Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене

Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановленеЯк встановити батьківство / материнство в Україні? Людські долі настільки заплутані, що часом самі елементарні речі доводиться доводити. Приміром, батьківство чи материнство. Здається, куди простіше розібратися в тому, хто є батьком, а хто – матір’ю дитини. Але все так просто лише на перший погляд, а якщо розібратися…

Навіщо потрібно встановлювати батьківство / материнство в Україні?

Матір’ю і батьком дитини вважаються ті особи, які зазначені у свідоцтві про народження у відповідних графах. Але не завжди саме вони є рідними батьками. І дуже часто останні хочуть в законному порядку встановити своє батьківство (материнство). Це відбувається у випадках, коли:

    – Батьки дитини не перебувають у шлюбі і немає спільної заяви від матері і батька про походження дитини;
    – Спрацьовує презумпція шлюбного батьківства, тобто чоловік жінки визнається батьком усіх її дітей, які з’явилися на світ у період їхнього шлюбу, а також – протягом 10 місяців після розлучення, але інший чоловік вважає себе батьком цієї дитини;
    – Вмирають справжні батько або мати дитини, що не були записані такими в свідоцтві про народження дитини.

Причому відносно перших двох випадків застосовується визначення «визнання батьківства» (ст.128, ст.129 Сімейного Кодексу), а у відношенні – третього саме «встановлення» (ст. 130, 132 Сімейного Кодексу). Оскільки процедура однакова, а суть понять близька, будемо говорити про «встановленні» у всіх випадках, щоб уникнути плутанини.

Встановлювати батьківство потрібно потім, щоб у законному порядку ви були визнані батьком. Після цього у вас з’являться відповідні права та обов’язки щодо дитини. До цих пір – поки держава не підтвердить факт вашого батьківства / материнства – ви не будете їм рахуватися, хоч «тричі» їм будете, а це означає, що:

    – Не зможете бачити дитину, якщо цього не дозволять законні батьки;
    – Брати участь у житті дитини, приймати важливі рішення щодо його;
    – Навіть матеріально допомагати не будете мати права (хоча від подібних пропозицій рідко хто відмовляється).

Якщо вас подібний сценарій не влаштовує, значить, потрібно зайнятися процесом встановлення батьківства.

Куди звертатися для встановлення батьківства в Україні?

Єдиним органом, який здатний встановити факт батьківства в законному порядку, є суд.

Багато хто подумає: «А як же ДРАЦСи, установи, які проводять генетичні експертизи (лікарні найчастіше)?» У цьому питанні слід відразу ж розставити всі крапки над «i»: ДРАЦСи тільки письмово фіксують походження дитини, коли воно відоме і не виникло суперечок з цього питання, лікарні – дають висновок після проведення експертизи, яке потім разом з позовом подається до суду.

Перелік осіб, які мають право звертатися до суду з позовом про встановлення батьківства / материнства

Відповідно до ч.3 ст.128 звертатися до суду з метою встановлення батьківства можуть:

    – матір;
    – Опікун;
    – Попечитель;
    – Особа, яка утримує та виховує дитину;
    – Особисто дитина, якщо йому є 18 років;
    – Батько дитини, якщо в свідоцтво було внесено запис про батька відповідно до ст. 135 СК (тобто зі слів матері або за заявою родичів, представника закладу охорони здоров’я, органів опіки та піклування).

Встановлення материнства може бути вироблено на підставі позову самої жінки, яка вважає себе матір’ю (ст.131 СК). У випадку, коли слід встановити факт материнства вже померлої матері (ч.2 ст. 132 СК), то:

    – Батьком;
    – Опікуном;
    – Піклувальником;
    – Тим, хто утримує та виховує дитину;
    – Особисто дитиною, після досягнення 18 років.

Інтереси всіх перерахованих вище осіб може представляти адвокат.

Які документи потрібно надати суду?

Головним документом є позовна заява, яка служить підставою для відкриття судочинства у вашій справі. До неї додається ксерокопія свідоцтва про народження, а також копії самого позову в кількості, яка відповідає числу що перераховані у справі осіб. Не забудьте про квитанцію про сплату держмита, не викиньте її, за звичкою, як усі чеки: вона повинна бути прикріплена до позову.

Якщо у вас є на момент звернення до суду будь-які письмові докази, значить їх теж потрібно докласти до позову.

Які докази слід надати?

Сімейний Кодекс України не дає конкретної відповіді на це питання, а згідно з ч. 2 ст.

128 СК пояснює, що доказами можуть бути будь відомості, які підтверджують походження дитини від конкретної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (Цивільним процесуальним кодексом).

Ними можуть бути показання свідків, особисте листування, фото- та відео-матеріали тощо. Але найвагомішим з усіх доказів вважається результат експертизи ДНК.

Скільки часу займає ця процедура в українських судах?

Строго окреслити часові рамки даної процедури не вийде, тому що вони залежать від багатьох факторів:

    – Завантаженості вашого судді іншими справами;
    – Кількості слухань у вашій справі;
    – Явки / неявки учасників справи;
    – Числа клопотань, появи нових доказів;
    – Часу проведення генетичної експертизи.

В середньому процес встановлення батьківства в українських судах триває від декількох місяців до року. Зазвичай якщо за справу береться адвокат, то процес прискорюється (про це не сказано в законі, це, швидше, життєва практика).

«Зворотна сторона» встановлення батьківства

Не забувайте, що встановлення батьківства несе за собою певні наслідки, які можуть доставити незручність:

    – Для матері: доведеться брати дозвіл на виїзд закордон з дитиною у «новоспеченого» татуся;
    – Для батька: доведеться виплачувати аліменти (часто позов про встановлення батьківства з боку матері подається спільно з позовом про стягнення аліментів).

Спір про материнство

1.Визнання батьківства та материнства за рішенням суду.

Глава 12 СК України від 10.01.2002 р. називається «Визначення походження дитини». Права та обов'язки матері, батька та дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану (ст. 121 СК).

Щоби виникли вказані права та обов'язки, є необхідним дотримання встановленого законом порядку визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою (ст. 122 СК).

  • Відповідно до вказаної статті:
  • Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
  • Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя, крім випадку, коли мати дитини зареєструвала повторний шлюб з іншою особою до народження цієї дитини. У цьому випадку батьком дитини є її чоловік у повторному шлюбі (ст. 124 СК).

Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду (ч. 2 ст. 124 СК).

Дружина і чоловік мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини.

У цьому випадку запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч.1 ст.135 СК).

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, передбачено ст.125 СК України. Відповідно до вказаної статті:

  1. а) якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини;
  2. б) якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:
  3. за заявою матері та батька дитини;
  4. за заявою чоловіка, який себе вважає батьком дитини;
  5. за рішенням суду.

Визнання батьківства дитини за рішенням суду чітко регламентовано ст.128 СК України.

Батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду в таких випадках:

а) коли буде відсутня заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою про визнання батьком дитини цього чоловіка. Така заява може буде подана до державного органу реєстрації актів цивільного стану як до народження дитини, так і після її народження.

б) коли не буде заяви чоловіка, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, про визнання його батьком дитини, за умови, що мати дитини померла або оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, або якщо мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не проявляє про неї материнської турботи та піклування.

Умовою прийняття такої заяви державним органом реєстрації актів цивільного стану є запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень відповідно до ч. 1 ст. 135 СК.

  • Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
  • Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
  • Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК.

  1. Якщо не буде заяв про визнання батьківства та в книзі реєстрації народжень вчинено запис у графі про батька дитини, ім'я та по батькові чоловіка, якого мати вважає батьком дитини, суд приймає позовну заяву. Оскільки ЦПК України доказування факту покладає на позивача, то при поданні такого позову до позовної заяви додається:
  2. Свідоцтво (копія) про народження дитини.
  3. Докази, які засвідчують спільне проживання і ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання дитини (довідки будинкоуправлінь, вуличних комітетів, листування сторін, грошові перекази, документи на отримання посилок, письмові клопотання з приводу надання сім'ї житлової площі, путівок, виписки з особової справи тощо).

Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене

Докази, які свідчать про визнання відповідачем батьківства, враховуючи період вагітності матері дитини (листи, його анкети, заяви тощо), котрі з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства).

Якщо таких доказів недостатньо, позивач може просити суд призначити генетичну експертизу для встановлення кровного споріднення між особою, яка записана батьком дитини та дитиною.

2.Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини.

Оспорювання батьківства (материнства) — це невизнання особою реєстрації себе як батька (матери) дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про на: родження дитини (ч. 1 ст. 136 СК України).

Особа, яка була записана батьком дитини на законних підставах, повинна довести відсутність кровного споріднення між собою й дитиною, батьком якої вона записана. Однак заперечення кровного споріднення не завжди є підставою для оспорювання батьківства.

У окремих випадках особа, яка записана батьком дитини, повинна також довести, що на момент вчинення запису про народження дитини вона не знала, що не є батьком дитини.

Шлюбно-сімейне законодавство, яке діяло до набрання чинності СК України, значно обмежувало можливість оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, зокрема можливість спростування презумпції батьківства при народженні дитини у шлюбі.

Ці обмеження полягали у тому, що, по:перше, оспорювати батьківство могла лише особа, яка записана батьком дитини.

По-друге, оспорювання батьківства могло бути здійснене лише протягом одного року з того часу, коли особі стало або повинно було стати відомо про те, що вона записана батьком дитини1.

Цей строк преклюзивний, а отже, поновленню не підлягав.

СК України також закріплює певні межи оспорювання батьківства, але вони значно розширені. У ст. 136 СК України встановленні межі у часі щодо можливості оспорювання батьківства.

Так, оспорювання батьківства можливе тільки з моменту народження дитини й до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства може бути здійснене протягом цього часу тільки якщо дитина є живою.

Смерть дитини, батьком якої записана особа, позбавляє її права оспорювати своє батьківство.

На відміну від норми ч. 1 ст. 56 КпШС УРСР, згідно з якою для вимог про оспорювання батьківства (материнства) встановлений строк позовної давності в один рік, у СК України закріплене положення, що до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується (ч. 6 ст. 136 СК України).

Читайте также:  Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом

Оспорювання батьківства можливе також із боку наступних осіб:

— спадкоємців особи, яка записана батьком дитини (ст. 137 СК України);

— матері дитини щодо батьківства свого чоловіка (ст. 138 СК України).

  • У першому випадку оспорювання батьківства можливе у разі смерті особи, яка записана батьком дитини, до народження дитини. Спадкоємці мають право оспорювати батьківство цієї особи після її смерті за наявності однієї з наступних обставин:
  • — подання цією особою ще за життя заяви до нотаріуса про невизнання свого батьківства;
  • — пред'явлення цією особою позову про виключення свого імені як батька із акту запису про народження дитини;
  • — ця особа не знала про те, що вона записана батьком дитини, через поважні причини.

У перших двох випадках право на оспорювання батьківства особи, яка померла, мають будь:які її спадкоємці (за заповітом чи за законом). Якщо ж особа за життя не знала про те, що вона записана батьком дитини, оспорити її батьківство можуть тільки дружина, батьки та діти цієї особи, тобто ті особи, які визначаються ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом.

Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка. Але, захищаючи інтереси дитини, законодавець встановлює обов'язкову вимогу щодо пред'явлення позову в даному випадку.

Таке оспорювання батьківства можливе лише за наявності заяви іншої особи про визнання свого батьківства щодо цієї дитини. До вимог жінки про оспорювання батьківства свого чоловіка застосовується також спеціальна позовна давність в один рік.

Але перебіг позовної давності починається від дня реєстрації народження дитини, тобто від дня, коли чоловік був записаний як батько дитини.

Що ж стосується спору про материнство, то законодавець урегулював дві ситуації оспорювання материнства.

По-перше, жінка, яка записана матір'ю дитини, може звернутися до суду із заявою про оспорювання свого материнства, тобто про невизнання себе матір'ю дитини.

По-друге, материнство жінки, яка записана матір'ю дитини, може оспорити та жінка, яка вважає себе матір'ю цієї дитини. При цьому у позові зазначаються одночасно дві вимоги:

— про невизнання материнства жінки, які записана матір'ю дитини;

— про визнання свого материнства.

Не має права оспорювати материнство жінка, якій було імплантовано зародок, зачатий подружжям (сурогатна матір), а також жінка, яка є донором яйцеклітини для зародка, імплантованого в організм іншої жінки (ч. 2 і ч. 3 ст. 123 СК України).

До вимог жінки, яка записана матір'ю дитини та оспорює своє материнство, позовна давність не застосовується. Що ж стосується вимог жінки про визнання її матір'ю дитини, то до них застосо: вується спеціальна позовна давність в один рік. Початок перебігу позовної давності починається від дня, коли ця жінка дізналася або могла дізнатися, що вона є матір'ю дитини.

Не є перешкодою для оспорювання батьківства (материнства) особою, яка не визнає себе батьком (матір'ю), стягнення з неї аліментів на дитину.

Така особа може звернутися до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька (матір) дитини, тому що підставою стягнення аліментів є саме факт такого запису.

У разі, якщо позов буде задоволений, то буде скасована й підстава стягнення аліментів на дитину.

3.Спір про материнство.

Оспореною може бути і презумпція материнства, хоча відбувається це надзвичайно рідко. Справи, які розглядалися судами, були пов'язані головним чином із підміною дітей у пологовому будинку 425.

Можливість оспорення материнства у Кодексі 1969 р. визначалася у ст. 56 «Оспорення батьківства (материнства)», отже, особливо не виділялася. При цьому визначалася лише можливість оспорення свого материнства. Але непоодинокі факти підміни дітей у пологових будинках зумовили потребу вирішення спорів з певним выступлениям від закону.

Однієї ночі у сільській лікарні народилися два хлопчики. У К. — шоста дитина, у С. — перша. До цього у К. усі діти помирали, не доживши одного року. Передчуваючи, що і ця дитина може померти, К., скориставшись відсутністю належного порядку в лікарні, підмінила свою дитину на дитину С.

Через кілька місяців дитина, з якою С. повернулась додому, померла.

По селу покотилися чутки, що насправді могла померти дитина, народжена К.

Потайки від К., задля безпеки дитини, була порушена кримінальна справа. В процесі розслідування під різними приводами була взята кров К., її чоловіка та дитини для дослідження.

Було встановлено, що дитина від К. та її чоловіка не походить.

С. та її чоловік оспорили материнство К. та батьківство її чоловіка.

Під тиском доказів К. зізналася у підміні дітей. Позов С. та її чоловіка суд задовольнив, в актовий запис про народження дитини були внесені зміни.

Медична сестра пологового будинку, З5-річна Д., яка не перебувала у шлюбі, була записана матір'ю дівчинки, яку відмовилася забрати її мати. Такий запис було зроблено на підставі фіктивної довідки пологового будинку про народження нею дитини.

Через два роки за наполяганням свого чоловіка Д. подала заяву до суду з вимогою про виключення її імені як матері з актового запису про народження дитини. Висновком судово — гінекологічної експертизи було підтверджено, що Д. взагалі ще не народжувала дітей.

Чи мала Д. право оспорити своє материнство, адже, записуючи себе матір'ю дитини, вона знала, що не є нею?

У частині 2 ст. 56 Кодексу 1969 р. не було обмеження щодо оспорення материнства (стосовно того, знала чи не знала вона про те, що дитина не походить від неї, як це зроблено щодо того, хто записаний батьком), тому суд позов задовольнив з формальних підстав.

Ця справа може бути підтвердженням висновку про те, що суди до недавніх пір уникали застосування аналогії закону та аналогії права, хоча, відповідно до ст. 11 ЦПК УРСР, таким правом вони були наділені.

  1. Вирішенню спорів про материнство присвячена у Сімейному кодексі окрема стаття 139 СК «Спір про материнство». У ній ідеться про два випадки:
  2. 1) коли своє материнство оспорює та жінка, яка записана матір'ю;
  3. 2) коли материнство жінки, яка записана матір'ю дитини, оспорює інша жінка, яка вважає себе матір'ю цієї дитини.

В., задля приховання позашлюбного материнства своєї молодшої сестри П., була записана матір'ю її дитини і фактично стала для неї матір'ю.

Чи має В. право оспорити своє материнство, адже вона, реєструючи народження дитини, знала, що не є її матір'ю?

Відповіді на цю ситуацію у ст. 139 СК, на жаль, також немає. Тому знову виникає потреба у застосуванні аналогії закону — норми ч. 5 ст. 136 СК.

Це не лише дасть можливість справедливо вирішити спір, а й забезпечить однакові підходи до вирішення конфліктних ситуацій щодо батьківства та материнства: мати, як і батько дитини, не має права оспорювати своє материнство, якщо в момент реєстрації дитини вона знала, що дитина не походить від неї.

Отже, є підстави для висновку про те, що В. не має права оспорювати своє материнство. Інакше, це робило б дитину іграшкою, якою можна було б маніпулювати залежно від своїх швидкоплинних інтересів.

Оскільки умисна чи випадкова підміна новонароджених дітей і у наш час не виключається, саме цих ситуацій має стосуватися норма ч. 1 ст. 139 СК: «Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство».

Ця жінка, як правило, буде одночасно домагатися визнання свого материнства щодо дитини (якщо вона жива), матір'ю якої записана інша жінка, а це означає, що буде застосована судом і норма ч. 2 цієї статті, згідно з якою жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства.

За повідомленням преси, в одному із містечок США випадково зустрілися дві дуже схожі 33-річні жінки. Генетичні дослідження підтвердили, що вони близнята. Як з'ясувалося, у день їх народження інша жінка також народила двох дівчаток. Через недбалість медперсоналу їх переплутали.

У таких випадках право оспорювати материнство щодо них мали б самі діти.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу:

1.Який нормативно – правовий акт регулює права та обов’язки матері та батька на дитину?

2.Назвіть випадки визнання батьківства дитини за рішенням суду?

3.Який нормативно – правовий акт визначає можливість оспорення материнства?

Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене (стаття 135 ск)

  • 1. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли
  • немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька
  • дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством
  • матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
  • У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.
  • 2. Якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться
  • за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім'я,
  • по батькові дитини і відомості про батьків.

Комментарий:

Частина перша статті 135 СК регулює порядок запису батьківства позашлюбної дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану в тих випадках, коли батьківство дитини не з'ясовано: немає ані спільної заяви матері та батька, ані заяви батька про визнання свого батьківства, ані рішення суду про визнання батьківства.

Тому відомості про батька дитини дає тільки мати дитини, і вони є вичерпними. У цьому разі батько дитини записується за прізвищем матері (в чоловічому роді), а не за його справжнім прізвищем, ім'я та по батькові батька дитини записуються також за вказівкою матері і орган РАЦС не повинен перевіряти їх достовірність.

  1. Так, відповідно до пункту 17 Правил № 52/5, якщо мати дитини не перебуває в шлюбі та немає спільної заяви батьків, заяви батька про визнання батьківства, то за заявою матері прізвище батька дитини зазначається за прізвищем матері, а власне ім'я та по батькові — за бажанням матері.
  2. З цього приводу вона повинна написати заяву до органу реєстрації актів цивільного стану, в якій вказати, яке прізвище батька необхідно внести до актового запису про народження дитини, а також ім'я та по батькові (форма такої заяви є у відділі РАЦС).
  3. Якщо реєстрація народження дитини проводиться за заявою іншої особи, а мати дитини на момент її народження у шлюбі не перебувала, то відомості про батька за-писуються за вказівкою цієї особи за правилами абзацу першого пункту 17 Правил 52/5.

Частіше за все мати дитини відомості про батька вказує дійсні. А при встановленні визнання батьківства за рішенням суду посилається на цей запис як на доказ, що вона народила дитину, яку зачала з названим батьком, при реєстрації народження дитини.

  • Абзац другий частини першої статті 135 СК стосується ситуації, коли мати дитини відома, але до реєстрації дитини померла, а також неможливості встановити місце її проживання — запис відомостей про матір провадиться за тими ж правилами за заявою родичів або інших осіб.
  • У цьому випадку походження дитини від матері визначається на підставі одного із документів, що посвідчує факт народження, а саме:
  • а) медичне свідоцтво про народження форми № 103/0, що видається закладом
  • охорони здоров'я, де приймаються пологи;
  • б) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу
  • № 103-1/0;
  • в) заява двох свідків, присутніх при пологах, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я.
  • Відомості про батька заповняються відповідно до пункту 17 Правил № 52/5.
  • Реєстрація народження дитини також провадиться за письмовою заявою уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, за заявою уповноваженого представника адміністрації дитячого закладу чи особою, яка опікується дитиною, в тому випадку, коли мати, яка не перебуває в шлюбі з батьком дитини, померла або передала дитину на повне державне утримання, тобто відмовилася узяти дитину з пологового будинку, або місце її проживання невідоме, відомості про матір наводяться на підставі медичних документів, що посвідчують факт народження дитини, прізвище дитини і прізвище батька — за прізвищем матері, власне ім'я і по батькові дитини та батька — за вказівкою заявника.
  • При цьому по батькові дитини повинно відповідати власному імені батька (решта даних про батьків дитини не записується).
  • Про реєстрацію народження такої дитини орган реєстрації актів цивільного стану повинен письмово повідомити орган опіки та піклування.
Читайте также:  Обжалование решений налоговой - услуги адвоката,

Відповідно до частини другої статті 135 СК та пункту 25 Правил № 52/5 реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини проводиться за письмовою заявою представника служби у справах дітей.

Одночасно із заявою про реєстрацію народження дитини до органів реєстрації актів цивільного стану подаються рішення про реєстрацію підкинутої, знайденої дитини, яке приймається органом опіки та піклування за поданням служби у справах дітей протягом 15 днів після надходження повідомлення про таку дитину, а також довідка закладу охорони здоров'я про вік підкинутої, знайденої дитини.

У випадку, коли батьки*підкинутої, знайденої дитини невідомі, прізвище, власне ім'я та по батькові такої дитини, а також прізвище, власне ім'я, по батьковій батьків записуються згідно з даними, зазначеними в рішенні органу опіки та піклування.

Конспект уроку "Батьківство і материнство"

Тема:  Батьківство і материнство

Мета: продовжувати  навчати, що Віра, Надія, Любов – необхідні Божі чесноти  для побудови  міцної християнської родини, а батьківство і материнство – Боже покликання;  плекати в дітях почуття відповідальності за свої вчинки, виховувати любов і повагу до батьків; розвивати творче мислення, пам'ять, увагу.

           Епіграф: хто приймає дитину в моє ім’я, — мене приймає. Мт. 18.5

  •                                                    Хід уроку
  • І.  Організаційні моменти
  • ІІ.  Актуалізація опорних знань
  •    Яку спільноту людей називаємо родиною?
  •    Які риси властиві християнській родині?
  •    Як ви розумієте слово «відповідальність»? Бути відповідальним означає дати  позитивну відповідь  Богу за його дарунок, — людину, дорогу для нас. Класичними стали слова Антуана де Сент – Екзюпері: «Ми є відповідальними за тих, кого приручили».
  •    Назвіть приклади відомих українських родин.

      —    Завдяки кому збільшується родина?

Вірно, діти – наше майбутнє. Більше того, дитина – це Божа ласка, Божий дарунок (читаю псалом 127.3-5)

  1.                             Спадок  Господній – діти;  Плід лона – нагорода.
  2.                              Як стріли у руці вояка, так діти віку молодого.
  3.                              Щасливий чоловік, що ними наповнив  сагайдак свій…

     Сьогодні на уроці ми з’ясуємо, що пропонує нам Господь для того, щоб ми були добрими батьками і матерями, адже батьківство і материнство – це покликання, це співпраця людини з Богом. На жаль, сучасна людина  часто відкидає цю пропозицію, а потім гірко за це шкодує. Розглянемо причини, які спонукають до цього  кроку  молодих людей (запис теми, епіграфу в зошити)

ІІІ. Розвиток теми.  Отже, І заповідь батьківства: будьте плідні  й множтеся і наповняйте землю… ( Бут.2.28) Яка відповідь людини?

На жаль, в Україні (утричі більше, ніж у Європі!), жінки вбивають своїх ще ненароджених  дітей.

  •    76%  жінок роблять аборт, бо хвилюються, що дитина змінить її життя;
  •    68% — жінка на момент вагітності не може утримати дитину;
  •    51% — проблеми у стосунках із чоловіком або небажання стати самотньою матір’ю;
  •    31% — жінка не готова до відповідальності;
  •    31% — страх розповісти про сексуальні відносини та вагітність;
  •    30% — жінка недостатньо зріла або надто молода, щоб мати дитину;
  •    26% —  вже має стільки дітей, скільки хоче, або її діти вже дорослі;
  •    23% — чоловік або партнер спонукають робити аборт;
  •    13% — у дитини можуть бути проблеми зі здоров’ям;
  •    7% — у жінки можуть бути проблеми зі здоров’ям;
  •    1% — вагітність внаслідок зґвалтування;
  •    6% — інші причини.

Чи переконливі на ваш погляд аргументації, які виправдовують це ганебне явище? ( відповіді дітей)

Проведемо тест ( праця учнів учотирьох групах). У яких випадках ви б схвалили аборт?

  1. Проповідник і його дружина живуть у жахливій бідності, маючи вже 14 дітей. А зараз дружина виявила, що вагітна п’ятнадцятою дитиною.
  2. Чоловік хворий, у жінки – туберкульоз. У них четверо дітей. Перший – сліпий, другий помер, третій глухий, у четвертого також туберкульоз. Матір дізнається, що знову вагітна.
  3. Білий чоловік зґвалтував тринадцятирічну негритянську дівчинку. Вона завагітніла.
  4. Дівчина підліток вагітна. Вона незаміжня. Її наречений не є батьком дитини і дуже засмучений з цього приводу. (Після кожного прикладу учні обговорюють проблемну ситуацію, вчаться аргументувати відповіді)
  •    Якщо ви відповіли «так», то у першому випадку щойно вбили Джона Веслі, відомого євангеліста ХІХ століття. У другому випадку – Бетховена. У третьому – знамениту негритянську співачку Етель Вотерс. У четвертому випадку – Ісуса Христа.

Наступна етична проблема: у вагітної жінки виявлено рак лімфовузлів. Вирок лікарів: якщо не зробити аборт, жінка помре. (відповіді дітей)

Послухайте  реальну історію про молоденьку майбутню маму, якій не судилось побачити своє маля. («Вибір Наталії Джули» / журнал «Пізнай Правду» лютий – березень 2006)  

А цю історію я почула від молодої мами, яка пережила і біль від розпачу, і радість як винагороду за непохитну віру

 У двадцятидворічної жінки у терміні 2,5 місяці лікарі константували «нерозвиваючу вагітність» — дитя не завмирає і не розвивається. Лікарі неодноразово наполягали перервати вагітність, оскільки діагноз постійно підтверджувала УЗД.

Жінка була доведена до розпачу і одної ночі вона з молитвою і сльозами просила в Бога розради: вона не хотіла губити своє маля, і не знала як дальше їй бути. « Я не знаю, чи це був сон, чи дійсність, але я відчула тепло і мир, ніби я лежала в Божих долонях.

Я почула запевнення, що все буде добре» — так розповідала Ганна. Коли вона в черговий раз пішла на УЗД, лікар здивовано сказала, що дитя розвивається нормально, без ускладнень. Радості не було меж! Ганна підкреслили, що так часто вбивають здорових  дітей через фальшиві діагнози.

Жінки в палаті, побачивши її глибоку віру, і собі почали ревно молитись.

  Аборт – це не операція, це жорстоке вбивство. Перші згадки про нього знаходять у єгипетському папірусі Еберса (1760р.до Христа). Відомо також, що за це карали смертю ( в інків,персів, індусів та ін..) У стародавньому Римі за аборт не карали, римлянки вдавалися до нього, щоб зберегти красу. Проте їх висміювали у сатиричних віршах Цицерон, Овідій, Ювенал.

  •                          Та, що приклад подала викидати ніжний зародок,-
  •                           Краще б згинула вона в битві з собою!
  •                           Якби в давнину так матерям чинити любилося,
  •                           Згинув би з отаким злом весь людський рід!
  •                            З тремтінням, збентеженою рукою тіло своє вражати?
  •                            Зроду не робили так і у вірменських летовищах тигри;
  •                            Хіба зважиться лев погубити потомство своє?
  •                           Жінки ж цим грішать. Хоч ніжні, —
  •                            І чекає їх помста:
  •                            Жінка, що плід свій убила, часто гине сама… (Овідій)
  •  Один із учителів Церкви Климентій Александрійський (близько 200 року) писав:

      Хто не хоче мати потомства, тому взагалі краще не женитися, ніж через  непомірковане пожадання насолоди стати дітовбивцею.

Тому в Римському праві у випадку засудження на смерть вагітної жінки було передбачено відстрочення кари після пологів.

Право забороняло приносити в жертву тварин, які виношували потомство, бажаючи завчасно покласти край легковажності тих, хто зазіхає на людське потомство.

     Чи буде майбутнє в України? Згідно чинним законодавством в нашій країні дозволено безперешкодно робити аборт до 12 тижня вагітності, а від 12 – го до 28 — го тижня за «соціальними та медичними показниками». Важливо пам’ятати, що вище цивільного стоїть Божий закон, який застерігає « Не вбивай».

  Тим паче, самі медики стверджують наявність важких ускладнень після аборту аж до безпліддя.

  Психіатри, психотерапевти зауважують у жінок симтоми пост — абортивного синдрому, який супроводжується безсонням, депресіями,важкі психічні захворювання, лише після примирення з Милосердним Творцем жінки віднаходять заспокоєння.

     Таке заспокоєння пережив і  «король абортів» — Бернард Натансон,один із головних ідеологів легалізації абортів, гінеколог, на совісті якого понад 75 тисяч ненароджених малят.

Ставши одним із засновників «Національної асоціації  за скасування законодавства проти абортів», він керує «Центром репродуктивного та сексуального здоров’я», у якому щодня гинуло до 120 малят. Тривало це до того, поки з допомогою ультразвукової діагностики не відкрилась правда про життя ембріона.

Натансон починає розглядати свою «лікарську практику», якщо її можна так назвати, з морально – етичного боку. Завдяки його сприянню виходить фільм «Тихий крик» (1984), у якому задокументовано процедуру аборту «очима» зародка.

Натансон так описує свій морально – психологічний стан: «Я відчував, як тягар гріхів стає дедалі важчим і запеклішим. Мені випадало тягнути в інший світ тяжкий «багаж», що зневіра прирекла б мене на вічність, можливо, жахливішу від усього того, що бачив Данте…» У 1996 р.

70 – літній Бернард Натансон був охрещений. Коли його запитували про дивовижне навернення, він відповідав: «Жодна з великих речей, які трапляються в нашому житті, не народжується з інтелекту – усі вони народжуються із серця».

Перегляд фрагментів фільму « Тихий крик»

ІІ Заповідь батьківства: « І ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому»  (Еф.6.4)

    Не тільки привести на світ, а й виховати в християнському дусі – таке завдання стоїть перед подружжям. Можливо ви маєте прикрий досвід у спілкуванні з батьками, ви пробачте їм. Завжди легше осудити. Пам’ятайте, материнство і батьківство – це не легка ноша,тому важливо запам’ятати

ІІІ Заповідь батьківства – завжди і у всьому радитись з Богом у гарячій молитві, а ви у своє майбутнє родинне гніздечко візьміть тільки добре заради щастя ваших дітей.

   IV.     Запишіть, будь ласка, в зошити заповіді батьківства.

 Святе Письмо Еф. 6.1-4  виписати

Навіть коли ми самі стаємо батьками, ми не перестаємо залишатись дітьми своїх батьків, тому не забуваймо бути вдячними, просімо в молитвах для них здоров’я і благополуччя. Частіше усміхаймося до мами, тата, даруйте їм свою любов.

        — Що для вас на уроці було несподіваним?

        — Чи хотіли б ви у майбутньому бути лікарем – акушером? Чому?

  1.         — Які  аргументи ви б навели на захист ще ненароджених дітей?
  2.         — Як змінити ситуацію в нашій країні, пов’язану із легалізованим      вбивством?
  3.        — Що є головною причиною  підліткової вагітності?
  4. Хай допоможе Господь нам тримати своє тіло у чистоті і  пам’ятати, що воно – Храм Святого Духа. Молитва «Богородице»           

V.  Домашнє завдання: уявіть, що ви відправились в пошукову експедицію, напишіть,будь ласка, листа до своїх батьків.         

Добровільне встановлення батьківства

Юриспруденція
Розділ: Економіка

Добровільне встановлення батьківства. Якщо дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, батьківство може бути встановлено шляхом подачі в орган загсу батьком і матір'ю дитини спільної заяви (п. 3 ст. 48 СК).

У подібній ситуації це найпростіший спосіб встановлення батьківства, що передбачає добровільне визнання батьківства виключає можливі колізії і спори між батьками дитини щодо її походження.

При такому шляху встановлення батьківства чоловік (батько дитини) виражає волю, спрямовану на визнання дитини народилися від нього, тобто своїм сином (дочкою), а мати дитини дає згоду на визнання його батьківства. Добровільне встановлення батьківства — це юридичний акт батька дитини, який не перебуває у шлюбі з його матір'ю.

Читайте также:  Переуступка прав вимоги за кредитом: що потрібно знати боржнику

Він спрямований на виникнення правовідносин між батьком і дитиною. Як всякий юридичний акт, встановлення батьківства передбачає наявність у суб'єкта, який його здійснює, відповідного рівня свідомості і волі. Звідси випливає, що особа, визнана судом недієздатним внаслідок психічного розладу, не може добровільно визнати своє батьківство.

Не допускається встановлення батьківства і за заявою опікуна особи, визнаної недієздатною, так як визнання батьківства — це волевиявлення особистого характеру. Обмеження на добровільне визнання батьківства з боку недієздатних осіб не поширюється на неповнолітніх громадян і громадян, обмежених судом в дієздатності. В п. 3 ст.

62 СК прямо передбачено право неповнолітнього батька визнавати своє батьківство. Обмеження ж дієздатності громадянина зачіпає тільки сферу його майнових прав, але не його права у сфері особистих немайнових відносин, у тому числі сімейних. У відповідності зі ст.

49 Закону про акти громадянського стану спільна заява батька і матері дитини, які не перебувають між собою у шлюбі на момент народження дитини, про реєстрації встановлення батьківства подається в орган загсу за місцем проживання одного з батьків дитини або за місцем державної реєстрації народження дитину.

У разі, якщо батько або мати дитини, які не перебувають у шлюбі між собою на момент народження дитини, не мають можливості особисто подати спільну заява про встановлення батьківства дитини, їх волевиявлення може бути оформлено окремими заявами про встановлення батьківства. Як встановлено п. 5 ст.

50 Закону про акти громадянського стану, підпис особи, яка не має можливості бути присутнім при подачі такої заяви, повинна бути нотаріально посвідчена. Причому згідно п. 2 ст.

50 Закону про акти громадянського стану спільна заява батька та матері про встановлення батьківства може бути подано як при державній реєстрації народження дитини, так і після державної реєстрації народження дитини.

У спільній заяві про встановлення батьківства підтверджується визнання батьківства особою, яка не перебуває в шлюбі з матір'ю дитини, і згода матері на встановлення батьківства. При встановлення батьківства після державної реєстрації народження дитини одночасно з спільною заявою про встановлення батьківства подається свідоцтво про народження дитини.

У спільній заяві батька і матері дитини про встановлення батьківства зазначаються такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, громадянство, національність (вказується за бажанням заявника), місце проживання особи, яка визнає себе батьком дитини; прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата і місце народження дитини, а також реквізити запису акта про його народженні (при встановленні батьківства після державної реєстрації народження дитини); прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, громадянство, національність (вказується за бажанням заявника), місце проживання матері дитини; реквізити запису акта про укладення шлюбу (у разі вступу матері дитини в шлюб з його батьком після народження дитини); прізвище, ім'я, по батькові дитини після встановлення батьківства; реквізити документів, засвідчують особистості батька і матері дитини (п. 4 ст. 50 Закону про актах цивільного стану).

Новелою СК стало закріплення у ч. 2 п. 3 ст. 48 СК можливості попередньої подання не перебувають у шлюбі батьками майбутньої дитини спільної заяви в орган загсу за місцем їх проживання про встановлення батьківства під час вагітності матері.

Для подачі такої заяви потрібно: а) наявність обставин, що дають підстави припускати, що подача заяви про встановлення батьківства після народження дитини може виявитися неможливою або скрутній (тяжка хвороба одного з батьків, майбутні тривала відрядження або експедиція, переїзд на постійне проживання в іншу місцевість тощо); б) підтвердження факту вагітності медичною довідкою, виданої медичної організацією або частнопрактикующим лікарем.

У заяві, поданій до народження дитини, підтверджується угода батьків майбутньої дитини на присвоєння йому прізвища батька або матері та імені (в залежності від статі народженої дитини).

Таку заяву реєструється органом загсу в журналі обліку заяв та зберігається на загальних підставах. Однак воно може бути реалізовано лише після народження дитини. Для встановлення батьківства повторної подачі батьками ще однієї заяви після народження дитини вже не потрібно.

Реєстрація встановлення батьківства виробляється органом загсу одночасно з реєстрацією народження дитини. Зрозуміло, це стане можливим, якщо подана попередньо заяву про встановлення батьківства не буде згодом відкликана батьками або одним з них, що не виключено на практиці.

Відкликане заява залишається в органі загсу, і на ньому робиться позначка «заяву вважати недійсним».

Якщо у зв'язку зі зміною місця проживання матері або батька дитини реєстрація народження та встановлення батьківства провадиться в іншому органі загсу, то за його запитом орган загсу, зберігав попередньо подана заява, пересилає його за призначенням.

Слід зазначити, що розглянута вище можливість попереднього подання заяви про встановлення батьківства раніше відсутня в законі, але передбачалася п. 6. 8 Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в СРСР.

Кодекс допускає також встановлення батьківства за індивідуальним заявою батька, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини на момент народження дитини, але тільки при дотриманні певних умов (п. 3 ст. 48 СК).

По-перше, таке можливо в суворо визначених законом випадках, а саме: смерті матері, визнання її недієздатною, неможливості встановлення її місцезнаходження або позбавлення її батьківських прав.

Причому зазначені обставини повинні бути підтверджені шляхом додатка до письмовою заявою в орган рацсу особи, яка визнає себе батьком дитини, відповідних документів: свідоцтва про смерть матері, рішення суду про визнання матері недієздатною або про позбавлення її батьківських прав або рішення суду про визнання матері безвісно відсутньою або документ, виданий органом внутрішніх справ за останнім відомим місцем проживання матері, що підтверджує неможливість встановлення її місця перебування (ст. 51 Закону про акти громадянського стану). По-друге, на встановлення батьківства щодо дитини, яка не досягла повноліття, у перерахованих вище випадках необхідна згода органу опіки та піклування, що є додатковою гарантією запобігання можливої помилки при встановлення батьківства. Згода органу опіки та піклування на встановлення батьківства виражається у відповідному документі, який видається батьком до органу рагсу при подачі заяви про встановлення батьківства. Якщо ж згода органу опіки та піклування не отримано, то рішення про встановлення батьківства за заявою батька дитини може бути прийнято судом*.

* Див.: п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 25 жовтня 1996р. №9.

У заяві про встановлення батьківства підтверджується визнання батьківства особою, яка не перебуває в шлюбі з матір'ю дитини, та наявність обставин, необхідних для встановлення батьківства за заявою лише батька дитину. Крім того, згідно п. 2 ст.

51 Закону про акти громадянського стану в заяві про встановлення батьківства повинні міститися також наступні відомості: прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, громадянство, національність (вказується за бажанням заявника), місце проживання особи, яка визнає себе батьком дитини; прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата і місце народження дитини, реквізити запису акта про її народження; відомості про документ, підтверджує смерть матері, визнання її недієздатною, неможливість встановлення місця її перебування або позбавлення матері батьківських прав; прізвище, ім'я, по батькові дитини після встановлення батьківства; реквізити документа, що посвідчує особу батька.

У відповідності з п. 4 cm . 48 СК чоловік має право визнати себе батьком і свого повнолітньої дитини.

Однак закон встановлює для такої ситуації певну вимогу, у згідно з яким встановлення батьківства щодо особи, яка досягла 18 років (повноліття), допускається тільки з його згоди.

Якщо це особа визнана недієздатною, встановлення батьківства не потрібна згода його опікуна або органу опіки та піклування.

Згода повнолітньої дитини на встановлення батьківства дається в письмовій формі і може бути виражена в окремій заяві або в її підпису під спільною заявою батька і матері (заявою батька) (ст. 52 Закону про акти громадянського стану). Зазначене в п. 4 ст. 48 СК вимога про необхідність отримати згоду повнолітньої дитини на добровільне визнання батьківства діє і при встановленні батьківства в судовому порядку*.

* Див.: п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 25 жовтня 1996 р . № 9.

Таким чином, встановлення батьківства щодо повнолітньої дитини залежить від волевиявлення не тільки батька, але і самої дитини. У цій не виключено, що навіть при відсутності сумнівів в особистості свого батька повнолітні син (дочка) має право не погодитися з встановленням батьківства.

Будь-якого мотивування для обґрунтування причини прийняття ними такого рішення не потрібно, хоча іноді дача згоди на визнання батьківства може спричинити небажані для дитини наслідки, в тому числі і матеріального характеру.

В якості прикладу можна навести ситуацію, коли протягом багатьох років батько не надавав дитині матеріальної допомоги і моральної підтримки, а його заява викликано прагненням у майбутньому домогтися стягнення аліментів на своє зміст.

Державна реєстрація встановлення батьківства (добровільного визнання батьківства) виробляється органом загсу за місцем проживання батька або матері дитини, які не перебувають між собою у шлюбі на момент народження дитини, або за місцем державної реєстрації народження дитини, а у випадках, коли батьківство особи встановлювалося в судовому порядку, органом загсу за місцем винесення судом рішення про встановлення батьківства. При державній реєстрації встановлення батьківства органом загсу складається запис акта про встановлення батьківства. На підставі запису про встановлення батьківства-у запис акта про народження дитини вносяться відомості про його батька. Орган загсу, крім того, зобов'язаний повідомити у триденний термін з дня державної реєстрації встановлення батьківства органу соціального захисту населення за місцем проживання матері дитини про внесення виправлень та доповнень у запис акта про народження дитину у зв'язку з встановленням батьківства. На прохання батьків орган загсу видає їм (одному з них) свідоцтво про встановлення батьківства (ст. 49, 55-57 Закону про акти громадянського стану).

Керівник органу рагсу має право відмовити у державній реєстрації встановлення батьківства за наявності відомостей про батька в запис акта про народження дитини, якщо тільки ця запис була складена за вказівкою матері дитину, яка не перебуває у шлюбі.

При відсутності добровільного визнання батьківства Кодекс (ст. 49 СК) передбачає судовий порядок встановлення батьківства особи, не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини.

Крім того, в судовому порядку встановлюється батьківство за заявою особи, яка не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, у разі, коли мати померла, визнана недієздатною, неможливо встановити місце її знаходження або вона позбавлена батьківських прав, якщо орган опіки та піклування не дав згоди на встановлення батьківства цієї особи у органі загсу тільки на підставі його заяви.

До змісту книги: Сімейний право Росії

Дивіться також:

  Встановлення батьківства. При народженні дитини зареєстрованому …

Можливо також встановлення батьківства в органах загсу і в суді. … На відміну від правила ст.164 Кпшс, за якою встановлення . … bibliograph.com.ua/semeynoe-pravo-2/40 .htm

  Встановлення походження дітей. Визнання батьківства, батько …

про встановлення батьківства. В їх число входять: 1) один з батьків (позивачем по справі СК … передбачає, що добровільне встановлення батьківства в органах … bibliograph.com.ua/kodex-semya/52.htm

  громадянство дітей з народження. Тому придбання дитиною …

встановлення і оспорювання батьківства (материнства) законодавству … встановлення батьківства (материнства) в органах запису актів громадянського стану, … bibliograph.com.ua/kodex-semya/165.htm

  Встановлення походження дітей. Неповнолітня мати має право …

п.5 цієї статті, або звернутися до суду з позовом про встановлення батьківства. (див. ст.49 СК і коментар до неї). Разом з тим мати дитини, яка не вважає … bibliograph.com.ua/kodex-semya/51.htm

  Права та обов'язки батьків по вихованню дітей

Встановлення материнства і батьківства. Народження дитини створює взаємні права та обов'язки батьків і дітей тільки в тому випадку, якщо походження дітей … bibliograph.com.ua/enc-Semya/9.htm

  При встановлення та оскарження батьківства материнства застосовується …

При встановленні і оспорювання батьківства (материнства) застосовується законодавство держави, громадянином якої є дитина за народженням. … bibliograph.com.ua/semeynoe-pravo-2/120 .htm

  СІМЕЙНЕ ПРАВО в питаннях і відповідях

Встановлення батьківства в судовому порядку (ст. 49 СК РФ) · Встановлення факту визнання батьківства Встановлення та … оспорювання батьківства (материнства) … bibliograph.com.ua/semeynoe-pravo-2/index.htm
Ссылка на основную публикацию