Все про клопотання в цивільному та кримінальному процесах – як та ким складається, як подається, як розглядається?

Кравченко Тетяна, аналітик «Видавничого будинку «Фактор», адвокат Все про клопотання в цивільному та кримінальному процесах – як та ким складається, як подається, як розглядається? Місцеве самоврядування Квітень, 2018/№ 4/1 https://i.factor.ua/ukr/journals/ms/2018/april/issue-4/1/article-35760.html 15.12.2017 набрала чинності низка змін до Цивільного процесуального кодексу України1. Не обійшли ці зміни й норм про заяви, клопотання учасників цивільного процесу. Зважаючи на те, що ОМС частіш за все беруть участь у цивільних справах як відповідачі та треті особи, цікавим і корисним буде розгляд саме заяв, клопотань з процесуальних питань, які виникають під час проваджень у цивільних справах.

Заяви, клопотання – це важливий засіб встановлення обставин, які мають значення для справи, забезпечення та відстоювання прав та законних інтересів учасників процесу.

Від того, наскільки правильно представник ОМС оформить та своєчасно ініціює перед судом відповідну заяву чи клопотання для вирішення процесуальних питань, залежить повнота та якість захисту, яку отримає ОМС від суду.

Нові положення щодо визначення поняття письмових заяв

  • Глава 1 «Письмові заяви учасників справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК встановлює, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
  • Заявами по суті є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
  • Вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо процесуальних питань учасники справи викладають у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
  • Бачимо, що нормами ЦПК не встановлено вичерпного переліку заяв, клопотань, які можуть бути подані учасниками справи з процесуальних питань. Але залежно від труднощів та проблем, які можуть виникнути при розгляді справи в суді, учасники справи мають право подавати такі заяви, клопотання:
1 про відвід судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу
2 про заміну неналежного відповідача
3 про приєднання доказів до матеріалів справи
4 про витребування доказів
5 про виклик свідків
6 про призначення експертизи
7 про забезпечення доказів
8 про забезпечення позову
9 про виклик експерта
10 про забезпечення участі перекладача
11 про зупинення провадження у справі
12 про відкладення розгляду справи

Форма та зміст

Законом встановлені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання з процесуальних питань.

Зокрема, ч. 1 ст. 183 ЦПК визначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1 повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (П. І. Б.) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України)
2 найменування суду, до якого вона подається
3 номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі
4 зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника
5 підстави заяви (клопотання, заперечення)
6 перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення)
7 інші відомості, що вимагаються цим Кодексом

Далі пропоную до вашої уваги зразок клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Все про клопотання в цивільному та кримінальному процесах – як та ким складається, як подається, як розглядається?

Передбачено, що заяви, клопотання і заперечення можуть подаватись у письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі (ч. 2 ст.182 ЦПК).

Наряду з вказаними загальними нормами, які регламентують форму та зміст письмових заяв, клопотань, ЦПК містить спеціальні норми, в яких передбачені вимоги до окремих видів клопотань.

Так, ст. 117 ЦПК передбачає, що в заяві про забезпечення доказів зазначається:

1 найменування суду, до якого подається заява
2 повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (П. І. Б.) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб — громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності
3 повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (П. І. Б.) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб — громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти
4 докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні
5 обґрунтування необхідності забезпечення доказів
6 спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особу, у якої знаходяться докази
7 перелік документів, що додаються до заяви

Заява підписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

Стаття 151 ЦПК передбачає, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити окрім перших двох пунктів, зазначених у таблиці вище, ще й такі відомості: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (П. І. Б.

) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб — громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін — фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Підписуватись письмові заява, клопотання чи заперечення повинні заявником чи його представником.

Нововведенням є надання права учасникам справи додавати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку він просить суд.

Введено загальне правило для всіх письмових заяв (клопотань, заперечень), поданих без додержання вимог частини першої або другої ст. 183 ЦПК, — повернення їх судом заявнику без розгляду.

Можливості усунення недоліків поданої заяви, клопотання щодо процесуальних питань закон не передбачає.

Своєчасність

Клопотання, заяви залежно від виду та характеру можуть заявлятись учасниками справи у міру необхідності на різних стадіях судового процесу: як до пред’явлення позову до суду, так і разом із поданням заяв по суті, як у підготовчому провадженні, так і при розгляді справи по суті.

Відносно деяких з них закон містить чіткі правила та обмеження щодо моменту подання суду.

Наприклад, клопотання про витребування доказів повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 ст.

83 ЦПК: тобто для позивача, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах певних осіб, — разом із поданням позовної заяви; для відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, — до початку першого судового засідання у справі.

Необхідно пам’ятати, що на стадії розгляду справи по суті суд може задовольнити заяву чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, тільки у разі доведення учасником справи, який її подає, поважності причин неподання заяв чи клопотання у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Клопотання про відкладення розгляду справи може виглядати так:

Все про клопотання в цивільному та кримінальному процесах – як та ким складається, як подається, як розглядається?

Коли порушується кримінальна справа. Як проводиться досудове слідство. Як проходить розгляд кримінальних справ у суді. — Гипермаркет знаний

Гіпермаркет Знань>>Правознавство>>Правознавство 9 клас>> Правознавство: Коли порушується кримінальна справа. Як проводиться досудове слідство. Як проходить розгляд кримінальних справ у суді. Права та обов’язки учасників кримінального процесу

Якщо порушено кримінальну справу Напевно, кожен із вас не один раз бачив по телебаченню або в кіно засідання суду. Вирок суду — закономірний фінал скоєного і іичнпу.

Проте для того щоб цей фінал настав, працюють правоохоронні органи, розслідують справу, шукають злочинця. Сьогодні щі дізнаєтесь про те, як це відбувається, які права мають особи, задіяні в цьому процесі.

Основним нормативним актом, який регулює ці питання в Україні, є Кримінально-процесуальпий кодекс України.

1. Порушення кримінальної справи та досудове слідство. Обговоріть зазначені ситуації. Звідки правоохоронці можуть дізнатися про те, що стався злочин?

1. Патруль міліції на автомашині прямує вулицями селища й рантом бачить бійку. Утрутившись, правоохоронці затримують учасників бійки та виявляють на землі пораненого хлопця.

2    Повертаючись додому, ви бачите, як невідомі нападають на події ну, відбирають портфель і мобільний телефон —ви дзвоните до міліції.

3. У газеті надруковано статтю, у якій посадовця місцевої адміністрації звинувачують у зловживанні владою.

4. Директор магазину надсилає до органів внутрішніх справ листа, яким повідомляє про те, що виявлено викрадення товарів.

У всіх цих випадках правоохоронні органи зобов'язані провести перевірку та порушити кримінальну справу. Порушивши справу, правоохоронці починають слідство. Його веде спеціальна людина — слідчий.

Залежно від того, який злочин розслідують, слідство проводять співробітники органів внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, податкової міліції.

Усі почини, скоєні неповнолітніми особами, розслідують слідчі міліції.

Пригадайте відомі вам детективи, фільми, телевізійні передачі ти висловіть припущення, за допомогою яких дій слідчий може отримати відомості про злочин, особу, яка його скоїла, про обставини і злочину.

Слідчий допитує свідків, потерпілих, а після виявлення підозрюваних і обвинувачених. Як свідка можуть допитати будь-яку особу, яка щось знає про злочин, про осіб, які до нього причетні, про обставини, які мають значення для розслідування.

Потерпілий — та особа, якій злочином завдано шкоду: постраждало здоров'я, втрата певного майна тощо.

Підозрюваною особа стає тоді, коли слідчий офіційно оголошує їй, у якому злочині її підозрюють, пізніше, коли, на думку слідчого, зібрано достатньо доказів скоєння злочину, людині пред'являють обвинувачення, вона стає обвинуваченою.

Слідчий збирає докази, не лише допитуючи різних осіб. Він може проводити впізнання особи чи предмета (коли свідкові або потерпілому пропонується впізнати певну особу чи річ серед декількох запропонованих), відтворення обставин злочину (підозрюваному пропонується показати, як він скоїв злочин безпосередньо на місті скоєння).

У наш час більшість розслідувань супроводжується експертизами — дактилоскопічною (відбитки пальців), графологічною (дослідження почерку), балістичною (дослідження різноманітних обставин при використанні вогнепальної зброї), автотехнічною, бухгалтерською тощо. Іноді проводять обшук, але його проведення можливе тільки за рішенням суду.

Існують й інші слідчі дії, за допомогою яких збирають інформацію та докази у справі.

Висловіть припущення, яка мета досудового слідства, що має встановити слідчий.

Необхідно зазначити, що метою слідчого є не пошук доказів вини конкретної підозрюваної особи, а встановлення всіх обставин злочину. Слідчий зобов'язаний брати до уваги всі обставини, у тому числі й ті, які заперечують вину підозрюваного, свідчать про його непричетність до злочину, пом'якшують його вину.

2. Учасники кримінального процесу.Досудове слідство, а тим більше кримінальний процес у цілому — досить складна справа, у якій беруть участь чимало осіб. Основними учасниками процесу є підозрюваний (обвинувачений), потерпілий, свідки.

Права та обов'язки учасників процесу суттєво відрізняються. Однією з основних відмінностей є різні права та обов'язки під час допиту. Потерпілий має право давати свідчення, якщо дає свідчення — зобов'язаний говорити правду.

Підозрюваний чи обвинувачений мають право давати свідчення. Зверніть увагу — ці учасники процесу мають право давати свідчення, але не зобов'язані це робити. А от свідок зобов'язаний давати свідчення і зобов'язаний говорити правду, за відмову від дачі показань або дачі неправдивих показань він навіть може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Конституція України передбачає виняток із цього правила, 11.1 н і стосується всіх учасників процесу.

Читайте также:  Як розраховують аліменти на одну дитину (формула розрахунку)

Ознайомтеся з витягом із Конституції України та визначте, у якому випадку учасник процесу має право ухилитися від дачі показань. Висловіть свою думку, чи відповідає ця норма Конституції нормам моралі.

Конституція України

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Учасники процесу мають й інші права. Підозрюваний чи обвинувачений мають право знати, у чому вони підозрюються або обвинувачуються, захищати себе, користуватися допомогою захисника.

При цьому підозрюваному або обвинуваченому надано право на побачення з адвокатом до першого допиту, надалі кількість і тривалість зустрічей з адвокатом (один на один) не обмежується.

При допиті затриманого, заарештованого, підозрюваного, обвинуваченою неповнолітнього обов'язково повинен бути присутнім адвокат, Інтереси потерпілого також може захищати представник (для неповнолітнього законним представником є батьки).

І потерпілий, і підозрюваний (обвинувачений) можуть подавати певні клопотання ( щодо проведення експертиз, допиту певних осіб, запиту певних юкументів чи відомостей тощо), після закінчення досудового слідства вони можуть ознайомитися з матеріалами справи, що має ибгзнечити їм можливість захисту своїх прав під час судового слухання.

В учасників процесу є і певні обов'язки. Одним з основних є обов'язок з'являтися за викликом слідчого або суду. Якщо учасник процесу ухиляється від явки за викликом, він може бути підданий приводу, тобто органи внутрішніх справ доставлять учасника процесу навіть, якщо буде потрібно, із застосуванням сили.

3. Презумпція невинуватості.Конституція України передбачає дуже важливий принцип, який захищає інтереси людини, яку підозрюють у скоєнні злочину. Цей принцип має назву презумпція невинуватості.

Ознайомтеся з витягом із Конституції України, у якому сформульовано принцип презумпції невинуватості, та визначте його сутність і складові. Висловіть свою думку щодо необхідності встановлення цього принципу.

Конституція України

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися па доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, презумпція невинуватості має декілька складових. З одного боку, жодна особа не може бути визнана винуватцем злочину до того, як про це буде винесено вирок суду, — навіть якщо особу затримають на місці злочину.

З іншого боку, презумпція невинуватості полягає в тому, що людина в жодному разі не зобов'язана доводити свою непричетність до злочину, свою невинуватість. Доведення вини належить стороні звинувачення.

Звичайно, підозрюваний чи обвинувачений можуть самі повідомити про факти, які його виправдовують, свідчать про його непричетність до звинувачення, але це його право, а не обов'язок.

4. Як розглядають кримінальну справу в суді.Коли слідчий завершує розслідування справи, він підсумовує всю отриману інформацію.

Якщо слідчий переконаний у тому, що винний установлений і доказів його вини достатньо, він складає обвинувачувальний висновок і направляє його прокуророві для затвердження. Після затвердження прокурором цей висновокнадходить до суду. Настає час судового розгляду.

У судовому процесі беруть участь чимало людей. Обвинувачений під час суду має статус підсудного. У процесі беруть участь захисник підсудного, потерпілий, іноді його представник.

Від імені держави звинувачення висуває, обґрунтовує та підтримує прокурор — державний обвинувачувач. Саме між державним звинуваченням і захистом іде своєрідне «змагання» — чиї докази, аргументи будуть визнані судом більш переконливими.

Головна дійова особа на суді, звичайно, суддя або декілька судин (залежно від того, у якому суді та яка саме розглядається спра-ил) Суддя керує засіданням, надає слово учасникам.

Суддя має спеціальний знак і форму одягу — мантію, його місце в залі засідань під гербом України. Усе, що відбувається під час засідання,фіксує секретар судового засідання. Усі присутні зобов'язані поважати суд.

До суду всі учасники процесу звертаються стоячи, так само сюячи всі присутні зустрічають суддю, а також вислуховують вирок.

Суд починається з підготовчої частини, під час якої перевіряють, явку учасників процесу, роз'яснюють їхні права, оголошують склад суду.

Після цього починається судове слідство, під час якого суд досліджує наявні в справі докази.

Підсудний (якщо він бажає, потерпілий, свідки розповідають усе, що їм відомо по справі, їм ставлять запитання інші учасники процесу та суддя, розглядаються інші наявні в справі докази.

Після закінчення судового слідства суд переходить до судових дебатів. Під час дебатів із промовами виступають державний об-шіпувачувач і захисники, потім надається останнє слово підсудному. При цьому обмежувати час виступів у дебатах, а також останнє …..по підсудного не дозволено.

Одразу після останнього слова підсудного суд іде до нарадчої кімнати, де виносить вирок. Завершивши роботу в нарадчій кімнаті суд (або суддя) повертається до залу засідання та оголошує вирок. Вирок може бути обвинувачувальним (якщо, на думку суду, подані докази повністю доводять скоєння злочину підсудним) або виправдовувальним.

Це цікаво:У різні історичні епохи закон по-різному ставився до свідчень і зізнань учасників кримінального процесу.

У середньовіччі в ряді країн важливим свідченням винуватості підозрюваної особи вважали результат перевірки вогнем. Руку підозрюваного тримали над вогнем; залежно від наявності та ступеня отриманих опіків робили висновок щодо його вини.

Наприкінці 30-х років XX ст.

в Радянському Союзі набула поширення теорія, за якою визнання підозрюваного вважалося «царицею доказів», набагато важливішим, аніж будь-які інші докази. Саме тому слідчі застосовували різні засоби, щоб будь-якою ціною отримати зізнання.Однак із винесенням вироку кримінальний процес не завжди завершується.

Сторони процесу, якщо вони не погоджуються з вироком, мають право подати апеляцію. Апеляція подається до того суду, де розглядалася справа, а сам вже цей суд передає апеляцію до вищестоящого суду. Якщо на вирок суду подано апеляцію, вирок не набирає чинності до її розгляду.

Крім того, є також право на касаційне оскарження, однак подання касації не призупиняє виконання вироку. При цьому важливо пам'ятати, що закон обмежує строк для подання апеляції та касації.

Для забезпечення прав і свобод людини при розгляді кримінальної справи повинен бути суворо дотриманий установлений законом порядок її розгляду. Цей порядок визначений Кримінально-процесуальним кодексом України. Початком кримінального процесу є порушення кримінальної справи.

Воно відбувається на підставі повідомлень громадян, посадових осіб, засобів масової інформації про скоєння злочину або при безпосередньому виявленні правопорушення правоохоронними органами. Після порушення справи відбувається досудове слідство, під час якого проводиться встановлення обставин злочину, пошук злочинця.

Завершальною стадією процесу є судовий розгляд справи, який завершується винесенням вироку. Під час усього процесу повинен бути дотриманим принцип презумпції невинуватості.

Запам'ятайте: досудове слідство, судовий розгляд, презумпція невинуватості.

Правознавство. 9 клас. О.Д.Наровлянський

Календарно-тематичне планування з правознавства 9 класу, завдання та відповіді школяру, курси учителю з правознавства 9 класу

Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас презентація уроку акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання Практика
задачі та вправи,самоперевірка практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні тематичні свята, девізи статті національні особливості
словник термінів інше Тільки для вчителів
ідеальні уроки календарний план на рік методичні рекомендації програми
обговорення

  • Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
  • Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.
  • Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
  • Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Новий ЦПК змушує сторони ретельніше готуватися до справи

Новий ЦПК пришвидшує судовий розгляд, але змушує сторони ретельніше готуватися до участі у справі

Ірина ПОЧЕРНЯК, адвокат, старший юрист Oleh Rachuk Law Firm

Поряд із позитивними змінами у Цивільному процесуальному кодексі деякі ідеї не можуть знайти свого практичного втілення. Це доводить неспроможність окремих гарантій для сторін. Зокрема, значно ускладнена позиція відповідачів.

Докази на стіл!

Особливістю нового ЦПК є те, що основний масив правової роботи виконується на стадії, яка передує підготовчому судовому засіданню (зокрема, під час подання заяв по суті справи) та безпосередньо на ньому. Адже саме на цьому етапі ЦПК зобов’язує сторони подати клопотання, заявлення яких пізніше не допускається.

Так, позивач повинен надати докази разом із позовною заявою. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, надають їх разом з відзивом або письмовими поясненнями.

Якщо доказ не може бути наданий з поважних причин, суд може передбачити для цього додатковий строк.

Якщо зі зміною предмета, підстав позову або з поданням зустрічного позову змінились обставини, що підлягають доказуванню, суд, залежно від таких обставин, установлює строк для надання додаткових доказів.

Докази, не надані у цей строк, до розгляду судом не приймаються, якщо тільки сторона не обґрунтувала неможливості їх надання з причин, незалежних від неї. Копії доказів (крім речових) повинні бути заздалегідь надіслані іншим учасникам справи.

Суд не бере до уваги докази, якщо немає підтвердження надсилання (надання) їхніх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи, або їхній обсяг надмірний, або вони надані до суду в електронній формі, або є в загальному доступі.

Учасник справи в разі неможливості самостійно надати докази може подати клопотання про їх витребування. Таке клопотання має бути подане разом з позовною заявою або відзивом чи письмовими поясненнями. Якщо воно подане з пропуском цих строків, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа обґрунтує неможливість своєчасного його подання з причин, що не залежать від неї.

Нерівність у запитаннях

Окремою  новелою, яка мала б гарантувати ефективне та швидке вирішення справи, є можливість у порядку, визначеному ст.93 ЦПК, поставити в першій заяві до 10 запитань іншому учасникові про обставини, що мають значення для справи.

Той зобов’язаний дати вичерпну відповідь по суті окремо на кожне. Відповіді на запитання у формі заяви свідка подаються не пізніше як за 5 днів до підготовчого засідання, а у випадку спрощеного провадження — до першого судового засідання.

При цьому учасник разом із заявою подає копії відповідних доказів.

Учасник справи має право відмовитися давати відповідь на підставі стст.70, 71 ЦПК, а також якщо питань буде понад 10 або вони не стосуються обставин, що мають значення для справи. Він повинен завчасно повідомити іншого учасника та суд про відмову. Суд може визнати підстави для відмови необґрунтованими і зобов’язати дати відповіді.

Однак ч.2 ст.93 ЦПК передбачає: «Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов’язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті».

В інших частинах статті законодавець вживає поняття «учасник та інший учасник».

Чи не є така стаття звуженням прав відповідача та інших учасників? Адже, виходячи з її вимог, можна зробити висновок, що обов’язок надати відповідь у 5-денний строк стосується тільки запитань, поставлених позивачем.

Зловживання позовами

Позитивними є зміни щодо обов’язкових реквізитів, які повинна містити позовна заява (ст.175 ЦПК). Зокрема, в частині обов’язку позивача зазначити, що він не подавав іншого позову.

Така норма з огляду на системний аналіз інших положень ЦПК і думки, висловлені правниками, зокрема суддею Верховного Суду Дмитром Луспеником, покликана не допустити зловживань процесуальними правами. Відповідно, в разі незазначення позивачем такої інформації вона є підставою для застосування наслідків як при зловживанні процесуальними правами.

Тобто законодавець указує, що дії, перелічені в підпунктах ч.2 ст.44 ЦПК, є такими, що суперечать завданню цивільного судочинства. Однак відносить вирішення питання щодо їх визнання «зловживанням процесуальними правами» на розсуд суду.

При цьому не передбачено механізму, як суд повинен відреагувати на визнання тих чи інших обставин зловживанням правами за клопотанням сторони.

Як свідчить практика, суд доволі часто користується такими дискреційними повноваженнями та, не бажаючи з різних мотивів запобігати зловживанню процесуальними правами з боку однієї зі сторін, заплющує очі на дії, які закон визнає такими, що суперечать завданню цивільного судочинства. Як приклад можна навести ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області (справа №278/3143/17).

Водночас невизнання зловживань, зокрема з боку позивача, тягне за собою неможливість стягнення судових витрат, понесених відповідачем. Крім того, унеможливлює право останнього на зустрічне забезпечення витрат, передбачене ст.154 ЦПК.

Витребування не оплачується

Попри те що нові положення дещо повторюють вимоги ЦПК у попередній редакції, залишається проблемою розмежування судами дій стосовно забезпечення доказів та сприяння сторонам у реалізації їхніх прав через витребування доказів, призначення експертизи та допит свідків. Це пов’язане як з вимогами до оформлення заяв про вчинення відповідних дій, так і необхідністю (чи її відсутністю) сплачувати судовий збір.

Читайте также:  Скільки часу займає розлучення в суді?

Свого часу Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ уже роз’яснював, як діяти в таких ситуаціях. Так, у п.8 постанови пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.

2014 №10 вказано, що судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів сплачується лише за умови, що вона розглядається в процесуальному порядку, визначеному ст.135 ЦПК. Натомість за подання клопотань про витребування доказів (виклик до суду свідків, призначення експертизи, витребування письмових чи речових доказів тощо), які розглядаються відповідно до ст.

130 ЦПК у попередньому судовому засіданні чи ст.168 ЦПК — у судовому засіданні, його сплата законом не передбачена (посилання даються на ЦПК, чинний у попередній редакції. — Прим. авт.) .

Однак, незважаючи на схожість правового регулювання вказаних ситуацій із положеннями чинного ЦПК, у межах його застосування трапляються випадки винесення судом ухвал про повернення заяви щодо забезпечення доказів (за умов, що адвокатами було подано заяви про витребування доказів/ допит свідків) саме з підстав несплати судового збору.

Незгода не привід для відводу?

Як убачається, суттєвим обмеженням є вказівка у ст.36 ЦПК про те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Таке положення не узгоджується з іншими підставами для заявлення клопотання про відвід.

Адже, за винятком незаперечних підстав (родинні зв’язки, повторна участь у справі тощо), висновки про існування інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді, іноді можна зробити на основі його процесуальних рішень.

Однак у цьому разі суд має певну можливість тиску на адвоката чи сторону через загрозу застосування санкцій. Адже заявлення безпідставного відводу є зловживанням процесуальними правами.

За таких обставин залишається тільки механізм оскарження в апеляційному порядку та право на заперечення щодо дій головуючого (ст.214 ЦПК), про прийняття чи відхилення яких суд постановляє ухвалу.

Роз’яснення чи цитування?

Цікавою є новела, відповідно до якої суддя на підготовчому засіданні може роз’яснити учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази вони мають подати.

На практиці в разі заявлення такого клопотання може скластися ситуація, коли суддя цитує відповідні положення ЦПК, даючи законодавчі визначення предмета доказування і доказів, та перелічує засоби доказування. Водночас детальний опис доказів і предмета доказування може свідчити про порушення принципу диспозитивності й змагальності сторін.

Однозначно звужує права учасників процесу ст.43 ЦПК, відповідно до якої право брати участь у засіданнях виникає тільки тоді, якщо інше не визначено законом.

Експрес-відзив

Також чинний ЦПК значно ускладнює позицію відповідачів. Якщо позивач, готуючись подати позовну заяву, збирає та додає до неї всі необхідні докази, то відповідач на подання відзиву має лише 15 календарних днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження. За такий невеликий строк зазвичай не вдається додати до відзиву весь бажаний масив доказів, що підтверджують заперечення.

Такі незначні строки створюють труднощі для адвокатів, які надають правничу допомогу відповідачам у справі. Адже вони направляють відповідні запити, виходячи зі строків, необхідних для пересилання та надання відповідей (згідно з ст.

24 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» — 5 робочих днів з дня отримання запиту; цей строк може бути продовжений до 20 робочих днів).

Унаслідок цього адвокат об’єктивно позбавлений можливості додати до відзиву витребувані документи чи загалом оцінити стан справи, якщо відповідач не має документів, які підтверджували б його заперечення.

***

Ці та інші нововведення спрямовані на пришвидшення судового розгляду, покращення становища судді. Однак змушують сторони та їхніх представників ретельно і прискіпливо готуватися до участі в справі.

ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗИВАЧ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Для визнання цивільним позивачем, як громадянин, так і юридична особа, повинні висунути вимогу (подати позовну заяву) про відшкодування заподіяних їм збитків. Цивільний позов можна пред'явити як у період розслідування кримінальної справи, так і під час розгляду справи в суді, але до початку судового слідства, тобто зачитання обвинувального висновку.

  • Подача позовної заяви в період розслідування виглядає краще, тому що ставить за обов'язок посадовій особі, що веде розслідування, вчасно вжити заходів до забезпечення даного позову (проведенню обшуку, виїмки, накладенню арешту на майно), що, у свою чергу, підвищує реальну можливість задоволення позову в майбутньому.
  • Якщо цивільний позивач з будь-якої причини не пред'явив цивільний позов у кримінальній справі або його позов судом не був розглянутий, то у нього є право пред'явити позов у порядку цивільного судочинства.
  • Читайте статтю: ПОТЕРПІЛИЙ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
  • Разом з тим, варто мати на увазі, що якщо в позові в порядку цивільного судочинства було відмовлено, тоді це позбавляє цивільного позивача права заявити той же позов у кримінальній справі.
  • Про визнання особи цивільним позивачем або про відмовлення в цьому слідчим, органом дізнання, прокурором повинна бути винесена постанова, судом — ухвала, з якою особа повинна бути ознайомлена з роз'ясненням прав під підпис.
  • У випадку відмовлення у визнанні особи цивільним позивачем, вона вправі оскаржити постанову слідчого прокуророві, а постанову прокурора — вищестоящому прокуророві, ухвалу суду — у вищестоящий суд.
  • Цивільний позивач (або його представник) мають право:
  • — представляти докази і заявляти клопотання по справі;
  • — брати участь у судовому розгляді;
  • — просити органи розслідування і суд вжити заходів до забезпечення заявленого позову;
  • — підтримувати заявлений позов;
  • — знайомитися з матеріалами справи після закінчення слідства, а по справах, де розслідування не проводилось — після передачі обвинувачуваного висновку судові;
  • — робити виписки зі справи;
  • — заявляти клопотання про доповнення слідства.
  • Крім того, цивільний позивач вправі приносити скарги на дії осіб, що проводили розслідування, прокурора і суд (суддю), оскаржити вирок або ухвалу суду (у п'ятнадцятиденний термін з моменту його проголошення) в частині, що стосується цивільного позову.
  • Як фізична особа цивільний позивач має право на забезпечення особистої безпеки і прийняття у зв'язку з цим спеціальним підрозділом правоохоронних органів (Судовою міліцією) мір, аналогічних тим, що можуть бути прийняті для забезпечення безпеки свідка, потерпілого, інших учасників кримінального судочинства.
  • У необхідних випадках цивільний позивач може бути письмово попереджений про кримінальну відповідальність за КК України про розголошення даних попереднього слідства або дізнання без дозволу прокурора або особи, що проводила розслідування.
  • За вимогою органів, що ведуть розслідування, прокурора і суду цивільний позивач зобов'язаний пред'являти всі необхідні документи, пов'язані із заявленим позовом і необхідні для його обґрунтування і забезпечення.

По завершенні розслідування в справі, про це повинно бути повідомлено цивільному позивачеві (його представникові) з роз'ясненням права на ознайомлення з матеріалами справи, про що складається протокол. При бажанні, цивільний позивач (його представник) знайомляться з матеріалами справи.

При цьому вправі робити з нього виписки, а також заявляти клопотання про доповнення слідства — проведення в справі нових або додаткових слідчих дій. Ознайомлення з матеріалами справи і заява клопотань оформлюється протоколом.

Якщо після ознайомлення з матеріалами справи по ньому були зроблені додаткові слідчі дії, то у цивільного позивача (або його представника) з'являється право на ознайомлення з отриманими додатковими матеріалами, а при бажанні, і всіма матеріалами кримінальної справи .

Будучи цивільним позивачем, особа (або її представник) має право бути присутньою у судовому засіданні при розгляді справи, заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, давати пояснення, брати участь у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності скоєння злочину і його цивільно-правових наслідків.

У судовому засіданні цивільний позивач (його представник), як і інші учасники, зобов'язаний давати показання і робити заяви, вислуховувати вирок, а також дотримуватися встановленого порядку. За непокору розпорядженням головуючого або порушення порядку під час судового засідання цивільний позивач притягується до адміністративної відповідальності.

Якщо в судове засідання не з'явиться цивільний позивач, або представник його інтересів, суд не розглядає цивільного позову, проте за потерпілим зберігається право заявити позов у порядку цивільного судочинства.

Суд може за клопотанням цивільного позивача розглянути цивільний позов у його відсутності.

У випадках, коли позов підтримує прокурор або коли позов заявлений підприємством, установою чи організацією, суд розглядає цивільний позов незалежно від явки цивільного позивача або його представника.

В ході судового слідства цивільний позивач (або його представник) вправі брати участь у допиті (задавати питання) підсудного, потерпілого, свідка, експерта, огляді місця події, огляді документів і дослідженні речових доказів по справі.

Цивільний позивач або його представник мають також право брати участь у судових дебатах, обмінятися після їхнього завершення реплікою з іншими учасниками судового розгляду.

Якщо вирок, винесений судом, цивільний позивач вважає незаконним або необґрунтованим, у нього є законне право подати подання, іменоване в кримінальному процесі апеляційним. До його форми і змісту Закон пред'являє спеціальні вимоги.

Необхідно в поданні вказати, яким судом ухвалений вирок і з чим особа не згодна.

Треба також зазначити, з огляду на що ви сподіваєтеся на позитивний результат перегляду вироку, вказати, на чому заснована апеляція, тобто чим її можна підтвердити.

Отже, протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення, цивільний позивач (або його представник) вправі подати апеляційне подання на вирок суду першої інстанції (крім вироку Верховного Суду України) у частині цивільного позову, ознайомитися (у цей же термін) з матеріалами справи і скаргами, апеляційним поданням прокурора, поданими в справі, а також змінами до них, що тягнуть за собою погіршення положення засудженого чи виправданого.

У випадку подачі апеляції до початку розгляду справи, цивільний позивач вправі доповнити, змінити або відкликати своє подання. При цьому необхідно враховувати, що зміни, що погіршують положення засудженого або виправданого, можуть бути внесені в подання не пізніше ніж за три доби до початку розгляду справи.

Після вступу вироку в законну силу, при наявності до того підстав, він може бути переглянутий у порядку нагляду вищестоящою судовою інстанцією. По клопотанню цивільного позивача такий перегляд можливий тільки при наявності підстав і тільки за протестом відповідних посадових осіб суду і прокуратури (голови суду і його заступників, прокурора і його заступників) обласного рівня і вище.

Далі вирок, що вступив у законну силу, як обвинувальний так і виправдовувальний, при наявності підстав може бути відмінений по нововиявленим обставинам.

При цьому необхідно пам'ятати, що перегляд виправдовувального вироку можливий тільки протягом встановлених законом термінів давності притягнення до кримінальної відповідальності за даний злочин і не пізніше одного року з дня відкриття нових обставин по справі.

У тих випадках, що коли знову відкриті обставини свідчать про невинність засудженого або скоєння їм менш тяжкого злочину, поновлення справи термінами не обмежене.

Смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабілітації.

В усіх цих випадках цивільному позивачеві слід звернутися із заявою до прокурора, що зобов'язаний (якщо знаходить заяву переконливою) особисто, через органи дізнання або слідства провести розслідування зазначених обставин.

Потім відповідний прокурор (не нижче обласного) на підставі матеріалів розслідування вирішує питання про приношення протесту для перегляду справи по нововиявленим обставинам або про відмовлення в цьому, про що повідомляє цивільного позивача.

Цю постанову прокурора цивільний позивач має право оскаржити вищестоящому прокуророві з метою захисту своїх законних інтересів у кримінальній справі

Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно КПК України. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому — особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Якщо ж задатися питанням: хто конкретно може бути визнаний цивільним позивачем у кримінальній справі, то відповідь на нього необхідно шукати в нормах цивільного (у широкому розумінні) права, що регулюють спірне матеріальне правовідношення, що виникло у зв'язку зі злочинним заподіянням майнової шкоди.

Суб'єкт цього правовідношення, майнове право якого було порушено безпосередньо злочином, може і повинен бути визнаний цивільним позивачем у випадку пред'явлення ним або його повноважним представником вимоги про захист порушеного права.

Виходячи з характеру скоєного злочину й об'єкта (предмета) його злочинного посягання, ґрунтуючись на нормах матеріального (цивільного, трудового, сімейного) й кримінально-процесуального права, цивільними позивачами в каримінальному процесі можуть і повинні бути визнані наступні особи, що понесли матеріальний збиток від злочину і, що пред'явили вимогу про його відшкодування.

Читайте также:  Як неповнолітньому отримати спадщину?

а) визнані потерпілими від злочину громадяни, що перебували на утриманні загиблих або мали до дня його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина загиблого, народжена після його смерті, особи, що понесли матеріальний збиток від втрати утримання і витрачених на поховання померлих коштів, — при скоєнні злочину, що призвів до смерті їхнього годувальника;

б) визнані потерпілими від злочину громадяни, що понесли майновий збиток від втрати заробітку внаслідок втрати працездатності або її зменшення, а також витрат, викликаних ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування і т.п. ) і інших витрат, — при здійсненні злочинів, що заподіяли шкоду здоров'ю особистості або посягають на її волю, честь і гідність;

в) визнані потерпілими від злочину громадяни, що понесли майновий збиток від втрати заробітку внаслідок звільнення їх з роботи, а також інших витрат, — при злочинному порушенні законодавства про працю;

г) визнані потерпілими громадяни, а також юридичні особи, що понесли матеріальний збиток у результаті злочинного зазіхання на приналежне їм на праві власності (оперативного керування) або законного (титульного) володіння майно (розкрадання, знищення, ушкодження, псування і т.п. );

д) фінансові органи як власники державного бюджету і представники скарбниці при стягненні засобів, витрачених на стаціонарне лікування громадян, що потерпіли від навмисних злочинних дій.

Визнання особи, що понесла матеріальний збиток від злочину і пред'явила вимогу про його відшкодування, цивільним позивачем у кримінальній справі, яких-небудь затруднень у слідчій і судовій практиці, як правило, не викликає.

Ускладнення можуть виникнути лише у випадку, коли матеріальний збиток був наслідком розкрадання, знищення або ушкодження майна, що знаходиться в момент здійснення злочину не в його власника (власника права оперативного керування), а в законного (титульного) власника.

Існує точка зору, представлена відповідно до якої право на пред'явлення позову у випадку розкрадання, знищення або ушкодження майна, що знаходиться в титульного власника, має насамперед власник майна. Титульний же власник вправі вимагати відшкодування збитку лише у випадку, коли власник у силу визначених причин не зажадав відшкодування збитку або він сам відшкодував його власникові .

Отже, право на пред'явлення вимоги про відшкодування збитку в розглянутому випадку має перш за все власник майна й у випадку пред'явлення ним такої вимоги він повинен бути визнаний цивільним позивачем.

Нарешті, не виключене пред'явлення вимог про відшкодування заподіяного злочином збитку як володільцем, так і законним власником майна і керуючі кримінальним процесом органи зобов'язані визнати їх цивільними позивачами в кримінальній справі. Зрозуміло, предмет цих вимог кожного з них повинен бути різним.

Пред'явити цивільний позов у кримінальній справі повноважна не тільки особа, що понесла матеріальний збиток безпосередньо від злочину, але і прокурор, коли цього вимагає охорона державних або суспільних інтересів або прав громадян.

Прокурор пред'являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права. В суді прокурор підтримує обвинувачення і звбов'язаний захищати права та законні інтереси потерпілого, вживати необхідних заходів для відновлення його порушених прав власності.

Пред'явлення цивільного позову прокурором у захист порушених злочином майнових прав юридичних і фізичних осіб ніяк не стосується їхнього права розпорядження приналежними їм матеріальними і процесуальними правами.

Цивільними позивачами в цьому випадку є фізичні і юридичні особи, в інтересах яких був заявлений позов, але не прокурор.

Саме ці особи є суб'єктами спірного матеріально-правового відношення, потребують захисту свого суб'єктивного права, порушеного злочином, і тільки на суб'єктів цього відношення поширюються матеріально-правові наслідки прийнятого судом рішення по пред'явленому прокурором позові.

Все про клопотання в цивільному та кримінальному процесах – як та ким складається, як подається, як розглядається?

Сьогодні в інтернеті існує безліч зразків клопотання, які можна скачати та використовувати в роботі. Але, не дивлячись на це, при складанні документу виникають деякі труднощі.

В цій статті ми розповімо, які клопотання існують, хто може подавати документ, як вірно його скласти та як направити адресату (так, і з цим питанням іноді виникають труднощі). А також надамо можливість скачати найбільш поширені зразки клопотань.

Що таке клопотання і коли воно потрібно?

З юридичної точки зору клопотання – це офіційне прохання на адресу державного або іншого органу чи установи, які наділені повноваженнями на розгляд та вирішення окремих питань.

Дехто вважає, що складають цей документ виключно юристи та адвокати, і направляють у різні інстанції – до суду, в прокуратуру, в органи досудового слідства, тощо.

Але ж якщо необхідно затвердити відповідне рішення, клопотання (в деяких випадках – подання) готують керівники певних структурних підрозділів підприємств, організацій, установ, та направляють до вищих інстанцій.

Крім цього, документ може бути складений та направлений до відділу освіти (з проханням виділити дитині місце в дошкільному закладі), керівництву (про зняття стягнення або заохочення співробітника).

Якщо документ передбачає дотримання встановленого зразка (приміром, клопотання у територіальний відділ освіти), шаблони можна отримати безпосередньо в установі або на офіційному сайті. Зразків, які були б прийняті законодавцем, як правило, не існує.

Кожна установа встановлює власну форму та вимагає її дотримання. Безумовно, відхилення від такої самопроголошеної форми не може бути підставою для визнання документу недійсним.

Разом з тим бездоганне дотримання форми допоможе зберегти масу часу та нервових клітин.

Оскільки ви знаходитеся на сайті, де надаються юридичні консультації, ми будемо говорити саме про клопотання, які готуються та подаються до суду, слідчому судді, до правоохоронних органів або прокуратури.

Клопотання або заява?

Чітка різниця між цими двома документами на перший погляд відсутня.

Але це на перший погляд. Клопотання – це фактично прохання особи. Тоді як заявою являється звернення у зв’язку із реалізацією певних прав. В заяві можуть бути викладені думки, відомості, положення, прохання або інша інформація. Крім того, у заяві можна висловити не тільки прохання, але й заперечення відносно конкретних дій, чи позицію відносно якого-небудь факту.

Не знаєте, що подавати – клопотання до суду, або заяву? Якщо в статті Кодексу вказано, що по певному питанню подається заява – потрібно подавати саме заяву (письмову або усну).

Читайте також:  Приватні виконавці – як працюють, скільки стоять їх послуги?

Як написати клопотання?

Незалежно від того, оформляється цей документ в цивільному, адміністративному або кримінальному процесі – він повинен відповідати нормам відповідної галузі права.

Які взагалі бувають звернення? Як ми сказали раніше, існує безліч видів цього процесуального документу. Наприклад…

В цивільному, адміністративному процесі бувають клопотання…

  • про розстрочку або звільнення від сплати судового збору;
  • про виклик свідка;
  • про уточнення вимог;
  • про перенесення судового засідання;
  • про перехід до спрощеного провадження;
  • про видачу копії технічного запису;
  • про витребування доказу;
  • про слухання справи у відсутності сторони (позивача або відповідача);
  • про залучення спеціаліста і так далі.

В кримінальному процесі є такі клопотання…

  • про обрання запобіжного заходу (або про його зміну);
  • про застосування технічного засобу;
  • про проведення окремих слідчих дій (наприклад, про виклик свідків, проведення судово-економічної експертизи, тощо);
  • про закриття кримінального провадження;
  • про об’єднання кримінальних проваджень в одне провадження та визначення підсудності;
  • про звернення застави в доход держави;
  • про ознайомлення з матеріалами і таке інше.

В цивільному процесі клопотання, як правило, складаються та подаються до суду сторонами процесу – позивачем або відповідачем, а також їх законними представниками.

У кримінальному процесі процесуальний документ може подаватися…

  • сторонами по справі (підозрюваним, потерпілим), законним представником сторони, експертом, працівником слідчого відділу чи прокуратури;
  • на стадії досудового слідства, при ознайомленні з матеріалами справи (слідчому, прокурору або слідчому судді), або ж при розгляді справи в суды.

Як написати клопотання до суду або правоохоронних структур? Вимоги до даного документу єдині – він повинен містити наступні елементи:

Шапка –

  • найменування та поштова адреса суду, органу досудового слідства, прокуратури;
  • Ф.І.Б. судді (якщо провадження по справі відкрито);
  • анкетні дані заявника – П.І.Б., місце проживання та реєстрації, контактні номери телефонів;
  • дані представника – П.І.Б., адреса для листування, контактні номери телефонів, номер та дата видачі свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю (якщо клопотання подається представником-адвокатом);
  • номер справи.

Описова частина –

  • зазначається підстави для звернення – з приводу якого факту звертається особа;
  • докази (на підставі чого клопотання повинно бути задовільнено);
  • посилання на нормативно-правову базу;

Суть прохання –

  • які дії потрібно виконати.

В кінці вказується перелік документів, на які посилається особа, проставляється підпис, дата.

Читайте також:  Порядок стягнення аліментів в суді (зразок позовної заяви)

Як краще – написати клопотання від руки, або надрукувати на комп’ютері. Безумовно, документ краще підготувати заздалегідь та надрукувати.

Але бувають ситуації, коли документ складається на місці проведення слідчої дії (наприклад, при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження або при проведенні обшуку).

В таких випадках звернення можна написати власноруч, але не забувати про структуру та посилання на норми закону.

Зразок клопотання

Клопотання в цивільному процесі

Подання клопотань, заяв або заперечень до суду регулюється ст. 182 ЦПК України.

Так, згідно закону, звернення може бути подано як усно, так і письмово. Усні клопотання заносяться у протокол судового засідання, письмові – приєднуються до матеріалів справи.

За якою формою та змістом повинен бути документ – про це ми розповіли раніше. Єдиний нюанс – якщо документ подається юридичною особою, в шапці необхідно сказати повне найменування, юридичну та фактичну адресу, код ЄДРПОУ.

Якщо заявник бажає, щоб суд виніс відповідну ухвалу, до клопотання можна додати проект такої ухвали.

У складній справі документ доцільно надавати у письмовому вигляді. При винесені негативного рішення, відмова у задоволенні клопотання може стати підставою для перегляду такого рішення у касаційній чи апеляційній інстанції.

Відмова в задоволенні не перешкоджає повторному зверненню із таким же самим питанням.

При подачі документу до  суду, другій стороні, перш за все, необхідно визначитися із такими питаннями:

  • Чи являється звернення законним?

Приміром, якщо відповідач заявляє клопотання про виклик та допит свідків щодо преюдиціальних фактів (таких, що раніше встановлені судом в іншій цивільній справі), позивач повинен протестувати – вимоги не можуть бути задоволені, оскільки конкретна обставина вже встановлена в суді.

  • Чи має доказове значення по справі обставина, в підтвердження якої направляється звернення?
  • Чи допустимі докази, відносно яких подано клопотання до суду?

Подання та розгляд клопотання в кримінальному процесі

Перш за все треба відмітити, що закон обмежує коло осіб, які мають право подавати клопотання до суду (слідчому судді) або слідчому в кримінальному процесі. До таких осіб входять сторони захисту та обвинувачення (особи з  відповідним статусом):

  • потерпілий, його законний представник, адвокат;
  • підозрюваний, також його представник або адвокат;

Зверніть увагу! Свідки не мають право подавати клопотання. Якщо таке сталося, особа, яка проводить досудове слідство, формально але цілком законно відмовить у задоволенні.

Зразок клопотання

Читайте також:  Все про судовий збір

Якщо в документі викладено прохання про проведення окремих процесуальних дій, слідчий або прокурор зобов’язані розглянути звернення в 3-денний термін – винести відповідну постанову:

  • клопотання задовольнити повністю;
  • задовольнити частково;
  • відмовити у задоволенні.

Після чого про прийняте рішення сповіщається особа, яка подала клопотання – їй вручається постанова, або надсилається поштою (при наявності об’єктивних причин невручення).

Якщо прохання задовольняється, органи слідства або прокуратури повинні виконати зазначену в документі дію.

Наприклад, якщо заявлено клопотання про проведення слідчих дій, слідчим або прокурором проводиться така відповідна дія, а сторона повідомляється про її проведення та рішення, що було прийняте.

Якщо у задоволенні відмовлено (повністю або частково), посадова особа повинна мотивувати своє рішення. Після отримання постанови про відмову, заявник має право звернутися до вищого керівництва, наглядової інстанції або до суду із відповідною скаргою.

Згідно ст. 93 ч. 3 КПК України, постанову про часткову або повну відмову у задоволенні клопотання, винесену органами слідства або прокуратури, можна оскаржити слідчому судді. В ст. 303 КПК України зазначений перелік дії або бездіяльності посадових осіб, які можна оскаржити:

  • невнесення відомостей до ЕРДР;
  • про зупинення слідства;
  • про закриття провадження;
  • про відмову у признанні потерпілим;
  • рішення при застосуванні заході безпеки і таке інше.

Скарга подається на протязі 10 діб з моменту прийняття відповідного рішення. Якщо рішення оформлено постановою, термін оскарження починає спливати з моменту отримання постанови особою, якій було відмовлено.

Після розгляду скарги на відмову у задоволення клопотання, слідчий суддя виносить одну із ухвал:

  • скасовує постанову слідчого або прокурора;
  • зобов’язує припинити певні дії;
  • зобов’язує вчинити певні дії;
  • відмовляє у задоволенні скарги.

Рішення слідчого судді на дії чи бездіяльність слідчого/прокурора не оскаржується. З даного правила є виняток – оскарження можливе, якщо слідчий суддя не задовольнив скаргу на постанову про закриття кримінальної справи (провадження).

Ссылка на основную публикацию