Місце проживання дитини з батьком — як забрати сина чи дочку у колишньої дружини?

  • Зміст
  • Згідно норм чинного законодавства батьки дитини мають однакові, непорушні права займатись вихованням дитини,  спілкуватись з дитиною.
  • Бувають випадки, коли один з батьків, зловживаючи своїми правами, порушує інтереси дитини.
  • Про один з таких випадків, а саме – як виписати та прописати дитину без дозволу батька, ми поговоримо у цій статті.
  • Необхідно знати, що для виписки та прописки малолітньої дитини без дозволу батька (матері), необхідно подавати заяву від обох батьків.
  • Якщо заява подається матір’ю чи батьком дитини, то інший із батьків має надати нотаріально завірену згоду на виписку та прописку на нове місце проживання дитини.

Згідно з п.18 Постанови КМУ від 02.03.2016 р.

№2 прописка малолітньої дитини з матір’ю чи з батьком проводиться за письмовою згодою іншого з батьків.

У випадку, якщо батько не згоден на зміну місця проживання дитини, Вам необхідно:

  1. Звернутися у ЦНАП (Центр надання адміністративних послуг) із заявою про реєстрацію місця проживання дитини. Якщо потрібно ще й виписати дитину з попереднього місця проживання, додається заява про зняття з реєстрації місця проживання дитини;
  2. Отримати відмову у виписці та прописці дитини;
  3. Звернутися з позовом в суд.
  1. Не надаючи згоди на виписку та прописку дитини, батько (мати) тим самим порушує права дитини та права того з батьків, з ким проживає дитина, на вільний вибір місця проживання.
  2. Згідно з чинним цивільним законодавством України місце проживання дитини має відповідати місцю проживання батьків, або одного з них.
  3. Сімейний кодекс зазначає, що місце проживання дитини визначається за домовленістю батьків.

Згідно із ч. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України у випадку, якщо батьки не проживають разом, та не домовились із ким саме буде проживати дитина – спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Варто згадати і міжнародні правові акти. Зокрема, протокол №4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна людина має право вільно пересуватися та обирати місце проживання в будь-якій державі, на території якої вона перебуває легально.

Як виписати та прописати дитину без дозволу батька після розірвання шлюбу

Визначити місце проживання дитини можна незалежно від того розірваний шлюб чи ні.

Фактом, що дозволяє встановити місця проживання дитини є окреме проживання батьків дитини, а також відсутність домовленості чи згоди між ними щодо того з ким буде проживати дитина. Це у свою чергу породжує спір між сторонами.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» гарантує кожній людині право на вільне пересування по всій підконтрольній території України.  

Куди звертатися для виписки і прописки дитини без дозволу батькаМісце проживання дитини з батьком - як забрати сина чи дочку у колишньої дружини?

  • Якщо батьки прописані за різними адресами – місце проживання малолітньої дитини, реєструється разом з матір’ю (батьком) за письмовою згодою батька (матері) при подачі документів, або на підставі нотаріально завіреної письмової згоди батька (матері).
  • ЦНАП відмовляє у наданні дозволу на зняття з місця прописки або на реєстрацію місця проживання у випадку, якщо особа не надала потрібних документів.
  • Відтак, діючим законодавством не закріплено обмеження щодо прописки  дитини, а лише встановлено певний порядок її реєстрації за згодою батьків або за рішенням суду, який дозволив прописати дитину без згоди одного з батьків.
  • Вказані дії щодо реалізації прав дитини не регулюються нормами, встановленим КАС України, так як порушень з боку реєстраційних органів не має.
  • Тому потрібно в порядку цивільного судочинства звертатися із позовною заявою в суд за місцем прописки батька (матері), який не надає письмового погодження на зміну місця проживання дитини.

Які документи потрібні для позовної заяви про виписку і прописку дитини

Для подаяння позовної заяви потрібні наступні документи:

  1. Копія паспорта та ідентифікаційного коду позивача;
  2. Копія паспорта та ідентифікаційного коду відповідача;
  3. Копія свідоцтва про народження дитини;
  4. Оригінал рішення ЦНАПу про відмову у виписці та (чи) прописки;
  5. Квитанція про сплату судового збору.

Вартість судового збору за подання позовної заяви про надання дозволу на виписку та прописку дитини становить 704,80 грн.

Варто зазначити, що якщо рішенням суду не визначено місце проживання дитини з матір’ю, потрібно в прохальній частині позовної заяви зазначити наступні позовні вимоги:

  1. визначити місця проживання дитини разом з матір’ю (батьком) дитини;
  2. зняти з реєстрації місця проживання дитину без згоди батька (матері);
  3. надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька (матері).

Судова практика

Варто звернути увагу, що безліч позовів про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька подаються в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, один з батьків дитини звертається в ЦНАП для реєстрації місця проживання дитини без згоди другого з батьків і, звісно, отримує відмову. В подальшому особа звертається з позовною заявою про оскарження рішення ЦНАПу.

На наш погляд це невірно. Як вказувалось вище, рішення ЦНАПу є правильним, так як порушень з боку даного органу при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, не має.

Доцільно проаналізувати рішення Баранівського районного суду Житомирської області у справі №273/3/18 про визначення місця проживання малолітньої дитини, надання дозволу на зняття її з реєстрації місця проживання, надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди другого законного представника.

Батько та мати дитини за даним позовом перебували в процесі розірвання шлюбу. Оскільки матір дитини є військовослужбовцем її перевели в іншу військову частину. Відповідно, виникла потреба виписки та прописки як дитини так і матері.

Батько згоди на виписку та прописку дитини в інше місто не надав. Позивач звернулася в ЦНАП, де відмовили у виписці та прописці як матері, так і дитині.

Зібравши необхідні документи позивач звернулася за правовою допомогою до Адвокатського бюро «Кульчицький та Партнери». Проаналізувавши ситуацію адвокат підготував потрібну позовну заяву та подав до суду за місцем прописки відповідача (батька дитини).

Який закон застосував судМісце проживання дитини з батьком - як забрати сина чи дочку у колишньої дружини?

При винесенні рішення суддя застосувала аналогію закону, зазначивши у рішенні, що порядок реєстрації місця проживання малолітньої дитини при відсутності згоди батька не визначено ні ЦК України, ні Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ні Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні.

Аналогія закону застосовується у випадках, коли цивільні відносини не врегульовані нормами ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором. У таких випадках застосовується акти цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

У вказаній справі суд вказав, що нормативно-правовими актами не врегульовано питання реєстрації/зняття з реєстрації осіб, які не досягли 14 років, без згоди іншого законного представника (батька/матері). Тому, суд для вирішення спірного питання застосував Закон України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України», Правила перетинання державного кордону громадянами України.

У даних нормативно-правових актах зазначено, що виїзд неповнолітньої особи за кордон, оформлення паспорта/проїзного документа дитини, яка не досягла 16 років, провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання обох батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Таким чином, до даних правовідносин сторін, які виникли з приводу оформлення реєстрації місця проживання дитини, суд застосував вказані вище норми.

Окрім цього, суд керувався нормою прямої дії, що наведена в ст.124 Конституції України, згідно якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Як виписати та прописати дитину без дозволу батька – короткий графічний підсумок

Місце проживання дитини з батьком - як забрати сина чи дочку у колишньої дружини?Місце проживання дитини з батьком - як забрати сина чи дочку у колишньої дружини?

  • Як перевірити на що витрачаються аліменти — 4 Червня, 2019
  • Встановлення режиму окремого проживання подружжя — 29 Травня, 2019
  • Аліменти на дитину в 2019 році — 29 Травня, 2019
  • Порядок розлучення без наявності спільних дітей — 28 Травня, 2019
  • Розірвання шлюбу в судовому порядку без дітей — 28 Травня, 2019
  • Допомога одиноким матерям — 28 Травня, 2019
  • Як стягнути аліменти з іноземця — 13 Лютого, 2019
  • Стягнення додаткових витрат на утримання дитини — 23 Січня, 2019
  • Вартість судового збору у 2019 році — 28 Грудня, 2018
  • Порядок розірвання шлюбу в органах РАЦС (ЗАГС): покрокова інструкція — 13 Грудня, 2018

Переглянути всі публікації

Як батько може забрати дитину у матері: консультація фахівця

Місце проживання дитини з батьком - як забрати сина чи дочку у колишньої дружини? Загрузка…

Місце проживання дитини з батьком - як забрати сина чи дочку у колишньої дружини?

Вам знадобиться

  • Терпіння
  • Щире бажання
  • Знання законів
  • Хороший адвокат
  • Пакет документів

Інструкція

  • . 1
    На жаль, деякі «оригінали» підходять дуже агресивно (хоча з їх точки зору, напевно, дуже раціонально) до вирішення питання, «як забрати дитину у матері», а саме — в буквальному сенсі . Такі підкараулюють своїх дітей з дитячого саду (школи) або елементарно не повертають після обумовлених зустрічей. Грубо кажучи, розпоряджаються дитиною не як живою людиною, а як річчю: хочу беру, хочу — не віддаю. Мало того, що це вже стаття Кримінального Кодексу, як викрадення і загрожує реальним терміном. Найстрашніше — як подібна поведінка відіб’ється на психіці маленького чоловічка, рідний крові і плоті. Тому даний спосіб захоплення прав на дитину вважається максимально неприйнятним.
  • . 2
    Отже, що говорить наше законодавство. По-перше, конституційне право на рівну участь у вихованні дітей має кожен громадянин, незалежно від того, проживає він разом з дитиною чи ні. По-друге, в Сімейному Кодексі взагалі не прописано, хто саме після розлучення повинен (або може) виховувати дітей: йдеться про абстрактне «батьки (батько)», а не конкретно про «матір» або «батьку». Таким чином, законодавчо обоє батьків мають однакові, рівні права і обов’язки по відношенню до власної дитини. І питання про те, з ким малюкові залишатися після розлучення, на теоретично-законодавчому рівні не вирішено, це визначають самі батьки. Однак на практиці, в переважній більшості випадків, що прагнуть до абсолюту, дитина «присуджується» матері.
  • . 3
    Це відбувається не на порожньому місці, адже саме мати може дати необхідне тепло і психологічний захист, яку в багатьох випадках не дасть батько. Але так лише у нормальних матерів, які щиро люблять і піклуються про своїх дітей (до слова, нормальна мати і не стане перешкоджати спілкуванню батька і дитини, прекрасно розуміючи, як важливо це, в першу чергу, для дитини). На жаль, все частіше відбувається ситуація, коли жінка не надто тяготиться роллю матері і все більше уваги приділяє своїй кар’єрі або вибудовування нових відносин, і на виховання власного чада не залишається ні часу, ні сил, ні бажання. Дитина виявляється наданим самому собі (або перебуває під опікою у бабусі). У цьому випадку нормальний чоловік замислюється: він, як батько, може забрати дитину у матері? Місце проживання дитини з батьком - як забрати сина чи дочку у колишньої дружини? Загрузка…
  • . 4
    Звичайно, таке серйозне рішення повинно прийматися дуже виважено і виходити виключно з того, як буде краще самій дитині: залишатися з мамою (може, вона й не приділяє йому достатньо часу, але вони обидва однаково один одного люблять і піклуються одне про одного), або переходити в активну фазу батьківства і забезпечити чаду необхідні догляд, турботу, увагу і любов. Якщо всі аргументи «за», то далі потрібно запастися величезним терпінням і налаштуватися на довгі судові тяжби. Хоча, можливо, вдасться домовитися з матір’ю «полюбовно», і вона сама підтримає таке рішення (вкрай рідко, але і такі випадки бувають). Правда, платити аліменти, згідно закону, тепер доведеться їй, адже дитина буде проживати з батьком; а права батьків — рівні, не залежно від статі.
  • . 5
    На жаль, механізмів, що дозволяють оскаржити права матері на дитину, дуже мало. І ті, які є, досить серйозні: якщо доведено, що мати страждає психічними розладами (тобто вже недієздатна), або веде асоціальний спосіб життя (алкоголізм, наркоманія, безладні зв’язки, бійки і побої, сумнівні знайомства), або ще якимось чином травмує психіку дитини — в цих випадках суд може вирішити віддати малюка батькові. Щоб точно дізнатися повний перелік неправомірної поведінки матері, рекомендується звернутися до органів опіки. Якщо колишня дружина підходить хоча б під один з прикладів, шанси на проживання дитини з батьком зростають. Але для цього треба довести, що мати дійсно п’є (наприклад), зібравши необхідні підтверджуючі документи.
  • . 6
    Тут знадобляться довідки з наркології, з місцевої поліклініки (з приводу стану матері), а також від тих, хто часто контактує з сім’єю: дільничні педіатри та медсестри, вихователі дитячого садка або вчителя зі школи, сусіди — всі ці люди можуть написати заяви про те, як живе і відчуває себе дитина разом з матір’ю (як він одягнений-взутий, наскільки його розвиток відповідає середньостатистичним показникам, не відхиляється чи від норми; як він себе веде в суспільстві, і так далі ). У цьому випадку проблема, як батькові забрати дитину у матері, вирішується простіше. Але все одно доведеться не раз і не два ходити на засідання суду і добиватися перегляду справи, адже по-старинці «наш найгуманніший суд у світі» досі виключно на стороні зв’язки «мати-дитина».
  • . 7
    Якщо подібних довідок немає і не буде (мати веде цілком нормальний спосіб життя), то ні в якому разі не можна їх сфабріковивать і вигадувати! Краще знайти дуже хорошого адвоката і спробувати вирішувати проблему разом з його знаннями, досвідом і, виключно, законно. Іноді, в рідкісних випадках, суд бере до уваги кращі житлові умови батька, його більш високу матеріальну забезпеченість, а також побажання самої дитини по досягненню нею певного віку. . Шанс, як кажуть, є, — але дуже малий. Однак якщо тато дійсно твердо переконаний, що саме з ним дитині буде набагато краще — це відмінний стимул для боротьби до переможного кінця.
Читайте также:  Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Як залишити проживати малолітню дитину з батьком

Деталі Опубліковано: 14 жовтня 2013
Місце проживання дитини з батьком - як забрати сина чи дочку у колишньої дружини?

Після розірвання шлюбу у колишнього подружжя виникає суперечка з ким з них залишиться проживати неповнолітня дитина. Нерідко виникає і така ситуація, коли шлюбні відносини фактично припинилися, подружжя проживають окремо, проте обидва прагнуть займатися вихованням та утриманням своєї дитини. Законодавство України, судова практика, напрацьована роками, і громадська думка, диктували одноголосно, що дитина залишається проживати з матір'ю.

За останні кілька років тенденція почала змінюватися. Все більше чоловіків після розірвання шлюбу готові самостійно нести відповідальність за проживає з ними дитини, а не бути татом тільки на окремих зустрічах, а тим більше якщо їх регламентувало рішення суду.

Безумовно, є випадки коли в силу обставин дитина не може виховуватися матір'ю, я назву основні з них: призначення такій жінці покарання за скоєний злочин, у вигляді позбавлення волі; наркотична, алкогольна залежність; обмежена дієздатність (наприклад внаслідок психічного захворювання).

Випадків цих насправді багато, і кожен з них є приводом обмежити таку жінку в реалізації материнських прав. Але почнемо розглядати ситуацію, виходячи з того що обидва чоловіки повністю рівні у своїх правах.

Сімейний кодекс України (далі по тексту застосовується скорочення — « СКУ » ) ст. 7 частина 6 встановлює наступне: «Чоловік і жінка мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї». Далі, якщо ми звернемо свою увагу на такі статті СКУ як, ст.

49 частина 1 «Дружина має право на материнство» і відразу ст. 50 частина 1 гарантує подібне для чоловіка «…. має право на батьківство». Ст. 86, частина 1, наприклад, встановлює, що «Чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини — матері до досягнення дитиною трьох років».

То зрозуміємо що дійсно рівність прав закріплена законом. І ось, ми підходимо до статті 141 СКУ частина 1. «Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою».

Частина 2 «Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє їх від обов'язків щодо дитини».

Здавалося б знайдена спеціальна норма, яка регулює це питання, і в суперечці можна починати розставляти крапки, але ми не повинні забувати про ті дві умови які були названі на початку статті — судова практика і громадська думка, так званий правовий звичай.

Отже, уявімо собі що шлюб вже розірваний (або Ви збираєтеся це зробити), рішення про окремий проживанні прийнято, і Вашій дитині ще не виповнилося 14 років, і як варіант навіть 10 років.

Я називаю саме ці два віки, тому що з десятирічного віку суд враховує думку дитини про те, з ким із батьків він хотів би проживати, а з чотирнадцяти років дитина вибирає місце проживання самостійно. Саму процедуру визначення місця проживання дитини та фактори впливають на рішення суду Ви можете прочитати в одній з попередніх статей наших фахівців — або тут.

Я ж хочу зробити акцент на тому, що батько може, і повинен боротися за право проживати з дитиною при цьому дотримуючись певних правил.

І тут пригадується популярна притча, хоча і розказана вона про двох матерів, коли цар в суперечці про те чия дитина пропонує розрубати його навпіл, одна з жінок підступно погоджується, а друга плаче і просить залишити його суперниці лише б був живий, і саме вона визнана справжньою матір'ю.

Так от, ті умови, які я перерахую вельми, специфічні і не відображені безпосередньо в законі, проте всі вони напрацьовані моєї практикою в таких суперечках: 1) батько, який бажає проживати з дитиною повинен мати з ним стійкий психологічний контакт, тому що згодом це буде оцінюватися і психологами, і експертами і вже за їхніми висновками безпосередньо судом, 2) батько не повинен перешкоджати матері в спілкуванні з дитиною, і більше того утримувати з собою силою, спекулюючи на здоров'ї, поведінці або матеріальному становищі дружини. Будь-який з цих факторів також буде оцінений судом, і якщо з'ясується, що Ви свідомо давали неправдиві відомості, це не піде Вам на користь, 3) необхідно позбутися від спокуси «підміняти поняття», не варто називати ті фактори яких немає. Запам'ятайте, кожна позиція має бути обґрунтована і доведена. Наприклад якщо Ви заявляєте, що дружина психічно неврівноважена, хвора або схильна до якихось відхилень у поведінці, то Ви повинні розуміти — потрібна відповідна експертиза. А така експертиза, скажу Вам, проводиться за згодою пацієнта і ніяк інакше, якщо мова не йде про виклик невідкладної допомоги та госпіталізації. І 4 правило — Ви не доводите хто з подружжя краще, Ви доводите суду, що дитині (саме йому) буде комфортно проживати з батьком, конкретно в даному випадку. Помилка багатьох позивачів в даних суперечках полягає в тому, що вони негласно змагаються з колишньою дружиною, забуваючи про мету подачі позовної заяви. Якщо Вами прийнято рішення про початок такого процесу, якщо Ви рішуче налаштовані проживати зі своєю дитиною, рекомендую почати з першого кроку — звернутися з письмовою заявою до органів опіки та піклування Вашого району, який складе акт про умови та можливості створених для дитини, саме цей акт буде Вашим першим доказом у позовній заяві. Далі визначте коло питань, які підтвердять, що малолітній дитині потрібно проживати з батьком, і з'ясуйте за допомогою чого це можна довести (які необхідні експертизи, кого зі свідків потрібно допитати і про що, які довідки надати і так далі).

  І звичайно, якщо виникнуть труднощі, Ви можете зателефонувати за одним з телефонів вказаних на нашому сайті, так Ви отримаєте відповідь на невідкладне питання. Більш детальну консультацію Вам дасть профільний фахівець безпосередньо в офісі.

Адвокат, партнер «ЮК «Оптімум» Катерина Ходаківська.

Служба у справах дітей Шишацької РДА

☝️☝️☝️ Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків.

❗️❗️❗️Мати, батько можуть бути позбавлені судом …батьківських прав, якщо вона, він:

  • ✅ не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
  • ✅ ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
  • ✅ жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо) ;
  • ✅ є хронічними алкоголіками або наркоманами (ці факти мають бути підтверджені відповідними медичними висновками);
  • ✅ вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (наприклад, залучають її до непосильної праці, заняття проституцією чи злочинною діяльністю) , примушують її до жебракування та бродяжництва;
  • ✅ засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (необхідна наявність вироку суду).

☝️☝️☝️ Найчастіше батьківських прав позбавляють у зв’язку з ухиленям від виконання своїх обов’язків по вихованні дитини. Перелік цих обов’язків закріплений у статті 150 Сімейного Кодексу України.

  1. Складне питання при розлученні: як відсудити дитину у дружини або чоловіка? Визначення місця проживання неповнолітнього

    Цивільний кодекс РФ визначає, що місцем проживання неповнолітнього до 14 років є адреса постійного (переважного) проживання його законних представників (ст. 20).

    Якщо дитина вже досяг більш старшого віку, то його місце проживання визначається за загальними правилами, тобто, теж за адресою постійного або переважного проживання. Як бути, якщо законні представники (батьки) розлучаються і «розбігаються» по різних квартирах, наприклад?

    Що дає визначення місця проживання неповнолітніх при розірванні шлюбу?

    Якщо, скажімо, визначено, що дитина, після розірвання шлюбу між батьками, залишиться з мамою, то це означає, що він постійно проживатиме в її квартирі або в будинку — за адресою її реєстрації.

    Увага: це не означає, що тато втрачає право бачити дитину. Згідно ст. 61 Сімейного Кодексу РФ, батьки мають рівні права в питаннях виховання дітей.

    відповідно, право бачитися з сином або дочкою зберігається за батьків, які проживають окремо. І позбавити його такої можливості є шанси тільки в особливому порядку, регламентованому законодавством.

    Як визначається?

    Почнемо з того, що, на момент розірвання шлюбу батьків, у неповнолітнього повинна бути якась прописка: відповідна адресою реєстрації мами або тата.

    Якщо при розлученні між батьками немає суперечок, то нічого в цьому питанні не змінюється. Якщо є розбіжності, то необхідно керуватися нормами ст. 65 СК РФ. Законом передбачається два варіанти вирішення проблеми:

    1. в добровільному порядку;
    2. через суд.

    Про порядок розлучення при наявності неповнолітніх дітей через ЗАГС і через суд, ми розповідали в окремому матеріалі, а про особливості розірвання шлюбу через суд при наявності спільних дітей і майнових суперечок дізнаєтеся тут.

    взаємні домовленості

    Оформити їх батьки можуть, уклавши відповідну угоду, про що теж мова йде в ст. 65 СК РФ. Угода оформляється в письмовому вигляді. Нотаріального посвідчення документа не потрібно, але якщо сторони бажають, щоб акт мав підпис і печатка нотаріуса, то можна звернутися до відповідної посадової особи і скористатися його послугами.

    Що сторони можуть визначити в документі:

    1. Адреса постійного проживання неповнолітнього.
    2. Порядок і правила зустрічей з другим батькам.
    3. Інші важливі моменти, які не стосуються матеріального змісту.

    Якщо батьки хочуть відразу ж врегулювати питання сплати аліментів, наприклад, то це зробити можна. але має бути оформлено аліментні угоду, яке, в обов'язковому порядку, засвідчується нотаріусом. Той же документ, про який йде мова, повинен стосуватися нематеріальних питань.

    Приблизний перелік пунктів акта, який стосується питання визначення місця проживання неповнолітнього, такий:

    1. Інформація про сторонах, із зазначенням паспортних даних.
    2. Відомості про наявність або розірвання шлюбу. Буде потрібно прописати реквізити відповідного свідоцтва.
    3. Дані про дитину. Теж, із зазначенням реквізитів свідоцтва про народження.
    4. Інформація про досягнуті домовленості. Тобто, дані про певний за згодою місці проживання неповнолітнього.
    5. Відомості про порядок спілкування з кожним з батьків.
    6. Відповідальність боку і інші положення.
    • Завантажити бланк угоди між батьками про визначення місця проживання дитини
    • Завантажити зразок угоди між батьками про визначення місця проживання дитини

    В загальному, між татом і мамою дитини полягає певна угода, яка не повинна суперечити нормам ЦК РФ і, тим більше, СК РФ. Не завжди вдається домовитися мирно.

    Розлучення через суд можливий не тільки при наявності у подружжя спільних дітей, але і в інших ситуаціях. Дізнайтеся, як буде проходити процес розлучення, якщо:

    • дружина вагітна;
    • чоловік є іноземцем;
    • одна зі сторін не дає згоди на розлучення або відмовляється бути присутньою на процесі.

    Як відсудити?

    Питання визначення місця проживання неповнолітнього, згідно з нормами Цивільно-процесуального кодексу, вирішуються районним органом правосуддя, а не світовими суддями, як деякі помилково вважають. Надто вже серйозний предмет спору.

    Що стосується територіальної підсудності, то діє загальне правило: позов подається за місцем проживання відповідача, тобто, батька, який проживає окремо від сина чи дочки, але бажає, щоб неповнолітній постійно перебував з ним — «під боком». У позовній заяві вказується наступна інформація:

    1. Найменування судового органу, в який слід звернення.
    2. Інформація про позивача і відповідача, про третіх осіб. Дані суперечки, як роз'яснює Верховний суд РФ, повинні розглядатися за участю органів опіки. До зали суду може бути викликаний експерт або фахівець. Як правило, в ситуації, що розглядається, таким обличчям виступає психолог.
    3. Далі, викладаються фактичні обставини справи. Вказується, що законними представниками дитини є позивач і відповідач, прописуються реквізити свідоцтва про народження, наводяться аргументи, що стосуються того, чому неповнолітній повинен проживати з тим чи іншим батьком.
    4. Вказуються посилання на норми чинного законодавства.
    5. Оформляються, в рамках позову або окремими документами, клопотання. Наприклад, про виклик до суду свідків. Про запит документів.
    • Завантажити бланк позовної заяви про визначення місця проживання дитини
    • Завантажити зразок позовної заяви про визначення місця проживання дитини

    До заяви потрібно додати ряд паперів, Які допоможуть судді винести справедливе і законне рішення. Їх перелік такий:

    1. Свідоцтво про народження дитини.
    2. Довідка про його місце проживання.
    3. Характеристики на батьків.
    4. Документи розкривають матеріальне становище сторін.
    5. Висновок органу опіки про умови проживання неповнолітнього.
    6. Інші документи, що обгрунтовують позицію позивача.

    Держмито за даною категорією справ не стягується. Згідно з нормами ЦПК РФ, за заяву вимоги нематеріального характеру, мито стягується в сумі 300 рублів. Але, так як, мова йде про захист інтересів неповнолітнього, то, згідно з, ст. 333.16 НК РФ, позивач звільняється від сплати вищевказаної суми на користь держави.

    Якщо він виграє справу, то гроші утримають з відповідача. Детальніше про те, який розмір держмита при розлученні в різних ситуаціях потрібно оплатити, де і як це можна зробити, ми розповідаємо в окремому матеріалі.

    Увага: другий чоловік може подати зустрічний позов.

    Наприклад, щоб суд, відразу ж, визначив і порядок спілкування з неповнолітнім. Зробити це можна в рамках проходить процесу. Потрібно просто підготувати заяву та, в судовому засіданні або поза ним, подати позов до органу правосуддя в установленому порядку.

    Суддя, який розглядає початковий спір, повинен:

    • ознайомитися із заявою;
    • встановити, якщо зв'язок між двома позовами;
    • якщо вимоги взаємопов'язані — призначити підготовку по справі.

    По суті, весь процес піде заново. Що враховує суд при визначенні місця проживання дитини? До уваги приймаються наступні обставини:

    1. Умови проживання неповнолітнього. Наприклад, якщо мама постійно «кочує» по знімних квартирах, а у тата є свій будинок, то це буде враховано. Втім, дані обставини не стануть визначальними.
    2. Характеристики особистостей сторін. Дитині, очевидно, краще жити мамою, яка не п'є і працює, ніж з татом, який любить спиртне і живе на випадкові доходи.
    3. Особливості «прихильності» неповнолітнього до певного географічного положення. Наприклад, якщо хлопчик ходить в школу, яка знаходиться поруч з будинком батька, то, можливо, йому краще жити у тата.
    4. Висновки органів опіки по ситуації.
    5. Висновок психолога.
    6. Думка неповнолітнього. ВС РФ вказує, що, якщо хлопчикові чи дівчинці виповнилося 10 років, то суд повинен, в обов'язковому порядку, враховувати, де хоче жити дитина.

    За загальним правилом, термін розгляду справи може становити до 2 місяців. Тим часом, суддя має право продовжити його, якщо є на те підстави. Наприклад, якщо термін розгляду спору закінчується, але потрібно провести кілька експертиз.

    Про те, якими можуть бути терміни розлучення і від чого це залежить, читайте в спеціальній статті.

    Чи може чоловік або дружина забрати сина або дочку у другого з батьків?

    Чи можна заборонити тата або мами зустрічатися зі своїм сином або дочкою, брати участь у вихованні неповнолітнього?

    Як зазначалося, СК РФ вказує, що батьки мають рівні права на дитину. Не важливо, з ким залишився проживати неповнолітній. Повністю відсудити дитину можна, якщо позбавити тата чи маму батьківських прав. Але на це потрібні вагомі підстави:

    • батько зловживає спиртним або захоплюється наркотиками;
    • папа, наприклад, є злісним неплатником аліментів;
    • батько вчинив злочин щодо неповнолітнього і так далі.

    Тобто, зробити так, щоб, скажімо, тато зовсім не брав участі в житті дочки, якщо він хоче спілкуватися з дитиною, — складно. Але, теоретично, звичайно ж, можливо.

    Як повністю відібрати дитя при розірванні шлюбу?

    Необхідно діяти за таким алгоритмом:

    1. Підготувати позов. У ньому потрібно вказати одну з підстав позбавлення батька прав на неповнолітнього. Усі вони були переписані в ст. 69 СК РФ. Деякі — були вказані вище. Доповнимо список. Підставами вимог можуть, крім перерахованих, такі:
      • батько не забирає дитину з пологового будинку або мед. установи;
      • жорстокого поводження з неповнолітнім або зловживання правами.
    2. Прикласти до нього докази. Ними, як правило, є офіційні папери:
      • довідка від нарколога;
      • висновок органів опіки;
      • акт посадової особи поліції;
      • постанову про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення;
      • вирок суду та т. п.
    3. Вирішити питання з держмитом. Як зазначалося, позивач звільняється від її сплати. З відповідача можуть стягнути 300 рублів.
    4. Подати позов. Питання, як і в попередньому випадку, розглядає районний суд за місцем проживання відповідача. Але позивач має право подати заяву і за своїм місцем проживання, якщо дитина проживає з ним.
    5. Взяти участь в судовому процесі. Загальний термін розгляду справи може бути до 2 місяців. Продовження можливе.
    • Завантажити бланк позовної заяви про позбавлення батьківських прав
    • Завантажити зразок позовної заяви про позбавлення батьківських прав

    Таким чином, питання визначення місця проживання може зважитися в добровільному або в судовому порядку. Справи даної категорії досить складні, судді доводиться не тільки враховувати норми законодавства, але аналізувати особливості ситуації, що склалася, можна сказати з «життєвої» точки зору.

    Часто судді підштовхують сторони до укладення мирової угоди в рамках процесу. Такий варіант виходу з ситуації законодавством допускається.

    Дивіться відео: Розлучення з Сергієм Крижовим. Як знизити градус образи (Квітня 2020)

    Запитай у юриста: колишня дружина не дозволяє бачитися з сином

    14:46 02.02.2017

    У редакцію Район.Рожище звернувся Сергій Бугаєнко з Копачівки.

    Чоловік стверджує, що колишня дружина не дозволяє бачитися з сином, тим самим перешкоджає йому брати участь у вихованні дитини. За словами Сергія Михайловича, ігнорують його й в службі у справах дітей Рожищенської РДА та відмовляються супроводжувати для безперешкодної зустрічі з дитиною.

    Сергій Бугаєнко, попросив роз'яснити, чи має право колишня дружина забороняти навідувати сина.

    Відповідь на це питання надав начальник Рожищенського бюро правової допомоги Луцького місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Сергій Лясковський.

    «Сім’я – чи не найголовніша цінність в нашому бурхливому житті для кожної людини. Особливо для дитини, яка, безперечно, хоче жити в повній i щасливій родині, поряд з батьком i матір’ю. Натомість дедалі частіше сім’ї розпадаються, батьки розлучаються, розходяться, і страждають від цього в першу чергу їхні діти, які зазвичай прагнуть спілкування з кожним із батьків.

    Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати i батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

    В Україні поширена суспільна думка, що після розлучення батьків діти повинні залишатися з матір’ю. Така позиція суспільства виходить із моральних цінностей перш за все материнства, впевненості в тому, що кожна дитина повинна рости з матір’ю, що тільки мати може забезпечити дитині належний рівень життя, дати їй необхідну любов та турботу.

    • Жодним чином не заперечуючи таку чесноту нашого суспільства як піклування про материнство, дозволимо собі визначити одну із нагальних сучасних проблем у царині сімейного права — проблема визначення місця проживання дитини за певних обставин разом батьком.
    • Це питання останнім часом набуло неабиякого резонансу та є болючим для тих чоловіків, котрі за обставин окремого проживання від дитини втрачають можливість вільного спілкування з дитиною, активної та безпосередньої участі в її вихованні.
    • Актуальності така проблема набуває тоді, коли суд встановлює місце проживання дитини з матір’ю, а мати, маючи негативні відносини з батьком дитини, у будь-який спосіб намагається перешкоджати вільному спілкуванню батька з дитиною.

    Сімейним кодексом України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. (Ст. 160 Сімейного кодексу України).

    Таким чином, за наявності спору між батьками, основним критерієм визначення судами місця проживання дитини є її вік та власне бажання (по досягненню нею 10 років).

    Зокрема, приймаючи рішення про встановлення місця проживання малолітньої дитини, суди керуються принципом, закріпленим в ст. 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, про те, що дитина не може бути розлучена з матір’ю.

    На мою думку така позиція судів суперечить іншим нормам цієї ж Декларації прав дитини, нормам Сімейного кодексу України та Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», якими закріплено рівність жінок i чоловіків в правах щодо дитини», — коментує Сергій Лясковський.

    Крім того, відповідно до принципів 4, 7 Декларації прав дитини, дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти. Найкраще забезпечення інтересів дитини щодо її освіти та навчання має бути керівним принципом для батьків при вирішенні питання місця проживання дитини.

    Адже, проживання дитини з матір’ю не завжди може бути запорукою її всебічного розвитку, належної освіти та навчання, здоров’я як фізичного так i морального, духовного.

    В багатьох випадках саме батько може сприяти дитині в здоровому розвиткові, належній освіти та вихованню.

    В питаннях місця проживання дитини необхідно спиратися саме на те, хто із батьків може найкраще забезпечити її законні інтереси, приділятиме найбільше уваги її вихованню.

    Зауважимо, що упереджена позиція суддів на користь проживання дитини разом із матір’ю з 2010 року розпочала повільно змінюватися, відколи Судова палата у цивільних справах Верховного суду України постановила рішення у касаційному провадженні щодо встановлення місця проживання дитини з тим із батьків, хто може найкраще забезпечити її інтереси.

    Так, Ухвалою від 02.06.2010 р. №6-3401св10 Верховним судом України чи не вперше в Україні було постановлено залишити малолітню дитину проживати разом з батьком з огляду на те, що саме він має більш сприятливі умови для її нормального розвитку та приділяє більше часу вихованню дитини, на відміну від матері.

    З того часу все більше суддів, приймаючи рішення про встановлення проживання дитини з батьком, послуговуються саме такими критеріями при ухваленні рішення.

    Утім навіть із урахуванням таких змін застаріла тенденція беззастережного встановлення проживання дитини разом з матір’ю змінюється достатньо повільно – з практики вбачається, що суди в своїх рішеннях радше стають на бік матерів.

    Водночас почастішали випадки, коли дитина залишається проживати з матір’ю, котра у свою черг усіляко чинить перешкоди вільному спілкуванню дитини з її рідним батьком, не дає можливості брати учать у вихованні дитини, бачитися з нею, або навіть не надає інформації щодо навчання, медичного обстеження, проводження дозвілля їх спільної дитини.

    Тож, хочемо надати декілька слушних юридичних порад щодо того, як варто чинити у разі неправомірного перешкоджання законному праву спілкування з дитиною.

    Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Крім того, згідно із статтею 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь в її вихованні i має право на особисте спілкування з нею.

    Згідно з цим, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Законом встановлено механізм захисту одного з батьків від такого перешкоджання з боку іншого.

    По-перше, статтею 158 Сімейного кодексу України закріплено право того з батьків, хто проживає окремо, звертатися із заявою до органу опіки та піклування з метою визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

    Проаналізувавши умови життя батьків, їхнє ставлення до дитини, інших обставин, орган опіки i піклування вирішує, з ким буде проживати дитина i затверджує графік часу спілкування з дитиною кожного із батьків.

    Варто зазначити, що рішення органом опіки та піклування, є обов’язковим до виконання.

    По-друге, той з батьків, чиє право на спілкування з дитиною порушено іншим із батьків, має право звернутися до суду.

    Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки i піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ст.

    159 Сімейного кодексу України). Крім того, у разі ухилення одного із батьків від виконання рішення суду або рішення органу опіки i піклування, той з батьків, хто проживає окремо, має право на відшкодування матеріальної i моральної шкоди.

    Якщо ж, не зважаючи на рішення суду, яким встановлено певний графік спілкування батька з дитиною, відбувається подальше перешкоджання дотриманню встановленого порядку та графіку спілкування з дитиною, то варто вчинити наступні дії:

    1. Подати заяву до органу виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження щодо виконання відповідного рішення суду.

    2. В рамках вже відкритого виконавчого провадження подати заяву про здійснення державним виконавцем виходу за місцем проживання дитини задля складання акту про те, що мати не надає доступу до житлового приміщення, чим чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та ухиляється від виконання рішення суду.

    Слід також звернути увагу, що задля підготовки доказового матеріалу з метою підтвердження ухилення від виконання рішення суду, відповідні заяви до виконавчої служби та складання актів за фактом виходу державного виконавця за місцем проживання дитини, необхідно здійснити принаймні декілька разів.

    3. Наступним кроком має бути подання заяви з вимогою до державного виконавця скласти акт про порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та про звернення державним виконавцем до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення до відповідальності за умисне невиконання рішення суду відповідно до ст. 382 Кримінального кодексу України.

    4.

    Маючи акти державного виконавця про те, що обмежується доступ до житлового приміщення, чим чиниться перешкоди у спілкуванні з дитиною та відбувається ухиляння від виконання рішення суду, необхідно подати до прокуратури заяву про порушення кримінального провадження про притягнення до відповідальності за умисне невиконання рішення суду за ст. 382 Кримінального кодексу України.

    Крім того, в тому випадку, коли Ви позбавлені будь-якої інформації щодо життєдіяльності Вашої дитини, пам’ятайте про своє законне право на отримання такої інформації та доправляйте відповідні запити до школи, в якій навчається дитина, до медичних закладів, в яких вона обстежується, до секцій, які відвідує, щоб дізнатися, коли вона приходить, коли йде додому, як навчається, чи здорова тощо.

    Зрештою, маючи всі необхідні докази того, що має місце ухилення матері від виконання відповідного рішення суду та продовжується незаконне обмеження у спілкуванні дитини з батьком, батько має право подати позов до суду про встановлення місця проживання дитини з ним відповідно до ст. 159 Сімейного кодексу України: «у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним».

    1. В позові необхідно обґрунтувати, що мати продовжує чинити перешкоди спілкуванню батька i дитини з посиланням на акти державного виконавця, обґрунтувати, що саме з батьком дитині буде комфортніше жити, батько має необхідні статки та можливості і буде приділяти більше уваги на відміну від матері вихованню дитини та опікуватися інтересами дитини.
    2. У випадку доведеної позиції по усіх вищезгаданих моментах, а також наявності власного бажання дитини проживати з батьком, суд може задовольнити даний позов.
    3. Отже, шановні батьки, слід пам’ятати, що i мати, i батько є рівними в своїх батьківських правах, й українське законодавство стоїть на сторожі захисту інтересів кожного з Вас, тож не доводьте ситуацію до абсурду та не забороняйте один одному продовжувати спілкуватися з дитиною, адже це спілкування досить важливе для подальшого всебічного розвитку дитини, а будь-які чвари щодо цього будуть впливати на психіку дитини».
Ссылка на основную публикацию