Захист прав споживачів

Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 9 клас. Повні уроки >> Економіка: Закон України „Про захист прав споживачів”

Тема

  • Закон України „Про захист прав споживачів”.Повні уроки

Мета

  • ознайомитися з історією прийняття, структурою та основними тезами Закону України «Про захист прав споживачів».
Захист прав споживачів 1. Передумови та причини прийняття Закону України «Про захист прав споживачів»2. Адаптація Закону України «Про захист прав споживачів» до 9-и директив Європейського Союзу3. Основні тези Закону України «Про захист прав споживачів»

Передумови та причини прийняття Закону України «Про захист прав споживачів»

Конституція України  як головний закон держави визначає також і важливі для споживачів базові правові засади.Законодавство з питань захисту прав споживачів в Україні почало розроблятись наприкінці 80-х, початку 90-х років, в умовах, коли у державі було ліквідовано відповідні органи управління, органи відомчого та міжвідомчого контролю у сфері обслуговування населення.

Захист прав споживачів

Україна, першою з усіх країн СНД прийняла Закон «Про захист прав споживачів», чим засвідчила перед усім світом свою по вагу до міжнародних засад цивілізованого захисту громадян як споживачів. Законом було вперше чітко регламентовано порядок реалізації споживачем прав у разі придбання товару, отримання послуг неналежної та належної якості.

Закон передбачав право покупця вибирати дії у випадку купівлі товару чи надання послуги неналежної якості: чи розірвання договору і повернення коштів, чи усунення, виправлення недоліків речі продавцем або самим покупцем, але за рахунок підприємця. Отже, є підстави вважати, що законодавство про захист прав споживачів стало прогресивнішим порівняно з тим, що діяло раніше, попри його певну незавершеність і недосконалість.

Вже у середині 1992 р. стало зрозуміло, що Закон України «Про захист прав споживачів» 1991 р. не відповідає вимогам часу і його було суттєво доопрацьовано.

Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону Української РСР «Про захист прав споживачів», який було прийнято 15 грудня 1993 р., віддзеркалював ті кардинальні зміни, що відбулися в Україні за період з дня ухвалення першої редакції закону щодо захисту прав споживачів.

Захист прав споживачів

Зазначений закон розроблено і прийнято у контексті з принципами розбудови незалежної правової держави, а також з Керівними принципами для захисту інтересів споживачів . Керуючись нормами статей Закону «Про захист прав споживачів» Уряд України затвердив відповідні правила, порядки тощо у сфері обслуговування громадян.

Сьогодні нормативно-правова база консумеризму в Україні нараховує більше 100 законів та підзаконних нормативних актів, ухвалених для захисту прав громадян як споживачів.

1 грудня 2005 року Верховна Рада України прийняла підготовлений Кабінетом Міністрів України Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про захист прав споживачів”» (в новій редакції).

Метою Закону є приведення законодавства України у відповідність до вимог європейського законодавства щодо захисту прав споживачів, забезпечення безпечності продукції в процесі її розповсюдження та розміщення на ринку.

Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на всіх споживачів, які знаходяться на території України під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних побутових потреб.

Відповідно до його положень споживач має право вимагати від продавця (виготівника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товари (роботу, послугу), яку надає продавець (виготівник, виконавець).

Придбаний товар (робота, послуга) має бути якісний та безпечний для життя і здоров'я кожної людини.

Закон України «Про захист прав споживачів» визначив нові принципові підходи до врегулювання відносин за участю громадян — покупців, замовників товарів, робіт та послуг. Ним передбач цілу систему способів захисту прав громадян-споживачів. У цьому ж Законі набуло спеціального юридичного значення поняття «споживач».

Так, у преамбулі цього Закону зазначається, що ним регулюються відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виготівниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлюються права споживачів та визначається механізм реалізації державного захисту їх прав.

При цьому споживачем визнається громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Адаптація Закону України «Про захист прав споживачів» до 9-и директив Європейського Союзу

Прийнятий Закон реалізував завдання щодо адаптації Закону України «Про захист прав споживачів» до 9-и директив Європейського Союзу:Парламенту та Ради 97/7 ЄЕС від 20 травня 1997 року про угоди, які укладено на відстані;Ради 85/577 ЄЕС від 20 грудня 1985 року про продаж поза діловими приміщеннями;Ради 93/13 ЄЕС від 5 квітня 1993 року про несправедливі умови в контрактах зі споживачами;Ради 98/6 ЄС від 16 лютого 1998 року про захист прав споживачів при встановленні ціни на товари, що пропонуються споживачам;Ради 99/44 ЄС від 25 травня 1999 року про деякі особливості продажу споживчих товарів і пов’язаних з ними гарантій;Ради 85/374 ЄЕС від 25 липня 1985 року щодо зближення законів, підзаконних і адміністративних актів держав-членів стосовно відповідальності за неякісну продукцію;Ради 87/102/ЄЕС від 22 грудня 1986 року щодо наближення законів, підзаконних і адміністративних положень держав – членів щодо споживчого кредиту;Ради 84/450/ЄЕС від 10 вересня 1984 року стосовно реклами, що вводить в оману, таким чином, що її дія поширюється також на порівняльну рекламу;Ради 98/27 ЄС від 19 травня 1998 року щодо судових заборон з метою захисту прав споживачів.

Основні тези Закону України «Про захист прав споживачів»

Захист прав споживачів Закон встановлює• вимоги щодо порядку інформування споживачів про ціни;• правовідносини, пов’язані з укладенням договорів із споживачами на відстані та договорів, укладених поза торговельними та офісними приміщеннями;• правовідносини у сфері споживчого кредитування.Крім того• приводиться у відповідність до норм права ЄС термінологія;• конкретизовано положення щодо недійсності умов договорів, які обмежують права споживачів;• встановлено положення щодо заборони нечесної підприємницької практики. Закон складається з преамбули і п’яти розділів: «Загальні положення», «Права споживачів та їх захист», «Громадські організації споживачів», «Діяльність органів влади у сфері захисту прав споживачів», «Прикінцеві положення» і містить 32 статті.

Центральне місце в Законі займає розділ II «Права споживачів та їх захист»(ст. 4 – 23). Норми, вміщенні в цьому розділі, умовно можна поділити на

1) правовстановчі норми, які визначають права споживачів – переддоговірні, договірні та права у разі порушення умов договору;2) правозобов’язні норми, що зобов’язують виконавців, виробників, продавців забезпечити дотримання визначених вимог до якості товарів (робіт, послуг), безпеки, гарантійних термінів перед установленням договірних відносин зі споживачами;3) праворегулюючі норми, які регулюють відносини, що виникають між продавцями (виконавцями) і покупцями (замовниками) як сторонами договору і визначають правові наслідки порушень прав споживачів;4) правозахисні норми, що встановлюють організаційно-процесуальні способи захисту порушених прав споживачів.

  • Захист прав споживачів
  • Ознайомитися з текстом Закону України «Про захист прав споживачів» можна на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Як роз’яснює постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року № 5 [58]: «споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України “Про захист прав споживачів”, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва». На відносини з виготовлення та продажу товарів, виконання робіт і надання послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється. Як споживачів Закон розглядає громадян, які придбавають і використовують товар, замовляють роботи або користуються послугою, а також, які мають такий намір. Отже, навіть людина, яка має лише намір купити товар чи замовити роботу або послугу, вже є споживачем. Це має важливе значення для реалізації споживачем своїх прав, зокрема, права на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця). Треба нагадати і про ще одне важливе значення поняття «споживач», яке найчастіше не враховують при його тлумаченні. Згідно із Законом, споживач – не тільки громадянин, який придбаває товари чи замовляє роботи або послуги, але й громадянин, який ними користується безпосередньо. Тобто, наприклад, споживачами можуть бути як члени родини особи, яка купила товар, так і особи, яким цей товар було подаровано.Громадянин є споживачем незалежно від громадянства, тобто Закон поширюється як на громадян України, так і на іноземних громадян та осіб без громадянства.

Контрольні завдання

1. Назвіть основну мету Закону України «Про захист прав споживачів».

2. Прокоментуйте основні тези Закону України «Про захист прав споживачів».

3. Передумови та причини прийняття Закону України «Про захист прав споживачів».

4. Чи можна сьогодні констатувати той факт, що споживча політика не вимагає пильної уваги з боку держави, а повинна регулюватися ринковими відносинами?

5. Підготуйте доповідь на тему «Всеукраїнська громадська організація «Союз споживачів України».

Список використаних джерел

1. Урок на тему «Закон України „Про захист прав споживачів”, Савєльєва Л.Л., вчитель економіки, Тетіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

2. Урок на тему «Права споживача», Пицюк І.В., вчитель економіки, Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12

3. Закон України «Про захист прав споживачів».

4. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О.Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352с.: іл. 5. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.

6. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Изд-во “Феникс”, 1998. – 512 с.

Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.

Над уроком працювали

Пицюк І.В.

Савєльєва Л.Л.

Прокопенко Ю.А.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия.

Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего.

Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.

Предмети > Економіка > Економіка 9 клас

Захист прав споживачів України

Захист прав споживачівЗахист прав споживачів України — права споживачів в Україні встановлені і проголошуються основним законом держави, Конституцією України. Конституція України визначає важливі для споживачів базові правові засади.
Стаття 42 Конституції України проголошує наступне: «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів».
Стаття 50 Конституції України встановлює, що «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена».
Більш детально захист прав споживачів України урегульовано Законом України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005. Цей Закон встановлює права споживачів, а також регулює відносини між споживачами товарів, (робіт, послуг) та виробниками, виконавцями, продавцями різних форм власності.

Читайте также:  Медичні послуги за законодавством україни: поняття та суть

Захист прав споживачів України діє у відношені не тільки громадян України, а й захищає права громадян інших країн під час придбання, замовлення чи використання товарів (робіт, послуг) на території України.

  • Які саме права мають споживачі на території України?
  • Права споживача в Україні:
    захист прав споживачів державою;
    здобуття знань;
    належну якість продукції та обслуговування;
    безпеку продукції;
    необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
  • відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
  • Законодавство України, що регулює захист прав та інтересів споживачів, також включає й інші законодавчі та підзаконні акти, серед яких можно зазначити такі Закони України, як «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про рекламу», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про інформацію», «Про освіту», «Про транспорт», «Про зв’язок», положення про «Правила торгівлі лікарськими засобами», «Правила роздрібної торгівлі», «Правила торгівлі у розстрочку», «Правила торгівлі на ринках», «Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами», «Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами» тощо.
  • Пам*ятка для споживача

звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;
об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).
Вітчизняне законодавство про захист прав та інтересів споживачів в Україні також доповнюють європейські директиви в рамках міжнародних угод, що підписані нашою країною.

Перш ніж ви зробити оплату обраного товару чи послуги, Ukrjurist.com.

ua радить перевірити:
відповідність названої продавцем ціни тій, яка вказана у прейскуранті чи на ціннику;
якщо товар штучний, треба звернути увагу на слідуючі обставини – чи не пошкоджена упаковка, чи дійсно в цій упаковці саме той товар, за який ви робите оплату; перевірити комплектність товару; також встановити наявність супроводжувальної документації. При цьому обовязково зверніться до продавця з проханням продемонструвати, як обраний вами товар працює і як ним правильно користуватися;
якщо товар ваговий – перевірте, чи правильно працюють ваги;
не забувайте перевіряти наявність необхідної інформації на упаковці товару та відповідно у супроводжувальній документації. З цією інформацією слід ознайомитися детально, перш за все зверніть увагу на такі дані, як строк придатності, гарантійні зобов’язання виробника, строк дії цих зобов’язаннь тощо.
Під час здійснення покупки товару ( чи оплати обраної послуги, виконаної роботи) прослідкуйте за наступним:
щоб вам видали касовий чек (при цьому, якщо придбаний товар тривалого зберігання, зверніться з проханням виписати вам товарний чек) і щоб на чеку було добре видно сплачену вами суму за товар чи послугу;

  1. щоб у паспорті виробу було вказано точну дату здійснення покупки і назву магазину, де ви зробили покупку.
  2. Права споживача у випадку придбання товару неналежної якості
  3. Захист прав споживачів України: у випадку, якщо протягом встановленого гарантійного строку були виявлені недоліки, споживач має право вимагати в порядку та в строки, які встановив законодавець, здійснення слідуючих дій:
    пропорційного зменшення ціни,
    безкоштовного усунення недоліків товару,
    відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
    Якщо протягом встановленого гарантійного строку виявлені суттєві недолікі, що виникли з вини виробника, продавця, виконавця, чи фальсифікації товару, які при необхідності підтверджені висновками експертної організації, споживач на основі обов’язкового для сторін виконання правил чи договору в порядку та у строки, встановлені законодавством, має право вимагати від продавця чи виробника за своїм вибором здійснення наступних дій:
  4. розірвання договору і повернення сплаченої за товар грошової суми,

заміни товару на такий самий товар чи на аналогічний товар, з числа тих, що існують в наявності у продавця чи виробника.
При цьому зверніть увагу, що вимоги споживача задовольняються відносно тих товарів, строк гарантії на які ще не закінчився.
На продавця і виробника під час здійснення продажу (реалізації) товару покладається обов’язок інформувати споживача про підприємства, що розглядають претензії споживачів щодо якості товарів. У разі ненадання такої інформації продавець (виробник) несе відповідальність, передбачену нормами Закона України «Про захист прав споживачів».
Зверніть увагу, що якщо проводиться заміна товару з встановленими недоліками на аналогічний товар належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості згідно законодавства про захист прав споживачів не проводиться.
У випадку, якщо споживач придбав продовольчі товари неналежної якості, на продавця покладається обов’язок замінити їх на якісний товар чи повернути сплачені споживачем гроші, якщо недоліки продовольчого товару виявлені у рамках дії строку придатності. Розрахунки із споживачем при цьому проводяться в такому ж порядку, який передбачений і по непродовольчих товарах.
Якщо споживач пред’явив вимоги про безоплатне усунення недоліків придбаного товару, вони мають бути усунені у строк чотирнадцять днів чи, якщо сторони дійшли згоди, в інший строк.

Законодавством про захист прав споживачів України передбачено, що на час ремонту споживачу надається (з доставкою) на його письмову вимогу аналогічний товар незалежно від моделі. Для цієї мети продавець та виробник повині створювати обмінний фонд товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.

94 № 172 затвержено Перелік товарів, з яких формується обмінний фонд, цей фонд включає в себе такі товари:
телевізори,
магнітоли,
магнітофони,
радіоприймачі,
холодильники,
морозильники,
пральні машини,
мікрохвильові печі,
кухонні машини,
в’язальні машини,
пилососи,
електропраски,
електроміксер,
електросокоробки ,
телефонні апарати, в тому числі мобільного зв’язку,
персональні комп’ютери та комплектуючі до них,
апаратуру для відеозапису і відтворювання зображення та звуку,
електрочайники,
електрофени,

електрокавоварки.

Прийміть до уваги стосовно захисту прав споживачів України, що за кожен день затримки виконання вимоги споживача про надання аналогічного товару, а також за кожний день затримки усунення недоліків, що перевищує зазначений строк (чотирнадцять днів) споживачеві повинна бути сплачена неустойка у розмірі одного відсотка вартості придбаного товару.
Якщо недоліки усуваються шляхом заміни складової частини товару або комплектуючого виробу, на які передбачено гарантійні строки, гарантійний строк на складову частину і новий комплектуючий виріб вираховуються з дня, коли товар був виданий споживачеві після ремонту.

Як споживачу захистити свої права у разі придбання неякісного товару, здійснити його обмін (повернення), чи передати на гарантійне обслуговування?

Права та обов’язки споживачів.

Кожен споживач повинен знати,  що згідно із статтею 4 Закону України «Про захист  прав споживачів» (надалі — Закон), купуючи, замовляючи або використовуючи продукцію, яка реалізується суб’єктами господарювання на території України, він має право на:

  • захист своїх прав державою (що здійснюється Держпродспоживслужбою України та судом);
  • належну якість продукції та обслуговування;
  • безпеку продукції;
  • необхідну, доступну, достовірну та вчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
  • відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої через недоліки продукції (дефекту), відповідно до закону;
  • звернутися до суду та інших уповноважених державних органів по захист порушених прав;
  • об’єднатися в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).

Соживачі зобов’язані:

  • перед використанням товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
  • за необхідності роз’яснення умов та правил використання товару до початку використання товару звернутися за роз’ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їхні функції;
  • користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням і дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
  • з метою запобігання негативних для споживача наслідків використання товару застосовувати передбачені виробником засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а за відсутності таких правил у документації дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для таких товарів.

Права споживача при придбанні товару належної якості.

Відповідно до ст. 9 Закону – споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути використаний за призначенням.

  • Споживач має право на обмін товару належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший термін не був оголошений продавцем.
  • Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом із проданим товаром.
  • Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню), затверджено постановою Кабінету  Міністрів України від  19 березня 1994 року № 172.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає в продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір і одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні його у продаж. Продавець зобов’язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

Обміняти непродовольчий товар належної якості на інший, аналогічний, можна, якщо:

  • з моменту придбання пройшло не більше 14 днів (не рахуючи дня продажу);
  • товар не використовувався;
  • збережений товарний вигляд товару, його споживчі властивості, пломби, ярлики тощо;
  • зберігся розрахунковий документ, який споживач отримав разом із товаром;
  • товар не входить до переліку тих, що не підлягають обміну.

Повернути товар належної якості і забрати сплачені кошти можна, якщо дотримані всі вищезгадані умови.

При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадять, зважаючи з вартості товару на час його придбання.

Гроші, сплачені за товар, повертають споживачеві в день розірвання договору, а за неможливості повернути гроші в день розірвання договору, а в разі неможливості повернути в день розірвання договору – в інший строк за домовленістю сторін,  але не пізніше ніж у продовж семи днів.

Як діяти, якщо товар виявився неякісним?

Відповідно до ст. 7 Закону – кожен товар має свій гарантійний термін, протягом якого виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів. Гарантійний термін встановлюють нормативно-правові акти, нормативні документи та договори.

  1. При цьому гарантійний термін на комплектуючі вироби має бути не менше, ніж гарантія на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами або договором.
  2. Гарантійний термін зазначається у паспорті на продукцію, на етикетці або в будь-якому іншому документі, що додається до продукції.
  3. Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і загрожувати життю, здоров’ю, майну споживачів і довкіллю, встановлюють строк придатності, який вказують на етикетках, упаковці або в інших документах, що додається до неї при продажу, і який вважають гарантійним терміном.
  4. Термін придатності обчислюють з дня виготовлення, який також вказуються на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.
  5. Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначений або вказаний з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких сплив, заборонений!
  6. На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з  початку відповідного сезону, який встановлюється постановою Кабінету  Міністрів України від  19 березня 1994 року № 172.
  7. Продаж товарів за зразками, поштою, а також у випадках, коли час укладення договору купівлі-продажу і час передання товару споживачеві не збігаються, гарантійний строк обчислюють від дня передання товару споживачеві, а якщо товар потребує спеціального встановлення (підключення) чи складання — з дня їх виконання, а якщо день передання, встановлення (підключення) або складання товару, а також передання нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача до укладення договору купівлі-продажу — з дня укладення договору купівлі-продажу.
  8. Щодо продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право ставити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки виявили протягом двох років, а щодо об’єкта будівництва — не пізніше десяти років з дня передання їх споживачеві.
Читайте также:  Немає змоги отримати Довідку місця проживання матері та дитини

При виконанні гарантійного ремонту – гарантійний термін збільшується на час перебування продукції в ремонті. Зазначений час обчислюють від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків. У разі обміну товару його гарантійний строк обчислюється заново з дня обміну.

Гарантійне зобов’язання не припиняється в разі неможливості виконання такого зобов’язання через відсутність необхідних для його виконання матеріалів, комплектуючих і запасних частин.

Згідно ст. 8 Закону – у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

  • пропорційного зменшення ціни;
  • безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
  • відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтвердженої за необхідності висновком експертизи, споживач у порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

  • розірвати договір та повернути сплачені за товар гроші;
  • вимагати заміни товару на такий самий або на аналогічний, що наявний у продавця (виробника).

Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.

Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо товарів, гарантійний строк на які не закінчився.

Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.

  • Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов’язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють вимоги, встановлені частинами першою і третьою цієї статті.
  • Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов’язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
  • Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п’ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).
  • За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості – протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред’явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги.

Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.

При пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред’явлення або за згодою сторін в інший строк.

На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов’язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту.

Споживач має право пред’явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку.

Ця вимога може бути пред’явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено – протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника.

Якщо цю вимогу не задоволено у строки, споживач має право на свій вибір пред’явити виробникові (продавцеві) інші вимоги.

Вимоги споживача не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов’язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.

Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).

Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов’язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Порада для споживача: не нехтувати своїм правом і погоджуватися на проведення  експертизи, адже в разі незадоволення продавцем, виконавцем або виробником вимог споживача саме висновок експертизи буде доказом законності таких вимог у суді.

Навіть якщо експертизу не проводили, але споживач давав свою згоду на її проведення, тягар доведення втрати якості товару через провину споживача в суді буде покладено на продавця (виробника).

Така експертиза може бути призначена і в судовому порядку, але в такому випадку оплачувати її буде та сторона, яка клопотала про її призначення.

У подальшому суд своїм рішенням може покласти витрати на проведення експертизи на сторону, з вини якої було встановлено втрату якості товару.

Памятка по защите прав потребителей в сфере оказания коммунальных услуг

Согласно действующему законодательству исполнителем жилищно-коммунальных услуг является юридическое лицо независимо от организационно-правовой формы, а также индивидуальный предприниматель, предоставляющие жилищно-коммунальные услуги, производящие или приобретающие коммунальные ресурсы и отвечающие за обслуживание внутридомовых инженерных систем, с использованием которых потребителю предоставляются коммунальные услуги. Исполнителем могут быть управляющая организация, товарищество собственников жилья, жилищно-строительный, жилищный или иной специализированный потребительский кооператив, а при непосредственном управлении многоквартирным домом собственниками помещений — иная организация, производящая или приобретающая коммунальные ресурсы.

Согласно ст.

9 Закона РФ «О защите прав потребителей» первое, что должно быть доведено до сведения потребителей — это фирменное наименование организации (наименование), место ее нахождения (адрес) и режим ее работы. Исполнитель размещает указанную информацию на вывеске.

В соответствии с п.3 Постановления Правительства № 731 от 23.09.2010г. «Об утверждении стандарта раскрытия  информации организациями, осуществляющими деятельность в сфере управления многоквартирными домами» управляющая организация, товарищество и кооператив обязаны раскрывать следующую информацию:

  • а) общая информация об управляющей организации, о товариществе и кооперативе;
  • б) основные показатели финансово-хозяйственной деятельности управляющей организации (в части исполнения такой управляющей организацией договоров управления), товарищества и кооператива;
  • в) сведения о выполняемых работах (оказываемых услугах) по содержанию и ремонту общего имущества в многоквартирном доме;
  • г) порядок и условия оказания услуг по содержанию и ремонту общего имущества в многоквартирном доме;
  • д) сведения о стоимости работ (услуг) по содержанию и ремонту общего имущества в многоквартирном доме;
  • е) сведения о ценах (тарифах) на коммунальные ресурсы.

Отказ в предоставлении информации может быть обжалован в установленном законодательством Российской Федерации судебном порядке, в соответствии со ст. 11 Гражданского кодекса Российской Федерации.

  1. В рамках информации о порядке и условиях оказания услуг по содержанию и ремонту общего имущества в многоквартирном доме раскрытию подлежат следующие сведения:
  2. а) проект договора управления, заключаемого с собственниками помещений в многоквартирных домах, товариществами собственников жилья, жилищными, жилищно-строительными или иными специализированными потребительскими кооперативами, который должен содержать все существенные условия договора управления;
  3. б) сведения о выполнении обязательств по договорам управления в отношении каждого многоквартирного дома, которые должны содержать:
  • план работ на срок не менее 1 года по содержанию и ремонту общего имущества многоквартирного дома, мер по снижению расходов на работы (услуги), выполняемые (оказываемые) управляющей организацией, с указанием периодичности и сроков осуществления таких работ (услуг), а также сведения об их выполнении (оказании) и о причинах отклонения от плана;
  • сведения о количестве случаев снижения платы за нарушения качества содержания и ремонта общего имущества в многоквартирном доме за последний календарный год;
  • сведения о количестве случаев снижения платы за нарушения качества коммунальных услуг и (или) за превышение установленной продолжительности перерывов в их оказании за последний календарный год;
  • сведения о фактах выявления ненадлежащего качества услуг и работ и (или) превышения установленной продолжительности перерывов в оказании услуг или выполнении работ не в соответствии с устанавливаемыми Правительством Российской Федерации правилами содержания общего имущества в многоквартирном доме и правилами предоставления коммунальных услуг собственникам и пользователям помещений в многоквартирных домах и жилых домах.
Читайте также:  Зарахування та постановка на квартирний облік: порядок, умови

Право потребителя на коммунальные услуги надлежащего качества

В соответствии со ст. 4 Закона РФ «О защите прав потребителей» исполнитель обязан оказывать услуги потребителю, пригодные для целей, ради которых услуга подобного рода оказывается. При этом услуга по качеству должна соответствовать требованиям нормативов, стандартов, санитарных норм и правил.

В соответствии со ст. 29 Закона РФ «О защите прав потребителей» при предоставлении коммунальных услуг ненадлежащего качества потребитель вправе по своему выбору потребовать:

  • безвозмездного устранения недостатков выполненной работы (оказанной услуги);
  • соответствующего уменьшения цены выполненной работы (оказанной услуги);
  • безвозмездного изготовления другой вещи из однородного материала такого же качества или повторного выполнения работы. При этом потребитель обязан возвратить ранее переданную ему исполнителем вещь;
  • возмещения понесенных им расходов по устранению недостатков выполненной работы (оказанной услуги) своими силами или третьими лицами.

Потребитель вправе потребовать также полного возмещения убытков, причиненных ему в связи с недостатками выполненной работы (оказанной услуги). Убытки возмещаются в сроки, установленные для удовлетворения соответствующих требований потребителя.

  • В случае если коммунальные услуги оказаны вам ненадлежащим образом и прошел срок, в течение которого должны быть приняты меры, а никаких действий не принято, Вам необходимо написать претензию и отправить ее заказным письмом с уведомлением о вручении на юридический адрес управляющей организации, товарищества или кооператива.
  • Претензия составляется следующим образом:
  • — в правом верхнем углу указываются реквизиты организации (адрес и название), куда Вы обращаетесь, фамилия и инициалы руководителя, если Вы их знаете;

затем указываете, от кого следует претензия, жалоба (Ф.И.О., адрес, по возможности телефон);

— отступив от написанного на одну строку, в центре пишется «ПРЕТЕНЗИЯ», «ЖАЛОБА», далее с новой строки описание проблемы (не рекомендуется излагать текст в большом объеме, постарайтесь уложиться на одной, максимум на двух страницах, четко отразив сущность проблемы и Ваши требования);

-в конце обязательно надо расписаться и указать дату, иначе обращение будет считаться анонимным и рассмотрено не будет;

— весьма выигрышно смотрится обращение, в котором имеются ссылки на законы и иные нормативные правовые акты. Это придаст Вашей претензии или жалобе вес и заставит работников отнестись к рассмотрению поступившего обращения более основательно.

Куда обращаться за защитой нарушенных прав

  • к исполнителю услуг (так как за качество предоставляемых потребителям коммунальных услуг ответственность несет исполнитель)
  • в соответствующие надзорные органы:
  • Прокуратура (надзор за соблюдением законодательства).
  • Государственная жилищная инспекция (контроль за техническим состоянием жилищного фонда и его инженерного оборудования, сооружений и элементов инженерной и социальной инфраструктуры, мест общего пользования – состояние крыши, лестничных клеток, чердаков, подвалов, фундамента, несущих стен и др.; контроль за соблюдением нормативного уровня и режима обеспечения населения коммунальными услугами (отопление, электро-, водо-, газоснабжение, канализация).
  • Управление Роспотребнадзора по г.Москве
  • Региональная служба по тарифам (контроль за порядком ценообразования и применения тарифов на жилищно-коммунальные услуги, организация проведения экспертизы обоснованности расчета тарифов организаций коммунального комплекса с привлечением соответствующих организаций).
  • Управление социальной защиты населения (вопросы предоставления льгот).
  • Органы местного самоуправления (ведение учета граждан в качестве нуждающихся в жилых помещениях, предоставляемых по договорам социального найма, предоставление в установленном порядке малоимущим гражданам по договорам социального найма жилых помещений муниципального жилищного фонда, согласование переустройства и перепланировки жилых помещений, признание в установленном порядке жилых помещений муниципального жилищного фонда непригодными для проживания и др.).

Согласно ст.

12 Федерального закона от 2 мая 2006 года № 59-ФЗ «О порядке рассмотрения обращений граждан Российской Федерации» письменное обращение рассматривается в течение 30 дней со дня его регистрации.

В отдельных случаях срок рассмотрения письменного обращения может быть продлен, но не более чем на 30 дней. При этом гражданин, направивший обращение, должен быть в обязательном порядке уведомлен об этом решении.

Важно знать, что ни один государственный орган не вправе в административном порядке понуждать хозяйствующий субъект выплачивать гражданам какие-либо денежные суммы. Поэтому если исполнитель отказывается удовлетворить ваши требования в добровольном порядке, спор подлежит разрешению в рамках судопроизводства.

Закон «Про захист прав споживачів» у 2020 році: право на якість | Юридичний самозахист

Стаття актуальна на 2021 рік

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» одним з основних прав покупця є право на належну якість продукції. Стосовно захисту прав споживачів в Україні ми вже писали в статті: «Чи можна повернути товар».

У цій статті ми розглянемо покроковий порядок дій покупця в разі придбання неякісного товару у 2020 році. Отже, якщо ви стали «щасливим» власником, необхідно звернутися до продавця (виробника) з вимогою у вигляді претензії. Це потрібно робити юридично грамотно для того, щоб шанси на успішне вирішення проблеми були максимальні.

Як подати претензію продавцю (виробнику):

Існує 6 важливих кроків для звернення з вимогами до продавця (виробника):

  1. зібрати всі документи. Якщо укладався договір – перечитати його умови;
  2. з’ясувати тривалість гарантійного строку;
  3. визначитися, до кого висувати вимоги: до продавця або до виробника;
  4. визначитися з вимогами та викласти їх у письмовому вигляді;
  5. на місці (в магазині або в сервісному центрі) з’ясувати, хто буде розглядати вашу претензію з приводу неякісного товару;
  6. письмово заявити про свої вимоги та отримати відповідь від продавця (виробника).

Тепер розповімо про перші три пункти окремо.

Крок 1: збираємо всі документи на товар

Перевірте, чи є у вас документи на придбаний товар:

  1. товарний чи касовий чек;
  2. квитанція;
  3. технічний паспорт або інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу ;
  4. інший документ, який підтверджує факт придбання товару (наприклад, талон).

Тільки за наявності цих документів можна щось вимагати від продавця в зв’язку з придбанням неякісного товару. Це прямо передбачено в статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» (в останній редакції).

Ала перше, що необхідно зробити – знайти договір з продавцем (якщо ви його укладали) та інші документи на товар. Ознайомлюючись з ними, звертайте увагу на те, що написано дрібним шрифтом. За наявності договору обов’язково треба керуватися його положеннями.

Однак пам’ятайте, ніякі умови договору не повинні суперечити закону та обмежувати права споживача! Якщо ви бачите, що написане в договорі суперечить положенням закону, про які ви прочитаєте у цій статті (далі вони будуть перераховані), і ці умови для вас менш вигідні, ніж ті, що встановлені в законі, потрібно користуватися тими правами, які прописані саме в законі.

Чи можна повернути товар неналежної якості без чека

Якщо всіх вищезазначених документів немає, шанси на задоволення ваших вимог практично дорівнюють нулю! Але слід пам’ятати наступне.

Закон «Про захист прав споживачів» встановлює, що всі вимоги покупця можуть бути задоволені лише за наявності розрахункових документів на такий товар.

Слід зауважити, що п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1996 №5 вказує на те, що втрата таких документів, неотримання їх при купівлі товару або неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу за допомогою свідків.

Крок 2: з’ясовуємо тривалість гарантійного строку

Друга обов’язкова дія − з’ясувати тривалість гарантійного строку. Він може бути вказаний на етикетці, упаковці товару, в технічному паспорті або в іншому документі на товар.

Якщо він є − дивимося гарантійний строк (час, протягом якого виробник (продавець) зобов’язується безкоштовно відремонтувати або замінити продукцію) (п. 5 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів»).­

Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (стаття 676 Цивільного кодексу України). Якщо гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред’явити продавцю (виробнику) вимоги, якщо недоліки було виявлено:

  • для всіх товарів – протягом двох років;
  • стосовно об’єкта будівництва – не пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві (частина 5 статті 7 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Продавець / виробник зобов’язаний виконати всі гарантійні зобов’язання, зазначені ним у рекламі (частина 2 ст. 7 Закону «Про захист прав споживачів»). Тому можна посилатися на інформацію з буклету, якщо, наприклад, там є посилання на гарантійні зобов’язання продавця.

Якщо гарантійний строк вже закінчився, а ви тільки після цього виявили недоліки, то вимагати відремонтувати неякісний товар можна як від виробника, так і від продавця. При цьому потрібна сукупність таких умов:

  • не закінчився строк служби (повинен бути зазначений в документах), а якщо такий не встановлено – протягом десяти років;
  • товар був зіпсований ще до того, як ви його купили (заводський брак).

Що таке строк служби

Строк служби – це календарний строк використання продукції за призначенням, починаючи від введення в обіг чи після ремонту, протягом якого виробник гарантує її безпеку та несе відповідальність за істотні недоліки, що виникли з його вини (п. 25 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів»).

Крок 3: визначаємо, до кого будемо висувати вимоги

Третя обов’язкова дія – визначитися, до кого ви будете пред’являти свої вимоги. Можна висувати вимоги:

  1. до продавця;
  2. до виробника (для імпортних товарів – імпортера);
  3. або до сервісного центру, якщо він зазначений у документах, наприклад, в гарантійному талоні.

Якщо ваші вимоги не були задоволені, ви маєте можливість звернутися за консультацією щодо захисту прав споживачів чи подати скаргу на неякісний товар до управління захисту прав споживачів, яким є управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба). Раніше вона називалася інспекція з питань захисту прав споживачів.

Також можна самостійно звернутися до суду або доручити це адвокату. Зверніть увагу, при зверненні до суду споживачі не сплачують судовий збір.

Одночасно з розглядом справи по суті суд порушує питання про компенсацію моральної шкоди.

Де можна подати позов

Подати позов про порушення прав споживачів, а так само про компенсацію моральної шкоди можна:

  • за місцем знаходження споживача;
  • відповідача;
  • за місцем заподіяння шкоди;
  • за місцем виконання договору.

Право вибору належить покупцеві (частина 3 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Підводимо підсумки щодо захисту права на якість:

  1. Одним з основних прав покупця є право на належну якість продукції.
  2. Для оформлення претензії щодо неякісного товару потрібно зібрати всі документи на товар і ознайомитися з ними.
  3. Для захисту своїх прав ви можете: звернутися до продавця або виробника з претензією; звернутися зі скаргою до Державної служби з питань безпеки харчових продуктів і захисту прав споживачів; а також звернутися до суду.
Ссылка на основную публикацию