Угода про розподіл спадщини між спадкоємцями

Стаття актуальна на 2020 рік

У статті «Як відбувається оформлення спадщини в Україні» ми детально розповідали про строки і порядок вступу в спадкування, в тому числі про те, про те як оформляється спадщина за заповітом.

У даній статті ми розглянемо процедуру вступу в спадкування за відсутності заповіту. Зі статті ви дізнаєтесь про право на спадщину за законом першої черги та наступних черг спадкоємців у 2020 році, а також про право на обов’язкову частку у спадщині.

Цивільний кодекс: спадщина та вступ у спадкування за законом

Спадщина переходить до спадкоємців за законом, коли відсутні спадкоємці за заповітом. Це можливо у випадках, коли:

  • заповіт не складали;
  • спадкоємець за заповітом не прийняв спадщини або відмовився від неї;
  • заповіт було визнано недійсним у судовому порядку.

У Цивільному кодексі України спадкуванню за заповітом присвячена 85 глава шостої книги. Там же можна прочитати про право на обов’язкову частку у спадщині, яка оформляється залежно від певних категорій осіб-спадкоємців незалежно від наявності заповіту. До таких спадкоємців відносяться:

  • малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти (інваліди),
  • вдова/вдівець, якщо вона/він непрацездатні (інвалід, пенсіонер);
  • непрацездатні батьки спадкодавця.

Зазначеним особам за наявності заповіту належить ½ частина того, що вони успадкували б, якби не було заповіту.

Спадщина за законом: черговість спадкування

Законом визначено черговість спадкоємців. Особливість черговості полягає в тому, що поки існує хоча б один спадкоємець попередньої черги, спадкоємцям наступної черги можна ні на що не розраховувати.

Всього існує п’ять черг спадкоємців за законом.

  1. Перша черга включає: батьків, другого з подружжя (мова йде тільки про офіційно зареєстрований шлюб) і дітей. Що стосується дітей, то не має значення від якого вони шлюбу. Головне, щоб в їхніх свідоцтвах про народження спадкодавець був записаний як батько.
  2. У другу чергу успадковують рідні брати/сестри, дід/баба спадкодавця.
  3. У третю чергу входять рідні тітка і дядько.
  4. У четверту чергу право успадкування мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини.
  5. Нарешті, п’ята черга – це всі інші спадкоємці: племінники, троюрідні онуки та інші близькі особи. У цю ж чергу входять особи, які перебували на утриманні спадкодавця і не були членами його сім’ї.

Особами на утриманні вважаються неповнолітні та непрацездатні (пенсіонери та інваліди), які отримували від спадкодавця матеріальну допомогу не менш як п’ять років, і це було єдиним засобом їх існування.

Про четверту чергу: кого можна вважати сім’єю

За законодавством сім’єю вважаються особи, які разом проживають, пов’язані побутом і взаємними правами і обов’язками. З цього можна зробити висновок, що якщо люди жили разом і вели спільне господарство, то це вже дає право претендувати на спадщину. Щоправда, в четверту чергу.

Нотаріус не може на свій розсуд встановити факт проживання однією сім’єю осіб, які до нього звертаються. Тому доказувати це доведеться в судовому порядку. Це стосується і тих випадків, коли люди не були розписані, а проживали в так званому «цивільному шлюбі».

У разі звернення особи, яка не може підтвердити свого родинного зв’язку зі спадкодавцем або ж факту проживання однією сім’єю, нотаріус зобов’язаний видати письмову відмову в оформленні спадщини, і далі оформлення спадщини відбувається в судовому порядку.

Більш докладно про це читайте в статті: «Спадщина в Україні та її захист через суд»

Що таке спадкування за правом представлення

У разі спадкування за правом представлення мова йде про право на спадщину онуків, правнуків, племінників і племінниць, якщо їх батьки були спадкоємцями після спадкодавця та померли раніше за нього.

Спадкова трансмісія

Якщо спадкоємець помер до вступу в спадкування після спадкодавця, але не встиг прийняти спадщину (подати заяву), то право на його частку належить його спадкоємцям, крім обов’язкової частки в спадщині, про яку ми згадували вище. Це називається спадковою трансмісією.

Як розподіляється спадщина між спадкоємцями

Частки спадкоємців в рамках однієї черги є рівними. Якщо в спадок входить рухоме майно, то спадкоємці за усною домовленістю можуть поміняти розмір частки кожного з них.

Що стосується нерухомого майна (квартири, будинки, землі і т.д.) або транспортних засобів, то змінити розмір частки одного зі спадкоємців можна тільки за письмовим договором, який укладається і засвідчується нотаріусом.

  1. Спадкоємці за законом мають право на отримання спадщини в разі відсутності спадкоємців за заповітом, крім спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
  2. Спадкування за законом відбувається в порядку черговості. Всього існує п’ять черг спадкоємців за законом. Кожна наступна черга настає, якщо відсутні спадкоємці попередньої черги.
  3. Всі спадкоємці однієї черги мають право на рівну частку у спадщині, але вони можуть домовитися і про інший розподіл спадщини.
  4. У разі неможливості підтвердити родинні зв’язки з померлим, спадщина оформляється в судовому порядку.

§ 5. Поділ і перерозподіл спадщини

Якщо спадкоємців кілька, виникає питання про частку кожного в спадщині, а в перспективі, — і про поділ спадкового майна.

Вирішення цього питання залежить від наявності та змісту за­повіту. Якщо заповіту немає, то частки кожного спадкоємця у спадщині припускаються рівними.

Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою: вони можуть домовитися, що хтось отримує більшу, а хтось — меншу частку спадщини. Але такий договір між спадкоємцями можливий лише після прийняття ними спадщини і виникнення права спільної власності на спадкове майно.

Проте, якщо спадкодавець у заповіті розподілив спадщину між спадкоємцями у нерівних частках, то кожен має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець.

Спадкоємці, які прийняли спадщину і одержали свідоцтва про право на спадкування, можуть провести поділ спадкового майна в натурі, тобто визначити реальні частки в праві спільної власності, яке виникло у них.

При досягненні домовленості щодо поділу майна він провадиться в спрощеному порядку: кожен зі спадкоємців одержує в натурі май­но, відповідно до договору між ними.

Якщо в складі спадщини є майно, одержати яке чи розпорядитися яким спадкоємці можуть лише за наявності свідоцтва про право на спадщину (жилий бу­динок, грошовий внесок тощо), то розподіл провадиться шляхом звернення до нотаріуса із заявою про досягнення угоди між спад­коємцями щодо поділу спадщини і прохання вчинення відповідних нотаріальних дій.

Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, поділ її провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному зі спадкоємців за законом або за заповітом.

Оскільки спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її, на праві спільної власності, то при її поділі застосовуються пра­вила глави 26 ЦК, які регулюють відносини спільної часткової власності.

За наявності зачатої, але ще не народженої дитини (постуму) спадкоємці мають право провести розподіл спадщини з обов'язко­вим виділом спадкової частки, що припадає постуму. Інтереси останнього в цьому випадку захищає представник органу опіки і піклування, який має бути запрошений до участі в розподілі.

Права окремих категорій спадкоємців, котрі або перебували у близьких відносинах зі спадкодавцем, або були пов'язані зі спадко­давцем відносинами власності, при розподілі спадкового майна спе­ціально застерігаються.

Зокрема, ч. 1 ст. 1279 ЦК встановлює переваги у виділі спадко­вого майна в натурі для осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю.

Проте одного факту такого проживання для отримання переваг при ниділі частки зі спадкового майна недостатньо. Необхідно, щоб вказані особи проживали саме як одна сім'я (вели спільне госпо­дарство, мали спільні витрати тощо).

Таке проживання спадкоємців зі спадкодавцем однією сім'єю має тривати не менше 1 року до часу відкриття спадщини. Якщо вказані умови наявні, то такі спадкоємці мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Проте переваги стосуються не усього спадкового майна, а обмежені розміром частки в спадщині, яка належить цьому спад­коємцю.

Читайте также:  Розподіл боргу при розлученні подружжя (загальні та особисті борги)

Положення ч. 2 ст. 1279 ЦК спрямовані на захист прав спадко­ємців, які разом зі спадкодавцем були співвласниками майна.

Такі спадкоємці мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм в натурі цього майна у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають іс­тотне значення.

Наприклад, у виділі частки у праві власності на квартиру в натурі може бути відмовлено, якщо внаслідок такого поділу інший спадкоємець фактично втрачає можливість користу­вання своєю частиною квартири (утворюється прохідна кімната тощо).

У випадку, коли один спадкоємець проживає зі спадкодавцем однією сім'єю не менше 1 року до часу відкриття спадщини, а інший спадкоємець був співвласником разом зі спадкодавцем, слід виходити з того, що ч. 1 ст. 1279 ЦК стосується виділу в натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, а ч. 2 цієї ж етапі — виділу в натурі майна, яке було спільною власністю спадкоємця і спадкодавця.

Якщо один зі спадкоємців є одночасно і членом сім'ї, і спів­власником спадкодавця, то він має переваги перед іншими спадко­ємцями і при виділі в натурі предметів звичайної домашньої обста­новки та вжитку, і при виділі частки майна, яке було в спільній власності цього спадкоємця та спадкодавця.

Виділ спадкового майна в натурі можливий за згодою сторін. Якщо такої домовленості не досягнуто, то спір вирішується судом.

Коли вже було визначене коло спадкоємців після закінчення строку для прийняття спадщини або було видане свідоцтво про право на спадщину, в якому майно поділено між спадкоємцями, і з'явля­ються інші спадкоємці, спадщина перерозподіляється між ними. Якщо спадкове майно в натурі не збереглося (наприклад, майно вже реалізоване), то нові спадкоємці можуть вимагати сплати від­повідної грошової компенсації.

Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, було визнане відумерлим і перейшло у власність територіальної громади, спадкоємець має право витребу­вати його в натурі. Якщо це майно вже продане, спадкоємець може вимагати грошову компенсацію. При цьому виникає питання: як визначається розмір суми, що підлягає компенсації?

На перший погляд, має бути повернена сума, виручена від про­дажу. Однак ч. 2 ст. 1280 ЦК передбачає не «суму, отриману від продажу», а «грошову компенсацію». Отже, виходити треба не з того, скільки орган місцевого самоврядування отримав від реалізації майна, а з реальної оцінки проданого майна, котра може бути встановлена за допомогою спеціальної (товарознавчої або іншої) експертизи.

Спадкоємці за заповітом: основні моменти вступу у спадщину

Людина за своє життя набуває певне майно, яке залишає після себе. Завбачливі громадяни складають на своє рухоме та нерухоме майно заповіт – односторонню угоду, в якій заповідач односторонньо може призначити своїми спадкоємцями будь-кого. Спадкоємці можуть навіть не знати про наявність на їхнє ім’я заповіту.  

Але й буває так, що людина не думає відходити у потойбіччя, тому після раптової смерті не залишає після себе заповіту.

Як же бути у таких випадках спадкоємцям або тим, хто проживав поряд та доглядав? Не усі уміють вірно зорієнтуватися, тим більше знають норми законів, за якими настає спадкове право. Тому ми вирішили розпочати серію статей саме про спадщину, її розподіл та спадкоємців.

Консультантом у цих питаннях виступатиме приватний нотаріус Велимчаниця Анатолій Іванович, офіс якого знаходиться у місті Володимирі-Волинському на вулиці Устилузькій, 19.

Перший наш допис буде присвячений спадкуванню за заповітом. Зазначимо, що  спадкування – це  перехід прав та обов’язків від  фізичної  особи,  яка  померла (спадкодавця), до інших осіб  (спадкоємців).  Прийняття спадщини відбувається двома шляхами: за законом та за заповітом. 

Заповіт – це особисте розпорядження особи щодо майна, яке їй належить, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті. Тому, коли після смерті спадкоємці дізнаються про існування заповіту, варто його уважно прочитати. Все тому, що у цьому документі може бути прописаний поділ майна за кожним із спадкоємців.

І коли в заповіті родичі побачать не себе, а зовсім іншу людину, їм варто з цим змиритися. Тобто заповідач без зазначення причин може позбавити права на спадкування будь-кого із числа спадкоємців за законом.

Водночас заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають згідно чинного законодавства право на обов’язкову частку у спадщині.

Це прописано у статті 1241 Цивільного кодексу України, в якій зазначено перелік таких осіб: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Тому коли у заповіті зазначено людину, яка не входить у коло спадкоємців за законом, їй доведеться, незалежно від волі спадкодавця, відмовитися від обов’язкової частки спадкового майна у користь вищезгаданих осіб. Звісно, тільки у тому випадку, коли вони існують у природі.

Заповідач може охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також навіть ті права та обов’язки, які йому належатимуть у майбутньому. Важливим є й те, що заповідач може скласти заповіт щодо усієї спадщини або навіть її частини.

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.

Окрім цього, у заповіті може бути прописана воля спадкодавця в частині певних зобов’язань, а саме:  придбати і передати певній особі будь-яке майно, виплатити певну суму коштів, або надати право довічного користування будинком, автомобілем чи іншим майном або коштами.

Окрім цього, спадкодавець може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми ритуалу поховання або може зобов’язати спадкоємця до вчинення дій, спрямованих на досягнення певної мети.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо ж воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або його основної частини.

За відсутності нерухомого майна спадщина відкривається за місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Дана норма прописана у статті 1221 Цивільного кодексу України.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого дана особа оголошується померлою. (ст.1220 ЦКУ)

Є ще таке  поняття як час відкриття спадщини – це день смерті спадкодавця. І з саме з цього моменту йде відлік 6 місяців для її прийняття або відмови. І в будь-який момент до спливу шестимісячного терміну спадкоємець може відкликати свою заяву назад, якщо передумає.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Така заява складається та підписується особисто А ось подати, а також оформити саму спадщину може не тільки спадкоємець, а і його представник за довіреністю.  

Проте варто зазначити, що є дві категорії осіб, яким не потрібно подавати таку заяву: спадкоємцю, який постійно проживав разом із померлою особою на час відкриття спадщини, і який вважатиметься таким, що прийняв спадщину. За умови, якщо він не подав заяву про відмову від неї. Крім того, подавати заяву до нотаріальної контори не потрібно  малолітнім, неповнолітнім, недієздатним особам та таким, цивільна дієздатність яких обмежена.  

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

У разі відсутності такої згоди, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, подає позов до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Читайте также:  Скільки коштує заява про розлучення в україні в 2018 році?

Спадкоємці мають право на відмову від прийняття спадщини, тобто спадкоємець за заповітом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шести місяців. Для цього йому варто написати та подати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Особа, дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.

Неповнолітня ж особа від 14 до 18 років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків, піклувальників, усиновлювачів, однак дана відмова є чинною тільки за згодою органу опіки та піклування.

Потрібно зазначити, що у випадку відмови від прийняття спадщини ця частка у спадщині,яку особа мала право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Спадкоємці за законом можуть відмовитись від права на спадщину на користь інших спадкоємців за законом (будь-якої черги до речі).

А якщо заповіт написано на двох і більше спадкоємців-тоді вони можуть відмовитись від спадкування за заповітом на іншого із спадкоємців за заповітом (при умові якщо заповіт складено на все майно).

Якщо спадкоємець має право на спадщину одночасно і за законом і за заповітом (діти після батьків, наприклад), тоді він вправі відмовитись від права спадкування за заповітом, і оформляти спадщину за законом.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, суд визнає спадщину відумерлою. Це відбувається за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Дана заява подається до суду після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Ось основні моменти, які варто знати тому, хто приймає спадщину. Головне – знати про існування заповіту, вчасно з ним ознайомитися, не пропустити терміну вступу у спадщину та у подальшому оформити усі належні документи щодо власності на спадкове майно.

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Shift + Enter щоб повідомити нас.

Спадщина: чи можуть спадкоємці самостійно поділити її між собою?

Насамперед, зазначимо, що спадкування буває за заповітом і за законом. У разі смерті особи і без попереднього розпорядження майно з усіма правами та обов’язками переходить до спадкоємців у порядку черги (Цивільний кодекс). Крім того, право на отримання обов’язкової частки (половини) мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця.

Також це стосується непрацездатної вдови (вдівця), непрацездатних батьків. І це не залежить від того, про що йдеться в заповіті. А якщо мова йде про чоловіка і дружину та їхню спільну сумісну власність, то право на майно залишається незмінним і в разі розірвання шлюбу. Про це говорить Сімейний кодекс України, стаття 60.

Далі в статті – спадщина та самостійний її поділ спадкоємцями.

Спадщина. Як поділити самостійно?

У цивільному законодавстві йдеться, що у спадщину входять усі права та обов’язки, що мав спадкодавець у момент, коли її відкрив і не припинились у разі його смерті. До прикладу, якщо подружжя в шлюбі купило будинок і зареєструвало його на чоловіка, то в разі смерті одного з них до складу спадщини входитиме тільки ½ частина житла.

Коли ж до спадкової маси входять кілька об’єктів нерухомого майна або ж кілька авто, де кожен об’єкт має різку характеристику, то може бути таке, що кожен спадкоємець отримає 1/3 квартири, 1/3 будинку, 1/3 авто й т. д. У такій ситуації не можна самостійно користуватись і розпоряджатись майном. Звідси виходить, що найкраще укласти договір і тим самим зробити поділ спадщини розумним.

Спадщина. Договір про розподіл

Щоправда в законі прямо не вказано про договір, але таке право існує. За статтею 6 ЦКУ, у сторін є право на укладення договору, що не передбачений актами, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Йдеться про те, що сторони в документі можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У статті 1278 ЦКУ йдеться про частки, які для кожного спадкоємця є рівними. При цьому, якщо у заповіті спадкодавець не розподілив спадщину між ними.

Коли спадкоємці впродовж 1 року та більше до того, як відкрилася спадщина проживали разом із спадкодавцем, мають переважне право перед іншими спадкоємцями.

У разі, якщо спадкоємці, що разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна.

У спадкоємців є також право змінити розмір частки у спадщині. За положеннями статті 1267 ЦКУ, частки за законом є рівними. Проте спадкоємці можуть це змінити, домовившись між собою усно (якщо рухоме майно). Коли мова йде про нерухоме та транспортні засоби, то має бути письмова угода. Її посвідчує нотаріус.

Спадщина. Поділ за заповітом

Так, поділити можна. Проте тоді, коли в заповіті нечітко вказаний розподіл майна. Якщо ж конкретно – зміна порядку договору щодо поділу є неможливою. Після того, як оформлюється право власності на отримане у спадок майно, наступне розпорядження діятиме за іншими цивільно-правовими угодами. Зокрема, договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо.

У договорі стосовно поділу спадку у спадкоємців є право визначити грошову компенсацію тому, в кого частка зменшується. Проте це не означає, що компенсація замінить отримання майна. В такому випадку це вже називатиметься відчуженням, а не розподілом.

Звідси виходить, що в договорі спадкоємці можуть визначати, яке майно переходить у власність кожному. При цьому вказати конкретні речі, права та обов’язки.

Саме ж право власності на майно оформлюється відповідним свідоцтвом. Його видає нотаріус, враховуючи домовленості сторін щодо розподілу спадщини.

Якщо Вам необхідна юридична допомога, інформацію про консультування Ви можете отримати на сторінці Спадщина через суд.

Спадщина: чи можуть спадкоємці самостійно поділити її між собою?

Розподіл спадкового майна

Частиною 1 ст. 1278 Цивільного кодексу України встановлено рівність часток в спадщині кожного із спадкоємців, окрім випадків, коли спадкодавець, склавши заповіт, сам не розподілив спадщину між ними. Однак, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на її поділ, в зручних для себе частках, який відбувається виключно за їх взаємною згодою.

Згідно ст. 1267 Цивільного кодексу України спадкоємці, за угодою між собою можуть змінити розмір частки у спадщині кожного з них.

Так, якщо спадщина складається з рухомого майна, зміна розміру частки в спадщині може відбуватись за усною угодою між спадкоємцями, відносно спадщини у вигляді нерухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів, часток у статутних капіталах господарських товариств, тощо законодавством передбачено обов’язковість письмового укладення даної угоди та її нотаріального посвідчення. Крім того стаття 1278 Цивільного кодексу України передбачає право кожного із спадкоємців на  виділ  його  частки  спадщини в натурі.

  • Існують два варіанти поділу (виділу) спадкового майна між спадкоємцями:
  • Договір про зміну розміру частки у спадщині (спадкоємці змінюють розмір спадкових часток – однин спадкоємець спадкує 1/3 частку спадщини, інший 2/3 частки спадщини);
  • Договору про поділ спадщини (спадкоємці визначають конкретне майно, яке може відповідати їх часткам у спадщині – один спадкоємець спадкує квартиру, інший — житловий будинок).

Дані договори розглядаються як окремі юридичні дії. Із зазначених договорів найбільш частіше в практиці застосовуються Договори про поділ спадщини.

Поділ майна також можливий у випадках спадкування декількома особами за заповітом, в якому спадкова маса розподілена між кількома спадкоємцями в частковому виразі (наприклад по 1/3 третій частці кожному).

Проте не може бути посвідчений договір про поділ спадщини згідно заповіту, в якому заповідач конкретизував розподіл свого майна між тим чи іншим спадкоємцем, та кожний спадкоємець за заповітом стає власником конкретної, вказаної в заповіті речі (одному — квартира,  іншому — будинок). 

Крім того, слід зауважити той факт, що предметом договору про поділ спадщини може бути як все спадкове майно, так і його частина.

Як правило, поділ спадщини вчинюється спадкоємцями відповідно до часток у спадковій масі, що належать їм згідно закону чи заповіту, тобто при поділі спадкоємець отримує майно, рівне за вартістю його спадковій частці.

Читайте также:  Право на спадщину: як розділити майно між дружиною та дітьми?

Але за згодою спадкоємців поділ спадщини може бути проведений і не відповідно до спадкових часток, оскільки згідно із законом дозволено поділ спільної власності не відповідно до часток її учасників.

У цьому випадку спадкоємець, частка якого зменшена договором про поділ спадщини, має право на одержання грошової компенсації у зв’язку з нерівноцінністю поділу, розмір якої визначається за домовленістю сторін та відображається в змісті договору.

Крім того, договір про поділ спадщини може містити положення про те, хто із спадкоємців погашає борги спадкодавця, виконує заповідальну відмову, тощо.

У випадках укладення договорів про поділ спадщини з виплатою грошової компенсації нотаріусами обов’язково враховується факт перебування в шлюбі спадкоємця, який сплачує таку компенсацію, так як грошові кошти, які використовуються як доплата, можуть належати до спільного сумісного майна подружжя. За наявності цих обставин договір може бути вчиненим тільки за нотаріально засвідченою згодою другого з подружжя такого спадкоємця, і як наслідок, є підставою для виникнення права спільної сумісної власності подружжя за результатом укладання такого правочину.

При цьому існує нотаріальна практика щодо укладення договору про поділ спадщини як до видачі свідоцтв про право на спадщину, та і після.

В першому випадку після посвідчення договору про поділ спадщини спадкоємці отримують свідоцтва про право на спадщину. Договір спадкоємцям не видається, він залишається у спадковій справі.

В другому випадку всі спадкоємці спочатку отримують свідоцтва про право на спадщину, а потім посвідчується договір про поділ.

При цьому кожному спадкоємцю видається стільки екземплярів договору, скільки відповідає кількості об’єктів, які виділені конкретно на користь даного спадкоємця.

До кожного екземпляра договору, призначеного для видачі спадкоємцю, підшиваються всі ті свідоцтва про право на спадщину, які були видані кожному спадкоємцю у відношенні того з об’єктів спадщини, що переходить в особисту власність цього спадкоємця згідно розподілу.

Державний нотаріус                                          Т.М. Волчук

Поділ спадщини між спадкоємцями

Главами 84-86 ЦК України визначено чіткий порядок, як розділити спадщину між декількома фізособами, чи можливий розподіл майна між спадкоємцями без наявності заповіту, особливості успадкування нерухомості.

Розглянемо детально нюанси поділу майна між спадкоємцями у різних ситуаціях у цій статті.

Правила розподілу спадщини між спадкоємцями

Правовідносини щодо розподілу спадкового майна – традиційний етап розвитку майнових прав успадкування. Розподіл спадщини допускається тільки при визначенні кола спадкоємців, які реалізували право на спадкове майно. Не входять у зазначену категорію спадкоємці, які ще не народилися: спадкові матеріальні блага розподіляються за фактом їх народження – ст. 1298 ЦК.

При розподілі майна між спадкоємцями слід враховувати: законом передбачено спадкування власності у рівних частках. Виняток – наявність заповіту з чітко визначеними частинами спадкових прав.

Згідно зі ст. 1226 ЦКУ, спадкоємці (власники спільної власності) мають право розпоряджатися успадкованою часткою на свій розсуд – заповідати або виділити в натурі.

Законні спадкоємці можуть поділити майно між собою порівну або змінити частки власності за взаємною згодою. Потрібно тільки підписати заяву на розподіл майна спадкоємцями у необхідних частках і нотаріально засвідчити.

Ст. 1267 ЦК – письмова заява для розподілу власності необхідна тільки у випадку зміни частки на рухоме/нерухоме майно. В інших випадках спадкоємці мають право усно домовитися про розподіл спадщини.

При спадкуванні прав на майно за заповітом для кожного спадкоємця передбачена однакова частина з успадкованої власності і матеріальних благ, якщо спадкодавець не визначив значну частку спадщини одному із спадкоємців. У цивільному праві (ст. 1278 ЦК) передбачена можливість виділу частини успадкованого житла, транспорту у натурі.

  • Спадкоємець, який раніше проживав із померлим протягом 1-го і більше років однією сім'єю, був співвласником майна, що заповідається, має першочергове право отримати грошовий еквівалент частини власності.
  • На практиці зустрічаються різні випадки, коли складно відновити пропущені терміни, витребувати грошову компенсацію від частини проданої нерухомості, інше.
  • Юристи компанії допоможуть правильно підготувати, оформити документацію, позовну заяву для подачі до судових органів, зможуть надати правову консультацію і зорієнтують у юридичних тонкощах процесу.

Перелік документів для розподілу спадщини між спадкоємцями – Київ

При зверненні до юридичної фірми за консультацією щодо розподілу спадкового майна між спадкоємцями, нового розподілу спадщини між декількома фізособами за законом/заповітом, буде потрібно надати декілька документів:

  • заяву про надання юридичних послуг;
  • паспорт, ІПН;
  • свідоцтво про смерть (законне судове рішення про визнання фізособи померлим);
  • дані, що підтверджують факт спорідненості з покійним;
  • документи про право власності на житло;
  • виписку з будинкової книги, інформаційну довідку з місця проживання (для підтвердження факту спільного проживання);
  • свідоцтва про право на успадковане житло, транспортний засіб (від всіх спадкоємців);
  • заяви від спадкоємців про дозвіл у перерозподілі спадщини – новому розподілі спадкового майна (за необхідності).

Юристи допоможуть юридично правильно, з урахуванням обставин справи, скласти позовну заяву для вирішення питань розподілу майна між спадкоємцями у судовому порядку. У рамках послуги з розподілу житлової власності та інших цінностей адвокат представить ваші інтереси у суді.

Розподіл успадкованого майна у випадку пропуску строків вступу до права успадкування

При довготривалому від'їзді, проживанні в іншому місті (країні) одним із спадкоємців, у випадку пропуску терміну вступу до права спадкування майно підлягає перерозподілу. Такі спадкоємці можуть запросити відшкодувати частину їх спадкових прав шляхом виділу у натурі або компенсувати у грошовому еквіваленті.

Перерозподіл власності здійснюється за згодою всіх спадкоємців, які набули майнових прав. Для цього всі фізособи, які прийняли спадщину, подають заяви про надання згоди на її розподіл між спадкоємцями. Одночасно з цим спадкоємець подає письмову заяву про вступ у спадок приватному/державному нотаріусу (до сільради).

Згідно зі ст. 1300 ЦК, нотаріус (уповноважена особа) анулює попередні свідоцтва про право власності, після чого видає нові екземпляри з урахуванням розподілу спадщини на всіх спадкоємців.

В іншому випадку, передбачено право спадкоємця звернутися з позовною заявою до суду для продовження терміну, щоб вступити у права на спадкове майно.

Одночасно із задоволенням вимоги позивача про поновлення строку прийняття спадкової власності, суд визнає недійсними раніше видані документи про право на спадкове майно (договір про розподіл майна між спадкоємцями і виділення частки в натурі – якщо раніше такий був укладений).

Суддя виносить рішення про новий розподіл спадщини між спадкоємцями. При визнанні майна відумерлим і переході його до місцевих територіальних громад у власність – згідно з ч. 2 ст. 1280 ЦК передбачено право на грошове відшкодування при продажі/виділенні у спадщині в натурі спадкоємцю, який з’явився.

Обов'язковий розподіл спадщини – виділення частини майна

Незважаючи на наявність заповіту, законом передбачена особлива категорія громадян, яким призначена обов'язкова частка у спадщині – регламентовано ст. 1241 ЦК:

  • малолітнім, неповнолітнім особам;
  • непрацездатним дітям спадкодавця (повнолітнім);
  • непрацездатному чоловіку/дружині померлого;
  • непрацездатним батькам покійного.

Розмір обов'язкової частки становить не менше 50% від усієї спадщини, яка належала б при спадкуванні за законом. Розмір може бути зменшений у судовому порядку на підставі позовної заяви, враховуючи відносини між спадкоємцем і померлим.

Інша частина майна, яка підлягає спадкуванню, розподіляється між іншими фізособами згідно законодавства.

Допомога в розподілі спадщини – Київ

Наша компанія займається не тільки розподілом спадщини клієнтів. Також ми допоможемо зібрати інформацію, якої бракує, підготувати позов про поділ спадкового майна, заяву про згоду на перерозподіл майнових прав, оформити свідоцтво про право на успадковану квартиру.

Для отримання послуги потрібно особисто звернутися до фірми з пакетом документації. Ми допоможемо у терміни від 1 місяця провести поділ майна між спадкоємцями згідно чинного законодавства.

Ссылка на основную публикацию