Заперечення проти позову

Законодавством України передбачена можливість для захисту особою своїх прав та законних інтересів у суді. Одним із головних інструментів для захисту є позовна заява, яка дає можливість розпочати судовий процес, і в якій викладаються основні претензії позивача до відповідача.

Нажаль, не рідким бувають випадки, коли позовна заява умисно або помилково є безпідставною, позов направлений не до тієї особи, вимоги позивача не обґрунтовані, тощо.

З цих причин у Цивільному Кодексі України передбачений інший правовий інструмент, яким має право скористатися відповідач, на якого подали до суду – заперечення на позовну заяву.

Заперечення проти позову

В статті 128 ЦК України, що носить назву «Заперечення відповідача проти позову», зазначається, що після того, як особа одержала свою копію позовної заяви і ухвали про відкриття провадження у справі, вона, як відповідач, має право на подання письмового заперечення проти цього позову. В такому заперечені зазначаються докази, на які спирається таке заперечення.

Відповідач має право заперечувати проти позову посилаючись на:

  • необґрунтованість вимог позивача;
  • незаконність таких вимог;
  • відсутність права у позивача на звернення до суду;
  • наявність відповідних перешкод для відкриття провадження по даній справі.

Крім того, заперечення може стосуватися як усіх заявлених у позові вимог, так і окремих пунктів.

Типи заперечення проти позову

  • За великим рахунком, розрізняти типи заперечень повинні лише професійні юристи, але якщо вам вже довелося стикнутися з позовом, то вміння їх розрізняти може стати в нагоді.
  • Існують два типи заперечення проти позову: матеріально-правові та процесуально-правові. Розглянемо в чому полягають їх принципові відмінності:
  • Запереченнями проти позову матеріально-правового характеру є:
  1. Заперечення, що стосуються незаконності вимог позивача. Відповідач може заперечувати сам предмет позову.

    Між іншим, він може вказувати (доводити), що вимоги позивача не відповідають чи суперечать діючому законодавству;

  2. Заперечення може стосуватися необґрунтованості висунутих позивачем вимог. Відповідач має право заперечувати відсутність підстав позову, та самого факту порушення, в якому його звинувачує позивач. Крім того, вказувати на неналежність відповідача у позові.

     Також відповідач може вказати на відсутність у позивача доказів і в одно-час,  наводити свої докази, та давати оцінку на докази позивача.

Запереченнями проти позову процесуально-правового характеру є:

  1. Заперечення, що вказують на відсутність у позивача права на звернення до суду. Це стосується і відсутності прав на звернення до суду інших осіб в інтересах позивача;
  2. Заперечення, що вказують на наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Якщо мають місце обставин, які є підставою для залишення позовної заяви без руху. Рівно як й її повернення або відмови у відкритті провадження, відповідач може посилатися на них.

В багатьох випадках, найбільш ефективними запереченнями на даній  стадії судового процесу є заперечення на основі непідсудності та непідвідомчості справи.

Декілька ключових моментів в запереченні проти позову

Розглядаючи заперечення на позовну заяву, юристи можуть відмітити декілька особливих ключових моментів даного процесуального інструменту захисту відповідача.

  • Відповідач має право розпочати захист проти позову відразу після того, як дізнався про його існування, незалежно від того, розпочато провадження по справі чи ще ні. Отже заперечення проти позову він може подати й до моменту відкриття провадження. Це дає можливість завчасно передати заперечення судді, в якому має міститися аргументоване посилання про наявність перешкод для відкриття провадження у справі, та вплинути на розгляд суддею питання про відкриття провадження. А це означає, що суддя, вивчивши заперечення та позовну заяву, може вирішити не відкривати провадження взагалі.
  • Відповідач не зобов’язаний надавати письмове заперечення. Його ненадання не може тягнути за собою ніякі заходи процесуального примусу. Заперечення — це інструмент захисту особи, що може надавати йому тактичної переваги у суді. Відповідач має право подати суду декілька заперечень, при чому, одне заперечення не тягне за собою відмови від попередніх.
  • Право відповідача на заперечення позову, не обмежується певними часовими межами. Подати заперечення можна будь-коли до завершення судового розгляду, якщо судом не був встановлений строк для подання письмових заперечень. Це робиться з метою ознайомлення з ним інших осіб, які приймають участь у справі.
  • Письмове заперечення подається до суду в одному примірнику, але існує етичне правило не закріплене законодавством, надавати копії заперечення для ознайомлення позивачу.

Зразок заперечення на позовну заяву

Бажано, щоб заперечення на позовну заяву складав професійний юрист. Його знання та досвід допоможуть знайти найбільш переконливі аргументи та докази, і на сто відсотків використати даний процесуальний інструмент на користь відповідача.

У тих випадках, коли особа приймає рішення самостійно скласти заперечення, їй варто дотримуватися структури заяви, яка наведена нижче:

Заперечення проти позову

Зауважимо, що все що вказано у дужках – це пояснення. У самій заяві їх писати не потрібно.

A. Заперечення проти позову: поняття, види, значення

З моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у цивільній справі, відповідачу надається право подавати письмові заперечення проти позову. Письмове заперечення не є обов’язковим. Такі дії є правом відповідача, а не його обов’язком, тому за неподання письмових заперечень, до нього не може бути застосовано жодних заходів процесуального примусу.

Відповідач вправі подати кілька заперечень. Це право не обмежується певними часовими межами, а тому подати заперечення можна у будь-який час до завершення судового розгляду.

Подання заперечення проти позову є в інтересах відповідача, це є найпоширеніший тактичний прийом захисту. Подавши свої заперечення, відповідач сприятиме судові встановити характер спірних правовідносин, матеріальний закон який їх регулює, факти які необхідно встановити і які лежать в основі вимог і заперечень, коло осіб, що мають брати участь в процесі.

Заперечення проти позову поділяються на матеріально-правові і процесуально-правові.

Матеріально-правовими запереченнями є:

1)незаконність вимог позивача. Відповідач може доводити, що вимоги позивача суперечать чи не відповідають закону, зокрема через обрання неправильного способу захисту порушеного права, через неправильне застосування закону і т. п.;

2) необґрунтованість вимог. Відповідач може заперечувати порушення, в якому його звинувачує позивач, неналежність відповідача, відсутність відповідних доказів, неправильну оцінку доказів позивачем.

Процесуально-правовими запереченнями є:

1) відсутність в позивача права на звернення до суду.

Відповідно до ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси. Тому відповідач може доводити неналежність позивача.

 2) наявність перешкод для відкриття провадження у справі.  

Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу. Заперечення проти позову ускладнюють процесуальну діяльність позивача, оскільки змушують його відповідати, доводити навіть очевидні речі.

B. Зустрічний позов: поняття, умови пред’явлення, часові межі здійснення, значення.

  • Зустрічний позов — самостійна позовна вимога, заявлена відповідачем у процесі, який вже виник, для спільного розгляду з первісним з метою захисту своїх інтересів.
  • Таким чином, для зустрічного позову характерно те, що:
  • 1) це позов відповідача; 2) позов заявлений у процесі, який вже виник; 3) позов заявлений для спільного розгляду з первісним позовом; 4) могло бути реалізоване відповідачем і в самостійному провадженні, пред'явлення зустрічного позову у процесі, який вже виник, сприяє виконанню завдання процесуальної економії.

Зустрічний позов може бути пред‘явлений лише до первісного позивача (або одного з співпозивачів).

Законодавством також встановлено часові межі подання зустрічного позову — до або під час попереднього судового засідання. При цьому законом не передбачено права суду прийняти зустрічний позов після попереднього судового засідання, навіть за умов, що первісний позивач не заперечує, усі підстави для пред‘явлення такого позову є і це було б доцільно.

 Умовами пред‘явлення зустрічного позову є:

1)взаємопов’язаність зустрічного позову з первісним. Взаємопов‘язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин (наприклад, з одного й того самого договору).

2) доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів.

Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об‘єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Заперечення проти позову

Про об’єднання зустрічного та первісного позову суд виносить ухвалу, яка не підлягає оскарженню, оскільки не перешкоджає розглядові цивільної справи.

Необхідність зв'язку між зустрічною та первісною вимогами не усуває самостійного характеру зустрічного позову.

Зустрічна позовна заява, надана з дотриманням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам ЦПК. Якщо зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог ЦПК, вона може бути залишена без руху або повернута заявникові.

7. Поняття, часові межі та правові наслідки здійснення розпорядчих прав сторін у позовному провадженні:

Представництво адвокатом в суді — АБ "Кульчицький та Партнери" — Впевненість у кожному рішенні

Представництво адвокатом в суді інтересів позивача та відповідача полягає у захисті їх прав. Зокрема, підготовка та подання позовної заяви, заперечення проти позозу, зустрічного позову до суду, різноманітних клопотань та пояснень.

Позовна заява – це документ оформлений відповідно до норм чинного законодавства, який подається до суду позивачем (представником позивача) до відповідача, та який містить певні вимоги майнового або немайнового характеру до відповідача та прохання до суду задовольнити ці вимоги.

Якщо декілька років тому представництво адвокатом в суді використовувалось рідко, то з розвитком цивільно-правових відносин та законодавчої бази  усфері інституту адвокатури все більше українці приходять до вірного переконання, що судової справою потрібно займатись професійно, або не займатись взагалі. Як показує практика, у більшості випадків, без звернення до адвоката у судовій справі – не обійтись. Тому, краще це зробити раніше, аніж потім виправляти допущені помилки.

Чинне законодавство містить перелік вимог щодо оформлення позовної заяви. Так, відповідно до ст.119 ЦПК України, позовна заява подається в письмовій формі та повинна містити:

  • найменування суду, до якого подається;
  • ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також їхніх представників (у разі подання позовної заяви представником), їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі;
  • зміст позовних вимог;
  • ціну позову щодо вимог майнового характеру;
  • виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги;
  • зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
  • перелік документів, що додаються до позовної заяви.

Заперечення проти позову

Слід звернути уваги, що перед тим як подати позовну заяву, необхідно сплатити судовий збір, розмір якого залежить від змісту та суті позовних вимог.

Якщо суддя виявить, що подана позовна заява не відповідає вищезазначеним вимогам, то він залишає позовну заяву без руху, про що повідомляє позивача, та дає йому час для усунення недоліків.

Окрім цього, відповідно до ч.3 ст.121 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли:

  1. позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
  2. заяву подано недієздатною особою;
  3. заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
  4. справа не підсудна цьому суду;
  5. подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.

Під час здійснення представництва інтересів клієнта в суді, якщо клієнт є відповідачам у справі, адвокат може розглянути можливість та до початку розгляду справи по суті – пред’явити зустрічний позов. Вимоги щодо оформлення зустрічного позову такі ж, як і вимоги до позовної заяви.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Ще одним із способів захисту відповідача від позовної заяви, окрім зустрічного позову, є заперечення проти позову.

Заперечення проти позову у письмовій формі подається суду після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви. У запереченні проти позову мають бути зазначені докази, що підтверджують ці заперечення.

Представництво адвокатом Ваших інтересів в суді необхідне навіть у простих на перший погляд справах, таких, які виїзд за кордон дитини без згоди батька, або стягнення аліментів. Саме у таких справах дкже легко припуститись банальної помилки, яка в подальшому може дуже дорого Вам коштувати.

У процесі розгляду та вирішення справи особи, які беруть участь у справі можуть подавати заяви, клопотання, які є необхідними для розгляду справи, доведення певних обставин справи.

представництво адвокатом в суді:

  • визначення підсудності для подання позовної заяви (визначення суду до якого, відповідно до вимого чинного законодавства, потрібно подати позовну заяву);
  • складення та подання позовної, зустрічного позову, заперечення проти позовної заяви;
  • підготовка заяв, клопотань під час розгляду справи по суті;
  • підготовка апеляційних та касаційних скарг на рішення та ухвали суду першої інстанції;
  • визначення суми для сплати судового збору та формування квитанції на оплату судового збору;
  • участь у судових засіданнях.

Дізнатись про вартість послуг

Зразок заперечення на позов

На головну — Зразки позовних заяв — Зразок заперечення на позов

                                                                 До ______________ районного суду м. Києва

  •                                                                  ___________________________________,
  •                                                                                           (ПІБ)
  •                                                                  Яка(яка) проживає за адресою:                                                                                         ___________________________________,

                                                                 м.Київ, ______________ обл.,

  1.                                                                  поштовий індекс _____
  2.                                                             ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПРОТИ ПОЗОВУ
  3.         _______________________ року _____________________________ звернувся до
  4.                                                                   (ПІБ позивача)
  5. ______________ районного суду з позовом до мене про _________________________.
  6.             Вважаю його вимоги необґрунтованими з наступних підстав.
  7. __________________________________________________________________________
  8. (у цьому місці потрібно детально описати ваш погляд на справу, вказати обставини,
  9. які унеможливлюють чи виключають можливість подачі позову, довести відсутність
  10. спірного правовідношення)
  11. __________________________________________________________________________________________________________________________________________________
  12. _________________________________________________________________________
  13. Зазначені мною обставини зможуть підтвердити _____________та _______________.
  14.                                                                        (ПІБ особи)          (ПІБ особи)

На підставі викладеного й у відповідності із ст. 128, п. 5 ч. 6 ст. 130 ЦПК України

  •                                                                                        ПРОШУ 
  • 1. Відмовити _______________________ у позові до мене про ____________________
  •                           (ПІБ особи)

2. Під час попереднього судового засідання вирішити питання про виклик до суду свідків:

-_____________________________, який проживає за адресою:

         (вказати ПІБ особи)

__________________________________________м.  ______________ ______________ обл.,

-_____________________________, яка проживає за адресою:

         (вказати ПІБ особи)

__________________________________________м.  ______________ ______________ обл.,

  1. Додаток:
  2. Копія заперечення проти позову.
  3. « »____________200__ р.                                                     ___________    ____________
  4.                                                                                (підпис)            (ПІБ)
  • Наступні записи:
  • Попередні записи:

Захист інтересів відповідача. Заперечення проти позову, їх види

  • ID: 94068
  • Название работы: Захист інтересів відповідача. Заперечення проти позову, їх види
  • Категория: Доклад
  • Предметная область: Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Описание: Для захисту від заявленого позову відповідач наділений комплексом процесуальних прав.

До них слід віднести загальні (право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання, подавати свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, оскаржувати судові рішення та інші права, закріплені у ст.

27 ЦПК).

  1. Язык: Украинкский
  2. Дата добавления: 2015-09-08
  3. Размер файла: 48.07 KB
  4. Работу скачали: 0 чел.

Захист інтересів відповідача. Заперечення проти позову, їх вили.

Для захисту від заявленого позову відповідач наділений комплексом процесуальних прав.

До них слід віднести загальні (право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання, подавати свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, оскаржувати судові рішення та інші права, закріплені у ст.

27 ЦПК). Однак, відповідач також має ряд спеціальних процесуальних способів захисту. Ними визнають заперечення проти позову (ст. 128 ЦПК) та зустрічний позов (ст. 123 ЦПК).

Заперечення проти позову – це письмові пояснення відповідача, які відхиляють або спростовують вимоги позивача, подані до суду після одержання ним копій ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви.

При чому вони можуть бути спрямовані на повне або часткове, постійне або тимчасове нівелювання матеріально-правової вимоги позивача. Ці пояснення можуть носить матеріально-правовий та процесуально-правовий характер.

Матеріально-правові заперечення спростовують суть позову, вони полягають у тому, що відповідач оспорює матеріально-правову вимогу і тому, звичайно, заперечує можливість виникнення процесу за нею.

Процесуально-правові заперечення обґрунтовують неправомірність виникнення або продовження процесу у справі у зв’язку з відсутність передумов для звернення позивачем до суду або порушення порядку його реалізації.

Зустрічний позов – це матеріально-правова правова вимога первісного відповідача до первісного позивача, пред’явлена до суду для спільного розгляду із первісним позовом.

За цією позовною вимогою первісний відповідач набуває процесуального статусу позивача, а первісний позивач – відповідача.

Однак, лише у цій справі, повного процесуального статусу позивача відповідач може набути тільки тоді, коли первісний позивач відмовиться від заявленого ним позову і суд прийме таку відмову.

При зверненні до суду відповідача із зустрічним позовом він ставить перед собою подвійну мету: по-перше, захистити своє порушене, оспорене чи невизнане право, по-друге, він захищається проти вимог позивача.

Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані та спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Право на пред’явлення зустрічного позову відповідно до ст. 123 ЦПК виникає з відкриттям провадження у справі і може бути реалізовано до або під час попереднього судового засідання. Поданий після цього зустрічний позов розглядається судом у самостійному провадженні у загальному порядку.

Після розгляду справи по суті у судовому засіданні суд ухвалює єдине рішення, в якому повинна бути дана конкретна відповідь як на первісну вимогу позивача, так і на зустрічну вимогу відповідача.

45. Захист інтересів відповідача. Заперечення проти позову, їх вили

Для
захисту від заявленого позову відповідач
наділений комплексом процесуальних
прав.

До них слід віднести загальні
(право подавати докази, брати участь у
їх дослідженні, заявляти клопотання,
подавати свої доводи та міркування щодо
питань, які виникають під час судового
розгляду, оскаржувати судові рішення
та інші права, закріплені у ст. 27 ЦПК).

Однак, відповідач також має ряд спеціальних
процесуальних способів захисту. Ними
визнають заперечення проти позову (ст.
128 ЦПК) та зустрічний позов (ст. 123 ЦПК).

Заперечення
проти позову – це письмові пояснення
відповідача, які відхиляють або
спростовують вимоги позивача, подані
до суду після одержання ним копій ухвали
про відкриття провадження у справі та
позовної заяви.

При чому вони можуть
бути спрямовані на повне або часткове,
постійне або тимчасове нівелювання
матеріально-правової вимоги позивача.
Ці пояснення можуть носить
матеріально-правовий та процесуально-правовий
характер.

Матеріально-правові
заперечення спростовують суть позову,
вони полягають у тому, що відповідач
оспорює матеріально-правову вимогу і
тому, звичайно, заперечує можливість
виникнення процесу за нею.

Процесуально-правові
заперечення обґрунтовують неправомірність
виникнення або продовження процесу у
справі у зв’язку з відсутність передумов
для звернення позивачем до суду або
порушення порядку його реалізації.

Зустрічний
позов – це матеріально-правова правова
вимога первісного відповідача до
первісного позивача, пред’явлена до
суду для спільного розгляду із первісним
позовом.

За цією позовною вимогою
первісний відповідач набуває процесуального
статусу позивача, а первісний позивач
– відповідача.

Однак, лише у цій справі,
повного процесуального статусу позивача
відповідач може набути тільки тоді,
коли первісний позивач відмовиться від
заявленого ним позову і суд прийме таку
відмову.

При
зверненні до суду відповідача із
зустрічним позовом він ставить перед
собою подвійну мету: по-перше, захистити
своє порушене, оспорене чи невизнане
право, по-друге, він захищається проти
вимог позивача.

Суд
приймає зустрічний позов до спільного
розгляду з первісним позовом, якщо
обидва позови взаємопов’язані та
спільний їх розгляд є доцільним, зокрема,
коли вони виникають з одних правовідносин,
або коли вимоги за позовами можуть
зараховуватися, або коли задоволення
зустрічного позову може виключити
повністю або частково задоволення
первісного позову.

Право
на пред’явлення зустрічного позову
відповідно до ст. 123 ЦПК виникає з
відкриттям провадження у справі і може
бути реалізовано до або під час
попереднього судового засідання. Поданий
після цього зустрічний позов розглядається
судом у самостійному провадженні у
загальному порядку.

Після
розгляду справи по суті у судовому
засіданні суд ухвалює єдине рішення, в
якому повинна бути дана конкретна
відповідь як на первісну вимогу позивача,
так і на зустрічну вимогу відповідача.

46. Зустрічний позов. Порядок і умови пред’явлення зустрічного позову

Зустрічний
позов — є матеріально-правовою вимогою
відповідача до позивача, яка заявляється
для сумісного розгляду з первісним
позовом, оскільки задоволення його
вимог виключає задоволення вимог
позивача. Так, наприклад, задоволення
позову відповідача про заперечення
батьківства виключає задоволення позову
про стягнення аліментів на дитину.

Тактика
зустрічного позову ґрунтується на давно
відомому прийомі: найкраща оборона — це
напад.

Зустрічний
позов може бути пред'явлений лише до
первісного позивача (або одного з
співпозивачів).

Законодавством
також встановлено часові межі подання
зустрічного позову — до або під час
попереднього судового засідання. При
цьому законом не передбачено права суду
прийняти зустрічний позов після
попереднього судового засідання, навіть
за умов, що первісний позивач не заперечує,
усі підстави для пред'явлення такого
позову є і це було б доцільно.

Умовами
пред'явлення зустрічного позову є:

а)
взаємопов'язаність зустрічного позову
з первісним. На нашу думку, взаємопов'язаність
позовів виявляється у тому, що вони
виникають з одних правовідносин
(наприклад, з одного й того самого
договору).

б)
доцільність сумісного розгляду основного
і зустрічного позовів. Доцільним є
сумісний розгляд, коли це дозволяє більш
повно і об'єктивно дослідити обставини
справи, встановити справжні взаємовідносини
сторін, виключити винесення
взаємосуперечливих чи взаємовиключних
судових рішень.

  • Доцільним
    є сумісний розгляд первісного і
    зустрічного позову, якщо:

  • вимоги за позовами можуть зараховуватися
    (наприклад, у разі пред'явлення власником
    будинку позову про виселення наймача
    через несплату обумовленої договором
    найму суми, останній може пред'явити
    зустрічний позов про стягнення коштів,
    витрачених на капітальний ремонт
    будинку). Це положення стосується лише
    тих вимог, які мають грошову оцінку;

  • задоволення зустрічного позову може
    виключити повністю або частково
    задоволення первісного позову.
  • Недоцільно
    розглядати первісний і зустрічний
    позови, якщо це затягне розгляд справи,
    істотно розширить предмет доказування,
    призведе до необхідності залучення
    нових учасників процесу.
  • Про
    об'єднання зустрічного та первісного
    позову суд виносить ухвалу, яка не
    підлягає оскарженню, оскільки не
    перешкоджає розглядові цивільної
    справи.
  • Зустрічна
    позовна заява, яка подається з додержанням
    загальних правил пред'явлення позову,
    повинна відповідати вимогам статей 119
    і 120 ЦПК, тобто тим же умовам, що і позовна
    заява по первісному позову.
  • Окрім
    загальних вимог, у зустрічній позовній
    заяві доцільно зазначати, що вона
    подається саме як зустрічна, хто є
    первісним позивачем, коротко викладати
    суть первісного позову, а також
    обґрунтовувавати взаємопов'язаність
    з первісним позовом та доцільність
    сумісного розгляду.

Зустрічна
позовна заява подається до того суду,
який розглядає первісний позов. Загальні
правила визначення підсудності тут не
діють.

Оскільки
зустрічна позовна заява повинна
відповідати вимогам статей, що стосуються
первісної заяви, то аналогічно вирішуються
і питання про наслідки подання її з
порушенням встановлених вимог.

Глава 11. Заочний розгляд справи ЦПК — Общественная организация "Я-ОДЕССИТ"

  • Глава 11. Заочний розгляд справи
  • Стаття 280. Умови проведення заочного розгляду справи
  • Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за
    одночасного існування таких умов:
  • відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового
    засідання;
  • відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без
    повідомлення причин;
  • відповідач не подав відзив;
  • позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
  • У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий
    у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
  • У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних
    вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
  • Стаття 281. Порядок заочного розгляду справи
  • Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
  • Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи
    спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
  • Стаття 282. Форма і зміст заочного рішення
  • За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам,
    встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути
    зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
  • Стаття 283. Повідомлення про заочне рішення
  • Відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія
    заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
  • Стаття 284. Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного
    рішення
  • Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою
    заявою відповідача.
  • Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів
    з дня його проголошення.
  • Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його
    проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про
    його перегляд  якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення
    йому повного заочного рішення суду.
  • Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також
    поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
  • Стаття 285. Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення
  • Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі.
  • У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено:
  • найменування суду, який ухвалив заочне рішення;
  • ім’я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву,
    їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку;
  • обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та
    (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про
    це;
  • посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої
    заперечення проти вимог позивача;
  • клопотання про перегляд заочного рішення;
  • перелік доданих до заяви матеріалів.
  • Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає.
  • До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю
    учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів.
  • До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача,
    додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.
  • До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату
    судового збору.
  • До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається
    заявник.
  • До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються
    положення статті 185 цього Кодексу.
  • Стаття 286. Дії суду після прийняття заяви про перегляд заочного
    рішення

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд
невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим
учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і
місце розгляду заяви.

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом
п’ятнадцяти днів з дня її надходження.

Стаття 287. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні.
Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не
перешкоджає розгляду заяви.

  1. Головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто з учасників справи
    з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого
    повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо
    вимог про перегляд заочного рішення.
  2. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення
    суд може своєю ухвалою:
  3. залишити заяву без задоволення;
  4. скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами
    загального чи спрощеного позовного провадження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне
рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У
цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з
дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без
задоволення.

  • Стаття 288. Скасування та оскарження заочного рішення
  • Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що
    відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини
    неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази,
    на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення
    справи.
  • Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку,
    встановленому цим Кодексом.
  • Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному
    порядку, встановленому цим Кодексом.
  • Стаття 289. Законна сила заочного рішення
  • Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених
    цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна
    скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду
    справи.

Захист та заперечення проти позову, Визнання позову, Захист проти позову — Римське приватне право — Навчальні матеріали для студентів

Пред'явлений позов відповідач міг визнати чи заперечувати.

У випадках визнання відповідачем вимог позивача рішення могло відбутися вже в першій стадії виробництва (in iure).

Інститут визнання ще в XII таблицях займав місце в процесі, так як там згадувався визнаний боржником борг aes confessum поряд із судовим рішенням. Знайдені в 1933 р.

уривки Гая, передаючи формули двох legis actiones — через испрошение судді і через кондикцию, вносять ясність у цю справу і свідчать, що як визнання відповідачем вимог позивача, так і заперечення ним цих вимог в названих формах процесу, здійснювалися шляхом формальної постановки позивачем запиту відповідача з викликом відповісти «так» або «ні» — postulo aies an negas — вимагаю, щоб ти сказав «так» або «ні» (Гай, 4.17.17-а). Коли відповідач заперечував свій борг, він відповідав «не повинен» — non oportere, — процес розвивався далі і передавався in judicium. Такого продовження процес, очевидно, не мав, коли відповідач відповідав ствердно — визнанням свого боргу, і за цим слід було підлягає виконанню рішення на користь позивача.

Поряд з визнанням на суді особистих вимог із зобов'язань відома інша форма визнання права позивача на речі, але пов'язана з передачею права власності.

Вона свершалась не шляхом формальної манципационной угоди, а судової поступкою — in iure cessio — доведенням справи до розгляду in iure, коли поступається своє право на річ, на виклик набувача заявити свої права, відповідав або запереченням або мовчанням.

Тут мовчання або заперечення відповідача прирівнюється до його згодою (мовчазному). Формальні питання одного боку та прийняття іншою стороною будь-якого з двох положень завершуються процесуальним присудженням речі позивачу претором. Магістрат засновує своє рішення на відповіді викликається боку і процесуально легалізує угоду сторін.

І формулярному процесі інститут судового визнання прийняв виразно виражений особисто-правовий характер. Відповідач, визнаючи себе зобов'язаним що-небудь сплатити, уподібнювався того, хто при позові на річ поступався її у формі визнання. Визнав вимога, по поглядам класиків, виносив як би рішення з власної справи.

Confessus pro iudicato qui est quodammodo sua sententia damnatur(D. 42.2.1).

Визнав вважається присуджених, будучи як би засуджений власним рішенням.

Коли відповідач визнавав існування вимоги, спрямованого на речі, або основа цієї вимоги, але не його розмір, виникали труднощі. Спочатку питання дозволявся шляхом передачі для вирішення суддею в наступній стадії.

Notanduin est quod in liac actione, quae adversus con-fltentem datur, iudex non rei iudicandac, sed acstiman-dae datur: nam nullae partes sunt iudicandi in confitentes (D. 9.2.25.2).

Слід помститися, що при тому позові, який дається проти визнає, суддя призначається не для вирішення справи, а для його оцінки: адже по відношенню до визнає немає ніяких [сперечаються] сторін для присудження.

Однак при цьому порядку проти зробленого in iure визнання відповідач міг in iudicio виступати зі спростуваннями і таким чином обезсилювати його. У наступній чверті II ст.

був прийнятий сенатусконсульт, на підставі якого виробилося правило, що пішло in iure визнання вело за собою постанову, завершальне спір по даному}' пункту, особливо при позовах на речі.

Така постанова остаточно встановлювала право позивача на річ — rem actoris esse.

Захист проти позову

Якщо відповідач не визнавав позову, він міг направити заперечення проти його заснування. Відповідач міг також заперечувати факти, на яких позивач засновував свій позов, або наводити факти, що виключають присудження, навіть у тому випадку, якщо факти, що обґрунтовують позов, були вірними.

Ссылка на основную публикацию