Заява про залишення позову без руху

Заява  про залишення позову без руху

Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, відкриття провадження у цивільній справі.

Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви регулюється статтею 121 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 Цивільного процесуального кодексу України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 Цивільного процесуального кодексу України, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

  • Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
  • 1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
  • 2) заяву подано недієздатною особою;
  • 3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
  • 4) справа не підсудна цьому суду;
  • 5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;
  • 6) подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 Цивільного процесуального кодексу України.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Відкриття провадження у справі регулюється статтею 122 Цивільного процесуального кодексу України.

  1. Так, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
  2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
  3. 1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
  4. 2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
  5. 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
  6. 4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим; 5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
  7. У разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
  8. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
  9. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

  • Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
  • Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються:
  • 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи;
  • 2) ким і до кого пред'явлено позов;
  • 3) зміст позовних вимог;
  • 4) час і місце попереднього судового засідання, якщо суддя вирішив, що його проведення є необхідним, або час і місце судового розгляду справи, якщо суддя вирішив, що проведення попереднього судового засідання у справі не є необхідним;
  • 5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

© Закон і Бізнес

Залишення позовної заяви без розгляду

23 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/13094/17 (ЄДРСРУ № 83822656) досліджував питання щодо підстав для залишення позову без розгляду в господарському судочинстві.

Суть справи: ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду мотивована, зокрема, неявкою представника позивача в судові засідання та неподанням витребуваних у позивача документів, що на думку суду, перешкоджає вирішенню спору у даній справі по суті.

З першу необхідно вказати, що сторона процесу, тобто особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності) в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності судочинства).

Тому суд зобов`язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.

Така правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 11.04.2019р. у справі № 712/13263/17 (провадження № 61-29936св18).

За приписами пункту 4 частини 1 та частини 4 статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно. 

  • З наведеної процесуальної норми слідує, що залишення позову без розгляду — це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду  господарським судам слід мати на увазі, що наведене  можливо лише за наявності таких умов:
  • — додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, — в протоколі такого засідання;
  • — витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
  • — позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

(!!!) Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність.

При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстави залишення позову без розгляду, у зв`язку з неподанням позивачем оригіналів доданих до позову документів.

Відповідно до частини 9 статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем — також залишити позовну заяву без розгляду.

Відносно доводів скаржника про відсутність на копіях доданих до позову документів дати їх засвідчення, що свідчить про неналежність цих доказів, колегія суддів зазначає, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності та допустимості, що випливає зі змісту ст. ст. 76, 77 ГПК України, у зв`язку з чим, стверджуючи про наявність об`єктивних сумнівів щодо наданих до матеріалів справи документів, учасник у справі, дотримуючись засад змагальності, має довести суду свої заперечення з приводу поданих іншим учасником документів (доказів).

Суд враховує посилання відповідача на невідповідність  доданих до позову копій документів вимогам п.5.37 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 – «Відповідно до 5.

27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23»).

В той же час, вирішуючи питання належності та/або допустимості доказів, суд має зважати не лише суто на їх оформлення (в даному випадку оформлення копій документів), але й на обґрунтування та докази, які стосуються змісту цих документів та об`єктивно можуть змінити суть обставин, з`ясування яких входять до предмету доказування у справі. В даному випадку відповідачем не наведено обґрунтування та не надано доказів, які б ставили під сумнів чи свідчили про недостовірність змісту доданих до позову копій документів або спростовували обставини, на підтвердження яких ці документи подані позивачем.

  1. Виходячи зі змісту частини 9 статті 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин, суд вправі в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
  2. Натомість в ухвалі місцевого господарського суду відсутнє обґрунтування, яким чином неподані позивачем для огляду оригінали документів доданих до позовної заяви, за наявності в матеріалах справи копій зазначених документів, унеможливлюють вирішення спору по суті заявлених вимог та перешкоджають прийняттю судом відповідного рішення.
  3. Щодо явки у судове засідання представника позивача.
Читайте также:  Юрист по жилищным вопросам, спорам - услуги адвоката

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції явка позивача у судове засідання  визнавалася обов`язковою лише ухвалою, на виконання вимог якої, позивач з`явився у наступне підготовче судове засідання. Іншими ухвалами суду явка позивача обов`язковою не визнавалася.

Висновок місцевого господарського суду про те, що неодноразова неявка представника позивача у підготовчі та судові засідання є свідченням недобросовісної та недопустимої поведінку є необґрунтованим, оскільки відповідно до статті 42 ГПК України участь у судових засіданнях є правом, а не обов`язком учасників справи, яким вони користуються на власний розсуд.

Втім, наприклад, 22  травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 310/12817/13, провадження №61-36375св18 (ЄДРСРУ № 82034538) акцентував увагу на наступному.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.

Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності.

Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Повторна неявка позивача у судове засідання є підставою для залишення позову без розгляду: ВС | ЮРЛІГА

Суть справи: позивачка звернулась до суду з позовом до банку про визнання недійсним кредитного договору.

Місцевий суд залишив позовну заяву без розгляду. Ухвала мотивована тим, що належним чином повідомлена про час, дату і місце розгляду справи позивач повторно не з'явилася в судове засідання, зловживаючи своїми процесуальними правами, та заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що про останні два засідання позивач повідомлялась судом шляхом надіслання судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення на відомі суду і вказані самою позивачкою у її заявах адреси місця проживання, однак, адресовані позивачу поштові відправлення повертались з відміткою — «відсутність адресата за вказаною адресою». Заяви з повідомленням про іншу (нову) адресу місця свого проживання (перебування) позивач до суду першої інстанції не подавала та про наявність у неї засобів зв'язку суд не повідомляла. Разом з тим, обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду даної справи, зокрема, про останнє судове засідання, підтверджується її клопотанням про відкладення розгляду справи.

Готуєтеся до судового засідання? Аналізуйте судові рішення та прогнозуйте результат ваших справ на ІТ-платформі LIGA360. Знайдіть подібні справи у два кліки, щоб обрати найефективнішу стратегію захисту. Деталі за посиланням.

Апеляційний суд зазначив, що за таких обставин, з урахуванням норм процесуального закону, вважається, що позивач була належним чином повідомлена про два останні судові засідання, однак, до суду не з'явилась і заяви про розгляд справи у її відсутності не подавала.

У касаційній скарзі позивачка вказала, що у судове засідання не прибула з поважних причин та повідомила про причини своєї неявки. У клопотанні про відкладення розгляду справи на інший день, яке було подано через канцелярію суду, вказано про неможливість участі, зважаючи на встановлення в Україні карантину, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідну постанову у справі № 465/6555/16-4ц ВС ухвалив 28 жовтня 2021 року. Із повним текстом постанови зручно ознайомитись в системі VERDICTUM.

  • Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
  • Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
  • У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
  • Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
  • Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Усі інструменти для юриста — в єдиній системі. З Liga360 ви отримаєте повну базу законодавства та судових рішень, що оновлюється 24/7. Liga360 у два кліки обрахує штрафи, процесуальні строки, відкриє доступ до типових шаблонів і договорів. Модуль “Ситуації для юриста” мість повний перелік викликів, що виникають у роботі та алгоритми дій. Замовте тестовий доступ прямо сьогодні.

 Відсутність предмета спору як підстава для закриття провадження у справі: роз'яснення ВС

 Оформлення додатків до позовних заяв, скарг, що подаються в електронній формі: позиції ВС

Цивільний процес України — Харитонов Є.О. — 2. Позовна заява і заява про відкриття провадження у справах наказного і окремого провадження

Діяльність суду щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів здійснюється, як зазначалося раніше, в наказному провадженні (розділ II ЦПК), позовному провадженні (розділ III ЦПК) та окремому провадженні (розділ IV ЦПК). Тому суддя, якому в порядку черговості передана позовна заява до суду першої інстанції (ч. 1 ст. 118 ЦПК), відкриває провадження у цивільній справі на підставі:

1) заяви про видачу судового наказу (ст. 98 ЦПК);

2) позовної заяви (ст. 119 ЦПК);

3) заяви про відкриття окремого провадження (ст.ст. 238, 243, 247, 252, 258, 261, 270, 275, 280, 284, 288 ЦПК).

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності (ст. 97 ЦПК) і повинна бути викладена у письмовій формі (ст.

98 ЦПК); в ній зазначаються: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 4) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. До заяви, яка подається представником заявника, повинен бути доданий документ, що підтверджує його повноваження.

З урахуванням того, що ст. 98 ЦПК не визначає, яким вимогам повинні відповідати документи, додані до заяви про видачу судового наказу документи повинні бути від початку достовірними (подаватися в оригіналі або бути нотаріально засвідчені). Окрім того, на долучені письмові докази поширюються положення ст.ст. 58, 59 ЦПК щодо належності та допустимості доказів.

До неналежно оформленої заяви застосовуються положення ст.

121 ЦПК, тобто залишення її без руху з пропозицією заявникові усунути недоліки у визначений строк, а якщо це не буде зроблено, — повернення заяви заявникові. У ч. 1 ст.

101 ЦПК наголошується, що повернення заяви про видачу судового наказу з наведених підстав не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Згідно зі ст. 99 ЦПК за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 50% ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору та витрат на інформаційне-технічне забезпечення стягувачу не повертається.

Однак при пред'явленні ним позову до боржника в порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Іноді заяви стягувачів разом із вимогами про стягнення боргу включають вимоги про стягнення з боржників витрат, що пов'язані з наданням стягувачу юридичної допомоги. Витрати на правову допомогу згідно з ч. З ст.

79 ЦПК належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Виходячи з цього, слід вважати, що витрати на правову допомогу при видачі судового наказу за умови достатньої обґрунтованості їх розміру повинні стягуватися з боржника на підставі ст.

84 та ч. І ст. 88 ЦПК.

В наказному провадженні встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у прийнятті належно оформленої заяви про видачу судового наказу чи її повернення (ст. 100 ЦПК).

Повернення заяви у випадку, встановленому ч. 1 ст. 100 ЦПК, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків. Водночас, відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тим самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 101 ЦПК).

Питання про відкриття наказного провадження або відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу суддя вирішує не пізніше наступного дня з дня надходження заяви до суду, закінчення строку, встановленого для усунення недоліків заяви про видачу судового наказу, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 100 ЦПК, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи — боржника.

Про відкриття наказного провадження суддя постановляє ухвалу.

Позовна заява — це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд, про захист порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або законного інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Читайте также:  Аліменти на 4 дітей: порядок, розмір, кількість відсотків

Положення ч. 1 ст. 118 ЦПК встановили, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами 2 та 3 ст. 11-1 ЦПК, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Норми ст. 118 ЦПК не можна розуміти як встановлення тільки безпосереднього подання особою позову до суду, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 70 ЦПК документи та інші матеріали, які подаються до суду, можна з цією метою здавати на пошту, передавати через інших осіб чи іншими засобами зв'язку.

Правилами ч. 2 ст. 118 ЦПК також передбачено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою, наголошуючи тим самим на самостійності і пріоритетності цього права позивача.

Чинна ст. 119 ЦПК містить основні положення щодо форми і змісту позовної заяви. Зокрема, позовна заява має бути викладена у письмовій формі, однак ЦПК не передбачає обов'язкового виготовлення позовної заяви машинописним способом, хоча така форма є бажаною.

Щодо інших вимог, вони, насамперед, стосуються найменування суду, до якого подається заява (п. 1 ч. 2 ст.

119 ЦПК), а крім того — точного ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місця проживання (перебування) або місцезнаходження (поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК).

Повнота позовної заяви залежить від юридично правильного викладення змісту позовних вимог (п. З ч. 2 ст. 119 ЦПК) із зазначенням способу судового захисту. Особливість цієї частини заяви зумовлюється характером правовідносин, які вирішує суд.

Посилання в позовній заяві на обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК) і які становлять підставу позову, сприяє встановленню наявності спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду.

Підстава позову — це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. До підстави позову може входити як один, так і декілька юридичних фактів.

Якщо вимога передбачає наявність кількох обставин, якими вона обґрунтовується, позивач має зазначити всі необхідні юридичні факти.

Положення чинного ЦПК не передбачають того, що в позовній заяві позивач повинен посилатися на правові норми, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Це пов'язано з тим, що обов'язок кваліфікувати спірні правовідносини покладається на суд.

Проте з метою забезпечення більш швидкого розгляду цивільної справи та спрощення діяльності суддів бажано в позовній заяві зазначати конкретні норми законодавства, які позивач поклав в основу свого позову.

Водночас в позовній заяві відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину.

Це правило випливає із засад змагальності та обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.

10 ЦПК), що сприяє з'ясуванню судом дійсних обставин справи як необхідної умови для захисту оспорюваного чи порушеного права.

Крім того, п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК потребує зазначати наявність підстав для звільнення від доказування. В такому випадку необхідно керуватися ст. 61 ЦПК, яка перераховує підстави звільнення від доказування.

Як складова позовної заяви за п. 7 ч. 2 ст. 119 ЦПК передбачено, що в позовній заяві наводиться перелік документів, що до неї додаються.

Серед них обов'язковими є документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ч. 5 ст.

119 ЦПК), а також довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача, який подає позовну заяву (ч. 8 ст. 119 ЦПК).

До позовної заяви, що подається у випадках, визначених ч. З ст. 118 ЦПК, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу (ч. 6 ст. 119 ЦПК).

У разі пред'явлення позову особами, які мають діяти на захист прав, свобод та інтересів іншої особи (ст. 45 ЦПК), у позовній заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення (ч. 7 ст. 119 ЦПК).

Завершальним реквізитом позовної заяви є підпис позивача або іншої уповноваженої особи (ч. З ст. 119 ЦПК), який надає заяві юридичної сили.

Зазначення при цьому часу подання заяви свідчить про пред'явлення позову в межах строків давності і забезпечує додержання такого принципу судочинства, як розгляд справи у «розумні строки» (ст.

157 ЦПК, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Визначено також, що позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у ч. 2 ст. 119 ЦПК, відомості про забезпечення доказів або позову.

Правила ст. 120 ЦПК про подання копії позовної заяви та доданих до неї документів відрізняються від тих, що містилися в нормах ЦПК 1963 р., насамперед, тим, що копії позовної заяви подаються позивачем відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб до будь-якої позовної заяви.

Копії доданих до позовної заяви документів для відповідачів та третіх осіб подаються позивачем не на розсуд судді, а до всіх позовних заяв за винятком позовів, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Істотне значення для реалізації права на судовий захист суб'єктів права також має визначення ціни позову щодо вимог майнового характеру (п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК). Нею є грошова сума в гривнях, яка відображає заявлену матеріально-правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими ст. 80 ЦПК.

Якщо суддя, якому передана справа в порядку черговості (ч. 1 ст.

118 ЦПК), встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.

119, 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, він постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали (ч. 1 ст. 121 ЦПК).

У разі, коли позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119, 120 ЦПК: сплатить суму судового збору, оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного подання її до суду. Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 2 ст. 121 ЦПК).

При цьому ухвала про залишення позовної заяви без руху (крім вимог про сплату судового збору), оскарженню не підлягає. Може оскаржуватися лише ухвала про повернення позовної заяви (п. З ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Якщо позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 119, 120 ЦПК, і додержано всіх умов відкриття провадження, суддя відкриває провадження у справі, про що постановляє ухвалу. Таку ухвалу можна оскаржити окремо від рішення суду в апеляційному порядку лише посилаючись на недотримання правил підсудності (п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Заява про відкриття окремого провадження повинна відповідати загальним правилам про форму і зміст позовної заяви, але з урахуванням особливостей справ непозовного цивільного судочинства, зокрема про підтвердження наявності або відсутності тих чи інших юридичних фактів.

Форма заяв у справах окремого провадження є письмовою, а їх зміст регламентується окремою нормою для певної категорії справ.

Так, у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, ті, що істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ч. 1 ст. 238 ЦПК).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного Стану (ст. 243 ЦПК).

Крім загальних вимог (ст.

119 ЦПК) до форми і змісту заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, висуваються також особливі вимоги, зокрема, у такій заяві повинно бути зазначено: з якою метою необхідно заявникові визнати особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (ст. 247 ЦПК).

Мета, для якої заявникові необхідно визнати особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою, повинна мати правовий характер, тобто тягнути настання певних юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення у самого заявника та (або) у третіх осіб прав і обов'язків. Так, у разі визнання особи безвісно відсутньою у другого з подружжя виникає право на подання заяви до державного органу реєстрації актів цивільного стану про розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 107 СК).

Отже, обґрунтування зазначеної мети передбачає вказівку на певні правовідносини, наприклад, цивільні (пов'язані із спадкуванням, припиненням представництва або окремих зобов'язань тощо), сімейні (пов'язані із припиненням шлюбу, утриманням тощо).

На підтвердження безвісної відсутності фізичної особи потрібно зазначити, коли і ким були отримані останні відомості про місцеперебування відсутньої особи; навести факти, що посвідчують неможливість встановлення місцеперебування такої особи (відповіді на запити, листи, показання свідків, довідки з органів внутрішніх справ тощо).

Заява про усиновлення дитини, з урахуванням положень ст. 119 ЦПК, частин І, 2 ст. 211 СК та ч. 1 ст.

252 ЦПК, повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини.

Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.

Зміст заяв інших справ окремого провадження детальніше передбачений в розділі IV «Окреме провадження» ЦПК.

Якщо суддя, якому передана справа в порядку черговості (ч. 1 ст.

118 ЦПК), встановить, що заяву подано без додержання вимог, викладених у розділі IV «Окреме провадження» ЦПК, він постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання заявником ухвали (ч. 1 ст. 121 ЦПК).

Якщо заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 119, 120 та розділом IV «Окреме провадження» ЦПК, і додержало всіх умов відкриття провадження, суддя відкриває провадження у справі, про що постановляє ухвалу. Таку ухвалу можна оскаржити окремо від рішення суду в апеляційному порядку, лише посилаючись на недотримання правил підсудності (п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Читайте также:  Риски покупки и пригона авто из-за границы: договора

3. Правові наслідки відкриття провадження у цивільній справіГлава 18. Провадження у справі до судового розгляду1. Поняття, мета та завдання провадження у справі до судового розгляду2. Процесуальний порядок провадження у справі до судового розглядуГлава 19. Судовий розгляд1. Поняття та суть судового розгляду. Строки судового розгляду. Головуючий у судовому засіданні2. Порядок розгляду справи3. Зупинення провадження у справі, його відновлення4. Закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду5. Фіксування судового процесу

Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених кодексом адміністративного судочинства, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

  • Позовна заява повертається позивачеві, якщо:
  • · позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху;
  • · позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання;
  • · позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
  • · позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
  • · у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
  • · справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Копія ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами. Залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

  1. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
  2. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо:
  3. 1. заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
  4. 2. у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або примиренням сторін;

3. настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

ПІДГОТОВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі. Суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може:

  • · прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів; навести необхідні довідки; провести огляд письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду; призначити експертизу, вирішити питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача;
  • · прийняти рішення про обов'язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, про залучення третіх осіб до справи;
  • · викликати на судовий розгляд адміністративної справи свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів;
  • · прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання.

За обґрунтованим клопотанням позивача суддя вживає заходи щодо невідкладного розгляду і вирішення справи. У такому разі виклик осіб, які беруть участь у справі, чи повідомлення про постановлені судом ухвали здійснюються за допомогою кур'єра, телефону, факсу, електронної пошти чи іншого технічного засобу.

Попереднє судове засідання

Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку.

Попереднє судове засідання проводиться суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгляду, за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Для врегулювання спору суд з'ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов, і роз'яснює сторонам можливості щодо примирення.

  1. Якщо спір не врегульовано, суд:
  2. · уточнює позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову;
  3. · з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;
  4. · визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати;
  5. · з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлює строки для їх надання;
  6. · вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.
  7. За заявою однієї зі сторін про неможливість прибуття до суду попереднє судове засідання може бути відкладено, якщо причини неприбуття будуть визнані судом поважними.

Позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач — визнати адміністративний позов повністю або частково.

Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

У разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства.

У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. За клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для примирення.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси. У разі невиконання умов примирення однією із сторін суд за клопотанням іншої сторони поновлює провадження у справі.

Суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази у строк, встановлений судом.

СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ

Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства. Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.

Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні — залі судових засідань.

Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.

При розгляді справи судом першої інстанції головуючим у судовому засіданні є суддя, який здійснював підготовче провадження.

Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками адміністративного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів щодо забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядається.

Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.

Суд встановлює особи тих, хто прибув у судове засідання, а також перевіряє повноваження посадових і службових осіб, представників.

  • Суд відкладає розгляд справи в разі:
  • 1. неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки;
  • 2. неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
  • 3. неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

4. якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.

Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

У разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У разі неприбуття відповідача — суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Головуючий у судовому засіданні роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства. Одночасно особам, які беруть участь у справі, видається пам'ятка про їхні права та обов'язки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства.

Ссылка на основную публикацию