Загальні засади регулювання сімейних відносин

Тема № 6 Основи сімейного права

Лекція № 1 теми № 6

Загальні положення сімейного права. Сімейний кодекс України.

Порядок укладання і припинення шлюбу.

Майнові та немайнові права та обов’язки подружжя.

Загальні положення сімейного права. Сімейний кодекс України.

Серед різноманітних суспільних відносин, урегульованих правом, виокремлюють сферу досить складних людських стосунків, які засновані на родинних зв’язках або спрямовані на їх створення та водночас можуть містити елементи економічного характеру. Це — сімейні правовідносини.

Вони виникають на основі ук­ладеного шлюбу, народження дітей чи іншого родства, усиновлення дітей, прийняття дітей на виховання. Ці стосунки за своїм змістом дуже близькі до цивільних і по суті є такими.

Однак вони мають особливості, які дають підстави виділити їх в окрему сферу, а норми, що їх регулюють, — в окрему галузь права — сімейне право.

Таким чином, сімейне право — це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та такі, що ґрунтуються на них, майнові відносини людей, які виникають на основі шлюбу, сім’ї, родства, усиновлення, прийняття дітей на виховання.

Сімейні правовідносини — це насамперед особисті немайнові відносини.

Так, шлюбні відносини — це подружні стосунки взаємної поваги, любові, моральної підтримки, на основі яких виникають майнові права і обов’язки подружжя.

Або батьківство — це передусім кровний і духовний зв’язок батька з дитиною, його піклування про неї, виховання тощо, а на їх основі виникає обов’язок щодо утримання цієї дитини до досягнення повноліття.

Сімейні відносини виникають лише між громадянами на підставі конкретних юридичних фактів. Юридичні ж особи взагалі не є суб’єктами сімейного права. Ці відносини регулюються спеціальними нормативно-правовими актами, основним з яких є Сімейний кодекс України. Істотний вплив на них мають норми етики, моралі, звичаї та традиції.

Сімейне право регулює особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, а також деякі майнові відносини між іншими членами сім’ї. Але сімейне право не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником та між іншими родичами за походженням.

Сімейні правовідносини — це передусім стосунки між членами сім’ї. Поняття сім’ї розглядається багатьма науками: філософією, соціологією, психологією та ін. Щодо права, то єдиного визначення сім’ї для всієї правової системи України раніше не існувало, оскільки воно не визначалося на законодавчому рівні.

У Сімейному кодексі України зазначено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Права члена сім’ї має й одинока особа. Право на створення сім’ї має особа, яка досягла шлюбного віку.

Сім’ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Подружжя вважаються сім’єю і тоді, коли вони у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

  • Сімейне право України ґрунтується на певних принципах, відповідно до яких воно впливає на суспільні відносини:
  • · неприпустимість свавільного втручання будь-кого у сімейні справи та повага до сімейного життя: навіть правом сімейні відносини регулюються лише у тій частині, в якій це є допустимим і можливим з погляду інтересів їх учасників та інтересів суспільства;
  • · одношлюбність (моногамія): будь-яка особа може одночасно перебувати тільки в одному шлюбі;
  • · свобода шлюбу і добровільності укладення шлюбу: укладення шлюбу і вибір дружини або чоловіка здійснюється довільно, за власним бажанням; держава захищає право на вільний вибір дружини або чоловіка;

Загальні засади регулювання сімейних відносин

  1. · свобода розірвання шлюбу: ніхто не вправі примусити особу перебувати у шлюбі проти її волі; якщо продовження подружнього життя стало неможливим, подружжя вправі розірвати шлюб у встановленому порядку;
  2. · повна рівність чоловіка і жінки в особистих і майнових правах і обов’язках у шлюбі та сім’ї;
  3. · максимально можливе врахування інтересів дітей та непрацездатних членів сім’ї;

· пріоритет сімейного виховання дітей: цей принцип ґрунтується на положеннях Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.

01 та міжнародно-правових актів щодо захисту прав дітей про те, що сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення; тому перевага завжди повинна надаватися сімейним формам виховання дітей;

· матеріальна підтримка членів сім’ї, які потребують матеріальної допомоги: закон встановлює аліментні зобов’язання — батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття; повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків; подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного у разі потреби, а за відмови в такій підтримці той з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, має право одержувати утримання від іншого з подружжя в примусовому порядку, якщо останній спроможний його надати, та ін.

Джерелами сімейного права є офіційні форми вираження правових норм, які у сукупності складають сімейне право.

Основними джерелами сімейного права України є Конституція України, що визначає основні засади всієї правової системи держави, та Сімейний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 10.01.02.

До його прийняття упродовж 30 років діяв Кодекс про шлюб та сім’ю (1970 р.).

Сімейний кодекс України (2002 р.) визначає засади шлюбу, особисті та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів тощо.

Він регулює сімейні відносини з метою зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб, утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї, побудови сімейних стосунків на паритетних засадах, почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Кодекс складається із Загальної та Особливої частин. Загальна частина містить норми, що поширюються на всі сімейні правовідносини. Це — норми про предмет, законодавство, мету і завдання, принципи, суб’єкти сімейних правовідносин тощо.

Особлива частина регулює визначені різновиди сімейних відносин: порядок укладення і припинення шлюбу, особисті і майнові відносини подружжя, особисті і майнові правовідносини батьків і дітей, усиновлення, опіку та піклування над дітьми і т.

ін.

Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар станом на 28.09.2009 р. — Колектив авторів :: Режим чтения

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. СІМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Глава 2. ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ

Розділ II. ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

  • Глава 3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  • Глава 4. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ
  • Глава 5. НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ
  • Глава 6. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
  • Глава 7. ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА
  • Глава 8. ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ
  • Глава 9. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ
  • Глава 10. ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР
  • Глава 11. ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ
  • Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА ТА ДИТИНИ
  • Глава 12. ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ
  • Глава 13. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ
  • Глава 14. ПРАВА БАТЬКІВ НА МАЙНО
  • Глава 15. ОБОВ'ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ДИТИНУ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ
  • Глава 16. ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКІВ УТРИМУВАТИ ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКУ, СИНА ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ
  • Глава 17. ОБОВ'ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ
  • Розділ IV ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
  • Глава 18. УСИНОВЛЕННЯ
  • Глава 19. ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ НАД ДІТЬМИ
  • Глава 20. ПАТРОНАТ НАД ДІТЬМИ
  • Глава 20-1. ПРИЙОМНА СІМ'Я
  • Глава 20-2. ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ
  • Розділ V. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ
  • Глава 21. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ
  • Глава 22. ОБОВ’ЯЗОК ПО УТРИМАННЮ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ
  • Розділ VI. ОСОБЛИВОСТІ УСИНОВЛЕННЯ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА
  • Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України
  • Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України
  • Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні
  • Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України
  • Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства
  • Стаття 287. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями
  • Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Читайте также:  Позовна заява про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника

Загальні принципи регулювання сімейних відносин

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 36Следующая ⇒

Сімейні відносини регулюються СК України та іншими нормативно-правови­ми актами. Крім того, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовле­ністю (договором) між їх учасниками.

  • Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
  • Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємни­цю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопус­тимості свавільного втручання у сімейне життя.
  • 12. Законодавство про шлюб та сім'ю
  • Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічно­го та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовни­ми та іншими ознаками.
  • Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непра­цездатних членів сім'ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

12.3. Здійснення сімейних прав і виконання сімейних обов'язків. Захист сімейних прав та інтересів. Проваджен­ня адвокатом справ, що випливають із сімейних відносин.

Сімейні права і обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не мо­жуть бути передані іншій особі.

Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

Сімейні права недієздатної особи здійснює її опікун. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припи­няється у зв'язку з неможливістю його виконання. Майновий обов'язок недіє­здатної особи за її рахунок виконує опікун.

  1. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається та­кою, що ухиляється від його виконання.
  2. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків.
  3. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімей­них прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами.

СК України встановлює гарантії захисту сімейних прав та інтересів. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпо­середнє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

  • Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:
  • 1) встановлення правовідношення;
  • 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;
  • 3) припинення правовідношення, а також його анулювання;
  • 4) припинення дій, які порушують сімейні права;
  • 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;
  • 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено С К України або договором.

У випадках, передбачених СК України, особа має право на попереднє звер­нення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протя­гом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку коли при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити проку­рора та у семиденний строк після постановления рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування при­пиняє розгляд поданої йому заяви, а якщо звернення до суду відбулося вже після ви­несення рішення органом опіки і піклування — виконання рішення припиняється.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, її місця проживання, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживан­ня дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недо­статньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

12.4. Шлюб9 його укладення та розірвання. Права та обов'язки подружжя. Провадження справу пов'язаних Ь розірванням шлюбу.

СК України визначає шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрова­ний у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років. Осо­би, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

З цього правила є виняток: за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Повторний шлюб можливий лише після припинення попереднього шлюбу.

  1. СК України закріплює певні обмеження щодо укладення шлюбу між певними категоріями осіб. Так, у шлюбі між собою не можуть перебувати:
  2. —особи, які є родичами прямої лінії споріднення;
  3. —рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра (повнорідними є брати і сес­три, які мають спільних батьків, неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);
  4. —двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
  5. —усиновлювач та усиновлена ним дитина.
Читайте также:  Конституція україни

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною уси-новлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усинов­лені ним. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути за­реєстровано лише в разі скасування усиновлення.

СК України передбачений порядок державної реєстрації шлюбу. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу проводиться уро­чисто і засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Заява про реєстрацію шлюбу особисто подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники.

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

СК України передбачає необхідність взаємної обізнаності осіб, які подали за­яву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров'я. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я.

Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Такий порядок встановлює Кабінет Міністрів України. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими. Зару­чини не створюють обов'язку вступу в шлюб. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.

Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, амо­ральною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

У разі відмови від шлюбу особи, яка одержа­ла подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дару-вальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа

⇐ Предыдущая12345678910111213141516Следующая ⇒

Поиск по сайту:

Тема 5. Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин

17

  1. Поняття, предмет та джерела сімейного права. Сімейні правовідносини

  2. Правовідносини подружжя

  3. Майнові правовідносини подружжя

  1. Поняття, предмет та джерела сімейного права. Сімейні правовідносини

  • Сімейне право
    — сукупність правових норм, що визначають
    засади шлюбу, особисті немайнові та
    майнові права і обов'язки подружжя,
    підстави виникнення, зміст особистих
    немайнових і майнових прав та обов'язків
    батьків і дітей, усиновлювачів та
    усиновлених, інших членів сім'ї та
    родичів.
  • Предмет сімейного праваскладають:
  • а) відносини, які виникають у зв’язку
    зі шлюбом (виникненням та припиненням
    шлюбу, а також визнанням шлюбу недійсним);
  • б) особисті (право на зміну прізвища
    при реєстрації шлюбу, право на спільне
    вирішення усіх питань життя сім’ї,
    виховання дітей тощо) та майнові відносини
    між членами сім’ї (відносини стосовно
    спільного та роздільного майна подружжя);
  • в) особисті та майнові відносини між
    іншими родичами (відносини баби, діда,
    праба би та прадіда з їх онуками та
    правнуками стосовно спілкування та
    захисту прав онуків, також відносини
    між іншими особами — братами, сестрами,
    мачухою, вітчимом та дітьми стосовно
    виховання та захисту дітей);

г) відносини, які виникають у зв’язку
із влаштуванням дітей, які позбавлені
батьківського піклування (усиновлення,
патронат, дит. будинок).

Сімейні відносини можуть виникати з
приводу різних благ— окремих речей
та майна в цілому, грошей, цінних паперів,
благ, які належать членам сім’ї особисто
тощо. У зв’язку з цим виділяютьмайнові
та особисті немайнові
відносини
членів сім’ї, які складають предмет
правового регулювання.

До немайнових належать відносини
стосовно порядку встановлення або зміни
прізвища дитини або одного з подружжя
при реєстрації шлюбу, ті, що закріплюють
особисті немайнові права учасників
сімейних відносин — право на виховання,
спілкування, захист тощо.

Майнові відносинивиникають стосовно
конкретного майна, його належності тим
чи іншим учасникам сімейних відносин,
порядку користування та розпорядження
та ким майном, вчинення правочинів щодо
нього тощо.

Відповідно до ст. 7 СК сімейне
законодавство
включає в себе сам
Сімейний кодекс України (прийнятий 10
січня 2002 р.
СК складається з семи розділів,
які містять 292 статті) та інші
нормативно-правові акти. Між тим, у
самому СК вказується і наінші джерела,
які складають сімейне законодавство,
які аж ніяк не можна віднести до
нормативно-правових актів.

  1. Так, ст. 9 СК передбачає можливість урегулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін, якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

2) ст. 11 СК допускає врахування звичаїв
при врегулюванні сімейних відносин,
якщо вони не суперечать СК, іншим законам
та моральним засадам суспільства.

3) Стаття 13 СК визнає частиною національного
сімейного законодавства України
міжнародні договори, згоду на обов’язковість
яких дано ВРУ,

4) а ст. 291 вказує, що сімейне законодавство
(закони) іноземних держав застосовується
в Україні, якщо воно не суперечить
загальним принципам ре рулювання
сімейних відносин, встановлених СК
України.

  1. Сімейні правовідносини
    — це сімейні особисті
    немайнові та майнові відносини,
    врегульовані нормами
    сімейного права.
  2. В сімейно-правовій літературі традиційним
    є широке розуміння поняття «сімейні
    правовідносини»
    . Воно включає:
  3. а) правовідносини між членами сім’ї(внутрішні сімейні правовідносини) —
    відносини між подружжям, батьками та
    дітьми, які проживають однією сім’єю,
    пов’язані спільним побутом та взаємними
    правами та обов’язками;
  4. б) правовідносини, які визнаються
    сімейними
    , хоча вони виникають за
    межами сім’ї (зовнішні сімейні
    правовідносини) — правовідносини між
    особами, які складали сім’ю раніше, або
    взагалі не були членами однієї сім’ї,
    однак пов’язані сімейними правами та
    обов’язками (аліментні правовідносини
    колишнього подружжя, правовідносини
    між дитиною та одним із батьків, з яким
    дитина разом ніколи не проживала,
    правовідносини між онуками та бабою,
    дідом, які не проживають разом, тощо).
  5. Суб'єктами сімейних
    правовідносин
    можуть
    бути: лише фізичні особи, які перебувають
    у шлюбі, кровному спорідненні чи
    відносинах усиновлення (ст. 2 СК)
  6. 1) подружжя; 
  7. 2) батьки, діти, усиновлювачі,
    усиновлені;
  8. 3) баба, дід, прабаба, прадід,
    онуки, правнуки; 
  9. 4) рідні брати, рідні сестри;
    мачуха, вітчим, падчерка, пасинок. 
  10. 5) двоюрідні
    брати та сестри, тітка,
    дядько,
    племінниця,
    племінник.

Відповідно до ч. 2
ст. 3 ЦК,
Сім'ю
складають особи, які спільно проживають,
пов'язані спільним побутом, мають взаємні
права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли
дружина та чоловік у зв'язку з навчанням,
роботою, лікуванням, необхідністю
догляду за батьками, дітьми та з інших
поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків
і тоді, коли спільно з ними не проживає.

У новому СК вперше зроблена спроба дати
легальне визначення сім’ї (ст. 3 СК). На
жаль, її важко визнати вдалою. Можна
погодитися з висловленою в літературі
думкою, що насправді в СК визначається
не поняття сім’ї, а коло осіб, які до
неї входять, — членів сім’ї.

Що ж до
визначення сім’ї, то в законі лише
сказано, що сім’я є первинним та основним
осередком суспільства (ч. 1 ст. 3 СК).
Законодавець уникає основного визна­чення
сім’ї, і це не випадково. В літературі
це питання хоча і дуже широко обговорювалося,
так і не знайшло свого остаточного
висновку.

Для визначення сім’ї в науковій
літературі застосовували ся різні
терміни — «союз», «об’єднання»,
«спільність», «мала соціальна група»
тощо. Новий СК визначає сім’ю як первинний
та основний осередок суспільства (ч. 1
ст. 3 СК). Таке визначення не є правовим,
воно вирішує лише питання щодо місця
та значен ня сім’ї в суспільстві.

Тому
в науковому плані, з урахуванням ст. 3
СК, можна вважати, що сім’я — це об’єднання
осіб, пов’язаних між собою спільністю
проживання, побуту та взаємними правами
і обов’язками.

Відповідно до ст. 21 СК, яка вперше дає
поняття шлюбу, шлюб— це сімейний
союз жінки та чоловіка, зареєстрований
у державному органі реєстрації актів
цивільного стану (далі — РАЦС).

Відповідно, існують наступні ознаки
шлюбу:

а) це союз жінки та чоловіка. Це —
фізіологічна ознака, бо СК дозволяє
укладати шлюб тільки між особами різної
статі, а звідси створення союзу двома
жінками або двома чоловіками шлюбом не
є;

б) шлюб — це сімейний союз, що припускає
спільне проживання у фізичному та й
моральному сенсі, тобто спільний побут,
взаємні права та обов’яз ки (ч. 2 ст. 3
СК);

в) це союз, який зареєстрований у
державному органі РАЦ
2.Дана ознака передбачає обов’язковість
державної реєстрації такого союзу, яка
може мати тільки громадянський
(світський), а не релігійний характер.

Звідси витікає, що коли жінка та чоловік
проживають однією сім’єю без державної
реєстрації шлюбу, в них не виникає прав
і обов’язків подружжя, хоча сімейний
союз існує.

Не змінює цього положення
навіть і той факт, що вони укладають
певний шлюбний обряд за звичаями тієї
чи іншої народності, або шлюбний
релігійний обряд (вінчання).

Хоча у
випадках, передбачених законом, шлюбу,
що укладений за релігійним обрядом,
надається юридичне значення. Це стосується
шлюбів, що укладені за релігійними
обрядами до створення або відновлення
державних органів РАЦС (ч. 2 і ч. 3 ст. 21
СК).

  • Умови укладення шлюбу
  • В теорії сімейного права розрізняють
    позитивні та негативніумови
    укладення шлюбу2.
  • До позитивних умов СК відносить:

1) досягнення шлюбного віку(ст.
22 СК). Відповідно до ст. 23 СК право на
шлюб мають особи, які досягли шлюбного
віку3. СК, як і КпШС, встановлює
особливе шлюбне повноліття тільки для
жінок. Відповідно до ч. 1 ст.

22шлюбний
вік для жінки
встановлюється у
сімнадцять, адля чоловіка— у
вісімнадцять років.

Встановлення
шлюбного віку пояснюється не тільки
тим, що особа, яка прагне зареєструвати
шлюб, повинна досягти статевої зрілості,
а це пов’язується з завершенням фізичного
росту організму, а також і тим, що особа
має досягти відповідного стану психічного,
розумового, морального та соціального
розвитку. Досягнення шлюбного віку
повинно відбутися на день реєстрації
шлюбу, а це означає, що подати заяву може
і особа, яка ще не досягла шлюбноговіку,
але досягне його не пізніше, як протягом
одного місяця з дня подачі заяви.

СК передбачає можливість надання
права на шлюб особі, яка ще не досягла
шлюбного віку
. Так, відповідно до
ч. 2 ст. 23 за заявою особи, яка досяглачотирнадцяти років, за рішенням
суду їй може бути надано таке право,
якщо буде встановлено, щоце відповідає
її інтересам.

Але за яких обставин може бути прийняте
судове рішення?
Виходячи з указаної
норми, можна дійти висновку, що це можливоу будь-яких випадках, якщо буде доказано,
що надання права на шлюб відповідає
інтересам неповнолітньої особи
(фактичне утворення сім’ї, вагітність,
народження дитини, тяжке захворювання
тощо). З такою заявою може звернутися
до суду лише особа, яка досягла чотирнадцяти
років. Суд розглядає заяву за правилами
окремого провадження, повідомивши про
це батьків і піклувальників неповнолітньої
особи.

СК не встановлює ні різниці у віці між
особами, що бажають зареєструвати шлюб,
ні віку, по досягненні якого особа вже
не може одружитися. У дореволюційному
законодавстві
право на шлюб втрачала
людина, яка досягала віку 80 років,
незалежно від статі6;

2) добровільність шлюбу(ст. 24
СК). Це означає, що шлюб ґрунтується на
вільній згоді жінки та чоловіка,
примушення їх до укладення шлюбу не
допускається. Діяти вільно може лише
дієздатна особа, тобто та, яка усвідомлює
значення своїх дій та може ке­рувати
ними.

Виходячи з цього, недієздатна
особа, а також особа, що формально була
дієздатною, але на момент реєстрації
шлюбу страждала на тяжкий психічний
розлад, перебувала у стані алко гольного,
токсичного, наркотичного сп’яніння, в
результаті чого не усвідомлювала
значення своїх дій або не могла керувати
ними, не має права на укладення шлюбу.

До негативних умов СК відносить:

1) перебування хоча б однієї з сторін
в іншому зареєстрованому шлюбі
. Жінка
та чоловік можуть одночасно перебувати
лише в одному зареєстрованому у
відповідних органах шлюбі, а право на
повторний шлюб виникає в кожного з них
лише після припинення попереднього
шлюбу (ст. 25 СК).

2) знаходження жінки та чоловіка між
собою у родинних зв’язках прямої та в
деяких випадках побічної (бокової) лінії
споріднення та відносинах, що прирівнюються
до родинних. Так, відповідно до ст.

26 СК
не допускається укладення шлюбу: між
родичами прямої лінії споріднення; між
рідними братами і сестрами; між двоюрідними
братами і сестра ми; між рідними тіткою,
дядьком і племінником, племінницею; між
усиновлювачем і усиновленим; між дітьми,
що були усиновлені усиновлювачем.

  1. Заборону реєстрації шлюбів у цих випадках
    можна поділи ти на заборону абсолютну
    і заборону відносну
    9.
  2. Абсолютназаборона стосується:
  3. 1) шлюбів між родичами прямої лінії
    споріднення (особами, які походять один
    від одного – батьки і діти, онуки і баба,
    дід тощо;
  4. 2) деяких з родичів побічної лінії
    споріднення, тобто тими, хто має спільного
    предка: братами і сестрами (повнорідними
    і неповнорідними). До побічної лінії
    споріднення відносять також і двоюрідних
    братів і сестер, тіток і дядьків тощо;

3) шлюбів між усиновлювачем і усиновленим
та між дітьми, що були усиновлені
усиновлювачем. Ця заборона пов’язується
з тим, що між ними виникають відносини,
що прирівнюються до відносин між батьками
і народженою ними дитиною. Між тим, з
цього правила існує виняток.

За
рішенням суду може бути надане право
на шлюб між рідною дитиною уси-новлювача
та усиновленою ним дитиною, а також між
дітьми, що були усиновлені ним (ч. 4 ст.
26 СК). У випадку скасування уси новлення
допускається укладення шлюбу між
усиновлювачем і усиновленою ним дитиною
(п.

5 ст. 26 СК);

4) шлюбу із недієздатною особою (п.
3 ст. 39 СК) (яка внаслідок хронічного
стійкого психічного розладу не здатна
усвідомлювати значення своїх дій та
(або) керувати ними (ст. 39 ЦК).

Згода — обов’язкова умова одруження,
а особа, визнана недієздатною, не
усвідомлює значення своїх дій, а отже,
і не може усвідомлювати на слідки даної
згоди на одруження.

Крім цього, шлюб,
укладе ний з психічно хворою людиною,
являє небезпеку для дітей, які можуть
народитися в цьому шлюбі, отримавши у
спадок психічну хворобу; тяжка хвороба,
або хвороба, небезпечна для другого з
по дружжя і (або) їхніх нащадків.

Відносна заборона стосується
укладення шлюбів між двоюрідними братами
і сестрами; між рідними тіткою, дядьком
і племінником, племінницею, але ця.

Ссылка на основную публикацию