Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав

Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав Бути мамою-одиначкою непросто! © Shutterstock

У житті дитини та сім’ї трапляється так, що один із батьків не виконує своїх обов'язків. Мало того, приносить дитині лише неприємності. І от другий із батьків ухвалює рішення про позбавлення батьківських прав.

Здебільшого це рішення дається непросто і на законодавчому, і на психологічному рівні. Однак той із батьків, хто виховує дитину самостійно, одержує деякі пільги. Переважно йдеться про матерів-одиначок.

Права матері-одиначки

Після позбавлення батька дитини батьківських прав, мама отримує статус матері-одиначки. І може одержувати держдопомогу на дитину. Згідно з ст. 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», дітям матері-одиначки надається допомога в розмірі не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини певного віку.

Матері-одиначки мають право на додаткову щорічну відпустку тривалістю до 7 днів і на так звану податкову соціальну пільгу. Тобто частина їх зарплати не оподатковується.

Мати-одиначка може вивозити дитину за кордон, і для цього їй не треба одержувати нотаріально завірений дозвіл батька дитини, вистачить лише рішення суду про позбавлення батьківських прав.

© Shutterstock

Чому позбавляють батьківських прав

Підставою для позбавлення батьківських прав може бути ухиляння батька чи матері від матеріального забезпечення дитини. У ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України детально прописано, чому треба позбавляти батьківських прав батьків.

  • Мати, батька можуть позбавити батьківських прав, якщо
  • — вони не забрали дитину з пологового будинку або лікарні без поважної причини і протягом 6 місяців;
  • — ухиляються від виконання своїх обов'язків із виховання дитини; — жорстоко поводяться з дитиною (йдеться не лише про фізичне або психічне насильство, а й про приниження людської гідності дитини);
  • — є хронічними алкоголіками або наркоманами (треба медвисновок); — експлуатують дитину, примушують його до жебрацтва та бродяжництва, проституції;
  • — засуджені за здійснення навмисного злочину щодо дитини.

Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав © Shutterstock

  1. Кого не позбавляють батьківських прав
  2. Не можна позбавити батьківських прав людину, яка не виконує своїх батьківських обов'язків через душевну хворобу, слабоумство або інше тяжке захворювання, крім хронічного алкоголізму або наркоманії, або з інших, не залежних від неї причин.

Коли позбавляють батьківських прав, для суду обов'язкова умова – вина батька чи матері. Тобто якщо батько чи мати свідомо нехтують своїми обов'язками.

А найголовніше, якщо батька чи матір позбавили батьківських прав, вони однаково зобов'язані утримувати дитину та виплачувати на неї аліменти. Крім того, дитина залишається спадкоємцем навіть того батька, якого позбавили батьківських прав.

  • Також читай
  • Закони України про аліменти
  • Про права дитини від цивільного шлюбу
  • Як юридично правильно оформити сурогатне материнство
  • Як отримати при вагітності безкоштовну путівку і матеріальну допомогу

Відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав

1.Підстави та наслідки позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є крайнім засобом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. Такий засіб може застосовуватись тільки за рішенням суду. Закон встановлює ряд підстав, з яких батьки можуть бути позбавлені батьківських прав.

Найперше, до таких підстав відноситься відмова батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважних причин і невиявлення протягом 6 місяців щодо неї батьківського піклування.

Коли жінка поступає в пологовий будинок, то вона пред'являє паспорт, але бувають випадки, коли жінки поступають без паспорта. Здебільшого це ті особи, які мають намір залишити дитину в пологовому будинку і відмовитися від неї.

В основному від дітей відмовляються одинокі матері, але бувають випадки, коли від дитини відмовляються і сімейні пари, мотивуючи свою відмову наявністю дітей і скрутним матеріальним становищем. У кожному конкретному випадку суд, вивчаючи матеріали справи, визначає, чи є поважною причина відмови від дитини.

І якщо суд визнав, що особа без поважних причин відмовляється забрати дитину з пологового будинку, а тим більше — не виявляє щодо неї батьківського піклування протягом півроку, така особа може бути позбавлена батьківських прав за рішенням суду.

Другою підставою позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання матір'ю чи батьком своїх обов'язків по вихованню дитини.

Таке ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, тривалого відрядження, створення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина.

  • Третьою підставою позбавлення батьківських прав є жорстоке поводження з дитиною.
  • Четвертою — хронічний алкоголізм або наркоманія батьків дитини.
  • П'ятою підставою можуть бути будь-які види експлуатації дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва.
  • Шостою — засудження батька чи матері за вчинення умисного злочину щодо дитини.
  • Неповнолітні батьки не можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, або коли вони є хронічними алкоголіками чи наркоманами, а також коли батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
  • Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось з них.
Читайте также:  Довіреність (зразки)

Досить часто позбавлення батьківських прав провадиться одразу з кількох підстав. Пияцтво батьків або одного з них, як правило, поєднане з розпустою, що обумовлює відсутність турботи про дітей, жорстоке поводження з ними, ухилення від виконання обов'язків по вихованню.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується лише тоді, коли усі інші не дають позитивних результатів. Позбавлення батьківських прав допускається лише щодо дітей, які не досягли 18-ти років.

  1. Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за заявою одного з батьків, опікуна, піклувальника, особи, в сім'ї якої проживає дитина, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, в якому вона перебуває, органу опіки та піклування, прокурора, а також самої дитини, яка досягла 14-ти років.
  2. Органи опіки та піклування, а також прокурор не тільки мають право пред'явити позови про позбавлення батьківських прав, але й зобов'язані взяти участь у розгляді кожної такої справи незалежно від того, хто є позивачем.
  3. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявив у діях батьків або одного з них ознаки злочину — порушується кримінальна справа.

Винесене судом рішення про позбавлення батьківських прав свідчить про те, що особа злісно не виконує обов'язки по вихованню дитини. Зрозуміло, що у такого батька чи матері не може бути залишена дитина, в зв'язку з чим виникає необхідність визначити її майбутню долю.

Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні.

Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав

Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають за їхньою заявою баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі.

Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові або іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органові опіки та піклування.

Дитина, яка передана родичам, мачусі, вітчиму, органу опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.

  • З позбавленням батьківських прав, в принципі, припиняються сімейні правовідносини між батьками і дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
  • перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надається сім'ям з дітьми;
  • не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
  • Позбавлення батьківських прав як наслідок винної поведінки батьків не може означати їх повного звільнення від батьківських обов'язків по утриманню дітей.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Аліменти на дітей стягуються на користь другого з батьків (опікуна, піклувальника, особи, в сім'ї якої проживає дитина), а також організації, де дитина перебуває на вихованні.

2.Порядок поновлення в батьківських правах.

Хоча позбавлення батьківських прав має безстроковий характер, але у разі, коли у способі життя недбалих батьків відбуваються суттєві зміни на краще, суд за їх заявою може поновити їх в правах.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом, або якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Правило, що міститься в законі про поновлення батьківських прав, є дійовим стимулом для зміни поведінки осіб, позбавлених батьківських прав.

Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, наявність обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Читайте также:  Процедура встановлення батьківства (як стягнути аліменти одинокій матері)

Такі справи розглядаються лише за заявою особи, позбавленої батьківських прав, а відповідачем може бути інший з батьків (опікун, піклувальник чи особа, в сім'ї якої проживає дитина) або орган опіки та піклування.

При розгляді позову про поновлення батьківських прав слід суворо дотримуватися принципу охорони інтересів дітей.

Вирішуючи питання про поновлення в батьківських правах, необхідно з'ясувати думку другого з батьків (якщо він не позбавлений батьківських прав), інших осіб, з ким проживає дитина, щодо можливості поновлення позивача у правах. Така думка є вельми суттєвою, але не вирішальною при розгляді спору.

У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Батьки, поновлені у своїх правах, знову набувають батьківських прав і обов'язків у повному обсязі.

3.Відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Захист інтересів дітей може здійснюватися і шляхом відібрання їх без позбавлення батьківських прав.

Згідно зі ст.

170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з нею, є хронічними алкоголіками або наркоманами чи вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального стану. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам — за їх бажанням або органові опіки та піклування.

У виняткових випадках — при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. При винесенні рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав суд не встановлює конкретних строків цього обмеження прав батьків. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Виконання таких рішень як добровільно, так і примусово, проводиться державними виконавцями відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження».

Під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії з обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, та із залученням представників органів опіки та піклування. За потреби державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.

У разі, коли особа перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на таку особу в розмірі від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо фізичних осіб і від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо посадових осіб.

При повторному невиконанні рішення особою без поважних причин державний виконавець накладає на неї штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність такої особи відповідно до закону.

  1. Суд має право застосувати негайне виконання рішення у спорах щодо дітей, якщо залишення дитини у відповідача згубно позначається на здоров'ї та психіці дитини.
  2. Суд також може передбачити заходи, що сприяють безболісному переходу дитини на виховання до іншої особи, причому ніякі насильницькі дії стосовно дитини не допускаються.
  3. Запитання для закріплення та повторення матеріалу:

1.Визначте підстави припинення батьківських прав?

2.Назвіть основні наслідки позбавлення батьківських прав?

3.Визначте порядок поновлення в батьківських правах?

Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав

1. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні.

2. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

Читайте также:  Помощь и услуги адвоката, представительство в суде

3. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому.

4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

5. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

6. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього.

7. Порядок відібрання і передання дитини встановлюється законом.

Коментар:

1. Припинення особистих контактів осіб, позбавлених батьківських прав, і дитини як бажаного наслідку припинення цих прав стає неможливим, якщо вони продовжують жити в одному жилому приміщенні. Часто розселення батьків і дитини породжує складні житлові проблеми.

Якщо дитина і батько (матір) проживають в домах державного і комунального фонду на основі договору найму, і суд дійде висновку, що їх подальше спільне проживання не відповідає інтересам дитини, батьків може бути виселено з наданням іншого жилого приміщення (ст. 114 ЖК УРСР). Слід сказати, що ЖК РФ в такій ситуації передбачає виселення батьків, позбавлених батьківських прав, без надання іншого житла (ст. 98 ЖК РФ).

Якщо батьки і дитина проживають в квартирі чи будинку, що належить їм на праві спільної власності, виселення батька (матері), позбавленого батьківських прав, неможливе. Позбавлення батьківських прав жодним чином не впливає на право власності цієї особи.

В такій ситуації дитина може бути передана другому з батьків, бабі та діду, повнолітньому брату та сестрі, іншим родичам дитини, мачусі, вітчиму або органу опіки та піклування. Головним є те, що дитина зберігає своє право на проживання у житловому приміщенні і може у будь-який час повернутися до нього. Це право закріплено в ч. 6 ст.

167 СК та п. 3 ч. 3 ст. 71 ЖК УРСР.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника — протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо інших членів сім'ї не було, дитина втрачає право на житло, однак набуває право на позачергове отримання житла після закінчення строку перебування у дитячому закладі (ст. 46 ЖК УРСР, ст. 11 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення»).

2. СК надає перевагу сімейному вихованню дитини (ст. 1 СК). Право дитини жити і виховуватись в сім'ї є одним з важливих прав кожної дитини, якому кореспондує обов'язок батьків, що закріплений в ст. 150 СК.

По відношенню до дітей, що залишились без піклування батька і матері, забезпечення права на виховання в сім'ї означає, що ці функції можуть бути покладені на інших осіб. Переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

У разі конкуренції між ними суд віддає перевагу тому, хто може створити найкращі умови для розвитку та виховання дитини. Позиція самої дитини також обов'язково має бути врахована.

В крайньому випадку дитина, позбавлена батьківського піклування, передається органу опіки та піклування, який керується у своїй діяльності Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року N 34/166/131/88.

СК передбачає такі форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як: усиновлення; встановлення опіки та піклування; укладення договору про патронат; передача дитини в прийомну сім'ю; передача дитини до дитячого будинку сімейного типу (гл. гл. 18 — 202 СК).

Лише у випадку, коли жодна з наведених можливостей не реалізується, дитина передається до дитячих закладів на повне державне забезпечення (наприклад, дитячі будинки, реабілітаційні центри).

Адміністрація цих закладів здійснює права і обов'язки опікуна (піклувальника) по відношенню до таких дітей.

Причому влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, до таких закладів слід розглядати як тимчасовий захід, що не виключає необхідності пошуку для дитини прийомної сім'ї.

3. Порядок виконання рішення суду про відібрання дитини встановлений ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження».

Ссылка на основную публикацию