Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

Годі вважати, що все “добре” тільки закордонне і відкладати українські книги. Співуча мова, якою вона була століття тому, звичаї, традиції, фольклор, пісні й побут — усе це спонукає любити Україну ще більше. Вивчати традиції й історію нашого народу найкраще з класичних книг української літератури. Зібрали десять, з яких можна розпочати:

1. “Я (Романтика)”, Микола Хвильовий

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

Автор показує антигуманність Революції 1917 року, її вплив на людину. В центрі цієї психологічної новели — ліричний герой. Точніше, його внутрішні переживання, емоції, сприйняття навколишнього. Головне, що треба зрозуміти після прочитання — мета зовсім не виправдовує засоби. Залишитися людиною з цінностями та бути чекістом, який страчує невинних, неможливо.

2. “Тіні забутих предків”, Михайло Коцюбинський

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

Книга, насичена українським фольклором, звичаями гуцулів та магією. Та й без кохання, звісно, не обійшлося. Іван та Марічка — закохані діти двох родів, які ворогують. Через це не судилося їм бути щасливими. Поки Іван був на полонинах, його кохана померла. Через деякий час Марічка приходить в образі мавки й заманює хлопця в ліс, де Іван зустрічає Чугайстра і його доля теж закінчується трагічно.

Якби Коцюбинський написав твір до появи Шекспіра, в англійського драматурга не було б шансів на успіх. Ця історія розчулить будь-кого.

3. “Тигролови”, Іван Багряний

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

Книга, яка чудово нагадує про те, чому “совок” повертати не треба. Григорій Многогрішний потрапив в м’ясорубку тоталітарного режиму. У свої 25 він вже пережив тортури, катування й заслання на Сибір. Сильний та нескорений, Григорій втікає та знайомиться з сім’єю Сірків. Тепер він знайшов притулок в Зеленому Клині, де тигрів ловлять руками. Людина в тайзі справді відчуває себе вільною. Як тигри, яких приборкує.

4. “Украдене щастя”, Іван Франко

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

Твори Івана Франка справедливо мають стояти поруч з “Кобзарем”. Читати твори Франка можна у будь-якому настрої дорослим і дітям. П’єса “Украдене щастя” написана на основі народної “Пісні про шандаря” та наскрізь пронизана фольклором.

Три персонажі, три різні долі й украдене щастя. Важкі умови життя й нестача землі при владі Австро-Угорщини породили справжнє “галицьке пекло”, в якому Анна, Микола й Михайло зрештою втратили усе, що мали. Будь-яка надія на щасливе життя згасла серед зрад, вбивств та ворожнечі. Варто читати з погляду сучасної людини та знаходити для себе нові сенси любити: сім’ю, свою землю, історію.

5. “Енеїда”, Іван Котляревський

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

“Еней був парубок моторний, і хлопець хоч куди козак!” — початок визначної для української мови та літератури поеми. Адже це перша масштабна пам’ятка нашого письменства. Не дивно, що українці так люблять гумор, у нас навіть література почалася з цього гумористичного твору!

Перечитати варто, щоб побачити справжню просту українську мову 18 століття. Такий переклад Вергілія справді унікальний та запальний.

6. “Вечори на хуторі біля Диканьки”, Микола Гоголь

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

Хотілося б зберегти українське село таким, як у творах Гоголя. Відьми літають під місяцем, чорт торгує в Сорочинцях, а вареники самі летять до рота Пацюку. А про таке кохання, як в Оксани з Вакулою, певно, мріє кожна дівчина.

Читати цей твір варто усім, не ведіться на самі лиш екранізації(хоч і теж класні). “Вечори на хуторі біля Диканьки” влучно описують українців зі всіма нашими цінностями, чеснотами та гріхами.

7. “Холодний Яр”, Юрій Горліс-Горський

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

Один з найбільш натхненних українських історичних романів. В той час, коли про Василя Шкляра чи Пантелеймона Куліша знають багато, Горліс-Горський не набув величезної популярності. І дарма, адже твір описує події 1918-1922 років, коли повстанці Холодноярської республіки писали найяскравіші сторінки Визвольної боротьби. Сам автор був одним із повстанців і жив з гаслом “Воля України або смерть”, як і тисячі таких самих незламних наших предків.

8. “Земля”, Ольга Кобилянська

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

Досі вчите психологію в пабліках блогерів? Годі, час вчити психологію за книгами Кобилянської. Розпочніть із твору “Земля”, який став визначним в історії літератури. Українське село, його краса, звичаї — прекрасні. Жити серед пейзажів, в розміреному темпі працювати й будувати родину могло б бути казково, але не такі романтичні умови насправді.

Батьківська земля, здобута тяжкою працею, стала причиною конфлікту між двома братами й привела до вбивства. Роздуми про людську сутність, душу, переживання в романі знаходяться на першому місці.

9. “Кайдашева сім’я”, Іван Нечуй-Левицький

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

Книга, як і багато з цієї добірки, є у списку шкільної літератури. Та хіба може дитина відчути й пережити усі мотиви, гумор, трагедію дорослих? Обов’язково перечитайте цю книгу та погляньте на персонажів, які поруч з нами навіть зараз. Трагедія поєднується з комедією, а сміх з розпачем.

Стосунки свекрухи та невістки, суперництво й запекла ворожнеча між членами родини тут показані з різних поглядів. Може, ця книга допоможе і на себе поглянути зі сторони?

10. “Марія”, Улас Самчук

Це був перший художній твір про Голодомор і вийшов роман ще в 1934 році у Львові. Звісно ж, був заборонений в Україні, як і більшість творів Самчука. Марія стала збірним образом нещасних, заморених голодом та стражданнями селян. Усіх матерів, які втратили дітей і бачили, як вимирають цілі селища і людяність.

Роман має велику історичну цінність, адже написаний за реальними спогадами очевидців.

Колись класиками стануть і сучасні письменники, як Андрухович чи Жадан. Книги ж із нашої підбірки вже випробувані часом і якнайкраще описують життя наших предків. Вивчати себе треба починати з коріння, менталітету.

Багато речей зі старих книг актуальні й досі та оточують нас щодня, хоч і декорації змінилися. Сподіваємося, вам захотілося почитати хоча б одну книгу з підбірки.

Обов’язково тримайте вдома книги, які не постаріють!

автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua

Іржі Томан "Мистецтво говорити"

Все, що ви хотіли знати про білокомірцеву злочинність та міжнародний розшук, розповість Дмитро Коноваленко

В науково-популярній книзі відомий чеський письменник і соціолог Іржі Томан на основі власного досвіду та життєвих спостережень дає практичні поради щодо того, як краще оволодіти технікою розмови з колегами, друзями, рідними, як побудувати свій виступ перед аудиторією.

2-е видання

Переклад з чеської В. І. Романця

Художнє оформлення Р. Є. Бет'ятава, Г. П. Філатова

  • Читати фрагмент книги Іржі Томана «Мистецтво говорити» онлайн:
  • Кожна людина зацікавлена в тому, щоб уміти правильно й гарно говорити, оскільки це дає можливість установлювати й підтримувати добрі стосунки з людьми в різних колективах: у сім’ї, в школі, на підприємстві, в громадських та інших організаціях.
  • У цій книзі даються конкретні поради щодо того, як опанувати основи психологічних знань, які слід використовувати у сфері спілкування з людьми, щоб краще їх розуміти, про що саме говорити у вузькому колі, на нарадах, як побудувати й виголосити промову перед широкою аудиторією.

Щоб навчитися правильно й гарно говорити, потрібні три основні передумови, а саме: володіти технікою мовлення, знати головні психологічні засади стосунків між людьми і — що найголовніше — мати що сказати! Бо чи ж потрібно було б людині вміння красномовно висловлюватись, якби їй нічого було сказати?

Для того, щоб вас уважно слухали (у вузькому колі чи широка аудиторія), необхідно завжди мати в запасі щось нове,

причому розповідати цікаво, захоплююче.

А для цього треба бути спостережливим, стежити за подіями не тільки у своїй країні, а й у всьому світі, цікавитися громадським і політичним життям, культурою і спортом, наукою і технікою, любити природу, мати певні захоплення і заняття. Знання, інформацію, події слід сприймати таким чином, щоб пізніше ними можна було поділитися з друзями, знайомими, співробітниками, слухачами під час лекції.

Для того щоб навчитися добре, змістовно говорити, необхідно постійно збагачувати свої знання й досвід, удосконалювати освіту, інакше кажучи, всебічно розвивати свою особистість.

Успіхів у праці та стосунках з людьми ви досягнете лише тоді, коли постійно працюватимете над собою. Адже вміння добре говорити завжди розвивається одночасно з розширенням політичного, культурного та професійного кругозору.

Ви не зможете виявити себе в малому чи великому колективі, якщо повторюватимете лише те, що чули від інших.

Людина, що вміє правильно і гарно говорити, легко встановлює стосунки зі своїми близькими, з іншими людьми довкола себе, знаходить собі справжніх друзів, товаришів, супутника в житті… Завдяки цьому вона дістає задоволення від життя. Адже самотні люди щасливими не бувають.

Приміром, ви не повністю задоволені життям. Причиною цього нерідко є те, що ви не зуміли встановити добрих стосунків з людьми, які вас оточують. Вам здається, що таке становище змінити вже не можна. І ось ви прочитали цю книгу.

Прочитавши її, ви, безперечно, переконаєтесь, що дещо зробити можна.

Для цього треба насамперед змінити свої звички, поведінку, вивчити психіку людей (оскільки вона не в усіх однакова), застосовувати знання з психології у спілкуванні з людьми.

Перша частина книги, в якій ідеться про те, як навчитися добре говорити у вузькому колі, і викладаються головні засади добрих стосунків з людьми, призначена для широкого кола читачів. Адже кожному треба знати, як покращити взаємини з людьми, як оволодіти навичками доброго спілкування.

Читайте также:  О практике установления факта материнства и признание материнства

Другу частину книги присвячено питанням правильного мовлення на нарадах і перед широким загалом слухачів. Ця частина, здавалося б, призначена в основному для тих, хто виступає перед широкою аудиторією.

Однак кожен з нас, дорогі читачі, навіть наймовчазніший і найсором’язливі- ший, прочитавши цю книгу, може настільки змінитися, що зрештою почне гарно і без страху говорити і під час публічного виступу. І це не перебільшення! Автор пропонованої книги пережив усе це на власному досвіді.

За молодих років був сором'язливий і боявся говорити в широкому колі людей. Однак з часом дуже змінився, подолавши ніяковість і страх.

Тих, кого цікавить насамперед техніка публічного виступу, застерігаємо, що було б неправильно починати читати книгу зі сторінки, на якій починається частина, присвячена публічним виступам.

Річ у тому, що в першій частині викладено все те, що важливо знати для мовлення як у вузькому колі, так і під час публічного виступу. І від самої людини залежить, чи зможе вона або захоче використати всі ті поради, що містяться у цій книзі.

На жаль, у наших школах немає спеціальних уроків, на яких би дітей навчали гарно говорити у вузькому колі, а тим більше ораторського мистецтва.

Тому автор ставить собі за мету заповнити цю прогалину в літературі і дати можливість усім, хто прагне навчитися гарно говорити, оволодіти навичками красномовства, щоб застосовувати потім набуті знання і вміння у своїй практичній діяльності.

Проте не всі питання, що стосуються опанування методів та прийомів красномовства, висвітлено у книзі. З огляду на обмежений обсяг і на мету, що її ставив перед собою автор, тут мало порад щодо стилістики мовлення.

За невеликим винятком у ній відсутні також спеціальні вимоги, що стосуються різних видів промов, як, наприклад, політична промова, наукова лекція, промова, що виголошується за різних специфічних обставин (під час похорону, весілля, зустрічі гостей тощо), виступ по радіо та телебаченню і т. ін.

При потребі відповіді на зазначені питання читач знайде в інших публікаціях з даної тематики в тому аспекті, який його цікавить.

Щоб засвоїти всі поради, які даються у книзі, прочитати її один раз не досить. Треба повертатися до прочитаного доти, поки той чи інший принцип буде належно засвоєний. Для цього наприкінці книги дано перелік основних принципів, які в ній розглядаються.

Для кращого їх запам’ятовування в тексті наводиться чимало прикладів. Велике значення має систематичне застосування цих принципів на практиці, аж поки не виробляться у вас відповідні навички.

Тоді вже не треба буде думати про них — вони стануть невід’ємними складовими вашої особистості.

Автор поставив перед собою завдання: з одного боку, досить популярно і цікаво розповісти читачам про здобутки сучасної психології у сфері стосунків між людьми, з другого — на основі наукових знань, власного досвіду та досвіду численних практиків створити своєрідний посібник для тих, хто прагне навчитися гарно говорити і тим самим деякою мірою змінити свою особистість. У зв’язку з цим слід зауважити, що вагомих успіхів від прочитання даної книги досягне не той читач, який розглядатиме її як розважальне науково-популярне чтиво, а той, хто поставить собі за мету використовувати на практиці викладені в ній принципи й рекомендації і тим самим самовдосконалюватись на користь самого себе і всього суспільства.

Книга розрахована на широке коло читачів: адже кожна людина, мабуть, відчуває потребу навчитися гарно говорити, а тим більше ознайомитися з психологією міжлюд ських стосунків.

Однак найбільше скористатися з неї зможе лише той, хто прагне чогось досягти і хто має досить сильну волю, щоб удосконалювати самого себе і, зокрема, цю сторону своєї особистості шляхом застосування рекомендованих нами принципів у власному житті.

В одному із своїх романів «Александр в залізній масці» Дюма описує життя людини в залізній масці, яку за наказом французького короля Людовіка XIV було кинуто до в’язниці на багато років. Важко навіть уявити собі життя цього в’язня. Адже протягом 23 років йому було заборонено спілкуватися з іншими людьми. Нікому не дозволялося ані бачити його обличчя, ані говорити з ним.

Життя в’язня у залізній масці, безперечно, було жахливим. І все ж він міг чути й бачити крізь отвори в масці все, що відбувалося довкола. Уявімо собі тепер людину, голова якої замкнена в порожню кулю, куди не проникає жоден звук, жоден промінь світла.

Чи змогла б така людина взагалі стати розумною істотою? Адже від дня свого народження вона була б повністю ізольована від навколишнього середовища — не могла б його ані бачити, ані чути, одне слово, не могла б з ним спілкуватися, встановлювати зв’язки. Отже, розумовий розвиток людини цілком залежить від зв'язків з навколишнім середовищем.

Без таких зв’язків людина жила б гірше, ніж в’язень у залізній масці, перебувала б у повній темряві та німій тиші. За таких умов годі й говорити про розвиток її розумових здібностей.

Проте, хоча б якою важкою здавалася доля такої людини, треба визнати, що кожен з нас по-своєму замкнений у своєрідну кулю. Такою кулею є наша черепна коробка. А відчиняють дверцята цієї коробки зір і слух.

Відразу ж після народження кожна людина протягом короткого часу нагадує в’язня, що не може встановити зв’язків з навколишнім середовищем, порозумітися з ним. У перші тижні свого життя немовля ще не користується ні зором, ні слухом.

Про¬те обидва ці чуття швидко розвиваються і після 2—3 місяців стають найважливішими «пристроями» для встановлення контактів з навколишнім середовищем.

Інші три чуття — дотик, смак і нюх, які протягом перших тижнів (коли ще слух і зір недостатньо розвинуті) дають можливість встановлювати контакт з навколишнім середовищем, невдовзі поступаються місцем слухові й зору.

Чи існують люди, які протягом усього свого життя перебувають в ув’язненні вічної тиші й темряви?

Так, це люди, що не бачать і не чують, тобто водночас є сліпими і глухими. А що можна сказати про духовне життя таких людей? Спробуймо уявити собі це на основі спогадів Гелен Келлер та Ольги Скороходової.

Гелеи Келлер народилася нормальною дитиною, але у віці кількох місяців унаслідок хвороби втратила слух і зір. До семи років вона не могла ні з ким спілкуватися. Та ось з нею почала працювати вчителька, яка допомогла дівчинці подолати бар’єр між нею і навколишнім світом.

Пізніше, згадуючи про це, Гелен Келлер писала: «Прийшовши вранці до мене, вчителька дала мені в руку ляльку. В той час, коли я гралася з лялькою, вчителька показувала своїми пальцями на моїй руці літери слова «лялька». Гра мені сподобалась, і я спробувала повторювати рухи вчительки.

Як тільки мені вдалося правильно відтворити літери, мене охопила невимовна радість. Я прибігла до матері, підняла руку і показала їй пальцями літери слова «лялька». Я ще не знала, що слово вимовляють голосом, не знала навіть, що таке «слово». Я ніби мавпеня рухала пальцями так, як показувала вчителька.

Протягом наступних днів я навчилася артикулювати пальцями багато коротких іменників, а

також деякі дієслова: сидіти, стояти, ходити. Минуло чима¬ло часу, поки я зрозуміла, що все довкола мене має свою назву».

Цікавим є знайомство Гелен з першим загальним поняттям. Дівчинка звикла називати свою стару іграшку словом «лялька». Вона дуже здивувалася, коли вчителька, даючи їй нову ляльку, назвала її тим самим словом.

Це був власне перший випадок засвоєння Гелен загального поняття. З таким самим захватом переживала вона своє наступне знайом¬ство з загальним поняттям «вода». Келлер про це пише так: «Проходили ми з учителькою повз криницю.

Хтось набирав воду, і вчителька підставила мою руку під воду, що витікала з відра. Відтак проартикулювала слово «вода» пальцями…» І Гелен здогадалася, що це те саме слово, яке вона вивчила незадовго перед тим, тримаючи в руці глечик з водою.

Тоді слово «вода» поширювалося в її уявленні на обидва предмети — глечик і воду. Тепер вона зрозуміла, що таке власне «вода».

Другим відомим прикладом сліпоглухоти є життя Ольги Скороходової. Широко відомі її книжки, в яких вона розповідає про своє життя. На відміну від Гелен Келлер Ольга до 5 років була нормальною дитиною.

В 1919 році, коли їй виповнилося 5 років, вона тяжко захворіла, осліпла й оглухла спочатку на одне, а потім і на друге вухо. Повна глухота спричинилася, як завжди буває в таких випадках, до швидкої втрати мови.

Дівчинку помістили у спеціальний інтернат для сліпоглухонімих дітей у Харкові. Спочатку професор І. О. Соколянський відновив їй здатність говорити.

Пізніше за допомогою азбуки для сліпих Ольга навчилася сприймати інформацію від свого найближчого середовища, закінчила середню школу, потім вуз, почала працювати в Науково- дослідному інституті дефектології АПН СРСР. ЇЇ наукові праці присвячені глухонімим.

Читайте также:  Позовна заява про визнання договору поруки недійснім

На перший погляд випадки з Гелен Келлер та Ольгою Скороходовою можуть здатися надто віддаленими від нашого повсякденного життя. Ми ж бо ані сліпі, ані глухонімі.

З історією життя Гелен Келлер та Ольги Скороходової ми знайомимо читача для того, щоб допомогти йому усвідомити, що зір і слух — це дорогоцінний скарб, який разом із здатністю говорити дає нам можливість сприймати навколишнє середовище, спілкуватися з людьми і в процесі такого спілкування постійно вчитися, розвиватися, збагачувати свій духовний світ. 

Крім того, нам хотілося б звернути увагу на розвиток новонародженого, що приходить з темряви й тиші у світ незрозумілих образів і звуків і не може на перших порах відрізнити одні образи й звуки від інших. Як разюче змінюється дитина протягом перших трьох місяців життя, коли вона починає сприймати навколишнє середовище за допомогою зору, розрізняти й усвідомлювати різноманітні звуки за допомогою слуху!

У пеРшій половині минулого століття вчені вважали, що мозок функціонує як одне ціле і що всі його частини призначені для виконання однакової роботи. Паризький лікар Ф. Й. Галль, за походженням німець, своїми анатоміч¬ними дослідженнями започаткував так звану френологію.

Згідно з цією наукою, характерні особливості людини можна встановити за формою (випуклинами, заглибинами) її черепа. Так, на основі вивчення форми певних частин черепа він робив висновки про наявність чи відсутність у людини почуття материнства, релігійних почуттів тощо.

Незважаючи на те, що френологією займалося багато людей, серед них і Й. В. Гете, це вчення було відкинуте як псевдонаука.

Водночас були припинені всі спроби визначити функції окремих частин мозку, встановити, наприклад, місцезнаходження механізму усної, письмової мови, нюху.

В 1861 році французький хірург Поль Брока опублікував історію хвороби двох пацієнтів, які втратили мову внаслідок поранення в задню частину третьої лівої лобової долі мозку.

Ці приклади свідчили про те, що мовний центр локалізований у певному місці мозку. Через кілька років нейрохірурги Г. Фріч і Е.

Гітціг, стимулюючи мозок собак за допомогою електричного струму, переконливо довели, що центри мовлення й руху знаходяться в певних ділянках мозку.

Хоч навіть сьогодні деякі вчені вважають, що функція мови не локалізована в тій ділянці, яку визначив Брока, однак ясно, що саме ця частина мозку має надзвичайно велике значення для здатності говорити.

Українська революція. Тематичне оцінювання. Контрольна робота. Конспект уроку — Гипермаркет знаний

Історія України 10 клас

Тема «Українська революція. Тематичне оцінювання. Контрольна робота.»

Конспект уроку до теми «Українська революція. Тематичне оцінювання. Контрольна робота.» 

УРОК № 16Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів за темою «Українська революція».Мета: поглибити й систематизувати знання учнів; орієнтувати клас на перспективи просування у вивченні по¬дальшого матеріалу; оцінити навчальні досягнення учнів.Тип уроку: контроль знань.Структура уроку I. Організаційний момент II. Перевірка й оцінювання навчальних досягнень III. Підсумки уроку IV.

Домашнє завдання ХІД УРОКУ I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТРекомендації з проведення уроку див. урок 7. II. ПЕРЕВІРКА Й ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬВаріант 1I рівень1. Українська революція розпочалася з приходом до влади в Петрограді ТУ:а) так; б) ні.2. Радянський уряд України мав назву:а) Народний секретаріат;б) Рада народних комісарів;в) Генеральний секретаріат.3.

Дайте визначення поняття «універсал».II рівень4. Визначте історичне явище, особистість, подію за описами.а) Прагнучи запобігти розвалу фронту і держави, він у серпні відправив у військове міністерство телеграму з вимогою передати йому всю повноту влади;б) у січні в Києві розпочалося повстання проти ЦР. Загальні втрати перевищили 200 чоловік.5.

Назвіть подію періоду Української революції, пов'язану з такими географічними об'єктами:а) Крути; б) Харків; в) Житомир.6. Установіть хронологічну послідовність подій.o Падіння самодержавства в Росіїo Більшовизація Рад в Україніo Липнева криза в ПетроградіІ Універсал УРIII рівень7.

Установіть причинно-наслідкові зв'язки:а) Перша світова війна —» повалення самодержавства в Росії;б) Перша світова війна —> зростання революційних настроїв у Росії;в) Лютнева революція в Росії —> Українська революція.8. Заповніть таблицю. ЛЮТНЕВА (1917 р.) РЕВОЛЮЦІЯ В РОСІЇПричини Характер Підсумки 9. Виберіть правильні твердження. Обґрунтуйте свій вибір.

IV Універсал:а) за тих історичних умов не мав значення;б) мав величезний вплив на подальшу історію України;в) був реакцією на агресію більшовицької Росії.IV рівень10. Чому Україна і Дон стали першими жертвами більшовицької експансії на околиці колишньої Російської імперії? Аргументуйте свою відповідь.11. 3 «Листа без конверта» С. Єфремова: «Десять днів смерть лі¬тає над головами невинних людей.

.. І ви, син великого батька, кот¬рий любив — і я це знаю — наше місто — ви його не захистили… й чесним іменем свого батька прикриваєте нечуваний злочин». Кому адресовано цього листа? Хто був «великим батьком» адресата? Коли міг бути написаний цей лист? Чому?12. Уявіть, що ви розмовляєте на фронті з учасником повстання полку ім. Полуботка восени 1917 р.

Про що ви хотіли б у нього запитати і що він міг би розповісти?Варіант 2I рівеньУряд ЦР мав назву Народний секретаріат: а) так; б) ні.Українська держава після прийняття III Універсалу мала назву:а) Республіка рад робітничих, солдатських і селянських депутатів;б) УНР;в) Українська держава.3. Дайте визначення поняття «Лютнева революція».II рівень4.

Визначте історичне явище, особистість, подію за описами:а) зміст цього документа засвідчує, що ЦР пішла на істотні поступки ТУ, зокрема, не визначила повноважень ГС;б) він редагував журнал «Дзвін», інтенсивно займався літературною діяльністю За соціал-демократичну пропаганду був заарештований і виключений з університету.5.

Назвіть подію періоду Української революції, пов'язану з такими географічними об'єктами:а) Петроград;б) Київ;в) Брест-Литовськ.6. Установіть хронологічну послідовність подій.o Бій під Крутамиo Ультиматум РНК Центральній Радіo III Універсал ЦРo Лютнева революція в РосіїIII рівень7.

Установіть причинно-наслідкові зв'язки:а) Українська революція —> виступ полуботківців;б) Перша світова війна —» повалення самодержавства в Росії;в) війна радянської Росії з УНР —> IV Універсал.8. Заповніть таблицю. УКРАЇНА ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ 1905—1907 рр. (1)І ЛЮТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (2) 1 2Спільне Відмінне 9. Виберіть правильне твердження. Обґрунтуйте свій вибір.

Прийняття IV Універсалу ЦР:а) тимчасово відсунуло проведення в Україні політики «воєнного комунізму»;б) було наслідком усього попереднього розвитку України;в) продиктоване ходом переговорів у Бресті.IV рівень10. «Нам необхідний сьогодні культ Крут для створення ідеології державної розбудови». (Газета «Голос України», 29 січня 1998 р.) Чи згодні ви з такою тезою? Чому?11. Історик Я.

Грицак відзначає: «За дев'ять революційних міся¬ців 1917 р. українське селянство пройшло шлях «із селян у націю», на який за більш спокійних умов пішло б кілька років». Які факти Української революції дали підстави історику зробити такий висно¬вок? Чи згодні ви з цим твердженням? Обґрунтуйте.12. Напишіть есе до газети Центральної Ради «Рада» в липні 1917 р. Чому ви обрали саме цей епізод? III. ПІДСУМКИ УРОКУУчитель оцінює активність учнів на уроці, аналізує виконання завдань тематичного оцінювання тощо. IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторити матеріал про діяльність ЦР у березні 1917 — січні 1918 р.

Надіслано вчителем Міжнародного ліцею Гранд Дмитрієв В.С.

Предмети > Історія України > Історія України 10 клас > Українська революція. Тематичне оцінювання. Контрольна робота > Українська революція. Тематичне оцінювання. Контрольна робота. Конспект уроку

Чому Інтерпол відмовляє у міжнародному розшуку колишніх президентів

Нещодавно міністр оборони Афганістану закликав Інтерпол оголосити у міжнародний розшук та затримати президента країни Ашрафа Гані. Причина – він втік з країни та вважається зрадником батьківщини.  

І це одразу ж нагадало справу українського президента-втікача Віктора Януковича. Спочатку в розшуковій базі з’явилися «червоні картки» на колишнього голову держави та деяких його урядовців, а згодом будь-які дані щодо їх розшуку зникли.  

З цієї статті ви дізнаєтесь, чому Інтерпол майже ніколи не оголошує у міжнародний розшук колишніх президентів держав. 

Державна зрада – не привід для міжнародного розшуку? 

Нагадаємо, що Віктора Януковича, як і Ашрафа Гані, звинуватили у державній зраді. Якби цей злочин не мав явного політичного забарвлення, Інтерпол міг би оголосити людину у міжнародний розшук з присвоєнням «червоної картки». Це особлива відмітка, на підставі якої правоохоронні органи можуть затримати людину.

  • Для цього достатньо сукупності таких умов:
  • — правопорушення визнається кримінальним у більшості країн;
  • — санкція передбачає не менше 2-х років ув’язнення або людину вже засудили за цей злочин не менш ніж на 6 місяців позбавлення волі і строк невідбутого покарання також становить не менше 6 місяців;
  • — оголошення у розшук відповідає цілям Інтерполу – взаємодопомозі правоохоронних органів, профілактиці та зменшенню злочинності.  
  • Чому ж саме Інтерпол відмовляє?  

Відповідно до статті 3 Конституції Інтерполу, організації суворо заборонено брати участь у справах, що мають політичний, військовий, релігійний чи расовий характер. Так обвинувачення в державній зраді мають політичне забарвлення. На цій підставі Інтерпол відмовляє у міжнародному розшуку колишніх президентів. Так було у справі Януковича, і так, скоріш за все, буде у справі Гані. 

Читайте также:  Спір між матірью та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини

Чи завжди міжнародний розшук президента має політичний характер? 

Варто згадати ще один показовий кейс – спробу Ірану оголосити у міжнародний розшук Дональда Трампа та членів уряду за вбивство іранського генерала Касема Сулеймані.  

У 2020 році збройні сили США провели успішну спецоперацію в Багдаді. В результаті авіаудару безпілотника військові ліквідували Сулеймані, який очолював ключові напрямки Ісламської революції.    

Тоді Іран заочно видав ордер на арешт Трампа та деяких його посадовців, і звернувся за підтримкою до Інтерполу. Проте міжнародна поліція відмовила з огляду на принцип нейтралітету, вбачаючи у справі політичні мотиви.  

Хоча таке рішення є досить сумнівним. По-перше, фактично ліквідація іранського генерала – може бути визнана злочином звичайного (ординарного) права, який не відрізняється від інших вбивств. Тут Інтерполу варто керуватися критеріями переважання звичайного злочину над політичним контекстом справи «predominante test».    

  1. По-друге, ще у 2005 році Комісія з контролю над файлами Інтерполу прийняла консультативний висновок, де зазначила: запити щодо глави держави мають систематично розглядатися, незважаючи на статтю 3 Конституції Інтерполу.  Такі запити варто оцінювати з огляду на наступні критерії:
  2. — чи користується особа імунітетом;
  3. — який орган видав ордер на арешт – навіть якщо це зробив військовий трибунал, це не має означати автоматичне порушення ст. 3 Конституції Інтерполу;
  4. — тип і серйозність злочину. 

Як бачимо, окрім нейтралітету Інтерполу, на заваді міжнародному розшуку високопосадовців постає їх міжнародний імунітет. Так у 2005 році Інтерпол призупинив розшук Юлії Тимошенко через її імунітет, як прем’єр-міністра.  

Чи може держава обійтися без Інтерполу при розшуку колишніх президентів  

Теоретично, може. Крім «червоної картки» Інтерполу, у держав є ще один інструмент для розшуку та екстрадиції посадовців-втікачів. Це так звана «дифузія» – запит від однієї країни до іншої про затримання та видачу особи. Якщо у держави з’являється інформація про місце перебування розшукуваної особи, вона може звернутися до правоохоронних органів відповідної країни з таким запитом.  

По суті, це самостійна двоканальна комунікація між країнами. Її результат повністю залежить від дипломатичних відносин держав. Та на жаль, посадовці-втікачі обирають країни, де ризики їх видачі мінімальні – тож дифузія залишається скоріше теоретичною можливістю, аніж практичним інструментом.    

Як бачите, «переслідування» колишніх президентів Інтерполом має безліч перепон. З одного боку, міжнародна поліція дійсно не повинна перетворюватися на зброю для політичної помсти. Та з іншого боку, «автоматичне» застосування статті 3 Конституції Інтерполу може піти на шкоду правосуддю.

Білокомірцева злочинність

термін введений американським кримінологом Е. Сатерлендом у 1939 р., для умовного позначення низки злочинів вчинюваних особами з високим соціальним статусом в межах професійних обов’язків у сферах бізнесу та політики. До Б.з.

традиційно прийнято відносити такі злочини як шахрайство у сфері економіки, корупцію, промислове шпигунство, ухилення від сплати податків, помилкові банкрутства та ін. (за Е. Сатерлендом). Разом із цим, враховуючи те, що сплинуло достатньо багато часу з моменту введення терміну Б.з.

в кримінологічний обіг, а також той факт, що виникли нові види злочинності, існують різні погляди щодо складу злочинів, які можуть бути віднесені до Б.з.

У широкому розумінні до Б.з.

відносять шахрайство, махінації з банкрутствами, хабарництво, комп’ютерне шахрайство, шахрайство з кредитними картками, виготовлення фальшивих грошей і цінних паперів, присвоєння корпоративних коштів, «крадіжка особи» (використання чужих фінансових документів), операції з цінними паперами, в ході яких використовується інсайдерська інформація, шахрайство при страхуванні, «відмивання грошей», перешкоджання здійсненню правосуддя, лжесвідчення, ухилення від сплати податків, економічне шпигунство, штучне роздування цін та ін.

Білокомірцева злочинність: проблеми визначення у науковій літературі

На думку деяких вчених (С. Бюлль та ін.), визначення феномену Б.з.

та, зокрема, конкретного переліку злочинів, що входять до нього має низку суттєвих проблем: 1) сеттінг (соціальне оточення), при якому злочинне діяння від незлочинного (наприклад, від звичайної помилки) може відрізнятись лише умислом самого співробітника; 2) труднощі встановлення конкретної провини злочинця (у випадках, коли наприклад він стягує зайву емісію при платежах вищих за норму; 3) труднощі при визначенні кримінального акту, у порівнянні зі звичайною (наприклад, вуличною) злочинністю (наприклад, важко визначити обдуману шахрайську схему і довести факт хабарництва у порівнянні зі звичайним грабежем); 4) труднощі врахування ступеню усвідомлення діянь окремими співробітниками та ін.

Природа білокомірцевої злочинності

Водночас, не оспорюючи конкретний перелік злочинів, які необхідно відносити до Б.з., більшість загальновідомих дослідників даного феномену (Н. Боде, М.Леві, Р. Сміт, С. Уїллер, Д. Уейсберд та ін.)  одностайні в тому, що Б.з.

складає набір ненасильницьких злочинів, вчинених в процесі ведення бізнесу, людьми, групами, або корпораціями з метою отримання прибутку. Окремі дослідники (наприклад, М. Клінард і Р. Куїнні та ін.) термін Б.з.

замінюють двома іншими категоріями – «корпоративна злочинність» та «професійна злочинність», намагаючись чітко розділити їх між собою.

Особливості білокомірцевої злочинності

Однією з головних особливостей Б.з. є її високий рівень латентності, який обумовлюється специфікою діянь, які до даного виду злочинності прийнято відносити (наприклад, хабарництво, шахрайство та ін.).

Водночас, у кримінологічній літературі обґрунтовується, що серед усіх видів злочинності, Б.з., очевидно, завдає найбільшого економічного збитку сучасному суспільству. Поряд з цим, існує також і загальна помилка, що Б.з.

не пов’язана з жертвами і тому не така небезпечна, яка, очевидно, не відповідає дійсності, адже наявність жертв не є єдиним критерієм оцінки небезпечності.

Системні дослідження Б.з. проведені наприкінці 2000-х років у США показали, що навіть за найменшими підрахунками, річні збитки від Б.з. становлять понад 300 млрд. доларів США (за іншими дослідженнями – від 250 млрд. до 1,7 трлн.

доларів США, в залежності від методики обраної для обчислення суми збитку). Більш того, за даними ФБР (США), одинична шкода від злочину, який може бути віднесений до Б.з. в середньому складає 9,2 тис.

доларів США, в той час як середня шкода від загальнокримінального злочину проти власності (крадіжка, грабіж тощо) – лише 1,8 тис. доларів США.

Автор терміну Б.з. Е.

Сатерленд фактично започаткував ґрунтовні дослідження економічної злочинності (злочинності в сфері економіки), виказуючи здивування та занепокоєння з приводу того, що його «колеги» більш турбуються дослідженням злочинності неблагонадійних верств населення, вважаючи її більш небезпечною, в той час як Б.з. залишається поза їх увагою та завдає непоправних збитків суспільству та державі. У зв’язку із цим, у багатьох джерелах наук. та навч. характеру термін Б.з. розглядається як синонім до терміну «економічна злочинність».

Проблеми розроблення феномену “Білокомірцева злочинність” у кримінології

Незважаючи на те, що після введення в науковий обіг терміну Б.з. сплинуло багато часу, даний феномен не можна визнати достатньо розробленим у кримінологічній літературі. Спірними залишаються питання щодо основних причин та умов Б.з., що основним чином пов’язано із складністю дослідження даного виду злочинності, наявністю різноманітних підходів та інтерпретацій самого терміну.

Серед найбільш розповсюджених точок зору (А. Шлегель, П. Фассбендер та ін.) на природу Б.з.

та основні причини та умови її виникнення й існування, можна назвати такі як: низький поведінковий самоконтроль, високий рівень гедонізму, нарцисизм, розвинуте почуття соціальної бажаності (усвідомлена самокриміналізація, з метою підвищення власного соціального статусу) та ін. Крім цього, деякі вчені (Дж. Коллінз, Ф.

Шмідт та ін.) досліджуючи феномен Б.з. вказують на наявність почуття «безкарності» у співробітників організацій, інші (П. Брессер) – на занадто високий рівень цілеспрямованості керівників вищої ланки (які йдуть на злочин цілком свідомо).

Ряд західних дослідників (Б. Ізраїль, Д. Хаус, С. Хіні та ін.) серед основних причин та умов Б.з. називають такий феномен як «job insecurity», який стисло зводиться до того, що особа яка відчуває даний феномен на собі, втрачає орієнтири, почуття безпеки, а потреба в захищеності залишається неактуалізованою.

Така людина прагне зберегти і відновити свій соціальний статус, що в свою чергу, знижує її опір як для впливу ззовні, так і з середини (підштовхує до заходів у відповідь).

При цьому, невпевненість у гарантованій зайнятості та сприйняття своєї роботи як ненадійної, небезпечної, в низці випадків призводить людину до дій кримінального характеру.

Про білокомірцеву злочинність (література)

Антонова Е. Ю. Понятие корпоративной преступности // Криминологический журнал Байкальского гос. ун-та экономики и права. 2011. № 1. С. 51–59; Sutherland, Edwin H. White Collar Crime / Foreword by Donald R. Cressey. — Westport, Conn.: Greenwood Press, 1983. — 272 p.; Сатерленд Э. Х.

Являются ли преступления людей в белых воротничках преступлениями? // Социология преступности. Современные буржуазные теории: Сборник статей : The sociology of crime and delinquency: Перевод с англ. / Под ред.: Никифоров Б. С.; Пер.: Никифоров А. С., Яковлев А. М.; Вступ. ст.: Кудрявцев В. Н., Никифоров Б. С. — М.: Прогресс, 1966. — С.

45-59; Encyclopedia of white-collar crime / ed. by J. Gerber, E. L. Jensen. Westpot ; L., 2007. 336 p.

Ссылка на основную публикацию