Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства

Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства
Адвокат Морозов (судовий захист)

  • Закон не встановлює
    конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства, але ДНК-тест є
    єдиним науковим методом та переконливим доказом
  • 15
    квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
    Касаційного цивільного суду в рамках справи №
    587/255/19, провадження № 61-18200св19 (ЄДРСРУ № 88790819) досліджував
    питання щодо методу встановлення факту батьківства.
  • Відповідно
    до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не
    перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за
    заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
  • Згідно
    із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право
    на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини
    може бути визнане за рішенням суду.
  • Підставою
    для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини
    від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Статтею
130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у
шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за
рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо
запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до
частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту
батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128
цього Кодексу.

  1. Згідно
    із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не
    перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька
    або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень
    провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька
    дитини записуються за її вказівкою.
  2. Тобто,
    передумовою звернення до суду
    із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі
    записів народжень за вказівкою матері
    .
  3. Рішення
    щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно
    перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи
    заперечення проти них, а його резолютивна частина — містити всі відомості,
    необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів
    цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць
    і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження
    дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання
щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів.

Висновки
експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням
положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед
установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки
відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Для
встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які
підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного
господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а
також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Згідно
зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд
встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги
і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для
вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими,
речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями
свідків.

У
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19)
зроблено висновок щодо застосування статті 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів
для встановлення факту батьківства
. Підставою для встановлення
факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження
дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

(!!!) Доказами визнання батьківства можуть бути листи,
заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих
сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад,
висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо),
так і після народження дитини.

Спільне
проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може
підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин
(проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет,
взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в
позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

  • Спільне
    виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання
    вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з
    дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
  • Під
    спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні
    матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і,
    як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини
    незалежно від розміру допомоги.
  • Такі
    правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018
    року у справі № 543/738/16-ц (провадження №
    61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі №
    641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у
    справі № 225/6301/15-ц (касаційне
    провадження № 61-30047св18).
  • Однак,
    Верховний суд у справі № 310/3095/17,
    провадження № 61-7887св19 (ЄДРСРУ № 87950883) констатує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим
    методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його
    доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами
    ,
    з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, що також
    узгоджується з практикою ЄСПЛ (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/05,
    § 34, від 07 травня 2009 року).

Державна реєстрація народження фізичної особи та її походження

Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства

11.11.2016 Кількість переглядів: 1109

  • Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.
  • Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України (глава 12 Розділ ІІІ).
  • Підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є:
  • а) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я;

б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.

  1. в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження проводиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу;
  2. г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), у разі мертвонародження.
  3. Якщо реєстрація народження дитини, народженої в іншій державі, не була проведена компетентним органом такої держави або дипломатичним представництвом чи консульською установою України, підставою для проведення державної реєстрації в Україні є медичний документ іншої держави, що підтверджує факт народження дитини, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених вище, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

  • Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них.
  • Якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі, то народження дитини може бути зареєстроване за місцем проживання особи, яка визнає себе батьком дитини, якщо із заявою про державну реєстрацію народження ця особа одночасно подає заяву про визнання батьківства.
  • Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження, підтверджене одним із документів, які є підставою для реєстрації народження, або місце проживання батьків чи одного з них.
  • Державна реєстрація народження проводиться за усною чи письмовою заявою батьків дитини чи одного з них, а в разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження — за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилась дитина або в якому на цей час вона перебуває.
  • Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця від дня народження дитини.
  • Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування та при наданні рішення органу опіки та піклування про державну реєстрацію народження дитини.
  • Державна реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування та при наданні рішення органу опіки та піклування про державну реєстрацію народження дитини, а також довідки закладу охорони здоров'я про вік підкинутої, знайденої дитини.

У разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення.

У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка про генетичну спорідненість батьків /матері чи батька/ з плодом.

  1. Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження подаються:
  2. а) паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них).
  3. б) паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою;
  4. в) документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, спільна заява матері та батька дитини, заява матері).
  5. Якщо дитина народилась у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік — батьком дитини за заявою будь-кого з них (стаття 133 Сімейного кодексу України).
  6. Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі одного із документів, які є підставою для реєстрації народження, а походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства (стаття 126 Сімейноко кодексу України) .

Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, можуть подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства до народження дитини.У такому випадку до зазначеної заяви додається довідка закладу охорони здоров'я про вагітність жінки.

Якщо із заяв: заява матері та батька дитини про визнання батьківства, заява про визнання батьківства до народження дитини.

убачається, що чоловік, який визнав себе батьком дитини, є неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану в триденний строк повідомляє батьків (чи одного з них), опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини.

У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану в той самий строк повинен повідомити про це орган опіки та піклування.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису заявника на цій заяві. Повноваження представника мають ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності.

Читайте также:  Припинення права на аліменти на дитину у звьязку з набуттям права власності на нерухоме майно

У випадках визнання батьківства при складанні актового запису про народження дитини прізвище дитини вказується за прізвищем матері, а по батькові і відомості про батька — відповідно до заяви про визнання батьківства.

Якщо батьки бажають присвоїти дитині прізвище батька, то воно виправляється в актовому записі про народження на підставі заяв: заява матері та батька дитини про визнання батьківства, заява про визнання батьківства до народження дитини.

  • Якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я та по батькові — за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України 
  • У тих випадках, коли мати, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, померла або місце її проживання чи перебування невідоме, а батьківство не встановлено, державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою заявою уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилась дитина, родичів, уповноваженого представника адміністрації дитячого закладу, в якому перебуває дитина, інших осіб.
  • Якщо мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час державної реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження, її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини , а також заяви матері та батька дитини про визнання батьківства.

Якщо чоловік, який перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір'ю дитини, не може особисто з'явитись до органу державної реєстрації актів цивільного стану для подання такої заяви, то його заява, яка підтверджує, що він не є батьком дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, може бути подана через представника або надіслана поштою. Повноваження представника мають ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу (смерті, розірвання шлюбу) або визнання його недійсним, державна реєстрація народження дитини проводиться у такому самому порядку, як і державна реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають між собою у шлюбі, за винятком випадків, передбачених абзацами другим, п'ятим та сьомим цього пункту.

Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також заяви матері та батька дитини про визнання батьківства.

Якщо колишній чоловік матері дитини не може особисто з'явитись до органу державної реєстрації актів цивільного стану для подання такої заяви, то його заява, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою і яка підтверджує, що він не є батьком дитини, може бути подана через представника або надіслана поштою. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після державної реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, батьком дитини в актовому записі про народження зазначається чоловік матері в повторному шлюбі. У цих випадках батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі спільної заяви попереднього чоловіка матері дитини та чоловіка у повторному шлюбі про визнання батьківства та заяви матері та батька дитини про визнання батьківства або за рішенням суду.

  1. При вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
  2. Якщо батьки мають спільне прізвище, то це прізвище присвоюється і дітям.
  3. При різних прізвищах за письмовою згодою батьків дитині присвоюється прізвище батька чи матері або подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ.
  4. У заяві про присвоєння дитині подвійного прізвища батьки зазначають, з якого прізвища — батька чи матері — повинно починатися прізвище дитини.
  5. За відсутності згоди дитині присвоюється прізвище на підставі рішення органу опіки та піклування або суду.

Власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. Власне ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини.

При державній реєстрації народження дитині може бути присвоєно не більше двох власних імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько.

У разі відсутності при державній реєстрації народження згоди батьків щодо присвоєння власного імені спір вирішується органами опіки й піклування або судом.

По батькові дитині присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне власне ім'я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них на вибір батьків. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі.

По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за власним іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Якщо заява про державну реєстрацію народження дитини, яка досягла одного року і більше надійшла після закінчення одного року з дня народження дитини і до досягнення нею 16 років, то державна реєстрація народження проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини на загальних підставах (за заявою будь-кого з осіб, визначених статтею 144 Сімейного кодексу України, але після перевірки наявності державної реєстрації народження за місцем народження дитини, за місцем проживання батьків дитини на момент її народження або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян). У цих випадках одночасно подаються один із документів, які є підставою для проведення державної реєстрації, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, а також довідка з місця проживання дитини. За відсутності такої довідки дані про місце проживання дитини можуть бути підтверджені паспортом або паспортним документом одного з батьків чи законних представників дитини. Водночас подаються документи, що підтверджують походження дитини.

У разі досягнення дитиною 16 років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта та відповідно до законодавства, яке регулює порядок поновлення актових записів цивільного стану.

Якщо батьки чи один із них не досягли 18-річного віку, то народження дитини реєструється на загальних підставах. Згода батьків (опікунів, піклувальників) неповнолітніх батька або матері на державну реєстрацію народження дитини при цьому не потрібна.

При державній реєстрації народження дітей, народжених при багатоплідних пологах, про кожного з них складається окремий актовий запис про народження і видається окреме свідоцтво про народження.

Державна реєстрація мертвонародженої дитини проводиться на підставі лікарського свідоцтва про перинатальну смерть без видачі свідоцтва про народження.

Для підтвердження такої реєстрації орган державної реєстрації актів цивільного стану видає витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно достатей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України із зазначенням факту мертвонародження. Державна реєстрація смерті у такому разі не проводиться.

У тих випадках, коли смерть дитини настала на першому тижні життя (навіть якщо вона прожила хоч декілька хвилин), складаються два актові записи цивільного стану: про народження і смерть та видається свідоцтво про смерть і витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України із зазначенням, що дитина померла. У цьому разі підставою для державної реєстрації народження є медичне свідоцтво про народження, а для державної реєстрації смерті — лікарське свідоцтво про перинатальну смерть.

Державна реєстрація народження органами державної реєстрації актів цивільного стану проводиться для усіх дітей, незважаючи на їх етнічне походження та соціальний статус, в тому числі ромської національності.

Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства (стаття 134 ск)

1. На підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Комментарий:

  • Орган реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народження та видає Свідоцтво про народження дітей у випадках:
  • а) визначення походження дитини від батьків за заявою жінки та чоловіка, які
  • не перебувають у шлюбі між собою (стаття 126 СК);
  • б) визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком
  • дитини (стаття 127 СК);
  • в) за рішенням суду про визнання батьківства (стаття 128 СК).
  • Як вказувалося вище, відповідно до пункту 8 Правил № 52/5 і статті 144 СК реєстрація народженої дитини повинна бути проведена в місячний термін від дня народження дитини.
  • Невиконання цього обов'язку є підставою для накладання на батьків дитини від-повідальності, встановленої законом.
  • Відповідно до пунктів 14, 15, 16 Правил № 52/5, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за спільною заявою матері та батька дитини або за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини.
  • Спільна заява матері та батька, які не перебувають у шлюбі між собою, може бути подана до державного органу реєстрації актів цивільного стану як до, так і після народження дитини.
  • У разі смерті матері або оголошення її померлою, визнання матері недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлення її батьківських прав або якщо мати дитини не проживає з нею не менше шести місяців і не виявляє про неї материнської турботи та піклування, а також про неможливість встановлення її місцезнаходженням запис про батька дитини може бути проведений на підставі заяви чоловіка про визнання себе батьком дитини.

Таким чином, якщо дитина була зареєстрована після народження матір'ю на під-ставі частини першої статті 135 СК, а потім батько дитини визнав себе батьком і разом з матір'ю дитини подав про це заяву до органу РАЦС про визнання свого батьківства або ж коли батько дитини, мати якої відсутня, визнав своє батьківство, або батьківство встановлене судовим рішенням, державний орган РАЦС на підставі поданих про це документів вносить відповідно до пункту 2.1 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженого наказом Мін'юсту України від 26 вересня 2002 р. за № 86/5 і введеного в дію з 1 січня 2003 року. Зміни унесення змін, доповнень (далі — зміни) до актових записів цивільного стану, які складено в державних органах реєстрації актів цивільного стану України, провадиться відділами реєстрації актів цивільного стану.

  1. Заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін, може бути подана до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання актового запису про народження дитини або за місцем постановлення рішення суду про визнання батьківства.
  2. Підставою для внесення змін у актові записи цивільного стану відповідно до пункту 2.9 Положення є:
  3. а) рішення суду про визнання батьківства (материнства);
  4. б) заява матері та батька про визнання батьківства;
  5. в) заява батька дитини про визнання батьківства в разі смерті матері, оголошення її
  6. померлою, визнання недієздатною, безвісно відсутньою або позбавлення батьківських
  7. прав, що підтверджується свідоцтвом про смерть або відповідним рішенням суду.

Після унесення змін до актових записів цивільного стану виписується нове свідоцтво про реєстрацію акта цивільного стану і одночасно анулюється первинне свідоцтво (пункт 2.18 Положення).

Такі ж зміни до Книги реєстрації народження вносяться у разі визнання материнства.

Читайте также:  Рейдерство або як захистити свій бізнес в Україні

Відділ реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про внесення змін (пункт 2.1 Положення).

Відмова державних органів реєстрації актів цивільного стану про внесення змін до записів актів цивільного стану може бути оскаржена в судовому порядку за місцем проживання заявника (пункт 1.7 Положення).

У зв'язку з цим при відмові у внесенні змін до актових записів цивільного стану заявнику роз'яснюється порядок оскарження (пункт 2.16 Положення).

Набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства

  • Відповідно до статті 15 Закону України «Про громадянство України», у разі визнання батьківства (материнства) або встановлення факту батьківства (материнства) дитини, мати (батько) якої є іноземцем або особою без громадянства, а батьком (матір’ю) визнано громадянина України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України.
  • Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є особою без громадянства, також набуває громадянство України за вищезазначених умов.
  • Датою набуття громадянства України в таких випадках є дата народження дитини (особи) або дата набуття громадянства України батьком чи матір’ю, якщо вони набули громадянство України після народження дитини (особи).
  • Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною повноліття, така особа, яка є іноземцем, набуває громадянство України за вищезазначених умов, якщо вона подала заяву про набуття громадянства України та зобов’язання припинити іноземне громадянство.
  • Датою набуття громадянства України у цьому випадку є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Як отримати послугу?

  1. Зібрати необхідні документи;
  2. звернутися до територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання особи, одного з її батьків чи іншого законного представника;
  3. подати заяву разом із необхідними документами;
  4. отримати довідку про реєстрацію особи громадянином України (що є підставою для оформлення паспорта громадянина України) у територіальному органі або підрозділі ДМС України за місцем проживання.

Вартість послуги та пільги

Оплату за набуття громадянства України не передбачено

Подача заяви

Заява подається особисто, одним з батьків дитини або іншим законним представником

Необхідні документи

Для оформлення набуття громадянства України дитиною, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України (частина перша статті 15 Закону), один із батьків або інший законний представник дитини подає такі документи:

  • заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок визнання батьківства;
  • дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм) дитини, якщо їй виповнилося 7 років;
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує перебування батька дитини у громадянстві України. Якщо документи для оформлення набуття громадянства України дитиною внаслідок визнання батьківства подає мати або інший законний представник дитини, які не мають можливості одержати копію документа, що підтверджує перебування батька дитини у громадянстві України, ними може бути подано декларацію про належність батька дитини до громадянства України;
  • копію рішення суду про визнання батьківства;
  • копію документа, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства;
  • заяву дитини віком від 14 до 18 років про згоду на набуття громадянства України.
  1. Для оформлення набуття громадянства України дитиною, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, а матір'ю визнано громадянку України (частина друга статті 15 Закону), один із батьків або інший законний представник дитини подає:
  2. Для оформлення набуття громадянства України дитиною, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, якщо встановлено факт батьківства дитини, батько якої перебував у громадянстві України (частина третя статті 15 Закону), мати або інший законний представник дитини подає:
  3. Для оформлення набуття громадянства України дитиною, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, якщо встановлено факт материнства дитини, мати якої перебувала у громадянстві України (частина четверта статті 15 Закону, батько або інший законний представник дитини подає:
  4. Для оформлення набуття громадянства України повнолітньою особою, яка є особою без громадянства або іноземцем, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком після досягнення дитиною повноліття визнано громадянина України (частини п'ята та шоста статті 15 Закону), особа подає такі документи:
  • декларацію про відсутність іноземного громадянства — для осіб без громадянства;
  • зобов'язання припинити іноземне громадянство — для іноземців. Іноземець, який перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав, подає зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від громадян (підданих) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
  • декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, — для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
  • декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), — для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
  • заяву про зміну громадянства — для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Для оформлення набуття громадянства України повнолітньою особою, яка є особою без громадянства або іноземцем, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, а матір'ю після досягнення дитиною повноліття визнано громадянку України (частини п'ята та шоста статті 15 Закону, особа подає:

  • декларацію про відсутність іноземного громадянства — для осіб без громадянства;
  • зобов'язання припинити іноземне громадянство — для іноземців. Іноземець, який перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав, подає зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від громадян (підданих) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
  • декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, — для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
  • декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), — для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
  • заяву про зміну громадянства — для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Для оформлення набуття громадянства України повнолітньою особою, яка є особою без громадянства або іноземцем, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, якщо після досягнення дитиною повноліття встановлено факт батьківства особи, батько якої перебував у громадянстві України (частини п'ята та шоста статті 15 Закону, особа подає:

  • заяву про набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства;
  • дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);
  • копію свідоцтва про народження особи;
  • довідку територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що батько особи перебував у громадянстві України, а в разі неможливості одержати таку довідку — декларацію про належність батька особи до громадянства України;
  • копію рішення суду про встановлення факту батьківства;
  • копію документа, який підтверджує, що мати особи є іноземкою або особою без громадянства;
  • один із таких документів:
  • декларацію про відсутність іноземного громадянства — для осіб без громадянства;
  • зобов'язання припинити іноземне громадянство — для іноземців. Іноземець, який перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав, подає зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від громадян (підданих) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
  • декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, — для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
  • декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), — для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
  • заяву про зміну громадянства — для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.

Для оформлення набуття громадянства України повнолітньою особою, яка є особою без громадянства або іноземцем, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, якщо після досягнення дитиною повноліття встановлено факт материнства особи, мати якої перебувала у громадянстві України (частини п'ята і шоста статті 15 Закону), особа подає:

  • заяву про набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства;
  • дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);
  • копію свідоцтва про народження особи;
  • довідку територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що мати особи перебувала у громадянстві України, а в разі неможливості одержати таку довідку — декларацію про належність матері особи до громадянства України;
  • копію рішення суду про встановлення факту материнства;
  • копію документа, який підтверджує, що батько особи є іноземцем або особою без громадянства;
  • один із таких документів:
  • декларацію про відсутність іноземного громадянства — для осіб без громадянства;
  • зобов'язання припинити іноземне громадянство — для іноземців. Іноземець, який перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав, подає зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від громадян (підданих) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
  • декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, — для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
  • декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), — для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
  • заяву про зміну громадянства — для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.
Читайте также:  Когда отказ в экстрадиции отменяет красную карточку Интерпола

Термін розгляду заяви

До трьох місяців

Результат отримання послуги

Набуття громадянства України

Підстави для відмови у наданні послуги

  • відсутніть підстав для отримання послуги;
  • невідповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

Строк звернення до ДМС України та відповідальність у разі його порушення

Не передбачено

Акти законодавства, що регулюють надання послуги

Зміна прізвища, імені після одруження і за власним бажанням: які документи треба поміняти в 2021 році

Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до Сімейного Кодексу України ім'я дитини визначається за згодою батьків.Ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває в шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини.Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.Також батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ.

Спір між батьками щодо імені або прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Будь-який громадянин України, який досяг шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити власне ім'я.

Дитина, якій виповнилося чотирнадцять років, має право змінити власне ім'я за згодою батьків (одного з батьків — у разі, коли один з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері) або за згодою піклувальника.

Починаючи з 16 років, прізвище можна змінити також як і власне ім’я, на свій розсуд.У віці від 14 до 16 років прізвище поміняти можна за згодою батьків або піклувальника.

У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років.У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування.При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

По батькові дитини визначається за іменем батька.

По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває в шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Тому в разі зміни власного імені батьком дитини, змінюється і по батькові дитини.Якщо ж дитині, батько якої змінив ім'я, виповнилося 14 років, по батькові змінюється за згодою дитини.

У разі визнання батьківства або встановлення батьківства рішенням суду, органом реєстрації актів цивільного стану вносяться зміни до актового запису про народження дитини, і відповідно також змінюється її по батькові.

Заява про зміну імені, прізвища або по батькові подається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.

Адреси та контактні телефони органів РАГС можна знайти тут.

  • Заява про зміну імені подається у письмовій формі з пред'явленням паспорта.
  • До заяви про зміну імені додаються:
  • а) свідоцтво про народження заявника;
  • б) свідоцтво про шлюб (у разі якщо заявник перебуває у шлюбі);
  • в) свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі якщо шлюб розірвано);
  • г) свідоцтва про народження дітей (у разі, якщо заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей);
  • г) свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно раніше було змінено;
  • д) фотографія заявника;
  • е) квитанція про сплату державного мита.
  • Заява про надання згоди батьків (одного з батьків) або піклувальника на зміну прізвища або власного імені може подаватися ними особисто, а в разі якщо заява з поважної причини не може бути подана особисто одним з батьків, така заява, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена або прирівняна до нотаріально засвідченої, може бути подана другим з батьків.

Підставами для відмови в наданні дозволу на зміну імені є:

  • здійснення стосовно заявника кримінального провадження або його перебування під адміністративним наглядом;
  • наявність у заявника судимості, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку;
  • офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку заявника;
  • подання заявником неправдивих відомостей.

Заява про зміну імені розглядається відділом державної реєстрації актів цивільного стану у тримісячний строк з дня її подання.За наявності поважної причини цей строк може бути продовжений, але не більше ніж на три місяці.

Розгляд заяви про зміну імені може бути зупинено у разі потреби у відновленні актових записів про народження малолітніх дітей заявника та внесення їх відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Після державної реєстрації зміни імені відділом державної реєстрації актів цивільного стану на першій сторінці паспорта громадянина України у формі книжечки робиться відмітка про те, що зазначений документ підлягає обміну в місячний строк у зв'язку зі зміною імені.

  • паспорт громадянина України;
  • паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт);
  • водійське посвідчення;
  • отримати новий документ про присвоєння ідентифікаційного коду з новими ім'ям, прізвищем, по батькові (сам ІПН не змінюється);
  • внести зміни в установчі документи (якщо особа є засновником або керівником юридичної особи);
  • внести зміни до Єдиного державного реєстру, якщо особа є фізичною особою — підприємцем (ФОП);

Часто пункт про необхідність інформувати банк про зміну особистих даних включений в договір банківського кредитування або банківського обслуговування.На це також варто звернути увагу.

Крім того, є ряд документів, зміни в які потрібно вносити в залежності від їх наявності у фізособи, який змінив прізвище / ім'я:

  • заповіт;
  • документи, що підтверджують право власності;
  • членські картки клубів;
  • дисконтні картки;
  • медичні картки;
  • реєстрація і страховка автомобіля;
  • інформація в списках виборців;
  • студентам доведеться міняти залікову книжку, читацький та студентський квиток.

Для внесення таких змін необхідно відвідати відповідну установу, подати документ, який підтверджує зміну прізвища, імені;паспорт громадянина України, ідентифікаційний код.

В інших випадках, як правило, гострої необхідності в зміні документів немає.Наприклад, не потрібно нічого робити з атестатом, дипломом, отриманим на старі ім'я, прізвище, по батькові.Трудову книжку також змінювати не потрібно, в неї просто вноситься виправлення роботодавцем.

Нагадаємо, що згідно з Постановою КМУ від 25.03.2015 р №302 з 1 січня 2016 року всім громадянам України, які досягли 14 років, оформляється паспорт громадянина України з електронним носієм у вигляді ID-карти.

Адміністративний збір за оформлення паспорта в нетермінові порядку (20 робочих днів) складе 279 гривень.За термінове оформлення паспорта протягом 10 робочих днів доведеться заплатити 366 гривень.

Для обміну паспорта потрібно звернутися до територіального органу Державної міграційної служби або в Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) з такими документами:

  • Заява-анкета (заповнюється на місці);
  • Старий паспорт;
  • Документ про зміну прізвища, імені або по батькові;
  • Заява про внесення додаткової змінної інформації (про місце проживання, сімейний стан і т.д.);
  • Документ про внесення оплати або оригінал і копія документа про звільнення від оплати.
  1. При подачі документів працівник ДМСУ проінформує громадянина про те, що його паспорт для виїзду за кордон недійсний з дня звернення за обміном внутрішньодержавного паспорта.
  2. Паспорт громадянина України визнається недійсним, якщо протягом місяця після зміни прізвища такий громадянин не подав документи для його обміну.
  3. Детальніше про отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-карти читайте тут .

Паспорт для виїзду за кордон з дошлюбним прізвищем також дійсний протягом місяця після реєстрації шлюбу.Тому молодята ще цілком можуть встигнути з'їздити у весільну подорож зі старими документами.

Відповідно до Постанови КМУ від 07.05.2014р.№152 для обміну паспорта для виїзду за кордон можна звернутися в органи ДМСУ або ж в центр надання адміністративних послуг з такими документами:

  • Паспорт громадянина України;
  • Старий паспорт для виїзду за кордон;
  • Документ про зміну прізвища, імені або по батькові;
  • Документ про сплату адміністративного збору або звільнення від його сплати.

Паспорт для виїзду за кордон можна оформити в терміновому порядку (7 робочих днів) або нетерміновому (20 робочих днів).У разі оформлення протягом 20 робочих днів сума адміністративного збору становить 557 грн.32 коп.У разі термінового (протягом 7 робочих днів) оформлення, сума адміністративного збору становить 810 грн.32 коп.

Детальніше про отримання паспорта для виїзду за кордон читайте тут.

Як вже говорилося вище, сам індивідуальний податковий номер платника податків у зв'язку зі зміною прізвища не змінюється.Однак згідно з Наказом Міністерства фінансів від 29.09.

2017 року № 822 фізичні особи-платники податків зобов'язані подавати контролюючому органу відомості про зміну даних, які містяться в їх обліковій картці протягом місяця з моменту зміни таких даних.

Це ж стосується і фізичних осіб, які через свої релігійні міркування відмовилися від реєстраційного номера — вони також повинні звернутися в податкову для зміни даних про серію та номер паспорта в реєстрі.

Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а в разі зміни місця проживання — до контролюючого органу за новим місцем проживання.Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, можуть звернутися в будь-який контролюючий орган.

Для заповнення заяви використовуються дані документа, що посвідчує особу, та документів, що підтверджують зміни таких даних.

Внесення змін до реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів з дня звернення до контролюючого органу за місцем проживання.У разі звернення до будь-якого контролюючого органу термін внесення змін до Державного реєстру може бути продовжений до п'яти робочих днів.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 8.05.1993р.№340 обмін посвідчення водія у зв'язку зі зміною прізвища проводиться без складання іспитів.

Для обміну посвідчення водія на документ з новим прізвищем можна звернутися в будь-який сервісний центр МВС незалежно від місця проживання і надати такі документи:

  • Паспорт громадянина України;
  • Копію довідки про присвоєння ІПН;
  • Посвідчення водія, яке підлягає обміну;
  • Документ, що засвідчує зміну ПІБ.
  • Медичну довідку встановленого зразка.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань» для реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця державному реєстратору, нотаріусу або в Центр надання адміністративних послуг подаються такі документи:

  • Заява про державну реєстрацію змін;
  • Документ про оплату адміністративного збору;
  • Копія документа про присвоєння ІПН;
  • Копія паспорта громадянина України.
  • Якщо документи подає представник — документ, що підтверджує його повноваження.
  • Адміністративний збір становить 0,1 прожиткового мінімуму для працездатної особи.
  • Для реєстрації змін до установчих документів юридичної особи:
  • Заява про державну реєстрацію змін;
  • Документ про оплату адміністративного збору;
  • Установчий документ у новій редакції;
  • Документ, що підтверджує повноваження представника.

Адміністративний збір становить 0,3 прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Термін розгляду документів, як про внесення змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, так і про юридичну особу, становить 24 години з моменту отримання документів державним реєстратором, крім вихідних та святкових днів.

Ссылка на основную публикацию