Як відсудити спадщину (визнання заповіту недійсним та інші підстави)

Якщо після смерті близької людини Ви дізналися, що вона заповіла своє майно іншій особі, і це рішення спадкодавця є дивним, то в першу чергу, переконайтесь, що таке рішення було законним. Для цього зверніться до адвоката, який проаналізує ситуацію та допоможе вирішити її в судовому порядку.

  • Нажаль, дуже часто зустрічаються випадки, коли нечесні, недобросовісні громадяни, які бажають швидко та без зусиль одержати майно для свого збагачення, одурюють людей похилого віку, незаконними схемами змушують людей складати заповіти а свою користь, тим самим позбавляючи законних спадкоємців їх права на спадок.
  • Не слід опускати руки, звертайтесь до адвокатів по спадковим справам для захисту своїх прав в суді.
  • Визнати заповіт недійсним можливо лише через суд, подавши позовну заяву до районного суду за місцем відкриття спадщини (смерті заповідача).
  • Заповіт – це розпорядження, зроблена на випадок смерті, яке укладається у передбаченій законом формі, містить призначення спадкоємця.
  • Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.
  • Користуйтесь консультацією: Спадщина та заповіт: практичні питання
  • Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом.
  • Такими особами можуть бути:
  • спадкоємці з обов’язковою часткою у відповідності до вимог ст. 1241 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно, спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),
  • особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.

При визнанні заповіту недійсним, перш за все необхідно встановити, чи було включено до заповіту обов’язкову частку у спадщині.

Так, відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкоємця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Заповідач не має право усунути від спадкування осіб, які претендують на обов’язкову частку у спадщині, шляхом вказівки про позбавлення їх права на спадщину.

При цьому слід врахувати, що розмір обов’язкової частки може бути зменшений в судовому порядку з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Такими обставинами можуть бути: неприязні стосунки між спадкоємцем та спадкодавцем, погане поводження із спадкодавцем, не надання потрібної спадкодавцю допомоги через похилий вік, тяжку хворобу, каліцтво тощо. Такий «обов’язковий» спадкоємець може бути взагалі усунутий від спадкування судом на підставі ч. ч. 5,6 ст. 1224 ЦК України.

Підставами визнання недійсним заповіту є:

1). Складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою.

2). Складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення.

3) При складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

  1. Розглянемо окремо кожну з підстав визнання заповіту недійсним.
  2. Пользуйтесь консультацией: Как не остаться без права на обязательную долю в наследстве: шпаргалка
  3. Заповіт є нікчемним (недійсність встановлена законом) у разі складання його особою, яка не мала такого права.

Так, відповідно до ст. 1234 ЦК України право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках – шістнадцяти років.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт може бути визнаний недійсним у разі недодержання в момент його складання вимог щодо оформлення та посвідчення.

Вимоги до форми заповіту визначені ст. 1247 ЦК України, відповідно до якої заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем, має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. При цьому, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.

Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім’я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Як відсудити спадщину (визнання заповіту недійсним та інші підстави)

Заповіт завіряється у нотаріуса.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пользуйтесь консультацией: Как правильно принять наследство: доли, права, обязанности, документы, сроки

Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ задовольняючи касаційну скаргу і направляючи справу на новий розгляд зазначив наступне:

«… Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначав про те, що його батько не мав ніяких фізичних вад і міг самостійно підписувати будь-які документи, крім того, за життя мав намір залишити спірну квартиру саме йому.

На підтвердження таких своїх доводів ОСОБА_3 надав суду медичну картку та медичний висновок від 6 квітня 2011 року, відповідно до яких у ОСОБА_5 були відсутні вади, пов’язані з відсутністю кінцівок, вади зору, слуху чи порушення мови.

Також позивачем було надано суду повідомлення Яворівської центральної районної лікарні Львівської області від 6 листопада 2012 року № 1096 та Новояворівської лікарні Яворівського району Львівської області від 13 листопада 2012 року № 995, з яких убачається, що ОСОБА_5 у грудні 2009 року та протягом січня-квітня 2010 року до вказаних лікарень за медичною допомогою з переломом чи вивихом руки не звертався.

…У порушення ст. ст.

10, 57, 60, 212-214 ЦПК України суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили доводів та заперечень сторін, якими доказами вони підтверджуються; не встановили усіх фактичних обставин справи, що мають визначальне значення для правильного вирішення справи, не роз’яснили сторонам їх право на звернення до суду з клопотанням щодо проведення відповідної судової експертизи в порядку ст. 143 ЦПК України, унаслідок чого взагалі не сприяли з’ясуванню дійсного стану здоров’я заповідача ОСОБА_5 та його здатності власноручно здійснювати підпис на документах, а відтак — дійшли передчасних висновків щодо наявності та відсутності правових підстав для задоволення позову.

…Крім того, суди не дали оцінки копії витягу з реєстру нотаріальних дій, яка міститься в матеріалах справи, зокрема тому, що в реєстрі не зазначено дату вчинення відповідної нотаріальної дії….».

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, тобто заповіт складено особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Так, згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Читайте также:  Заборгованість по аліментам (розрахунок боргу, зразок заяви)

Так, на практиці Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справі № 6-15375св14 задовольняючи касаційну скаргу встановив наступне:

«…Відповідно до заповіту від 03 вересня 2012 року ОСОБА_8 заповів ОСОБА_7 все своє майно…… Згідно з висновком експерта судово-почеркознавчої експертизи від 04 листопада 2013 року № 1038, встановлено, що рукописний текст наступного змісту «Мною громадянином ОСОБА_8 текст заповіту прочитано и власноруч підписано» в заповіті від 03 вересня 2012 року ОСОБА_8, посвідченому секретарем Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області та зареєстрованому в реєстрі за № 76, виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою. Даний рукописний текст, виконаний під впливом штучних збиваючих факторів — намагання виконавця викривити свій почерк шляхом імітації (не виключаючи деякого наслідування) почерку особи похилого віку або хворої людини. Вирішити питання про те, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_8 в заповіті від 03 вересня 2012 року, не було можливим, у зв’язку з тим, що підпис виконаний під впливом збиваючих факторів…

Користуйтесь консультацією: Податки, які необхідно сплачуються при отриманні спадщини та подарунку

…Законодавець у ст. 205 ЦК України розмежовує форму правочину та способи волевиявлення. Системне тлумачення змісту вказаної норми дозволяє вести мову про те, що спосіб волевиявлення є родовим поняттям, яке включає в себе форму правочину. Волевиявлення учасника(-ів) правочину може виражатися: а) усно; б) письмово; в) у певних діях; г) у мовчанні.

…Правочини можуть вчинятися в усній або письмовій формі ( ч. 1 ст. 205 ЦК України).

…. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є обов’язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі.

Наявність підпису підтверджує наміри учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Унаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або уповноваженими особами власноручно.

…Відповідно до ч. 2 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу.

…Частиною 4 ст. 207 ЦК України передбачено, що якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

…Таким чином, суд першої інстанції з урахуванням встановлених у справах обставин та досліджених доказів у їх сукупності дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що оскільки напис в оспорюваному позивачем заповіті здійснено не заповідачем, а іншою особою, нотаріус ніяких дій, передбачених ч. 4 ст. 207 ЦК України, не вчинив, будь-які застереження в заповіті відсутні, волевиявлення ОСОБА_8 на час складання зазначеного заповіту не було вільним….».

В таких судових спорах про визнання недійсним заповіту, складеного особою під впливом фізичного або психічного насильства, для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, суд в порядку норм ст. 145 обов’язково призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

  • Однак, при цьому необхідно розуміти, що така експертиза призначається судом за обґрунтованим клопотанням сторони, яке обов’язково повинно бути в письмовому вигляді.
  • Автор консультації: адвокат Лисенко Ганна
  • Аналізуйте судовий акт: Заповіт визнається недійсним тільки у випадку, коли заповідач при складанні заповіту абсолютно неспроможний усвідомлювати значення своїх дій та не може керувати ними (Постанова ВСУ від 29 лютого 2012р.)

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Юридична література Допомога Заробітчанину на Чужині

Визнання заповіту недійсним Київ — чи можна оскаржити заповіт, договір дарування

Заповіт є документом, у якому викладена воля фізичної особи щодо її майна. За допомогою заповіту особа вправі передати все своє майно або його частину, кому захоче.

Оскарження заповіту на квартиру

Оскарження заповіту на квартиру в Україні – один із найтрудомістких та серйозних процесів. Пов'язано це з тим, що в подібній справі вирішується питання про вселення або виселення з конкретного житла.

Найчастіше, подібні судові розгляди ще більше затягуються у часі за рахунок попередніх мешканців, які проживають у квартирі чи будинку, і які не хочуть втратити права на житлову площу та з'їжджати.

Значно ускладнити процес оскарження може й наявність малолітніх дітей, чиї права також порушуються у випадку переселення або виселення.

Чи можна оскаржити заповіт після смерті заповідача? У випадку якщо хто-небудь із родичів не згодний з документом, який покійний залишив після себе або вважає, що померлий склав його, будучи не при здоровому глузді, тоді через суд можна оскаржити такий заповіт. Після того, як суд винесе рішення про недійсність документа з тих чи інших причин, тоді заповіт і не набуде чинності.

Визнання заповіту недійсним

Здійснюється визнання заповіту недійсним тільки через суд і варто помітити, що це не менш складна процедура, ніж оскарження, тому без досвідченого адвоката у такій справі не обійтися ніяк.

Суд, перш ніж винести рішення про недійсність заповіту, повинен з'ясувати такі обставини:

1. По-перше, це наявність заповіту та документи, які свідчать про смерть заповідача. Тому, до позовної заяви, необхідно додати ксерокопію свідоцтва та заповіту.

2. По-друге, суд повинен вивчити наявну інформацію про позивача та відповідача. Це потрібно, для того щоб визначити факт одержання спадщини, якби вона здійснювалася в порядку закону.

3. По-третє, проводиться перегляд заповіту. Як відомо, заповіт – це одностороння угода, яка відображає бажання лише однієї сторони (заповідача). Але, на жаль, до будь-якої угоди пред'являються свої вимоги, які необхідно врахувати, перш ніж її складати. До таких вимог відносяться:

Саме ці елементи й перевіряються судом. Якщо один з даних елементів не відповідає українському законодавству, тоді суд вправі ухвалити рішення щодо того, що заповіт є недійсним.

Оскаржити договір дарування

Договір дарування (дарча) – це один із найнадійніших документів, але все-таки є можливість її оскаржити. А оскаржити договір дарування можна у таких випадках:

Оскаржити спадщину, передану по дарчій, включаючи будь-яке нерухоме майно – не зовсім легке завдання, тому що кожен з перерахованих вище факторів ще потрібно довести у суді. Підвищити свої шанси на виграш справи у такому випадку, можна тільки з підтримкою досвідчених юридичних фахівців.

Усі випадки із оскарженням заповіту або визнанням його недійсним – індивідуальні. У кожній справі присутні свої тонкощі та нюанси. Тому, якщо ви не впевнені, що розберетеся у цій справі самі, можете звернутися по допомогу до наших юристів.

Читайте также:  Порядок стягнення аліментів в суді (позовна заява)

Про визнання заповіту недійсним

Справа
№22Ц-2110/2008р.                                                Головуючий у 1
інстанції Кабанячий В.А.

Категорія
01,37                                                                  
Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

  • УХВАЛА
  • ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
  • 04 липня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних
    справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого    Приходька К.П.,        

суддів               Даценко Л.М., Коцюрби Л.П., 

при секретарі   Колесник Н.І.,

  1. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві
    цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Переяслав —
    Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2008 року у
    цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання
    заповіту від 23 лютого 2007 року недійсним,    
  2. встановила:
  3. у листопаді 2007 року позивачка звернувся до суду з позовом
    обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, ІНФОРМАЦІЯ_1померла ОСОБА_4, її тітка. 
  4. Позивачка є спадкоємцем п'ятої черги за законом, оскільки
    спадкоємці попередньої черги відсутні.

26 листопада 2007 року вона звернулася до нотаріальної
контори з заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_4.,
і дізналася, що також із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4.

,
звернулася і відповідачка ОСОБА_1, на підставі заповіту від 23 лютого 2007 року
посвідченому секретарем Великокаратульської сільської ради, Переяслав —
Хмельницького району згідно якого померла ОСОБА_4.

, заповіла усе своє майно
відповідачці ОСОБА_1  

Позивачка вважає, що під час підписання заповіту
волевиявлення ОСОБА_4. не було вільним і не відповідало її волі оскільки
остання тривалий час хворіла, в момент укладення правочину не могла розуміти
значення своїх дій та керувати ними.

Позивачка просила суд визнати заповіт від 23 лютого 2007
року за яким ОСОБА_4., заповіла усе своє майно відповідачці ОСОБА_1,
недійсним. 

  • Рішенням суду від 25 березня 2008 року позовна заява
    задоволена, визнаний недійсним заповіт від імені ОСОБА_4, посвідчений
    секретарем  Великокаратульської сільської ради 23 лютого 2007 року реєстр №39,
    на користь ОСОБА_1.
  • Відповідачкою ОСОБА_1 подана апеляційна скарга на рішення
    суду в якій вона просить рішення суду скасувати і направити справу на новий
    розгляд до суду першої інстанції посилаючись на те, що рішення суду
    постановлене на неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм
    матеріального та процесуального права, крім того суд вирішив питання про права
    та обов'язки осіб, які не брали участі у справі. 
  • Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає
    задоволенню з таких підстав.
  • Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1померла ОСОБА_4, тітка
    позивачки. 
  • Позивачка є спадкоємцем п'ятої черги за законом, оскільки
    спадкоємці попередньої черги відсутні.
  • 26 листопада 2007 року позивачка звернулася до нотаріальної
    контори з заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_4.

26 листопада 2007 року  із заявою про прийняття спадщини
після смерті ОСОБА_4., звернулася і відповідачка ОСОБА_1 на підставі заповіту
від 23 лютого 2007 року посвідченому секретарем Великокаратульської сільської
ради, Переяслав — Хмельницького району згідно якого померла ОСОБА_4., заповіла
усе своє майно відповідачці ОСОБА_1  

17 грудня 2007 року, за клопотанням позивачки, була
призначена судово-психіатрична експертиза.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 18
лютого 2008 року за №25 проведеного КОСПНМО ступінь вираженості психічних
розладів була така, що ОСОБА_4. під час складання і підписання заповіту 23
лютого 2007 року усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не
могла.      

У відповідності з вимогами ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом
заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що
волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. 

Суд першої інстанції з врахуванням обставин справи, пояснень
сторін та свідків, на підставі зібраних доказів, проведеної експертизи
правильно дійшов до висновку про визнання заповіту від 23 лютого 2007 року
недійсним оскільки волевиявлення заповідача ОСОБА_4. не було вільним і не
відповідало її волі. 

Посилання апелянта на ті обставини, що суд першої інстанції
не призначив повторну судово-психіатричну експертизу та не притягнув до участі
в якості третьої особи Великокаратульську сільську раду не можуть буди прийняті
до уваги виходячи із наступного.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.150 ЦПК України якщо висновок
експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам
справи або викликає сумнів в його правильності, судом може бути призначена
повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Апелянтом не наведено доказів того, що проведена по справі
експертиза від 18 лютого 2008 року є необґрунтованою або такою, що суперечить
іншим матеріалам справи або викликає сумнів в її правильності. 

Суд не вирішував питання про права та обов'язки
Великокаратульської  сільської ради і тому притягувати вказану сільську раду до
участі у розгляді справи не має підстав. 

Посилання скаржниці на те, що рішення суду постановлене на
неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та
процесуального права, крім того суд вирішив питання про права та обов'язки
осіб, які не брали участі у справі не приймаються судом до уваги оскільки не
ґрунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги не
спростовують висновків суду. 

Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його
скасування не має.  

На підставі наведеного, керуючись:
ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія,

  1. ухвалила:
  2. апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Переяслав —
    Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2008 року
    відхилити, рішення залишити без змін.   
  3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
    може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом
    двох місяців.  

Про визнання заповіту недійсним

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
У Х В А Л А
24.01.2007

(Витяг)
У червні 2004 р. О. звернулася до суду з позовом до Г., треті

особи: друга Львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Б. та Ю. про визнання заповіту недійсним.

Зазначала, що після смерті 17 грудня 2003 р. її бабусі Е.,

яка була матір'ю відповідачки Г., залишилось спадкове майно у вигляді квартири у м. Львові.

  • Е., яка тяжко хворіла, двічі складала заповіт щодо цієї
  • Про цей заповіт було відомо всій родині, він перебував на
  • Однак 25 травня 2004 р. від нотаріуса їй стало відомо, що
  • Вважаючи, що останній заповіт суперечить дійсному
  • Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від
  • Ухвалою апеляційного суду Львівської області від
  • У касаційної скарги Г. посилалася на неправильне застосування
  • Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та
  • Підчас розгляду справи судами були встановлені такі

квартири. Спочатку заповіла квартиру в рівних частках їй та відповідачці Г., а 16 вересня 2003 р. за наполяганнями відповідачки Е.

змінила заповіт та уклала новий, за яким 1/2 частину квартири мала успадкувати Г., 2/5 частини — вона, позивачка, і 1/10 частину — Ю. видному місці як за життя Е., так і під час поховання й поминальних днів. Цей заповіт не викликав ні у кого заперечень. існує заповіт Е., складений 2 грудня 2003 р.

, тобто за два тижні до смерті бабусі, та посвідчений приватним нотаріусом. Згідно з цим заповітом квартиру залишено у спадок лише Г. волевиявленню Е., яка вчинила його в час загострення хвороби під впливом Г. та в час, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, позивачка просила суд визнати його недійсним. 4 березня 2005 р.

Читайте также:  Строк позовної давності при стягненні аліментів

позов задоволено. 30 травня 2005 р. рішення суду першої інстанції змінено: виключено з мотивувальної та резолютивної частини рішення місцевого суду посилання на «відновлення чинності заповіту Е. від 16 вересня 2003 р.», а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим порушила питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. перевіривши матеріали справи, колегія суддів визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах. обставини.

Е. за життя була власницею квартири у м. Львові.

30 серпня 2003 р. Е. склала заповіт, відповідно до якого її квартира переходила у спадщину в рівних частках онуці О. та дочці Г.

16 вересня 2003 р. Е. склала новий заповіт, за яким 1/2

частину квартири мала успадкувати Г., 2/5 частини — О. і 1/10 частину — онук О.

2 грудня 2003 р. Е. склала третій заповіт, відповідно до

якого спірну квартиру після її смерті мала успадкувати Г. Для посвідчення цього заповіту відповідачкою до Е. було запрошено приватного нотаріуса за місцем проживання спадкодавця.

17 грудня 2003 р. Е. померла.

Задовольняючи позов, місцевий суд керувався тим, що спірний заповіт не відображав дійсної волі Е., був складений за наполяганням відповідачки Г. та з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення.

Погодився з цим й апеляційний суд.

Проте такі висновки судів є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ст. 202 ЦПК 1963 р. ( 1502-06 ), яка діяла на час розгляду справи, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтовуючи висновок про наявність підстав для визнання

заповіту недійсним, суд першої інстанції керувався положеннями

ст. 48 ЦК 1963 р. ( 1501-06 ), що діяв на час виникнення спірних

правовідносин.

Проте у разі визнання угоди недійсною на цих підставах суд

мав у рішенні послатися на закон чи нормативний акт, вимогам якого заповіт не відповідав.

Висновок місцевого суду про те, що спірний заповіт не

відображає дійсної волі спадкодавця не є підставою для задоволення

позову на підставах ст. 48 ЦК 1963 р. ( 1501-06 ), оскільки угоди,

що суперечать волі однієї із сторін, можуть бути визнані недійсними на інших підставах, передбачених статтями 56, 57 ЦК 1963 р.

  1. У рішенні місцевого суду таких підстав не наведено, а
  2. Апеляційний судна зазначені порушення процесуального закону
  3. За таких обставин з урахуванням того, що суд касаційної

посилання на порушення таємниці заповіту само по собі не може бути підставою для визнання заповіту недійсним, якщо він складений відповідно до волевиявлення спадкодавця. уваги не звернув. інстанції згідно зі ст. 335 ЦПК ( 1618-15 ) не може встановлювати обставини, що не були встановлені судами чи відкинуті ними, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

  • Керуючись статтями 336, 338 ЦПК ( 1618-15 ), колегія суддів
  • Рішення Залізничного районного суду м. Львова від
  • «Цивільне судочинство.

Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Г. задовольнила. 4 березня 2005 р. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2005 р. скасувала, а справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції. Судова практика у цивільних справах», N 1, 2007 р.

Підстави визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним: рішення ВС

18:30, 26 декабря 2019

Спадкоємець за заповітом є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №414/811/17 та встановив, коли свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що після смерті матері у особи_1  відкрилася спадщина, та рідний брат не повідомив особу_1 про те, що їхня померла мати склала на ім’я позивача заповіт. Внаслідок чого ним було пропущено строк вступу у спадщину. Особа_1 вирішив звернувся до суду із позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивачу було надано додатковий строк для прийняття спадщини. Проте за час судового розгляду особа_2 оформив на себе право на спадщину за законом та отримав свідоцтво про право на спадщину у приватного нотаріуса.

  • Особа_1 просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім’я особи_2.
  • Кремінський районний суд Луганської області й Апеляційний суд Луганської області позовні вимоги особи_1 задовольнили повністю.
  • Але особа_2, не погоджуючися з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу.

Висновок ВС

Верховний Суд зазначив, що порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. 

Також ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1316/2227/11 зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України як підставу визнання свідоцтва недійсним прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво.

Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування — утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо.

Судді ВС зазначили, що в даному випадку судами правильно встановлено порушення спадкових прав позивача видачею відповідачу свідоцтв про право на спадщину за законом, оскільки, згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

  1. Таким чином, аналіз наведеного дає змогу дійти висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтв про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб (а в даному випадку такою особою є позивач  особа_1 — як спадкоємець за заповітом) є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.
  2. З огляду на вищевказане, колегія суддів залишила касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції — без змін.
  3. Також ми писали, яким чином вносяться зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Ссылка на основную публикацию