Заява про ухвалення додаткового рішення

Заява  про ухвалення додаткового рішення

Ви вже знаєте як правильно написати і як подати позов до суду у цивільній справі? Якщо ні, то рекомендуємо також почитати наше керівництво — статтю зі зразком позовної заяви до суду.

Але виграний суд — це лише перша половина справи. Друга — і найважливіша частина — це виконання рішення суду. І далеко не завжди це може бути швидко і просто. Найчастіше судові рішення в Україні залишаються невиконаними.

Як виконати рішення суду: поради та рекомендації

Якщо ваші інтереси захищає адвокат, який постійно контролює виконавців, то ваші шанси на виконання судового рішення істотно підвищуються.

Однак, якщо адвокат з виконавчого провадження не по кишені, вам доведеться не тільки самостійно написати заяву про відкриття виконавчого провадження, а й здійснювати повний контроль за діями виконавця і ходом провадження у справі, контролювати терміни виконання рішення суду і т.і.

Ця публікація нижче містить поради про те, що можна зробити, якщо не виконується рішення суду добровільно, і як домогтися виконання рішення суду по цивільній справі. Однак, наведені тут рекомендації також можна використовувати для виконання судових рішень і у господарських справах, і у адміністративних.

Звичайно, без знань в юриспруденції вам навряд чи вдасться проконтролювати все належним чином. Але якщо вас мучить питання як виконати рішення суду, і грошей на захисника немає, то скористайтеся порадами, наведеними нижче.

Як отримати в суді виконавчий лист

Перш за все, вам необхідно отримати в суді, яким було винесено рішення, виконавчий лист (або у визначених законом випадках — судовий наказ). Цей документ є підставою для початку виконавчого провадження.

Щоб його отримати, необхідно написати заяву про видачу виконавчого листа і подати її до канцелярії суду. Ось приклад / зразок такої заяви:

Заява  про ухвалення додаткового рішення

Там же, в канцелярії, відразу уточнюєте де (кабінет, його номер) і коли (точну або хоча б приблизну дату) ви зможете отримати виконавчий документ (лист).

На що звернути увагу при отриманні виконавчого листа?

Отримавши на руки виконавчий лист, важливо детально перевірити його форму, чи все в ньому викладено вірно, чи всі реквізити присутні, чи немає описок чи помилок. Якщо виявиться, що в листі є помилки, виконавець не зможе виконати рішення.

Тому перевірте наступне:

  1. Найменування і дату видачі листа, назву суду (або іншого органу, що видав документ), ПІБ відповідальної особи (судді).
  2. Наявність дати винесення рішення і його номера (№ судової справи).
  3. Правильність найменування юридичної особи або ПІБ фізичної особи, як ваші, так і боржника.
  4. Наявність коду з реєстру юридичних осіб стягувача та боржника (якщо стягувач або боржник — юридична особа) або ж наявність номера картки платника податків — ідентифікаційного податкового номера (якщо сторони є фізичними особами).
  5. Наявність зазначеного місцезнаходження юридичної особи, дату народження і / або місце проживання фізичної особи — боржника.
  6. Правильність і повноту резолютивної частини судового рішення.
  7. Наявність дати набрання рішенням законної сили.
  8. Наявність зазначеного строку пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання.
  9. Якщо в листі вказані ще які-небудь додаткові відомості, наприклад, що стосуються місця роботи боржника, також перевірте їх правильність.

Виконавчий лист повинен бути підписаний вручну (факсимільний підпис виключається) уповноваженою особою (суддею), а також обов'язково — скріплений печаткою суду (або іншого органу, що видав лист).

У разі відсутності всіх необхідних реквізитів, неповних або помилкових відомостей у виконавчому листі, виконавець просто відмовить вам у відкритті провадження і процедура примусового виконання рішення суду навіть не розпочнеться.

Як вибрати місцезнаходження / юрисдикцію виконавця?

Якщо ви отримали виконавчий лист (судовий наказ) і з ним все в порядку (що теж буває нечасто), то тепер щоб примусово виконати рішення суду спочатку потрібно звернутися до відповідного органу (уповноваженої особи), тобто необхідно обрати виконавця і подати лист йому.

Ви можете самостійно вибрати місцезнаходження (юрисдикцію) виконавця:

  • за місцем реєстрації боржника;
  • за місцем фактичного проживання боржника;
  • за місцем роботи боржника;
  • за місцем знаходження майна або основної його частини.

Від правильності вибору багато в чому буде залежати те, наскільки добре виконавець зможе виконати свої обов'язки. Наприклад, якщо боржник зареєстрований в Житомирі, а проживає в Києві, то не варто розраховувати на те, що виконавець з Житомира завітає до боржника додому, щоб описати майно.

Відповідно до Інструкції про організацію примусового виконання рішень, вибір служби, якій підвідомче стягнення, залежить від суми боргу.

Якщо борг не перевищує 10 млн. грн., рішення виконується районними, районними у містах, міжрайонними виконавчими службами. Якщо сума заборгованості від 10 до 20 млн. грн., то — головними територіальними управліннями в областях, а також в містах Києві та Севастополі. Якщо борг перевищує 20 млн., то за виконанням рішення слід звертатися в Департамент виконавчої служби Міністерства Юстиції.

Адреси виконавчих служб усіх рівнів перелічені на сайті Міністерства Юстиції, ось як показано на цій картинці:

Заява  про ухвалення додаткового рішення

Якого виконавця обрати?

Сьогодні громадяни України можуть самостійно вибирати, скористатися послугами державних виконавців або приватних.

Оплата роботи приватних виконавців коштує дорожче, ніж державних. Однак, будучи вимушеними конкурувати між собою, приватники намагаються виконувати краще, в іншому випадку ризикують заробити погану репутацію і позбутися клієнтів.

Чи має право приватний виконавець, якого ви знайшли, дійсно здійснювати примусове виконання рішення суду, ви можете перевірити через Єдиний реєстр приватних виконавців України (https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer).

Розмір гонорару державних виконавців відносно невеликий, проте їх роботу необхідно постійно контролювати. Для цих цілей вигідніше найняти юриста, який зможе робити це грамотно. З урахуванням оплати послуг юриста, виходить трохи дешевше, ніж при зверненні до приватного виконавця.

Варто зазначити, що державні виконавці можуть виконувати більш широкий перелік судових рішень. Повний перелік рішень, які не можуть виконуватися приватними виконавцями, міститься в статті 5 Закону «Про виконавче провадження».

Подаємо виконавцю заяву про відкриття виконавчого провадження

Для того щоб подати на виконання виконавчий лист або судовий наказ, необхідно скласти заяву. Самостійно написати заяву про відкриття виконавчого провадження можна за коротким зразком прямо у виконавчій службі.

Однак ми не рекомендуємо так робити з двох причин. По-перше, в заяві важливо додатково вказати якомога більше відомостей про боржника, щоб виконавцю було простіше діяти у ваших інтересах. По-друге, в ньому важливо юридично грамотно викласти своє прохання, для того, щоб в разі її невиконання або неналежного виконання у вас були підстави оскаржити відмову або бездіяльність виконавця.

Тому цю заяву все ж варто доручити скласти адвокату, який зможе врахувати всі нюанси конкретно вашої ситуації. Якщо ж адвоката немає, ви можете скачати зразок заяви і спробувати скласти власну на його основі. Нижче також наводиться форма / приклад такої заяви (натисніть на картинку для відкриття в повному розмірі):

  • Заява  про ухвалення додаткового рішення
  • Також перед подачею виконавчого листа рекомендуємо відкрити в банку рахунок (якщо у вас його ще немає), на який виконавець буде перераховувати стягнуті з боржника кошти.
  • До складеної заяви необхідно додати оригінал виконавчого листа або судового наказу та квитанцію про оплату авансового платежу, а також будь-які інші матеріали, які могли б стати в нагоді виконавцю.

Що таке авансовий платіж?

Авансовий платіж — це кошти, необхідні виконавцю для організації виконавчого провадження. Його розмір становить 2% від суми, яку виконавцю належить стягнути, але не більше 10 мінімальних заробітних плат. У 2019 1 МЗП дорівнює 4173 гривням. Тобто авансовий платіж не може перевищувати 41730 грн.

Якщо ж справа стосується не стягнення боргу, а нематеріальних питань, наприклад, примусового виселення, то платіж складе:

  • для фізичних осіб — 1 МЗП (4173 грн.);
  • для юридичних осіб – 2 МЗП (8346 грн.).

Оскільки квитанція про сплату авансового платежу додається до заяви про відкриття провадження, то його необхідно зробити заздалегідь. Реквізити можна спробувати взяти на сайті Міністерства юстиції України або у виконавчій службі.

В яких випадках авансовий платіж не сплачується?

Деякі категорії громадян звільнені від сплати авансового платежу. До них відносяться:

  • інваліди війни, а також 1 і 2 груп;
  • представники дітей-інвалідів, недієздатних інвалідів 1, 2 групи;
  • постраждалі від Чорнобильської катастрофи перших двох груп.

Також авансовий платіж не потрібно вносити, якщо справа стосується:

  • трудового законодавства (наприклад, поновлення на роботі або стягнення заробітної плати);
  • соціальних виплат (наприклад, призначення таких нарахувань, їх перерахунку, виплати і т.і.);
  • відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю;
  • стягнення аліментів;
  • відшкодування майнової чи моральної шкоди, завданої в результаті кримінального правопорушення;
  • виконання рішення ЄСПЛ.

Наскільки результативно працюють виконавці?

До 2016 року результативність виконання рішень була «на рівні плінтуса» через відсутність у виконавців мотивації і відповідно виконати рішення суду було дуже важко.

У кожного виконавця у провадженні знаходилися тисячі справ, і цілком природно, що вони приділяли свою увагу в першу чергу тим, виконання за якими обіцяло їм гарну винагороду за результативну роботу (читай «додатковий заробіток»).

Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Український Парламент прийняв ряд рішень, які забезпечили виконавців можливістю легально отримувати відсоток від стягнутих сум. Це істотно підвищило їх мотивацію, і як наслідок — результативність. Втім, це стосується більше проваджень за великими комерційними боргами в десятки мільйонів (2% від яких — це сотні тисяч гривень).

Коли ж мова йде про «дрібниці» в кілька тисяч гривень (2% від яких у вигляді офіційної винагороди складають сущі копійки), ситуація дещо інша.

У складних випадках, коли інформації про боржника дуже мало, а сам боржник офіційно ніде не працює, у нього відсутній автомобіль, рахунки в банках та інше майно, яке може бути з легкістю знайдено виконавцем завдяки реєстрам, то стягнення може істотно утруднитися. Тому, на жаль, практика «вмотивування» державних виконавців все ж має місце.

Читайте также:  Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами

Крім того, нерідко можна зіткнутися зі складнощами навіть на перших кроках — етапі звернення до виконавця. Про деякі з таких складнощів ми вже писали в наших статтях: про проблеми виконання мирової угоди в цивільному процесі, а також про проблеми виконання мирової угоди в господарському процесі.

Яким чином розподіляються стягнені з боржника кошти?

  1. В першу чергу із стягнутих коштів повертається авансовий платіж.
  2. У другу чергу виконавець компенсує понесені на виконавче провадження витрати, які не були покриті авансовим платежем.
  3. Вимоги стягувача задовольняються лише в третю чергу.
  4. В останню, четверту чергу, кошти йдуть на сплату штрафів, якщо такі накладались виконавцем.

Поради, які допоможуть вам виконати судове рішення в 2020 році

Не варто думати, що після того, як подано виконавчий лист, виконавче провадження «покотиться» само собою. Якщо виконавець недостатньо зацікавлений, то провадження буде буксувати.

Якщо Ви задаєтеся питаннями, що можна зробити якщо не виконується рішення суду добровільно, і як домогтися виконання рішення суду по цивільній справі, то нижче ми наводимо рекомендації, засновані на багаторічній практиці.

Отже, як виконати в 2020 році судове рішення щоб отримати належне? — ось кілька порад, які дозволять підвищити ймовірність успішного результату.

  • ПОРАДА 1: Періодично відвідуйте виконавця і довідуйтеся про вжиті ним заходи та їх результати. Постійне нагадування про себе буде тримати виконавця «в тонусі» і не дасть йому забути про вас і вашу справу. Можливо звучить дуже просто, але ця порада реально працює.
  • ПОРАДА 2: Знайомтеся з матеріалами справи, фотографуйте їх. Контролюйте строки виконання рішення суду в цілому і здійснення виконавцем окремих виконавчих дій, особливо за вашими письмовими заявами і клопотаннями. У разі виявлення порушень — реагуйте і обов'язково письмово (заява, скарга).
  • ПОРАДА 3: Надавайте виконавцю посильну допомогу — це в ваших інтересах. Якщо ви також докладете зусиль для того, щоб виявити можливі грошові кошти або майно вашого боржника, і повідомете про це виконавцю, ймовірність стягнення боргу істотно зросте.
  • ПОРАДА 4: Будь-які відомості повідомляйте виконавцю виключно письмово, відправляючи повідомлення, заяви, клопотання тощо поштою або під відмітку про прийняття, в канцелярію виконавчої служби. Це потрібно для того, щоб в разі необхідності можна було оскаржити його бездіяльність.
  • ПОРАДА 5: Якщо у вас є підозри, що боржник може спробувати приховати своє майно, наприклад, переписати його на родичів, подавайте клопотання про накладення арешту на об'єкти нерухомості, авто, банківські рахунки та інше майно.

Напутнє слово тим, хто буде виконувати рішення суду самостійно

Тепер ви хоч приблизно знаєте, як виконати рішення суду. Але пам'ятайте, що ймовірність позитивного результату в рази вище, коли справа на контролі. Тому взаємодію з виконавчою службою краще все ж доручити спеціалісту, який надає професійні юридичні послуги і який зможе належним чином проконтролювати повноту прийнятих виконавцем заходів і законність його рішень.

Однак якщо ви твердо маєте намір обійтися без адвоката у виконавчому провадженні і діяти самостійно, грунтовно вивчить Закон «Про виконавче провадження». Пам'ятайте, що набагато вигідніше своїм контролем спонукати виконавця коректно виконувати свої обов'язки і приймати законні рішення, ніж пустити все на самоплив і згодом довго і нудно оскаржувати його дії.

Оновлення від 07.06.2019 р

Звертаємо увагу на актуальні зміни в законодавстві щодо процедури подачі заяв про примусове виконання рішень судів, які забезпечують доступність до системи примусового виконання судових рішень шляхом зменшення фінансового навантаження на стягувачів.

Заява про ухвалення додаткового рішення

До Деснянського районного суду м. Києва,
пр-т Маяковського, 5в,

м. Київ, 02225

Заявник: Лихвар Євгенія Антонівна,
вул. Сабурова, 11, кв. 38,
м. Київ, 02227,

  • тел.: 123-45-67
  • Справа № 2-0318/2010
  • ЗАЯВА
    про ухвалення додаткового рішення

7 червня 2010 року Деснянським районним судом м. Києва задоволено мій позов до Зінченка Василя Максимовича про стягнення боргу в сумі 3800 грн.

  1. Однак під час цього суд не вирішив питання про судові витрати, які я понесла при розгляді справи і які складаються із сплачених мною судового збору в сумі 51 грн і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн (оригінали відповідних платіжних документів наявні в матеріалах справи).
  2. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 220 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
  3. На підставі викладеного й відповідно до пункту 4 частини 1 статті 220 ЦПК України,
    ПРОШУ:
  4. — ухвалити додаткове рішення у справі № 2-0318/2010 про стягнення з Зінченка Василя Максимовича на мою користь судового збору в сумі 51 грн і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
  5. Додаток:
  6. — Копія заяви для відповідача (1 арк).

15 червня 2010 року Є.А. Лихвар

Комментарий эксперта: Валентин КУЧЕРЯВЫЙ,
юрист ЮФ «Центр правового консалтинга»

При рассмотрении гражданского или хозяйственного дела суд должен определить круг обязательных вопросов, которые необходимо исследовать для принятия законного и обоснованного решения. Если же какой-либо из этих вопросов судом не будет исследован, это повлияет на законность и обоснованность такого решения.

В частности, согласно пункту 6 части 1 статьи 214 ГПК Украины, при принятии решения суд должен решить вопрос распределения между сторонами судебных издержек.

Из представленного для анализа заявления о принятии дополнительного решения усматривается, что оно подано на основании пункта 4 части 1 статьи 220 ГПК Украины, в связи с тем, что в принятом 7 июня 2010 года Деснянским районным судом г. Киева решении по делу № 2-0318/2010 не был решен вопрос относительно распределения судебных издержек.

Согласно пункту 4 части 1 статьи 220 ГПК Украины, суд, принявший решение, может по заявлению лиц, участвующих в деле, или по собственной инициативе принять дополнительное решение, если судом не решен вопрос о судебных издержках.

Дополнительное решение не меняет сути основного решения и не должно содержать выводы о правах и обязанностях лиц, не принимавших участия в деле, или относительно требований, которые не были исследованы в судебном процессе.

Таким образом, считаем, что представленное для анализа заявление о принятии дополнительного решения является законным и обоснованным. Следовательно, Деснянский районный суд г. Киева должен принять дополнительное решение по делу № 2-0318/2010, которым решить вопрос относительно распределения судебных издержек в пользу истца.

На исполнение дополнительного решения по делу № 2-0318/2010 по заявлению истца Деснянский районный суд г. Киева должен выдать отдельный исполнительный лист.

В случае отмены основного решения по делу принятое дополнительное решение утрачивает юридическую силу.

Судовий збір за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат не сплачується – КАС ВС

Судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов’язані з вимогами адміністративного позову, але в обов’язковому порядку мають бути вирішені судом.

Про це зазначила об’єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши в касаційному порядку справу за позовом ТОВ до ГУ ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору полягає в тому, що додатковим рішенням суду першої інстанції з ГУ ДФС у Житомирській області стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу. На зазначене додаткове рішення було подано апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції повернув у зв’язку з несплатою судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, ГУ ДФС у Житомирській області звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просило це рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на додаткове рішення не визначено.

Читайте также:  The division of property upon divorce

Отже, заявник запевняє, що правомірно не сплатив судовий збір за подання/розгляд заяви про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

  • Згадайте новину: ВС сформулював правову позицію у зразковій справі щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям
  • Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ГУ ДФС у Житомирській області з огляду на таке.
  • Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».

У Законі України «Про судовий збір» визначено як загальний перелік об’єктів справляння судового збору, так і процесуальні документи, за подання яких до суду збір не сплачується (ст. 3 Закону). Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 3 цього Закону судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.

Водночас у наведеному переліку не визначено, що судовий збір не сплачується і за подання апеляційної чи касаційної скарги на додаткове судове рішення.

Аналізуючи вказані норми, Суд дійшов висновку, що такий підхід законодавця зумовлений тим, що ухваленню судового рішення за позовною заявою або заявою процесуального характеру передує стадія відкриття відповідного провадження, на якій суд зобов’язаний перевірити повноту сплати судового збору відповідно до вимог закону залежно від обсягу та характеру вимог та/або ціни позову.

Верховний Суд зазначив, що при апеляційному та касаційному оскарженні додаткового судового рішення, ухваленого відповідно до п. 1 ч. 1 ст.

252 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення, судовий збір підлягає сплаті з огляду на те, що він був сплачений у суді першої інстанції при поданні позовної заяви.

Тобто при розрахунку розміру судового збору, що підлягав сплаті під час подання позовної заяви, були враховані ті позовні вимоги, що не були розглянуті судом при вирішенні справи і що зумовило звернення із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

В такому разі можна вирахувати розмір судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги, враховуючи розмір судового збору, що підлягав сплаті за ту частину позовних вимог, що не була розглянута судом першої інстанції під час вирішення справи.

При апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пунктів 2–3 ч. 1 ст.

252 КАС України, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення, або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у разі задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні КАС України і не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об'єктом справляння судового збору.

Отже, при розгляді касаційної скарги ГУ ДФС у Житомирській області Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги про розподіл судових витрат не належать до позовних і не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також з огляду на те, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат немає.

Постанова Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 (адміністративне провадження № К/9901/21650/19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/86504840.

Джерело: Судова влада України

Пользуйтесь нашими сервисами для получения юридических услуг :

  1. Бесплатная консультация быстрый ответ на Ваш юридический вопрос поможет сориентироваться в дальнейших действиях.
  2. Объявите собственный тендер и получите выгодное предложение от более чем 5000 юристов со всей Украины.
  3. Видео-консультация юриста это современное и эффективное решение для получения необходимой информации
  4. Каталог юристов Украины это эффективный способ найти надежного и профессионального исполнителя для Вашей юридической цели

Заява про видачу копії судового рішення

Діюче законодавство передбачає, що кожному учаснику цивільної, господарської, адміністративної або кримінальної справи має бути видано копію повного тексту рішення суду, що набрало законної сили, безкоштовно. Щоб отримати копію такого судового рішення повторно, доведеться подати окрему заяву і сплатити судовий збір.

Розмір судового збору залежить від кількості сторінок у документі. Станом на 2021 рік ставка судового збору складає 6,81 грн за один аркуш.

Реквізити для оплати збору можна знайти на офіційній інтернет-сторінці відповідного суду. Здійснити оплату можна як через банківську установу, так і онлайн. Для оплати банківською карткою на сайті суду потрібно перейти до розділу «Судовий збір» і вибрати пункт під назвою «За повторну видачу копії судового рішення».

Квитанція про оплату обов’язково має бути долучена до заяви про повторну видачу рішення суду. Надається квитанція виключно в оригіналі. Якщо ж оплата була здійснена онлайн, надісланий на вашу електрону пошту файл слід роздрукувати. Жодних позначок на роздрукованій квитанції ставити не потрібно.

Приблизний обсяг документа можна дізнатися на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Для цього на вебсторінці судового рішення, у правому верхньому куті, натисніть кнопку «Версія для друку». Після цього наберіть команду «Друк» (для операційної системи Windows це комбінація клавіш Ctrl+P, для пристроїв на базі macOS – Command+P), яка покаже загальний об’єм документа.

З практичної точки зору, краще одразу переплатити за декілька зайвих сторінок, щоб потім не витрачати час на внесення додаткової оплати та пересилання документів.

Заяву про видачу рішення суду можна подати до канцелярії суду особисто або направити поштою. Під час особистого подання документів з собою потрібно мати паспорт чи інший офіційний документ. При надсиланні заяви поштою бажано робити це рекомендованим листом. Для прискорення пересилання можна замовити послугу пріоритетної або кур’єрської доставки.

Також часто трапляються ситуації, коли заявник не знає або не пам’ятає номер і дату потрібного йому судового рішення. Найпростіший спосіб дізнатися таку інформацію – це перейти на сайт «Судова влада України», вибрати розділ «Стан розгляду справ» і в графі «Сторона по справі» вказати своє прізвище, ім’я та по батькові.

За наявності в базі інформації з’явиться список справ за участі особи з такими ініціалами. З наявного переліку оберіть потрібну справу і виберіть пункт «Судові рішення». Вас буде перенаправлено на сайт Єдиного державного реєстру судових рішень, де будуть відображені всі судові рішення та ухвали суду з обраної вами справи в хронологічному порядку.

  • Крім того, я підготував для вас зразки типових заяв, які можна завантажити за наступними посиланнями:
  • Якщо ця стаття стала вам у пригоді, можете поділитися нею в соціальних мережах або залишити свій відгук у коментарях знизу.
  • Читайте також: Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Чи можливе виправлення помилок в рішенні суду?

Судові рішення — акти правосуддя у справі, що
ґрунтуються на встановлених в судовому засіданні фактах і застосуванні норм
матеріального і процесуального права.

Залежно від способу захисту права і
правових наслідків, які вони викликають, судові рішення (як і позови)
поділяються на види: про присудження до виконання (або утримання від виконання)
певних дій; про визнання наявності (або відсутності) правовідносин (або
юридичних фактів); конститутивні — про перетворення правовідносин.

Якщо
розглядати вимоги, яким має відповідати рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим (ст. 213), постановлене у передбаченому порядку (ст. 209),
викладеним в письмовій формі, за встановленим змістом (ст. 215) і проголошене
публічно (ст. 218).

Формуючи суть судового рішення треба розуміти, що
прийняттям рішення завершується стадія судового розгляду. А отже, судове рішення виступає цивільним
процесуальним актом, який підсумовує діяльність суду першої інстанції по
розгляду і вирішенню справи по суті.

Після оголошення рішення суд, який його постановив, не вправі сам його
змінити або скасувати (ч. 2 ст. 218 ЦПК).

Визнана законом неможливість для суду змінити
ухвалене ним рішення не є абсолютною, із цього правила є окремі виключення,
оскільки може виявитися ситуація, коли виникнуть обставини, які з об’єктивних
причин не могли бути відомі учасникам процесу, і тому не могли були бути
заявлені під час апеляційного оскарження рішення, або якщо суд допустив
очевидну помилку, яка не впливає на зміст рішення, а лише робить його недосконалим
з точки зору повноти та ясності. Суд може з власної ініціативи  або 
за  заявою  осіб, 
які беруть  участь  у 
справі,  виправити  допущені у судовому рішенні описки чи
арифметичні помилки. 

Читайте также:  Financial club: Перевірки банків ФГВФО. Критерії та плани щодо змін

Питання  про 
внесення  виправлень вирішується  в судовому засіданні,  про що постановляється ухвала. Особи,  які беруть участь у справі, повідомляються
про час і місце засідання.  Їхня  неявка 
не  перешкоджає  розглядові 
питання про внесення виправлень (ст.219 ЦПК).

Допущені в ньому помилки, внаслідок яких воно стає
незаконним і необґрунтованим, виступають підставою для зміни і скасування
рішення в апеляційному і касаційному порядку (статті 292, 324 ЦПК) та у зв'язку
з нововиявленими і винятковими обставинами (ст. 353 ЦПК).

Деякі недоліки судового рішення можуть бути, у
точно передбачених законом випадках, усунені судом, який постановив рішення,
одним з трьох способів: виправлення описки і явної арифметичної помилки;
постановлення додаткового рішення; роз'яснення рішення (статі 219-221 ЦПК).

Встановленню такого правила сприяли суб'єктивні й
об'єктивні фактори. Суб'єктивні — правильно такі виправлення може зробити лише
суд, який розглядав справу по суті. Неточність і незрозумілість висловлень в
рішенні може пояснити тільки той суд, який допустив такий недолік.

Повну
відповідь на позовну вимогу, у якій не було постановлено рішення, може
правильно зробити той суд, який її розглядав.

Лише суд, який розглядав справу і
вирішив питання про право, може точно визначити розмір присудженого, оскільки
вирішення цих питань залежить одне від одного Об'єктивні — визначеними законом способами
виправлення недоліків рішення не вирішується заново розв'язана судом правова
вимога.

Вона тільки роз'яснюється і уточнюється або вирішується якась її
частина, що перебуває у невіддільному зв'язку з правовою вимогою, або ж
робиться лише відповідь з приводу розв'язання вимоги, яка помилково була не
включена до резолютивної частини рішення.

Виправлення описки і явної арифметичної помилки в
рішенні (ст. 219 ЦПК).
Опискою називається зроблена судом механічна помилка у
визначенні об'єкта присудженого, сторони, строку виконання рішення та ін.
Помилкою — неправильність в діях і висновках.

Це, допущена внаслідок
неправильності арифметичних розрахунків, неточність ъ рішенні суду у визначенні
суми, яка підлягає стягненню. Тому наявність арифметичних помилок ґрунтується
на цифрових даних, що були предметом домагання сторін та дослідження суду.

У випадку виправлення судом описок або помилок,
має місце лише певне формальне корегування тексту рішення без зміни його змісту,
без зміни висновків суду, викладених у рішенні і якими закінчився розгляд цивільної
справи.

Тому казати про виправлення описок чи помилок у рішенні як про виключення
із правила незмінності не можна.

Виправлення, що вносяться судом, не змінюють
остаточний результат розгляду справи для сторін, усуваються лише окремі технічні
недоліки, які можливо заважатимуть виконанню рішення, чи роблять зв’язок між
наявною доказовою базою та висновками суду менш видимим, хоча і не заперечують
цього зв’язку.

Якщо ж особа, яка брала участь у справі, вважатиме, що суд,
виправляючи помилки або описки у рішенні, змінив його зміст, то в такому
випадку буде порушення правила незмінності і особа матиме можливість оскарження
такого рішення в апеляційному порядку.

Якщо таких порушень немає, то відсутнє
порушення правила незмінності. Внесення виправлень не означатиме, що зміст
рішення піддався зміні.

Якщо є спір між сторонами про те, чи мала місце помилка
або описка у рішенні, або якщо виправляючи помилку чи описку, суд змінив його
зміст, то у сторін є можливість оскаржити це рішення, тому що мало місце
порушення норм процесуального права, що забороняють суду вносити зміни у
рішення після його проголошення.

Суд може з власної ініціативи чи за заявою осіб, які беруть участь у
справі, розпочати розгляд питання про виправлення описок і явних арифметичних
помилок.

Подача заяви до суду про виправлення описки і
явної арифметичної помилки в ЦПК ніякими процесуальними строками не обмежена,
але судова практика додержується правила, за яким питання про внесення
виправлення може бути вирішено судом, якщо рішення не виконано і не пропущено
встановлений законом строк для виконання. Стаття 21 Закону «Про виконавче
провадження» (п. 1) передбачає строк для подання виконачого документа до виконання у три роки.

Розгляд питання провадиться в судовому засіданні
колегіальним складом суду з додержанням порядку розгляду цивільних справ.

У
судове засідання викликаються особи, які брали участь у справі, але їх неявка
не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлення.

Вони можуть
користуватися належними їм правами з врахуванням специфіки предмета судового
розгляду.

Результати розгляду вимоги про виправлення описки чи явної
арифметичної помилки закріплюються в постановленій судом ухвалі, яка може бути
оскаржена і внесено на неї окреме подання.

Постановленням додаткового рішення (ст. 220 ЦПК)
виправляються порушення вимоги вичерпності,
якій повинно задовольняти судове
рішення. Відповідно до п. 1 ст. 220 ЦПК додаткове рішення
може бути постановлено тоді, коли щодо якої-небудь позовної вимоги, з приводу
якої сторони подавали докази і давали пояснення, не постановлено рішення.

Прикладом для постановлення рішення з цих підстав може бути справа за позовом
працівника підприємства про поновлення на роботі і виплату за вимушений прогул,
в якій суд постановив тільки рішення про поновлення на роботі, не вирішивши
питання про оплату вимушеного прогулу.

Коли вимога, хоч і була пред'явлена в
суд, але в судовому засіданні не розглядалася, сторони не пред'являли доказів і
не давали пояснень, то для вирішення такої вимоги у порядку постановлення
додаткового рішення підстави відсутні.

Суд має право постановити додаткове рішення також
тоді, коли ним було розв'язане питання про право, але не зазначено точно
розміру присудженого стягнення або які дії треба виконати (п. 2 ст. 220 ЦПК).
Такі випадки можуть мати місце тоді, коли судом буде визнано право на одержання
відшкодування за пошкодження майна, ушкодження здоров'я, але не присуджено
розміру відшкодування.

Додатковим рішенням виправляється рішення суду,
постановлене на користь кількох позивачів, без зазначення, в якій частині
рішення стосується кожного з них, або, що стягнення є солідарним.

Суд, постановляючи рішення, за наявності підстав,
визначених ст. 367 ЦПК, зобов'язаний допустити по ньому негайне виконання.
Невиконання цієї вимоги може бути усунено постановленням додаткового рішення
(п. З ст. 220 ЦПК). Додатково рішення постановляється також у
випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 4 ст. 220 ЦПК).

Порушення процесу про постановлення додаткового
рішення можливе за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної
ініціативи суду. Заяву про ухвалення додаткового рішення може  бути 
подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд  ухвалює 
додаткове  рішення  після розгляду питання в судовому засіданні з
повідомленням сторін.  Їх  присутність 
не  є обов'язковою.

На додаткове
рішення може бути подано скаргу. Про  
відмову   в   ухваленні  
додаткового   рішення  суд постановляє ухвалу. Якщо на рішення суду
подана апеляційна скарга, внесено подання і одночасно порушено питання про
постановлення додаткового рішення, то суд повинен вирішити спочатку вимогу про
додаткове рішення, а потім надіслати справу для вирішення в суд апеляційної
інстанції.

Під виглядом додаткового рішення суд не вправі змінювати зміст
рішення або вирішувати нові питання, які не були досліджені в судовому
засіданні.

Роз'яснення судового рішення (ст. 221 ЦПК) настає
тоді, коли його зміст викладено нечітко, його положення незрозумілі, внаслідок
чого реалізація такого рішення викликає труднощі чи стає неможливою.

Право
вимагати роз'яснення рішення мають особи, які брали участь у справі, і
державний виконавець (ст. 221 ЦПК). Право роз'яснення рішення належить лише
суду, який його постановив в колегіальному складі чи одноособове.

Право вимагати роз'яснення рішення — строкове.
Подача заяви допускається, якщо рішення не виконано або ще не закінчився строк,
протягом якого рішення може бути пред'явлено до примусового виконання.

Заява
про роз'яснення рішення розглядається судом за правилами цивільного судочинства
з викликом сторін, проте їх неявка не перешкоджає її розглядові. Ухвала суду
про роз'яснення рішення може бути оскаржена і внесено на неї окреме подання.

Роз'яснення рішення можливе без зміни його змісту в межах вирішеної судом
правової вимоги.

З наведеного можна зробити висновок, що
передбачені ст.ст.219-221 ЦПК України випадки усунення судом окремих недоліків рішення
суду не є його зміною. Формально зміни у рішення вносяться лише у випадку виправлення
арифметичних помилок або описок. Однак у цьому випадку здійснюється певне
коригування тексту, без зміни змісту рішення суду.

Зважаючи на те, що метою стабільності,
а також її елементів, у тому числі й незмінності, є забезпечення визначеності у
праві, поновленому, встановленому або визнаному судом, такі зміни на правову
визначеність не впливають, скоріше вони допомагають усунути недоліки рішення,
які ускладнюватимуть виконанню судового рішення. Виправлення помилок або описок,
ухвалення додаткового рішення або роз’яснення рішення, не є виключенням із правила
незмінності рішення суду, і незмінність рішення суду не порушують, оскільки ними
не змінюється зміст судового рішення.

Ссылка на основную публикацию