Захист від монополіста: як розірвати договір та відбити мільйонну неустойку

Ринок кредитування стрімко розвивається, банки видають багато позик. Клієнти оформляють на себе кредити, а потім розуміють, що не в змозі їх погасити. У цьому випадку кредитори не мають наміру списувати борги з позичальників і самостійно вирішувати ситуацію теж не хочуть. Багато банків передають інформацію про боржників колекторським агентствам.

Захист від монополіста: як розірвати договір та відбити мільйонну неустойку

Такі агентства самі намагаються стягнути борги з фізичних осіб. Це у них добре виходить. Колектори можуть постійно дзвонити та писати листи боржникам, і іноді навіть залякувати їх. Тому у багатьох виникає питання: як поводитися, якщо дзвонять колектори?

В Україні, як і в усьому світі, не найсприятливіша економічна ситуація, тому багато хто неспроможний перераховувати платежі. Однак наявність прострочень по кредиту не може обмежувати права людини, гарантовані Конституцією та чинними на території України законами.

Коли клієнт підписує кредитний договір, він рідко замислюється про те, що можуть наступити несприятливі обставини, втрата роботи, працездатності та чи інша подія, що може спричинити труднощі з погашенням боргу.

В разі неодноразових прострочень по кредиту банк змушений буде залучити колекторів.

І вже після надходження позичальнику дзвінків і СМС з вимогою повернути взяту суму, він починає панікувати та не розуміє, що далі робити.

Подивимося, як потрібно себе вести, якщо колектори постійно дзвонять.

Колектори можуть дзвонити тільки з однієї причини – якщо у вас є прострочення по кредитах.

УВАГА! Якщо клієнт не виплачує борг, то банкам простіше звернутися до спеціальних колекторських агентств, які спеціалізуються на прострочених позиках, ніж залучати до роботи своїх менеджерів.

Коли боржника передають до колекторського агентства, в цьому випадку колекторів можуть залучати до розв'язання проблеми на платній основі або на підставі перепоступки позики. Після цього клієнту починають дзвонити на номери, зазначені у кредитному договорі

На першому етапі колекторські агентства тільки дзвонять клієнту, і це «м'який» початок знайомства з колекторами. Вони просять позичальника повернути борг, апелюючи пунктами з кредитного договору. Якщо клієнт так і не повертає позику, то починають застосовувати інші, жорсткіші заходи впливу. Серед них: візит додому або на роботу до боржника та інше.

ВАЖЛИВО! Позичальник повинен розуміти, що колектори мають право скористатися лише номерами, які вказані у кредитному договорі, і зв'язуватися тільки з тими особами, які виступають в якості поручителів. Якщо контакти ваших родичів, друзів або інших осіб не вказані в банківських документах, то їм не мають права дзвонити та турбувати їх за вашою кредитами.

Коли колектори дзвонять в рамках своїх повноважень, то потрібно знати, як з ними правильно розмовляти:

  1. Часто ваш номер можуть набрати в незручний час: або рано вранці (до 7-8 годин), або пізно ввечері (після 22 годин). У завдання осіб, що вимагають, входить доставити боржнику якомога більше неприємностей. Тому краще ставити телефон на беззвучний режим.
  2. Не поспішайте передзвонювати на незнайомий номер, навіть якщо він неодноразово вам дзвонив. Краще для початку подивитися в Інтернеті, кому належить даний телефон.
  3. Якщо колектори починають загрожувати, запишіть розмову на диктофон, але спочатку попередьте співрозмовника про це.
  4. Не потрібно бути агресивним в розмові з колекторами, вони можуть по кілька разів ставити одне й те ж питання й не слухати відповідей. Їх головне завдання – вивести вас на емоції та морально придушити.
  5. Якщо колектори починають загрожувати, то нагадайте їм, що розмова записується, і намагайтеся не звертати уваги на всі їхні слова на вашу адресу.
  6. Уникайте зустрічі з колекторами. Якщо вони все-таки вирішать прийти до вас додому, то ви маєте право їх не пускати (діє принцип Конституції про недоторканність житла) і в разі необхідності викликати поліцію.
  7. Не повідомляйте через телефон ніякої додаткової інформації про себе, все що їм потрібно знати, вже прописано у кредитному договорі.

Найкращий спосіб позбутися від дзвінків колекторів – змінити номер телефону. Однак бувають випадки, коли надходять дзвінки людям, які не мають ніяких боргів перед кредиторами. Що робити в такому випадку та чому так відбувається?

Така ситуація може бути в тому випадку, якщо фізична особа виступила поручителем за кредитом, таким чином, дана особа тепер несе солідарну з позичальником відповідальність за сплату боргу.

Ця інформація обговорюється при оформленні кредиту та прописується у кредитному договорі, в якому поручитель ставить свій підпис. Тому колектори мають право дзвонити поручителям і вимагати від них повернення суми боргу.

Також якщо позичальник вказує контактні дані своїх рідних або друзів при оформленні позики, то їм теж можуть надходити дзвінки. В даному випадку не варто кидати трубку, а краще уточнити наступну інформацію:

  • найменування та юридичну адресу колекторського агентства, а також її фактичне місце розташування;
  • запитати про свідоцтво про державну реєстрацію та про ліцензію на право здійснення діяльності;
  • попросити особу, що дзвонить, представитися, назвати прізвище, ім'я та посаду, підставу для дзвінка та контактні дані для перевірки озвученої інформації.

Якщо на ваші запитання не хочуть відповідати, то можете покласти трубку та попросити всю інформацію продублювати на адресу електронної пошти. Якщо колектори будуть дзвонити повторно, то варто починати з ними бесіду з цих же фраз.

ДОВІДКА! Перед тим як виступати поручителем по чужому кредиту, ви повинні розуміти, що в разі невиплати основним позичальником свого боргу, цю суму доведеться виплачувати вам.

Згідно з кредитною угодою ви будете нести солідарну відповідальність. При надходженні дзвінка від колекторів варто негайно звернутися до позичальника та попросити його погасити борг.

Якщо він відмовиться, то вам доведеться виплачувати його кредит.

Коли вам надходять дзвінки по кредитних зобов'язаннях ваших родичів, то ви зобов'язані погасити борг тільки в тому випадку, якщо є чоловіком/дружиною позичальника або його спадкоємцем.

Якщо вам надійшов дзвінок від колекторів по кредиту людини, яка не є вашим родичем, а просто може бути колегою по роботі, знайомих тощо, в цьому випадку ви не несете ніякої відповідальності за кредитом. Здебільшого колектори використовують вас, щоб психологічно вплинути на позичальника, розголосивши інформацію про його неплатоспроможність.

Боротися з колекторами дуже складно, це займе багато сил і нервів. Тому якщо є фінансові складнощі, то краще не допускати великих прострочень, а відразу йти на співпрацю з банком.

Діяльність колекторів не регламентована окремим законом. Свої дії вони здійснюють в рамках цивільного та кримінально-процесуального законодавства.

У деяких випадках вони здійснюють незаконні дії:

  • не погоджують з боржником зустрічі (приходять додому або на місце роботи без попередження);
  • дзвонять на телефон в нічний і ранковий час (з 22 до 8 годин);
  • загрожують життю та здоров'ю й розправою, а також залякують рідних позичальника;
  • поширюють конфіденційну інформацію про боржника, надану банком;
  • відмовляються надати інформацію, що їм продали борг клієнта;
  • застосовують обман для стягнення позики;
  • вилучають майно та дохід клієнта без відповідного судового рішення.
  1. Якщо від колекторів вам надходять погрози здоров'ю, життю або честі, то варто написати заяву в поліцію.
  2. Коли ви не розумієте, чому з вас вимагають таку суму за кредитом – можна звернутися до Національного банку України.
  3. Якщо ви сумніваєтеся в законності дій колекторського агентства – то пишіть скаргу до Нацкомфінпослуг.
  4. Також можна перевірити, чи перебуває організація в АКБУ.

Всі вищевказані запити, крім звернення в поліцію, легко зробити онлайн в Інтернеті, заповнивши форми на сайті державних відомств. Але перш, ніж запитувати інформацію, варто зрозуміти, чому взагалі колектори подзвонили.

Як розірвати/змінити договір, якщо одностороння відмова не працює

Існують три способи розірвання/зміни господарських договорів (див. рис. 1).

Найпоширенішим є розірвання/зміна договорів за угодою сторін або з ініціативи однієї із сторін. На них ми зупинимося докладніше.

Намагаємося домовитися

Мабуть, це найбільш безпроблемний та вигідний спосіб, оскільки сторони несуть найменші фінансові втрати при настанні наслідків розірвання/зміни договору. Оскільки сторони досягли згоди з приводу необхідності та умов розірвання/зміни договору, то процедура укладення договору про це не потребуватиме складних правових процедур і значних витрат.

Якщо ви хочете змінити або розірвати договір за погодженням зі своїм партнером, то вам необхідно пройти три етапи (див. рис. 2 на наступній сторінці).

Зверніть увагу! Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦКУ договір можна змінити або розірвати за угодою сторін у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті зобов’язання. Оцінити, чи істотно змінилися обставини, досить важко, адже поняття істотності є дуже суб’єктивним.

На думку законодавців, про істотність можна говорити в ситуації, коли обставини змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Обережно! Не плутайте істотну зміну обставин з обставинами непереборної сили — форс-мажором.

Читайте также:  Реальна ли бесплатная юридическая консультация? - обзор

Дія непереборної сили унеможливлює виконання зобов'язання та відповідно до закону є підставою для звільнення від відповідальності за його невиконання.

Тоді як у разі істотної зміни обставин можливість виконати зобов’язання зберігається, але це стає вкрай невигідним для од­нієї зі сторін та порушує її інтереси.

Класичним прикладом обставин непереборної сили (форс-мажору) є воєнні дії, природні катаклізми (повінь, ураган тощо).

Прикладом істотної зміни обставин може бути така ситуація.

Приклад. Підприємець здає в оренду нежитлову нерухомість. При цьому земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, він орендує в місцевої ради.

Місцева рада підвищила орендну плату за землю вдвічі. У зв’язку з цим підприємцеві стало невигідно здавати нерухомість в оренду з тим розміром орендної плати, який зафіксовано в договорі оренди.

Тут не йдеться про форс-мажор, оскільки після підвищення орендної плати за землю підприємець зберігає можливість виконати свої зобов’язання за договором оренди нерухомості. Але таке виконання стає для нього невигідним.

Наявна істотна зміна обставин, адже при укладенні договору оренди нерухомості сторони не могли передбачити, що в майбутньому місцева рада підвищить орендну плату за землю.

Можливість перегляду розміру орендної плати за угодою сторін передбачена ч. 3 ст. 762 ЦКУ і  ч. 1 ст. 286 ГКУ.

  • Наводимо зразок листа та угоди про зміну договору за угодою сторін.

Важливо! За своєю правовою природою угода про зміну/розірвання договору також є договором і на неї поширюються загальні правила укладення правочинів. Так, у ст.

654 ЦКУ зазначено, що зміна або розірвання договору здійснюється в тій самій формі, що й договір,який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом або не випливає із звичаїв ділового обороту.

Це означає, що договір, укладений у простій письмовій формі, може бути змінено або розірвано угодою, яку оформлено також у простій письмовій формі. Якщо ви змінюєте або розриваєте договір, який було посвідчено нотаріально, то угоду теж потрібно посвідчити нотаріально.

А якщо ж договір підлягав обов’язковій держреєстрації, то угоду про його зміну або розірвання теж має бути зареєстровано у відповідному реєстрі.

Наприклад, договір купівлі-продажу нерухомості вважатиметься розірваним тільки після внесення змін до Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно.

Ідемо до суду

Якщо істотно змінилися обставини. Якщо домовитися з партнером про розірвання/зміну договору не вийшло, а його виконання стало для вас украй невигідним, то нічого не залишається, як звернутися за захистом своїх прав до суду.

Звертаємо увагу! Спір про розірвання/зміну договору може бути передано зацікавленою стороною до суду саме за умови, що між сторонами не було досягнуто згоди з цього питання або сторона не отримала у встановлений строк від іншої сторони відповідь на відповідну пропозицію. Недотримання сторонами процедури досудового врегулювання спору (див. рис. 2) часто є підставою для відмови в позові про розірвання/зміну договору.

Так, згідно з ч. 4 ст. 188 ГКУ у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі якщо відповідь на пропозицію про зміну (розірвання) договору не отримано у 20-денний строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду.

Розірвати/змінити договір на вимогу однієї зі сторін суд може за наявності одночасно чотирьох умов (ч. 2 ст. 652 ЦКУ):

  1. 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що обставини істотно не зміняться;
  2. 2) зміна обставин зумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення попри всю турботливість і обачливість, які від неї вимагалися;
  3. 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
  4. 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.

Зауважте! Зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або завдасть сторонам шкоди, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4 ст. 652 ЦКУ).

Доводити істотність зміни обставин та одночасну наявність усіх умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦКУ, доведеться позивачеві (див. постанови Вищого господарського суду України (ВГСУ) від 12.06.13 р. у справі № 5009/4485/12, від 25.04.13 р. у справі № 5023/4164/12).

Мусимо вас попередити: розірвати договір у зв’язку з істотною зміною обставин не дуже просто. Зокрема, фінансову кризу суди не вважають істотною зміною обставин (див. п. 5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.09.12 р. № 10-1390/0/4-12, постанову ВГСУ від 27.07.11 р. у справі № 5004/340/11).

Посилатися на зміну економічної ситуації та різке коливання інвалюти щодо гривні теж марно. Як зазначає суд, ці події стосуються обох сторін договору.

До того ж виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг гривні та її девальвації, сторони в момент укладення договору могли передбачити можливість зміни курсу гривні до інвалюти (див. п.

 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.12 р. № 5; ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21.02.12 р. у справі № 22ц/1590/1925/2012).

Не переконає суд і посилання на зміни в законодавстві, що регулює правила оподаткування господарських операцій.

Зокрема, служителі Феміди не вважають достатньою підставою для розірвання договору запровадження у 2011 році заборони на включення до складу податкових витрат вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у підприємців-єдиноподатників (див. постанову ВГСУ від 26.01.12 р. у справі № 37/209пд).

«Не зворушує» їх і підвищення розміру орендної плати за землю в ПКУ (див. постанову ВГСУ від 27.12.11 р. у справі № 13/5005/7365/2011).

Спроба розірвати договір унаслідок погіршення фінансового стану контрагента теж навряд чи увінчається успіхом (див. постанову ВГСУ від 13.06.12 р. у справі № 10/5005/11912/2011).

Як бачите, до обґрунтування істотності зміни обставин потрібно підійти дуже серйозно. Але це не єдиний спосіб розірвати договір в односторонньому порядку. Можливо, ваш контрагент порушив свої зобов’язання? Давайте обговоримо цей варіант.

Якщо порушено зобов’язання. Трапляється так, що наші контр­агенти з будь-яких причин не виконують договірні зобов’язання. Якщо порушення зобов’язань істотне, то ви можете вимагати в суді зміни або розірвання договору. Таке право вам дає ч. 2 ст. 651 ЦКУ.

Але знову-таки постає питання про визначення істотності порушення. На думку законодавців, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок заподіяної цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Не дуже чітке визначення, чи не так? По суті, вирішення питання про істотність порушення зобов’язань віддане на відкуп судам. Ваша справа як позивача та постраждалої сторони — надати всі можливі докази, щоб суд правильно оцінив ситуацію та прийняв рішення на вашу користь.

Майте на увазі! Суд, як правило, звертає увагу на:

частку невиконаного зобов’язання в загальному обсязі зобов’язань — зокрема, ВГСУ визнав заборгованість у 2100 грн. незначною порівняно із загальною сумою зобов’язання — 35700 грн. та відмовив у розірванні договору (див. постанову від 10.04.12 р. у справі № 11/5026/1806/2011);

систематичність порушення договірних зобов’язань, що спричинила виникнення значного боргу (див. постанову ВГСУ від 06.04.11 р. № 16/668);

наслідки невиконання зобов’язань контрагентом, а саме: чи перешкоджає порушення зобов’язань однією зі сторін нормальному веденню госпдіяльності другою стороною (див.

постанову Верховного Суду України від 19.09.11 р.

№ 3-74гс11 — тут банк своєчасно не перерахував кредитні кошти, унаслідок чого ФОП не зміг зробити ремонт у готелі, не надавав готельні послуги та позбувся доходу);

невнесення вкладу у спільну діяльність у розмірі, передбаченому договором (див. постанову ВГСУ від 07.09.11 р. у справі № 2-7/17262-2007);

• чи використовується за цільовим призначенням майно, отримане за договором про спільну діяльність (див. постанову ВГСУ від 08.02.12 р. у справі № 28/17-2356-2011), тощо.

  • Окрім цього, суди також оцінюють:
  • • ступінь виконання договору до його розірвання;
  • • чи зацікавлені сторони у збереженні договору;
  • • чи втрачено інтерес до виконання договору (наприклад, у ситуації, коли артист, «замовлений» на корпоратив, приїжджає на наступний день після корпоративу, договір може бути розірвано з тієї причини, що підприємство-замовник втратило інтерес до виконання договору);
  • • можливість усунення порушення;
  • • величину шкоди від порушення договору та інші фактори.

Важливо! Договір можна змінити або розірвати за рішенням суду не тільки в разі його істотного порушення другою стороною, а й в інших випадках, установлених договором або законом.

Так, незалежно від того, є порушення істотним чи ні, ви маєте право ініціювати розірвання договору в ситуаціях, прямо передбачених законом. Зокрема, якщо:

• продавець не попередив покупця щодо прав третіх осіб на товар (ст. 659 ЦКУ);

• орендодавець не попередив орендаря про всі права третіх осіб на річ, що передається в оренду (ч. 2 ст. 769 ЦКУ);

• орендар користується річчю, переданою йому в оренду, не за призначенням або з порушенням договору оренди (ч. 2 ст. 773 ЦКУ);

• орендодавець не здійснив капремонт речі, що перешкоджає її використанню за призначенням та відповідно до умов договору (ч. 3 ст. 776 ЦКУ), тощо.

Читайте также:  Заява про визнання втраченого цінного паперу недійсним

Цей перелік є далеко не повним. Якщо ваш контрагент порушує свої зобов’язання, загляньте до ЦКУ. Цілком можливо, що там ви знайдете підстави для розірвання договору. При цьому доводити істотність порушення вам не доведеться.

А ми бажаємо вам надійних партнерів, стабільності та миру.

Висновки

  • Угода про розірвання/зміну договору складається в тій самій формі, що й первісний договір.
  • У разі істотної зміни обставин передати спір про розірвання/зміну договору на вирішення суду можна тільки в тому випадку, якщо: 1) ви намагалися досягти згоди з цього питання з другою стороною, але ця спроба закінчилася невдачею; 2) одночасно дотримуються всі чотири умови із ч. 2 ст. 652 ЦКУ.
  • Будь-який договір можна розірвати в суді у випадку, якщо друга сторона істотно порушила зобов’язання. При цьому для окремих видів договорів у законі прямо прописано, які порушення є підставою для їх розірвання незалежно від істотності.
  • Доводити істотність порушення договору або істотність зміни обставин зобов’язаний позивач.

Як відновити документи на нерухомість: алгоритм дій у разі втрати документів

Втрата документів – серйозна проблема, але від неї ніхто не застрахований. Відсутність їх може утруднити володіння квартирою, а тим більше – розпорядження нею. Хоча зараз, згідно з 2 статті «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно» право на власність підтверджує запис до Державного реєстру прав на майно і відповідний витяг з реєстру.

Однак, по-перше, запис в реєстрі проводиться, виходячи з наявності всіх необхідних довідок. По-друге, для деяких операцій з житлом може знадобитися весь пакет документів.

У будь-якому випадку, необхідно своєчасно відновити загублений, або пошкоджений документ. Слід звернутися в той орган, де він безпосередньо видавався, або до приватного нотаріуса. В нотаріальному архіві повинні зберігається все копії документів.

Якщо Ви оформили папери до 1 січня 2013, то при собі буде необхідно мати:

  • Копії, або інші папери, що підтверджують наявність його;
  • Оголошення в друкованих засобах масової інформації, які поширюються в районі квартири. В оголошенні повинно бути вказано назву, номер і дата видачі, ім’я власника, ким виданий. Немає необхідності в разі псування паперів.

У випадках видачі паперів після 1 січня 2013, Державний реєстр прав на майно повинен полегшувати процедуру.

Як відновити втрачені документи?

Необхідно звернутися до відповідного органу або компетентну організацію, яка вам надавала втрачену довідку. Після цього необхідно оформити заяву з проханням про відновлення паперів. При собі слід мати:

  • Паспорт, або інші папери, що посвідчують особу;
  • Копії, при їх наявності;
  • Платіжна квитанція, яку ви оплатили при оформленні документа / дубліката;
  • Можливі інші папери, які запросить організація (кадастровий номер, технічний паспорт і т.д.)

Також, якщо сталася втрата паперів про право власності, або їх крадіжка, варто звернутися в поліцію і суд з проханням здійснити заборона на будь-які маніпуляції з нерухомістю. Це завадить зловмисникам провернути незаконні дії з її реєстрацією і оформленням і убезпечить власника квартири.

Втрата свідоцтва про право власності

технічні паспорти Такі свідчення – це одна з найважливіших довідок для власника нерухомості. У разі втрати цього свідоцтва, необхідно, як і в інших випадках звертатися в місце його реєстрації з необхідною заявив.

Крім цього, необхідно мати перелік паперів, зазначених раніше, але до них додасться ще й договір про купівлю-продаж, або будь-яке інше свідоцтво, згідно з яким ви і отримали право власності на квартиру. Цим свідченням також може бути дарча, свідоцтво про отримання спадщини і в рідкісних випадках деякі інші.

У разі спільного володіння власністю, дії ідентичні, тільки звертатися всі пайовики.

Втрата договору купівлі-продажу

В цьому випадку необхідно звертатися до Державного реєстру прав на майно, або до нотаріуса, залежно від того, де він був отриманий. З 2013 року ця процедура перейшла в руки Держреєстру.

Якщо в попередніх випадках вам відмовили через брак підмоги, ви можете звернутися в Бюро технічної інвентаризації тому, що вони допоможуть вам в супроводі будь-яких угод з нерухомістю .

Також можна звернутися в податкову інспекцію, так як в ній фіксуються будь-які передачі нерухомості та змін в її реєстрації. Також є можливість отримати ксерокопію договору у продавця, якщо є контакт з ним.

Відновлення всіх документів

При втраті більшої частини паперів, неможливо буде відновити все і відразу. Але, якщо значно скоротити всю бюрократичну тяганину, то можна умовно виділити 3 етапи для отримання головного свідоцтва:

  • Отримання документів, які можуть підтвердити договір про купівлю-продаж, або інших довідок, які безпосередньо дали право на майно;
  • Відновлення договору про купівлю-продаж (дарування, свідоцтва про отримання спадщини);
  • Відновлення заповітного свідоцтва права на власність.

Наші фахівці допоможуть швидко пройти всі ці етапи. Нове БТІ допоможе розібратися у відновленні та оформленні всього вищезгаданого.

Як споживачу захистити свої права у разі придбання неякісного товару, здійснити його обмін (повернення), чи передати на гарантійне обслуговування?

Права та обов’язки споживачів.

Кожен споживач повинен знати,  що згідно із статтею 4 Закону України «Про захист  прав споживачів» (надалі — Закон), купуючи, замовляючи або використовуючи продукцію, яка реалізується суб’єктами господарювання на території України, він має право на:

  • захист своїх прав державою (що здійснюється Держпродспоживслужбою України та судом);
  • належну якість продукції та обслуговування;
  • безпеку продукції;
  • необхідну, доступну, достовірну та вчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
  • відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої через недоліки продукції (дефекту), відповідно до закону;
  • звернутися до суду та інших уповноважених державних органів по захист порушених прав;
  • об’єднатися в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).

Соживачі зобов’язані:

  • перед використанням товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
  • за необхідності роз’яснення умов та правил використання товару до початку використання товару звернутися за роз’ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їхні функції;
  • користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням і дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
  • з метою запобігання негативних для споживача наслідків використання товару застосовувати передбачені виробником засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а за відсутності таких правил у документації дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для таких товарів.

Права споживача при придбанні товару належної якості.

Відповідно до ст. 9 Закону – споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути використаний за призначенням.

  • Споживач має право на обмін товару належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший термін не був оголошений продавцем.
  • Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом із проданим товаром.
  • Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню), затверджено постановою Кабінету  Міністрів України від  19 березня 1994 року № 172.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає в продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір і одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні його у продаж. Продавець зобов’язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

Обміняти непродовольчий товар належної якості на інший, аналогічний, можна, якщо:

  • з моменту придбання пройшло не більше 14 днів (не рахуючи дня продажу);
  • товар не використовувався;
  • збережений товарний вигляд товару, його споживчі властивості, пломби, ярлики тощо;
  • зберігся розрахунковий документ, який споживач отримав разом із товаром;
  • товар не входить до переліку тих, що не підлягають обміну.

Повернути товар належної якості і забрати сплачені кошти можна, якщо дотримані всі вищезгадані умови.

При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадять, зважаючи з вартості товару на час його придбання.

Гроші, сплачені за товар, повертають споживачеві в день розірвання договору, а за неможливості повернути гроші в день розірвання договору, а в разі неможливості повернути в день розірвання договору – в інший строк за домовленістю сторін,  але не пізніше ніж у продовж семи днів.

Читайте также:  Заява про укладення мирової угоди

Як діяти, якщо товар виявився неякісним?

Відповідно до ст. 7 Закону – кожен товар має свій гарантійний термін, протягом якого виробник (виконавець) зобов’язаний забезпечити належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів. Гарантійний термін встановлюють нормативно-правові акти, нормативні документи та договори.

  1. При цьому гарантійний термін на комплектуючі вироби має бути не менше, ніж гарантія на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами або договором.
  2. Гарантійний термін зазначається у паспорті на продукцію, на етикетці або в будь-якому іншому документі, що додається до продукції.
  3. Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і загрожувати життю, здоров’ю, майну споживачів і довкіллю, встановлюють строк придатності, який вказують на етикетках, упаковці або в інших документах, що додається до неї при продажу, і який вважають гарантійним терміном.
  4. Термін придатності обчислюють з дня виготовлення, який також вказуються на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.
  5. Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначений або вказаний з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких сплив, заборонений!
  6. На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з  початку відповідного сезону, який встановлюється постановою Кабінету  Міністрів України від  19 березня 1994 року № 172.
  7. Продаж товарів за зразками, поштою, а також у випадках, коли час укладення договору купівлі-продажу і час передання товару споживачеві не збігаються, гарантійний строк обчислюють від дня передання товару споживачеві, а якщо товар потребує спеціального встановлення (підключення) чи складання — з дня їх виконання, а якщо день передання, встановлення (підключення) або складання товару, а також передання нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача до укладення договору купівлі-продажу — з дня укладення договору купівлі-продажу.
  8. Щодо продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право ставити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки виявили протягом двох років, а щодо об’єкта будівництва — не пізніше десяти років з дня передання їх споживачеві.

При виконанні гарантійного ремонту – гарантійний термін збільшується на час перебування продукції в ремонті. Зазначений час обчислюють від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків. У разі обміну товару його гарантійний строк обчислюється заново з дня обміну.

Гарантійне зобов’язання не припиняється в разі неможливості виконання такого зобов’язання через відсутність необхідних для його виконання матеріалів, комплектуючих і запасних частин.

Згідно ст. 8 Закону – у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

  • пропорційного зменшення ціни;
  • безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
  • відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтвердженої за необхідності висновком експертизи, споживач у порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

  • розірвати договір та повернути сплачені за товар гроші;
  • вимагати заміни товару на такий самий або на аналогічний, що наявний у продавця (виробника).

Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.

Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо товарів, гарантійний строк на які не закінчився.

Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.

  • Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару зобов’язані інформувати споживача про підприємства, що задовольняють вимоги, встановлені частинами першою і третьою цієї статті.
  • Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов’язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
  • Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п’ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті).
  • За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості – протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред’явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги.

Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.

При пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред’явлення або за згодою сторін в інший строк.

На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов’язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту.

Споживач має право пред’явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку.

Ця вимога може бути пред’явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено – протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника.

Якщо цю вимогу не задоволено у строки, споживач має право на свій вибір пред’явити виробникові (продавцеві) інші вимоги.

Вимоги споживача не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов’язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.

Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).

Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов’язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Порада для споживача: не нехтувати своїм правом і погоджуватися на проведення  експертизи, адже в разі незадоволення продавцем, виконавцем або виробником вимог споживача саме висновок експертизи буде доказом законності таких вимог у суді.

Навіть якщо експертизу не проводили, але споживач давав свою згоду на її проведення, тягар доведення втрати якості товару через провину споживача в суді буде покладено на продавця (виробника).

Така експертиза може бути призначена і в судовому порядку, але в такому випадку оплачувати її буде та сторона, яка клопотала про її призначення.

У подальшому суд своїм рішенням може покласти витрати на проведення експертизи на сторону, з вини якої було встановлено втрату якості товару.

Ссылка на основную публикацию