Зу про виконавче провадження з коментарями

Коментар статті 1 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження

Коментар статті 2 Закону України «Про виконавче провадження». Засади виконавчого провадження

Коментар статті 3 Закону України «Про виконавче провадження». Рішення, що підлягають примусовому виконанню. Виконавчі документи

  • Коментар статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги до виконавчого документа
  • Коментар статті 5 Закону України «Про виконавче провадження». Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень
  • Коментар статті 6 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання рішень іншими органами та установами
  • Коментар статті 7 Закону України «Про виконавче провадження». Добровільне виконання рішень про стягнення періодичних платежів
  • Коментар статті 8 Закону України «Про виконавче провадження». Автоматизована система виконавчого провадження
  • Коментар статті 9 Закону України «Про виконавче провадження». Єдиний реєстр боржників
  • Коментар статті 10 Закону України «Про виконавче провадження». Заходи примусового виконання рішень
  • Коментар статті 11 Закону України «Про виконавче провадження». Загальні строки у виконавчому провадженні

Коментар статті 12 Закону України «Про виконавче провадження». Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності

  1. Коментар статті 13 Закону України «Про виконавче провадження». Строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій
  2. Коментар статті 14 Закону України «Про виконавче провадження». Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій
  3. Коментар статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Сторони виконавчого провадження
  4. Коментар статті 16 Закону України «Про виконавче провадження». Представництво сторін у виконавчому провадженні
  5. Коментар статті 17 Закону України «Про виконавче провадження». Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні
  6. Коментар статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». Обов’язки і права виконавців, обов’язковість вимог виконавців
  7. Коментар статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Права і обов’язки сторін та інших учасників виконавчого провадження
  8. Коментар статті 20 Закону України «Про виконавче провадження». Участь експерта, спеціаліста та суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання у виконавчому провадженні
  9. Коментар статті 21 Закону України «Про виконавче провадження». Участь перекладача у виконавчому провадженні
  10. Коментар статті 22 Закону України «Про виконавче провадження». Залучення понятих у виконавчому провадженні
  11. Коментар статті 23 Закону України «Про виконавче провадження». Відводи у виконавчому провадженні
  12. Коментар статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Місце виконання рішення
  13. Коментар статті 25 Закону України «Про виконавче провадження». Особливості підвідомчості виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби та утворення виконавчих груп
  14. Коментар статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Початок примусового виконання рішення
  15. Коментар статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий збір
  16. Коментар статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Надсилання документів виконавчого провадження
  17. Коментар статті 29 Закону України «Про виконавче провадження». Час проведення виконавчих дій
  18. Коментар статті 30 Закону України «Про виконавче провадження». Особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника
  19. Коментар статті 31 Закону України «Про виконавче провадження». Роз’яснення рішень, виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню
  20. Коментар статті 32 Закону України «Про виконавче провадження». Відкладення проведення виконавчих дій
  21. Коментар статті 33 Закону України «Про виконавче провадження». Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення
  22. Коментар статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Зупинення вчинення виконавчих дій
  23. Коментар статті 35 Закону України «Про виконавче провадження». Строки зупинення вчинення виконавчих дій
  24. Коментар статті 36 Закону України «Про виконавче провадження». Розшук боржника, його майна, розшук дитини за виконавчим документом про відібрання дитини
  25. Коментар статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Повернення виконавчого документа стягувачу
  26. Коментар статті 38 Закону України «Про виконавче провадження». Повернення виконавчого документа до суду, який його видав
  27. Коментар статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Закінчення виконавчого провадження
  28. Коментар статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа
  29. Коментар статті 41 Закону України «Про виконавче провадження». Відновлення виконавчого провадження
  30. Коментар статті 42 Закону України «Про виконавче провадження». Кошти виконавчого провадження
  31. Коментар статті 43 Закону України «Про виконавче провадження». Додаткове авансування витрат виконавчого провадження
  32. Коментар статті 44 Закону України «Про виконавче провадження». Облік сум на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців
  33. Коментар статті 45 Закону України «Про виконавче провадження». Розподіл стягнутих з боржника грошових сум
  34. Коментар статті 46 Закону України «Про виконавче провадження». Черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів
  35. Коментар статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Порядок виплати стягнутих грошових сум
  36. Коментар статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника
  37. Коментар статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті
  38. Коментар статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна фізичної особи
  39. Коментар статті 51 Закону України «Про виконавче провадження». Звернення стягнення на заставлене майно
  40. Коментар статті 52 Закону України «Про виконавче провадження». Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника — юридичної особи, фізичної особи — підприємця
  41. Коментар статті 53 Закону України «Про виконавче провадження». Звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб
  42. Коментар статті 54 Закону України «Про виконавче провадження». Порядок виявлення дебіторської заборгованості боржника — юридичної особи, фізичної особи — підприємця
  43. Коментар статті 55 Закону України «Про виконавче провадження». Майно, на яке не може бути звернено стягнення
  44. Коментар статті 56 Закону України «Про виконавче провадження». Арешт і вилучення майна (коштів) боржника

Коментар статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Визначення вартості майна боржника. Оцінка майна боржника

  • Коментар статті 58 Закону України «Про виконавче провадження». Зберігання майна, на яке накладено арешт
  • Коментар статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Зняття арешту з майна
  • Коментар статті 60 Закону України «Про виконавче провадження». Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі
  • Коментар статті 61 Закону України «Про виконавче провадження». Реалізація майна, на яке звернено стягнення
  • Коментар статті 62 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання рішення про конфіскацію майна
  • Коментар статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення
  • Коментар статті 64 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання рішення про відібрання дитини
  • Коментар статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання рішення про поновлення на роботі
  • Коментар статті 66 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання рішення про виселення боржника
  • Коментар статті 67 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання рішення про вселення стягувача
  • Коментар статті 68 Закону України «Про виконавче провадження». Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника
  • Коментар статті 69 Закону України «Про виконавче провадження». Відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника
  • Коментар статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника
  • Коментар статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Порядок стягнення аліментів
  • Коментар статті 72 Закону України «Про виконавче провадження». Звернення стягнення на допомогу з державного соціального страхування та соціальну допомогу інвалідам з дитинства
  • Коментар статті 73 Закону України «Про виконавче провадження». Кошти, на які не може бути звернено стягнення
  • Коментар статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби
  • Коментар статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідальність за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі
  • Коментар статті 76 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону
  • Коментар статті 77 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
  • Коментар статті 78 Закону України «Про виконавче провадження». Виконання рішень іноземних судів

Закон України Про виконавче провадження у 2020 році в Україні | Юридичний самозахист

Стаття актуальна на 2021 рік

Особливості здійснення виконавчого провадження встановлені Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».

Авторитет будь-якого органу або посадової особи безпосередньо залежить від того, як швидко реалізуються прийняті ним рішення.

У зв’язку з оновленням законодавства ця стаття буде корисна всім, хто має намір розібратися в тому, що таке виконавче провадження, які органи відповідають за виконання рішень, які існують сторони виконавчого провадження, і як відкрити виконавче провадження в Україні у 2020 році.

Які рішення підлягають примусовому виконанню

Виконавче провадження – це сукупність дій, метою яких є примусове виконання рішень уповноважених органів.

Зокрема, примусовому виконанню підлягають рішення судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, у кримінальних провадженнях.

Сторони виконавчого провадження

  • Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
  • Стягувач – особа, на користь якої постановлено рішення і повинні бути здійснені певні дії, тобто в інтересах якого здійснюється виконавче провадження.
  • Боржник – особа, яка зобов’язана вчинити певні дії згідно з прийнятим рішенням, тобто особа, щодо якої здійснюється виконання.

Хто відповідає за виконання рішень

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на:

  1. державну виконавчу службу;
  2. приватних виконавців.

Приватні виконавці не здійснюють примусове виконання таких рішень:

  • за якими стягувачами є держава та державні органи;
  • адміністративних судів;
  • Європейського суду з прав людини;
  • які стосуються майна державної або комунальної власності;
  • про виселення та вселення фізичних осіб.

Автоматизована система виконавчого провадження

Автоматизована система виконавчого провадження – це інформаційна система, завдяки якій відбувається реєстрація документів виконавчого провадження, фіксація виконавчих дій і формується так званий реєстр виконавчих проваджень.

Доступ до реєстру виконавчих проваджень в Україні забезпечується на сайті Міністерства юстиції України вільно і безкоштовно.

Знайти виконавче провадження або будь-яку інформацію можна за ПІБ, датою народження боржника, за ПІБ стягувача; за найменуванням, кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань для юридичної особи – боржника і стягувача; за номером виконавчого провадження.

Існування такої системи забезпечує:

  • розподіл документів між державними виконавцями;
  • надання повної інформації про виконавче провадження;
  • централізоване зберігання документів виконавчого провадження та формування електронного архіву;
  • виготовлення документів виконавчого провадження;
  • підготовку статистичних даних;
  • реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції та етапів її проходження;
  • формування Єдиного реєстру боржників.

Єдиний реєстр боржників

Єдиний реєстр боржників – це інформаційна база, основною метою якої є оприлюднення даних про боржників і їх невиконані зобов’язання.

Читайте также:  Восстановление свидетельства о браке

Список боржників, включених до такого реєстру, є відкритим і розміщується на офіційному веб – сайті Міністерства юстиції України (https://erb.minjust.gov.ua/). Тобто за наявності відносно вас виконавчого провадження щодо майнового зобов’язання, будь-яка людина зможе про це дізнатися.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Не вносяться до реєстру відомості про боржників:

  1. якими є державні органи, органи місцевого самоврядування;
  2. які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців;
  3. за рішеннями немайнового характеру.

За загальним правилом, виключити особу з Єдиного реєстру боржників можливо на підставі постанови виконавця про припинення виконавчого провадження.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:

  • інформацію про боржника: для фізичної особи – прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження; для юридичної особи – найменування, ідентифікаційний код;
  • інформацію про орган або посадову особу, який видав виконавчий документ;
  • інформацію про орган або посадову особу, номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти виконавця;
  • номер виконавчого провадження;
  • категорію стягнення (аліменти, штраф тощо).

Виконавчий документ – це документ, який видається судом або іншим органом для примусового виконання прийнятих рішень (або інших актів).

Для виконання рішення суду потрібно подати в суд письмову заяву про видачу виконавчого документа.

Отримавши такий документ, в обов’язковому порядку перевірте наявність всіх необхідних реквізитів, передбачених ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

  • назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
  • дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи;
  • ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків);

  • резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
  • дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
  • строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі також можуть бути зазначені інші дані, які сприяють примусовому виконанню рішення (наприклад, інформація про місце роботи боржника).

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням прізвища та ініціалів і скріплений печаткою (якщо орган чи посадова особа згідно із законом зобов’язані мати таку печатку).

Якщо якогось реквізиту не вказано, можете не сумніватися, виконавець відмовить у відкритті виконавчого провадження. Найчастіше на практиці не вказують рік народження боржника, місце народження боржника, або місце народження боржника вказується неповно.

Виконавчий документ може бути повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення з таких причин:

  • не було дотримано процедури його подачі (наприклад, пропущено встановлений Законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання (за загальним правилом – 3 роки); виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим тощо);
  • відсутній боржник або предмет виконання (наприклад, боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку – боржника або рішення не набрало законної сили тощо).

У такому випадку потрібно звернутися до суду із письмовою заявою про приведення виконавчого документа у відповідність до зазначених вимог. В такому випадку стягувачу повертається авансовий внесок.

Крок 2: обираємо, до якого органу будемо звертатися

Отримавши виконавчий документ, звертаємося до виконавчої служби. В Україні набрали чинності зміни до законодавства, що передбачають роботу не тільки державних, але і приватних виконавців.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами) виконавчі дії можуть проводитися:

  • за місцем проживання боржника;
  • за місцем перебування боржника;
  • за місцем роботи боржника;
  • за місцезнаходження майна боржника.
  1. Право вибору належить стягувачу.
  2. Що стосується приватних виконавців, то вони можуть проводити виконавчі дії за місцем проживання, за місцем перебування (місцезнаходження) боржника або ж за місцезнаходження майна боржника.
  3. Слід зауважити, що шанси на ваш успіх збільшуються в тому місці, де у боржника є будь-яке майно або доходи.

Крок 3: заява про відкриття виконавчого провадження

Заява про відкриття виконавчого провадження подається у довільній формі.

У ній бажано вказати інформацію, яка б ідентифікувала боржника або могла сприяти швидкому виконанню такого рішення (рахунки боржника, місце його роботи, його місцезнаходження тощо).

Також необхідно вказати ваш рахунок в банку для перерахування коштів, отриманих від боржника. У разі сплати будь-якої частини від заборгованості боржником, це так само бажано вказати в заяві.

Звертаючись до виконавчих органів із заявою, в більшості випадків необхідно заплатити авансовий внесок.

Авансовий внесок – це сума, яка необхідна для організації та проведення виконавчих дій. Його розміри безпосередньо залежать від суми, яку необхідно стягнути.

Авансовий внесок становить 2% від такої суми, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати (станом на 2018 рік  ̶  37230 грн).

Якщо таке рішення стосується нематеріальних питань або справ про забезпечення позову авансовий внесок становить:

Коли авансовий внесок не сплачується

Відповідно до ст. 26 Закону «Про виконавче провадження» за умови звернення до державних органів виконавчої служби від сплати авансового внеску звільняються:

  • державні органи;
  • інваліди війни;
  • інваліди 1 та 2 груп;
  • законні представники дітей – інвалідів;
  • законні представники недієздатних інвалідів 1 і 2 груп;
  • громадяни, які віднесені до 1 та 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Від сплати авансового внеску законодавець також звільняє за такими категоріями рішень:

  • у сфері трудових правовідносин (наприклад, про стягнення заробітної плати, про відновлення на роботі);
  • про соціальні виплати (наприклад, про підрахунок, призначення, перерахунок, надання, здійснення, отримання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат і пільг дітям війни тощо);
  • про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, смертю;
  • про стягнення аліментів;
  • про відшкодування майнової та / або моральної шкоди, заподіяної при вчиненні кримінального правопорушення;
  • при виконанні рішень Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.3 ст. 43 ЗУ «Про виконавче провадження» після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, до виконавчої служби подаємо:

  1. письмову заяву про відкриття виконавчого провадження;
  2. оригінал виконавчого документа;
  3. в більшості випадків, квитанцію про сплату авансового внеску.

Рекомендується мати такий комплект документів у двох примірниках (один подаємо в службу, другий з відміткою про його отримання залишаємо собі), що буде письмовим підтвердженням вашого звернення.

Якщо заяву оформлено правильно і підстав для відмови немає, виконавець зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

У ній також вказується обов’язок боржника подати декларацію про своє майно і доходи, а в справах нематеріального характеру в постанові вказується обов’язок боржника протягом 10 робочих днів вчинити дії на виконання рішення.

Як же працює виконавча служба в Україні

Якщо вами було зазначено номер рахунку або інформацію про майно боржника, на нього накладається арешт, що є гарантією виплати належних вам сум. Також за домовленістю зі стягувачем боржник може продати майно і передати гроші або таке майно стягувачу в рахунок погашення боргу. Після передачі такого майна або внесення необхідних сум на рахунок виконавчої служби, арешт знімається.

Якщо ж інформації про місце проживання боржника немає, виконавець звертається до суду для винесення рішення про його розшук шляхом подання запитів до відповідних органів. Надалі витрати на розшук боржника будуть з нього стягнуті.

Згідно зі ст. 45 Закону «Про виконавче провадження» грошові кошти, стягнені з боржника, розподіляються наступним чином:

  • у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача;
  • у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском;
  • у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та сплачується виконавчий збір.

Цей збір становить 10% від фактично стягненої суми або основна винагорода приватного виконавця.

У рішеннях нематеріального характеру виконавчий збір складає дві мінімальних розміри заробітної плати з боржника – фізичної особи (станом на 2018 рік – 7446 грн) та в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи (станом на 2018 рік – 14892 грн). Зараховується до державного бюджету (ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження»).

  • четверта черга відведена штрафам, винесеним відповідно до Закону.

Грошові кошти, стягнені з боржника, перераховуються на відповідний рахунок державної виконавчої служби або на рахунок приватного виконавця.

За письмовою заявою стягувача кошти перераховуються на його рахунок в банку (або в іншій фінансовій установі) або ж відправляються поштовим переказом за рахунок стягувача, крім переказу сум аліментів.

Не допускається виплата стягнутих коштів готівкою або іншим особам (не стягувачу).

Якщо ж після задоволення всіх вимог за виконавчим документом певна сума грошей залишилася, вона повертається боржнику. Якщо ж протягом року грошові кошти, зараховані на рахунок виконавчої служби, не були витребувані стягувачем (за умови того, що йому повідомили про це), то такі гроші переходять до Державного бюджету України.

За умови фактичного виконання рішення виконавчим органом виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження (тобто про закриття виконавчого провадження).

Підводим підсумки по темі виконавчого провадження:

  1. Виконавче провадження – це сукупність дій, метою яких є примусове виконання рішень уповноважених органів.
  2. Порядок здійснення виконавчого провадження в Україні регулюється Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».
  3. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
  4. Для того, щоб відкрити виконавче провадження за судовим рішенням, необхідно подати до виконавчої служби письмову заяву про відкриття виконавчого провадження, до якої прикріпити оригінал виконавчого документа і, в більшості випадків, квитанцію про сплату авансового внеску.

Що потрібно знати українцям про виконавче провадження – Я и закон

При виконанні виконавчих документів, Законом «Про виконавче провадження» визначено коло осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Про це розповідають у Мінюсті, пише «Я і Закон».

Тож, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності-суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені. Також для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому Законом.

Читайте также:  Стоимость, цена пакетов услуг по взысканию алиментов

Конкретніше про учасників процесу можна зазначити наступне.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.

Діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності.

Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа.

Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Державний виконавець має право у разі, якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна – суб’єктів оціночної діяльності-суб’єктів господарювання. Для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів).

Також під час виконавчого провадження виконавець або сторони у разі потреби можуть запросити перекладача.

Слід зазначити, що виконавчі дії можуть проводитися державним виконавцем у присутності понятих.

Присутність понятих є обов’язковою у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов’язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Примусове стягнення заборгованості: судове та виконавче провадження

Примусове стягнення заборгованості здійснюється у порядку судового та виконавчого провадження. Кожен етап має свої особливості та забирає певний час. Чим складніша ситуація з поверненням заборгованості, тим більше часу потребуватиме її вирішення.

Повернення боргів у порядку судового провадження, за яким слідує виконавче провадження, дозволяє здійснити стягнення заборгованості навіть у тому випадку, якщо боржник відмовляється від її погашення. Процедура повернення боргу здійснюється в примусовому порядку згідно рішення суду.

Необхідні грошові кошти з урахуванням пені та штрафних санкцій за користування «чужими» коштами списуються з рахунків боржника, а за відсутності або нестачі коштів здійснюється звернення на стягнення майна боржника.

Крім того, кошти, що витрачені кредитором на проведення цієї процедури, включаючи оплачений судовий збір, покриваються повною мірою за рахунок боржника.

Порядок стягнення заборгованості в судовому порядку:

  • Підготовка документів, що підтверджують наявність кредитної заборгованості (кредитний договір, виписка з рахунку та/або розрахунок заборгованості, заява на видачу готівкових коштів, тощо).
  • Висунення претензії боржнику, якщо договором або законом передбачено претензійний порядок.
  • Підготовка позовної заяви про стягнення боргу та подача її на розгляд до суду.
  • Участь у судових засіданнях.
  • Винесення рішення суду на користь Банку.

Таким чином, суть судового етапу стягнення боргу зводиться до того, щоб підтвердити зобов'язання боржника щодо повернення боргу і домогтися його формального закріплення у вигляді рішення суду.

На судовому етапі стягнення боргу, крім інструментів, які використовуються в ході розгляду справи, у Банка з'являється можливість клопотати перед судом про забезпечення позову. Це можливо зробити як в ході розгляду справи в суді, так і після передання справи для виконавчого провадження.

Найпоширеніший і дієвий спосіб забезпечення позову — накладення судом арешту на майно боржника, який виражається у вигляді тимчасового позбавлення боржника права розпоряджатися своїм майном.

Рішення про арешт майна боржника за наявності законних підстав приймається судом за результатами розгляду заяви кредитора про забезпечення позову, в якому мають бути викладені обставини, за якими заявник обґрунтовує необхідність накладення такого арешту.

Заява також повинна відповідати іншим вимогам, передбаченим процесуальним законодавством. Ступінь виправданості та пропорційності боргу щодо накладення арешту на майно боржника в кожному конкретному випадку визначає суд.

Виконання рішень судів як у частині застосування засобів забезпечення позову шляхом накладення арешту, так і в забезпеченні виконання рішень судів перебуває в компетенції Державної виконавчої служби, що входить до структури органів юстиції України.

Виконавче провадження

Примусове виконання судових рішень зі стягнення боргу покладається на Державну виконавчу службу (далі –ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.

На підставі ст.

25 Закону  України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документу до виконання, він відповідає вимогам, які передбачені законодавством, та пред'явлений до виконання у відповідний відділ ДВС. Протягом трьох робочих днів з дня надходження до ДВС виконавчого документу державний виконавець  виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику.

  • За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та грошові кошти боржника, про що виносить відповідні постанови.  
  • Важливо знати, що державний виконавець зобов'язаний здійснити виконавчі дії зі стягнення заборгованості протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
  • Заходами примусового виконання рішень щодо стягнення заборгованості згідно ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» є:
  • Звернення стягнення на грошові кошти та інше майно (майнові права) боржника, в т. ч., якщо вони знаходяться в інших осіб.
  • Звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.
  • Вилучення в боржника та передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні.
  • Інші заходи, передбачені рішенням.

В основному виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

При відкритті виконавчого провадження державний виконавець також виносить постанову про  розшук такого майна.  

Виходячи з вищесказаного, стягнення заборгованості – це сукупність безлічі заходів, проведення яких спрямоване на повернення кредиту, боргу: стягнення в судовому порядку самим кредитором, шляхом передачі права вимоги боргів, за допомогою процедур банкрутства та інші. Кожна зі стадій стягнення заборгованості має власне правове регулювання й власні особливості, знання яких допоможе захистити інтереси кредитора  та сприятиме швидкому поверненню боргу.

Таким чином, у разі невиконання зобов'язання за кредитним договором в добровільному порядку, заборгованість буде стягнута шляхом примусового стягнення, що потягне за собою додаткові витрати боржника, такі як: відшкодування судового збору, витрат на виконавче провадження, виконавчий збір, витрати на адвоката та ін. Витрачений час на представлення інтересів боржника в суді та під час проведення виконавчих дій обчислюється не одним місяцем.  

Як боржнику захистити свої права та інтереси у виконавчому провадженні — ПРАВКОМ | Львівський правозахисний та антикорупційний портал

Деталі Створено: Четвер, 21 серпня 2014, 21:27 Категорія: Консультації

Особливості здійснення правосуддя та виконання судових рішень в Україні завжди вимагатимуть від зацікавлених сторін підвищеної уваги до захисту їх законних прав та інтересів.

Так, не рідко, в супереч базовим правовим засадам, особи дізнаються про відкриття щодо них виконавчого провадження уже з моменту фактичного здійснення відносно них виконавчих дій (наприклад, стягнення коштів з пенсії чи заробітної плати, опису майна і т. д.).

Перш за все, візьміть до уваги, що виконавчий лист не може бути виданий судом у разі відсутності даних про вручення відповідачу копії судового рішення. Цей момент особливо важливий, якщо у вашому випадку було прийнято заочне рішення, або ж узагалі, розгляд справи проходив в порядку третейського судочинства.

Звернення до виконання рішень третейських судів  — питання  надзвичайно змістовне і  заслуговує його аналізу в окремій статті, зазначимо лише, що відокремлено від ЦПК України нормативно – правову базу його здійснення ви можете прослідкувати в ЗУ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо оскарження рішення третейського суду та видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду», окрім цього, не зайвим для вас буде ознайомлення з ЗУ «Про третейські суди».

Якщо державний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ і відкрив виконавче провадження, то згідно з ч.5 ст.

25 ЗУ «Про виконавче провадження» він зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з цього моменту відправити копії постанови про відкриття виконавчого провадження стягувачу та боржнику.

Така вимога випливає з того, що постанова  про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк з моменту її винесення [ч. 6 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження].

Зверніть увагу на те, що для будь – якого виконавчого документу встановлені строки для його пред’явлення Державній виконавчій службі, якщо такий строк пропущено – державний виконавець взагалі зобов’язаний відмовити у прийнятті такого документа до виконання. [ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження»]

Базовий перелік прав, гарантованих сторонам виконавчого провадження перелічений у ст.

12 ЗУ «Про виконавчого провадження», у якій встановлено право сторін у будь – який момент ознайомлюватися з  матеріалами виконавчого провадження,  робити з них  виписки,  знімати  копії,  заявляти   відводи   у   випадках, передбачених   цим   Законом,  оскаржувати   рішення,   дії   або бездіяльність   державного   виконавця   з   питань  виконавчого провадження   у   порядку,  встановленому  ЗУ «Про виконавче провадження»,  подавати додаткові  матеріали,  заявляти   клопотання,   брати   участь   у провадженні  виконавчих  дій,  давати  усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у  ході  виконавчого провадження,  у тому числі під час проведення експертизи,  заперечувати проти клопотань,  доводів  та  міркувань інших  учасників  виконавчого  провадження».

Окремо розглянемо декілька основних механізмів захисту прав боржника у виконавчому провадженні:

Читайте также:  Removing obstacles in communication with the child

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

У разі, якщо відносно вас уже відкрито виконавче провадження, і з певних причин ви не використали своє право на оскарження постанови про його відкриття, або ж у задоволенні відповідної скарги вам було відмовлено, зверніть увагу на положення ст.

369 ЦПК, згідно з яким, зокрема, «суд,  який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача  або боржника виправити помилку,  допущену при його оформленні  або видачі, чи   визнати   виконавчий   лист  таким,  що  не  підлягає виконанню,  та стягнути на користь боржника безпідставно  одержане стягувачем за виконавчим листом».

Існує перелік вимог, яким повинен відповідати виконавчий документ,  встановлений ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження». Якщо ви помітили, що виконавчий лист по вашій справі не відповідає встановленим вимогам, то ви можете звернутися до суду з заявою про визнання його (виконавчого листа) таким, що не підлягає виконанню.

   Якщо відносно вас уже були проведені виконавчі дії, за якими було стягнуто майно чи грошові кошти і ви бажаєте їх повернути як такі, що «безпідставно одержані стягувачем за виконавчим листом», до заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню вам слід додати документи, що підтверджують проведення відповідних стягнення. Їх ви можете отримати у відділенні Виконавчої служби України, яке проводило виконавче провадження по вашій справі. 

Оскарження рішення, дій та бездіяльності державного виконавця в судовому порядку.

На будь якій стадії виконавчого провадження у боржника є право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного службовця (у строк, що визначений, зокрема, ст. 385 ЦПК).

На відміну від стягувача, у якого є право подавати скарги до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня, боржник може звернутися з відповідною скаргою виключно у судовому порядку (до суду який видав виконавчий лист). Коло питань, що регулюють процедуру судового оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця, окрім уже вищезгаданого ЗУ «Про виконавче провадження», регулюється Розділом 7 ЦПК України. Слід зазначити, що розгляд такої скарги судом проходить у десятиденний термін, і за його результатами судможе визнати оскаржувані   рішення,   дії  чи  бездіяльність  неправомірними  та зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу  державної виконавчої   служби   задовольнити   вимогу  заявника  та  усунути порушення  чи  іншим  шляхом  поновити  його  порушені  права  чи свободи. Окрім цього, обов’язок сплати судового збору у такому разі буде покладено на відповідний відділ державної виконавчої служби.

Мирова угода, відстрочка або розстрочка виконання.

а) слід звернути увагу на те, що ст. 372 ЦПК встановлено можливість досягнення між стягувачем та боржником морової уваги навіть після відкриття виконавчого провадження.

Більше того, за цим же положенням стягувач у будь – який момент може відмовитись від примусового виконання.

У такому разі, відповідна мирова угоди або відмова від примусового виконання у письмовому вигляді подається державному виконавцю, який у десятиденний строк передає її до суду за місцем виконання рішення, який у свою чергу ухвалою визнає такий факт.

Боржник може скористатися такою можливістю, наприклад, дійшовши згоди з стягувачем про зменшення обсягу стягнення, або ж узагалі про його скасування.

б) також візьміть до уваги, що за  наявності  обставин,  що  утрудняють виконання рішення (наприклад у разі хвороби боржника або членів його сім'ї,  відсутності присудженого майна   в  натурі,  стихійного  лиха  тощо),  за  вашою заявою, суд,  який  видав  виконавчий документ,  у  десятиденний  строк може розглянути і у виняткових випадках  відстрочити  або  розстрочити  виконання, змінити чи встановити інший спосіб і порядок виконання рішення. Такий розгляд проходить  в  судовому  засіданні  з  викликом сторін.

Поворот виконання.

У випадку, коли рішення суду першої інстанції, на яке було видано виконавчий лист і проведено виконавчі дії, було скасоване або змінене судом апеляційної чи касаційної інстанції, виникає необхідність у поверненні стягненого на користь боржника майна чи грошових коштів. Дана процедура регулюється ст. 380 – 382 ЦПК України.

Питання про поворот виконання рішення розглядається судом , в який справу передано на новий розгляд або судом апеляційної чи касаційної інстанції. Якщо ж цей обов’язок не був виконаний, то відповідач вправі в межах строку позовної давності звернутися до суду, у якого перебуває справа, із заявоюпро поворот виконання рішення.

За подання такої заяви судовий збір не сплачується. За судовим рішенням (у формі ухвали) про поворот виконання видається виконавчий лист, який підлягає пред’явлення до відділення державної виконавчої служби, яка й безпосередньо здійснює дії, спрямовані на повернення.

У разі повороту виконання позивач зобов’язаний повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У випадку неможливості повернення майна в натурі в рішенні або ухвалі суду повинно бути передбачити відшкодування вартості цього майна.

За загальним правилом (окрім випадків, коли рішення суду ґрунтується на підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях позивача) поворот виконання не допускається у справах про стягення аліментів, заробітної плати чи інших витрат, що випливають з трудових правовідносин.

  • Відсутність майна та коштів у боржника.
  • У випадку, якщо в боржника відсутнє майно, на яке можне бути звернуте стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультативними, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження,  повертається стягувачу, на основі постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
  • __________________________________________________________________________________
  • По факту, це означатиме фактичне припинення відносно боржника виконавчих дій.

Пам’ятайте, що державний виконавець може звернути стягнення  на заробітну плату,  пенсію, стипендію та інші доходи боржника (у встановлених ЗУ «Про виконавче провадження» відсотках), кошти на рахунках у банках чи інших фінансових установах, іншого рухомого та нерухомого майна.

Лише за відсутності будь – яких доходів, коштів та майна у боржника, може бути винесена Постанова про повернення виконавчого документа.

Окрім цього, врахуйте, що протягом року з моменту її винесення, у разі наявності відомостей, про наявність у боржника заробітку, майна та інших коштів, стягувач може повторно пред’явити виконавчий документ до виконання.

Відвід у виконавчому провадженні.

Згідно зі ст.

16 ЗУ «Про виконавче провадження» — «державний виконавець, експерт,   спеціаліст,   оцінювач, перекладач  не  можуть  брати  участі  у виконавчому провадженні і підлягають відводу,  якщо вони є  близькими  родичами  сторін,  їх представників  або  інших  осіб,  які  беруть участь у виконавчому провадженні,  або заінтересовані в результаті  виконання  рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості».

«З тих самих підстав відвід  таким особам   може   бути   заявлений   стягувачем, боржником  або  їх представниками.  Відвід  має  бути  вмотивованим,   викладеним   у письмовій   формі  і  може  бути  заявлений  у  будь-який  час  до закінчення виконавчого провадження».

Дані положення означають, що у вас є право вимагати відводу перелічених осіб у виконавчому провадженні за наведених вище обставин. Адресувати відповідну заяву про відвід державного виконавця необхідно начальнику відділу, якому він підпорядкований.

Сплив строку здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.

25 ЗУ «Про виконавче провадження» — «Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру — у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника».

Таким чином, по спливу 6 місяців незалежно від ступеня виконання виконавчого документу, державний виконавець повинен винести постанову про закриття виконавчого провадження з видачею відповідного виконавчого документу стягувачу, який, водночас, не позбавляється права пред’явити даний документ повторно.

Врахуйте, що додатком до ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. З даним переліком ви можете ознайомитись на офіційному сайті Верховної Ради України.

  1. Окрім цього, стягнення не може бути звернено на такі кошти:
  2.   1) вихідну  допомогу,  що  виплачується  в  разі   звільнення працівника;   2) компенсацію  працівнику  за невикористану відпустку,  крім випадків,  коли особа під час звільнення  одержує  компенсацію  за відпустку, не використану протягом кількох років;   3) компенсацію  працівнику  витрат  у зв'язку з переведенням, направленням  на  роботу  до   іншої   місцевості   чи   службовим відрядженням;   4) польове забезпечення,  надбавки до заробітної плати,  інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;   5) матеріальну  допомогу  особам,  які  втратили   право   на допомогу по безробіттю;   6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;   7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;   8) допомогу по догляду за дитиною; 
  3.   9) допомогу  особам,  зайнятим  доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років,  по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності  у зв'язку з доглядом за хворою дитиною,  а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;   10) допомогу на лікування;   11) допомогу на поховання;   12) щомісячну  грошову  допомогу  у  зв'язку   з   обмеженням споживання   продуктів   харчування   місцевого   виробництва   та особистого підсобного господарства  громадян,  які  проживають  на території, що зазнала радіоактивного забруднення;   13) дотації  на  обіди,  придбання  путівок  до  санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. 
  4. 2. Стягнення не здійснюється також із сум:   1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;   2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;   3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби,  служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої   служби   України,   а   також   грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, 
  5. передбачених законом.
  6. В цілях правового захисту боржника у виконавчому провадженні не зайвим також буде знати про те, що:

    —  виконавчі  дії  провадяться  державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше  двадцять  другої  години. Сторони виконавчого  провадження  мають  право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій.      З цього правила існує два винятки:

  •     —  виконавчі дії в  неробочі  та  святкові  дні,  встановлені законом, проводяться у разі якщо зволікання неможливе або  якщо  такі  дії  не можуть  бути  проведені  в  інші дні з вини боржника,  на підставі постанови державного виконавця,  затвердженої начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.      —  провадження  виконавчих  дій  у  нічний час допускається у разі,  якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи  здоров'ю громадян  або  якщо  виконавчі  дії, розпочаті до двадцять другої години,  необхідно  продовжити,  але  з  наступним   повідомленням начальника відділу,  якому безпосередньо підпорядкований державний 
  • виконавець,  не пізніше наступного робочого дня  після  проведення таких дій.

Дана стаття охоплює лише незначне коло питань, на які варто звернути увагу боржнику, при здійсненні відносно нього виконавчих дій. У разі, якщо вам необхідно детально ознайомитися з процедурою та порядком здійснення виконавчого провадження, — читайте «Інструкцію про проведення виконавчих дій».

шаблоны joomla недвижимость

Ссылка на основную публикацию