Як вручатимуть повістку до суду?

Як вручатимуть повістку до суду?

Нові правила уряду передбачають, що поштар повинен вручити особисто рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» громадянину, що має з’явитися в суд. Якщо адресата немає вдома, повістку можуть віддати дорослому, що живе з ним. Якщо ж за визначеною адресою нікого немає вдома, поштар повідомляє про повістку телефоном або залишає повідомлення у скриньці.

Якщо через три дні повістку не забрали, поштар робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» і повертає її до суду. У такому випадку суд може продовжити розгляд справи за відсутності сторони, яку викликали, оскільки вважається, що судове повідомлення вручене їм належним чином.

Для компаній, організацій, будь-яких юридичних осіб повістку вручають «уповановаженій на отримання пошти» особі, що повинна підписатися. І так само повертаються до суду, якщо листа ніхто не забрав чи зв’язатись з адресатом не вдалося, або якщо той не хоче підписати відмову від отримання.

«Належне» повідомлення

Суд може розглядати справу лише за присутності двох сторін спору, які повинні бути «належно» повідомлені про дату та час засідання. У випадку залучення до процесу інших осіб, їх також повинні повідомити.

До прикладу, у кримінальній справі слідчий суддя може викликати людину на засідання, надіславши їй повістку поштою, електронною поштою чи факсом.

Хоча і передбачено, що можна викликати її і по телефону, але цей спосіб використовується на практиці, якщо особу вже викликали раніше (зазвичай, паралельно з надсиланням повістки) і в неї немає підозри, що повістку направив орган, який не має такого права.

Тобто повістка про виклик має бути вручена працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором. У приміщенні суду повістку може вручити секретар судового засідання.

Якщо на виклик суду людина не прийде на засідання, її можуть оштрафувати (підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, цивільного відповідача, представника юридичної особи можуть оштрафувати на суму від 525,5 до 1051 грн.

– якщо викликає слідчий, прокурор; від 1051 до 4204 грн. – якщо викликає слідчий суддя і суд) або примусово привести до суду.

Правда, це лише якщо підтверджений факт того, що вона отримала повістку, тобто є підпис отримувача, відеозапис вручення повістки тощо.

А отже, якщо суддя не впевнений, чи належно повідомлений хтось з учасників (або не має цьому документального підтвердження), він зобов’язаний перенести розгляд справи. Зважаючи на завантаженість суддів, справу можуть розглядати роками.

Як вручатимуть повістку до суду? Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Іван Міщенко.

«Особа повинна мати вибір – брати участь у судовому засіданні або не скористатись своїми процесуальними правами, однак суд має забезпечити її (або її представника) такою можливістю. На жаль, через технічні проблеми із врученням судових повісток (ухвал) страждає і якість правосуддя, і швидкість», — каже суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Іван Міщенко.

«У випадку невручення судової повістки (ухвали) досить часто «Укрпошта» зазначає причину такого невручення «за закінченням терміну зберігання», що не дає можливості суду пересвідчитись – була вручена повістка (або її хоча б спробували вручити) чи ні? Судова практика вже не раз висловлювалась з приводу того, що таку причину слід розцінювати як неналежне повідомлення і необхідно ще раз повідомляти сторону. Ще гірше у випадках, коли «Укрпошта» зазначає – «інші причини невручення». Неодноразово Верховний Суд направляв на адресу «Укрпошти» окремі ухвали, звертаючи увагу на цю проблему, та навіть частково були змінені Правила надання послуг поштового зв’язку щодо судових повісток», — зазначив суддя, додавши, що навіть після цього ситуація не змінилась.

Не за правилами

Проблеми у роботі «Укрпошти» щодо вручення повісток впливає на розгляд справ, і це підтвердив, зокрема, Верховний Суд. Так, 23 січня цього року суд прийняв ухвалу у справі стосовно поділу спільного майна подружжя. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, у зв’язку з неналежним повідомленням відповідача у справі.

  • Листи повертались до суду із відміткою «за закінченням встановленому строку зберігання».
  • Верховний Суд, у свою чергу, підтвердив, що існує проблема у повідомленні учасників процесу зі сторони «Укрпошти», а також констатував, що законодавство не передбачає відмітки «за закінченням встановленого строку зберігання» як причини невручення судового повідомлення.
  • «Подібна відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особа, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання», — йдеться в рішенні.

Як вручатимуть повістку до суду?

Суд зобов’язав «Укрпошту» повертати судові повістки за правилами: рекомендованими листами, зазначаючи причини їх невручення.

LB.ua надіслав запит до «Укрпошти», аби отримати інформацію, як зміни правил вручення повісток реалізуються на практиці. Втім, на момент публікації тексту відповіді не отримав.

Затягування справ і підробні повістки

Адвокат Віталій Колесников вважає, що порушення поштою правил вручення судових повісток вигідно тим, хто зацікавлений у тривалому розгляді спору.

«Пошта має вручити судову повістку під розпис. У поштове повідомлення вноситься відмітка, коли особа відмовилась отримати лист або відсутня за адресою. Якщо пошта не зазначила причини невручення або повернула лист «у зв’язку із закінченням строку зберігання», суд відкладає розгляд.

Такі порушення повторюються, і судді не можуть почати слухати справу. Не викликає здивування «замороження справ» на шість і більше місяців. Якщо учасники справи проживають у різних населених пунктах, розгляд може тривати ще довше.

Порушення поштою порядку вручення повісток радісно сприймають лише недобросовісні сторони, які зацікавлені у тривалому розгляді спору», — зазначив він.

За словами адвоката Івана Філатова, «нерідко сторони зловживають своїми правами та затягують процес, ухиляючись від отримання судових повісток.

У першу чергу цьому сприяв сам процес надсилання судових повісток, оскільки працівники пошти залишали у поштових скриньках або в дверях квартир, будинках повідомлення про те, що потрібно забрати лист із пошти, а такі папірці часто губляться або залишаються непоміченими.

Також деякі сторони судового процесу навмисно не зверталися до поштового відділення за отриманням листів, затягуючи цим самим розгляд справи у суді».

Як вручатимуть повістку до суду? Іван Філатов

Філатов сподівається, що ситуація покращиться у зв’язку зі змінами Правил надання послуг поштового зв’язку.

Крім того, нові правила мають вирішити і проблему підробних судових повісток, які часто надсилають, наприклад, колектори. Суди неодноразово повідомляли про подібні випадки.

Зокрема, у січні цього року мешканці смт Тарутине надійшла повістка про виклик до районного суду за позовом банку про стягнення кредиту. У «повістці» пропонувалось сплатити кошти на рахунок банку для закриття справи (хоча суд таку справу не розглядає і повістку не надсилав). Такі вимоги розсилають колектори, які хочуть отримати кошти за обіцянку анулювати повістку.

Після цього, суд опублікував рекомендації, як можна перевірити інформацію та за якими ознаками відрізнити судову повістку від листа колекторів.

Деякі питання законності вручення повістки

Багатьох людей цікавить питання вручення повістки, і цією статтею я хочу звернути увагу читача на головні питання: хто, коли і як може вручати повістку.

У зв’язку із потребами армії, захист територіальної цілісності України потребує великої кількості молодих юнаків, які мають бути призвані до лав Збройних Сил України.

Потреби армії не завжди відповідають наявній кількості осіб, які можуть бути призвані на військову службу, велике навантаження на військкомати дуже часто створюють умови для порушення вимог щодо вручення повісток.

Постановою Кабінету Міністів України від 21 березня 2002 р.

№ 352 «Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» (далі – Положення),передбачений лише порядок вручення повістки при призові на строкову військову службу, проте, він є загальним і не встановлює деталі та особливості вручення повістки. Інші випадки призову на військову службу, зокрема у зв’язку із мобілізацією законом, не врегулюванні взагалі.

Хто може вручати повістку?
Отже, п.

64 Положення оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці, відбувається за наказами районних військових комісарів і повістками, врученими призовникам через житлово-експлуатаційні організації домовласників, відповідні виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, де немає військових комісаріатів, керівників підприємств,установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форми власності.
Необхідно звернути увагу, що у зв’язку із великим колом осіб, що можуть бути наділеними повноваженнями для вручення повістки, особа, що вручає повістку не обов’язково має бути військовослужбовцем та носити форму.
В той же час, особа, що має намір вручити повістку має представитися, назвати свою посаду, підстави відповідно яких, особам надані повноваження на вручення повістки.
Якщо зі слів особи стає зрозуміло, що вона є військовослужбовцем та служить у військовому комісаріаті, це означає, що вона перебуває при виконанні службових обов’язків, така особа має пред’явити військовий квиток або посвідчення офіцера. Крім того, при виконанні військових обов’язків особа має бути одягнена у військову форму, що має містити знаки розрізнення військовослужбовців, зокрема погони, нашивки.
Проте, важливим є той факт, що ні офіцер, ні цивільна особа при врученні повістки, не має права вимагати від особи пред’явити документи та назви свого прізвища.

Відповідно чинного законодавства, представники поліції мають права перевіряти документи у осіб, якщо є підозра щодо вчинення злочину, появи в стані алкогольного сп’яніння та інше, проте вони повинні назвати причину такої перевірки документів. В той же час, представники поліції повноважень на вручення повісток не мають.

Чи мають право працівники поліції вручати повістки?
Якщо Ви є учасником дорожнього руху і переймаєтесь, чи може працівник поліції зупинити транспортний засіб і після перевірки документів вручити повістку, то наразі можливо з упевненістю сказати, що працівники поліції повноважень на вручення повісток не мають і повістка, отримана таким шляхом, може бути оскаржена в судовому порядку.

Де повістка може бути вручена майбутньому військовослужбовцю?
Саме питання місця вручення повістки у нормативних документах детально не описано, проте більшість юристів з цього питання вважають, що повістка має бути вручена за місцем роботи/навчанням або місцем проживання громадянина для можливості встановлення особи.

Чи можуть представники військомату примусово доставити військовозобов’язаного до призивного пункту?
Згідно із чинним законодавством, прибуття особи до призовного пункту покладається на військовозобов’язаного. Будь-які дії його примусового характеру щодо утримання особи – є незаконними та законодавством не передбачені.

Випадки затримки особи можливі лише поліцією при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення, та безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

Що має містити повістка?
У повістці повинно бути вказано прізвище, ім’я та по батькові мобілізованого, його адреса.

Також, військова спеціальність повинна співпадати зі спеціальністю записаною у військовому квитку.

Крім того, в повістці повинні бути вказані: дата, час, адреса місця прибуття та перелік документів, які особа повинна мати при собі. Повістка повинна бути скріплена печаткою та підписом військового комісара.

Чи вважається, отримання повістки поштою належним повідомленням?
Відповідно Положення, особа має отримати повістку від представника особисто, для належного повідомлення військовозобов’язаний має підписати корінець повістки, який підлягає зберіганню у військоматі.
Чи вважається передача повістки родичам військовозобов’язаного належним повідомленням?

Оскільки особа має отримати повістку особисто, під підпис, отримання повістки родичами не вважається належним її отриманням.

Читайте також: Відстрочка від військової служби для здобуття освіти

Чи вважається належним повідомленням отримання інформації про призов телефонним дзвінком?
Оскільки особа має отримати повістку особисто, під підпис, отримання інформації про призов або отримання повістки або запрошення до военкомату телефонним зв’язком, не може вважатися належним повідомленням особи.

Чи можна відмовитися від підпису повістки, якщо особа призовника встановлена?
У випадку відмови призовника від підпису повістки, особою, що вручає таку повістку можливе складання акту відмови від отримання повістки. Складений акт про відмову від отримання повістки може можу бути направлений до правоохоронних органів для притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності щодо ухилення від військової служби.

Нові правила вручення повісток учасникам судових справ | ЮРЛІГА

З 28 грудня 2018 року в Україні діють нові Правила надання послуг поштового зв'язку(далі — Правила),згідно з якими рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з відміткою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за вказаною адресою або при видачі на пошті вручатимуть адресату, а у разі його відсутності — комусь з повнолітніх членів сім'ї, які проживають з ним.

Правилами також передбачено, що про надходження поштового відправлення адресат буде повідомлений за допомогою SMS-повідомлень за номером телефону, вказаному на відправленні. І тільки у разі, якщо номер телефону не вказаний, співробітник пошти вкладе бланк повідомлення в поштову скриньку адресата.

Враховуючи, що у рамках цивільного судочинства порядок виклику учасників справи в засідання врегульований Цивільним процесуальним кодексом України (далі — ЦПК), слід зіставити положення Правил з нормами ЦПК, щоб оцінити наскільки кореспондуються між собою вказані нормативні акти.

Так, відповідно до ст. 128 ЦПК, суд викликає учасників в судове засідання (або для участі у вчиненні процесуальної дії), якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються за допомогою судових повісток про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

За загальним правилом, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про отримання судової повістки з відміткою про дату вручення повертається до суду (того ж дня) і приєднується до матеріалів справи.

Як передбачено ч. 3 ст. 130 ЦПК, якщо особу, якій адресована повістка, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-якому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з адресатом. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається повідомленою належним чином. Таким чином, нові Правила відповідають вказаним нормам ЦПК.

У разі відсутності адресата (і членів його сім'ї) за вказаною адресою, особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з відміткою про причини невручення. Необхідно відмітити, що причина невручення в даному випадку має бути чітко вказана на конверті з повісткою (який надалі приєднується до матеріалів справи).

Якщо адресат відмовляється отримувати повістку, особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці і повертає її до суду для наступного приєднання до матеріалів. Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК, особа, яка відмовляється отримати судову повістку, вважається повідомленою.

Як передбачено новими Правилами надання послуг поштовому зв'язку, якщо одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від отримання відправлення, воно зберігається на пошті впродовж місяця, зі спливом якого повертається відправнику. Проте, це правило не застосовується до судових повісток, які повертаються до суду не пізніше, ніж через 5 днів.

У даному контексті важливо вказати про таку причину невручення судових повісток як повернення повісток назад в суд «за закінченням терміну зберігання».

У практиці національних судів (зокрема — серед судів першої інстанції) до недавнього часу не було єдності в питанні визнання або невизнання повістки, яка повернулась до суду, належним повідомленням.

Верховний Суд (далі — ВС) у 2018 році вніс ясність з цього питання.

Так, відповідно до правової позиції у справі № 127/2871/16-ц (постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року), повернення судової повістки з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони справи від отримання повістки або про незнаходження сторони за адресою, про яку суд був повідомлений раніше, і тому не може вважатися належним повідомленням.

Крім того, у вказаній постанові ВС вказав, що наявна в матеріалах справи телефонограма з приводу повідомлення секретарем судового засідання представника сторони про розгляд справи також не може вважатися належним повідомленням, оскільки не відповідає встановленому порядку повідомлення.

У даному випадку можна звернутися і до практики Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ).

Так, зокрема в пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) вказано, що принцип рівності сторін — одна із складових ширшої концепції справедливого судового розгляду — передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представити свою позицію в умовах, які не ставлять її в істотно менш вигідне становище порівняно з опонентом. Таким чином, розгляд справи за відсутності учасника процесу, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 ЦПК, у разі ненадання учасниками справи інформації з приводу адреси їх проживання, судову повістку відправляють:

  • 1) фізичним особам-підприємцям — за адресою місцезнаходження (місця проживання), яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань;
  • 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, — за адресою їх проживання або місця перебування, зареєстрованому у встановленому законом порядку.
  • При цьому моментом вручення судової повістки вважається: день вручення судової повістки під розписку; день проставляння в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання або перебування особи, про яку повідомлено суд; день проставляння в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання або перебування особи, які зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси.
  • Звертаю увагу, що у вказаному списку немає вказівки на повернення повістки «за закінченням терміну зберігання», як на день вручення повістки належним чином.

Необхідно також підкреслити імперативні положення ч. 5 ст. 128 ЦПК згідно з якими судова повістка про виклик має бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому засіданні, але не пізніше, ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення — завчасно.

Окрім загальних правил повідомлення учасників справи, ЦПК передбачає також декілька альтернативних способів вручення судових повісток. Зокрема, належним врученням вважається вручення повістки уповноваженому представнику учасника справи.

ЦПК також встановлює можливість відправки повістки за адресою роботи, якщо учасник справи не проживає за адресою, про яку був повідомлений суд. Стороні або її представнику за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам справи.

Судова повістка може бути вручена також безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи, про дату, про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

На окрему увагу заслуговує порядок вручення судових повісток учасникам справи, які проживають за межами України. Відповідно до положень ст.

130 ЦПК, таким особам судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у разі відсутності таких — в порядку, встановленому статтею 502 ЦПК, яка передбачає виконання судових доручень закордонними дипломатичними представництвами України.

Важливим положенням процесуального законодавства, передбаченим Законом від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства і інших законодавчих актів», є відправлення судових повісток на офіційну електронну пошту учасника справи.

Так, відповідно до положень ч. 6 ст.

128 ЦПК, судова повістка (а у випадках, встановлених ЦПК, разом з копіями відповідних документів) направляється на офіційну електронну адресу учасника справи, у разі наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо офіційна електронна адреса відсутня. Що стосується строків вручення повісток шляхом їх відправлення на електронну пошту, то моментом вручення повістки вважається отримання судом повідомлення про доставку судової повістки на офіційну електронну адресу. При цьому, якщо повістка відправлена на офіційну електронну адресу після 17-ї години, повістка вважається врученою в робочий день, що йде за днем її відправлення, незалежно від отриманням судом повідомлення про її доставку в день відправки.

Крім того, за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси і технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду і про дату, час і місце проведення судового засідання або проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом із використанням засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень з вказівкою веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

ЦПК також передбачає можливість виклику до суду за допомогою оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади.

Так, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження або місце роботи якого невідомо, а також зацікавлена особа у справах про видачу обмежувального припису, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке має бути розміщене не пізніше, ніж за 10 днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису, — не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З моменту публікації оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Підсумовуючи викладене вище, вважаю необхідним відмітити, що норми ЦПК і нові Правила в цілому мають позитивний вплив на хід розгляду справ, спрямовані на прискорення строків вирішення спорів, а також допомагають учасникам максимально ефективно реалізовувати свої процесуальні права. Особливо хочеться звернути увагу на норми про використання інформаційних технологій, які є вкрай корисними в процесі повідомлення сторін і дозволяють економити як часові, так і матеріальні ресурси і сторін, і самого суду.

  1. Таліна Кравцова,
  2. старший юрист юридичної фірми «Астерс», адвокат
  3. Зверніть увагу: слідкувати за графіком засідань зручно в системі аналізу судових рішень Verdictum.

Судові виклики та судові повістки-повідомлення

  • Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
  • Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
  • Судовий виклик – це вимога з’явитися до суду, котра адресується тим учасникам цивільного процесу, які зобов’язані з’явитися до суду.
  • Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення — особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
  • Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення — завчасно.
  • Порядок вручення судових повісток
  • Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам — відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
  • Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
  • Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності — відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
  • У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
  • Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
  • Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.
  • Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких — через дипломатичні представництва та консульські установи України за місцем проживання цих осіб.

У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Поняття і значення судового розгляду

Судовий розгляд – стадія цивільного процесу, яка являє собою сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямована на розгляд та вирішення цивільно-правового спору по суті.

Значення судового розгляду визначається змістом діяльності суду відповідної інстанції і виконуваних ним функцій на цій стадії. Адже в ході судового розгляду на основі усестороннього та повного дослідження доказів наданих сторонами, встановлюються фактичні обставини справи та приймається рішення по суті справи.

Підготовча частина судового розгляду

У підготовчій частині вирішуються такі питання: чи може справа розглядатися цим складом суду; чи можливе засідання при наявній явці учасників процесу, при наявності наявних доказів; про відводи (якщо такі заявлено) тощо.

Підготовча частина починається з відкриття судового засідання головуючим та оголошення, яка справа розглядатиметься. Після цього суд вирішує питання про явку осіб: секретар судового засідання доповідає, хто з’явився, чи вручені повістки особам, які не з’явилися, та які є відомості про причини неявки останніх.

Заслухавши секретаря, суд встановлює особу тих, хто з’явився.

Якщо у справі бере участь перекладач, йому роз'яснюються його права та обов'язки та під розписку він попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Наступною процесуальною дією є видалення свідків із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. При цьому судовий розпорядник повинен вжити заходів щодо того, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

У цій же частині головуючий оголошує склад суду, прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання та роз’яснює учасникам справи їх процесуальні права та обов‘язки, про що зазначається в журналі судового засідання.

У першу чергу розглядаються заяви про відводи, після вирішення яких, головуючий з’ясовує чи є в учасників процесу клопотання в зв’язку з розглядом справи. Якщо заяви та клопотання заявляються, суд заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, вирішує їх.

За результатами розгляду заяв та клопотань постановляється ухвала, при цьому відмова у задоволенні клопотання не перешкоджає у подальшому заявляти таке ж клопотання чи заяву.

  1. Суд також вирішує питання про наслідки неявки в судове засідання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, в тому числі, про відкладення розгляду справи.
  2. Дослідження обставин справи (розгляд справи по суті)
  3. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про обставини справи, в якій зазначаються: назва справи, позивач, відповідач, суть та предмет спору, зміст заявлених вимог, та обставини, на які сторони посилаються як на їх обґрунтування, а також про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання (якщо таке мало місце).

Після доповіді, головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. У разі надходження відповідних клопотань, суд повинен дати на них відповідь.

Після доповіді суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. Законодавчо визначено наступну послідовність виступу таких осіб: спочатку заслуховуються позивач та третя особа, яка бере участь на його стороні, потім відповідач та третя особа, яка бере участь на його стороні. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими.

Якщо у справі беруть участь представники, їх пояснення заслуховуються після пояснень сторони, третьої особи, яку вони представляють. Відповідно до ЦПК пояснення можуть давати тільки представники, якщо про це є відповідне клопотанням сторони чи третьої особи.

Пояснення даються в довільній формі. Проте якщо особи, які дають пояснення, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді – «так» чи «ні».

  • Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень.
  • Після заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, головуючий визначає порядок допиту свідків та дослідження інших доказів у справі.
  • Судові дебати

Судові дебати третя частина судового засідання по розгляду справи, яка складається з промов сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В таких промовах висловлюються підсумкові висновки щодо дослідження обставин справи з приводу всього фактичного матеріалу і доказів, перевірених і з'ясованих у процесі доказування; висловлюються пропозиції, чи підлягає задоволенню правова вимога і на підставі яких законів.

Першому надається слово позивачеві, за ним — його представникові та третій особі на його стороні, потім — відповідачеві, його представникові, третій особі на його стороні. За ними виступає третя особа з самостійними вимогами.

Але якщо цивільна справа була порушена прокурором, органом державного управління, профспілками, іншими організаціями, підприємствами, установами або окремими громадянами на захист прав інших осіб, то вони виступають в судових дебатах першими.

Під час судових дебатів може виникнути необхідність додаткового з'ясування обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів. У таких випадках суд поновлює розгляд справи по суті, постановляючи про це ухвалу. Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом.

З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі.

Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку.

Судові виклики та повідомлення

11.5 Судові виклики та повідомлення

З метою забезпечення права на судовий захист законода­вець встановлює,
що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи в
адміністративному суді будь-якої інстанції (ч. 3 ст. 6 КАСУ).

Особи, які беруть
участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового роз­гляду
справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх
інтересів (п. 1 ч. 3 ст. 49 КАСУ). Реалізація цих норм може бути здійснена
шляхом забезпечення повної інформованості зацікавлених осіб в адміністративній
справі.

Забезпечує інформування зацікавлених осіб (тобто повідомлен­ня їх про
всі процесуальні дії, вчинені судом) секретар судово­го засідання (ч. 1 ст. 63
КАСУ).

Офіційні повідомлення залежно від процесуальної ситуації, а також
процесуального рішення, що приймалося судом, вчи­няються в наступних формах:

а) у формі судових повісток про виклик, які надсилаються особам, що
беруть участь у справі, свідкам, експертам, спе­ціалістам, перекладачам, якщо
суд визнав обов’язковою осо­бисту участь таких осіб у судовому розгляді (ч. 2
ст. 33 КАСУ);

б) у формі повісток-повідомлень, які надсилаються особам, що беруть
участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб
не є обов’язковою (ч. 2 ст. 33 КАСУ). Наприклад, у випадках передачі
адміністративної справи з од­ного адміністративного суду до іншого (ст. 22 КАСУ),
понов­лення та продовження строків (ст. 102 КАСУ) тощо;

в) у формі вручення повідомлення під розписку осіб, які беруть участь у
справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекла­дачів, які були присутні у
судовому засіданні (ч. 3 ст. 150 КАСУ) при оголошенні перерви у справі або коли
судом відкладається розгляд справи;

г) у формі оголошення у засобах масової інформації у разі встановлення
законом спрощення строків розгляду адміністра­тивної справи (ст.

38 КАСУ) або
якщо місце фактичного про­живання (перебування) відповідача, третіх осіб,
свідків невідо­ме (ст. 39 КАСУ).

При цьому друкований засіб масової інфор­мації,
в якому розміщується оголошення про виклики протягом наступного року,
визначається не пізніше 1 грудня поточного року.

Допускається судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть
участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, пере­кладачів телеграмою,
факсом, телефаксом, електронною пош­тою, телефоном, через друкований засіб
масової інформації.

Реквізити повістки про виклик і повістки-повідомлення встановлені
законом (ст. 34 КАСУ) і є обов’язковими.

Повістка про судовий виклик носить
характер процесуального докумен­та, який встановлює необхідність особистої явки
особи до суду.

Одночасно, крім інформаційної функції, повістка зобов’язує
адресата повідомити про наявність поважних причин немож­ливості з’явитися до
суду та роз’яснює наслідки неприбуття до суду.

Повістка надсилається поштою відповідно до Правил на­дання послуг
поштового зв’язку, затверджених постановою Ка­бінету Міністрів України від 17
серпня 2002 р.

№ 1155, або може бути вручена безпосередньо в суді під розписку,
а також адміністрацією місця тримання особи, якщо вона знаходиться чи перебуває
під вартою, відбуває покарання у виді позбавлен­ня волі, обмеження волі чи під
арештом.

Особа, яка вручає повістку, зобов’язана повернути до адміністративного
суду роз­писку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.
Вважається, що повістку вручено і особа, яка бере участь у справі, свідок,
експерт, спеціаліст, перекладач на­лежним чином повідомлені у разі якщо:

  • а) повістку вручено безпосередньо
    адресату під розписку;
  • б) повістка одержана під розписку повнолітнім членом сім’ї адресата,
    який проживає разом з ним;
  • в) повістка вручена під розписку особі, яка перебуває під вартою чи у
    місцях позбавлення волі;
  • г) повістка вручена особі, яка проживає за межами Украї­ни, в порядку,
    встановленому міжнародними договорами;
  • ґ) повістка вручена юридичній особі, якщо це підтвер­джується підписом
    її відповідної службової особи;
  • д) повістка вручена посадовій чи службовій особі, яка є учасником
    адміністративного процесу, за місцем її служби, і це підтверджується підписом
    відповідної службової особи;
  • е) повістка вручена під розписку представникові особи, яка бере участь
    у справі, вважається також врученням повістки і цій особі;
  • є)
    повістка вручена під розписку безпосередньо в суді.

Повістка
вручається не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадків,
коли вона вручається безпосередньо в суді. У справах, для яких встановлено
скорочені строки розгля­ду, повістка вручається у строк, достатній для прибуття
до суду.

11.6 Фіксування
адміністративного процесу

Фіксування адміністративного процесу здійснюється з ме­тою забезпечення
реалізації конституційного принципу глас­ності судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 129
Конституції України). Пов­ний і точний запис судового процесу технічними
засобами усу­ває сумніви щодо вірності і повноти ведення протоколу.

Фіксування
здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Такими
засобами можуть бути магнітофон, диктофон, інші пристрої звукозапису. З дозволу
суду можуть бути використані й відеозаписувальні пристрої особливо у ви­падках,
коли є потреба в наочному переконанні учасників про­цесу при дослідження
доказів.

Особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати
портативні аудіотехнічні засоби.

За згодою осіб, які беріть участь у справі,
крім тих, які є суб’єктами владних повноважень, та на підставі ухвали суду в
залі судового засідання можуть бути проведені фото- і кі­нозйомка, відео-,
звукозапис із застосуванням стаціонарної апаратури та трансляція судового
засідання по радіо і телеба­ченню (ч. 8 ст. 12 КАСУ).

Отже, будь-яка
інформація, зафіксо­вана за допомогою технічних засобів відповідно до встановле­ної
процедури, є документом. Проте офіційним записом судо­вого засідання є лише
технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому Кодексом
адміністративного судо­чинства України (ч. 7 ст. 12).

Фіксування адміністративного процесу здійснюється секре­тарем судового
засідання або за розпорядженням головуючого іншими працівниками апарату суду,
про порядок і умови якого здійснюється відповідне повідомлення (ст. 126 КАСУ).

Фіксу­вання здійснюється технічними засобами, а носії інформації (касета,
дискета, компакт-диск) є додатком до журналу судово­го засідання і після
закінчення судового засідання приєднуєть­ся до матеріалів справи.

Журнал
судового засідання ведеться секретарем судового засідання, підписується ним
невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.

У журналі
зазначаються: рік, місяць, число і місце судового засідання; найменування
адміністративного суду; справа що розглядаєть­ся; номер носія інформації;
порядковий номер вчинення про­цесуальних дій; назва процесуальних дій; інші
відомості, вста­новлені КАС України.

Разом із тим, до 1 січня 2008 р. повне фіксування судового засідання за
допомогою звукозаписувального технічного засо­бу, відповідно до п. 2
Прикінцевих та перехідних положень, здійснюється судом тільки за вимогою особи,
яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. В усіх інших випадках хід
судо­вого засідання фіксується у протоколі судового засідання, у якому
зазначаються:

  1. 1) рік, місяць, число і місце проведення судового
    засідання;
  2. 2) час початку судового засідання;
  3. 3) найменування адміністративного
    суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря
    судового засідання;
  4. 4) справа, що розглядається, імена
    (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
  5. 5) відомості про присутність осіб,
    які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків або
    про їх відсут­ність, причини відсутності та про вручення їм повісток;
  6. 6) відомості про роз’яснення
    сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав та
    обов’язків;
  7. 7) усі розпорядження головуючого та
    ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, а також відомості про
    проголо­шення ухвал, постановлених у нарадчій кімнаті;
  8. 8) основний зміст заяв і клопотань
    сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та ходу їх обговорення;
  9. 9) основний зміст пояснень осіб,
    які беруть участь у справі, а також показання свідків, усні роз’яснення та
    доповнення екс­пертами своїх висновків; усні роз’яснення спеціалістів;
  10. 10) подані в судовому засіданні
    докази, хід дослідження до­казів, а у разі якщо докази не додаються до справи,
    — номер, дата та зміст письмових доказів, а також ознаки і властивості речових
    доказів;
  11. 11) ЗМІСТ судових дебатів;
  12. 12) відомості про проголошення
    постанови, ухвали за ре­зультатами розгляду справи та роз’яснення особам, які
    беруть участь у справі, змісту постанови, ухвали, порядку і строку їх оскарження,
    а також права та строк на ознайомлення з прото­колом судового засідання,
    подання на нього зауважень;
  13. 13) час закінчення судового
    засідання у справі.
  14. У протоколі судового засідання відображаються всі істотні моменти
    розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому
    засіданні.

Протокол складається секретарем судового засідання. Про­токол повинен
бути оформлений та підписаний головуючим і секретарем судового засідання не
пізніше трьох днів із дня за­кінчення судового засідання.

У разі необхідності
строк для оформлення та підписання протоколу може бути продовжений головуючим,
але не більше ніж на десять днів після закінчення судового засідання.

Про
підписання протоколу повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомити­ся з
протоколом судового засідання і протягом трьох днів після їх повідомлення про
підписання протоколу або після закінчен­ня строку на підписання протоколу
подавати свої письмові за­уваження щодо неповноти або неправильності протоколу.

Головуючий розглядає зауваження до протоколу і в разі згоди з ними
посвідчує їх правильність. У разі незгоди голову­ючого із поданими зауваженнями
вони розглядаються судом з повідомленням осіб, які брали участь у справі, про
дату, час і місце проведення судового засідання.

Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою посвідчує
правильність зауважень або відхиляє їх. У разі про­пуску строку подання
зауважень і відсутності підстав для його поновлення суд залишає їх без розгляду.

Зауваження повинні бути розглянуті не пізніше п’яти днів із дня їх
надходження до суду.

Зауваження приєднуються до справи, в тому числі, якщо їх не було
розглянуто у зв’язку з вибуттям головуючого.

Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайоми­тися із
технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів із дня
проголошення рішення у справі по­дати до суду письмові зауваження щодо їх
повноти або непра­вильності. У разі пропущення цього строку подання зауважень
головуючий залишає їх без розгляду.

На вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціати­вою суду
може бути здійснене повне або часткове відтворення технічного запису судового
засідання, метою якого є, на нашу думку, пересвідчитися у вірності, повноті та
черговості фіксу­вання процесуальних дій у судовому засіданні технічними засо­бами.
На клопотання особи, яка бере участь у справі, за розпо­рядженням головуючого
може бути здійснене на платній основі повне або часткове роздрукування
технічного запису судового засідання, а також отримання копії інформації з
носія, на яко­му здійснено технічний запис судового засідання.

У разі
вчинення окремої процесуальної дії поза залою судо­вого засідання або під час
виконання судового доручення скла­дається протокол, зміст якого наводиться у
ст. 46 КАС Украї­ни.

Протокол після його складання та ознайомлення з ним усіх
присутніх осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів,
перекладачів підписується секретарем судового за­сідання і суддею.

Під час
вчинення зазначених дій також можуть застосовуватися технічні засоби.

11.7 Судові витрати

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із
розглядом справи.

За звернення до адміністративного суду фізична або юри­дична особа
сплачує судовий збір. Відповідно до перехідних положень КАСУ до набрання
чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий
збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку,
встановленому законодавством для державного мита.

За подання адміністративного позову сплачується судовий збір у розмірі
0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів грома­дян, що на даний час становить 3
грн 40 коп. (відповідно до підпункту «б» п. 1 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне
мито» від 21 січня 1993 р.).

Проте, якщо в адміністративному позові од­ночасно
заявлено й майнові вимоги про стягнення грошових коштів, то сума судового збору
становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше ніж на 1700 грн
(п.

3 Розді­лу «Прикінцеві та перехідні положення» КАСУ).

За обґрунтованим клопотанням (воно може бути викладене в самій позовній
заяві), вирішуючи питання про відкриття про­вадження в адміністративній справі,
суд може звільнити пози­вача від сплати судового збору або розстрочити його
сплату на підставі ст. 88 КАСУ.

Аналіз норм щодо сплати і повернення судового збору дає можливість
зробити наступні висновки.

1. Встановлення судового збору за
здійснення адміністра­тивного судочинства певним чином примушує сторони більш
виважено вирішувати спірні питання і утримуватися від необґрунтованих позовів.

2. Сплата судового збору покладена
законом на осіб, що мають зацікавленість у справі — позивача, відповідача та
третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

3.

У разі повернення позовної
заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги, а також у разі відмови у
відкрит­ті провадження у справі чи залишення позовної заяви, заяви за
нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі
заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за
його клопотанням), су­довий збір за клопотанням особи, яка його сплатила, їй
повер­тається. До витрат, пов’язаних із розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу —
витрати, пов’язані з оп­латою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі
права, який надає правову допомогу за договором. Ці витрати несуть сторони,
крім випадків надання безоплатної правової допомо­ги, передбаченої законом;

2) витрати сторін та їх
представників, що пов’язані із при­буттям до суду (витрати, пов’язані з
переїздом до іншого насе­леного пункту, найманням житла). Ці витрати також
поклада­ються на сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і
яка не є суб’єктом владних повноважень, та її пред­ставнику сплачуються іншою
стороною добові, компенсація за втрачений заробіток;

3) витрати, пов’язані із залученням
свідків, спеціалістів, пе­рекладачів та проведенням судових експертиз, несе
сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спе­ціаліста,
перекладача та проведення судової експертизи. Пере­кладачам, свідкам,
спеціалістам, експертам оплачується проїзд, добові у разі переїзду до іншого
населеного пункту, винагорода за виконану роботу.

  • 4) витрати, пов’язані з
    провадженням огляду доказів на міс­ці та вчиненням інших дій, необхідних для
    розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій.
  • Розподіл судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, залежить від
    обставин:
  • а) на
    чию користь ухвалене рішення;
  • б)
    хто є позивачем;
  • в)
    обсягу задоволення вимог;
  • г) умов вирішення справи (шляхом відмови позивача від позову чи
    примиренням сторін).
  • Отже, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом
    владних повноважень — всі здійснені стороною і до­кументально підтверджені
    судові витрати сплачуються з бю­джету, а якщо рішення ухвалене на користь
    сторони, яка є суб’єктом владних повноважень, усі здійснені нею і докумен­тально
    підтвердженні судові витрати суд присуджує стягнути з іншої сторони.
  • У справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повнова­жень, а
    відповідачем — фізична чи юридична особа, судові ви­трати, здійснені позивачем,
    з відповідача не стягуються.
  • Якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати,
    здійснені позивачем, присуджуються йому пропорцій­но задоволеним його вимогам.

У разі відмови позивача від адміністративного позову поне­сені ним
витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою
стягуються з позивача. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок
задоволення його ви­мог після звернення до суду, за заявою позивача суд всі
поне­сені позивачем витрати стягує з відповідача.

Якщо спір вирішується шляхом примирення і
сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у
справі несе половину судових витрат.

Ссылка на основную публикацию