Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя

Новини

Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя

Ганна Гаро та Оксана Бобак розкрили питання щодо актуальних проблем з’ясування судом думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя.

Судові спори за участю дитини є надзвичайно складними як з практичної, так із емоційної точки зору, адже першочерговому врахуванню при вирішенні справи підлягають інтереси дитини, а не самих сторін спору. 

Принцип «забезпечення якнайкращих інтересів дитини», закріплений у  Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02. 1991 р.

), вимагає, щоб в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділялась якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст.3). 

Конвенція про права дитини у статті 12 визначає, що Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

 

Згідно Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02. 1991 р.), якщо внутрішнім законодавством дитина взнається такою, що має достатній рівень розуміння, перед прийняттям рішення судовий орган:

  • визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від   суб’єктів батьківської відповідальності; 
  • упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у  відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності – приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; 
  • надає можливість дитині висловлювати її думки; 
  • приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною (ст.6). 

Таким чином, практична реалізація принципу «забезпечення якнайкращих інтересів дитини» вимагає в тому числі з’ясування судами думки дитини під час вирішення спорів, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.

Національне законодавство визначає право дитини, яка може висловити свою думку бути вислуханою при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном ( ст. ст. 160, 161, 171 СК України), під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками (ст.14 Закону України «Про охорону дитинства»), під час вирішення питання про повернення дитини до країни постійного перебування (ст.13 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей).

Разом з тим, виключного переліку випадків у яких необхідно дізнатись думку дитини під час судового провадження, українське законодавство не містить.

Доведення необхідності/ відсутності необхідності вислуховування думки дитини в кожному окремому судовому процесі покладається на сторони та є досить проблематичним, оскільки суди у кожному окремому випадку займають досить суперечливі висновки щодо її доцільності. 

Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя

Показовою у цьому контексті є постанова Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 щодо визначення місця проживання дитини, у якій зазначається про безпідставність доводів заявника про те, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги та не врахував до кого із батьків дитина має більшу прихильність і не з’ясував думку самої дитини з приводу визначення місця її проживання, оскільки місце проживання дитини, яка не досягла 10 років визначається без врахуванні її думки. В Україні не існує і законодавчо визначених вікових обмежень для дитини щодо висловлення нею думок під час вирішення судом питань, що стосуються її життя, а отже в кожній справі суддя приймає рішення щодо цього питання враховуючи індивідуальні об’єктивні та суб’єктивні фактори.

До прикладу, відповідно до постанови Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 752/22028/16-ц щодо визначення місця проживання малолітніх дітей разом із матір’ю та стягнення аліментів на утримання дітей, суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою позицію заявника про те, що діти не досягли десятирічного віку, є молодшими школярами і здатні формулювати свої думки тільки щодо шкільного, а не особистого життя, а тому не могли бути допитані судом апеляційної інстанції. 

Вважається, що дитина під час заслуховування її в суді,  в силу свого віку має бути здатна висловити свою думку, сформулювати свої погляди та мати достатній рівень розуміння ситуації. Так, Апеляційний суд м.

Києва у постанові від 12 липня 2018 року у справі № 752/24280/17 щодо забезпечення повернення дитини у Французьку Республіку, дійшов висновку про неспроможність через малий вік дитини, якій виповнилось 3 роки і 7 місяців, висловити думку в суді апеляційної інстанції.

На практиці підтвердити здатність/нездатність дитини самостійно висловлювати свою думку, можна висновком психологічного дослідження, довідкою з медичного закладу, закладу дошкільної освіти, школи, тощо.

Однак, доведення перед судом здатності/нездатності дитини самостійно висловлювати свою думку, тобто наявності у неї достатнього рівня розуміння, визначення справжньої, вільної від впливу (тиску) сторонніх осіб думки є також проблематичним у зв’язку з неоднозначністю судової практики. 

На приклад, Сумським апеляційним судом у постанові від 1 березня 2019 року у справі №585/3741/16-ц щодо повернення дитини за постійним місцем проживання, було зазначено, про безпідставність не врахування судом першої інстанції думки дитини, яка висловлена вільно та усвідомлено.

На підтвердження вільного волевиявлення дитини було враховано висновок та особисті пояснення експерта-психолога, який вказав про те, що в силу свого високого індивідуального розумового розвитку, який сягає набагато вище 7- річного віку, дитина досягла такого рівня зрілості, розвитку, при якому може висловлювати свою думку вільно та усвідомлено.

Разом з тим, Івано-Франківський апеляційний суд у постанові від 7 лютого 2019 року у справі № 344/6360/17 щодо повернення неповнолітньої дитини до місця постійного проживання у Італійську Республіку, визнав безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що визначальною обставиною у вирішенні даного спору є позиція самої дитини, оскільки відповідачі не подали доказів того, що дитина вже досягла того віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку щодо місця проживання, а позиція дитини з цього приводу може обумовлюватися тривалою розлукою з матір’ю або ж впливом батька. Також не було встановлено, що подані дитиною свідчення є вільними і відповідають її внутрішній волі.

Думка дитини може відображатись у письмових доказах (висновках психологічних досліджень, висновках органів опіки та піклування, письмових зверненнях дитини до суду, тощо); електронних доказах (відео, аудіо зверненнях до суду, повідомленнях у соціальних мережах, тощо); висновках психологічної експертизи, психологічного обстеження; показаннях дитини (особисто в залі судового засідання, за допомогою відео конференції).

Ініціатором заслуховування думки дитини у судовому засіданні може виступати сама дитина, її законний представник, представник органу опіки та піклування, сторони та їх представники.

Окрім цього, для захисту інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб, з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору,  має право і суд (ст.13 ЦПК України).

Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності не заінтересованих у справі батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників; а також представників органів опіки та піклування, служби у справах дітей (ст.232 ЦПК України). 

На практиці, думка дитини може бути заслухана судом і у присутності представників навчальних закладів, психологів.

Так, як зазначається у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі  № 752/22028/16-ц щодо визначення місця проживання малолітніх дітей разом із матір’ю та стягнення аліментів на утримання дітей, в судовому засіданні було вислухано думку малолітнього 2008 року народження, та малолітнього 2010 року народження, в присутності представників сторін, психолога школи та приватного психолога щодо того, з ким із батьків вони бажають проживати.

На суд цивільної юрисдикції покладені обов’язки роз’яснити малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення; сприяти створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України; надати можливість дитині виступити в судовому засіданні в категорії справ передбачених ч.1 ст.172 СК України, якщо вона цього бажає, прийняти докази, що підтверджують думку дитини.

Проблемним моментом на практиці виступає забезпечення явки дитини у судове засідання у разі якщо цьому перешкоджають  інші особи (малолітні та неповнолітні особи не підлягають приводу згідно ч.4 ст.147 ЦПК України) та (або) з’ясування думки дитини у інший спосіб.

З цього приводу, вартою уваги є позиція Верховного Суду у постанові від 4 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц  з розгляду касаційної скарги щодо скасування ухали про забезпечення позову у справі про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання матері.

Читайте также:  Как правильно составить исковое заявление на возврат займа. Образец 2022

Так, Верховний Суд наголошує, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір’ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір’ю.

Зобов’язання відповідача забезпечити явку дитини до кабінету практикуючого психолога не є втручанням в приватне і сімейне життя відповідача, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Зустріч матері з дитиною в кабінеті та в присутності кваліфікованого професійного психолога є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків для останнього.

При з’ясуванні думки дитини в цивільному судочинстві, варто зважати на те, що оцінка дитиною поведінки своїх батьків, життєвих обставин може бути необ’єктивною та зумовленою різними важелями впливу. У зв’язку з цим, законодавець передбачив право суду постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст. 171 СК України). 

Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя

У постанові Верховного суду України від  12 липня 2017 у справі № 6-564цс17 щодо визначення місця проживання дитини та поділ майна подружжя, незважаючи на однозначне бажання дитини залишитись з батьком суд визначив її місце проживання з матір’ю.

Суд аргументував свою позицію тим, що згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та захищати права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією про права дітей та Декларацією прав дитини.

А тому, покладаючи в основу судового рішення згоду дитини на проживання з одним із батьків, суд повинен проаналізувати, чи не порушує така згода положень Конвенції про права дитини та навести у судовому рішенні мотиви, з яких він дійшов висновку про необхідність узяти за основу саме думку дитини та надати їй перевагу по відношенню до інших доказів.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц щодо визначення місця проживання дитини зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визначальність значення інтересів самої дитини при вирішенні спору щодо місця  її проживання.

Дитина, під час надання пояснень в суді першої та апеляційної інстанції, виявила свою прихильність до батька, пояснила, що матір любить, проте бажає проживати з батьком, дослухається його думки.

Верховний Суд вказує на правильність висновків суду першої інстанції, що проживання дитини з батьком буде відповідати найкращому забезпеченню її інтересів. Відповідач не надала суду переконливих доказів, що проживання сина разом з матір’ю буде найкраще відповідати інтересам дитини.

Кожна цивільна справа, в якій вирішуються питання пов’язані із дітьми, потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на їх інтереси, у тому числі  думки кожної дитини, якщо вона може її висловити.

Автори: Ганна Гаро — адвокат, сімейний медіатор, к.ю.н., Голова Секції з сімейного права НААУ, співзасновник та член правління ГО “Центр сімейно-правових досліджень”, “Асоціація сімейних медіаторів України” та Оксана Бобак — адвокат.

Право дитини на врахування її думки при вирішенні питань, що стосуються її життя

Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життяКожна дитини має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.

Про право дитини на вільне висловлювання власної  думки та її обов’язкове врахування дорослими, як гарантії дотримання її інтересів при вирішенні різних спорів, в межах правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!», роз’яснює відділ «Олександрівське бюро правової допомоги».

 Конвенцією про права дитини визначено, що дитина, здатна сформулювати власні погляди, має право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її торкаються.  Поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З цією метою дитині зокрема надається можливість бути заслуханою в ході будь якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами.

  • Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України,  дитина має бути вислухана при вирішенні між батьками чи іншими особами спору щодо її:
  • –    виховання;
  • –   місця проживання;
  • –   позбавлення батьківських прав;
  • –   поновлення батьківських прав;
  • –   управління її майном.
  • Крім того, законодавством передбачено ще низку випадків, коли думка дитини має бути обов’язково врахована, при:
  • зміні прізвища дитини, яка досягла семи років;
  • зміні по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років;
  • визначенні батьками місця проживання дитини, яка досягла десяти років;
  • розпорядженні аліментами, які одержані на неповнолітню дитину;
  • усиновленні дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку щодо цього питання;
  • записі усиновлювача матір’ю, батьком дитини, яка досягла семи років (згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками);
  • зміні усиновлювачами імені дитини;
  • призначенні опікуна чи піклувальника;
  • визначенні опікуном, піклувальником способів виховання дитини;
  • передачі дитини у сім’ю патронатного вихователя;
  • влаштуванні дитини до прийомної сім’ї;
  • влаштуванні дитини до дитячого будинку сімейного типу.

Оскільки дитина через свою незрілість та відсутність життєвого досвіду не завжди може повною мірою усвідомлювати свої інтереси, вона залишається найбільш вразливою стороною в ході будь яких сімейних конфліктів. Тож, при вирішенні спірних питань, суд не пов’язаний думкою дитини і має право постановити рішення всупереч її думці, якщо цього вимагають безпосередньо інтереси самої дитини. 

Варто зауважити, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

У випадках коли дитина, проживає окремо від батьків або одного з них, вона має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. В свою чергу, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

За більш детальною інформацією звертайтеся до відділу «Олександрівське бюро правової допомоги»Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги можна звернутися за адресою:смт. Олександрівка, вул.

Незалежності України, 63.тел.: (05242) 3-25-98.


Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.

Урок з правознавства (практичний курс) для 9 класу

  • Урок з правознавства (практичний курс) для 9 класу
  • Взаємні права та обов’язки батьків та дітей
  • Мета: сформувати в учнів уявлення про права та обов’язки батьків та дітей; навчити розуміти майнові та особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей; розвивати навички моделювання та розв’язування правових ситуацій, пов’язаних з правами та обов’язками батьків та дітей; виховувати в учнів почуття відповідальності за членів своєї родини.
  • Тип уроку: комбінований.
  • Форма проведення : інтерактивний урок з використанням ІКТ.
  • Обладнання: мультимедійне обладнання, електронна презентація, дидактичний матеріал, Конституція України, Сімейний кодекс України.
  • Поняття: права та обов’язки батьків, права та обов’язки дітей,
  • Хід уроку

І. Організаційний момент.

(організація класу, привітання)

ІІ. Актуалізація знань учнів. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель пропонує учням кілька висловів відомих діячів і науковців, щоб вони назвали один із найвідоміших інститутів суспільства:

….. – це форма спілкування (Аристотель).

….. – це економічна клітина соціуму (Ф. Енгельс).

….. – перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань (В. О. Сухомлинський).

  1. Так дійсно всі ці люди говорили про інститут сім’ї.
  2. Бліц-опитування:
  3. 1) Що таке сім’я?
  4. 2) Які підстави належності до сім’ї вам відомі?
  5. 3) А що ж таке шлюб?
  6. 4) Яким документом підтверджується шлюб?
  7. 5) Які умови укладення шлюбу вам відомі?
  8. 6) А чи може особа молодше 18 років вступити до шлюбу?
  9. 7) Які особливості вступу неповнолітньої особи до шлюбу?
  10. 8) До 14 років особа не може вступити до шлюбу, а які ще обставини вам відомі, за яких шлюб не може бути зареєстрований?
  11. Ситуативна задача:
Читайте также:  Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя

1. Юрій(20 років) та Анжела (16 років, вагітна) вирішили одружитися, про що дівчина повідомила своїх батьків. Батьки Анжели проти шлюбу, оскільки хлопець не має вищої освіти, ніде не вчиться і не має постійного заробітку. Як буде вирішено ситуацію?

2. Олександра (18 років) вагітна. За словами дівчини, батьком дитини є її знайомий Микола(22 роки), який заперечує батьківство. Олександра бажає одружитися із Миколою, а хлопець не лише не бажаю одружуватися, а й відмовляється від утримання дитини у випадку її народження. Як буде вирішено ситуацію?

Стаття 3 СКУ говорить, що сім’ю складають особи, які проживають спільно, пов’язанні спільним побутом та мають взаємні права та обов’язки. Саме сьогодні на уроці ми поговоримо про взаємні права та обов’язки батьків і дітей.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

І. Права та обов’язки батьків.

  • Успішність сім’ї залежить від всіх її членів і ґрунтується на взаємній відповідальності та повазі батьків і дітей.
  • Як ви розумієте норму, що батьки і діти мають здійснювати одне щодо одного визначену законом можливу та необхідну поведінку?
  • Юридичний практикум
  • Учні знайомляться із запропонованими ситуаціями і дають коментар:
  1. Якщо батьки перебувають у шлюбі і в них народжується дитина, то вона вважається такою, що походить від цього подружжя, а чия дитина, якщо чоловік і жінка не перебувають у шлюбі?
  2. Мама має більше прав на дитину, так як вона її народила, а батько тільки виховує.
  3. Мама має більше прав щодо дитини, а батько – більше обов’язків?

Робота з документами: звернемося до СКУ, прочитаємо статті та випишемо основні права та обов’язки батьків по відношенню до дітей:

Права батьків Обов’язки батьків

Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

  1. 1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини,
  2. незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
  3. Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
  4. 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав
  5. та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого
  6. народу, своєї Батьківщини.
  7. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її
  8. фізичний, духовний та моральний розвиток.
  9. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної
  10. загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов'язані поважати дитину.

  • Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини
  • 1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на
  • особисте виховання дитини.
  • Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування
  • 1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне
  • спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене
  • законом.

Стаття 154. Права батьків по захисту дитини

  1. 1. Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх
  2. дочки та сина.
  3. Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
  4. 1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків
  5. мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської
  6. гідності.
  7. Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини
  8. 1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років,
  9. визначається за згодою батьків.
  10. Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
  11. 1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських
  12. прав….
  13. Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину
  14. 1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею

повноліття.

Права батьків Обов’язки батьків
Рівні права та обов’язки батьків відносно дитини Виховувати дитину в дусі поваги до…
Повинні ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її гідності Утримувати дитину до 18 років(23)
Спілкування Захищати
Виховання Належно виконувати покладенні обов’язки
Визначати місце проживання

ІІ. Права та обов’язки дітей.

Завдання «Групове інтерв’ю»(робота в парах): «Коли я складав пам’ятку для батьків, я наплутав права та обов’язки у зв’язку із існуванням стереотипів в нашому житті». Давайте спробуємо разом встановити які з поданих твердження є фактами, а які стереотипами:

1. Батько має право забрати дитину із пологового будинку
2. Батько дає дитині своє прізвище
3. Мати визначає ім’я дитини
4. Батько визначає місце проживання дитини
5. Тільки мати може вирішувати, чи спілкуватися дитині з батьком, чи ні
6. Батько вирішує питання виховання дитини
7. Батьки визначають ім’я дитини
8. Місце проживання дитини — тільки спільно з батьками
9. Батьки народили дитину, отже вони її люблять
10. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав…

Які ж права та обов’язки дітей закріплення СКУ?

  • Стаття 142. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків
  • 1. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків,
  • незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
  • Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя
  • 1. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками,
  • іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються
  • її особисто, а також питань сім'ї.
  • Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків
  • 1. Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про
  • батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
  • Які ж права та обов’язки дітей закріплення в ЗУ «Про охорону дитинства»:
  • Стаття 6. Право на життя та охорону здоров'я
  • Стаття 7. Право на ім'я та громадянство
  • Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень
  • Стаття 9. Право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації
  • Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства
  • Стаття 15. Право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо

Стаття 19.

Право на освіту

Права Обов’язки
Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків
Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя Шанувати символи України, берегти природу та культурну спадщину
На життя, ім’я, громадянство Поважати батьків
На всебічний розвиток, повагу Дотримуватись законів та КУ
Спілкування Отримати освіту

ІІІ. Права батьків і дітей на майно, право на утримання.

  1. Питання для роздумів:
  2. Чи потрібно оплачувати хатню роботу?

Для додаткового читання: пропоную вам прочитати оповідання П’єра. Лефевра і обговорити у колі: чи погоджуєтеся Ви із підходом? Чому мама так поступила? Чи потрібно, на Вашу думку, розділяти роботу у сім’ї на „чоловічу” і „жіночу”?

Рахунок для мами

Маленький Ілля сидів за кухонним столом і щось записував у свій зошит.

— Що ти так старанно пишеш? — запитала мама, стоячи біля кухонної плити.

— Рахунок для тебе! — відповів хлопець, не відриваючись від роботи.

  • — Цікаво, цікаво, — здивувалась мама.
  • — Побачиш, коли я закінчу.
  • Він списав цілий листок, простягнув його мамі, і вона вголос почала читати:

«Рахунок для мами Смирнова Іллі, який зробив деяку роботу по господарству і хотів би отримати певну суму грошей. А саме: два рази приніс молоко — 30 копійок; чотири рази прибрав кухню — 90 копійок; два рази повитирав посуд — 60 копійок; п’ять разів почистив взуття — 95 копійок; чотири рази накрив на стіл — 80 копійок; усе разом — 3,55 гривні».

Мати уважно прочитала дивний рахунок, взяла олівець і сказала:

— Я запишу тобі свій рахунок.

— Твій рахунок? — здивувався Ілля.

— Так, невеличкий, — кивнула мама і написала:

«Рахунок Смирнової Н.В. синові Іллі: десять років для нього варила їсти — 0,00 гривні; десять років для нього прала — 0,00 гривні; п’ятдесят штанів і курток зашила і залатала — 0,00 гривні; сто ночей просиділа біля нього, коли він хворів, — 0,00 гривні; усе разом — 0,00 гривні».

Хлопець уважно прочитав мамин рахунок.

— Але, мамо, чому ти скрізь написала 0,00 гривні?

— Тому що мати для своєї дитини все робить просто так, — відповіла жінка. — Але, якщо хочеш, я можу тобі дати тих три гривні п’ятдесят п’ять копійок, які ти заслужив.

Ілля підхопився зі свого місця, підбіг до матері, обняв її і сказав:

Читайте также:  Відновлення свідоцтва про шлюб

— Ні, ні, мамо, я не хочу жодної копійки. Пробач мені. Я все зрозумів.

Мама поцілувала сина, і вони разом почали накривати на стіл.

чи погоджуєтеся Ви із підходом? Чому мама так поступила? Чи потрібно, на Вашу думку, розділяти роботу у сім’ї на „чоловічу” і „жіночу”?

  1. Як регулюються законом майнові права у сім’ї?
  2. Робота із документом
  3. Учні знайомляться із статтями 173, 174, 175, 177, 178 Сімейного кодексу України і дають відповідь на запитання.
  4. Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей
  5. 1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть
  6. бути самостійними власниками майна.
  7. Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання
  8. 1. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення
  9. розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого
  10. вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання
  11. тощо), є власністю дитини.
  12. Стаття 175. Право спільної сумісної власності батьків і дітей
  13. 1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної
  14. праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної
  15. власності.
  16. Стаття 177. Управління майном дитини
  17. 1. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без
  18. спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про
  19. збереження та використання майна дитини в її інтересах.
  20. Стаття 178. Використання доходу від майна дитини
  21. 1. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої
  22. дитини, батьки мають право використовувати на виховання та
  23. утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї.
  24. Вправа „Право власності”(якщо є час)
  25. Хід вправи

Учитель роздає чисті аркуші паперу формату А-4 і комплекти фломастерів або олівців. Завдання кожного учня – створити візитку „Сімейного права власності”, тобто зробити малюнки в кожній з чотирьох частин аркушу.

Власність батьків Власність батьків
Моя власність Моя власність

Учні дають відповідь на запитання:

Хто має право на захист майнових прав дитини, якщо батьки неналежно виконують свої обов’язки щодо управління її власністю?

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

Юридичний практикум

Учні знайомляться із запропонованими ситуаціями і дають коментар:

1. Сімнадцятирічний Мирослав закінчив школу і вступив до університету на контрактну форму навчання. Хлопець стверджує, що його батьки зобов’язанні платити за навчання, оскільки він є неповнолітнім. Як буде вирішено ситуацію?

2. Анатолій Іванович (55 років) внаслідок необережності став інвалідом ІІ групи. Пенсії по інвалідності йому ледве вистачає на проживання.

Тому він звернувся до суду із позовом про стягнення аліментів із свого сина(30 років, працює, має сім’ю), з яким не підтримував жодних зв’язків 25 років з моменту розлучення з матір’ю сина, при цьому він сплачував аліменти на сина до його повноліття. Яке рішення прийме суд?

V. Підсумки уроку.

У кого ж більше прав, а у кого обов’язків в сім’ї? Про що це говорить?

Оцінювання результатів учнів.

VI. Домашнє завдання.

§ № 18 опрацювати, конспект вивчити, підготувати вирізки з газет чи журналів про порушення прав дітей у різних країнах світу.

Поділіться з Вашими друзьями:

6. Порушення прав дитини: Врахування думки дитини при вирiшеннi питань, що стосуються її життя

Стаття
42 Конвенції
ООН про права дитини декларує
пеобхiднiсть кожною дитиною
знати
свої права,
Держава
зобов'язана якнайширше ознайомлювати
як дорослих, так i дiтей з правами,
закрiпленими
у Конвенцiї ООН про права дитини.

Дiти
не повиннi стати жертвами насильства
(стаття
19,
37 Конвенцiї
ООН про права дитини).

Держава
захищає
дiтей від
брутального поводження з боку батькiв
або iнших осiб. Жодна дитина не може
бути піддана катуванню, знущанню тощо.

Конституцiя
та iнше законодавство України
забезпечують право дитини на захист
вiд насильства.

Право
дiтей нашої
країни на захист вiд ycix форм насильства
гарантується
статтями 28, 52 Конституцii України,
вiдповiдно
до яких ніхто
не може бути пiдданий катуванню,
жорстокому, нелюдському або такому,
що ПРИНИЖУЕ; його гiднiсть, поводженню
чи покаранню.

Статтею 10 Закону
України
«Про охорону дитинства» встановлено,
що кожнiй дитинi гарантується право на свободу, особисту недоторканнiсть
та захист гiдностi. Частина сьома
статтi 150 Сiмейного кодексу эакріплює
заборону застосування фiзичних
покарань, а також iнших видiв покарань.
якi принижують людську

.
.

пдність
дитини»,

І
все
ж, за даними соцiологiчних досліджень,
кожна третя дитина в Україні хоча
б раз у життi зазнала жорстокого
поводження, фiзичного чи психолоriчного наснльсгва,

Факти
жорстокого поводження з дiтьми, зневажання
їxнix
інтересів
— надзвичайно гостра проблема.
Розрізняють
чотири основні
форми жорстокого поводження та
зневажання дiтей:
фiзичне
насильство; сексуальне насильство або розбещення; психiчне (емоцiйне
насильство); зневажання основних потреб дитини.

Часто
використовуетъся поняття «жорстоке
поводження з дiтьми».

І,
окрім фiзичноro, психологічного,
сексуального, та економiчного насильства
iнколи видiляють й
недбале
ставлення до дитини

вiдсутнiсть
з боку батькiв належного забезпечення
умов,
потрiбних
для здорового розвитку дитини, що
включають наявнiсть достатнього
харчування, одягу, житла,
виховання,
освiти, медичноi допомоги; а також
вiдсутнiсть уваги, залишення дитини без
нагляду, внаслiдок чого вона може
стати жертвою нещасного випадку.

Дiти,
якi
зазнають жорстокого
поводження, переживають псиxiчну травму, внаслiдок якої
вони розвиваються з певними особистісними,
емоцiйними та поведiнковими особливостями.

У дослiдникiв даної
проблеми немає
сумківу,
що пережите в дитинстві
насильство пов'язане з формуванням у
майбутньому певних особистiсних
розладiв.

Дiти, якi зазнали 6удь-якого
виду жорстокого поводження, мають
бiльше емоцiйних та поведiнкових проблем,
труднощiв з навчанням порiвняно з
дiтьми iз сiмей, де насильство відсутнє,
жорстоке поводження перешкоджає
здоровiй соцiалiзацiї
дитини.

Негативнi наслідки жорстокого поводження — прагнення
iзолюватися від
суспiльства, проблеми з
навчанням,
нездатнiсть контролюваги свою поведiнкy,
вевпевненість,
почуття тривоги, гнiву,
стiйкi
дитячi страхи, порушення контактів
з
дорослими, розвиток депресії
та почуття неповноцінності.

Будь-яке
насильство
над дитиною
та
її
експлуатацiя
переслiдуються за законом.

Зокрема
покарання за злочини проти дiтей
передбачено новим Кримiнальним
кодексом Укрaiни: умисне вбивство дiтей
— статтi 115, 116; доведения дiтей до
самогубства — стаття 120; нанесения
тілесних
ушкоджень — статтi 121-125; побоi i
мордування

стаття
126; катування — стаття 127; залишення у
небезпеці

стаття
135; насильницьке донорство — стаття 144; викрадения дитини — стаття 146; захоплення
дiтей в заручники — стаття 147; торгiвля
дiтьми та незаконне перемiщення за кордон
— стаття 149; експлуатацiя дiтей —
стаття
150; статеві
злочини проти дiтей — статтi 155, 156;
зловживання опiкунськими
правами — стаття 167 та iн ..

Незважаючи
на те, що майже половина опитаних дiтей
вважають, що
в
Україні існуе
жорстоке ставлення до дiтей, безпосередньо
респондента потерпали вiд проявiв
жорстокості
та знущань не так часто.
Так,
жорстоке ставлення до себе часто (і
дуже часто) зустрiчали не бiльше 6 %
респондентiв.

Загальноприйнятої
формули кризового втручання при виявленнi
фактiв насилля над дiтьми не існуе,
Деякi справи передбачають залучення
мiлiцii (якщо мав мiсце злочин), в iнших

необxiдне
залучения медикiв, психологiв, соцiальних
педагогiв та соцiальних працiвникiв.
Деякi справи вимагають тимчасового
або поспйного позбавлення батькiвських
прав рiшення суду, але таких випадкiв
зазвичай небагато.

У
будь-яких справах, де йдеться про
насильство, метою вихователя е спiвробiтництво з тим iз батькiв, хто
не чинив насилъства над дитиною, щоб у майбутньому він/вона
стали
на бiк дитини.

Учитель
повинен бути серед тих осiб, якi допомагають
дитинi у захистi її
прав.

Втн
має ознайомити дитину iз дiяльнiстю служб
довіри,
захисту прав дитини, повiдомити про
їх
розмiщення.
Зазвичай телефони таких служб вказанi
на iнформацiйних дошках загальноосвiтнiх
шкiл. Повідомляється,
за яких обставин можна туди звертатися.

Зокрема Тернопiльська служба захисту
прав дитини (тел.

52-65-28) готова допомогти
дитинi, якщо
її скривдили,
здiйснюються утиски її
на майно та житло, її
втягують
у пияцтво,
наркоманію
чи iншi
протиправнi дii, або у неї
виникають питания правового характеру.

При
вир
ішенні

питань, що
стосуються
життя
дитини, необх
ідно
враховувати
її
думку.
Таке право закр
іплене
за дитиною статтею
171
Сімейного кодексу.

1.
Дитина
має
право на те, щоб бути вислуханою батьками,
iншими членами ciм'i,
посадовими особами з питань, що стосуються
її
особисто,
а також питань Ciм'i.

2.
Дитина, яка може висловити свою думку,
мае бути вислухана при вирішенні
мiж
батьками, iншими особами спору щодо її
виховання,
мiсця проживання, у тому числi при
вирiшеннi спору про позбавлення
батькiвських прав, поновлення батькiвських
прав, а також спору щодо ynравлiння
її майном.

3.
Суд має
право постановити рiшення всупереч
думцi дитини, якщо цъого вимагають
її iнтереси.

Ссылка на основную публикацию