Заходи суду щодо примирення подружжя

Заходи суду щодо примирення подружжяСтатистика розлучень в нашій країні, на жаль, невтішна: за даними Держкомстату, Україна посідає I місце в Європі за кількістю розлучень. На 295 тис. укладених шлюбів у нас припадає 130,7 тис. розлучень. Тобто розлучаються 44,3% подружніх пар. А якщо взяти цивільні шлюби, які також розпадаються, то рівень розлучень сягає 61%. Тобто, розпадається більш як половина пар! Це найвищий показник у Європі. До речі, найменше розлучень в Боснії і Герцеговині, Македонії та Чорногорії, а також в Італії (0,90 розлучення на 1000 мешканців).

Отже, краплина здорового глузду могла б запобігти багато розлучень, і ще більше шлюбів. Але не так сталося, як гадалося! Тож треба бути готовими не тільки до моральних переживань, які валяться на подружжя, а й до паперової тяганини, розібратися в яких допоможуть фахівці Регіонального центру з надання БВПД у Херсонській області.

Розірвання шлюбу за законодавством України

Шлюбом за законодавством України є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюбні відносини в Україні врегульовані Сімейним кодексом України, а також іншими законодавчими та нормативними актами, які, зокрема, визначають підстави та порядок виникнення, а також припинення шлюбу.

  • Шлюб може бути припинено унаслідок смерті одного з подружжя або у результаті його розірвання, яке здійснюється за ініціативою одного з подружжя або за спільною заявою подружжя.
  • Законом передбачено судовий та позасудовий порядок розірвання шлюбу.
  • Розірвання шлюбу в позасудовому або адміністративному порядку

З метою розірвання шлюбу в позасудовому порядку подружжя звертається зі спільною заявою до органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) за місцем проживання подружжя або одного з них за вибором заявника.

Державний орган РАЦС виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви, якщо її не було відкликано. При цьому наявність між подружжям майнового спору не є перешкодою до розірвання шлюбу.

Але позасудовий або адміністративний порядок розірвання шлюбу можливий лише у випадку, коли подружжя не має спільних дітей, та за умови, що жоден із подружжя не заперечує проти його розірвання.

Крім того, в органах РАЦС здійснюється розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя, якщо другий визнаний безвісно відсутнім, недієздатним або засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

Заходи суду щодо примирення подружжя

Майнові та інші спори між подружжям, що виникли з шлюбу та залишились невирішеними на момент його розірвання, можуть бути розглянуті судами загальної юрисдикції у порядку позовного провадження за позовною заявою, поданою одним із подружжя.

Документом, який підтверджує факт розлучення, є свідоцтво про розірвання шлюбу. При цьому шлюб вважається розірваним з дня видачі зазначеного свідоцтва.

Не слід забувати, що той із подружжя, який змінював прізвище при реєстрації шлюбу, має право залишити собі колишнє прізвище або змінити на те, яке було до шлюбу.

Також законодавство передбачає: якщо один із подружжя, з якихось причин, не має можливості приїхати для подання заяви про розірвання шлюбу, таку заяву можна оформити у нотаріуса.

  1. Пакет документів, необхідний для розірвання шлюбу в позасудовому порядку
  2. Крім заяви та квитанції про сплату державного мита, подружжю необхідно мати з собою паспорт громадянина України (паспортний документ іноземця, особи без громадянства); свідоцтво про шлюб (за винятком випадків, коли суб’єктом звернення свідоцтво втрачено, а відповідний актовий запис знаходиться у володінні відділу); документ, що підтверджує сплату державного мита за державну реєстрацію розірвання шлюбу, або документ, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита.
  3. У разі розірвання шлюбу відповідно до статті 107 Сімейного кодексу України, крім зазначених документів, необхідною є також копія рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним.
  4. Розірвання шлюбу в судовому порядку

У випадку, коли подружжя має неповнолітніх дітей, або один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, шлюб може бути розірваний лише у судовому порядку.

Для розірвання шлюбу в судовому порядку необхідно скласти позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам законодавства, а саме ст. 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України.

Якщо позовна заява суперечить зазначеним нормам закону, суд може зобов’язати позивача усунути невідповідності вимог закону або повернути позов.

  • Розірвання шлюбу  в судовому порядку здійснюється відповідними судами загальної юрисдикції у порядку окремого або позовного провадження на підставі поданої заяви або позову відповідно.
  • Порядок окремого провадження
  • У порядку окремого провадження розглядаються справи про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, що має дітей.

Заходи суду щодо примирення подружжя
Заходи суду щодо примирення подружжя

Порядок позовного провадження

У порядку позовного провадження судами загальної юрисдикції розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органів РАЦС чи суду.

Заходи суду щодо примирення подружжя

Позов за наявності вищевказаних обставин може бути подано у разі, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. При цьому право на розірвання шлюбу за таких обставин не пов’язується з винесенням судом обвинувального вироку.

Увага!

Заходи суду щодо примирення подружжя

  1. Але позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини може бути подано, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою у встановленому порядку шляхом подання заяви про визнання батьківства.
  2. Також чоловік або дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.
  3. Одночасно з позовом  про розірвання шлюбу позивачем можуть бути заявлені й інші позовні вимоги:
  • про визначення (зміну) місця проживання дитини;
  • про надання утримання (аліментів) дитині або одному з подружжя;
  • про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя;
  • про витребування речі, яка є особистою власністю одного з подружжя;
  • про виконання обов’язку за шлюбним договором;
  • інші вимоги, що випливають із шлюбних правовідносин.

Слід зауважити, що у деяких випадках суди безпідставно відмовляють позивачам у сумісному розгляді з позовом про розірвання шлюбу додаткових позовних вимог, які випливають із шлюбних правовідносин, та роз’яснюють, що відповідні позови повинні розглядатись окремо. За будь-яких умов майнові та інші спори, що виникають із шлюбу, можуть бути передані на розгляд судів загальної юрисдикції і після розірвання шлюбу шляхом подання одним із подружжя позовної заяви з дотриманням строків позовної давності.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя

Ст. 111 Сімейного кодексу передбачено, що під час судового розгляду справи про розірвання шлюбу суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. 

Заходи суду щодо примирення подружжя

Сімейний кодекс України не містить переліку таких заходів, однак в п. 5 ст. 191 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що у справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення.

Тому у більшості випадків заходи, яких вживає суд, обмежуються відкладенням розгляду справи та призначенням подружжю строку на примирення.

Тривалість такого строку процесуальним законом не встановлена, однак на практиці не перевищує кількох місяців.

Після застосування заходів щодо примирення подружжя з метою встановлення обставин справи суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини наміру розірвати шлюб, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші істотні обставини. Зокрема, суд повинен встановити наявність або відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу.

  • Якщо у процесі розгляду справи буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу.
  • Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, підлягає реєстрації в органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка.
  • Розірвання шлюбу з іноземцем

Певні особливості має розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також між громадянами України, один з яких або обоє проживають за кордоном. Визначення закону, за яким буде здійснюватися розірвання шлюбу, а також органу, у тому числі судового, якому підвідомче це питання, у таких випадках для пересічної людини є непростою задачею.

Заходи суду щодо примирення подружжя

Відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно. Спільним особистим законом подружжя, яке є громадянами України, не залежно від місця їхнього постійного проживання, є право України, а тому розірвання шлюбу між ними здійснюється за законодавством України.

Якщо ж подружжя не мають спільного особистого закону, тобто є громадянами різних держав, розірвання шлюбу здійснюється за правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Наприклад, якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує  проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України.

Читайте также:  Аналіз нормативно-правового забезпечення житлом соціально уразливих верств населення в україні

Якщо подружжя, яке не перебуває у громадянстві однієї держави, не має спільного місця проживання або якщо особистий закон (право країни громадянства)  жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання, вони вправі обрати право, що буде застосоване до процесу їх розлучення, однак вибір такого права обмежений особистими законами кожного з них (правом держав, громадянами яких вони є).

У випадку, коли хоча б один із подружжя, що є громадянами України, постійно проживає на території іншої держави, за наявності підстав для розірвання шлюбу в позасудовому порядку, може звернутися до консульської установи України за кордоном.

У разі, якщо розірвання шлюбу в судовому порядку між подружжям, що проживає за межами України, має здійснюватись за законодавством України, виникає питання, до якого судового органу має звернутись позивач. Територіальна підсудність таких справ, відповідно до ст. 111 Цивільного процесуального кодексу України, визначається ухвалою судді Верховного Суду України за клопотанням позивача.

Для розірвання шлюбу в судовому порядку необхідно скласти позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам законодавства, а саме ст. 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України. Якщо позовна заява суперечить зазначеним нормам закону, суд може зобов’язати позивача усунути невідповідності вимог закону або повернути позов.

  1. Пройшовши всі круги паперової тяганини та отримавши довгоочікувану свободу, на думку мимоволі спадають слова радянського поета Едуарда Асадова:
  2. Люди дважды от счастья светятсяИ два раза от счастья смеются:В первый раз – когда они женятся,А второй – когда разведутся.
  3. Разом з тим, закликаємо всіх наших громадян добре подумати, перш ніж бігти розлучатися, оскільки значно легше руйнувати, ніж створювати.

Якщо Вам потрібна консультація з цього питання, на Вас чекатимуть у місцевих центрах з надання БВПД та бюро правової допомоги, контактні дані яких ви можете знайти за посиланням:http://kherson.legalaid.gov.ua/ua/miscevi/1317-mistsevi-tsentry-bvpd-ta-biuro-pravovoi-dopomohy-khersonshchyny 

Заходи суду щодо примирення подружжя (стаття 111 ск)

1. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

  • Суд, який розглядає шлюборозлучну справу, може:
  • а) постановити рішення про розірвання шлюбу;
  • б) відмовити в позові про розірвання шлюбу;
  • в) відкласти розгляд справи та визначити строк для примирення подружжя, вислухавши їх думку.

Комментарий:

У свій час дуже слушно дав роз'яснення судам з цього приводу Верховний Суд раніше існуючого СРСР.

Він підкреслив, що тимчасовий розлад в сім'ї і конфлікти між чоловіком і жінкою, викликані випадковими причинами, а також необгрунтоване серйозними мотивами небажання одного або обох з подружжя продовжувати шлюб не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу.

Збереження сім'ї, захист інтересів дітей є одним з обов'язків суду, тому він перш ніж постановити рішення про розлучення повинен вжити всіх заходів для примирення подружжя, збереження сім'ї.

Для досягнення цієї мети суд може відкласти розгляд справи на визначений, реаль

ний строк, який узгоджується зі сторонами з урахуванням фактичних взаємовідносин подружжя. Залежно від обставин справи, її розгляду, суд може відкласти декілька разів слухання справи для примирення як за своєю ініціативою, так і на прохання сторін.

Про відкладення справи відповідно до частини 5 статті 191 ЦПК України суд постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (статті 293, 324 ЦПК).

Надання подружжю строку для примирення повинно мати реальну основу. Не принесло б не тільки користі, але і завдало б шкоди відкладення справи для примирення, якщо із матеріалів справи видно, що це неможливо через обставини, що склалися.

Наприклад, районний суд відклав справу про розірвання шлюбу подружжя Ч.

для їх примирення, хоча із матеріалів справи вбачалося, що відносини подружжя вкрай загострені, відповідач систематично зловживав спиртними напоями, бив дружину, дітей, за що неодноразово притягався до відповідальності. Після відкладення справи на примирення відповідач убив дружину. Таку справу, звичайно, не треба було відкладати.

Іноді, навпаки, у практиці судових органів бувають випадки непродуманого, поспішного розгляду справи про розлучення, яка підлягала за фактичними обставинами відкладенню для примирення подружжя.

Так, В. звернувся в суд з позовом про розірвання шлюбу, укладеного з В.Л., посилаючись на те, що вони з дружиною спільно проживають десять років, але з її вини не мають дітей і в майбутньому неможливо їх мати. На сьогодні він проживає з іншою жінкою.

Відповідачка позов не визнала, мотивуючи тим, що вони з чоловіком живуть дружно, кохають один одного і на сьогодні продовжують подружні відносини, відсутність дітей не перешкода для збереження сім'ї, захоплення позивача іншою жінкою — тимчасове явище.

У зв'язку з чим просила суд надати їм можливість для примирення і відкласти справу. Суд відхилив її прохання і, розглянувши справу по суті, позов задовольнив. Через декілька місяців подружжя В.

знову прийшли в суд і звернулися із заявами про поновлення їхнього шлюбу (стаття 117 СК).

За раніше діючою статтею 176 ЦПК (нині це стаття 191 ЦПК) суд міг відкласти справу про розірвання шлюбу строком до шести місяців. Нині чинна стаття 191 ЦПК конкретного строку не встановлює, а надає це право суду з урахуванням обставин справи, думки самих сторін.

За тією ж статтею 176 ЦПК 1963 р.

суд міг за заявою сторін і скоротити визначений строк, якщо за обставинами справи вбачається, що для цього є підстави: дружина завагітніла від іншого чоловіка (який сенс для примирення?); чоловікові необхідно негайно виїхати в довгострокове закордонне відрядження; під час примирення чоловік знову побив дружину; дружина за цей час знову порушила подружню вірність тощо.

Думається, що це правило скорочення строку примирення суди можуть застосовувати і при чинному Сімейному кодексі.

Деякі суди, відкладаючи справу для примирення подружжя, постановляють ухвали про тимчасове стягнення аліментів на дітей до розгляду справи про розлучення. Така практика судів виправдана тим, що діти не залишаються без утримання.

У раніше чинному ЦПК 1963 року це офіційно передбачалося законодавцем. Так, стаття 220 ЦК прямо передбачала стягнення аліментів до постановлення рішення про розірвання шлюбу, поділу майна, що було справедливо відносно дітей, оскільки шлюборозлучний процес з поділом майна часто міг тягнутися роками.

У зв'язку з відкладенням справи про розірвання шлюбу для примирення подружжя суд повинен постановити ухвалу. Виникає запитання: в якому порядку постановляється

сама ухвала про відкладення справи в нарадчій кімнаті — як окремий процесуальний документ чи «порадившись на місці сам із собою» суддя заносить ухвалу до журналу судового засідання?

Відповідно до частини 4 статті 209 ЦПК України ухвали суду, які оформляються окремими процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали, постановлені судом не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання.

  1. Тобто ухвала про відкладання справи на примирення подружжя не оформляється окремим документом, вона заноситься до журналу судового засідання.
  2. Якщо суд відкладає розгляд справи відповідно до частини 5 статті 191 ЦПК, він повинен призначити відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під підписку учасників цивільного процесу, тобто подружжя.
  3. Раніше судова практика виходила з того, що якщо сторони (маються на увазі подружжя) в обумовлений час не з'явилися в судове засідання — вони помирилися і суд закривав провадження у справі внаслідок примирення, що значною мірою заощаджувало робочий час судді для інших справ.
  4. У випадку, якщо сторони не помирилися, з'явилися в судове засідання в обумовлений час, суд розглядає справу по суті в цей день.
  5. Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 10 своєї постанови № 11 від 21 грудня 2007 року з приводу застосування судами статті 111 СК дав такі роз'яснення:

«Передбачене частиною 1 статті 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативною однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (частина 5 статті 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

  • При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
  • Ухвала суду про відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення не підлягає оскарження в апеляційному та касаційному порядку (статті 293, 324 ЦПК).
  • Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті».
  • Слід також уважити, що строки, які надаються подружжю для примирення, не включаються в загальні строки розгляду справ, отже, не призводять до їх порушення.

Розірвання шлюбу між громадянами різних держав та заходи примирення

20 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 569/5047/18, провадження № 61-9468св19 (ЄДРСРУ № 88339452) досліджував питання щодо заходів та строків, які застосовуються судом для примирення подружжя за позовом про розірвання шлюбу, а також визначення Закону, який підлягає застосуванню при розірванні шлюбу між громадянами різних держав.

Читайте также:  Згода з розсилкою

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У частинах третій та четвертій статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

  • В оцінці доводів сторін доцільним буде дотриматися правового висновку, сформульованого Верховним Судом в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 347/1988/18 (ЄДРСРУ № 81908511) , в якому зазначено наступне.
  • Аналіз положень Сімейного кодексу України дає підстави стверджувати, що в переважній своїй більшості його норми мають явно виражене ґендерне наповнення, тобто він є ґендерно-чутливим за змістом.
  • При цьому, в основному, такі норми є ґендерно-збалансованими, тобто такими, що не містять підстав для дискримінації жінок і чоловіків, у всіх сферах правовідносин, що охоплюються Сімейним кодексом України та відповідають елементам ґендерної рівності.
  • Вказана тенденція прослідковується, починаючи із статті 1 Сімейного кодексу, якою передбачено побудову сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, а також взаємодопомоги і підтримки.
  • Рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї закріплена статтею 7 цього Кодексу, а також статтею 24 СК України, відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
  • Шлюб — це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
  • При цьому, добровільність як засада шлюбу спостерігається, починаючи із закріплення права осіб на укладення шлюбу, перебування у ньому і закінчуючи правом на його вільне розірвання та припинення шлюбних відносин за бажанням будь-кого із подружжя.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя, що у контексті даної справи означає надання можливості подружжю на вільний вибір способу побудови своїх відносин у зареєстрованому шлюбі або іншим шляхом. І хто не може бути примушений до шлюбу або до особистих стосунків поза його волею. При цьому бувше подружжя не позбавляється можливості налагодити свої стосунки й після розлучення шляхом укладення нового шлюбу або іншим шляхом.

  1. Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
  2. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СК України).
  3. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства.

Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком».

Аналогічний висновок зроблено упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Аналогічна правова позиція висловлена судом 21 листопада 2019 року по справі № 264/3830/18, провадження № 61-47411св18 (ЄДРСРУ № 85836716).

Додатковим аргументом дослідження у цій справі був особистий закон подружжя, який повинен застосовуватися під час розгляду справи про розірвання шлюбу між громадянами різних держав.

Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв`язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю (частина перша та друга статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

  • У частині першій статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності — правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого — правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
  • Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (стаття 63 Закону України «Закону України «Про міжнародне приватне право»).
  • Статтею 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умовами додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
  • У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2019 року в справі № 553/703/18 (провадження №61-7956св19, ЄДРСРУ № 85836221) зроблено висновок по застосуванню статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» та вказано, що «якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України.

Заява про надання строку для примирення

до Соснівського районного суду м. Черкаси 18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316 Відповідача: Шевченко Сергія Аркадійовича 18022, м. Черкаси, вул. Різдвяна, 8, кв. 89

Заява про надання строку для примирення

01 березня 2010 року Шевченко К.А. звернулась до суду з позовом до мене про розірвання шлюбу. В обґрунтуваннях позовних вимог позивач зазначає, що шлюбні відносини між нами були припинені близько шести місяців тому, спільне господарство та спільний бюджет не ведеться з того ж часу.

Але на протязі всіх років нашого сумісного проживання і по сьогоднішній день, я роблю свій вклад в сімейний бюджет у вигляді заробітної плати в повному обсязі, також нам постійно допомагають мої батьки. Твердження, що між нами досягнуто згоди про проживання доньки також є неправдивим.

Ми ніколи з дружиною не обговорювали зазначеного питання, так як у мене й думки не виникало про розлучення і про те, що моя донька буде проживати окремо від мене. Навпаки, я хочу, щоб дитина росла в повноцінній родині, й мала як рідну мати так і рідного батька.

Я проживаю в 4-х кімнатній квартирі разом із своїми батьками. Мої батьки запропонували нам обмін своєї квартири на дві окремі, для того щоб ми з дружиною та дитиною проживали самостійно, та з метою збереження нашої сім'ї. Відповідно до ст.

111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Прошу суд надати нам час з дружиною для примирення, так як моя дружина та моя донька є сенсом мого життя. Вважаю, що в нас не має підстав для розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст.

55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

На підставні викладеного та керуючись ст. 111 Сімейного кодексу України, ч. 5 ст. 191 Цивільного процесуального кодексу України, –

Прошу:

Читайте также:  Договір між батьками про сплату аліментів на дитину

1. Надати нам з позивачем, Шевченко Катериною Андрієвною, строк для примирення протягом 6 місяців.

«___»_________________ 2013р.

_______________Шевченко С.А.

Законодавство:

Стаття 111 CК України: Заходи суду щодо примирення подружжя

1. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

ч.5 ст.191 ЦПК України:

5. У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»:

передбачене ст.

111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадках відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч.5 ст.

191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Строк для примирення подружжя | Термін для примирення при розлученні

Іноді рішення про розлучення приймається одним з подружжя імпульсивно, під впливом емоцій або короткочасних обставин. Коли є надія на збереження сім’ї, з боку суду доцільно призначити строк для примирення.

Термін для примирення при розлученні

Суддя може призначити “період відстрочки” для примирення подружжя, якщо побачить, що в конкретній ситуації немає непоправного розпаду сім’ї, і розірвання шлюбу можна уникнути. Відзначимо, що це не обов’язок, а його право. Засідання у справі можуть бути відкладені або з ініціативи судді, або на прохання однієї зі сторін процесу.

Зазвичай це відбувається, коли один з подружжя не згоден на розірвання шлюбу. У такій ситуації судом детально з’ясовуються наступні моменти:

  • обставини сімейного життя;
  • істинні мотиви для розлучення однієї і заперечення іншого боку;
  • можливість подальшого спільного життя подружжя без обмеження їх інтересів та інтересів дітей, якщо такі є.

Основна мета “відстрочки” – визначити, чи можливо надалі зберегти сім’ю і вжити заходів щодо усунення причин, які послужили передумовами для розпаду союзу.

Строк для примирення чоловіка і дружини при розлученні

Тривалість періоду призначається суддею виходячи з власної думки. Вона може надати, наприклад, і 2 тижні, і 6 місяців. Максимальний час очікування дорівнює шести місяцям і може бути призначено одноразово.

Не виключено також, що строк буде встановлюватися кілька разів, якщо після попереднього один з подружжя все ще відмовляється розлучатися, а суддя продовжує спостерігати підстави для можливого збереження сім’ї.

Варто врахувати, що навіть при призначенні мінімального періоду для примирення процедура розірвання шлюбу в суді займе не менше одного місяця.

Скорочення строку на примирення подружжя при розлученні

Як правило, якщо ініціатор розлучення твердо впевнений у своїх намірах, то він буде прагнути до скорочення строку на примирення. Це можливо в декількох випадках:

  • позивач продовжує наполягати на розлученні та призводить поважні причини того, що збереження сім’ї неможливо (наприклад, тривале роздільне проживання);
  • подружжя домовилося і подали спільне прохання або роздільні прохання про скорочення періоду очікування.

Строк примирення не вийде оскаржити в касаційному та апеляційному порядку, бо він не є радикальною перешкодою до здійснення розгляду справи про розірвання шлюбу.

Суддя може прийняти ухвалу про скорочення призначеного часу очікування або зовсім сксувати цей час для примирення. Однак в його праві також і відхилити прохання, залишити призначений раніше час без змін.

Строк для примирення при розірванні шлюбу через суд

Строк для примирення подружжя призначається судом в тому випадку, якщо є шанси на збереження сім’ї. За цей час по можливості і зацікавленість суддею вживаються заходи щодо з’ясування причин для розлучення і їх усунення.

Час очікування може бути скорочено, якщо для цього є поважні причини. Так чи інакше, він не може скласти понад шість місяців, і якщо після закінчення періоду хоча б один з подружжя продовжить наполягати, розірвання шлюбу буде здійснено.

Послуги адвоката по сімейним справам

Сімейний адвоката надасть Вам юридичну консультацію та допоможе скласти всі необхідні документи для отримання строку для примирення подружжя.

Ми відповідаємо за якість виконання юридичних послуг та гарантуємо позитивний результат.

За допомогою послуг сімейного адвоката або юриста Ваша справа для отримання строку для примирення подружжя буде вирішена більш професіонально та швидко.

Звернувшись до нас Ви гарантовано отримуєте професійну юридичну допомогу для отримання строку для примирення подружжя.

Наш багаторічний досвід в юридичній сфері є гарантією Вашого успіху – це те, що потрібно Вам зараз для вирішення Вашої проблеми.

Ви заслуговуєте нашої професійної юридичної допомоги!

Зробіть перший крок до Вашої перемоги по юридичній справі для отримання строку для примирення подружжя, подзвоніть або напишіть адвокату і Ви отримаєте відповіді на всі Ваші питання.

Сімейний адвокат в Україні

строк для примирення подружжя цпк заява про надання строку для примирення подружжя зразок сімейний кодекс ухвала про надання строку для примирення заява на примирення при розлученні які заходи може застосувати суд щодо примирення подружжя відмова від позову про розірвання шлюбу сімейне право україни

проверила Виктория Халимон 20.05.2021

Надання строку на примирення при розірванні шлюбу: позиція ВС

09:00, 19 марта 2020

Касатор вказував, що суди не надали строку на примирення подружжя.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №200/952/18 та встановив, що надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов’язком.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що сторони у справі проживали в зареєстрованому шлюбі з 1995 року, який на момент розгляду справи в судах фактично припинений та існує формально, у шлюби сторони мають двох дітей, одна з яких є неповнолітньою та проживає разом із матір’ю. Позивач просила суд розірвати шлюб та залишити неповнолітню дитину разом з нею.

  • Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін, яким задоволено позовні вимоги позивача, шлюб між сторонами розірвано та залишено неповнолітню дитину разом з матір’ю.
  • У касаційний скарзі, касатор вказував на те, що суди не надали строку на примирення подружжя та фактично вирішили питання про визначення місця проживання дитини, незважаючи на те, що такої позовної заяви не заявлено.
  • Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслюють, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з’ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.  

ВС наголошує, що Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду справи. Надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов’язком.

Беручи до уваги те, що ні у заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі на рішення місцевого суду, не обґрунтовувалось необхідність надання строку на примирення подружжя стороною, а також враховуючі те, що мати дитини не бажає зберігати подружні відносини із заявником, доводи заявника про порушення його права на призначення подружжю строк для примирення є безпідставними.

Також ВС підкреслив, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

Водночас, місцевим судом під час розгляду цієї справи не вирішувалось питання про визначення місця проживання дитини. За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір’ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

  1. Враховуючі обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
  2. Також ми повідомляли, про розірвання шлюбу: чи потрібно декларувати майно.
  3. Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
Ссылка на основную публикацию