної реєстрації в канцелярії. Позивачеві варто одержати відмітку канцелярії суду на своєму примірнику позову про дату його реєстрації. Окрім цього, позовна заява з додатками може бути надіслана поштою чи іншими засобами зв’язку.

Стаття 70 ЦПК України передбачає, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.

Тобто у тому випадку, коли позовна заява надсилається через пошту чи передається іншими засобами зв’язку, то днем подачі позову вважається день відповідного відправлення, який підтверджується відповідною відміткою відправлення (квитанція про відправку рекомендованого чи цінного листа, штемпель на конверті тощо).

Одним із способів захисту одержувача аліментів є передбачена законом можливість стягнення утримання за минулий час.

Закон передбачає, що якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за 1 рік.

У даному випадку, важливе значення має доказування факту ухилення відповідача від сплати аліментів. Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків звільнення від доказування.

Читайте также:  Усиновлення дітей: як усиновити дитину в україні

Прикладами ухилення від сплати аліментів може бути зникнення відповідача з місця постійного проживання, його категорична відмова від сплати або ігнорування вимог позивача добровільно виконувати обов’язок щодо надання утримання тощо.

В такому разі до суду разом з позовною заявою про вимоги щодо стягнення аліментів за минулий час, слід подати відповідні докази (постанова суду про розшук відповідача, довідка про рух оперативно-розшукової справи органів внутрішніх справ, відповідні листи до відповідача з проханням добровільно сплатити аліменти, нотаріально посвідчена заява з пропозицією укласти договір подружжя про надання утримання тощо).

СК України регламентує питання щодо тривалості строку інвалідності при вирішенні питання про стягнення аліментів. Зокрема, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв’язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності.

У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це. Інвалідність може бути встановлена на певний строк, однак МСЕК може прийняти рішення про надання групи інвалідності довічно.

Тому суд в рішенні має чітко визначитись і вказати, що аліменти стягуються на період інвалідності, а у разі продовження, — на період продовження. Це правило запроваджено з метою уникнення необхідності особі щороку звертатися до суду з відповідним позовом.

Тому державному виконавцю у цій ситуації достатньо щороку надавати докази продовження інвалідності, а він у свою чергу на цій підставі зобов'язаний продовжувати примусове стягнення.

Одним із основних питань в аліментних зобов’язаннях є визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду, оскільки в ході судового розгляду, у разі відсутності між сторонами компромісу з цього приводу, рішення має приймати суд у відповідності до засад справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Зі змісту цього положення випливає, що суд може прийняти одне з трьох можливих рішень: стягнути аліменти у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя, або застосувати змішаний спосіб стягнення.

Таким чином, у законі міститься альтернативний варіант визначення розміру аліментів. Безумовно, що право вибору варіанту стягнення аліментів належить позивачеві, який формулює свої позовні вимоги у позовній заяві.

Причому розмір утримання має визначатися з урахуванням доводів позивача про його матеріальний стан, його дійсну потребу в утриманні та спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу. Суд має враховувати позицію відповідача у справі та його матеріальне положення.

Важливим питання при визначенні розміру аліментів є врахуванням судом можливості одержання утримання від повнолітніх дітей, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Тому при вирішенні питання про стягнення аліментів суд має враховувати як можливість одержання утримання від інших потенційних платників аліментів, так і інші обставини, що мають істотне значення. На жаль закон не містить переліку інших обставин, що мають істотне значення.

Такими обставинами можуть бути наявність у відповідача інших утриманців, стан його здоров’я, уже існуючі систематичні щомісячні витрати (кредити, страхові внески, зобов’язання по оплаті навчання дітей перед навчальними закладами тощо).

Ще одним, не менш важливим питанням є можливість зміни уже стягнутого судом розміру аліментів у разі виникнення відповідних для цього підстав.

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану Ініціювання зміни розміру стягнутих судом аліментів може виходити як з боку платника, так і зі сторони одержувача аліментів, у разі зміни їх матеріального і (або) сімейного стану Розглядається цей спір у порядку позовного провадження шляхом звернення до суду з відповідним позовом про зміну розміру аліментів. Причому позивач, як правило, ініціює збільшення такого розміру у разі збільшення його витрат чи збільшення доходу відповідача, а відповідач, у свою чергу, позивається до суду про зменшення розміру аліментів. Під зміною матеріального становища слід розуміти відповідне збільшення чи зменшення доходу платника чи одержувача аліментів. Що стосується зміни сімейного стану, то вона полягає у збільшенні членів сім’ї одержувача чи платника аліментів (народження дитини, усиновлення), тобто збільшення кількості утриманців.

  1. Юридичний порадник Сімейне право. Зміст
  2. Довідник: Справи про стягнення аліментів одному з подружжя
  3. Позовна заява про стягнення аліментів на батьків у твердій грошовій сумі
  4. Позовна заява про стягнення аліментів на батьків у частці від заробітку (доходу)
  5. Позовна заява про зменшення розміру аліментів

Аліменти-2020: кому, коли і скільки. Бюджетна бухгалтерія, № 7, Лютий, 2020 |

Найчастіше аліменти — це виплати на дитину, що перераховує один із батьків, який із нею не проживає. Однак заради справедливості слід нагадати, що обов’язок утримання встановлений не лише у відносинах «батьки → діти», а й у інших сімейних випадках.

  • Так, нормами СКУ встановлено, що аліменти сплачуються:
  • • на дитину — тим із батьків, який проживає окремо від неї, — ст. 181 — 201 СКУ;
  • • на одного із подружжя (як у чинному шлюбі, так і після його розірвання, а також у «цивільному» шлюбі) — ст. 75 — 91 СКУ;

• на непрацездатних батьків — повнолітніми дочкою/сином — ст. 202 — 206 СКУ.

Аліменти на батьків

Стаття 202 СКУ встановлює обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Винятком є ситуації, коли мати, батько:

• були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені;

• не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 3 роки, і така заборгованість непогашена на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків (ст. 203 СКУ).

У виняткових випадках суд може присудити з дітей аліменти на строк не більш як три роки.

Розмір аліментів визначає суд: у твердій грошовій сумі та (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального, сімейного стану сторін та можливості отримати аліменти від інших членів сім’ї (ст. 205 СКУ). Крім сплати аліментів, також суд може зобов’язати дітей:

• брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст. 203 СКУ);

Читайте также:  Банкротство физического лица по-украински: год спустя вступления в силу нового кодекса

• постановити рішення про стягнення з дитини одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за матір’ю, батьком.

Це здійснюється у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина має достатній дохід (ст. 206 СКУ).

Аліменти на дружину/чоловіка

  1. Аліменти на члена подружжя можуть призначити як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.
  2. Перший варіант, звичайно, трапляється дуже рідко.
  3. Однак слід пам’ятати, що відповідно до ст.

    75 СКУ право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який:

  4. • є непрацездатним (досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи);
  5. • потребує матеріальної допомоги (зарплата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом).
  6. А от після розірвання шлюбу або якщо чоловік та дружина перебувають у «цивільному» (незареєстрованому) шлюбі, особа має право на утримання, якщо вона (ст. 76 , 91 СКУ):
  7. • стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом 1 року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги;
  8. • стала особою з інвалідністю після спливу 1 року від дня розірвання шлюбу, якщо інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка/дружини під час шлюбу;
  9. • у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, не мала можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду.
  10. Право на утримання триває протягом 3 років від дня розірвання шлюбу.
  11. Також якщо на момент розірвання шлюбу жінці (чоловікові) до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш 5 років, вона (він) матиме право на утримання після досягнення пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як 10 років.
  12. Важливими умовами при призначенні аліментів є потреба одного із подружжя в утриманні та наявність можливості в іншого із них надавати матеріальну допомогу.
  13. Якщо ж такі обставини припиняються, то призначені аліменти можуть скасувати.
  14. Якщо є дитина
  15. Якщо у стосунках подружжя є діти, то виплата аліментів має свої особливості. Так, право на утримання має:
  16. 1) вагітна дружина;
  17. 2) дружина або чоловік, із якими проживає дитина:
  18. • у загальному випадку — до досягнення дитиною 3 років;
  19. • якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку — до досягнення нею 6 років;
  20. • якщо один із подружжя проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею — протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

При цьому у цих випадках не має значення, чи працює дружина/чоловік та її/його матеріальне становище. Таке право на аліменти не припиняється у разі розірвання шлюбу.

Сплачувати аліменти один із подружжя на користь іншого може як добровільно, так і примусово.

Добровільно аліменти сплачуються на основі договору про надання утримання, у якому визначені умови, розмір та строки виплати аліментів. Він укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Якщо умови договору не виконуються, аліменти можуть стягувати на підставі виконавчого напису нотаріуса.

І найбільш складний спосіб — за рішенням суду. У такому разі розмір аліментів визначається відповідно до ст. 80 СКУ.

Так, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому суд враховує можливість одержання аліментів від інших членів сім’ї та інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або отримувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального та (або) сімейного стану.

Слід пам’ятати, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Однак можуть бути стягнуті й заднім числом, але не більш як за один рік (ст. 79 СКУ).

Не плутайте утримання одного з членів подружжя, з яким проживає дитина, із виплатами на утримання саме дитини. Незважаючи на те, що вони виплачуються на користь батька, матері або іншої особи, яка піклується про дитину, однак мають цільовий напрямок використання — утримання дитини. Далі розберемо «дитячі» аліменти.

Аліменти на дітей

За загальним правилом (ст. 180 СКУ) батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто 18 років. Це правило стосується й виплати аліментів.

Виняток із нього становлять два випадки:

1) повнолітня дитина продовжує навчання й у зв’язку з цим їй потрібна матеріальна допомога. У такому разі батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею 23 років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. У разі припинення навчання дитина втрачає право на отримання аліментів (ст. 199 СКУ).

Також не може претендувати на аліменти дитина, яка навчається на заочній формі і має можливість самостійно заробляти;

2) повнолітня дитина є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 198 СКУ), за умови, що батьки дитини мають можливість надавати таку допомогу. Як правило, тут йдеться про осіб з інвалідністю. Виплати в цьому випадку стягатимуться протягом усього періоду непрацездатності.

Способи сплати аліментів

Сплачувати аліменти один з батьків, що не проживає з дитиною, може як добровільно, так і примусово.

Найбільш безболісний спосіб — добровільна сплата. Про неї батьки можуть домовитись усно або ж підтвердити свої наміри нотаріально посвідченим письмовим договором про сплату аліментів на дитину (ч. 1 ст. 189 СКУ).

Одним із результатів такої домовленості є заява про відрахування аліментів. Так, відповідно до ч. 1 — 3 ст.

187 СКУ один із батьків може подати заяву за місцем роботи, виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його зарплати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

На підставі такої заяви аліменти слід відраховувати не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

У такий добровільний спосіб аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину зарплати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину. Зауважимо, що працівник-аліментник має право у будь-який час відкликати свою заяву.

Також як добровільний часто розглядають такий варіант сплати аліментів, коли суд присуджує утримання дитини, а платник аліментів самостійно надає зазначену вище заяву за місцем своєї роботи.

Однак цей варіант, імовірніше, такий собі «мікс» добровільної та примусової сплати.

Адже є і «примусове» рішення суду (та виданий виконавчий лист) або судовий наказ, і «добровільна» заява працівника про відрахування із його зарплати присуджених аліментів.

Особливим способом сплати аліментів є передача права власності на нерухоме майно (ст. 191 СКУ). Інакше кажучи, можна «погасити» всю суму аліментів житловим будинком, квартирою, земельною ділянкою або іншою нерухомістю. Однак брати участь у додаткових витратах на дитину все одно доведеться.

У такому разі укладається нотаріально посвідчений договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно. Якщо дитина досягла 14 років, вона бере участь в укладенні цього договору.

  • У результаті той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати її.
  • Якщо один з батьків, що не проживає з дитиною, відмовляється добровільно сплачувати аліменти, то буде, як у прислів’ї: «Не хочеш — змусимо».
  • У такому разі в справу втрутяться нотаріус, суд, виконавча служба.
  • Способи примусового стягнення аліментів наведені на схемі.

Рис. 1. Способи примусового стягнення аліментів та відповідні документи

  1. Трохи розтлумачимо схему.
  2. Звернутись до суду для стягнення аліментів можна у два способи:
  3. • із позовною заявою про стягнення аліментів, заборгованості;
  4. • із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, заборгованості.

У чому різниця? Наказне провадження є спрощеним і передбачає прискорену процедуру видачі судового наказу без виклику учасників у судове засідання. Такий варіант застосовується у випадку, коли батьки фактично домовились про стягнення аліментів та не оспорюють їх розмір.

Слід мати на увазі, що відповідно до ст.

161 ЦПКУ судовий наказ може бути видано лише у тому випадку, якщо заявник просить стягнути аліменти відповідно до законодавства у частці від доходу чи твердій грошовій сумі (тобто розмір аліментів не потребує додаткового розрахунку та не оспорюється) і не потрібно встановлювати чи оспорювати батьківство (материнство), залучати інших заінтересованих осіб.

При цьому судовий наказ є виконавчим документом (п. 11 ст. 3 Закону № 1404) та підлягає примусовому виконанню без видачі на нього виконавчого листа.

Якщо ж сторони не можуть дійти згоди про розмір, строки та навіть саму необхідність сплати аліментів, то слід вводити важку артилерію — позовне провадження. За результатами розгляду позовної заяви суд виносить рішення, а на його основі — виконавчий лист. Такий документ також є виконавчим (п. 1 ст. 3 Закону № 1404), а отже, його приписи є обов’язковими до виконання.

  • Далі отримувач аліментів може:
  • • залучити державну виконавчу службу або приватного виконавця.
  • У цьому випадку роботодавець отримає постанову на звернення стягнення на зарплату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
  • • самостійно звернутись до роботодавця боржника із заявою та виконавчим документом (судовим наказом або виконавчим листом).
  • Розмір «дитячих» аліментів
  • Питання розміру аліментів слід розглядати з двох боків:
  • • з одного — з’ясувати, скільки платник аліментів повинен сплачувати на користь їх отримувача;
  • • з іншого — визначити, яку суму аліментів повинен (може) утримати роботодавець із зарплати платника.

При цьому існує низка обмежень як з одного, так і з іншого боку. Розпочнемо із законодавчо встановленого розміру аліментів.

Якщо до справи долучається суд, то він може присуджувати аліменти в частці від доходу платника аліментів або в твердій грошовій сумі — за вибором того з батьків (чи іншого законного представника), з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СКУ).

Згідно з ч. 5 ст. 183 СКУ розмір аліментів у частці від доходу залежно від кількості дітей складає: на 1 дитину — 1/4, на 2 дітей — 1/3, на 3 та більше дітей — 1/2, але не більше 10 прожитмінімумів на дитину відповідного віку.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 182 СКУ розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Тому встановлено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину.

Він не може бути менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд одночасно з твердою сумою або часткою доходу платника може додати уточнення «але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку».

Тут слід врахувати висновок слуг Феміди, зроблений у постанові ВСУ від 20.06.2019 р. у справі № 632/580/17 (ср. 025069200). Нагадаємо, що у 2017 році мінімальний розмір аліментів збільшили з 30 % прожитмінімуму до 50 %.

У зв’язку з цим виникли спірні ситуації. А ВСУ роз’яснив, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст.

192 СКУ.

Водночас ВСУ зазначив, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 71 Закону № 2475 виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СКУ.

Тобто законодавство передбачає механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СКУ, навіть за наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Отже, якщо бухгалтеру доведеться обирати між виконавчим листом за судовим рішенням із меншою сумою аліментів та постановою виконавця із більшою сумою, то слід обрати постанову та відрахувати із заробітку працівника зазначену у ній суму.

Також слід пам’ятати, що існує поняття мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину. Він дорівнює розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

І хоча зазначені вище обмеження застосовуються лише при визначенні розміру аліментів судом, однак у разі укладення і нотаріального посвідчення договору про сплату аліментів на дитину (один із варіантів добровільної сплати) «мінімальне гарантоване» обмеження враховувати все ж такі потрібно.

Річ у тому, що норма ч. 1 ст. 198 СКУ свідчить, що такий договір не може порушувати права дитини, встановлені СКУ. А мінімальний гарантований розмір аліментів, установлений ч. 2 ст. 182 СКУ у розмірі 50 % прожитмінімуму, якраз і є таким правом.

Розміри законодавчо встановлених «аліментних» обмежень на 2020 рік ми навели в таблиці.

Показник Період Дитина до 6 років Дитина від 6 до 18 років Дитина від 18 до 23 років
Мінімальний рекомендований розмір, грн. (100 % прожитмінімуму)
Ссылка на основную публикацию