Встановлення факту прийняття спадщини

Встановлення факту прийняття спадщини

Зміст:

Для чого потрібно встановлення факту родинних відносин
Як відбувається процес підтвердження кровного зв’язку
Судова процедура встановлення спорідненості в Україні
Що робити після отримання рішення суду та інші нюанси

Нерідко виникають ситуації, що вимагають офіційного встановлення факту родинних відносин. Це потрібно для отримання свідоцтва, яке дозволяє прийняти спадщину або для оформлення договору дарування з родичем. Цю проблему реально розв’язати.

Для чого потрібно встановлення факту родинних відносин

Нотаріус розподіляє спадкову масу тільки на підставі офіційного документального доведення родинних зв’язків. Документи не можуть бути пошкодженими або містити помилки.

“За наявності спадку спадкоємці знайдуться завжди…”

Численні обставини ускладнюють доведення спорідненості з померлою близькою людиною для оформлення спадщини.

Причини проблеми — втрачені або пошкоджені документи (свідоцтво про зміну прізвища, про народження, тощо) та помилки в написанні прізвища, ім’я та по батькові.

Навіть одна неправильна літера в записах ставить під сумнів факт родинного зв’язку. Судова практика свідчить про розповсюдженість подібних ситуацій в Україні.

Іноді дуже складно надати підтверджені документально докази кровних родинних зв’язків з дальніми родичами. Ступінь спорідненості впливає на черговість успадкування і відповідно, розмір долі майна. За відсутності нотаріально оформленої волі померлого та спадкоємців 1-ї та 2-ї черги (або відмови цих осіб прийняти спадкове майно), дальні родичі 4-ї черги отримують право оформити спадок.

У спадкових правовідносинах ціна помилки надто висока. Якщо в день прийняття спадщини особа, що має на неї право, не в змозі надати документ, який підтверджує спорідненість, або в наданому пакеті документів присутні навіть незначні помилки, нотаріус не видає свідоцтво, що надає право на спадок.

Як відбувається процес підтвердження кровного зв’язку

Для отримання свідоцтва, яке надає право прийняти спадщину, потрібен доведений факт встановлення кровного споріднення та сімейних відносин із близькою людиною, яка померла. Це можливо тільки через суд на підставі п. 1 ст. 315 Цивільного кодексу (ЦК).

Для цих справ установлений такий порядок розгляду в суді:

  • Окреме провадження (ст. 293 ЦПК). Спрощений порядок застосовують за умови відсутності інших родичів-спадкоємців та спірної ситуації.
  • Позовне провадження. Застосовується за наявності декількох осіб-спадкоємців та спору.

Крім встановлення факту родинних відносин, суд підтвердить інші фактичні дані, які потрібні для прийняття спадку:

  • факт проживання однією сім’єю (не менше ніж 5 років) із померлим родичем;
  • проживання разом в момент його смерті;
  • факт настання смерті;
  • прийняття успадкованого майна тощо.

Якщо у вас виникли ускладнення зі встановленням факту та доведенням близьких стосунків з родичами, звертайтеся до “Альянсу Сімейних Адвокатів”. Спадкові юристи оперативно розв’яжуть цю проблему.

Судова процедура встановлення спорідненості в Україні

Для доведення та встановлення факту родинних відносин з померлим звертаються до суду. Заяву подають спадкоємці, які після доведення спорідненості отримають право оформити спадкове майно.

Необхідно юридично грамотно скласти заяву до суду, в якій заявник викладає обставини ситуації, причини неможливості отримання документального підтвердження та прохання про встановлення сімейних відносин.

До заяви додають пакет документів:

  1. Письмова відмова нотаріуса, що підтверджує неможливість встановити родинні зв’язки в межах посадової інструкції.
  2. Довідка з РАЦСу про неможливе відновлення втраченої інформації.
  3. Свідоцтво про смерть спадкодавця.
  4. Документальні докази наявності родинних кровних зв’язків та відносин. Прямим доказом буде шлюбне свідоцтво, про народження тощо. Для непрямого підтвердження фактів надають особисті листи, щоденники, акти, ордери на житло, фото та відео матеріали тощо.
  5. Письмові покази свідків, що доводять факт близьких родинних зв’язків та згодні з’явитися на судове засідання, щоб особисто свідчити.
  6. Інші документи, які мають значення.

Основна стадія процесу — розгляд у суді, за результатами якого буде прийняте рішення. Юридично бездоганно вибудована тактика ведення справи та наявність переконливих доказів у заявника — умова отримання позитивного рішення.

Буде краще, якщо процес у суді вестиме від початку до закінчення адвокат по сімейним справам.

Сімейний адвокат потурбується про наявність достатньої доказової бази, правильно складе процесуальні документи та професійно захистить інтереси клієнта в суді.

Що робити після отримання рішення суду та інші нюанси

Отримане рішення суду, що визнає конкретну особу родичем, буде підставою для прийняття спадкового майна. З рішенням потрібно звернутися до нотаріальної контори. Нотаріус розподіляє спадкову масу на підставі нових обставин та видає відповідне свідоцтво.

Рішення суду не дає права на отримання нового паспорту або зміни в актах цивільного стану. Цей документ застосовується винятково в межах відкритої спадкової справи.

Суд вправі відмовити заявнику в прийнятті заяви та розгляді справи. Це відбувається, якщо:

  1. Заявник (позивач) мав можливість встановити наявність родинних зв’язків іншим шляхом, поза судовим розглядом справи, однак він не врахував це.
  2. У справі йдеться про спільне проживання, а не про родинні відносини. В цьому випадку готують заяву про підтвердження факту спільного проживання з померлим (однією родиною).
  3. Заявник відсторонений від отримання спадкового майна.
  4. Подання заяви не має практичної конкретної мети (оформити спадок).
  5. Неправильно складена заява, або недостатність наданих доказів для розгляду справи.

Якщо вам складно самостійно вирішити ситуацію, що пов’язана із доведенням кровних родинних відносин, звертайтеся до “Альянсу Сімейних Адвокатів”.

За плечима досвідчених юристів десятки виграних справ у галузі спадкових правовідносин. Адвокати зі спеціалізацією на сімейному та спадковому праві повністю супроводять справу.

Звертайтеся до нашої компанії за телефоном, напишіть у чат або заповніть заявку для отримання допомоги.

Кількість переглядів: 2,919

Встановлення факту прийняття спадщини

Заява про встановлення факту прийняття спадщини (п. 9 ч. 2 ст.

264 ЦПК РФ) може бути розглянута судом в порядку окремого провадження, якщо орган, здійснює нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину за мотивом відсутності або недостатності відповідних документів, необхідних для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу у володіння спадковим майном. Якщо належні документи надані, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа має право звернутися до суду немає з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову у вчиненні нотаріальної дії.

При винесенні рішення про встановлення факту прийняття спадщини суд керується вказівками, що містяться у ст. 1 115, тисяча сто п'ятьдесят два ГК РФ.

  • Зізнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у володіння спадковим майном або у встановлений термін подав заяву про прийняття спадщини до органу, здійснює нотаріальні дії.
  • Місцем відкриття спадщини вважається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме — місце знаходження майна або його основної частини.
  • Зразок
  • В (найменування суду) Заявник: (прізвище, ім'я, по батькові), що проживає: (поштовий індекс та адреса повністю) Зацікавлена особа: (прізвище, ім'я, по батькові) (поштовий індекс та адреса повністю)
  • ЗАЯВА про встановлення факту прийняття спадщини

«_» _ 200_р. помер (прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця), що є моїм (родинні стосунки із заявником).

  1. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з: (перерахувати майно).
  2. Зазначене майно (або його частина) перейшло в моє володіння, і я фактично прийняв спадщину.
  3. Підтвердити дані обставини можуть наступні свідки: (прізвища, імена, по батькові; адреси повністю), яких я прошу викликати в судове засідання.
  4. У встановлений законом термін я не звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадкування за законом.
  5. В даний час нотаріус у видачі свідоцтва відмовляє з тих підстав, що для цього потрібно в судовому порядку встановити юридичний факт прийняття спадщини.

На підставі викладеного відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 264 ЦПК РФ

прошу:

встановити факт прийняття мною спадщини, що відкрився після смерті (прізвище, ім'я, по батькові спадкодавця). Додаток:

  • 1. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва.
  • 2. Необхідні докази, що підтверджують факт відкриття спадщини: (копії свідоцтва про смерть; перелік майна спадкодавця і т.п.).
  • 3. Копії заяв.
  • 4. Банківська квитанція про сплату державного мита. «_» _ 200 р Підпис
  • Зразок
  • В (найменування суду) Заявник: (прізвище, ім'я, по батькові), що проживає: (поштовий індекс та адреса повністю) Зацікавлена особа: (прізвище, ім'я, по батькові) (поштовий індекс та адреса повністю)
  • ЗАЯВА про встановлення факту реєстрації шлюбу
  • Мій чоловік, (прізвище, ім'я, по батькові), з яким я перебувала у шлюбі з «_>

_19_г., Загинув в автомобільній катастрофі «_» _ 200_р.

Реєстрація шлюбу вироблялася в (найменування органу РАЦС), так як в той час ми проживали в (вказати, де). Під час Великої Вітчизняної війни наша сім'я була евакуйована в (вказати, куди), де я проживаю в даний час.

Встановлення факту реєстрації шлюбу мені необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину, що залишився після померлого. Інших спадкоємців першої черги немає.

  1. Нотаріус, до якого я звернулася з проханням про видачу зазначеної свідоцтва, відмовив мені в цьому і запропонував подати свідоцтво про шлюб з покійним чоловіком.
  2. Цієї вимоги я виконати не можу, оскільки свідоцтво про шлюб було загублено ще в роки Великої Вітчизняної війни, а у видачі повторного свідоцтва або дубліката його (найменування органу РАЦС) мені відмовив через втрати актових записів за обставинами воєнного часу і неможливості їх відновлення.
  3. Підтвердити дані обставини можуть наступні свідки: (прізвища, імена, по батькові; адреси повністю), яких я прошу викликати в судове засідання.

На підставі викладеного відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 264 ЦПК РФ

  • прошу:
  • встановити факт реєстрації шлюбу між мною (прізвище, ім'я, по батькові) і (прізвище, ім'я, по батькові померлого) «_» _ 19_г.
  • Додаток:
  • 1. Свідоцтво про смерть (прізвище, ініціали).
  • 2. Довідка з органу РАЦС.
  • 3. Довідка архіву.
  • 4. Наявні письмові докази по суті заяви (документи, листи, що містять відомості про реєстрацію шлюбу, і т.п.).
  • 4. Копії заяв.
  • 5. Банківська квитанція про сплату державного мита. «_» _ 200_р. Підпис

Порядок розгляду судами цивільних справ про спадкування ч. (1)

el_isol_symph

    Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.      Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

    Справи, які надійшли на узагальнення в основному розглядалися судами за правилами позовного провадження.

   Суди першої інстанції в основному правильно застосовували норми книги шостої ЦК України «Спадкове право».

Втім, по деяких справах допускалися помилки, які потребують звернення особливої уваги з метою запобігання їх повторюваності в подальшому.

      В основному це рішення у справах по спорах:- про визначення додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини;- визнання права власності в порядку спадкування;- усунення від права на спадкування;

— визнання заповітів недійсними.

   Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд першої інстанції повинен у попередньому судовому засіданні визначити склад осіб, які братимуть участь у справі.

      Разом з тим при з'ясуванні цього питання необхідно належним чином перевіряти:- наявність спадкоємців як за законом, так і за заповітом;- наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини;

— наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

     Нормами ЦК України передбачена наступна черговість спадкування за законом:1. діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, і батьки;2. рідні брати і сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;3.

рідний дядько і тітки спадкодавця;4. особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше ніж п'ять років до моменту відкриття спадщини;5. інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, а також утриманці, які не були членами сім'ї спадкодавця.

    У paзi якщо спадкоємця за законом на момент відкриття спадщини вже не буде в живих, уся спадкова маса (майно), яку він міг би успадкувати, переходить до інших спадкоємців цієї ж черги (або до наступної черги, якщо померлий був останнім у черзі спадкування).

Для деяких родичів спадкодавця закон установив винятки з цього правила (спадкування за правом представлення).

Читайте также:  Чи вважається спадщина одного з подружжя спільно нажитим майном?

 Практика вирішення судами питания визначення спадкоємцеві додаткового строку, достатнього для подання ним заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, вказує на те, що суди, в більшій часті, правильно вирішують це питання.    Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Ст.

1272 ЦК України передбачає, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Пленум Верховного Суду України у Постанові № 7 від 30.05.2008 р.

роз'яснив, що особа яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої ст. 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Верховний Суд України вказав, що відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття — відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування, за місцем відкриття спадщини.

Порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з особливостями, передбаченими цим Законом ( ст. 9 Закону).

    Відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема, територіальна громада — жителі, об'єднанні постійним проживанням в межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; районні та обласні ради — органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.     Ст. 41 Закону встановлює особливості повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів.     Так, питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.Районні у містах ради ( у разі їх створення), та їх виконавчі органи, відповідно до Конституції та законів України здійснюють, зокрема, управління рухомим та нерухомим майном, та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах.    Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.

      Враховуючи наведені положення закону, за позовом, якщо окрім особи, яка подає цей позов і бажає визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, немає інших спадкоємців (за законом чи за заповітом), відповідачем слід притягнути відповідну селищну, сільську, районну або міську раду, які і будуть представляти інтереси територіальної громади.

    Проте, при розгляді спорів за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для її прийняття судами першої інстанції ще допускаються помилки, пов'язані з визначенням складу осіб, які повинні брати участь у справі.     Так,  міжрайонним судом Дніпропетровської області 08.04.2010 р. було винесено рішення, яким був задоволений позов Г. до виконкому  міської ради  про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням колегії суддів апеляційного суду рішення суду першої інстанції було скасовано, в задоволенні позову Г. до виконкому міської ради  про визначення додаткового строку для прийняття спадщини було відмовлено з тих підстав, що виконком  міської ради  не є належним відповідачем, було з’ясовано, що крім позивачки є інші спадкоємці, які не були залучені до розгляду справи.    Закон не вимагає від спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки така умова прийняття спадщини прямо визначена у законі лише для спадкоємця, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем.      Так, закон не зобов'язує спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подати заяву про прийняття спадщини, оскільки умовою прийняття ним спадщини є лише відсутність відмови від неї.

    Тобто, якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця (ст.1220 ЦК України) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не заявив про відмову від спадщини, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини він може одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, подавши відповідну заяву (ст. 1296-1298).

      Щодо встановлення факту прийняття спадщини, то враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може вестися лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Проте деякі суди продовжують розглядати та задовольняти позовні вимоги про встановлення факту прийняття спадщини і щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК України 2003 року.    За змістом ч. 1 ст. 1269 ЦК України підтвердженням факту прийняття спадщини спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, є подання до нотаріальної контори в установлений ч. 1 ст. 1270 вказаного Кодексу шестимісячний строк заяви про її прийняття. Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Порядок оформлення права на спадщину встановлено гл. 89 цього Кодексу.    Тому за наявності умов для звернення із заявою про прийняття спадщини (зокрема, до закінчення встановленого законом строку для її подання) та одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину розгляду в судовому порядку не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. До компетенції суду віднесено тільки вирішення питання щодо поважності пропуску строку для прийняття спадщини та надання спадкоємцеві додаткового строку, достатнього для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини. При цьому вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування, може відбуватися лише після звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою.

      З цього приводу в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р.

№ 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказується, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину.

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись до нотаріальної контори, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

    У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.      Втім трапляються випадки, коли суди не беруть зазначене до уваги і розглядають справи за позовами спадкоємців про визнання права на спадщину без перевірки наявності чи відсутності спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі, не перевіряють, чи звертався позивач до нотаріальної контори, а також не з'ясовують, чи було пропущено строк для прийняття спадщини шляхом подання заяви до нотаріальної контори для її прийняття, та чи було надано спадкоємцю додатковий строк для її подання у разі його пропуску.

      Рішенням Дніпропетровського районного суду  від 06.03.2008 р. були задоволені в повному обсязі позовні вимоги П. по справі за позовом П., зацікавлені особи райдержадміністрація, ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі  відділення № 3170 про визнання права власності на спадкове майно. В рішенні було вказано, що П. є єдиним спадкоємцем після померлої матері Т.

Заповіт померлою не складався, позивачка до нотаріальної контори у встановлений строк із заявою про прийняття спадщини не зверталася з поважної причини – юридичною необізнаністю в законодавстві. Рішенням апеляційного суду вказане рішення було скасовано, та постановлено нове про відмову в задоволенні позову П.

При цьому судовою колегією було вказано, що позивачка не визначила хто є позивачем за її позовом, не вказала у який спосіб порушуються її права, чому саме визнання права власності є належним засобом захисту цивільного права. Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги, що за участю заінтересованих осіб розглядаються тільки справи окремого провадження. П.

до нотконтори із заявою не зверталася, з позовом про надання додаткового строку на прийняття спадщини також не зверталася.

Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини

Вступ у спадщину — процес, супроводжений психо-емоційним напруженням, що часто нелегко дається членам родини померлого. 

Процедура спадкування обтяжена бюрократичними приписами: різними строками, умовами та застереженнями. Нерідко через переживання по втраті близької людини спадкоємці нехтують вимогами закону та вчасно не вирішують юридичні питання, що потім породжує низку неприємних складностей.

Найчастіше клієнти ILP звертаються до нас за допомогою з проблемою пропуску строку на вступ у спадщину (6 місяців). Як кожен професіонал у своїй справі, наші юристи знають деякі хитрості, що допомогають швидко усунути обставини, за яких нотаріуси відмовляють у відкритті спадкової справи. 

Так, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у звязку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Саме таку успішну практику має юридична компанія ILP, як приклад наводимо одне з таких рішень.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


20 березня 2017 року с. Покотилівка.

Харківський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Полєхіна А.Ю., при секретарі Лисенко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.

Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, —

  • в с т а н о в и в:
  • 07 лютого 2017 року до Харківського районного суду Харківської області звернувся заявник з вищевказаною заявою та просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт його постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини 18 грудня 2015 року.
  • Заявник посилається на наступне.

Він, фактично проживав однією сімєю разом зі своєю бабусею — ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1. На протязі 10 років вони вели спільне господарство та побут, він постійно доглядав за нею, піклувався та надавав усіляку допомогу, між ними були тісні родинні відносини.

16 липня 2004 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу за реєстровим № 626 ОСОБА_4 за яким всю належну їй на праві власності квартиру вона заповіла йому.

18 грудня 2015 року ОСОБА_3 померла. Він здійснив її поховання.

Заявник зазначає, що після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі на квартиру АДРЕСА_2.

16 грудня 2016 року він звернувся до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 з метою оформлення спадщини. Проте, у прийнятті заяви постановою № 407/01 -16 від 16.12.2016 йому було відмовлено у звязку з тим, що протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини він не подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини та вважається таким, що не прийняв її.

  1. Посилаючись на те, що проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяву нотаріусу у шестимісячний термін не подавав, про відмову від спадщини не заявляв, ОСОБА_1 просить задовольнити заяву.
  2. Заявник та його представник в судове засідання не зявились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності та просили задовольнити заяву.
  3. Зацікавлена особа — приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином.
Читайте также:  Договір про сплату аліментів на дитину: форма, зміст, порядок укладання, зразок

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступного.

ОСОБА_5 Анатолійович, фактично проживав однією сімєю разом зі своєю бабусею — ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 10). Вони вели спільне господарство та побут, він постійно доглядав за нею, піклувався та надавав усіляку допомогу, між ними були тісні родинні відносини.

16 липня 2004 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу за реєстровим № 626 ОСОБА_4, за яким всю належну їй на праві власності квартиру вона заповіла йому (а.с. 8).

18 грудня 2015 року ОСОБА_3 померла (а.с. 7).

Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі на квартиру АДРЕСА_4.

16 грудня 2016 року він звернувся до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 з метою оформлення спадщини. Проте, у прийнятті заяви постановою № 407/01-16 від 16.12.

2016 року (а.с. 9) йому було відмовлено у звязку з тим, що протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини він не подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини та вважається таким, що не прийняв її.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заявник проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 10), заяву нотаріусу у шестимісячний термін не подавав, про відмову від спадщини не заявляв.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р.

№ 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини. Варто зазначити, що і на даний момент заявник проживає у цій квартирі разом зі своїми дітьми.

Метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.

211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року — доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Довідкою виконавчого комітету Пісочинської селищної ради № 788 від 02.11.2016 року підтверджується те, що на момент смерті ОСОБА_3 заявник фактично проживав разом з нею без реєстрації (а.с. 9).

Встановлення факту прийняття спадщини

Щоб вступити в права спадкоємця, не завжди обов’язково протягом 6 місяців звертатися до державного або приватного нотаріуса з відповідною заявою та пакетом необхідних документів. Якщо у спадкодавця відсутні інші родичі, єдиний спадкоємець, який проживав разом зі спадкодавцем, може повноправно користуватися майном, отримавши це право автоматично.

Однак цей варіант нерідко створює істотні проблеми, коли спадкоємець вирішує прийняту спадщину реалізувати. У цьому випадку встановлення факту прийняття спадщини astarta-law.com.ua/vstanovlennya-faktu-prijnyattya-spadshhini/ доведеться здійснити в судовому порядку.

Закон встановлює порядок вступу в права спадкоємця шляхом звернення до частого або державного нотаріуса протягом 6 місяців з моменту зафіксованої смерті спадкодавця.

Якщо цього не зробити, але при цьому оплачувати комунальні рахунки, здійснювати ремонтні роботи, це може бути розцінено як прийняття спадщини. До якогось часу така ситуація нічим не обтяжує ні формального спадкоємця, ні державу.

Але коли спадкоємець побажає здати квартиру в оренду, переоформити особові рахунки на надання комунальних послуг та ін., відсутність офіційно зафіксованого права стає величезною проблемою.

В окремих випадках нотаріус може самостійно зафіксувати факт вступу в спадщину та виписати відповідне свідоцтво. Наприклад, це можливо, коли спадкоємець спільно проживав зі спадкодавцем, був прописаний у квартирі, представив необхідні докази. Але коли у нотаріуса виникають сумніви, та у видачі свідоцтва відмовляють, можна звернутися в суд, подавши пакет необхідних документів.

Алгоритм дій

Щоб законно вступити в права спадкоємця, потрібно:

  1. Протягом 6 місяців з’явитися до нотаріуса з документами, або надати суду докази прийняття спадщини в зазначений термін.
  2. У разі отримання письмової відмови у видачі свідоцтва, необхідно звернутися в суд. Якщо мова йде про спадкування квартири або будинку, заяву слід подавати за місцем знаходження нерухомості.

Можуть знадобитися наступні документи:

  • довідка про спільне проживання;
  • квитанції про оплату зборів, податків, комунальних платежів;
  • квитанції про виплату боргів та кредитів спадкодавця;
  • довідка про використання дачі, гаража, виписана офіційними представниками дачних та гаражних кооперативів або товариств.

Допомога юристів

Якщо у вас виникли проблеми з оформленням прав успадкування, фахівці юридичної компанії «Астарта» можуть запропонувати всебічну допомогу в оформленні необхідних документів та супроводі справи на всіх етапах. Звертайтеся!

Поновлення строків для прийняття спадщини

Нерідко трапляється такий випадок, що спадкоємець (спадкоємці) пропустили строк для прийняття спадщини. Дана проблема не завжди є критичною та може бути вирішена шляхом поновлення строків для прийняття спадщини.

  • Основні аспекти щодо спадкування передбачені в Цивільному кодексі України в шостій книзі Спадкове право.
  • Для початку варто роз’яснити, що як варіант вирішення проблемного питання «оформлення спадщини» шляхом поновлення строку є не завжди дієвим механізмом, а навпаки може бути фактом затягуванням часу перед вирішенням такого питання як прийняття спадщини.
  • Тобто для обрання шляху через поновлення строку, рекомендую попередньо проконсультуватись з адвокатом.
  • Окрім того, дана стаття розкриває лише тонкощі поновлення строку для прийняття спадщини або дає розуміння, чи потрібен інший шлях вирішення питання.

Отже спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення особи померлою. Тобто стаття 1220 ЦК України розкриває поняття відкриття спадщини.

В свою чергу спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитись від такої (ст. 1268 ЦК України). Для того щоб прийняти спадщину особа повинна звернутись з заявою до нотаріуса (ст. 1269 ЦК України).

Важливим моментом є той факт, що якщо спадкоємець на момент смерті спадкодавця проживав (був зареєстрований) спільно із спадкодавцем то така особа вважається що прийняла спадщину фактично.

Доречі, судовий збір в даних справах сплачується як за вимогу немайнового характеру. Такий висновок закріплений в справі №336/709/18-ц, провадження №61-39374св18 ВС України.

Тому як один із варіантів прийняття спадщини «вчасно» є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту що на момент смерті спадкодавця спадкоємець проживав спільно з померлим. Тут вважливою обставиною є ч. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.

2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» яка визначає, що спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Строк для прийняття спадщини визначається в 6 місяців з моменту відкриття спадщини та регулюється статтею 1270 ЦК України.

У разі якщо особа не прийняла спадщину вчасно, остання вважається такою яка пропустила строк для прийняття спадщини. За виключенням якщо особа спадкоємця та спадкодавця проживали спільно на момент відкриття спадщини то особа вважається такою, яка прийняла спадщину автоматично, або ж є рішення суду про встановлення факту спільного проживання.

Також за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Або як варіант звернутись до суду з позовом про поновлення строку для прийняття спадщини (призначення додаткового строку).

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини суди визначають: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Тяжка хвороба, як причина поновлення строку.

Окремо хотілося б звернути увагу, що не може бути підставою для поновлення строку така підстава як хвороба, якщо з моменту прийняття спадщини пройшло 3 роки, а хворіли ви місяць. Ухвала колегії суддів ВССУ від 19 жовтня 2011 року, справа №6-6304св10.

Між тим у пункті 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 міститься роз'яснення, відповідно до якого судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини:

1) юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;

  1. 2) необізнаність особи про наявність спадкового майна;
  2. 3) похилий вік;
  3. 4) непрацездатність;
  4. 5) незнання про існування заповіту;
  5. 6) встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
  6. 7) відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
  7. 8) несприятливі погодні умови.
  8. Фактичне користування і володіння майном спадкодавця або ж проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини також не є поважною причиною строку для прийняття спадщини.
  9. Похилий вік, як підстава поновлення строку для прийняття спадщини.

В своїй постанові від 05.12.2018 року, справа №756/2764/15-ц, провадження №61-29705св18 ВСУ зазначив, що похилий вік позивачки та відсутність у неї необхідних юридичних знань не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов’язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Пропущений строк через перебування за кордоном не завжди є підставою для поновлення строку.

Так в постанова ВС від 06 червня 2018 року справа №592/9058/17-ц суд визначив наступне: звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що з травня 2013 по липень 2017 року їй не було відомо про смерть її батька, а також доказів того, що її проживання за межами України в указаний період було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку із чим позивач не виконала свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

  • Окрім того, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі 6-1215цс16 від 14 вересня 2016 року, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
  • Постанова ВС від 18 січня 2018 року справа №198/476/16-ц.
  • Спадкоємець дізнався про заповіт лише зі спливом певного часу, тобто пройшло 6 місяців від відкриття спадщини.
  • Особі було відмовлено в поновлені строку для прийняття спадщини, оскільки позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
  • Тобто незнання про заповіт не є поважною причиною пропуску.
  • Однак практика в даній категорії справ є неоднозначною.
Читайте также:  Як відсудити спадщину (визнання заповіту недійсним та інші підстави)

Для прикладу справа №6-496цс17 ВСУ, в якій було визначено, що при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Внаслідок чого, нотаріус повинен був повідомити спадкоємців про наявність відкриття спадщини: наприклад шляхом повідомлення в пресі, надіслання листа, інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 23.08.2017 р. в аспекті справи № 6-1320цс17 .

Встановлення факту прийняття спадщини: практика ВС

19:24, 15 апреля 2020

Позивач не надала доказів про те, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 305/235/17 та встановив, що може бути доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що громадянка України звернулася з позовом до особи_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач не надала жодних доказів про те, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а тому підстав для визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за законом та правилами ЦК УРСР немає. Крім того, факти приналежності запису в господарській книзі та свідоцтві про народження певній особі не підлягають встановленню у судовому порядку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, громадянка України подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона вступила в управління спадковим майном, оскільки в шестимісячний строк забрала меблі та інші речі, які належали спадкодавцю, тому в силу статті 529 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вона є спадкоємцем першої черги і має право на спадщину після смерті свого батька в розмірі 1/2 частини спадкового майна.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслюють, що відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті особи, спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є в рівних частках діти та дружина померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

ВС наголошує, що згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Також, як ми писали, ВС пояснив, чи входить до складу спадщини право на обов’язкову частку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Встановлення факту прийняття спадщини

Згідно із законом, спадок можна прийняти двома способами:

  • звернутися до нотаріуса та отримати свідоцтво про право на спадщину;
  • фактично вступити у спадок.

На практиці не всі спадкоємці зразу ж звертаються до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва. Деякі з них проживали у спадковій квартирі з спадкодавцем та проживають після його смерті. Настає момент, коли треба оформити право власності на майно. У такому випадку потрібно юридично підтвердити факт прийняття спадщини.

Іноді фактичне володіння спадковим майном необхідно доводити в суді. Ви дізнаєтеся, як фактично прийняти спадщину та як грамотно складається заява про фактичне прийняття спадщини.

Раніше у статті “Спадкування за законом – хто має право на спадщину в Україні? “ми розповідали, хто із родичів може отримати майно померлого власника.

Прийняття спадщини

Згідно Цивільного Кодексу України, прийняти спадщину можна двома способами:

  • на підставі заповіту;
  • за законом.

Другий варіант більш поширений, і реалізується, в свою чергу, шляхом подання заяви і шляхом фактичного прийняття спадщини.

Останній спосіб успадкування (неформальний) часто є причиною судових позовів між рідними померлого, оскільки в процесі фактичного спадкування виникають спірні ситуації.

Адже спадкоємець володіє майном, не оформивши належні документи на право власності, і з часом з’являються нові правонаступники.

Крім цього, нерідкі ситуації, коли спадкоємець не мав бажання або можливості у встановлені терміни оформити спадкову квартиру або будинок, але разом з тим фактично прийняв об’єкт. Надалі виникає необхідність продати або подарувати нерухомість.

У таких випадках правонаступники стають власниками майна, але лише з правом володіння і користування, але не розпорядження. Адже юридично прийняття спадщини не оформлено.

Щоб усунути цю проблему, до суду необхідно подати заяву про встановлення факту прийняття спадщини.

Як фактично прийняти спадщину?

Поняття фактичного (самостійного) прийняття спадщини передбачено ЦКУ. Правонаступник вважається прийняв спадкове майно, якщо він:

  • фактично володіє і управляє спадковим майном (проживає в квартирі або здає приміщення в оренду, обробляє земельну ділянку, експлуатує автомобіль або побутову техніку, користується речами спадкодавця);
  • забезпечує збереження майна (поміняв замок, встановив сигналізацію, передав річ на зберігання, перевіз спадкове майно до себе);
  • несе витрати по його утриманню (за свої кошти оплачує комунальні послуги, проводить ремонт приміщення або техогляд автомобіля, вносить плату за стоянку);
  • одержує належні спадкодавцеві кошти або борги (отримав залишок заробітної платні або пенсії, позикові кошти);
  • оплачує борги померлого, в тому числі відсотки за кредитом.

Читайте також:  Термін прийняття спадщини

Звернення в нотаріальну контору з заявою про прийняття заходів щодо збереження спадщини можна розцінювати як фактичне прийняття. Оскільки павонаступник здійснює дії, спрямовані на збереження спадкового майна.

Перелік дій невичерпний. Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він здійснював будь-які інші дії, які свідчать про його бажання прийняти майно заповідача.

  • Такі дії можуть бути вчинені не тільки спадкоємцем, але іншою особою за дорученням.
  • Фактичне прийняття правонаступником якої-небудь частини майна передбачає прийняття спадкової маси в повному обсязі.
  • Коли спадкоємець повинен фактично прийняти спадщину?

Вступити у спадщину (як юридично, так і фактично) необхідно в 6-місячний термін з дня смерті спадкодавця. Іншими словами, правонаступник повинен здійснити вищезазначені дії в зазначений період.

Бувають ситуації, коли спадкоємець фактично вступив в права, не проживаючи спільно зі спадкодавцем. Мова йдеться про загальну власність, або частку у загальній власності. Відповідно до норм ЦКУ, співвласники є власниками і користувачами загального майна. Правонаступник після смерті спадкодавця зберігає свої права по відношенню до успадкованого майна, що перебуває в частковій власності.

Особливість даної ситуації в тому, що підтвердити фактичне прийняття традиційним способом важко. Суд буде оцінювати сукупність доказів, що свідчать про волевиявлення учасника часткової власності прийняти частку спадкодавця, у кожному випадку окремо.

Якщо правонаступник фактично вступив у спадщину, юридично оформити документи можна в будь-який час. Закон не обмежує термін обігу тимчасовими рамками.

Документи, що підтверджують факт прийняття спадщини

Фактичне прийняття майна можна довести, надавши разом із заявою:

  • довідку з місця проживання спадкодавця про те, що останній проживав спільно з правонаступником;
  • довідку від керуючої організації з підтвердженням фактичного користування майном;
  • чеки, квитанції, акти прийому-передачі та інші документи, що підтверджують витрати, пов’язані з володінням та управлінням спадковим майном;
  • заяви (в тому числі позовні), кредитні договори, розписки про отримання боргу та інші.

Читайте також:  Час та місце відкриття спадщини

Процедура оформлення факту прийняття спадщини у нотаріуса (зразок заяви)

Для оформлення фактичного прийняття спадкового майна слід звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Разом із заявою надати документи, які свідчать про фактичний вступ у спадщину.

Зверніть увагу! Якщо правонаступник прийняв хоча б один об’єкт із спадкової маси, цього достатньо для прийняття всієї спадщини. Разом з майном і правами спадкоємець приймає також борги спадкодавця.

Процедура оформлення спадщини в суді (зразок заяви про фактичне прийняття спадщини)

Фактичне прийняття довести нескладно. Але у деяких випадках без судової процедури не обійтися. До суду слід звертатися, якщо:

  • існує спір з приводу спадкового майна;
  • є інші правонаступники, які заявляють права на спадщину;
  • спадкоємець пропустив встановлений законом 6-місячний термін;
  • відсутнє документальне підтвердження прийняття спадщини.

Правонаступник подає позовну заяву до суду загальної юрисдикції за місцем свого проживання або за місцем знаходження майна.

Заява про фактичне прийняття спадщини

Заява такого характеру повинна бути складена з урахуванням вимог ЦПК України.

  • У верхній правій частині вказують повне найменування суду, дані заявника і зацікавленої особи (нотаріуса або інших спадкоємців).
  • Описова частина заяви містить П.І.П померлого, ступінь рідства, дату смерті. Також вказується інформація про фактично прийняте майно (перелік) та документах або свідченнях, що підтверджують таке прийняття.
  • Обов’язково зазначається причина пропуску 6-місячного строку, встановленого законом для оформлення спадку.
  • Вказується, чи звертався заявник до нотаріуса, і пояснються причини відмови у видачі свідоцтва.
  • Містяться посилання на нормативно-правові документи.
  • У резолютивній частині позову заявник просить встановити факт прийняття спадщини та наводить перелік доданих до позову документів.
  • Під текстом – підпис, дата.

Часто фактичне прийняття об’єкта спадкування підтверджується показаннями свідків. У цьому випадку в резолютивну частину заяви про фактичне прийнятя спадщини включають клопотання про виклик свідків.

Читайте також:  Заява про прийняття спадщини (зразок заяви)

До заяви додаються документи:

  • довідки щодо прописки спадкодавця або постійного місця проживання, свідоцтво про смерть;
  • правовстановлюючі, технічні та дозвільні документи на об’єкти спадкування;
  • документи, що підтверджують особистість правонаступника і ступінь споріднення зі спадкодавцем;
  • документи, які свідчать про факт прийняття об’єкта спадкування;
  • квітанція про сплату держмита.

Заяву, складена з порушенням правил ЦПК України, суд до розгляду не приймає.

Якщо з моменту відкриття спадщини минуло 6 місяців, в першу чергу слід поновити термін. Причини пропуску повинні бути поважними, інакше суддя відмовить у задоволенні позову. Раніше ми розповідали про це у статтях “Строки прийняття спадщини” та “Термін прийняття спадщини“.

При відсутності спору позов розглядається в особливому (спрощеному) провадженні. Заява в такому разі не містить жодних вимог, а тільки прохання встановити факт вступу у спадщину.

Якщо існує спірна ситуація, справа розглядається в позовному провадженні. Позовна заява в цьому випадку містить дві вимоги:

  • встановити факт прийняття спадщини;
  • визнати право спадкування.

Як правило, з заявою в суд звертається спадкоємець.

У судовій практиці є випадки, коли позивачем виступали правонаступники спадкоємця, який юридично не оформив вступ у спадщину за життя. А також банківська установа, в якій спадкодавець не оформив кредит. Причиною позову стало те, що правонаступник померлого, знаючи про борги заповідача, не поспішав юридично вступати у спадок, хоча фактично його прийняв.

Якщо вас цікавить, як встановити місце відкриття спадщини, ознайомтесь з нашою статтею.

Зверніть увагу!

  • У зв’язку з частими змінами в законодавстві інформація може стати неактуальною швидше, ніж ми встигаємо її оновлювати на сайті.
  • Всі випадки індивідуальні і залежать від багатьох факторів.
  • Тому для вас працюють безкоштовні експерти-консультанти! Розкажіть про вашу проблему і ми допоможемо її вирішити! Задайте питання прямо зараз!
Ссылка на основную публикацию