Стягнення аліментів з премії: порядок, умови, приклади

Аліменти. Порядок призначення, вид та розмір аліментів на дитину

Обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений рівною мірою на обох батьків, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі.

Аліменти можуть сплачуватись добровільно, або ж стягуватись примусово.

Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника. У статті 187 Сімейного кодексу України передбачено добровільний спосіб виконання матір’ю або батьком свого обов’язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів.

Для цього платнику необхідно подати заяву за місцем роботи, (місцем виплати пенсії, стипендії) про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати (пенсії, стипендії) у розмірі та на строк, які вказані у цій заяві. Платник має право самостійно визначити розмір аліментів та строк їх відрахування.

На відміну від примусового стягнення аліментів, що здійснюється у порядку виконавчого провадження, за заявою платника аліменти можуть бути відраховані навіть і тоді, коли загальна сума відрахувань, включаючи відрахування за іншими виконавчими документами, перевищує 50% заробітної плати.

На підставі такої заяви аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати (пенсії, стипендії).

Слід зауважити, що платник аліментів має право відкликати свою заяву у будь-який час, незважаючи на ту обставину, що визначений у заяві строк відрахування ще не закінчився.

Добровільно подана заява про відрахування аліментів на дитину у разі припинення відрахувань не є підставою для примусового стягнення аліментів з платника у вказаному в заяві розмірі.

У такому випадку з метою примусового стягнення аліментів на дитину їх отримувач може звернутись до суду.

Договір про сплату аліментів на дитину. У ст. 189 Сімейного кодексу України передбачена можливість укладення між батьками договору про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплати. При цьому умови такого договору не можуть порушувати права дитини, передбачені чинним законодавством.

Договір про сплату аліментів укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Основною перевагою цього способу сплати аліментів є можливість примусового виконання такого договору.

У разі недотримання умов укладеного договору платником аліментів той з батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Договір з вчиненим виконавчим написом може бути переданий до державної виконавчої служби.

У такому разі аліменти будуть стягуватись з платника примусово у порядку, встановленому Законом «Про виконавче провадження», у розмірі, передбаченому договором, без звернення до суду.

Таким чином, укладенням договору, платника можна позбавити права відмовитись від сплати аліментів в односторонньому порядку.

Стягнення аліментів на утримання дитини на підставі рішення суду.

У разі неможливості досягнення між батьками угоди про добровільне відрахування (сплату) одним з них аліментів, кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу платника і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК).

На нашу думку вказана норма дозволяє судам присуджувати аліменти поєднуючи в одному рішенні стягнення твердої грошової суми та частки від доходу. Однак, на практиці аліменти присуджуються або у твердій грошовій сумі, або у частці від доходу.

З метою примусового стягнення аліментів той з батьків, хто проживає з дитиною, може звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на дитину. У своїй позовній заяві позивач має право просити суд присудити з іншого з батьків (відповідача) аліменти на дитину у певній частці від його заробітку (доходу) і (або), за наявності певних обставин, у твердій грошовій сумі.

Частиною другою статті 51 Основного Закону — Конституції України, яка прийнята 28 червня 1996 року, та статтею 180 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III, , де чітко визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Отримання аліментів на дитину одного із подружжя, не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного. Одному із батьків, з ким проживає дитина або перебуває утриманні, потрібно буде зібрати докази щодо не надання матеріальної допомоги, на утримання дитини, від доходів (батьком/матір‘ю) та які заходи вживалися для їх отримання.

У яких випадках батьки звільняються від обов‘язку утримувати дитину чітко прописується ст. 188 СК України, де зазначено, що батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Позбавлення батьківських прав не позбавляє сторону від сплати аліментів, ст. 166. СК України, нею визначені правові наслідки позбавлення батьківських прав:

  • втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;
  • перестає бути законним представником дитини;
  • втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;
  • не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
  • не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
  • втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Якщо уже так сталося, і Ваша друга половина не допомагає матеріально Вам у утриманні дитини, то раджу знайти досвідченого фахівця в галузі сімейного права (юриста чи адвоката, яких можна знайти на сайті http://www.zahist-prava.com.ua), який принаймні грамотно складе позовну заяву із вирахуванням суми заборгованості по аліментам. Адже, у відповідності до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами, визначено ст. 194 СК України, де чітко зазначено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

  • Якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв’язку з розшуком платника аліментів або у зв’язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
  • Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
  • Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, — до досягнення нею двадцяти трьох років.

Під час обчислення заборгованості по сплаті аліментів не менш важливим врахування вимог ч 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Також відповідно до ст.

625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Статтею 526 ЦК України передбачено загальні умови виконання зобов’язання, яке має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звісно ж під час нарахування заборгованості за минулий час потрібно знати доходи боржника, який, як типово для більшості, відмовляється надавати такі документи. Тому в даній ситуації я раджу керуватись абзацом 4 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.

07.2003 року № 1058-IV.

Де визначено порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів, використовуючи показники по середньомісячні зарплаті в розрахунок позову (таблицю даних обчислення заборгованості).

Як показує практика, коли протилежна сторона приносить документи про занижені доходи в суд, то останній зменшує суму заборгованості по відношенню до заявленої.

Під час вирахування суми позову слід також врахувати вимоги ст. 18 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.

Не менше половини прожиткового мінімуму передбаченого ст.

24 проекту Закону України “Про Державний бюджет на 2011 рік” установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 894 гривні, з 1 квітня — 911 гривень, з 1 жовтня — 934 гривні, з 1 грудня — 953 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня – 816 гривень, з 1 квітня – 832 гривні, 1 жовтня – 853 гривні, з 1 грудня — 870 гривень;

Слід також зазначити, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р.

№ 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” (п.

17) розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, а це не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI “Про виконавче провадження” він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Готуючи позовну заяву не слід забувати, що у відповідності до ч. 1 ст.

110 Цивільного процесуального кодексу України щодо підсудності справ за вибором позивача, позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за місцем проживання Позивача. Тобто не обов’язково їхати із дитиною на руках до суду за місцем проживання відповідача. Більш того можливо подати заяву про розгляд без участі позивача.

Також слід не забувати, що Відповідно до ч. 5 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93, позивач за позовом про стягнення аліментів звільняється від сплати державного мита України.

А відповідно до п. 4 ч. 3. ст. 81 Цивільного процесуального кодексу не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів.

  1. Після винесення судового рішення та набрання ним законної сили, слід написати заяву про видачу виконавчого листа, подавши його з відповідною заявою до Відділу державної виконавчої служби за місцем реєстрації (проживання) боржника.
  2. На збільшення розміру аліментів кожен має повне право, яке потрібно вирішувати у судовому порядку у відповідності до ст. 185 Сімейного кодексу України, де чітко прописана участь батьків у додаткових витратах на дитину:
  3. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі передбачено ст. 184 СК України, де зазначено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У разі задоволення позову у судовому рішенні має бути, зокрема, визначено розмір присуджених аліментів та строк, протягом якого вини підлягають стягненню. За нормами, що містились у Кодексі законів про шлюб та сім’ю УРСР (1969 р.

) у разі присудження аліментів у частці від заробітку платника, розмір такої частки визначався в залежності від кількості дітей, на утримання яких стягувались аліментів (1/4 заробітку – на одну дитину, 1/3 – на дві дитини, 1/2 – на трьох і більше дітей).

Як вказувалось вище, за загальним правилом, розмір аліментів не може бути меншим від 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, але при визначенні аліментів у твердій грошовій сумі, відповідно до ч. 3 ст.

184 СК України, суд може присудити аліменти і в меншому від мінімального розмірі.

У такому випадку дитині додатково призначається державна допомога у розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Необхідно звернути увагу також на ту обставину, що при визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМУ від 26 лютого 1993 р.

№146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.

За рішенням суду аліменти присуджуються від дня пред’явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача в позасудовому порядку, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У такому випадку суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

У випадку присудження аліментів на двох і більше дітей суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері або батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення нею повноліття ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття .

У Сімейному кодексі України передбачено можливість присудження аліментів на повнолітніх дочку, сина до досягнення ними 23 років у випадку, якщо вони продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 199 СК).

Після набуття рішенням суду про присудження аліментів на дитину законної сили виконавчий лист, виданий на виконання такого рішення, з метою примусового стягнення аліментів необхідно подати до державної виконавчої служби за місцем проживання (перебування, роботи) платника аліментів або за місцем знаходження його майна. Стягнення аліментів здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Стягнення аліментів по-новому — Юридична Газета

Питання виконання батьками обов’язку щодо утримання своїх дітей не втрачає актуальності. Проблема забезпечення належної виплати аліментів сьогодні торкається багатьох сімей. 08.07.2017 р.

набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який суттєво врегульовує багато прогалин і неточностей, що були присутні у цій сфері.

Головна особливість нововведень – спрямованість на першочерговий захист інтересів дитини. Отже, що ж змінилося? На які моменти варто звернути увагу? Яких результатів можна очікувати? Які положення потребують доопрацювання? Спробуємо з’ясувати.

Маєте Телеграм? Два кліки — і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Збільшення мінімального розміру аліментів

Чи не найбільш важливим питанням в аліментних правовідносинах є визначення розміру виплат. Загалом, закон встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно, мінімальний розмір аліментів на одну дитину збільшено з 30% від прожиткового мінімуму до 50%. Тобто відтепер до грудня 2017 р. дитині до 6 років не може виплачуватися менше ніж 713 грн (від 6 до 18 років – менше ніж 888,5 грн), а з грудня 2017 р.

мінімальний розмір аліментів становитиме 746 грн для дитини віком до 6 років (від 6 до 18 років – 930 грн).

Таке нововведення хоча і містить чимало помітних покращень у контексті аліментних зобов'язань, але все ж викликає деякі питання, пов'язані саме з реалізацією його положень.

По-перше, як бути, якщо раніше суд уже прийняв рішення про призначення аліментів у меншій сумі, ніж нововведений мінімальний розмір (наприклад, 30% від прожиткового мінімуму).

У такому випадку присуджені до набуття чинності закону аліменти у фіксованому розмірі 30% від прожиткового мінімуму підлягають перерахунку до 50% від прожиткового мінімуму. Однак закон не дає відповіді на питання, як це має бути здійснено, чи необхідно стягувачу подавати позов про збільшення розміру аліментів.

В останньому випадку вбачається загроза перевантаження судів такими позовними заявами. На нашу думку, перерахунок має бути здійснений з дня набуття чинності законом.

По-друге, проблемним залишається питання про те, що робити, коли аліменти в сумі, меншій їх нового мінімального розміру, відраховувалися із заробітної плати платника. Варто зазначити, що такі відрахування на користь стягувача аліментів здійснюються на підставі заяви працівника або постанови виконавця в рамках виконавчого провадження.

Так, згідно з ч. 3 ст.

68 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідну заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. В цій постанові має вказуватися розмір та порядок здійснення відрахування із заробітної плати, а тому роботодавець не може самостійно відраховувати із заробітної плати суму, яка перевищує суму, що міститься в постанові виконавця.

З огляду на зазначене, є два шляхи вирішення ситуації:

  • працівник повинен написати заяву про те, щоб з його заробітної плати відраховували не 30%, а 50% від прожиткового мінімуму на користь стягувача аліментів.
  • Продовжувати відраховувати із заробітної плати 30% від прожиткового мінімуму та чекати, доки надійде нова постанова державного виконавця з новим розміром та порядком здійснення відрахувань.

Проте, ймовірно, державний виконавець за весь час з моменту набуття чинності законодавчими змінами до моменту ухвалення постанови нарахує заборгованість зі сплати аліментів у розмірі різниці між 30% та 50%, і тоді все одно цю різницю потрібно буде сплатити.

Аліменти – власність дитини?

Новий закон чітко визначив правовий титул аліментів. Відтепер такі кошти вважаються власністю дитини, а не того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються. При цьому на отримувача аліментів покладається обов'язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Інакше, якщо за результатами перевірки буде виявлено факт нецільового витрачання аліментів, то платник, як і раніше, може в судовому порядку вимагати внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у банку.

Відповідно до норм цивільного законодавства, самостійно розпоряджатися такими коштами дитина зможе після досягнення 14 років.

Вплив ухилення від утримання дитини на поділ спільної сумісної власності

Згідно із нововведеннями, під час поділу спільного майна подружжя суд вправі відійти від презумпції рівності їхніх часток, якщо один із подружжя ухилявся від участі в утриманні дітей. Таким чином особі, яка самостійно утримувала дитину, ніби компенсуються здійснені витрати.

Право вибору способу стягнення

Новелою законодавства стало розширення можливості отримувача аліментів щодо вибору способу стягнення.

Так, за старим порядком аліменти визначалися як частка від доходу платника, а якщо заробіток платника був нерегулярним (наприклад, у художників, музикантів, журналістів-фрилансерів тощо), то кошти стягувалися у твердій сумі.

Зараз отримувач аліментів наділений винятковим правом в аспекті вибору того, як стягувати аліменти – у частці від доходу платника чи у фіксованій сумі. До того ж одержувач аліментів у майбутньому може в судовому порядку змінити спосіб стягнення коштів.

Таким чином, платник аліментів відтепер не може вплинути на вибір способу стягнення коштів, проте законодавець зберіг його право клопотати про зменшення розміру виплат (наприклад, у разі нецільового витрачання аліментів отримувачем або якщо змінився матеріальний стан, погіршилося здоров’я платника тощо).

Нові обставини, які впливають на визначення розміру аліментів

Законодавцем було доповнено перелік обставин, які враховуються під час визначення розміру аліментів.

Так, окрім стану здоров'я, матеріального становища дитини та платника аліментів, перебування інших осіб на утриманні платника, суд братиме до уваги наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Тут спостерігаємо прогалину правової норми, адже не конкретизовано, чиє саме майно та кошти будуть враховуватися – лише платника чи також отримувача аліментів, а можливо, суди зважатимуть і на наявність майна у дитини. Практика покаже.

Цікаво, що на визначення розміру аліментів тепер впливатимуть витрати та неофіційні доходи платника.

При цьому мають значення придбані об’єкти рухомого чи нерухомого майна, вартість яких у 10 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи та джерело походження яких платник не довів. Наприклад, якщо особа до грудня 2017 р.

придбала автомобіль, будинок, туристичну путівку на суму понад 16 840 грн, то суд повинен врахувати такі обставини під час визначення розміру аліментів. Обов’язок підтвердження наявності таких витрат покладається на стягувача.

З огляду на зазначене, отримувач аліментів може скористатися такими механізмами доказування як клопотання про витребування доказів судом, коли потрібне підтвердження туроператора про здійснену платником поїздку чи продавця про укладений договір купівлі-продажу з платником аліментів.

Це нововведення спричинить подвійні наслідки: по-перше, платнику буде складніше приховати неофіційні доходи у вигляді виплат «у конверті»; по-друге, в кілька разів може зрости сума аліментів, які вираховуються у частці від доходу.

Однак врівноважуючи позиції сторін, законодавець обмежує максимально можливий розмір аліментів для кожної дитини – 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Тобто до грудня 2017 р. дитина до 6 років не може отримувати більше ніж 14260 грн за місяць, а дитина від 6 до 18 років – більше ніж 17770 грн.

Врахування судом витрат платника під час визначення розміру аліментів надає можливість призначити більшу суму виплат, а тому таке положення є досить прогресивним для українського законодавства.

Спрощення судового процесу

Позитивним аспектом новацій законодавства є можливість звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів у порядку наказного провадження. Це означає, що рішення суду з чітким визначенням розміру аліментів буде прийнято вже протягом 3-х днів з моменту відкриття провадження.

У заяві про видачу судового наказу викладається вимога про стягнення аліментів у розмірі 1/4 доходу платника на одну дитину, 1/3 доходу – на двох дітей, 1/2 доходу – на трьох і більше дітей.

Отримувач аліментів може зазначити у заяві про бажання отримувати аліменти у фіксованій сумі (50% від прожиткового мінімуму).

При цьому закон забороняє платнику аліментів звертатися до суду із заявою про скасування судового наказу.

Процедура наказного провадження фактично звільняє одержувача виплат від довгих судових тяганин, які часто супроводжували процес стягнення аліментів, адже відтепер не потрібен виклик сторін до суду, заслуховування їхніх пояснень і взагалі проведення судового засідання.

Окрім того, платник не зможе створювати штучні перепони для розгляду судом у позовному провадженні справ про аліментні зобов’язання, оскільки нові зміни до Закону забороняють зупиняти такі провадження з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини чи спілкуванні з нею.

Насамперед, такий підхід спрямований на захист інтересів дитини, яка не може чекати, поки батьки місяцями вирішують питання про майно, батьківство тощо. Спочатку суд матеріально забезпечує дитину, а далі розглядає скарги невдоволених (як правило, тих осіб, які ухиляються від сплати аліментів).

Питання судового збору

Також законодавцем було розширено перелік справ, під час розгляду яких позивач звільняється від сплати судового збору.

Наразі не потрібно сплачувати судовий збір не лише у справах про безпосереднє стягнення аліментів, але й у справах, що стосуються оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів чи зміни способу їх стягнення. Безперечно, тут вбачається гуманістичний підхід до вирішення справ у сфері аліментних зобов’язань.

Відповідальність за аліментну заборгованість

Змін зазнало і положення законодавства про сплату неустойки у разі заборгованості за аліментами. Так, законодавець конкретизував, що пеня у розмірі 1% за кожен день прострочення буде виплачуватися від дня прострочення до дня повного погашення заборгованості або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

При цьому сума такої неустойки не може перевищувати 100% від заборгованості. Таке нововведення захищає інтереси платника аліментів, оскільки убезпечує його від сплати надмірно великих сум неустойки.

Можливо, це певною мірою стимулюватиме до виконання платниками аліментів своїх зобов’язань та погашення наявних заборгованостей.

Крім того, закон передбачає відповідальність за порушення щодо сплати додаткових витрат на дитину. У такому випадку сума заборгованості виплачується з урахуванням індексу інфляції за час прострочення і 3% річних.

Висновки

Отже, нещодавні нововведення торкнулися багатьох аспектів, пов’язаних зі стягненням і виплатою аліментів.

Зокрема, варто відзначити такі позитивні зміни для дитини та отримувача аліментів як суттєве збільшення мінімального розміру аліментів, законодавче закріплення права власності дитини на аліменти, можливість вибору способу стягнення коштів у твердій сумі або частині доходу, врахування всіх видів доходів платника (в тому числі прихованих) та здійснених ним витрат при визначенні розміру виплат, можливість оперативного вирішення питання про стягнення аліментів шляхом наказного провадження тощо. Водночас закон містить деякі плюси для платника аліментів. Зокрема, встановлено верхню межу розміру аліментів та неустойки у разі виникнення заборгованості.

Звичайно, зміни до законодавства у сфері аліментних зобов’язань повністю не вирішують усього спектру наявних проблем. Так, залишається відкритим питання щодо впровадження дієвого механізму виконання судових рішень.

Однак зазначені нововведення хоча б частково, але усувають можливості платника щодо ухилення від утримання дітей і затягування судового процесу, конкретизують норми закону, пов'язані зі стягненням аліментів.

Стягнення аліментів із працівника

Із цієї статті ви дізнаєтеся: які умови і порядок утримання аліментів при різних варіантах стягнення – за ініціативою працівника, за заявою отриувача аліментів за наявності виконавчого листа і в примусовому порядку.

Що можна зробити на практиці: правильно утримувати аліменти із зарплати працівника при різних варіантах стягнення.

Підстави для стягнення аліментів

Закон від 02.06.16 р. № 1404-VIII (далі – Закон № 1404) вніс до Сімейного кодексу (далі – СК) зміни, які набули чинності 5 жовтня 2016 року. З того часу стягати аліменти з працівника можна не тільки за його заявою або через виконавчу службу в примусовому порядку, але і за заявою отримувача аліментів за наявності виконавчого листа.

Для наочності покажемо на схемі, як це діє.

1 из 1

Утримання аліментів за заявою працівника

Суть добровільної сплати аліментів полягає в тому, що працівник може самостійно звернутися до бухгалтерії та написати заяву про утримання з його зарплати аліментів. Це досудовий порядок сплати аліментів.

На що слід звернути увагу у цьому випадку?

Згідно зі ст. 187 СК працівник на свій розсуд визначає в заяві розмір відрахувань і строк, протягом якого здійснюватимуться такі відрахування.

Розмір аліментів у цьому випадку може бути будь-яким, у тому числі становити більше 50 % зарплати працівника або бути менше від законодавчо встановленого мінімуму (докладніше див. «Ситуації з практики» нижче).

При цьому за працівником залишається право відкликати таку заяву у будь-який момент.

Заява на добровільну сплату аліментів складається в довільній формі і повинна містити такі реквізити:

  • П. І. Б. та адреса отримувача аліментів або реквізити банківського рахунка, на який перераховуватимуться гроші;
  • П. І. Б., день, місяць і рік народження дитини (дітей), на користь якої (яких) утримуватимуться аліменти;
  • розмір аліментів.

Утримання аліментів за заявою отримувача

Отримувачам аліментів надали право самостійно стягати аліменти з платника за наявності виконавчого листа без залучення виконавчої служби.

Що для цього потрібно? Подати заяву за місцем роботи платника аліментів, додавши до заяви виконавчий лист (ст. 187 СК, ст. 7 Закону № 1404). У заяві треба зазначити:

  • адресу для поштового переказу або реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати аліменти;
  • П. І. Б. отримувача аліментів, реквізити документа, що посвідчує його особу.

На що слід звернути увагу? Потрібно перевірити правильність оформлення виконавчого листа, у якому повинні бути зазначені (ст. 4 Закону № 1404):

  • назва і дата видачі документа, найменування органу, П. І. Б. і посада посадової особи, яка видала документ;
  • дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
  • прізвище, ім'я і (за наявності) по батькові (для фізосіб) стягувача і боржника, їх адреса місця проживання або перебування (для фізосіб), дата народження боржника-фізособи;
  • реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія і номер паспорта боржника (для фізосіб, які за своїми релігійними переконаннями відмовилися від прийняття реєстраційного номера, повідомили про це контролюючий орган і мають позначку в паспорті) (для фізосіб – платників податків);
  • резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
  • дата набуття рішенням законної чинності (крім рішень, що належать до негайного виконання);
  • строк пред'явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ може містити й інші дані (якщо вони відомі суду або іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача і боржника, можуть сприяти примусовому виконанню рішення. Зокрема, це місце роботи боржника-фізособи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Бухгалтерія починає відраховувати аліменти із зарплати працівника на підставі заяви отримувача аліментів. У цьому випадку розмір аліментів до утримання встановлено виконавчим листом (ч. 4 ст. 187 СК).

При звільненні працівника утримання аліментів із його зарплати припиняється і бухгалтерія повідомляє про це отримувача аліментів і повертає виконавчий лист.

З якої суми заробітку утримуються аліменти?

Аліменти утримуються з доходу, отриманого працівником «на руки». Так, у п. 13 Переліку, затвердженого постановою КМУ від 26.02.93 р. № 146 (далі – Перелік № 146), сказано, що стягнення аліментів здійснюється із суми заробітку платника аліментів після утримання з нього обов'язкових податків.

У цьому випадку для бухгалтера не має значення, утримуються аліменти в добровільному порядку (за заявою працівника) чи стягуються на підставі виконавчого листа.

Виплати, з яких можна/не можна утримати аліменти

Бухгалтерові слід чітко знати, з яких доходів працівника можуть утримуватися аліменти, а з яких – ні. Такі виплати наведено в Переліку № 146.

Аліменти утримуються з таких доходів працівника, як (п. 1 Переліку № 146):

  • основна зарплата, усі види доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів, оплата наднормової роботи і роботи у вихідні;
  • усі види премій (як у грошовій, так і в натуральній формі);
  • заробітна плата, яка зберігається на час відпустки;
  • компенсація за невикористану протягом декількох років відпустку, що отримується при звільненні;
  • винагорода за підсумками роботи за рік, разова винагорода за вислугу років;
  • авторська винагорода штатних працівників періодичних видань, а також позаштатних літературних працівників, які підлягають державному соціальному страхуванню;
  • допомога з тимчасової непрацездатності і допомога по безробіттю;
  • пенсія;
  • стипендія, яка виплачується студентам у період навчання у вишах, учням ПТН, слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
  • доходи від здачі в оренду земельної ділянки або паю.

Не утримуються аліменти, зокрема, з таких виплат, як (ст. 73 Закону № 1404, п. 12 Переліку № 146):

  • вихідна допомога, яка виплачується при звільненні працівника;
  • неоподатковувана сума матеріальної допомоги;
  • компенсація за невикористану відпустку (крім компенсації, що отримується при звільненні, за відпустку, не використану протягом декількох років);
  • державна допомога на лікування;
  • допомога по вагітності та пологах, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, допомога на дітей, що перебувають під опікою або піклуванням;
  • компенсаційні виплати при відрядженнях і переведенні на роботу до іншої місцевості;
  • матеріальна допомога особам, що втратили право на допомогу по безробіттю;
  • вартість безплатного надання квартир і комунальних послуг;
  • одноразова допомога при народженні дитини;
  • державна допомога на поховання;
  • допомога малозабезпеченим сім'ям, інвалідам із дитинства і дітям-інвалідам.

Строки перерахування аліментів

На підставі заяви (від самого працівника або від отримувача аліментів) аліменти слід перерахувати отримувачеві протягом 3 днів із дня, установленого на підприємстві для виплати зарплати (ч. 2 ст. 187 СК).

Зверніть увагу: у разі перерахування грошей через відділення зв'язку всі витрати, пов'язані з таким перерахуванням, здійснюються за рахунок платника аліментів (п. 14 Переліку № 146).

Ситуації з практики

Тепер відповімо на запитання, що часто виникають на практиці у роботодавців платників аліментів.

1. Платник аліментів працює у фізособи-піприємця, у якого немає бухгалтера і рахунка в банку. Що в цьому випадку робити?

Підприємець сам утримує аліменти із заробітку працівника і сам перераховує цю суму отримувачеві аліментів (п. 7 Інструкції, затвердженої наказом Мін’юсту від 02.04.12 р. № 512/5, далі – Інструкція № 512/5).

2. Працівник написав заяву про утримання з його зарплати аліментів на двох дітей у розмірі 500 грн. У ч. 2 ст. 182 СК сказано, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Чи може бухгалтерія утримувати суму аліментів, яка менша від суми, установленої ч. 2 ст. 182 СК?

Так, може. Річ у тому, що вимогами ст. 182 СК керується виключно суд при визначенні розміру аліментів. Це прямо передбачено цією нормою. А якщо аліменти утримуються за заявою працівника, бухгалтерія повинна їх утримувати в тому розмірі, який зазначений у заяві.

Добровільний порядок сплати аліментів дозволяє платникові самому визначати розмір аліментів. Крім того, платник сам зазначає строк, протягом якого слід утримувати аліменти з його зарплати. І він може відкликати свою заяву про утримання аліментів у будь-який час, навіть якщо зазначений ним строк відрахувань ще не минув.

Якщо отримувач аліментів незадоволений розміром відрахувань, то він має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. У такому разі стягнення проводитиметься на підставі виконавчого листа та аліменти утримуватимуться у розмірі, який установить суд.

3. Проводилося стягнення аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 всіх видів доходу працівника. Зараз одному з дітей виповнилося 18 років. Чи повинна бухгалтерія продовжувати утримувати аліменти з працівника в тому самому розмірі?

Ні, не повинна. Якщо старша дитина досягла повноліття, але ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на другу дитину, то аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частини, яка припадає на дитину, що досягла повноліття (ст. 183 СК).

Тобто в нашому випадку: старшій дитині виповнилося 18 років. Отже, тепер бухгалтерія повинна буде утримувати аліменти на одну дитину в розмірі 1/6 усіх видів доходів працівника.

Примусове стягнення аліментів

Примусового виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (далі – ДВС) в особі держвиконавців і на приватних виконавців, які входять до системи Мін’юсту.

Порядок та умови виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) установлені Законом № 1404. На підставі виконавчого документа відкривається виконавче провадження.

Який документ є підставою для примусового стягнення бухгалтерією аліментів із працівника?

Для примусового стягнення аліментів із працівника підприємство повинне отримати постанову виконавця, яка видається на підставі виконавчого листа (ч. 6 ст. 71 Закону № 1404, п. 3 розд. Х Інструкції № 512/5). Така постанова повинна містити:

  • повне найменування і місцезнаходження підприємства;
  • розмір аліментів;
  • порядок стягнення суми боргу (якщо є борг);
  • реквізити рахунка, на який необхідно перераховувати утримані аліменти, або реквізити адресата для перерахування грошей поштовим переказом;
  • вимогу направляти звіти про проведені відрахування аліментів – із зазначенням періодичності подання звітів та адреси, на яку їх необхідно направляти;
  • роз'яснення про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону № 1404 (у т. ч. за несвоєчасне подання або неподання звітів).
  • Постанова підписується виконавцем і скріплюється печаткою.
  • Який максимальний розмір аліментів можна утримати із зарплати працівника?
  • У загальному випадку із зарплати працівника може бути утримано за декількома виконавчими документами 50 % заробітку (такі утримання можна робити до повного погашення заборгованості).

Коли стягнення аліментів проводиться на неповнолітніх дітей, розмір відрахувань із зарплати працівника не може перевищувати 70 % (ч. 3 ст. 128 КЗпП, ч. 3 ст. 70 Закону № 1404).

Як часто слід подавати звіт про утримання аліментів із зарплати працівника?

Підприємство повинне щоквартально направляти виконавцеві звіт про вчинені відрахування аліментів за формою, наведеною в додатку 9 до Інструкції № 512/5. Ігнорування вимог виконавця може обернутися адміністративною відповідальністю для посадових осіб підприємства у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 100 НМДГ (від 850 до 1 700 грн.).

Завважимо, що виконавець може встановити конкретні строки для подання такого звіту, тому слід уважно вивчити постанову виконавця.

Крім того, у разі звільнення працівника також слід подати окремий звіт про вчинені відрахування і виплати (п. 8 розд. Х Інструкції № 512/5).

Висновки

Аліменти можуть сплачуватися працівником шляхом утримань із зарплати:

  • або добровільно – на підставі його заяви, поданої до бухгалтерії;
  • або в примусовому порядку – за рішенням суду.

Тепер отримувачі аліментів мають право самостійно стягувати аліменти з платника за місцем його роботи, подавши заяву з виконавчим листом, де зазначено розмір аліментів.

У заяві працівник має право зазначити будь-яку суму аліментів. Крім того, він має право у будь-який час відкликати свою заяву.

При стягненні аліментів у примусовому порядку – через виконавчу службу – розмір відрахувань із зарплати працівника визначається постановою виконавця. Крім того, щоквартально підприємству слід звітувати перед виконавцем про проведені відрахування із зарплати працівника. За неподання звіту посадовим особам підприємства загрожує адміністративна відповідальність.

Порядок стягнення аліментів за новими законами

У всі часи стягнення аліментів на дитину вважалося не простою темою. Пощастило тим сім’ям, яким вдалося дійти згоди і мирно домовитися про суму, проте більшості доводиться стикатися з ухиленням від сплати аліментів одного з подружжя.

  • Як відбувається стягнення аліментів?  
  • Згідно з чинним законодавством України можна стягнути аліменти на дитину двома способами:
  • – через судові інстанції;
  • – за добровільною згодою сторін, яка повинна бути нотаріально завіреною

Найчастіше домовитися мирно у батьків не виходить і тоді рішення про суму аліментів залишається на розсуд суду. Саме ця інстанція має право встановити розмір аліментів і видати виконавчий лист про стягнення грошей.

  1. Проте розвиток законодавства не стоїть на місці, і на сьогодні вже є зміни щодо стягнення аліментів.  Згідно із Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо покращення захисту права дитини на належне утримання»  № 4928 вносяться зміни до Сімейного та Цивільно-процесуального кодексу, закону «Про судовий збір», а саме:
  2. – визначення правового режиму аліментів , як власності дитини;
  3. – відступу судом від засади рівності часток подружжя у спільному майні у разі ухилення одним із них від виконання своїх обов’язків з утримання дітей;
  4. – усунення підстав, які використовуються платниками аліментів для затягування розгляду справ про стягнення аліментів;
  5. – врахування витрат платника аліментів , щодо яких останнім не доведено джерело походження коштів для їх фінансування, при визначенні розміру аліментів;
  6. – збільшення мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів;
  7. – відповідальність за прострочення сплати додаткових витрат на дитину;
  8. – стягнення аліментів у наказному провадженні за вимогою стягувача аліментів на одну дитину – 1/4 , на двох дітей – 1/3 , на трьох і більше дітей – 1/2 доходу платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку у разі визначення розміру аліментів як частки від заробітку матері, батька дитини, або у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , якщо заявлено вимогу про індексацію аліментів, присуджених у твердій грошовій формі;-          використання альтернативної підсудності у справах додаткових витрат на дитину, аліментів;
  9. – використання альтернативної підсудності у справах додаткових витрат на дитину, аліментів;
  10. – звільнення позивача від сплати судового збору у справах про стягнення додаткових витрат, пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів та зміну способу їх стягнення.
  11. На що слід звернути увагу в першу чергу?  

Раніше позивач(стягував аліментів) мав іти до суду та пройти всі кола пекла, для того, щоб вистраждати довгоочікувані аліменти. Адже, якщо відповідач не являється до залу суду вперше, то судове засідання ,як правило, переносять і в підсумку для отримання рішення треба було витрати більш ніж півроку часу.

На сьогодні така багатостраждальна процедура змінюється більш райдужними моментами, а саме, відтепер рішення суду про стягнення аліментів можна отримати протягом 3-х днів, максимум тижня.

Спрощена процедура у наказному провадженні у тому, що до суду йти не потрібно, лише подається заява, і суд без судових засідань виносить одразу рішення.

Після цього, рішення суду треба направити до органу виконавчої служби, і все рішення починає виконуватися.

Крім того, позивач має змогу подати заяву до суду не за місцем проживання відповідача, а також і за своїм , при цьому не сплачуючи судовий збір.

Проте , якщо платник аліментів не згоден із рішенням суду і вказана сума для нього є не підйомною, то відтепер він сам має ходити до суду та доводити чому це так і як він бачить сплату аліментів. І відтепер , ця процедура вже його головна біль.

Хочеться зазначити , що даний Закон, забезпечив не лише миттєве вирішення спору, альтернативну підсудность,  але й змінено відсотки щодо стягування, раніше це було 30%, наразі 50% від прожиткового мінімуму.

Як відомо, прожитковий мінімум для дітей до 6 років з 1 травня становить 1426 гривень , з грудня 1492 гривні. Відповідно мінімальні аліменти для дитини такого віку будуть становити щонайменше 713 гривень з 1 травня, та 746 гривень з 1 грудня.

Для дітей у віці від 6 до 18 років прожитковий мінімум становить 1777 гривень з 1 травня поточного року, та 1860 гривень з 1 грудня, тобто щонайменше на утримання дитини можна отримати 889 гривень на дитину такого віку, та 930 гривень з грудня місяця на дитину такого віку.

Проте , якщо позивач (стягувач аліментів) вважає, що відповідач може і зобов’язаний сплачувати більшу частину на утримання своїх дітей, тоді слід звертатися все ж таки до класичного судового провадження, та доводити і обґрунтовувати свою думку з цього приводу, а це вже час і зовсім інша історія.

Слід зазначити також, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

При виконанні виконавчого провадження по стягненню аліментів з інших членів сім’ї та родичів застосовуються вимоги тих же законодавчих актів, що і при загальному стягненні аліментів, але з особливостями, визначеними у Сімейному кодексу України.

Порядок стягнення аліментів

Джерело інформації: Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області

Старший державний виконавець ДВС Тлумацького відділу РУЮ Пахолік Р.В.

Обов’язок сплачувати аліменти виникає у матері, батька, інших членів сім’ї та родичів з обов’язку утримувати дитину, у повнолітніх дочки, сина інших повнолітніх членів сім’ї та родичів – з обов’язків утримувати батьків та інших родичів.

Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.

Розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом.

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Аліменти з осіб, що одержують заробітну плату як у гривнях, так і у валюті на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на території України, утримуються бухгалтеріями ( розрахунковими відділами) за місцем роботи у розмірах, встановлених рішеннями судів, як із гривень, так і з валюти.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб»  від 26 лютого 1993 р. № 146 визначається порядок утримання аліментів з працівників, який провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з:

  • основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо;
  • усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати;
  • грошових і натуральних премій;
  • оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні;
  • заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;
  • заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;
  • в інших, передбачених законодавством випадках.
  • З членів колективних сільськогосподарських підприємств утримання аліментів має провадитися з сум, одержуваних за роботу в цих господарствах (включаючи вартість натуральних видач).
  • З письменників, композиторів, художників та інших творчих працівників утримання аліментів провадиться з сум авторського гонорару і винагороди, одержуваної за публічне виконання творів, а з тих, що одержують заробітну плату, – із заробітної плати.
  • З членів кооперативів, спільних підприємств утримання аліментів провадиться з усіх видів заробітку, одержуваного за роботу в кооперативі чи спільному підприємстві ( в тому числі із заробітку у валюті).
  • З фермерів та осіб, які працюють у сільському господарстві за сімейним підрядом, утримання аліментів провадиться після реалізації продукції з власного господарства в кінці року.
  • З військовослужбовців Збройних Сил України та інших військ, осіб рядового і начальницького складу органу і підрозділів внутрішніх справ утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, що надається щомісячно ( оклад за штатною посадою, оклад за військове або спеціальне звання, відсоткова надбавка за вислугу років, вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умова служби).

Після закінчення передбаченого законом строку для стягнення аліментів власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, який провадив стягнення, повертає виконавчий документ до відділу державної виконавчої служби з відміткою щодо повного перерахування стягувану утриманих сум аліментів. У разі коли утримані суми аліментів стягувачу не перераховуванні, державний виконавець письмово повідомляє стягувача про розмір заборгованості та роз’яснює йому права, встановлені законом.

  1. Особи, які працюють в установах України за кордоном, виплачують аліменти на користь осіб, які проживають в Україні, з подвійного заробітку з установленими надбавками, одержуваного в Україні у національній валюті.
  2. З осіб, зобов’язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.
  3. У разі відмови особи від добровільної сплати аліментів виконавчий документ надсилається для примусового виконання до спеціального відомства держави, з якою укладено договір про надання правової допомоги.
  4. З осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від’їзду, або з п’ятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.

За наявності спору питання про розмір заборгованості з аліментів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому законом. Державний виконавець зобов’язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.

Якщо вжитими заходами місце проживання та місце роботи боржника не будуть встановлені, то державний виконавець зобов’язаний порушити перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ. Повернення виконавчого документа стягувачеві в зв’язку з не встановленням місця роботи чи проживання боржника не допускається.

Якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» також встановлені умови звернення стягнення на майно боржника. Так, у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом шести місяців підряд і якщо він не працює і не одержує дохід, то стягнення звертається на майно боржника.

Особи, що виявили бажання сплачувати аліменти добровільно, можуть звернутися до адміністрації за місцем роботи, за місцем отримання пенсії, стипендії тощо з письмовою заявою про утримання з їх заробітку аліментів та передачі їх стягувачеві. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо зобов’язана проводити за такою заявою утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом.

Заяви про утримання аліментів, а також про зміну їх розміру або припинення утримання аліментів, що надійшли від осіб, які виявили бажання сплачувати їх добровільно, зберігаються адміністрацією в порядку, установленому для зберігання виконавчих документів, і за втрату такої заяви винна посадова особа несе відповідальність. За невиконання вищезазначених обов’язків на винних посадових осіб може бути накладено штраф згідно із законом. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо, на підставі письмової заяви платника аліментів або виконавчого листа зобов’язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших сум і перераховувати їх не пізніше ніж у 3 – денний термін з дня виплати заробітної плати, пенсії, стипендії, інших сум особі, зазначеній в заяві чи виконавчому листі.

Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Стягнення аліментів провадиться із суми заробітку платника аліментів після утримання з нього обов’язкових податків. Перерахування їх стягувачем проводиться за рахунок боржника.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного терміну, що передував пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим документом, пред’явленим до виконання, утримання аліментів не провадилося у зв’язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установленого трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Якщо за рішенням суду з відповідача слід стягувати аліменти на утримання трьох і більше дітей, а також заборгованість з аліментів за минулий час, то державний виконавець дає вказівку про стягнення 50% із заробітку боржника для забезпечення поточних платежів. Заборгованість за минулий час у таких випадках може бути погашена шляхом звернення стягнення на майно боржника.

У випадку, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку ( доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Влаштування дитини до закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням.

Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Звільнення від сплати аліментів та питання про розмір заборгованості з них вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому чинним законодавством.

Платник аліментів повинен негайно повідомити державному виконавцю про зміну місця роботи чи проживання, а також про інші доходи. У разі неповідомлення з неповажної причини зазначених відомостей на винних у цьому посадових осіб і громадян, у тому числі й на платника аліментів, може бути накладено штраф.

При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

При виконанні виконавчого провадження по стягненню аліментів з інших членів сім’ї та родичів застосовуються вимоги тих же законодавчих актів, що і при загальному стягненні аліментів, але з особливостями, визначеними у Сімейному кодексу України.

—————-

Ссылка на основную публикацию