Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є обьєктом права спільної сумісної власності подружжя

Кількість переглядів: 3435

  • Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є обьєктом права спільної сумісної власності подружжяЩо ж таке позовна давність?
  • ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦПК України).
  •  КОЛИ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ СТРОК ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ?
  • Відповідь на дане питання залежить від того, чи перебуває подружжя у шлюбі на дату поділу майна.

Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано ( ч. 1 ст. 72 СК України).

Отже, будучи у зареєстрованому шлюбі кожен із подружжя може вимагати поділити спільне майно у будь-який час.

Зовсім інше правило поширюється на осіб, шлюб між якими вже розірвано.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

 Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Аналогічний порядок застосування позовної давності визначено було й за положеннями КпШС УРСР.

Слід звернути увагу, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Сімейним кодексом України, слід застосовати положення КпШС УРСР.

Тобто, якщо спільно нажите майно було придбано (нажито) подружжям до 01.01.2004 року, то до поділу майна буде застосовуватися чинний на момент виникнення спірних правовідносин КпШС України.

Так, ч. 3 ст. 29 КпШС України передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

ЯКИЙ ПОЧАТОК ПЕРЕБІГУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ?

Відповідно до ч. 3 ст. 72 СК України позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено було й за КпШС України.

Так, згідно зі ст. 11 КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено позовну давність, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

 Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.Багато хто помилково вважає, що цей строк відраховується від дати розлучення.

Певний час такої позиції дотримувалися і деякі суди, проте касаційна інстанція виправила цю помилку трактування закону.

ВИСЛОВИВ НАСТУПНУ ПРАВОВУ ПОЗИЦІЮ 

Вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначені початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

  1. Факт розлучення не свідчить про порушення права власності.
  2. Таким чином, можна зробити висновок, що при поділі спільного майна подружжя позовна давність відраховується не з дати розірвання шлюбу, а з моменту, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права на таке майно.
  3. Що слід розуміти під поняттям «ПОРУШЕННЯМ ПРАВА»?

Це момент, коли між колишніми чоловіком і дружиною виникає спір стосовно цього майна. Наприклад, один з подружжя, на кого оформлено майно, намагається його продати (відчужити) і про це стало відому іншому з них; чи той з подружжя, хто є власником житла за документами.

У той же час, навіть, якщо 3-річний строк позовної давності минув, позивач все одно має право звернутися до суду і суд розгляне його позов.

Слід звернути увагу, що суд має право застосувати наслідки спливу позовної давності (відмовити у задоволенні позову з цим підстав згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України) лише в тому випадку, якщо про це просить відповідач.

Якщо відповідач протягом розгляду справи не попросить про застосування позовної давності, то суд може розглянути справу і поділити майно, навіть коли строк давності вже давно пропущений.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначу, що не варто затягувати з питанням поділу майна після розлучення. Чим більше часу пройде, тим менше шансів поділити це майно.

Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є обьєктом права спільної сумісної власності подружжя

За більш детальною інформацією Ви можете звернутись до  відділу «Надвірнянське бюро правової допомоги» за тел.: 2-80-51; 050-71-91-048.

  • Надвірнянське бюро правової допомоги
  • Івано-Франківського місцевого центру
  • з надання БВПД
  • « повернутися

Позовна давність при поділі майна подружжя :: Адвокат Герiх Максим Анатолiйович

  • Опубліковано: 24 травня 2017 11:31
  • Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є обьєктом права спільної сумісної власності подружжя
  • АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
  • Справа № 22-ц/793/1132/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 48 ОСОБА_1  Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2  
  • РІШЕННЯ
  • ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
  • 16 травня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
  • головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу адвоката Геріха М.А. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя, —

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 25 серпня 1990 року по 22 березня 2011 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

13 грудня 1990 року, під час шлюбу ними було придбано автомобіль «Хюндай Н-200», 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який на даний час перебуває в користуванні відповідача.

Просила визнати вказаний автомобіль обєктом спільної сумісної власності сторін та стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості автомобіля, що становить              95 500 грн.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на його незаконність, необєктивність, необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права. Просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.

3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

  1. Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із  встановлених  обставин;  яка  правова  норма  підлягає  застосуванню  до  цих правовідносин.
  2. Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.
  3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд, врахувавши заяву відповідача про застосування строку позовної давності дійшов висновку, що позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
  4. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду.

Відповідно до ст.

60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.

  • Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 березня 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, зареєстрований 25 серпня 1990 року Носачівською сільською радою Смілянського району Черкаської області, актовий запис №14.
  • Згідно облікової картки приватного ТЗ, роздрукованої 1 серпня 2016 року, вбачається, що автомобіль НОМЕР_2, 1999 року випуску, поставлений на облік 13 грудня 2006 року, власником якого є ОСОБА_8
  • В 2016 році ОСОБА_6 зверталась до суду із позовом про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.

Ухвалою Смілянського міськрайоного суду Черкаської області від 4 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6, за її заявою, в частині визнання автомобіля «HYUNDAI H200», 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля НОМЕР_3 спільним майном подружжя та їх розподіл залишено без розгляду.

8 червня 2016 року ОСОБА_8 скерував до суду заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що строк позовної давності щодо будь-яких майнових претензій ОСОБА_6 до нього почав спливати із дати розірвання шлюбу — 22 березня 2011 року.

Відповідно до ст.

72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (ст. ст.

Читайте также:  Політика конфіденційності

 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (ст. ст.

 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Тобто визначальним для висновку про застосування строку позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи що спір, щодо поділу спільної сумісної власності подружжя виник в 2016 році, про що свідчить звернення сторін із відповідними позовами до суду, що є початком відрахунку строків давності у даному випадку, тому підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності були відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

За змістом ч. 2. ст. 372 ЦК України та ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Положеннями ч. 1 ст. 71 СК України визначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Колегія суддів вбачає, що спірний транспортний засіб придбаний сторонами за час шлюбу та має статус спільної сумісної власності подружжя. Доводів щодо придбання спірного автомобіля відповідачем за власні кошти матеріали справи не містять.

Згідно із п.

22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.  

Для визначення вартості майна при необхідності призначається експертиза.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_6 зазначала, що вартість спірного автомобіля становить 191 000 грн., ? його частини відповідно 95 500 грн.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 26 липня 2016 року, наданого позивачем, ринкова вартість ? частини спірного транспортного засобу становить 92 000 грн. (а. с. 57).

Така вартість спірного автомобіля на час розгляду справи не заперечується і відповідачем.  

Таким чином, колегія суддів вважає, що поділ спірного майна має бути проведений, виходячи з дійсної вартості спірного автомобіля на час розгляду справи.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 71 СК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність проведення поділу майна, яке є спільною сумісною власністю сторін у справі, залишивши спірний автомобіль у власності ОСОБА_8 зі стягненням з нього на користь позивачки грошової компенсації у розмірі 92 000 грн. за належну їй ? частку автомобіля.

Відповідно до ст.

88 ЦПК України з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 925 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, —

  1. в и р і ш и л а :
  2. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 — ОСОБА_7 задовольнити.
  3. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 березня 2017 року у даній справі скасувати.
  4. Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_8 автомобіль «HYUNDAI H200», 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1,

У порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_8 автомобіль марки «HYUNDAI H200», 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 92 000 грн. грошової компенсації за належну їй ? частку автомобіля марки «HYUNDAI H200», 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 1 925 грн. 80 коп.

  • Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.
  • Головуючий :
  • Судді :
  • Консультація адвокат або юрист по розлученням Сміла, Черкаська область, розділ майна, поділ автомобіля,

Поділ майна подружжя: ВС висловися щодо застосування позовної давності

08:55, 18 января 2021

Що повинні враховувати суди, вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя.

Вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, суди мають враховувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 345/2962/14.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернуся до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Пійлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на будинковолодіння.

Так, позивач звертав увагу на те, що в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжям збудовано житловий будинок.

Вважав, що спірний житловий будинок є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак у 2004 році рішенням виконавчого комітету Пійлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області відповідачу надано дозвіл на оформлення права власності на спірний будинок.

У 2008 році відповідач отримала свідоцтво про право власності та зареєструвала будинковолодіння на своє ім’я.

Позивач стверджував, що про порушення свого права дізнався під час розгляду зазначеної справи, а саме: після подання відповідачем заперечення на позов 16 жовтня 2014 року, з якого йому стало відомо про наявність спірного свідоцтва про право власності від 2008 року.

Справа неодноразово розглядалася судами, в решті-решт рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в задоволенні позову відмовлено. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову з інших правових підстав.

Колегія суддів апеляційного суду вважала помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог, оскільки право позивача на частину спірного будинку порушено видачею 18 грудня 2008 року на ім’я відповідача свідоцтва про право власності на домоволодіння в цілому та реєстрацією права власності на спірний об’єкт нерухомого майна за відповідачем.

Оскільки позивачем на надано доказів та підтвердження того, що він був позбавлений можливості дізнатись про оформлення відповідачем на своє ім’я права власності на спірний будинок у 2008 року, колегія суддів зробила висновок про те, що, звернувшись до суду з позовом про поділ майна подружжя у 2014 році, позивач пропустив позовну давність.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що згідно зі статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР в редакції, чинній на час розірвання шлюбу між сторонами в справі, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і в статті 261 ЦК України, в редакції, чинній на час оформлення відповідачем на своє ім’я права власності на спірний житловий будинок, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Також ВС підкреслив, що частиною третьою статті 29 КпШС України передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

  Згідно зі статтею 11 КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено й частиною другою статті 72 Сімейного кодексу України.

Читайте также:  Прийняття в експлуатацію через суд: від теорії до практики

Отже, вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, суди мають враховувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

  • ВС зазначив, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову у зв`язку із пропуском позовної давності, апеляційний суд, врахувавши висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, правильно визначивши початок перебігу позовної давності, обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено, що після розірвання шлюбу він проживав у спірному будинку, а його право порушено отриманням відповідачем свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок у 2008 році.
  • При цьому, апеляційним судом правильно зазначено, що посилання позивача на відсутність у нього інформації щодо оформлення права власності на спірний житловий будинок за відповідачем без зазначення обставин, які об’єктивно перешкоджали йому отримати таку інформацію, не дають підстав для висновку про пропуск позивачем позовної давності з поважних причин.
  • Доводи заявника про те, що апеляційний суд не надав оцінку доказам та показанням свідків, які підтвердили факт спільного будівництва спірного житлового будинку подружжям, є безпідставними, оскільки апеляційний суд встановив, що житловий будинок є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя, проте позивач пропустив позовну давність для пред`явлення вимоги про його поділ.
  • Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції.
  • Раніше «Судово-юридична газета» писала про поділ майна подружжя: чи є накладення арешту на квартиру або авто адекватним засобом забезпечення позову.
  • Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.

Особливості розподілу майна подружжя

Відповідно до законодавства України процедура поділу майна можлива як при розлученні, так і в період шлюбу.

Стаття 69 Сімейного кодексу, розділу підлягає лише майно, що належить чоловікові і дружині на праві спільної сумісної власності, тобто придбане в шлюбі.

Статтею 61 Сімейного кодексу встановлено об’єкти права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до зазначеної статті, спільної власності можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту; заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

А при укладенні договору в інтересах сім’ї, гроші та інше майно (в тому числі гонорар, виграш) є спільною сумісною власністю чоловіка і дружини.

Хоча в законодавстві не міститься конкретного списку всіх об’єктів, які можуть належати подружжю на праві спільної сумісної власності, проте в пункті 23 постанови Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» можна знайти примірний перелік такого майна:

  • квартира, житлові та садові будинки;
  • земельні ділянки та насадження на них;
  • продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби;
  • грошові кошти, акції та інші цінні папери, вклади в кредитні установи;
  • страхова сума, страхове відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя;
  • накопленні паї в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражному кооперативі;
  • грошові суми та майно по зобов’язальних правовідносинах;
  • страхові платежі, які були повернуті при достроковому розірванні договору страхування або які міг би одержати один із подружжя в разі дострокового розірвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу.

Крім того, у спільній власності подружжя знаходяться речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з них; речі побутового призначення (холодильник, пральна і посудомийна машина, пилосос, СВЧ і т.п.); предмети духовного розвитку (книги, картини, телевізор, відеотехніка і т.д.); цінні речі (золото, ювелірні вироби, дорогоцінні камені, діаманти).

Майно, що належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності, поділу не підлягає. Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу приватною власністю дружини або чоловіка є:

  • майно, придбане до шлюбу;
  • майно, придбане за час шлюбу, але за особисті кошти;
  • майно, придбане на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
  • Крім того, особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування (навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів); премії, нагороди за особисті заслуги; грошові кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) особистих речей, а також компенсація моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням (при використанні особистих коштів).
  • У зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте ними за час їхнього окремого проживання.
  • Також, при придбанні подружжям майна не тільки за загальні, а й особисті кошти, частка в цьому майні, відповідно до розміру особистого внеску, є приватною власністю чоловіка, дружини.

Процедура розподілу

Існує два варіанти розподілу майна: добровільний і примусовий. В добровільному порядку розділ майна між подружжям здійснюється за угодою між ними, шляхом укладення договору про розподіл майна або відповідно до пунктів шлюбного контракту, якщо такий був підписаний.

Примусовий порядок поділу майна має на увазі звернення до суду з позовною заявою про розподіл майна.

У відповідності з сімейним законодавством і Цивільним кодексом чоловік і дружина мають право укладати між собою договір про поділ нерухомого майна. Подібна угода дає подружжю можливість в позасудовому порядку вирішити спірні питання майна, а також самостійно визначити частки в нерухомості.

Оформлення угоди про добровільний розподіл майна повинно здійснюватися з урахуванням законодавства, яке регулює порядок реєстрації нерухомості.

Договір про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 367 Цивільного кодексу).

При поділі спільно нажитого майна, частки подружжя є рівними, якщо інше не було визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 Сімейного кодексу).

  1. Тим не менше, принцип рівності часток подружжя в судовому порядку може бути переглянутий, в слідстві чого кількість майна чоловіка, дружини може бути зменшено або збільшено.
  2. Підставою для винесення судового рішення про зменшення частки майна є обставини, що мають істотне значення, особливо якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
  3. При цьому частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена при проживанні з нею, ним дітей, а також непрацездатних повнолітніх синів, дочок (якщо розмір аліментів, одержуваних на забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей є недостатнім).
  4. Розподіл майна між подружжям, що не розірвали шлюб, не обмежена часовими рамками і може здійснюватися в будь-який час.
  5. А ось до вимоги про поділ спільної сумісної власності, заявленої після розлучення, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється з дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Особливості розподілу окремих видів майна:

Поділ квартири (будинку)

Процедура розділу спільної квартири або будинку досить клопітка і має безліч нюансів, що впливають на результат судового розгляду.

При цьому слід пам’ятати, що діти не можуть претендувати на квартиру при її розділі, якщо вона знаходиться у власності одного або обох батьків. Це обумовлено статтею 173 Сімейного кодексу, згідно з якою майно дітей і батьків є роздільним. Іншими словами, частка дитини в майні відсутня.

Розділ квартири або будинку, придбаного в кредит здійснюється в рівних частинах між чоловіком і дружиною. Однак, слід пам’ятати, що кредитний договір, підписаний за згодою другого з подружжя, вважається укладеним в інтересах сім’ї, і тягне за собою солідарну відповідальність подружжя за його виконання, в тому числі щодо повернення кредитних коштів.

Поділ земельної ділянки

  • Поділ землі між колишнім подружжям багато в чому залежить від його розміру, кількості власників, прав власності на нього, а також інших техніко-юридичних умов.
  • Якщо немає можливості поділити земельну ділянку в натурі (тобто шляхом виділення частки), чоловік і дружина можуть вирішити питання самостійно (укласти договір) або звернутися до суду.
  • Також, способом вирішення проблеми, є продаж земельної ділянки з подальшим розділом отриманих грошей.
  • Крім того, один з подружжя може відмовитися від своєї частки у праві спільної сумісної власності на землю і отримати грошову компенсацію.

Розподіл автомобіля

Оскільки машина є неподільною річчю при розділі майна, відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу, вона буде присуджена одному з подружжя.

Як правило, суд приймає рішення на користь того з подружжя, на кого зареєстрований автомобіль, хто ним керує і здійснює технічне обслуговування. Втім, реєстрація машини на чоловіка або дружину не дає їм переважного права на неї, так як вони мають рівні права на володіння, користування і розпорядження спільним майном.

Читайте также:  How to file a divorce through the court: conditions for the trial and the main stages

У судовій практиці є випадки передачі автомобіля другого з подружжя, виходячи його інтересів або інтересів дітей.

Поділ кредитів (боргів)

Кредити є невід’ємною частиною сучасного життя і нерідко до моменту розірвання шлюбу подружжя обростають не лише спільним майном, але і боргами. Законодавство відносить боргові зобов’язання, взяті в період шлюбу, до загального майна подружжя і, як наслідок, виробляє їх розділ за тими ж правилами, що діють при розподілі решти майна.

Домовитися про розподіл боргів – найпростіший і недорогий спосіб. На жаль, він не завжди можливий і тоді виникає необхідність судового вирішення спору. При розгляді подібних справ, суд, в першу чергу, повинен встановити, на які цілі пішли кредитні кошти.

Таким чином, чоловік, який не бажає поодинці виплачувати борг, взятий на сімейні потреби, повинен довести, що взяті в кредит гроші були витрачені не на особисті цілі.

Розподіл бізнесу

Товариство з обмеженою відповідальністю (або його частина), засноване одним із подружжя є окремим об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. В який входять всі види майна, включаючи внесок в статутний капітал і майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Таким чином, статутний капітал і майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об’єктом їх спільної сумісної власності. Отже, підлягає розподілу відповідно до закону.

Джерело: Законодавство України.

https://goo.gl/images/TFQYyx

Компанія “Вікторія” стане Вашим надійним помічником і порадником, для цього достатньо звернутись за консультацією  в будь-який для Вас зручний спосіб. Звертайтесь!

Основна контактна інформація за посиланням.

Позовна заява про поділ спільного майна подружжя. Інструкція щодо заповнення

Відповідно до статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

За загальним правилом, позовна заява про поділ спільного майна подружжя подається за місцезнаходженням відповідача. Проте, якщо у складі спірного майна є об’єкт нерухомості, то справа має розглядатися за місцезнаходженням такого нерухомого майна або основної його частини.

До позовної заяви обов’язково додаються:

  • Квитанція про сплату судового збору в розмірі 1% від ціни позову (вартість майна, що позивач просить присудити собі), але не менше 0,4 і не більше 3 прожиткових мінімумів, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому подано позов. Актуальні ставки судового збору.
  • копія свідоцтва про шлюб/свідоцтва про розірвання шлюбу
  • докази, що підтверджують наявність спільного майна подружжя, вартість цього майна.
  • Копія позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Позовну заяву слід роздрукувати у трьох екземплярах, якщо Ви плануєте подати її до суду особисто, або у двох, якщо направлятимете поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). Всі документи до заяви додаються у копіях, у двох екземплярах (другий – для Відповідача), оригінали слід мати з собою у судовому засіданні.

Зразок позову

До __________(назва суду)
адреса: _________
  • Позивач: _______ (ПІБ позивача)
  • адреса: ____________
  • номер засобу зв'язку (телефон): _____
  1. Відповідач: ________(ПІБ відповідача)
  2. адреса: _____________
  3. номер засобу зв'язку (телефон): _____
Ціна позову:
Судовий збір:

ПОЗОВНА ЗАЯВА ПРО ПОДІЛ СПІЛЬНОГО МАЙНА ПОДРУЖЖЯ

“__” ______ ___ року між мною та Відповідачем було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів цивільного стану було зроблено запис № ___ та видано свідоцтво про шлюб № _____ відділом реєстрації актів цивільного стану _______________(вказати назву органу) (якщо позовна заява подається під час перебування у шлюбі копія свідоцтва про шлюб додається).

Відповідно до рішення ……………………………. суду ………. від «….» ………… 20…. року шлюб між Позивачем та Відповідачем було розірвано. На підставі судового рішення ………………… (вказати назву органу) було видане Свідоцтво про розірвання шлюбу № …. від «…»…………… ….р. (копія свідоцтва додається). Якщо позовна заява подається під час перебування у шлюбі, цей абзац в позовній заяві слід пропустити.

Під час розгляду справи про розірвання шлюбу жодних питань щодо поділу майна, набутого нами з Відповідачкою спільно протягом перебування у шлюбі, не вирішувалося. Жодних договорів про поділ майна, що належить нам на праві спільної сумісної власності між нами не укладалося.

Зважаючи на те, що між Позивачем та Відповідачем не досягнуто згоди щодо поділу майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, Позивач вирішив звернутися до суду щодо вирішення зазначеного спору.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 70 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

При цьому суд бере до уваги інтереси  дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

  1. майно, набуте нею, ним до шлюбу;
  2. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  3. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Протягом шлюбу Позивачем та Відповідачем за спільні кошти подружжя було придбане таке майно на загальну суму ………………… грн.. … коп.., в тому числі:

……………………… вартістю ……………………… грн.

………………………. вартістю ……………………. грн.

Автомобіль ………………. ….. року випуску, державний номер ………………… Відповідно до висновку про оцінку ………………….. вартість  автомобіля становить ……………………………. грн. …… коп.

На підставі договору купівлі продажу від «…»…….. 20…р. нами була придбана квартира (будинок, земельна ділянка), яка знаходиться за адресою ……………………………….. Відповідно до висновку про оцінку ………………….. вартість  квартири (будинку, земельної ділянки) становить …………………………….

Для придбання ………………………….. Позивач уклав кредитний договір №……………… від «….»…………….. 20… року з ……… на суму ………………. (…………………….) гривень.  На момент подання Позовної заяви кредитний договір зберігає свою чинність для Позивача.

Розмір кредитних зобов’язань Позивача складається з тіла кредиту, за рахунок якого було придбане майно, а також з відсотків та вартості обслуговування кредитного договору. Розмір заборгованості складає: ………………………………………. гривень.

Частиною 4 статті 65 Сімейного кодексу України визначено, що «Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї».

Відповідно, Відповідач має нести рівні з Позивачем зобов'язання за вказаними договорами кредиту, або ж компенсувати половину вартості кредиту, отриманого Позивачем та використаного виключно в інтересах сім'ї.

Відтак, у сплаті коштів за кредитним договорами в розмірі ………………………………. має взяти участь Відповідач.

Зважаючи на викладене вище та керуючись ст.ст. 57, 60, 69-72 Сімейного кодексу України та ст. ст. 4, 19, 23, 28, 175, 184 ЦПК України, —

ПРОШУ:

  1. Здійснити поділ спільного майна подружжя.
  2. Виділити у власність …………………………………………. (ПІБ Позивача) наступне майно …………………………………………………………………………
  3. Виділити у власність ………………………………………….. (ПІБ Відповідача) наступне майно …………………………………………………..
  4. Розділити в рівних частках зобов`язання за кредитним договором № ….. від «…»…….. ……р. між ……………………………. та ………………………
  5. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на Відповідача.

Додатки:

  1. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу /Копія свідоцтва про шлюб (якщо поділ майна здійснюється подружжям, що не розірвало шлюб).
  2. Копія позовної заяви та доданих до неї документів для Відповідача.
  3. Квитанція про сплату судового збору.
  4. Копії чеків, квитанцій, договорів, інших документів, що підтверджують факт придбання та вартість майна, що підлягає поділу між подружжям.
  5. Копії свідоцтв про народження дітей

“___”_______ ____ року.                                          __________ /_____________________/

Оновлене: 04.02.2021

Prostopravo

Ссылка на основную публикацию