Як у нотаріуса намагалися відібрати право на заняття діяльністю

Багатьом людям, на жаль, властива погана риса – невміння зберігати таємниці. Для когось це звичайна людська вада, а для деяких – професійна катастрофа. Адже у випадку з нотаріусами невміння зберігати таємниці – це одна з підстав, яка може бути причиною втратити можливість займатись нотаріальною діяльністю.

Щодня до нотаріуса звертаються громадяни з різними питаннями, які потребують порад та допомоги. Їхній імідж формується завдяки стилю спілкування з відвідувачами та якісній організації порядку вчинення нотаріальних дій. Спілкування з людьми – головне в роботі нотаріуса, але всі відомості мають залишитись за зачиненими дверима кабінету.

Адже основна функція представника цієї професії полягає у захисті права власності та інших прав осіб, які звертаються до нотаріуса за вчиненням нотаріальних дій.

На відміну від суддів, які розглядають і вирішують цивільні справи відкрито і гласно, нотаріуси та посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії, зобов’язані зберігати таємницю їх вчинення або навіть факту звернення до нотаріальних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна таємниця – це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.

Проте обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється не тільки на самого нотаріуса, але й на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, наприклад, на помічників нотаріуса чи консультантів.

Також обов’язок не розголошувати відомості, що становлять нотаріальну таємницю, покладається нормами Закону «Про нотаріат» і на інших осіб:

  • залучених для вчинення нотаріальних дій як свідків, які залучаються зацікавленою особою, наприклад, коли особа через свої фізичні вади не може самостійно пересуватись;
  • яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці, зокрема, на:
  • а) уповноважених посадових осіб відповідного органу місцевого самоврядування (у населених пунктах, де немає нотаріусів, вони вчиняють такі нотаріальні дії, як вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчення заповітів (крім секретних), видача дублікатів посвідчених ними документів);
  • б) посадових осіб консульських установ та дипломатичних представництв (консульські установи вчиняють нотаріальні дії, визначені у статті 38 Закону № 3425);
  • в) головних лікарів, їхніх заступників з медичної частини, чергових лікарів лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я (вони посвідчують заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров’я, та осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів);
  • г) капітанів морських, річкових суден, що ходять під прапором України (посвідчують заповіти осіб, які перебувають під час плавання на цих суднах);
  • д) начальників пошукових або інших експедицій (посвідчують заповіти осіб, які перебувають у цих експедиціях); 
  • є) начальників місць позбавлення волі (посвідчують заповіти та довіреності осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі);
  • ж) начальників слідчих ізоляторів (посвідчують заповіти та довіреності осіб, взятих під варту);
  • з) начальників госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів, їхніх заступників з медичної частини, старших або чергових лікарів (посвідчують довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в цих закладах).

«Як взагалі можна розголосити нотаріальну таємницю?», – запитаєте Ви. 

Розголошення таємниці може бути у кількох формах:

  • усна – під час розмови у присутності сторонніх осіб (у громадському транспорті та громадських місцях); в особистому спілкуванні з родичами, друзями та іншими особами; переданням відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, через відкриті канали зв’язку тощо;
  • письмово-друкована – викладення змісту відомостей, що становлять нотаріальну таємницю: у відкритих друкованих виданнях (газетах, журналах, книгах); у листах до рідних і близьких; передання, пересилання стороннім особам відомостей, даних про осіб, які звернулися за допомогою до нотаріуса, тощо;
  • наочно-демонстративна – коли в результаті неправильного зберігання матеріалів справи вони стають надбанням сторонніх осіб.
  1. Що не буде порушенням нотаріальної таємниці?
  2. Нотаріус не несе відповідальності за подання інформації центральному органу виконавчої влади задля запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, протидії фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та інших випадках.
  3. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються  протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-пошукові роботи нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

  • Витяг зі Спадкового реєстру про наявність складеного заповіту видається тільки заповідачу, а після смерті заповідача – будь-якій особі, яка пред'явила свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті заповідача (одного з заповідачів).
  • Також нотаріус на письмовий запит органів доходів і зборів, державного виконавця, приватного виконавця надає інформацію про вступ фізичної особи у права спадкоємця з обов’язковим зазначенням повних даних про таку особу та даних про майно, отримане за правом успадкування.
  • Проте нотаріус не має права давати свідчення як свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.
  • Яка відповідальність чекає за розголошення нотаріальної таємниці?

Особи, винні у порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому Законом (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).

У разі порушення нотаріусом вимог щодо збереження нотаріальної таємниці Міністерство юстиції України має право анулювати свідоцтво про зайняття нотаріальною діяльністю (ст. 12 Закону «Про нотаріат»).

Будь-яке втручання у діяльність нотаріуса задля перешкоджання виконанню ним своїх обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, зокрема, й вимагання від нього, його стажиста, інших працівників, які перебувають у трудових відносинах із нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.

Міжнародний досвід

У європейському законодавстві закріплені не менш жорсткі правила щодо охорони нотаріальної таємниці.  У більшості країн такі норми взяті за основу, однак існує і спеціальне законодавство, що охороняє нотаріальну таємницю та встановлює відповідальність за її порушення.

У Франції, наприклад, норми дотримання нотаріальної таємниці є елементом професійної етики нотаріуса та прописані в Національному регламенті професії. Безпека клієнта є основоположним принципом роботи нотаріуса. Посвідчення документів, обмін кореспонденцією чи конфіденційною інформацією в усній формі відбувається з додержанням цього принципу.

У випадку його недотримання на порушника чекає покарання у вигляді кримінального, цивільного та дисциплінарних стягнень.

Варто зауважити, що європейський законодавець хоча і забезпечує належний порядок дотримання нотаріальної таємниці, стоїть на стороні захисту суспільного інтересу та суспільного блага – професійна таємниця не є абсолютною: нотаріус має розкрити зміст нотаріального запису у кримінальному судочинстві або коли того вимагає норма Закону.

Проте і тут існують винятки, зокрема, у ФРН розголошення відомостей у судовому процесі є допустимим, якщо всі учасники посвідчення звільняють нотаріуса від збереження таємниці. У Литовській Республіці вимоги, що висуваються до нотаріальних бюро, встановлюються Міністром юстиції з урахуванням того, що у приміщеннях нотаріального бюро мають бути створені умови для збереження таємниці нотаріальних дій.

  1. Майте на увазі, що нотаріальна дія не може бути скасована нотаріусом у разі недодержання таємниці її вчинення, однак це не позбавляє особу, права якої порушено, звернутися до суду за захистом.
  2. Тож, реалізація принципу збереження нотаріальної таємниці дає змогу, окрім іншого, проявити практичну дієвість нотаріату як публічно-правового інституту, яка полягає переважно в існуванні незалежного, розвинутого нотаріату, а також у його повноцінному та ефективному функціонуванні.
  3. Як у нотаріуса намагалися відібрати право на заняття діяльністю

Нотариус: кто это и чем занимается, его права и обязанности, виды и стоимость нотариальных услуг

Нотариус — это гарант соблюдения закона. Он помогает обычным гражданам и компаниям проводить сделки безопасно и по закону: например, проверяет документы, заверяет их копии, составляет доверенности. Иногда совершить эти процедуры требует закон, а иногда стороны сами хотят обезопасить себя от возможных конфликтов и судов.

Нотариус отвечает перед клиентами своим имуществом: если он ошибется и клиенту нанесут ущерб, нотариус должен будет возместить его в полном объеме. Рассказываем, чем может быть полезен нотариус и на что обратить внимание в документах, если вы собираетесь пользоваться его услугами.

Читайте также:  Проблемы исполнения мирового соглашения (гражданский процесс)

Чем занимается нотариус

Нотариус помогает компаниям и физлицам совершать законные и безопасные сделки по некоторым документам:

  • договорам займа;
  • договорам купли-продажи;
  • договорам об отчуждении доли в уставном капитале;
  • брачным договорам;
  • соглашениям о разделе общего имущества супругов;
  • алиментным соглашениям;
  • завещаниям.

Рассказываем, как он это делает.

Удостоверяет сделки. Нотариус выясняет наличие права на заключение сделки, смотрит документы, проверяет намерения сторон, удостоверяет доверенности.

Еще нотариус удостоверяет доверенности: они считаются односторонними сделками. Их могут выдавать юридические и физические лица. Например, заверенная доверенность потребуется, если лицо представляет интересы компании в суде.

Оформляет согласия. Согласие — документ, в котором одно лицо позволяет другому лицу совершить какое-либо действие. Оно необходимо, чтобы подтвердить, что ничьи права не ущемляют.

Например, если учредитель ООО хочет зарегистрировать компанию в арендованной квартире, он должен получить согласие от всех ее собственников.

Нотариус поможет составить документ в письменной форме и удостоверит его.

Подтверждает подлинность документов. Нотариус сравнивает документы и подтверждает, что копия соответствует оригиналу. Если нужно подтвердить подлинность подписи, подтверждает, что она сделана указанным лицом в его присутствии.

Выдает свидетельства. Например, о праве собственности или принятии наследства. Свидетельство о принятии наследства может выдать только нотариус по заявлению наследника. А еще он может сам принять меры по охране наследства и управлять им, пока наследники не вступили во владение.

Принимает на депозит деньги и ценные бумаги. Бывают случаи, когда должник не может рассчитаться с кредитором напрямую: например, кредитор умер и пока неизвестно, кто будет кредитором по обязательству. Если передать деньги и ценные бумаги нотариусу, долг будут считать погашенным в день передачи денег.

Принимает на хранение документы, предъявляет чеки к платежу и удостоверяет их неоплату.

Нотариус гарантирует сохранность документов: при передаче составляют опись, которую хранят в двух экземплярах. Иногда документы принимают и без описи, но тогда они должны быть хорошо упакованы.

В этом случае нотариус несет ответственность за сохранность упаковки. На хранение могут принять даже электронный файл.

Какие нотариусы бывают

Нотариус может работать в государственной нотариальной конторе или организовать собственную практику.

Государственный нотариус — это чиновник. Доход от его работы поступает в бюджет государства, а сам нотариус получает фиксированную заработную плату.

В 2020 году все государственные нотариальные конторы закрыли. Такую модель признали неэффективной: государственные нотариусы не могли гарантировать непредвзятость.

Кроме того, содержать государственных нотариусов дорого, а их деятельность в отдаленных регионах не окупалась.

Частный нотариус имеет собственную контору, сам нанимает сотрудников и управляет бюджетом. Источник финансирования нотариуса — деньги, которые он получает за совершение нотариальных действий и дополнительные услуги. При этом все расходы, связанные с нотариальной деятельностью, тоже ложатся на плечи самого нотариуса.

Работа нотариуса не относится к предпринимательству: считается, что он работает не ради выгоды, а ради справедливости. Это значит, что он может нанимать работников без образования ИП или ООО.

Ограничения и ответственность

Нотариус не может быть посредником в заключении договоров. Он ведет деятельность под присягой, поэтому гарантирует законность своих действий.

Вот что входит в обязанности нотариуса:

  • хранить тайну о полученных сведениях;
  • отказывать в совершении нотариального действия, если сделка не соответствует закону;
  • объяснять гражданам и юрлицам их права и обязанности, предупреждать о возможных последствиях их действий.

За нарушения нотариус несет полную имущественную ответственность, поэтому он может застраховать свою деятельность: если докажут, что он причинил вред, ущерб пострадавшему возместит страховая. Если этой суммы не хватит, могут изъять личное имущество нотариуса.

Как собрать документы для обращения к нотариусу

Пакет документов зависит от типа нотариального действия и конкретного случая. Больше всего бумаг предоставляют в случае обращения за выдачей свидетельства о наследстве. О том, какие именно документы нужны, можно узнать на сайте нотариальной конторы.

Як у нотаріуса намагалися відібрати право на заняття діяльністю Пример списка необходимых документов с сайта нотариальной конторы

Закон устанавливает требования к документам, которые предъявляют нотариусу:

  • не должно быть исправлений, помарок и лишних записей, но на деле нотариусы допускают несущественные исправления;
  • суммы и сроки должны быть прописаны словами хотя бы один раз;
  • личные данные нужно прописывать полностью, без сокращений;
  • компании и ИП должны указать полное наименование, местонахождение, адрес, регистрационный номер, а граждане — фамилию, имя, отчество и место жительства;
  • листы должны быть пронумерованы, прошиты, скреплены нотариальной печатью;
  • исправление технических ошибок нужно подтверждать подписью заявителя, нотариуса и печатью с гербом РФ.

Нотариус не будет оказывать услуги, если какое-то из условий не соблюдено.

Что важно запомнить

  1. Печать и подпись нотариуса на документе — свидетельство законности и юридической чистоты сделки или документа.
  2. В случае спора или обращения в суд нотариально заверенный документ поможет гражданину защитить свои права.
  3. Скоро формат работы нотариуса изменится: нотариальные действия разрешат совершать дистанционно.

Розділ 11 НОТАРІАТ В УКРАЇНІ — Страница 2

11.4. Організаційна побудова нотаріату в Україні

Структура нотаріальних органів та організаційні форми нотаріальної діяльності

Відповідно до ст. 1 Закону вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотарі­альною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені дер­жавними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиня­ють уповноважені на це посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, місцевих рад народних депутатів.

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на кон­сульські установи, а в передбачених законом випадках — на дипло­матичні представництва України.

Крім того, посвідчення заповітів і доручень, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, можуть здійснювати посадові особи, зазначені у ст. 40 Закону (головні лікарі лікарень, інших стаціонар­них лікувальних установ, санаторіїв тощо, капітани морських суден, начальники експедицій та ін.).

  • Покладаючи на нотаріальні органи та посадових осіб функції вчинення нотаріальних дій, держава наділяє їх відповідними повно­важеннями.
  • Державні нотаріальні контори
  • Органами, які здійснюють більшість нотаріальних дій, є державні нотаріальні контори, що утворюються в містах і великих населених пунктах.

Державні нотаріальні контори відкриває і ліквідує Міністерство юстиції України.

Штати державних нотаріальних контор затверджу­ють управління юстиції в межах, встановлених для державних нота­ріальних контор щодо штатної чисельності й фонду заробітної пла­ти.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою. Очолює контору завідуючий. Державних нотаріусів і завідуючих признача­ють на посаду і звільняють з неї відповідні управління юстиції.

Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок держав­ного бюджету.

Державні нотаріальні архіви

Діяльність державних нотаріальних архівів регулюється Поло­женням про державний нотаріальний apхiв. Згідно зі ст.

23 Закону державні нотаріальні архіви створюються в обласних центрах, міс­тах Києві, Севастополі та Сімферополі для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання нотаріальних документів, передавання їх у відповідний державний архів, подання методичної та практич­ної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з докумен­тами.

Державний нотаріальний архів є юридичною особою, що має пе­чатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуван­ням. Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, якого при­значає на посаду і звільняє з неї yпpaвління юстиції. Державні нота­ріальні архіви є складовою Національного архівного фонду України.

Основні завдання державного нотаріального архіву:

  • комплектування документами, склад яких передбачений Поло­женням;
  • забезпечення збереження та використання документів, що збе­рігаються;
  • підготовка та своєчасне передавання документів на зберігання до відповідного державного архіву з додержанням правил і ви­мог головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України.

Фондоутворювачами архівів є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів відповід­них місцевих рад і посадові особи, які посвідчують заповіти та дору­чення, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Приватна нотаріальна діяльність

Закон України «Про нотаріат», що був прийнятий у 1993 p., змінив організаційну структуру побудови нотаріату в Україні. Ос­новним прогресивним положенням Закону було створення інститу­ту приватного нотаріату. Це поклало початок нотаріальної рефор­ми, мета якої полягає у створенні нотаріату, адекватного ринковій економіці демократичної держави.

З часу прийняття зазначеного Закону у правовому житті суспіль­ства з'явився новий cyб'єкт нотаріальної діяльності — приватно практикуючий нотаріус.

Приватний нотаріус здійснює діяльність від імені держави, що делегує йому спеціальні повноваження і наділяє його відповідними правами та обов'язками.

Приватний нотаріус не перебуває у штаті державного апарату і організовує свою діяльність самостійно.

Для того щоб стати приватним нотаріусом, необхідно одержати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю і зареєст­рувати приватну нотаріальну діяльність в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 24 Закону приватну нотаріальну діяльність реєстру­ють Головне управління Міністерства юстиції в Автономній Рес­публіці Крим, управління юстиції областей, міст Києва і Севастопо­ля на підставі Положення про порядок реєстрації приватної нотарі­альної діяльності.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності почалася з часу вве­дення в дію Закону України «Про нотаріат» — 1 січня 1994 p. По­свідчення про реєстрацію цієї діяльності видавалися відповідними управліннями юстиції у 15-денний строк з дня надходження заяви від заінтересованої особи. Відмовляти в реєстрації приватної нотаріаль­ної діяльності заборонялося.

Згідно з Указом Президента України «Про врегулювання діяль­ності нотаріату в Україні», який набрав чинності з 1 жовтня 1998 p.

, кількість приватних нотаріусів у межах нотаріального округу виз­начає Міністерство юстиції України залежно від чисельності насе­лення в окрузі на підставі аналізу статистичних даних про діяльність нотаріусів у різних регіонах України.

Якщо Міністерство юстиції України встановило для конкретного нотаріального округу певну кількість приватних нотаріусів (а така кількість або й більше вже за­реєстрована), управління юстиції має право відмовити заінтересо­ваній особі в реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

Читайте также:  Визначення прізвища дитини

У разі позитивного вирішення питання про реєстрацію приват­ної нотаріальної діяльності управління юстиції видає реєстраційне посвідчення. Про видане реєстраційне посвідчення управління юс­тиції повідомляє податкову інспекцію за місцем розміщення робочо­го місця нотаріуса.

У реєстраційному посвідченні приватної нотаріальної діяльності зазначаються прізвище, ім'я, по батькові приватного нотаріуса, те­риторія його діяльності (нотаріальний округ) і адреса розміщення робочого місця.

Нотаріальний округ визначає управління юстиції за заявою но­таріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України.

У містах, що мають районний поділ, округом діяльності но­таріуса є територія відповідного міста, де повинно розміщуватись робоче місце нотаріуса.

Уразі зміни адреси робочого місця нотаріус зобов'язаний у п'ятиденний строк повідомити про це орган юстиції для внесення змін у реєстраційне посвідчення щодо адреси робочого місця, а управління юстиції повідомляє про ці зміни податкову інспекцію.

Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус зобов'язаний у тримісячний строк розпочати нотаріальну діяльність. Якщо він порушить цей строк, за рішенням управління юстиції вида­не йому реєстраційне посвідчення може бути анульоване.

На підставі реєстраційного посвідчення нотаріус виготовляє пе­чатку із зображенням Державного герба України (відповідно до Указу Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріа­ту в України»), зазначенням посади, свого прізвища, імені та по батькові, а також нотаріального округу і відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку.

На відміну від державного приватний нотаріус несе особисту відповідальність за заподіяну шкоду. Шкоду, яку може заподіяти особі приватний нотаріус внаслідок власних незаконних дій або нед­балості, він відшкодовує в повному розмірі.

Згідно зі ст. 28 Закону для забезпечення відшкодування заподія­ної шкоди протягом тримісячного строку, встановленого ст.

24 За­кону, приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страху­вання договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу в розмірі стократ­ної мінімальної заробітної плати.

У разі витрачення коштів на від­шкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов'язаний протягом одного року поповнити страхову заставу до встановлено­го розміру. Розмір заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

Припинення приватної нотаріальної діяльності регулює ст. 30 За­кону. Із припиненням приватної нотаріальної діяльності реєстрацій­не посвідчення приватного нотаріуса анулюється і особа перестає ним бути. У ч. 1 ст. 30 Закону зазначено перелік випадків, коли при­ватна нотаріальна діяльність припиняється. Цей перелік вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню.

Приватна нотаріальна діяльність припиняється в таких випад­ках:

  • за поданням приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;
  • у разі анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріаль­ною діяльністю;
  • коли приватний нотаріус не уклав угоду службового страху­вання або не вніс страхову заставу для забезпечення відшкоду­вання шкоди, що передбачається ст. 28 Закону, або не попов­нив страхову заставу до встановленого розміру;
  • якщо приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов'язків протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції;
  • у разі невідповідності приватного нотаріуса обійманій посаді або виконуваній роботі через стан здоров'я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.

Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, у місячний строк зобов'язаний передати документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, до державного нотаріального архіву.

Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами їхніх обов'язків здійснюється відповідними управліннями юстиції.

Згідно зі ст. 31 Закону за вчинення нотаріальних дій приватні но­таріуси справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або посадовою особою.

З набранням чинності Указу Президента України «Про впоряд­кування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» розмір плати за вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом не може бути менший від розміру ставок державного мита, яке справляється державним нотаріусом за аналогічні нотаріальні дії. Гроші, які при­ватний нотаріус одержує за вчинення нотаріальних дій, є його дохо­дом. Але відповідно до вимог Указу Президента «Про врегулюван­ня діяльності нотаріату в України» діяльність приватного нотаріуса не може бути визнана підприємницькою, що спрямована на одер­жання прибутку.

  1. З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий пода­ток за ставками, встановленими чинним законодавством.
  2. Приватний нотаріус має право відкрити контору, укладати ци­вільно-правові та трудові договори, а також відкривати розрахун­кові та інші рахунки в установах банку.
  3. Організація діяльності посадових осіб виконавчих комітетів місцевих рад щодо вчинення нотаріальних дій

Відповідно до ст. 1 Закону в населених пунктах, де немає нотарі­усів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів (виконкомів) відповідних місцевих рад.

Нотаріальні дії у виконкомах мають право вчиняти безпосеред­ньо голова виконкому, його заступник або секретар.

Таке право ви­никає за наявності рішення виконкому про покладення на одного з них обов'язків вчинення нотаріальних дій. Найчастіше обов'язок вчинення нотаріальних дій покладається на секретаря виконкому.

Посадові особи виконкомів місцевих рад вчиняють нотаріальні дії, реалізуючи такі самі принципи, що й нотаріуси.

  • Консульські установи і дипломатичні представництва
  • Нотаріальні дії за кордоном вчиняють консульські установи, а в передбачених законом випадках — дипломатичні представництва України.
  • У консульських установах нотаріальні дії вчиняють безпосеред­ньо консули, а в дипломатичних представництвах — один з членів дипломатичного персоналу.

Діяльність консульських установ і дипломатичних представництв щодо вчинення нотаріальних дій регулюється гл. XI Консульського статуту України, затвердженого Президентом України 2 квітня 1994 p. Ця діяльність підпорядкована таким самим принципам, що й діяльність нотаріусів.

  1. Повноваження управлінь юстиції щодо організації і контролю за діяльністю нотаріату
  2. Безпосереднє керівництво нотаріальними органами здійснюють Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські управління юстиції.
  3. Управління юстиції створює Міністерство юстиції України, і ці управління підпорядковуються йому.
  4. Одним із завдань управлінь юстиції є організація і матеріально-технічне забезпечення діяльності нотаріату.
  5. Управління юстиції мають право:
  • організовувати і перевіряти діяльність установ нотаріату, вжи­вати заходів щодо поліпшення цієї діяльності;
  • здійснювати контроль за законністю вчинення нотаріальних дій;
  • організовувати роботу з добору кадрів та підвищення кваліфі­кації працівників нотаріальних органів;
  • забезпечувати діяльність кваліфікаційних комісій нотаріату.

Приватна нотаріальна діяльність

Прийнятий в 1993 р. Закон України «Про нотаріат» змінив організаційну структуру побудови нотаріату в Україні. Це поклало початок нотаріальної реформи, метою якої є створення нотаріату, адекватного ринковій економіці демократичної держави.

У правовому житті нашого суспільства з'явився новий суб'єкт — частнопрактикующий нотаріус. І хоча досвід приватної нотаріальної практики в Україні> таки є, питання про правовий статус вільного нотаріуса донедавна не був законодавчо врегульовано, що створювало юридичний пробіл і допускало двояке і вільне тлумачення статусу приватного нотаріуса як підприємця.

Частнопрактикующий нотаріус:

— Здійснює свою діяльність від імені держави, яка делегує приватному нотаріусу спеціальні повноваження, наділяючи його поруч прав і обов'язків;

— Не полягає в штаті державного апарату, а організовує свою діяльність самостійно: орендує або придбаває приміщення, наймає і оплачує працю співробітників, оргтехніку та інше обладнання.

Не отримуючи заробітної плати з бюджету, частнопрактикующий нотаріус за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Така організація діяльності приватного нотаріуса за своїми зовнішніми ознаками має багато спільного з підприємницькою діяльністю.

Однак ні за яких умов вона не може бути визнана підприємницької, спрямованої на отримання прибутку.

Указ Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23 серпня 1998 (далі — Указ) закріпив це положення законодавчо, що представляється абсолютно обгрунтованим з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону документи, оформлені державними і частнопрактикующими нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Це свідчить про те, що з юридичного характеру, по суті діяльність приватного нотаріуса нічим не відрізняється від діяльності державного нотаріуса.

Вчинення нотаріальних дій — це особливий вид діяльності, яка є правозастосовчої, юрисдикційної за своїм характером, незалежно від її суб'єктного складу.

Поділ нотаріусів на два види обумовлено не характером їх обов'язків, а особливостями внутрішньої організації і фінансового забезпечення нотаріальної діяльності. В іншому випадку документи, засвідчені державним нотаріусом, володіли б перевагами по відношенню до документів, посвідчених частнопрактикующим нотаріусом, і в існуванні вільного нотаріату не було б ніякого сенсу.

Сутність нотаріальної діяльності полягає в тому, щоб забезпечити реальність придбаних цивільних прав, їх закріплення у встановленій юридичній формі, засвідчити факти, пов'язані з виникненням різних цивільних правовідносин.

Отже, метою нотаріальної діяльності є додання офіційної сили юридичним правам, документам і діям, тобто підтвердження їх безспірності від імені держави, ніж попереджається їх можливе порушення надалі.

Це свідчить про публічно-правову природу нотаріату як органу безперечною цивільної юрисдикції.

Читайте также:  The departure of the child abroad without the consent of the parent

При вчиненні нотаріальних дій і державні, і частнопрактикующие нотаріуси в рівній мірі реалізують такі функції нотаріальної діяльності, як забезпечення безспірності і доказової сили документів, законності здійснюваних актів, сприяння громадянам та юридичним особам у здійсненні своїх прав і законних: інтересів.

Аналіз сутності нотаріальної діяльності як правової форми, її юридично-владного характеру, завдань і функцій нотаріату приводить до висновку, що нотаріат приватним бути не може. Він завжди орган публічний.

Термін «приватний» відноситься не до нотаріату, а до організаційних форм діяльності нотаріуса.

Суть нотаріальної діяльності, здійснюваної частнопрактикующим нотаріусом, не змінюється — вона залишається юрисдикційної.

Існує думка, що введення приватного нотаріату усунуло монополію держави на нотаріальну діяльність. Говорити про це неправомірно, оскільки нотаріальні дії завжди вчиняються від імені держави і носять державно-публічний характер.

Тільки цим забезпечується виконання нотаріальних функцій, і лише це є гарантом доказової сили нотаріальних документів.

Для того щоб акти приватного нотаріуса мали силу офіційних, держава повинна за нього «поручитися», тобто наділити його повноваженнями.

Нотаріус, на відміну від підприємця, не вправі вибирати на свій розсуд суб'єкта, з коюрим він вступить у правовідносини, відмовити у вчиненні нотаріальної дії можна тільки у випадках, передбачених у ст. 49 Закону. Відмова з яких-небудь інших підстав є незаконним і може бути оскаржена в судовому порядку.

Здійснюючи свою діяльність, нотаріус повинен бути неупереджений і незалежний, надаючи в рівній мірі правову допомогу всім особам звернулися в нього. Саме тому Закони України

3. Cвідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю та підстави його анулювання

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення
Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Відмову
у видачі свідоцтва може бути оскаржено
до суду в місячний строк з дня її
одержання. За видачу свідоцтва вноситься
плата.

Після
проходження стажування особи, які мають
намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною
діяльністю, допускаються Вищою
кваліфікаційною комісією нотаріату до його складання на підставі подання відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах
Києві та Севастополі.

На
підставі результатів складеного іспиту
Вища кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про видачу (або відмову у видачі) Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття
нотаріальною діяльністю.

Особи, які не
склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його повторного складання не раніш як через рік за поданням відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в
Автономній Республіці Крим, головних
управлінь юстиції в областях, містах
Києві та Севастополі.

Особи, які не склали повторний та наступні кваліфікаційні
іспити, можуть бутидопущені до складання нового кваліфікаційного іспиту після проходження додаткового стажування
відповідно до вимог цього Закону.

Особа,
приватна нотаріальна діяльність якої
не здійснювалася протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю і яка не працювала нотаріусом,
консультантом державної нотаріальної контори чи помічником (консультантом) приватного нотаріуса, не була посадовою
особою, яка здійснює керівництво та
контроль за діяльністю нотаріату, до
подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності повинна
підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому
Міністерством юстиції України.

Свідоцтво
про право на заняття нотаріальною
діяльністю може бути видане тільки
громадянинові України, який має вищу
юридичну освіту, пройшов стажування та
склав кваліфікаційний іспит.Анулювання
свідоцтва щодо як державних, так і
приватних нотаріусів вирішується
Міністерством юстиції України.

Свідоцтво
про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано
Міністерством юстиції України:1) з
власної ініціативи нотаріуса;2) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: а) втрати громадянства України або
виїзду за межі України напостійне
проживання;б) винесення щодо нотаріуса
обвинувального вироку суду, який набрав
чинності;в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових
заходів медичного характеру, що набрала
законної сили г) винесення постанови про припинення кримінальної справи
щодо нотаріуса з нереабілітуючих
підстав;д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження
дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її
недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;е) неодноразового
порушення нотаріусом чинного законодавства
при вчиненні нотаріальних дій або
грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян;є)
невідповідності нотаріуса займаній
посаді внаслідок стану здоров'я, що
перешкоджає нотаріальній діяльності;ж)
порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною другою статті 3(Нотаріус не
може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути
засновникомадвокатських об'єднань,
перебувати на державній службі або на
службі в органах місцевого самоврядування,
перебувати у штаті інших юридичних
осіб, входити самостійно, через
представника або підставних осіб до складу правління чи інших

виконавчих органів господарських організацій,
кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої,
у вільний від роботи час.

), частиною
першою статті 8(Нотаріальна таємниця)
та статтею 9 цього Закону(Нотаріус та посадова особа органу місцевого
самоврядування, які вчиняють нотаріальні
дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії
на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і
від імені свого чоловіка чи своєї
дружини, його (її) та своїх родичів
(батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним
нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи
органу місцевого самоврядування не
вправі вчиняти нотаріальні дії також
на ім'я і від імені даного виконавчого
комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій
іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому
комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.
Посадові особи, перелічені у статті 40
цього Закону, не вправі посвідчувати
заповіти та доручення на своє ім'я і від
свого імені, на ім'я і від імені свого
чоловіка або своєї дружини, його (її) та
своїх родичів (батьків, дітей, онуків,
діда, баби, братів, сестер).)).;з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства
при вчиненні ним нотаріальної дії; и)
знищення нотаріусом або з його вини
архіву нотаріуса або окремих документів.

5-ОБОВЯЗКИ
НОТАРІУСА

Обов'язки
нотаріуса є реалізацією принципу
сприяння фізичним та юридичним особам
у здійсненні їхніх прав і захисті
законних інтересів.Вчиняючи нотаріальні
дії, нотаріус повинен додержуватися
норм Закону України «Про нотаріат»,
а також норм матеріального права.

Свої
обов'язки нотаріус повинен також
виконувати відповідно до присяги, а
значить, за вимогами людської моралі
добросовісно ставитися до своєї
роботи.Нотаріус зобов'язаний сприяти
заінтересованим особам у здійсненні
їхніх прав і захисті законних інтересів.

Під час бесіди він має: встановити
взаємовідносини між заінтересованими
особами та мету, яку вони переслідують,
вчиняючи нотаріальну дію; перевірити
документи щодо їх достовірності,
допустимості й належності; правильно
визначити норму матеріального права,
яка регулює відносини між цими особами,
і в разі необхідності роз'яснити її
заінтересованим особам.Обов'язком
нотаріуса є роз'яснення учасникам
нотаріального провадження їхніх прав
та обов'язків, що випливають із вчинюваної
дії, щоби прояснити взаємовідносини
заінтересованих осіб, запобігти можливим
в майбутньому спорам і несподіваним
ситуаціям. Крім того, нотаріус зобов'язаний
роз'яснити заінтересованим особам їхнє
право на вільне волевиявлення під час
вчинення нотаріальної дії, право
відмовитися від її вчинення, поки вони
ще не підписали документа.

На
зміст нотаріальної дії часто може
впливати юридична необізнаність,
помилкова оцінка конкретної правової
ситуації, непередбаченість заінтересованих
осіб та інші обставини. Тому дуже
важливого значення набуває обов'язок
нотаріуса попереджати про наслідки
вчинюваних нотаріальних дій, щоб саме
ці обставини не могли бути використані
їм на шкоду.

Цей обов'язок нотаріуса
вельми сприяє запобіганню правопорушенням
і реальному захистові суб'єктивних прав
громадян та організацій.Обов'язок
зберігати таємницю вчинення нотаріальних
дій лежить в основі діяльності й запобігає
можливості настання несприятливих
наслідків у разі розголошення таємниці.
Особливо це стосується посвідчення
заповітів.

Ссылка на основную публикацию