Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин

Позовна давність – це певний обмежений строк у межах якого, особа має право подати звернення до суду, вимагаючи захисту свого законного права. На даний момент існує два види позовної давності: загальна та спеціальна.

Тривалість загальної позовної давності дорівнює 3-м рокам. Строки спеціальної позовної давності встановлюються законом, при цьому, такий строк може бути як коротшим, так і більш тривалим порівняно з загальною позовною давністю.

Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин

Позовна давність строком в 1 рік застосовується до вимог:

  • пов’язаних з недоліками товару, що був реалізований (проданий);
  • про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця, у тому випадку, коли було порушено переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності;
  • що стосуються перевезення пошти та вантажу;
  • про розірвання договору дарування;
  • про спростування недостовірної інформації, яка була розміщена в будь-яких засобах масової інформації;
  • про стягнення неустойки (пені або штрафу);
  • що відносяться до оскарження дій виконавця заповіту.

Для таких вимог, які випливають з випадків, коли якість робіт за договором підряду на капітальне будівництво виявляється не належною, строки встановлюються з того дня, коли замовником були прийняті такі роботи. Самі строки у таких випадках становлять:

  • 1 рік – якщо питання стосується недоліків некапітальних конструкцій, та 2 роки, коли недоліки не можливо виявити за звичайного способу прийняття роботи;
  • 3 роки – стосовно недоліків виявлених у капітальних конструкціях. Коли такі недоліки не можуть бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи, то 10 років;
  • 30 років – стосовно питань відшкодування збитків, які були завдані замовникові протиправними діями підрядника, що мали наслідком руйнування чи аварію.

В ряді випадків, встановлена законом позовна давність може збільшуватися, про що сторони домовляються з доброї волі, але зменшувати її аналогічним договором сторони не можуть. Подібна домовленість між сторонами оформляється у формі письмового договору.

Також існують ситуації, на які позовна давність поширення не має, зокрема:

  • на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, якщо звичайно діючі закони не встановлюють інше;
  • стосовно вимоги про видачу вкладу вкладником банку;
  • на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Слід окремо зазначити, що виключенням тут є випадки, коли нанесення подібної шкоди сталося внаслідок недоліків товару, який являє собою рухоме майно, зокрема таким, що виступає складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, в тому рахунку й електроенергію;
  • у випадках, коли вимогу виставляє застрахована особа (страхувальник) по відношенню до страхової компанії (страховика) про здійснення страхового відшкодування (страхової виплати);
  • стосовно вимог, які пред’являє центральний орган виконавчої влади, який здійснює управління держрезервом, коли такі вимоги стосуються виконання зобов’язань, що випливають із ЗУ «Про державний матеріальний резерв».

Зразок заяви про застосування строку позовної давності

Наведемо загальний зразок, що найбільш узагальнено ілюструє, як має виглядати заява про застосування строку позовної давності. Зверніть увагу на те, що у заявах такого роду в адміністративному процесі, необхідно посилатися на відповідні статті не ЦК України, а КАС України.

Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин

Початок перебігу строку позовної давності

Відповідно до діючих норм, а саме до ст. 261 ЦКУ, моментом початку перебігу строку позовної давності є день, коли особа довідалася чи могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім цього в законодавстві закріплена низка спеціальних правил, що регулюють початок перебігу даного строку:

  • в тих випадках, коли відбулося порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи – з дня, коли вона досягла повноліття;
  • стосовно регресних вимог – з того моменту, коли почалося виконання основного зобов’язання;
  • вимоги про визнання недійсним правочину, який було вчинено під впливом насильства, позовна давність розпочинається з дня, коли насильство було припинено;
  • по вимогам стосовно застосування наслідків нікчемного правочину – з того дня, коли було розпочато його виконання;
  • стосовно зобов’язань, які мають визначений строк виконання – плин позовної давності розпочинається з моменту, коли строк виконання добіг свого кінця.

У ЦКУ також передбачені випадки, за яких перебіг строку позовної давності може зупинятися (ст. 263) чи перериватися (ст. 264).

Зупинення строку позовної давності

Зупинення строку позовної давності – це спричинена певними передбаченими законом обставинами перерва в його обчисленні. Така перерва діє доти, доки існують обставини, що її спричинили. Коли дані обставини припиняють свою дію, перебіг строку поновлюється у тій його частині, в якій відбулося зупинення.

Тобто, якщо строк позовної давності 3 роки, з них вже пройшов рік, а потім настали вказані обставини, скажімо на пів року, то у ці пів року, строк позовної давності не буде спливати, а коли вони закінчаться, у заінтересованої особи залишиться ті ж 2 роки (частина, що залишилася)  до сплину строку позовної давності.

Треба підкреслити, що підставами для зупинення перебігу цього строку можуть бути:

  • невідворотні та надзвичайні події (непереборна сила). Це може бути природний катаклізм: цунамі, землетрус, зсуви ґрунту і т.д.; певні суспільні події: страйки, воєнні дії і т.д.; протиправні вчинки окремої особи/сіб: викрадення, захоплення у заручники тощо;
  • припинення дії нормативно-правового акта, що регулює відповідні відносини;
  • мораторій – іншими словами відстрочка виконання зобов’язань, з підстав що встановлюються законом;
  • у випадках, коли позивач або відповідач знаходиться у складі Збройних Сил України чи інших військових формуваннях, створених відповідно до закону, які переведені у воєнний стан.

Переривання строку позовної давності

Переривання строку позовної давності відрізняється від зупинення, насамперед тим, що воно відбувається внаслідок певних активних дій сторін. А по-друге, що в наслідку переривання позовної давності, її перебіг починається заново, при цьому, час який минув до моменту переривання не буде враховуватися у новому строку.

До підстав, які можуть бути основою для такого переривання відносяться:

  • вчинення позову проведене в установленому порядку. При цьому, якщо суд залишив такий позов без розгляду, це не є підставою для зупинки перебігу позовної давності;
  • вчинення особою, що має зобов’язання дій, які свідчать про те, що вона визнає свій чи інший борг або інший обов’язок.
  • випадки, коли надходить прохання про відстрочення виконання. Важливо зазначити, що у випадку коли зобов’язання мало виконуватися частинами чи у формі періодичних платежів, а боржник здійснює дії, які вказують лише часткове визнання періодичного платежу, дані дії не кваліфікуються як підстава для перерви строку за іншими платежами (частинами).

Поновлення строку позовної давності

Під поновленням строку позовної давності треба розуміти ситуацію, коли суд визнає, що строк який було пропущено з поважної причини, має бути поновленим і виносить відповідне рішення.

При цьому підставами, які можуть вважатися поважними причинами з точки зору суду є: перебування однієї із сторін у тривалому відрядженні, безпорадний стан або тяжка хвороба, протиправні дії інших осіб, тощо.

Строк позовної давності в адміністративному процесі

Вище було викладено особливості обчислення строків у цивільному процесі, але в законодавстві, що стосується адміністративних справ використовуються свої строки. Хоча вони досить близькі за принципами до цивільних аналогів, замість терміну – позовна давність, тут використовується термін – строк звернення до адміністративного суду. Та на цьому відмінності в строках не закінчуються.

Такий строк встановлюється статтею 99 КАС України. Зокрема в статті зазначено, що існує 6-місячний строк для звернення до адміністративного суду. Він починає обчислюватись з дня, коли особа повинна була дізнатися або дізналася, що її права було порушено.

При цьому, для звернення в такий суд суб’єкта владних повноважень, 6-місячний строк обчислюється з того дня, коли така підстава виникла. Вона обов’язково має давати йому право на пред’явлення вимог, що чітко визначені законом.

Також в статті підкреслено, що даним кодексом та іншими законами України можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Крім того, у ряду випадків звернення до адміністративного суду встановлюється у місячний строк:

  • стосовно справ щодо прийняття, проходження або звільнення громадян з публічної служби;
  • у випадках, коли законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору, за умови що позивач скористався цим порядком;
  • при зверненнях стосовно оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого, ним може заявлятися вимога щодо стягнення грошових коштів.

Цікаво, що після закінчення строку позовної давності в адміністративному процесі, особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але в той же час, у задоволенні даного позову, суд має право відмовити лише на підставі пропущення строку звернення. Така ситуація є однією з проблем позовної давності, що існують у сучасному законодавстві.

Як і у випадку з цивільним, у адміністративному процесі існує поділ на загальні та спеціальні строки позовної давності. Важливо не плутати строки звернення з адміністративним позовом та процесуальні строки, що врегульовані ст. 101 КАСУ.

Загальний строк по даним позовам, як вказувалося вище –  6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Спеціальний строк по даним позовам встановлюється КАС України та іншими законами. Традиційно вони коротші від загального строку.

Обчислення строків звернення по таким позовам провадиться відповідно до норм встановлених у КАС України.

Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин

Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин — сторінка №1/1

Застосування позовної давності до вимог,

що випливають із сімейних відносин

Позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів (ст. 256 ЦК). У питаннях щодо застосування позовної давності Цивільним кодексом встановлено за­гальний принцип, згідно з яким до вимог, що випливають із цивільних відносин, позовна давність застосовується завжди, за винятком тих, на які позовна давність не поширюється (ст. 268 ЦК).

Статтею 20 Сімейного кодексу встановлено принципово інший підхід щодо застосування позовної давності у сімейному праві. За загальним правилом, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується. Це зумовлено особливою природою сімейних відносин, що здебільшого мають особистий немайновий і довготривалий характер.

Наявна і законодавча обґрунтованість такого підходу. Згідно із Цивільним кодексом позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із пору­шення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом (п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК), при цьому законом можуть бути встановлені й інші ви­падки, на які не поширюється позовна давність (ч.

Читайте также:  Розірвання шлюбу із засудженим

2 вказаної статті).

У сімейних відносинах позовна давність є неприйнятною до вимог про визнання шлюбу недійсним (ст. 39 СК), припинення шлюбу (ст. 104 СК), визначення походження дитини (статті 125, 128, 130-132 СК), оспорювання батьківства (статті 136, 137 СК), відібрання батьками малолітньої дитини від інших осіб (ст.

163 СК), визнання усиновлення не­дійсним (ст. 236 СК).

Наразі передбачені частинами 3 статей 49, 50 СК ви­моги про відшкодування особі (чоловіку чи жінці) моральної шкоди у зв'язку із втратою можливості реалізації репродуктивної функції для на­родження дитини у зв'язку з виконанням цією особою конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї кореспондується із положенням п. З ч. 1 ст. 268 ЦК, яким встанов­лено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я тощо.

Позовна давність не застосовується і до вимог, що в силу особливостей сімейних відносин обмежені правоприпиняючим строком, зокрема у випадках обмеження права вимоги у часі за віковим критерієм — досягненням дитиною повноліття, як то: оспорювання батьківства особою, яка записана батьком (ч. З ст. 136 СК), поновлення батьківських прав (ч. З ст. 169 СК).

Водночас цією статтею, як винятки із загального правила, визначено випадки застосування до вимог, що випливають із сімейних відносин, пра­вил позовної давності. При цьому Сімейний кодекс не встановлює загаль­ний строк позовної давності, а окремо визначає його для кожного такого випадку:

— до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосо­вується позовна давність у 3 роки (ч. 2 ст. 72 СК);

— до вимоги про визнання батьківства у спорі між чоловіком матері дити­ни та особою, яка вважає себе батьком дитини, — 1 рік (ч. 2 ст. 129 СК);

— до вимоги матері, яка народила дитину у шлюбі, про внесення змін до актового запису про народження дитини, що випливає зі спору про батьків­ство із її чоловіком, позовна давність встановлена в 1 рік (ч. З ст. 138 СК);

— на вимогу жінки, яка вважає себе матір'ю дитини, про визнання мате­ринства, становить 1 рік (ч. З ст. 139 СК).

Згідно із частиною 2 цієї статті у цих випадках позовна давність зас­тосовується судом відповідно до ЦК, якщо цим Кодексом не передбачено інше.

Разом із цим, Сімейний кодекс у кожному з передбачених ним ви­падків застосування позовної давності встановлює правила щодо початку її перебігу, а саме: від дня, коли особа довідалася про порушення свого права (абз. 2 ч. 2 ст.

72); від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про факт батьківства, материнства (ч. 2 ст. 129, ч. З ст. 139); від дня державної реєстрації народження дитини (ч. З ст. 138).

Обчислення позовної давності провадиться за загальними правилами об­числення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України (див. ко­ментар до ст. 12 СК).

Хоча коментованою нормою передбачено, що позовна давність застосо­вується судом, керуючись правилами ст. 259 ЦК, учасники сімейних відно­син, що за своєю правовою суттю можуть регулюватися договором, як це передбачено ч. З ст.

97 СК, вправі домовитись про зміну тривалості позов­ної давності, встановленої цим Кодексом, зокрема ч. 2 ст. 72 СК.

При цьо­му ним встановлена позовна давність (у 3 роки) може бути лише збільшена, оскільки її скорочення не допускається.

Перебіг позовної давності щодо вимог, які випливають із сімейних від­носин, відповідно до ст. 263 ЦК може бути зупиненим, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила), якщо позивач або відповідач перебуває у складі Зброй­них Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан, тощо. У разі виникнення та­ких обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час їх існування. Перебіг позовної давності продовжується від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення її перебігу, з урахуванням часу, що ми­нув до його зупинення. Заява про захист сімейного права особи має бути прийнята судом до роз­гляду незалежно від спливу позовної давності згідно зі ст. 267 ЦК. У тако­му разі позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Проте сплив позовної дав­ності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Наразі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Особливості позовної давності у різних категоріях справ | ЮРЛІГА

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст.

32 Конвенції), наголошує, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України, далі — ЦК України).

Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України. Позовна давність нормами ЦК України поділена на загальну та спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.

1, 2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється.

Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків — до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний. Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Відповідно до ст.

263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення зазначених обставин перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Застосування позовної давності

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Саме такої позиції дотримуються суді при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

  • Спеціальна позовна давність
  • Статтею 258 ЦК України передбачено, щодля окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною трирічною позовною давністю.
  • Спеціальна позовна давність передбачена нормами ЦК України, нормами Сімейного кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України.
  • Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
  • — про стягнення неустойки (штрафу, пені);
  • — про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації (у цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості);

— про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»);

  1. — у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК України);
  2. — про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України);
  3. — у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України);
  4. — про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК України);
  5. — про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства;
  6. — про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі;
Читайте также:  Семейное право - услуги адвоката, юриста

— про оплату чека (ст. 1106 ЦК України).

Позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

До вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд три роки від дня прийняття роботи замовником (ст. 863 ЦК України).

  • Статтею 233 Кодексу законів про працю України передбачає, що позовна давність у разі завдання працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці, становить три місяці.
  • Відповідно до ст. 20 Сімейного кодексу України (далі — СК України) до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім наступних випадків:
  • — позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано;
  • — до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки з моменту, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ст. 72 СК України);
  • — до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство (ст. 129 СК України);
  • — до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується (ст. 136, 137 СК України);
  • — до вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини (ст. 138 СК України);

— до вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини (ст. 139 СК України).

Варто зауважити, що за домовленістю сторін, позовна давність (як загальна, так і спеціальна) може бути збільшена. Найчастіше такий механізм використовується при укладенні кредитних договорів.

Наслідки спливу позовної давності

Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи, то ним можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

  1. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення суду.
  2. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
  3. Судова практика
  4. Питання застосування строків позовної давності хоча і залежить в кожній конкретній справі від обстави, проте це питання неодноразово переглядалося судами касаційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду остаточно визначила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, якщо основне зобов`язання боржником не виконано (постанова від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц).

Позовна давність як критерій відповідальності за зобов’язаннями

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність у три роки. Разом із тим для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1 про стягнення неустойки (штрафу, пені)
2 про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості
3 про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 ЦК України)
4 у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦК України)
5 про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦК України)
6 у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України)
7 про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦК України)

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі і може бути оформлений як окремий договір, так і як пункт основного договору (наприклад, окремим розділом у договорі оренди земельної ділянки).

Верховний Суд України у справі № 6-144цс14 зробив такий висновок: якщо сторони досягли згоди й уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, встановлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п’яти років, що відповідає вимогам зазначеної норми (Мається на увазі ч. 1 ст. 259 ЦК України. — Прим. ред.) це свідчить про дотримання позивачем строків позовної давності.

При цьому слід пам’ятати, що позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

На практиці трапляються випадки, коли договором передбачена відмова сторін від застосування строків позовної давності або ці строки є настільки великими, що втрачається сенс існування інституту позовної давності. У контексті наведеного слід згадати про можливість визнання правочину (договору, пункту договору) недійсним.

Обчислення та початок позовної давності

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. 253 — 255 ЦК України. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов’язаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

На практиці непоодинокими є випадки звернення до суду із позовом про стягнення грошових коштів за зобов’язаннями та стягнення пені/штрафу.

З огляду на те, що до вимоги про стягнення неустойки (пені/штрафу) за загальним правилом (якщо інше не встановлено письмовою домовленістю між сторонами) застосується річний строк позовної давності, слід правильно розрахувати пеню за кожен день прострочення з урахуванням річного строку позовної давності.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.

2014 у справі № 6-160цс14 суд зазначив, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають із порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається щодо кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до вимог ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається від дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.

Заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Читайте также:  Позовна заява про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу

Зупинення та переривання перебігу позовної давності

Чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав, за якими перебіг позовної давності зупиняється. До них належить:

1 якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила)
2 у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом
3 у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини
4 якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан

Наведені вище підстави мають бути підтверджені документально.

Так, згідно ст. 14-1 Закону України від 02.12.

1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів від дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У разі виникнення обставин, що наведені вище, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Крім зупинення, позовна давність може перериватися. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Якщо суд залишив без розгляду позов, пред’явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред’явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст. 266 ЦК України).

Наслідки спливу позовної давності

Особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Важливо розуміти, що навіть після спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тлумачення ч. 3 ст.

267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого, за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені суб’єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв’язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна, є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов’язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Зазначений висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-738цс15 (ср. 025069200).

Отже, у разі якщо позов подано проти ОМС після спливу строків позовної давності, вам необхідно подати суду заяву про застосування строків позовної давності. З огляду на нові зміни до процесуальних кодексів, така заява має бути подана письмо із дотриманням вимог, які встановлюються до написання заяв по суті справи.

У разі ж якщо позов подано ОМС після спливу строків позовної давності і заява про застосування їх спливу подана позивачем, відповідно доречно подати заяву про визнання пропуску причин строків позовної давності поважними (із посиланням на конкретні докази, наприклад, лист позивача про надання додаткового строку для погашення боргу тощо) та поновлення строків.

Разом із тим сплив строку позовної давності не є автоматичним припиненням зобов’язання,оскільки такої підстави для припинення зобов’язання норми гл. 50 «Припинення зобов’язання» ЦК України не передбачають.

Позовна давність пов’язується із судовим захистом суб’єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо протягом установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право.

Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб’єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов’язаної особи.

У зобов’язальних відносинах (ст. 509 ЦК України) суб’єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов’язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.

Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов’язку.

Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду – захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов’язку.

Однак за змістом ст.

267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов’язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову.

Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов’язання, і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави, установлюючи для особи, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов’язання не визнає.

Виконання боржником зобов’язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу.

Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов’язання в односторонньому порядку (ч. 2 ст. 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Постанова Верховного Суду України від 15.05.2017 у справі № 6-786цс17

Згідно зі ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється:

1 на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом
2 на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу
3 на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію
4 на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування)
5 на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв»
6 на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Під час організації договірної роботи слід завжди контролювати строки виконання своїх зобов’язань, як загалом, так і під час окремих етапів. У разі наявності підстав слід вживати вчасно заходи реагування та не затягувати із початком претензійної роботи, аби суд мав законну можливість задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не обмежуючись строками позовної давності.

Ссылка на основную публикацию