Встановлення режиму окремого проживання подружжя

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

Що таке режим встановлення окремого проживання подружжя?

Відносини між подружжям в більшості випадків характеризуються спільним проживанням. На практиці часто зустрічаються випадки, при яких кожен з пари ще не визначився, чи варто їм продовжувати відносини або час оформляти розлучення.

У разі, коли пара бере час для роздумів і кожен з подружжя приймає рішення про їхнє майбутнє, вони можуть жити окремо. Роздільне проживання чоловіка і дружини не означає, що вони офіційно розривають стосунки.

Цей режим проживання називається роздільним. Його можна офіційно оформити (юридично закріпити) або не офіційно оформити (за домовленістю).

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

Причини, за якими подружжя проживає окремо?

Існує безліч життєвих ситуацій і обставин, при яких подружжя вирішує жити окремо. Найбільш часто зустрічаються на практиці такі:

  • погіршення стосунків у сім’ї, суперечки і сварки;
  • підозри в зраді подружжя, які не підтвердилися;
  • сезонна робота, яка потребує довгої розлуки (за кордоном, в море);
  • необхідність доглядати за родичами і близькими;
  • перебування у в’язниці (місці позбавлення волі).

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

Для чого встановлювати режим окремого проживання в шлюбі?

  • Офіційне оформлення режиму окремого проживання призначене для того, щоб убезпечити подружжя в сфері матеріальних відносин.
  • Якщо подружжя деякий час проживають окремо, а потім приймають рішення розлучитися і розділити майно, то можуть виникнути проблеми.
  • Це пов’язано з тим, що майно, яке купувалося і накопичувалося під час офіційно не закріпленого роздільного проживання подружжя, вважається загальним — спільним майном.

Для того, щоб майно, яке купувалося під час роздільного проживання, залишилося особистою власністю чоловіка і дружини слід юридично оформляти цей факт. В цьому Вам допоможе хороший юрист.

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

Який порядок встановлення режиму окремого проживання подружжя?

Щоб оформити режим окремого проживання подружжя необхідно направити заяву до суду з зазначенням прохання про оформлення факту роздільного проживання.

Цю заяву можна подати двома способами:

  • одним з подружжя;
  • двома з подружжя.

Якщо заяву подає один з подружжя, то такий порядок оформлення називається позовною.

Якщо заява подається двома з подружжя, то такий порядок називається особливим виробництвом.

У більшості випадків судові органи задовольняють вимоги подружжя щодо встановлення режиму окремого проживання. При цьому в разі відсутності згоди когось із подружжя на встановлення такого режиму можуть виникнути проблеми.

Для того, щоб захистити свої матеріальні і моральні інтереси і встановити офіційно режим проживання з чоловіком окремо, слід звернутися за допомогою до хорошого адвоката, який врегулює всі виникаючі питання.

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

На який термін можна встановити режим окремого проживання подружжя?

Термін встановлення режиму окремого проживання необмежений. Подружня пара може проживати окремо таку кількість часу, яка необхідна.

Так, деякі сім’ї можуть проживати окремо кілька місяців, і після цього прийняти рішення про розлучення або про необхідність проживати спільно. Деякі пари можуть кілька років жити окремо, перебуваючи при цьому в шлюбі.

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

Яке значення має встановлення режиму окремого проживання подружжя?

Офіційне встановлення режиму окремого проживання має таке значення:

  • майно, яке купувалося в цей період, вважається особистим майном подружжя;
  • якщо в цей період була народжена дитина і вже пройшло більше десяти місяців, то вона не вважається дитиною чоловіка;
  • кожен з подружжя може оформити усиновлення або опікунство без згоди другого з пари.

Юридичне оформлення роздільного проживання має вагомі правові наслідки. Хороший юрист в сфері сімейного права захистить Ваші інтереси і допоможе встановити режим окремого проживання без зайвих проблем.

КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ:

Теги сайту rastorzhenie-braka.com.ua: проживання чоловіка, проживання подружжя, спільне проживання подружжя, окреме проживання подружжя, колишнє подружжя спільне проживання, спільне проживання колишнього подружжя, проживання чоловіка або дружини.

Режим окремого проживання подружжя

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

За правовою допомогою звернулась жінка. Понад десять років тому почали проживати з чоловіком окремо. Не зійшлися характером. Офіційно розлучатися не стали на прохання чоловіка, бо йому для якихось своїх цілей потрібен був статус одруженого. Спільного майна не було, ділити було нічого. Тож просто роз’їхалися у різни напрямках та й годі. Через декілька років на подаровані батьками гроші жінка придбала собі квартиру. А ще через декілька років вона все ж таки звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, бо мала намір створити іншу сім’ю. Після розірвання шлюбу чоловік заявив свої претензії на придбану жінкою квартиру, як на спільно нажите майно подружжя. І суд став на бік чоловіка, оскільки квартира була придбана під час перебування сторін у шлюбі.

Чи могло бути по іншому? Так. Але про це треба було подбати до придбання майна, а не по факту. Не даремно в народі кажуть: «Дорога ложка до обіду».

Сімейне законодавство України містить таке поняття як «режим окремого проживання подружжя» (сепарація).

Даний режим спрямований на забезпечення майнових прав та прав на батьківство одного чи обох з подружжя.

Така норма закріплює той факт, що майно набуте в режимі сепарації, хоч і набуте в шлюбі, не буде вважатись спільним сумісним, також що дитина народжена через десять місяців після встановлення відповідного режиму не буде вважатись такою, що походить від чоловіка, з яким зареєстрований шлюб (ст. 120 СК України).

Проте, режим окремого проживання не припиняє прав та обов’язків, які  подружжя мали до встановлення такого режиму, наприклад, право на утримання чи право на спадкування тощо.

Відповідно до Сімейного кодексу України режим окремого проживання встановлюється виключно судом.

Можливі 2 варіанти звернення до суду (ч.1 ст.119 СК):

  • 1) у порядку окремого провадження.
  • Окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
  • 2) У  порядку позовного провадження.
  • Якщо подружжю не вдалось досягнути взаємної згоди на подання заяви, а один з них не бажає спільно проживати в такому випадку останній може звернутись до суду з позовною заявою про встановлення режиму окремого проживання.
  • Частиною другою статті 119 Сімейного кодексу України визначено, що режим окремого проживання припиняється у разі:
  • 1) поновлення сімейних відносин;
  • 2) за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
  •      Проте, у зв’язку з тим, що на законодавчому рівні  відсутнє чітке визначення поняття «поновлення сімейних відносин» виникає питання, як підтвердити факт того, що сімейні відносини були поновлені, тому щоб мінімізувати ризики в майбутньому  доцільніше припиняти режим окремого проживання подружжя шляхом звернення до суду.
  •      Захищайте свої права своєчасно!

Аліна Самарець, адвокат

Встановлення режиму окремого проживання подружжя

(СТАТТЯ 119 СК)

1. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

2. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Комментарий:

Стаття 119 СК по суті узаконила давно складену практику серед подружжя, які після скандалів, непорозумінь приймали самостійно рішення пожити окремо, перевірити свої почуття один до одного. Частіше дружина уходила до батьків. Така перевірка почуттів закінчувалася розлученням.

За цей час подружжя кожен окремо один від одного придбавали майно, накопичували гроші і таке інше, а інколи і народжували дітей, а оскільки шлюб не був розірваний, то діяла презумпція (те, що придбане в шлюбі є спільним), батьком дитини дружина записувала при реєстрації чоловіка, з яким шлюб не розірваний через суд. З цього приводу, а також при розподілі майна виникали довгі затяжні судові справи щодо оспорювання батьківства, доказуванню, коли і як було придбане майно, тощо.

  • Для того щоб було менше таких спорів, законодавець вирішив узаконити цю «перевірку» почуттів шляхом встановлення судом режиму окремого проживання подружжя.
  • Ймовірніше стаття 119 СК не буде діючою, оскільки застосування її дуже складне, особливо коли такого окремого проживання забажає один з подружжя.
  • Закон поставив перед судом задачу самому вирішувати питання, має право чи ні подружжя для окремого проживання, тобто суд «має право», але не зобов'язаний давати індульгенцію на окреме проживання.
Читайте также:  Тендерна документація: складаємо правильно, щоб уникнути проблем

Режим окремого проживання (сепарація) не передбачає в повному сенсі цього слова «окреме проживання», тобто щоб подружжя жили в різних помешканнях.

Вони можуть проживати в одному домі, квартирі, але сім'я як така перестає існувати, подружжя будуть вести окреме господарство, матимуть окремий бюджет, окреме майно.

Чоловік не матиме права вимагати від дружини виконання подружніх обов'язків тощо.

  1. Вимагати режиму окремого проживання можуть як обоє подружжя, так і один з них.
  2. Цей спір розглядається в загальному суді шляхом окремого провадження за правилами процесуального законодавства, і він дуже подібний за своїми вимогами зі шлюборозлучним процесом за заявою подружжя, яке має дітей (частина 3 статті 234 ЦПК).
  3. У цьому процесі суд повинен за наданими сторонами доказами встановити, має право чи ні один із подружжя вимагати окремого проживання або обоє з подружжя, кому це вигідно, а хто залишається без підтримки в скрутному становищі, як бути з дітьми.
  4. Наприклад, суд не може погодитися з вимогами чоловіка на режим окремого пробивання, якщо його дружина заперечує проти цього, наводячи суду переконливі докази оскільки вона залишається один на один з малолітніми дітьми; дітьми-інвалідами; сама інвалід і ніде не працює; немає джерел для існування; потребує сторонньої допомоги, вагітна тощо.
  5. І в той же час, якщо дружина наполегливо вимагає окремого проживання, на-водячи такі докази, як зловживання чоловіком спиртними напоями; дебош у сім'ї; порушення шлюбних відносин, що впливає негативно на виховання дітей і що таке окреме проживання може позитивно в майбутньому вплинути на чоловіка, буде час

подумати, проаналізувати свою поведінку в сім'ї і отямитися — то, звичайно, суд повинен прийняти позитивне рішення, оскільки це необхідно для майбутньої сім'ї. У тому випадку, якщо чоловік за наданий судом час не отямиться, то це рішення суду буде передвісником розірвання шлюбу.

Якщо ж, наприклад, вимагають окремого проживання обоє з подружжя, яке є багатодітним і питання виховання дітей, їх утримання не вирішено, суд може або відмовити в наданні такого проживання або, як в шлюборозлучному процесі, дати сторонам час для вирішення цього питання з відкладенням справи слуханням на деякий час (стаття 109 СК).

У цьому ж процесі може бути поданий і зустрічний позов за правилами статей 123 — 124 ЦПК про розірвання шлюбу. Тому суд, розглядаючи ці два позови, повинен проявити державну мудрість, максимум уваги і терпіння з тим, щоб зберегти сім'ю, якщо це необхідно для дітей, хворого подружжя і з інших причин.

Звичайно, в цьому процесі суд може замість надання сторонам часу для примирення, урегулювання своїх сімейних відносин (стаття 109 СК) прийняти за основу позов про окреме проживання і задовольнити його.

Закон не передбачив, як у випадку надання конкретного часу на примирення, так і на режим окремого проживання. А тому суд повинен сам визначитися, скільки часу необхідно сторонам, щоб вирішити долю їх шлюбу і в рішенні цей строк назвати.

Бажано з цього приводу уважно вислухати доводи сторін і в необхідному випадку прислухатися до їх побажань.

Суд не пов'язаний конкретним строком, а тому може встановити режим окремого проживання без зазначення конкретного строку, що даватиме право подружжю в будь- який час поновити шлюбні відносини.

Але і наданий конкретний час окремого проживання подружжя не зобов'язує їх на таке проживання до закінчення строку. Вони можуть в будь-який час поновити шлюбні відносини без рішення суду про скорочення цього строку.

Режим окремого проживання може також бути припинений судом за заявою подружжя або з дня подання заяви, або з дня, який вони вкажуть в своїх заявах. Цей строк має принципове правове значення для подальших спорів про майно, встановлення батьківства, право на житло та інше.

Слід окремо відзначити, що заяви про надання режиму окремого проживання, про час скорочення, про припинення подаються до суду особисто подружжям.

Режим окремого проживання подружжя

Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя

  1.  За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

  2.  Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

  • Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя
  • Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які встановлені шлюбним договором.
  • У разі встановлення режиму окремого проживання:
  •  майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
  •  дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Сімейний кодекс України

За заявою подружжя або за позовом одного з подружжя суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини або чоловіка проживати спільно.

Небажання подружжя проживати спільно може зумовлюватися обставинами медичного, побутового, матеріального чи іншого характеру. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав і обов’язків подружжя, які встановлені СК України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які виникли за шлюбним договором.

Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання такі:

  • майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважається набутим у шлюбі, тобто є роздільною власністю подружжя;
  • дитина, народжена дружиною після спливу 10 місяців, не вважається такою, що походить від її чоловіка.

Законом не обмежується час протягом якого може тривати режим окремого проживання.

Приводом для встановлення режиму окремого проживання можуть бути тривалі сімейні конфлікти, бажання проживати певний час роздільно, виїзд на роботу за межі місця проживання, виїзд за кордон тощо.

Право вибору строку дії такого режиму належить позивачу із врахуванням думки відповідача. Суд може встановити режим окремого проживання без обмеження строку або обмежити його певним строком.

Для припинення встановленого судом зазначеного режиму потрібна взаємна згода подружжя, що підтверджується поновленням сімейних відносин або їх припинення за заявою подружжя рішенням суду.

Закріплення в законі такого невизначеного поняття як «поновлення сімейних відносин», з яким пов’язана ціла низка важливіших наслідків, і створює складнощі. Відомо, що сторони, які мають проблеми в сім’ї, можуть багато разів намагатися поновити свої сімейні відносини.

Не можна відкидати можливість набуття ними за цей час певного майна, у тому числі і нерухомого. Зрозуміло, що за таких обставин встановити режим такого майна буде вкрай важко. Неясно, з додержанням яких норм СК України має також відбуватися укладення договорів за такий час.

Формально буде продовжувати діяти встановлений судом режим окремого проживання, реально — сторони можуть перебувати у поновленому шлюбі.

Якщо, наприклад, до нотаріуса звернеться особа, яка перебуває у режимі окремого проживання (при наявності копії рішення суду про встановлення такого режиму) і яка стверджує, що вона продає квартиру, яку вона набула за час існування цього режиму, в розумінні ст. 120 СК України нотаріус не повинен вимагати підтвердження і згоди другого з подружжя на вчинення такого правочину.

Однак той факт, що подружжя може поновити свої сімейні відносини фактичним шляхом, створює юридичну невизначеність такого майна. Очевидно, що нотаріусу буде недостатньо встановити наявність рішення суду, яке набрало чинність, про встановлення режиму окремого проживання подружжя.

Необхідно буде з’ясувати і відзначити в договорі, що дружина та чоловік фактично не поновили свої сімейні відносини.

Читайте также:  Юридическая консультация юриста

Навіть, якщо заявник буде стверджувати, що подружжя не поновило свої відносини, нотаріус буде вимушений запросити другого з подружжя для остаточного підтвердження цього факту. Інакше можуть виникнути проблеми, пов’язані з порушенням майнових прав другого з подружжя, який може заявити, що сторони поновили свої відносини і розпорядження майном потребувало його згоди.

Режим окремого проживання має певні межі і не припиняє усіх прав та обов’язків дружини та чоловіка. Деякі правові зв’язки між сторонами все ж таки зберігаються. Відповідно до СК України режим роздільного проживання не припиняє тих прав і обов’язків подружжя, які встановлені СК України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму; встановлені шлюбним договором.

Мова йде про збереження прав та обов’язків, що встановлені законом і які сторони набули у зв’язку із своїм подружнім статусом. Це може стосуватися обов’язку щодо надання утримання (аліментів) одним з подружжя на користь другого з подружжя.

Якщо такий обов’язок виник за час шлюбу, він існуватиме і після встановлення судом режиму окремого проживання. Крім того, між сторонами зберігатиметься режим спільності майна, набутого до встановлення такого режиму.

Відносно цього майна будуть діяти правила, що встановлені законом для подружжя.

Виходячи із загального принципу сімейного права, сімейні відносини можуть бути врегульовані за договором між його учасниками, можна вважати за можливе укладення різних варіантів шлюбних договорів, спрямованих на «обслуговування» режиму окремого проживання подружжя. Як уявляється, це можуть бути договори, укладені як до, так і під час дії режиму окремого проживання дружини і чоловіка. Не випадково, за кордоном однією з форм шлюбних договорів є саме договори на випадок окремого проживання подружжя.

Не можна виключити можливість того, що подружжя звернеться до суду із заявою про встановлення режиму окремого проживання та одночасно до нотаріуса про посвідчення шлюбного договору, в якому будуть встановлені правила щодо правового режиму їхнього майна на цей період.

В договорі сторони можуть, наприклад, вказати, що окремі речі, які вони набуватимуть за час окремого проживання, будуть складати їх спільну (сумісну або часткову) власність; спільне майно, набуте за час шлюбу та продане в період окремого проживання, буде належати одному з подружжя; передбачити інші умови договору.

З урахуванням вітчизняної практики можна передбачити, що, якщо в сім’ї виникають проблеми і сторони бажають визначити свої майнові відносини на майбутнє, вони можуть у першу чергу врегулювати їх шляхом укладення шлюбного договору. При цьому, зрозуміло, немає потреби в судовому встановленні режиму окремого проживання подружжя.

Режим окремого проживання торкається не лише майнових, а й особистих відносин подружжя. Це стосується встановлення походження дитини, народженої у період дії режиму окремого проживання подружжя. Відповідно до СК України дитина, народжена дружиною після спливу 10 місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

З аналізу законодавства можна зробити і зворотний висновок: якщо дитина народиться до спливу 10 місяців від дня набрання чинності рішенням суду про встановлення режиму окремого проживання подружжя, запис про народження буде здійснено за загальними правилами, встановленими для запису народження дитини, батько і мати якої перебувають у шлюбі. В такому випадку дружина та чоловік записуються батьками дитини в книзі реєстрації актів про народження за заявою будь-кого з них.

  1. Юридичний порадник Сімейне право. Зміст
  2. Позовна заява про встановлення режиму окремого проживання
  3. Зразок позовної заяви про встановлення режиму окремого проживання подружжя

18.Режим окремого проживання подружжя: поняття, порядок встановлення та правові наслідки

ст
119 С
К
України за заявою под­ружжя або позовом
одного з них суд може постановити рішення
про встановлення для подр
ужжя
режиму окремого проживання у разі
неможливості чи небажання дружини і
(або) чоловіка проживати спільно.

Формою
звернення до суду буде заява.

Справа
розглядається в окремому порядку.


Суд
може постановити рішення про встановлення
для подружжя режиму окремого проживання,
якщо виявить розлад подружніх відносин,
і застосувати інститут сепарації за
наявності таких обставин, як хвороба
одного з подружжя ,подружня зрада,
тощо;суд повинен встановити, чи не
зашкодить таке рішення інтересам
спільних дітей цих осіб.

У позовній
заяві позивач може також поєднати вимоги
щодо визначення місця проживання дітей,
спільного житла чи виселення зі свого
житла другого з подружжя, надання
утримання йому чи спільним дітям
подружжя.

У статті 119 СК України передбачена
можливість встановлення судом сепарації
не тільки за позовом одного з подружжя,
а й за заявою подружжя, яке досягло
спільної згоди. Сторони
мали б подавати до суду договір про те,
з ким із них проживатимуть діти, яку
участь у їх вихованні братиме інший
з подружжя. За
відсутності спільних дітей і наявності
згоди подружжя на сепарацію підстави
встановлення режиму окремо­го
проживання не мають важливого значення.

Стан
сепарації не вимагає державної
реєстрації.Сепарація не є різновидом
припинення шлюбу.Відповідно
до статті 120 СКУ
права та обо­в'язки подружжя не
припиняються. Згідно зі статею З СК
України подружжя вважається сім'єю і
тоді, коли дружина та чоловік з поважних
причин не проживають спільно, а сепарація
є досить поважною при­чиною.

Правовими
наслідками
сепарації
є:

1. На майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком не поширюється режим спільності

2. Дитина, народжена дружиною після спливу десяти мі­сяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка

Ст
119 СК України
режим окремого про­живання припиняється

у разі поновлення сімейних відносин
або за рішенням суду на підставі заяви
одного з подружжя.

19. Визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою

Визначення
походження д-и залежить від того, чи
переб-ть б-ки між собою у шлюбі. Д., яка
зачата і (або) народжена у шлюбі, походить
від подружжя. Якщо д. народилася у
подружжя, дружина. записується матір'ю,
а ч. — батьком дитини. Для визначення
походження д-и від матері подаються
такі док-ти: мед.

сві­доцтво про
народження, мед. довідка або акт, які
підтвер­джують народження д-и відп.
ж., а походження д-и від б. визнач-ся на
підставі Свідоцтва про шлюб (за його
відсутності — запису про шлюб). Щодо
походження д-и від батьків, які перебувають
у шлюбі, застос-ся презумпція
материнства

(ос.

, записана матір'ю д-и, вваж-я такою,
що її народила) та
презумпція батьк-тва

(ч. одруженої ж-и вваж-ся б-ом її д-и).
Презумпція батьк-івства діє в разі
народження д-и під час шлюбу, або зачаття
під час шлюбу і народження д-и до спли­ву
10 міс. після прип-ня шлюбу або визнання
його недійсним. Якщо д.

народилася до
спливу 10 міс. від дня прип-ня шлюбу або
визнання шлюбу недійсним, але після
реєстрації повтор. шлюбу її матері з
ін. особою, вважається, що батьком д-и є
ч. її матері у повтор. шлюбі, оскільки
щодо нього почала діяти презумпція
батьківства. Батьківство попер.

чоловіка
може бути визначене на підставі його
спільної заяви з ч. у повтор. шлюбі або
за рішенням суду.

У
разі встан-ня у порядку, передб. чинним
за­к-ом, режиму ок. проживання подрукжя
д., народжена др-ою після спливу 10 міс.,
не вваж-ся такою, що походить від її ч.,
тобто презумпція батьківства не заст-ся.

Читайте также:  Встановлення факту укладення шлюбу зареєстрованого в криму

Подружжя,
а також ж. та ч., шлюб між якими прип-но,
у разі народження д. до спливу 10 міс.
після прип-ня їх шлюбу, мають пр. подати
до дорацсу спільну заяву про невизнання
ч. (колишнього ч.) б-ом д-и. Така вимога
може бути задоволена лише у разі подання
ін. особою та матір'ю д-и заяви про
визнання батьк-ва.

Якщо
мати д-и
під час реєстрації народження
заяв­ляє, що її колишній ч.
не є б-ом
д-и,
і у зв'язку з цим просить не вказувати
його б-ом
в актов.
записі про народження д-и,
то її прохання може бути задоволене
лише за наявності спільної заяви самої
матері та її колишнього ч.

про невизнання його б-ом
д-и,
а також заяви про визнання батьк-ва
ін.
ос.
та
матері д-и.
Якщо колишній ч.
матері д-и
не може особисто з'явитися до дорацсу
для подання такої заяви, то його заява,
справжність підпису на якій має бути
но­таріально засвідченою і яка
підтверджує, що він не є б-ом
д-и,
може бути подана через представника.

Повн-ня
предст-ка
мають ґрунт-ся
на нотаріально посвідченій довіреності.

Якщо
д.
нар-ся
до спливу 10
міс.
від дня прип-ня
шлюбу внаслідок смерті ч.,
походження д-и
від б-а
може бути визначене за спільною заявою
матері та ч.,
який вважає себе б-ом.

Якщо
мати д-и,
яка перебуває у зареєст.шлюбі,
під час реєстрації народження заявляє,
що її ч.
не є б-ом
цієї д-и,
і у зв'язку з цим просить не вказувати
його б-ом
в актов.
записі про народження д-и,
то її про­хання може бути задоволене
лише за наявності спільної заяви самої
матері та її ч.
про невизнання його б-ом
д-и,
а також заяви про визнання батьк-ва
ін.

ос.
та матері д-и.
Якщо ч.,
який перебуває у зареєст.
шлюбі з матір'ю д-и,
не може особисто з'явитися до дорацсу
для подання такої заяви, то його за­ява,
яка підтверджує, що
він не є б-ом
д-и,
справжність підпису на якій має бути
нотаріально засвідченою, може бути
подана через предс-ка.
Повн-ня
предс-ка
мають ґрун-ся
на нотаріально посвідченій довіреності.

20.
Визначення
походження дитини, батьки якої не
перебувають у шлюбі між собою
.

Якщо
мати та б.
д-и
не переб-ть
у шлюбі між собою, походження д-и
від матері визнач-ся
на підставі док-а
закладу охорони здоров'я про народження
нею д-и
чи ін.
зазнач.
вище док-у,
що під­тверджує походження д-и
від матері. Якщо
мати та б. д-и не переб-ь у шлюбі між
собою, походження д-и від б-а визнач-ся:

  1. за заявою матері та батька дитини;

  2. за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;

  3. за рішенням суду (стаття 125 CK України).

Походження
дитини від батька може бути визначене
в доб­ровільному (адміністративному)
або судовому порядку.

У
добров. порядку походження
д-и
від б-а визна­ч-ся за заявою матері та
б. д-и або за заявою ч., який вважає себе
б-м д-и. Спільна заява ж. та ч., які не
переб-ть у шлюбі між собою, може бути
подана як до, так і після народження д-и
до дорацсу. У разі подання такої заяви
до народження дитини до неї додається
довідка закладу охорони здоров'я про
вагітність ж-и.

Якщо
заява про визнання себе б-м д-и подана
ос. до 18 р., дорацс повідомляє в 3-денний
термін б-ів чи 1 з них, опікуна малолітнього,
пікл-ка неповнол-го про запис його б-ом
д-и. У разі якщо повідомити б-ів, опікуна,
пікл-ка цієї особи неможливодорацс
повинен повідомити орган опіки та
пікл-ня про цей запис.

Якщо
заява про визнання батьк-ва не може бути
пода­на особисто, вона може бути подана
через предс-ка або надіслана поштою, за
умови нотаріального засвідчення
справж­ності підпису заявника на цій
заяві. Повноваження
предст-ка
мають бути нотаріально засвідчені.

Особа,
яка знала на момент реєстрації, що не є
батьком дитини, не може оспорити своє
батьк-во.

Ч.,
який не перебуває у шлюбі з матір'ю д-и,
може подати до рацсу заяву про визнання
себе б-ом д-и, мати якої:

    1. померла або оголошена померлою;

    2. визнана недієзд;

    3. визнана безвісно відсутньою;

    4. позбавлена батьків. прав;

    5. не проживає з нею не менш як 6 міс.і не про­являє про неї материнської турботи та пікл-ня.

У
цьому разі до заяви додаються док-ти,
які посвід-ть відсутність матері
(свідоцтво про смерть, рішення суду про
визнання матері недієзд, безвісно
відсутньою або про позб-ня її батьк.
прав, рішення органу опіки та пікл-ня
про підтв-ня факту непрож-ня матері з
д-ою не менше 6 міс.), та про проведену
реєстра­цію повідомляється орган
опіки та пікл-ня.

Умовою
прийняття такої заяви є запис про б-а
д-и у Книзі реєстрації народжень за
прізвищем матері, а ім'я та по батькові
б-а д-и записуються за її вказівкою.

У
разі смерті матері, а також за неможливості
встановити місце її про­живання такий
запис про матір та б-а д-и провадиться
за заявою родичів, ін. осіб або уповн.
предс-ка закладу охорони здоров'я, в
якому народилася д-а.

У разі відмови
дорацсу у визнанні особи б-м д-и батьк-во
щодо д-и може бути визнане за рішенням
суду.

Якщо
б-ки д-и невідомі, запис про них у Книзі
реєстрації народжень провадиться за
рішенням.

21.
Визначення
походження дитини, народженої із
застосуванням репродуктивних технологій.

У
разі народження дружиною д-и, зачатої
в результаті застос-ня допоміжних
репродукт. технологій, здійсн. за письм.
згодою її ч., він запис-я б-ом д-и. У разі
перенесення в організм ін. ж. ембріона
л-и, зачатого подружжям у результаті
застос-ня допо­міжних репродукт.
технологій, б-ми д-и є под­ружжя.
Подружжя визнається б-ми д-и, народж.

дружиною
після перенесення в її організм ембріона
л-и, зачатого її ч-ом та ін. ж-ою в результаті
застос-ня допоміжних репродукт. технологій. Питання про застос-ня
допоміжних репродукт. технологій виріш-я
на прохання дієзд. ж., щодо якої ці методи
будуть застос-ся, а також після оформлен­ня
заяв подружжя, в яких вони беруть на
себе рівні пр. та об-ки щодо майб.

д-и,
відповідно до Інструкції про порядок
застос-ня допоміжних репродукт.технологій,
затв. наказом МОЗУ від 23.12.2008 року.. В
разі застос-ня сурогатно­го мат-ва ці
відносини можуть оформ-ся дог-ом про
сурог.мат-во за участю трьох сторін
(майб. батьків, сурог.матері та мед.
закладу) або двома дог-ми (між мед.
закладом та сурог. матір'ю, між мед.
закладом та майб.

б-ми). Форма договору
– письмова, а за бажанням сторін —
посвідч-ся нотаріусом. Зміст до­говору
про сурог. Мат-во може містити умови про
предмет дог-у, компенсацію витрат на
мед. Обслуг-ня, втрати в заробітку та
місце прож-ня вагітної суро­г.матері,
місце проведення обстежень та реалізації
самої технології, зоб-ня сурог.

матері
щодо дотр-ня вимог медиків, наслідки
народження неповносправної дитини, з
вадами ф. чи псих. розвитку. Якщо ж., яка
погодилась стати сурог. матір'ю, перебуває
в шлюбі, то доречно ставити питання щодо
проходження мед. об­стеження і її
ч-ом, а також отр-ня його письмової згоди
на участь дружини в цій програмі.

У разі
народження д-и ж-ою, якій в організм було
перенесено ембріон л-и, зачатий подружжям
в результаті застос-ня доп. репродукт.
технологій (сурог. матір'ю), реєстрація
народження провадиться за заявою
подружжя, яке дало згоду на таке
перенесення. У цьому разі одночасно з
док., що підтверджує факт народження
д-и цією ж-ою, подається засвідчена
нотаріусом її письм.

згода на запис
подружжя б-ми д-и. При цьому робиться
відмітка, що матір'ю д-и згідно з мед.
свідоцтвом про нар-ня є від­п. громадянка.

Ссылка на основную публикацию