Визнання батьківства за рішенням суду

Визнання батьківства за рішенням суду

Визнання батьківства — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов'язків батька, визначених українським законодавством. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

  • Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
  • Згідно норм Сімейного кодексу України можна виділити наступні групи визначення походження дитини:
  • 1) визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою;
  • 2) визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій;
  • 3) визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір’ю;
  • 4) визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
  • Визначення походження дитини від матері та батька,
  • які перебувають у шлюбі між собою

Відповідно до ст. 122 Сімейного Кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.

  1. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
  2. Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій
  3. У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.
  4. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.
  5. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.
  6. Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір’ю
  7. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.
  8. Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.
  9. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
  10. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.
  11. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:
  12. 1) за заявою матері та батька дитини;
  13. 3) за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини.

У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Перелік необхідних документів

  1. cпільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі;
  2. паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
  3. документ, що підтверджує сплату державного мита.

Визнання батьківства за рішенням суд

За  відсутності  вище вказаної заяви батьківство  щодо  дитини може бути визнане за рішенням суду.

Ситуації, в яких батьківство встановлюються в судовому порядку, мають місце, коли чоловік не визнає себе батьком дитини й, коли мати дитини померла або оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування.

Підставою для визнання батьківства можуть слугувати будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути поданий матір’ю, опікуном, піклувальником дитини або особою, яка утримує та виховує дитину.

Дитина, яка досягла повноліття, має право самостійно подати позов про визнання батьківства.

Як вже зазначалося, позов про визнання батьківства може подати також і чоловік, який вважає себе батьком дитини.

Позов  про  визнання  батьківства приймається судом,  якщо запис про батька  дитини  у  Книзі  реєстрації  народжень  вчинено відповідно до ч. 1 ст.

135 Сімейного кодексу –  запис про батька дитини у книзі державної реєстрації народжень проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою (або за вказівкою заявника).

  • Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
  • До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
  • Встановлення факту батьківства за рішенням суду
  • У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем реєстрації заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду (ст. 316 ЦПК України)

Згідно листа Верховного Суду України від 01.01.12 р., до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:

  • докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
  • довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану
  • пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.
  • квитанція про сплату судового збору.

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.

Вартість. За подачу заяви про встановлення факту батьківства заявнику (фізичній особі) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (420 грн. 40 коп. з 01 січня 2020 року).

Підстави для залишення заяви без руху. Підставою для залишення заяви без руху є відсутність в ній наступних відомостей:

  • не зазначено, який конкретно факт просить вста­новити заявник;
  • з яких причин неможливо одер­жати або відновити документ, що посвідчує цей факт, якими доказами цей факт підтверджується;
  • до заяви не приєднано довідки про немож­ливість одержання чи відновлення необхідних документів.

ГЕНЕТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

В останній час набуває поширення експертиза, що зветься «Генна дактилоскопія» (судово-генетична експертиза), висновок якої на 100% дає ствердну відповідь, чи є дана особа батьком (матір'ю) дитини, чи ні.

Генетика досліджує закономірності спадковості та мінливості. Схожість з батьками, зріст, колір очей, навіть деякі риси характеру закладаються на молекулярно-генетичному рівні ще до народження дитини.

Як відомо, кожен батько дає своїй дитині половину ДНК, це й визначає можливість визначення батьківства за ДНК. У ході аналізу ДНК людини, в якій міститься генетична інформація, досліджуються під мікроскопом.

ДНК дитини порівнюється з ДНК батьків.

Строки дослідження ДНК залежать від лабораторії. Результати можуть бути готові як і через 2-3- дні, так і через два місяці. Подібними генетичними дослідженнями займається не кожна приватна медична лабораторія. Також подібний аналіз коштує недешево, тому пацієнт сам вирішує чи робити його чи ні. Але якщо мова йде про судовий розгляд справи, то спираючись на ч.3 ст.

Читайте также:  Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій

103 ЦПК, сторонни за своєю взаємною згодою самі обирають експертну установу. Якщо такої згоди не досягнуто, то суд самостійно вирішує в якій медичній лабораторії будуть проводити тест ДНК. По необхідності суд може призначити декілька експертів для підготовки одного висновку.

В Україні на тест ДНК встановлено досить високу ціну: близько 5 000 гривень і більше, в залежності від предмету визначення.

Етапи проведення аналізу ДНК.  Першим етапом є збір матеріалів для аналізу ДНК. Стандартним матеріалом для генетичного аналізу є ротовий мазок, який збирається за допомогою ватної палички. Мазок необхідно взяти у ймовірного батька та дитини.

Зробити це можна у пункті збору біологічного матеріалу або замовити набір для збору зразків у домашніх умовах. Провести експертизу ДНК можна також і з нестандартними зразками (нігті, волосся та ін.). Другим етапом буде доставка зразків до лабораторії для проведення аналізу.

Зразки заносяться до бази даних, штрих-кодуються та передаються лаборантам. І третім етапом буде оформлення результатів експертизи та передача їх замовнику.

Результати експертизи. Після передачі позитивного результату генетичної експертизи до суду, ним виноситься рішення про визнання батьківства.

Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

На підставі спільної заяви матері дитини та батька, згідно зі ст.

126 СК, а також рішення суду про визнання батьківства орган державної реєстрації актів цивільного стану підтверджує батьківство шляхом внесення відповідних змін до актового запису про народження та видає нове свідоцтво про народження.

Рішення суду про встановлення батьківства не замінює собою документи, що видаються органом державної реєстрації актів цивільного стану, а є тільки підставою для отримання вказаних документів.

Якщо Ви або Ваші знайомі зіткнулися з правовими проблемами, просимо звертатися за безоплатною правовою допомогою до відділу «Вільногірське бюро правової допомоги» за адресою: м. Вільногірськ, вул. Центральна, 43 (2-й поверх).

Графік роботи: понеділок- п’ятниця з 8.00 год. до 17.00 год. (без перерви на обід)                           

телефон: (05653) 3-51-61, Е: vilnohirske@legalaid.dp.ua

  1. Всеукраїнська гаряча телефонна лінія – 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів в межах України).
  2. Оксана Нужна
  3. Начальник
  4. відділу «Вільногірське бюро правової допомоги»
  5. « Повернутись

Порядок визнання батьківства

На сьогодні набуває актуальності питання щодо порядку визнання батьківства: як за спільною заявою батьків дитини про встановлення батьківства, так і встановлення батьківства у судовому порядку. …

Визнання батьківства за рішенням суду

polbvpd

На сьогодні набуває актуальності питання щодо порядку визнання батьківства: як за спільною заявою батьків дитини про встановлення батьківства, так і встановлення батьківства у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини;

2) за рішенням суду.

Визнання батьківства — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком народженої нею дитини.

У разі народження дитини жінкою, яка не перебуває у шлюбі з чоловіком, котрий є батьком дитини, а останній виявив бажання визнати своє батьківство відносно даної дитини — вони обоє мають право подати до органів державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про визнання батьківства.

Спільна заява батьків може бути подана одночасно при здійсненні реєстрації народження дитини або після реєстрації народження, яка була проведена відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу України.

Заява про визнання батьківства може бути подана як за місцем проживання батьків, так і за місцем зберігання актового запису про народження. Така заява може бути подана батьками дитини як до, так і після народження дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, то вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису заявника. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені дорученням на представництво.

У заяві батьки обов’язково повинні зазначити, яке прізвище вони надають дитині. Відповідно до вимог ст.145 Сімейного кодексу України дитині може бути присвоєно одне з прізвищ, які мають батьки, або може бути присвоєне подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна чи піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини.

У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини. Визнання батьківства за рішенням суду (примусовий порядок) визначено у ст. 128 Сімейного кодексу України.

Відповідно до якої за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Варто зазначити, що позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття та приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Разом з цим, позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. При цьому слід пам’ятати, що згідно ч. 2 ст. 129 Сімейного кодексу України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Позовна заява про визнання батьківства подається до суду за місцем проживання відповідача. До позовної заяви додаються докази, які підтверджують факт походження дитини від певної особи.

  • Такими доказами можуть бути: – докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім’ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо); – покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;
  • – висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Вищезгадані експертні дослідження проводяться на підставі ухвали суду, постановленої за клопотанням позивача або відповідача. За загальним правилом витрати за проведення такої експертизи несе особа, від якої надійшло відповідне клопотання.

Проте, у разі подання такого клопотання позивачем та задоволення відповідного позову, позивач має право прохати суд покласти витрати за її проведення на відповідача і таке прохання підлягає задоволенню.

Підводячи підсумок можна сказати, що на сьогодні існує два способи встановлення батьківства: 1) добровільний за заявою матері та батька дитини;

  1. 2) примусовий — за рішенням суду.
  2. І якщо перший спосіб є порівняно простим, то другий – більш складний, оскільки потребує звернення до суду, подальшої участі у судовому процесі та активних дій щодо збору відповідних доказів, адже, відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Нагадуємо, якщо маєте питання правового характеру, звертайтеся до відділу «Полтавське бюро правової допомоги» Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Полтава, вул. Міщенка, 2 або за телефоном (0532)50-27-29.

Визнання батьківства в судовому порядку

На сьогодні є актуальним питання щодо реєстрації новонародженої дитини батьками, які перебувають у цивільному шлюбі.

Це можна зробити як за спільною заявою батьків дитини про встановлення батьківства, так і встановити батьківство через суд.

Саме про особливості визнання батьківства у судовому порядку – у консультації Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Визнання батьківства — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини, і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві. Факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов’язків батька, визначених законодавством.

У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 статті 125 Сімейного кодексу України, походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини, або ж за рішенням суду.

Позов про визнання батьківства можуть подати до суду:

  • мати дитини;
  • опікун;
  • піклувальник дитини;
  • особа, яка утримує та виховує дитину;
  • сама дитина, за умови досягнення повноліття;
  •  особа, яка вважає себе батьком дитини.
  • Позовна заява подається за місцем зареєстрованого проживання відповідача.
  • До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
  • Необхідно звернути увагу, що у цій категорії справ сплачується судовий збір – станом на 1 січня 2021 року він складає 908 гривень 00 копійок.
  • Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи.
  • Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути:
  • докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім’ї, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);
  • покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;
  • висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для категоричного висновку щодо визнання батьківства в судовому порядку).
Читайте также:  Як довести батьківство в Україні

Також варто зазначити, що зазначений перелік не є вичерпним.

Що робити для визнання батьківства у 2020 році в Україні | Юридичний самозахист

Стаття актуальна на 2021 рік

В Україні існують три способи встановлення походження дитини від батька:

  1. за законом (народження дитини від осіб, що перебувають у шлюбі);
  2. за законом на підставі заяви батьків;
  3. за рішенням суду.

Далі в цій статті ви дізнаєтесь більш детально про кожний з цих способів: чим вони відрізняються, яка в них правова підстава та як їх реалізувати на практиці у 2020 році.

Презумпція батьківства

Так, почнемо з найбільш простого та першого пункту з вищевказаного переліку. Дитина, народжена в сім’ї, апріорі є дитиною саме цієї подружньої пари. Так з наукової точки зору виглядає презумпція батьківства, встановлена українським сімейним правом.

Таке правило міцно закріпилося не лише як моральна установка протягом всього часу розвитку людства, але й як положення законодавства.

Відповідно до ст.121 Сімейного кодексу України (далі – СК), якщо подружжя перебувають у шлюбі й у них народжується дитина, чоловік автоматично вважається батьком цієї дитини. Це положення означає, що жінка, що перебуває у шлюбі, при реєстрації дитини не повинна надавати будь-які докази його походження від свого чоловіка.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дитини.

Простіше кажучи, сам факт шлюбу, укладеного між жінкою та чоловіком, є достатнім підтвердженням походження дитини, що народилася у шлюбі.

Презумпція, про яку ми говорили вище, продовжує діяти не тільки під час шлюбу, але також протягом певного періоду часу після його припинення.

Цей період встановлено не випадково, а обумовлено строком протікання вагітності та складає 10 місяців.

Сутність його полягає у тому, що батьком дитини, яка народилася протягом 10 місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання його недійсним, за загальним правилом, буде визнаватися колишній чоловік матері дитини.

Дане правило не є абсолютним.

Для того, щоб уникнути автоматичного визнання батьківства, матері дитини та її колишньому чоловіку необхідно звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) зі спільною заявою про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у випадку надання іншим чоловіком та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.

Найбільші труднощі виникають тоді, коли презумпція батьківства не діє. Такі випадки мають місце тоді, коли дитина народжується у так званому «цивільному шлюбі» або якщо батьком дитини вважає себе інший чоловік.

Що необхідно для встановлення батьківства

За своєю сутністю визначення батьківства – це процедура, яка дозволяє встановити споріднений та, як наслідок, юридичний зв’язок між чоловіком та дитиною.

Оскільки така процедура має юридичне значення та наслідки, вона повинна бути належним чином зафіксована.

У процесі встановлення батьківства у чоловіка, що не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, виникають передбачені законом права та обов’язки.

Зверніть увагу! Слід розрізняти поняття «визначення» та «оспорювання батьківства». Оскільки в першому випадку особу батька ще слід встановити, а у другому випадку у дитини вже є запис у свідоцтві про батька, але є інший чоловік, який вважає себе батьком дитини або, навпаки, не вважає.

Повторимося, якщо мати та батько дитини не перебувають між собою у шлюбі, походження дитини від батька визначають:

  • за заявою матері та батька дитини;
  • за рішенням суду.

Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що, згідно зі ст. 125 СК, існує добровільний порядок (п. 1) та примусовий порядок (п. 3) встановлення батьківства. Розглянемо їх докладніше.

Як звернутися із заявою про визнання батьківства

Для визначення батьківства зовсім не обов’язкове втручання судових органів.

Походження дитини від батька може бути встановлено в добровільному порядку за заявою батьків дитини, навіть, якщо вони не перебувають у шлюбі між собою.

Як написати заяву про встановлення батьківства? Форма заяви затверджена Наказом Мін’юсту від 18.10.2000 № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні». Завантажити бланк заяви про визнання батьківства ви можете за посиланням.

Юридичним сенсом присутності матері в цій процедурі є підтвердження нею батьківства дитини. У зв’язку з цим, відсутність згоди жінки є перешкодою для визначення походження дитини у добровільному порядку.

За загальним правилом, заяву необхідно подати особисто, що надає можливість впевнитися у добровільному волевиявленні таких осіб. Якщо такої можливості немає – її подають через представника або відправляють поштою. Головною умовою у такому випадку є нотаріальне завірення заяви, а у випадку звернення через представника – нотаріальне завірення довіреності.

Конкретні строки звернення із заявою законодавством не встановлені.

Бувають випадки, коли батьком дитини є неповнолітній. У такому випадку орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батькам, опікунам, піклувальникам про запис його батьком дитини.

Зверніть увагу! Законодавством не передбачена можливість батьків або осіб, що їх заміняють, завадити неповнолітньому у зверненні із заявою шляхом заборони або ненадання згоди, оскільки у цих правовідносинах головне завдання – забезпечення народженій дитині повного батьківського піклування.

Згідно з п. 13 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 №7-93 «Про державне мито», за реєстрацію народження та встановлення батьківства державне мито не сплачується.

Виходячи з вищевказаного, можна зробити висновок про те, що цей спосіб визнання чоловіка батьком дитини відносно спрощений та не потребує багатьох зусиль.

Складніше ситуація, коли біологічні батьки не перебувають у шлюбі та не дійшли згоди щодо добровільного визнання батьківства. Тоді визначити факт походження дитини від батька можна тільки за рішенням суду.

Процедура встановлення батьківства в судовому порядку

Встановлення батьківства в судовому порядку та процедура добровільного визнання батьківства доволі схожі, однак відрізняються один від одного своїм змістом.

Так, законодавством визначено, що процедура встановлення батьківства через суд можлива тільки після смерті чоловіка. Вона регулюється ст. 130 СК. При цьому законодавство дозволяє встановити спорідненість лише в тому випадку, якщо запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень зроблено за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записані з її слів.

У той же час процедура визнання батьківства встановлена ст. 128 СК та полягає у визначенні спорідненості між батьком та самою дитиною у судовому порядку.

Для визнання батьківства, як і для встановлення батьківства, позов може бути пред’явлено матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, що досягла повноліття.

При цьому діють ті ж самі правила прийняття позову судом, як і при встановленні батьківства (відносно запису про батька дитини в Книзі реєстрації народжень).

Додамо також, що позов про визнання батьківства може бути подано також особою, що вважає себе батьком дитини.

В основному, в українських судах перебувають позови саме про визнання батьківства, тому більш детально зупинимося на них.

Українським законодавством не встановлено строк позовної давності для такої категорії справ. Виключенням є ситуація, коли чоловік, який вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка на той час перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.

Такий батько має право протягом 1 року з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про своє батьківство, надати позов про визнання батьківства до чоловіка, записаного батьком дитини. Батьківство чоловіка матері дитини презюмується, а тому він не повинен доводити своє батьківство.

Таким чином, обов’язок доказування батьківства, тобто спростування цієї презумпції, покладається на позивача.

Справи про встановлення батьківства розглядаються у порядку позовного провадження. Для його розгляду необхідно звернутися з позовною заявою до районного суду за місцем свого проживання або за місцем проживання відповідача. З питань складання позовної заяви, її подання та розгляду в суді необхідно керуватися нормами Цивільного процесуального кодексу від 18.03.2004 № 1618-IV (далі – ЦПК).

Документи для визнання батьківства

  • До заяви необхідно додати його копію для відповідача та документ, що підтверджує сплату судового збору (згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру необхідно сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
  • Також слід додати й копію свідоцтва про народження дитини, але якщо отримати її складно/неможливо (наприклад, до суду звертається батько дитини), суд може сам запросити відповідні дані з органу РАЦС.
  • Інші документи надаються до суду залежно від того, якими доказами «своєї правоти» володіє позивач.

Як довести батьківство

Підставою для визнання батьківства є будь-які дані, що підтверджують походження дитини від конкретної особи.

Виходячи зі ст. 76 ЦПК, докази можуть бути наступними:

  • показання свідків;
  • письмові докази;
  • речові докази;
  • звуко- та відеозаписи;
  • висновки експертів.

ЦПК поки не встановлює ієрархії серед видів доказів: не можна сказати, що деякі з них є більш вагомими або незначними. Презюмується, що всі вони мають однакову юридичну силу, однак на практиці все дещо інакше.

Читайте также:  Обман: недействительность договора купли-продажи недвижимости

Не дивлячись на уявну рівність доказів, «царицею доказів» у даній категорії справ є генетична експертиза або ж так званий «тест на батьківство». Його вірогідність складає мало не 100%, а саме – 99,99%. Як правило, після проведення генетичного аналізу на батьківство будь-які сумніви відпадають.

Нещодавно процедура встановлення батьківства була доволі примітивною. Порівнюючи групи крові та резус-фактори батьків та дітей, лікарі лише потенційно визначали батьківство за групою крові, тобто можливість бути батьком даної дитини.

Сьогодні для цього застосовують генетичні дослідження.

Генетика досліджує закономірності спадковості та мінливості. Схожість з батьками, зріст, колір очей, навіть деякі риси характеру закладаються на молекулярно-генетичному рівні ще до народження дитини.

Як відомо, кожен батько дає своїй дитині половину ДНК, це й визначає можливість визначення батьківства за ДНК. У ході аналізу ДНК людини, в якій міститься генетична інформація, досліджуються під мікроскопом.

ДНК дитини порівнюється з ДНК батьків. Спочатку визначаються хромосоми, успадковані від матері, а ті, що залишилися, порівнюються з хромосомами батька.

Якщо вони збігаються, то людина з імовірністю в 99,9% є батьком дитини.

Чому саме 99,9%? Тому що не можна повністю виключити можливість, що десь існують однояйцеві близнюки цієї людини. А ось якщо встановлено негативний результат, то він точно правильний з імовірністю 100%.

Скільки триває аналіз ДНК

Строк дослідження ДНК залежить від лабораторії: від 2-3 днів до 2 місяців.

Де можна зробити ДНК на батьківство

Генетичними дослідженнями у своєму арсеналі може похвалитися далеко не кожна приватна медична лабораторія, а у випадку з державними установами отримати безкоштовне направлення на подібну діагностику доволі важко.

Тому експертиза з встановлення батьківства надалі залишається процедурою, яка проводиться за бажанням самого пацієнта. При виборі лабораторії для ДНК-аналізу важливо виявити відповідальність: мова йде про дорогу процедуру.

Але якщо ми говоримо про судовий розгляд, то відповідно до ч.3 ст.

103 ЦПК, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта або експертну установу визначає суд.

Суд з урахуванням обставин справи може визначити експерта або експертну установу самостійно. У випадку необхідності може бути призначено кілька експертів або експертних установ для підготовки одного висновку.

Скільки коштує тест ДНК на батьківство

В Україні на тест ДНК встановлено досить високу ціну: близько 4 000 гривень, і це тільки за встановлення батьківства (тест ДНК 2-х найближчих родичів). Додатковий ймовірний родич + близько 1 000 грн.

Як роблять аналіз ДНК

Першим етапом є збір матеріалів для аналізу ДНК. Стандартним матеріалом для генетичного аналізу є ротовий мазок, який збирається за допомогою ватної палички.

Мазок необхідно взяти у ймовірного батька та дитини. Зробити це можна у пункті збору біологічного матеріалу або замовити набір для збору зразків у домашніх умовах.

Провести експертизу ДНК можна також і з нестандартними зразками (нігті, волосся та ін.).

Другим етапом буде доставка зразків до лабораторії для проведення аналізу. Ваші зразки заносяться до бази даних, штрих-кодуються та передаються лаборантам.

І третім етапом буде оформлення результатів експертизи та передача їх замовнику.

Який результат нас очікує

На підставі спільної заяви матері дитини та батька, згідно зі ст. 126 СК, а також рішення суду про визнання батьківства орган державної реєстрації актів цивільного стану підтверджує батьківство шляхом внесення відповідних змін до актового запису про народження та видає нове свідоцтво про народження.

Процедурні моменти встановлення батьківства

Що стосується встановлення батьківства, то його факт також встановлюється у судовому порядку. Вказана категорія справ розглядається в окремому провадженні, яке визначається як вид непозовного судочинства.

Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем проживання заявника.

У заяві повинно бути вказано:

  • який факт заявник просить встановити та з якою метою;
  • причини неможливості отримання або відновлення документів, що підтверджують цей факт;
  • докази, що підтверджують факт.

До заяви про встановлення батьківства додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Необхідними документами для прийняття судом заяви є:

  • витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян з наданням даних про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК (зі слів матері);
  • свідоцтво про народження дитини;
  • свідоцтво про смерть особи, встановлення батьківства якої розглядається судом.
  1. Можна використовувати медичні документи померлого, якщо в них наявні дані про його цивільну дружину або дітей, медичні документи дитини, якщо в них є дані про батька, сумісні фото та відео та таке інше.
  2. Суд більше дослухатиметься до свідків, які є родичами потенційного батька.
  3. Слід врахувати, що заява про встановлення батьківства повинна відповідати за формою та змістом загальним вимогам до позовної заяви.

Зверніть увагу! Рішення суду про встановлення батьківства не замінює собою документи, що видаються органом державної реєстрації актів цивільного стану, а є тільки підставою для отримання вказаних документів.

Підводимо підсумки з теми визнання батьківства:

  1. В Україні можливо встановити батьківство на підставі закону (народження дитини від осіб, які перебувають у шлюбі), на підставі заяви батьків, а також за рішенням суду.
  2. Основне правило встановлення батьківства – це так звана «презумпція батьківства», тобто якщо подружжя перебувають у шлюбі та в них народжується дитина, чоловік автоматично вважається батьком цієї дитини.
  3. Спірні моменти у встановленні батьківства можливі тоді, коли чоловік та жінка проживають у так званому «цивільному шлюбі». Для таких ситуацій у Сімейному кодексі закріплено добровільний порядок та примусовий порядок встановлення батьківства. Добровільний порядок здійснюється за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Примусовий порядок здійснюється за рішенням суду.

Процедура встановлення батьківства

Коли народжується дитина – це завжди знакова подія для кожної сім’ї. Будь-яка дитина, як біологічна істота, має батьків, і цей факт зафіксований у свідоцтві про народження дитини. Якщо мамою дитини вважається жінка, яка подала до РАЦСу відповідні документи з пологового будинку, то визначити батька з правової точки зору трохи складніше.

Чоловік та жінка, які перебувають у шлюбі на момент народження дитини, будуть вважатися його батьками. Але для тих, хто проживає в цивільному шлюбі не все так просто, адже чоловік, який є батьком дитини, повинен письмово погодитися на прийняття такого статусу. При цьому мати дитини також повинна підтвердити його кандидатуру.

Якщо в обох документах вказана одна й та сама людина, то оформлення батьківства можна провести через органи державної реєстрації. Якщо ж мати з якихось причин не бажає або не має можливості вказати батька, то в графі батьківства ставиться позначка «відсутній».

Подібну позначку можна змінити шляхом звернення до суду, якщо мати дитини зможе визначити батька, або ж той сам захоче визнати свій статус. Зробити це можна в будь-який момент після народження дитини.

Хоча існують випадки, коли на батьківство претендує особа, яка не перебуває в шлюбі з матір’ю дитини, в той час як вона знаходиться в офіційних стосунках з іншим чоловіком. Для цього варіанту передбачена позовна давність в один рік, щоб суд мав можливість з’ясувати всі обставини справи.

Встановлення батьківства через суд

Підставами для визнання батьківства можуть стати наступні пункти:

  • наявність інформації про те, що позивач та мати дитини до її народження проживали спільно;
  • докази того, що мати дитини і позивач разом займалися вихованням та утриманням дитини;
  • різні експертизи (в тому числі й ДНК), які б з високим ступенем ймовірності підтверджували біологічне батьківство.

Тест на батьківство

Тест на батьківство є вельми популярною процедурою в наш час. Якщо хочете дізнатися щодо батьківства для власних потреб, то можна звернутися до медичних установ.

При цьому дуже важливо, щоб установа мала відповідну акредитацію. Немає ніякої потреби в судовому рішенні для проведення такої процедури.

Вартість подібного тесту складає приблизно від 4 500 тисячі гривень, і результат можна отримати вже через тиждень.

Якщо хочете, щоб тест на батьківство мав і юридичну силу, то проводити його потрібно в судовому порядку. При цьому саме суд призначає експертизу з урахуванням клопотання сторони, яка в цьому зацікавлена.

Тест на батьківство за призначенням суду відбувається в сертифікованих клініках або в судово-медичних інстанціях. Найчастіше, як біологічний матеріал, використовують проби крові батька та дитини.

Щоб прибрати можливість помилки, може знадобитися й біологічний матеріал матері дитини.

Особливості доказу батьківства без ДНК-тесту

З різних причин тест ДНК для підтвердження батьківства – це не завжди прийнятне або можливе розв’язання питання. В такому випадку позивач повинен сам довести своє батьківство, використовуючи, як варіант, такі ситуації:

  • До народження дитини його мати та позивач проживали спільно, будували спільні плани на життя, наживали майно та ін. Але після цього розлучилися з особистих причин.
  • Після народження дитини позивач відновлює відносини з жінкою, яка народила йому нащадка та бере участь в його вихованні і забезпеченні.

Щоб не виглядати голослівним, необхідно надати до суду документальні докази своєї позиції, залучити свідків. Як бачимо, обсяг інформації щодо законодавчого врегулювання подібних питань досить великий.

Щоб не оступитися на цьому тривалому шляху та отримати бажаний результат, зверніться до сімейних юристів та адвокатів Юридичної компанії «Касьяненко і партнери», які мають величезний досвід в справах щодо встановлення батьківства.

Ссылка на основную публикацию