Уточнення позовних вимог згідно з цпку від 2018 року

Мороз О., юрист-аналітик Видавничого будинку «Фактор» Уточнення позовних вимог згідно з ЦПКУ від 2018 року Місцеве самоврядування Березень, 2018/№ 3/1 https://i.factor.ua/ukr/journals/ms/2018/march/issue-3/1/article-34874.html Тема для написання цієї статті виникла у зв’язку з тим, що вступив у силу Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України1, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». У зв’язку із цим ми поговоримо про зміни, які відбулись, і визначимо нову структуру позовної заяви. Забігаючи наперед, зазначимо, що нова позовна заява значно відрізняється від попередньої і за змістом, і за формою, тому в статті ми розмістили приклад позовної заяви.

Одразу хочемо зазначити, що позовне провадження за новим ЦПК докорінно змінилось. Так, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають усі свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо предмета спору письмово та виключно у заявах по суті справи. Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК заявами по суті справи є:

1 позовна заява
2 відзив на позовну заяву (відзив)
3 відповідь на відзив
4 заперечення
5 пояснення третьої особи щодо позову або відзиву

Слід зазначити, що подання заяв по суті справи є правом учасників. Але суд у деяких випадках може зобов’язати державний орган чи ОМС подати відповідну заяву по суті справи, крім, звісно, позовної заяви. У цій статті ми будемо говорити лише про позовну заяву: який порядок її подання та яким чином вона оформлюється.

Новим процесуальним законом суттєво розширено обов’язки позивача при поданні позову.

Тепер попри вже звичні вимоги про письмову форму позову (у тому числі електронну), про необхідність зазначення відомостей про найменування, місцезнаходження та контактну інформацію сторін та третіх осіб, виклад обставин та вимог позову, доказів сплати судового збору, переліку додатків до позовної заяви та самих додатків, нове законодавство запроваджує принципово нові вимоги та розширює наведені вище.

Структура позовної заяви

Необхідно зазначити, що нова редакція ЦПК встановила нові вимоги щодо оформлення позовних заяв. Тепер ухвалення позитивного рішення суду залежатиме від того, наскільки старанно позивач підготує позовну заяву до суду.

  • Як ви знаєте, кожна позовна заява має індивідуальні ознаки, оскільки кожен позов є неповторним та індивідуальним та ґрунтується на конкретних фактичних обставинах справи, але разом із тим кожна позовна заява повинна відповідати основним процесуальним вимогам.
  • Тому нижче ми наведемо структурну послідовність позовної заяви та конкретний її приклад за новим ЦПК, що дозволить вам уникнути помилок під час написання та подання позову до суду.
  • Отже, згідно зі ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити такі відомості:
1 найменування суду першої інстанції, до якого подається позовна заява
2 реквізити сторін та інших учасників цивільного процесу
3 ціна позовної заяви, якщо вона підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються
4 зміст позовних вимог: спосіб захисту прав та інтересів, передбачений законом або договором; чи інший спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону. Суд визначає спосіб захисту, який не суперечить закону, у випадку коли закон або договір не містять ефективного способу захисту (ч. 2 ст. 5 ЦПК)
5 виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Важливо: усі наявні у позивача докази мають бути подані разом з позовною заявою
6 дані про вжиття заходів досудового врегулювання спору. Сторони вживають заходів для досудового врегулювання суперечки за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом (ч. 1 ст. 16 ЦПК)
7 відомості про вжиття заходів забезпечення доказів чи позову до подання позовної заяви, якщо вони вживалися раніше
8 перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви
9
  1. зазначення доказів, що не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, позивач має про це письмово повідомити суд та зазначити:
  2. — який саме доказ не може бути подано;
  3. — причини, з яких цей доказ не може бути подано у зазначений строк;
  4. — докази, які підтверджують, що позивач вжив усіх залежних від нього заходів, спрямованих на отримання вказаного доказу
10 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи
11 підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав
12 підпис позивача, або його представника, або іншої особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, із зазначенням посадового становища

Якщо учасником справи є фізична особа, в заяві вказуються її П. І. Б., адреса проживання з поштовим індексом. Реєстраційний номер облікової картки платників податків, серія і номер паспорта та засоби зв’язку зазначаються лише у випадку, коли така інформація відома позивачу.

Якщо учасником справи виступає юридична особа, документ має містити повне найменування, місцезнаходження із зазначенням поштового індексу та ідентифікаційний код цієї особи. Засоби зв’язку учасників вказуються за наявності таких даних у розпорядженні заявника.

  • До судових витрат належить судовий збір; витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їхнім місцезнаходженням, забезпеченням доказів; інші витрати, пов’язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
  • У разі неподання позивачем попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити у їхньому відшкодуванні, за винятком суми сплаченого судового збору.
  • Документи, що додаються до позовної заяви:
1 копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб
2 клопотання та заяви позивача, у т. ч. про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору; призначення експертизи; витребування доказів тощо
3 документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону
4 до позовної заяви про визнання акта чи договору недійсним додається копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг із нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача – клопотання про його витребування
5 довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача

Правило подання копій документів відповідачу та третім особам не поширюється на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Письмові докази надаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК. Копії вважаються засвідченими належним чином, якщо їх було засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Позивач, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), має зазначити наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Позивач підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Клопотання про витребування доказів подається разом з поданням цивільного позову. Якщо таке клопотання заявлено після закінчення встановленого строку, суд залишає його без задоволення. Винятком є випадок, коли позивач обґрунтує неможливість його надання у визначений строк з причин, що не залежали від нього.

У клопотанні має бути зазначено:

1 який доказ витребовується
2 обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати
3 підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа
4 заходи для самостійного отримання цього доказу, вжиті особою, яка подає клопотання, — докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу

Довіреність фізичної особи має бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Повноваження адвоката підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Далі пропонуємо ознайомитись із зразком позовної заяви, складеної за новими правилами.

Уточнення позовних вимог згідно з ЦПКУ від 2018 року Уточнення позовних вимог згідно з ЦПКУ від 2018 року Уточнення позовних вимог згідно з ЦПКУ від 2018 року

Позовні вимоги

Будь-який позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві. Різноманіття цих вимог велике і залежить від сфери порушених прав, особливостей конкретної справи, суб’єктного складу спору та інших обставин.

Уточнення позовних вимог згідно з ЦПКУ від 2018 року

Дуже важливо правильно та у повному обсязі сформулювати свої позовні вимоги до подачі позову до суду, адже після подання заяви, зміна позовних вимог є питанням складним. У господарському, цивільному та адміністративному провадженні, вона вимагає дотримання певної процедури, та має свої особливості.

Звичайно, бувають випадки, коли з об’єктивних причин при подачі позову особа не могла знати обставин, що впливають на перелік чи об’єм позовних вимог. Яким же чином змінити позовні вимоги в такій ситуації?

Уточнення позовних вимог

Уточнення позовних вимог може провадитися у різних видах судових проваджень: адміністративному, господарському та цивільному. Кожен з них має свої відмінності, тому доцільно розглянути кожен з них окремо.

Треба приділити увагу таким поняттям, як предмет та підстава позову.

Предмет позову — це матеріальний зміст позовних вимог. Він проявляється в матеріально-правовій заінтересованості позивача. Іншими словами, це те матеріальне благо, яке позивач бажає отримати.

Підстава позову — це ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які обґрунтовуються поданими при подачі заяви чи у судовому процесі доказами.

Уточнення позовних вимог в цивільному процесі

Цікаво, що у діючому зараз ЦПК України відсутня можливість доповнення позовної заяви. Хоча водночас з цим, подібна можливість зазначена для апеляційної та касаційної скарг (ст. 300  та 330 ЦПК).

Також, в кодексі не встановлюється поняття – уточнення позовних вимог. Але у той же час, на практиці, позивачі подають як доповнення, так і уточнення до своїх позовних вимог. І навіть враховуючи відсутність відповідних правових норм, суди їх приймають.

Така ситуація сама по собі є правовою колізією. З одного боку, суддя має право відмовитись прийняти таке уточнення, а представники відповідача вимагати їх не розглядати. З іншого боку, виходом з складної ситуації є ст. 31 ЦПК, яка встановлює право на подачу заяви про зміну предмету або підстави позову, а також зменшення або збільшення розміру позовних вимог.

При цьому, повна зміна підстави і предмету позову є недопустимою. Адже виходячи з роз’яснень Верховного Суду України, повна зміна підстави й предмету позову, підчас судового процесу, фактично  робить їх новими позовними вимогами, а такі позовні вимоги оформлюються в письмовій заяві згідно ЦПК, та призводять до одночасної відмови від раніше заявлених вимог.

На практиці ведення цивільних справ, доволі часто, зміна підстав або предмету позову використовується позивачем, як тактичний хід у судовому процесі.

Цей хід дозволяє виявити аргументацію та доказову базу, на яку спирається відповідач.

А знаючи її, хороший юрист може використати ці данні для обґрунтування вимог позивача, заявивши ті вимоги, які будуть найбільш незручні для сторони відповідача.

Уточнення позовних вимог в господарському процесі

У питанні розгляду господарських позовів, для уточнення позовних вимог, важливо спиратися на статтю 22 ГПК України. В ній окрім іншого, встановлюється, що позивач має право на подання заяв про заявленя «додаткових» позовних вимог, а також «доповнення» чи «уточнення» існуючих позовних вимог.

Господарський суд розглядає зазначені вище заяви і виходячи з її змісту, обставин справи, що розглядається, та змісту раніше поданої позовної заяви, може розцінити її як:

  • зменшення чи збільшення розміру даних вимог;
  • подання ще одного позову;
  • зміну підстав, або предмету позову;
  • об’єднання позовних вимог.

Для позивача важливо у будь-якому з зазначених випадків, уважно дотримуватися встановлених правил для відповідної процесуальної дії. Адже їх недотримання, може тягнути передбаченні ГПК процесуальні наслідки.

Підкреслимо, зміна розміру вимог має носити лише майновий характер. В тих випадках, коли позивач, скажімо, вимагає збільшити розмір немайнових вимог – то це по факту, вже є предметом подання іншого позову.

Зміну предмета або підстави позову можна здійснити до початку розгляду господарським судом по суті справи. Слід зауважити, що мова йде виключно про суд першої інстанції. Заява стосовно підстав або предмету подається відповідно вимог ст. 54 та 57 ГПК. В іншому випадку, вона буде повернута згідно ст. 63 ГПК.

Не допустимими є одночасна зміна предмета та підстав позову. Цікаво, що доповнення позову новими обставинами, за умови, що у ньому зберігаються і первісні обставини, не вважаються зміною підстав позову, рівно як і зміна посилання на норми процесуального чи матеріального права.

Уточнення позовних вимог в адміністративному процесі

У питанні розгляду адміністративних позовів необхідно спиратися на ст. 51 та 137 КАС України. У ст. 51 сказано, що позивач має право, до моменту закінчення судового розгляду, в будь-який час змінити розмір своїх позовних вимог. Також,  він має право, до початку судового розгляду по суті справи, на зміну підстави або предмету позову, про що має подати письмову заяву.

Читайте также:  Як відмовитися від спільно нажитого майна при розлученні?

Ст. 137 вказує, що позивач на протязі усього часу, що триває судовий процес, може як зменшити так і збільшити розмір своїх вимог. Для цього він має подати письмову заяву до суду.

Треба зауважити, що виходячи з конкретного змісту позовних вимог, будуть наставати відповідні правові наслідки.

Зміна підстав позову може проходити:

  • коли стається заміна одних правових або фактичних підстав позову на інші;
  • коли існуючі правові чи фактичні підстави доповнені новими;
  • коли деякі із вказаних в позові підстав вилучаються.

Зміна предмету позову проходить:

  • коли одні позовні вимоги заміняються іншими;
  • коли до існуючих вимог додаються нові;
  • коли якісь із заявлених вимог вилучаються;
  • коли дані вимоги пред’являються іншому відповідачу, якщо вони знаходяться в межах спірних правовідносин.

Також треба зауважити, що зміна розміру даних вимог допускається лише у тих випадках, коли такі вимоги виражені у визначеному грошовому еквіваленті. При цьому треба пам’ятати, що доповнення даних вимог новими, провадиться через зміну предмету позову. Не допускається для цього використовувати збільшення розміру своїх вимог.

Зразок заяви про уточнення позовних вимог

Нижче наведений загальний зразок заяви про уточнення, зменшення чи збільшення позовних вимог. Такі заяви достатньо типові, тому їх структура фактично не відрізняється. Будьте уважні при складанні таких документів, щоб не сплутати нормативні акти з різних сфер права, та норми на які треба спиратися при поданні даних заяв до суду.

Уточнення позовних вимог згідно з ЦПКУ від 2018 року

Додавання нового позовної вимоги: сутність та порядок реалізації

Уточнення позовних вимог згідно з ЦПКУ від 2018 року

  • Позиція 1. Такі дії є зміною загального предмета позову, оскільки:
  • — Як випливає з Ліговському науково-практичного коментарю до ст. 31 ЦПК, предмет позову — це матеріальний зміст позовних вимог позивача, яке проявляється в матеріально-правової зацікавленості — отримати певне матеріальне благо;
  • — Хоча пред'явлення додаткового позову, як і уточнення позову, ЦПК прямо не передбачає, але такі процесуальні документи давно отримали право на життя в судовій практиці і саме тому, що є продуктом тлумачення права позивача на зміну предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог (ст. 31 ЦПК);
  • — Зміна предмета позову може полягати в зміні способу захисту права, яке може мати 2 форми: кількісну і якісну;
  • — Якісна зміна предмета позову — це заміна одного способу захисту іншим (наприклад, позову про розірвання шлюбу позовом про визнання шлюбу недійсним). Кількісне зміна предмета позову — це його уточнення шляхом збільшення (зменшення) способів захисту права чи збільшення (зменшення) розміру позовних вимог (матеріального об'єкта позовних вимоги) у межах одного і того ж способу захисту;
  • — Збільшення (зменшення) розміру позовних вимог відноситься до виду кількісного уточнення (зміни) предмету позову.
  • Позиція 2. У даному випадку заявляються нові позовні вимоги, чого позивач робити не може, оскільки:
  • — Немає норми, яка б дозволяла позивачу дозаявляти нові вимоги (не плутати із зміною раніше заявлених вимог — вони залишаються тими ж);
  • — Підстави і предмет позову — це атрибути конкретного позовної вимоги. У свою чергу, позовну заяву може об'єднувати кілька позовних вимог, тому ці категорії потрібно розглядати окремо;
  • — Наприклад, позовна заява про визнання договору недійсним та повернення виконаного містить дві вимоги, у кожного з яких свої підстави і свій предмет;
  • — Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі ІЗ) захоче скористатися іншим способом захисту;
  • — В розглянутому ж випадку жоден з предметів позовних вимог, заявлених позивачем, не змінюється — вони залишаються колишніми;

— Немає ніякого «загального предмета позову», є позовна заява з об'єднанням кількох вимог (ч. 2 ст. 118 ЦПК) і є предмет позову по кожному з цих вимог;

— З приводу «сформованої практики», то не потрібно обманюватися. Давайте називати речі своїми іменами: безграмотні судді приймають незаконні рішення.

Думка юриста: Доповнення позовних вимог новою вимогою по суті своїй є новим позовом, як це зазначено в Позиції 2. Адже як випливає з того ж науково-практичного коментарю до ст.

31 ЦПК, позов у ??цивільному процесі — це письмово оформлена і адресоване суду письмову вимогу, що складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження у справі) та вимоги матеріального характеру (захистити невизнана, оспорюване чи порушене право).

А предмет позову — це матеріальний зміст цієї вимоги. Тобто вони співвідносяться між собою як поняття і його зміст. Обсягом поняття (позову) при цьому буде розмір позовних вимог.

Отже, нова вимога — це нове поняття (новий позов) з новим змістом (новим предметом) і новим об'ємом (розміром позовних вимог). А значить, заявляти його слід не в порядку зміни предмета позову (це можливо при заміні однієї вимоги іншим), а шляхом подачі нового позову з клопотанням про об'єднання позовних вимог в одному провадженні (ст. 126 ЦПК).

Право змінити підставу або предмет позову

Позов в цивільному процесі – це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

Предмет позову – це матеріальний зміст позовних вимог позивача, це певне матеріальне благо, яке має намір отримати позивач, з приводу чого виникає спір.

Підстава позову – коло обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Верховний Суд України відзначив, що під підставами позову, які згідно зі ст.

31 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається.

Верховний Суд України відзначив, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

Існує думка, що зміна підстав позову складається, по суті, з двох актів: відмови від використання первісної підстави та заміни її новою. Тому відмова від використання первісної підстави позову є одним із способів відмови від нього, що позбавляє права на подання нового позову з такою самою підставою. (Тимченко Г.П.)

Однак такий висновок не відповідає ЦПК.

Кількісних обмежень в реалізації права змінити предмет або підставу позову законодавство не містить. Позивач вправі змінити підставу позову кілька разів. Не забороняє законодавець повернутися і до попередньої підстави. Ці дії позивача обов’язкові для суду, тому що підставу та предмет позову визначає виключно позивач.

Слід також розмежовувати зміну підстав (предмета позову) від відмови від позову і за процесуальними наслідками. У разі відмови від позову провадження у справі закривається, водночас після зміни підстав або предмета позову провадження продовжується.

Часові межі – зміна підстав або предмету позову допускається лише до початку розгляду справи по суті в суді 1-ї інстанції!!!

  • Право збільшити (зменшити) розмір позовних вимог
  • Збільшення (зменшення) розміру позовних вимог – це зміна позивачем ціни первісно заявлених вимог.
  • Часові межі:
  • Збільшеннядо початку розгляду справи по суті в суді І інстанції.
  • Зменшення – допускається також і в апеляційній інстанції (правові позиції ВСУ)
  • Відмова від позову
  • — це одностороннє позивача, спрямоване на врегулювання спору і закінчення справи в будь-якій її стадії

— відмова від позову позбавляє особу в подальшому звертатися до суду з аналогічними позовними вимогами, що суд зобов'язаний роз'яснити (див. ст. 174 ЦПК)

Суд не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє

Часові межі – протягом усього часу розгляду справи, в т.ч. і у виконавчому провадженні стягувач має право, зокрема, подати заяву про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Наслідки – закриття провадження у справі (ст.174 ЦПК), неможливість повторного звернення з тотожнім позовом.

  1. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред’явити зустрічний позов.
  2. Право визнати позов повністю або частково
  3. — одностороннє волевиявлення з боку відповідача, яким він визнає безспірність вимог, пред’явлених до нього

Наслідки – ухвалення рішення про задоволення позову, рішення на користь позивача. Це можливе і на стадії попереднього судового засідання.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ст. 174 ЦПК).

  • Часові межі:
  • — до постановлення рішення судом першої інстанції
  • — в апеляції – якщо апеляційна інстанція розглядає справу і постановляє рішення

— в касації – якщо касаційна інстанція постановляє нове рішення

Визнання може бути повне і часткове.

Якщо часткове – то відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК позивач звільняється від обов’язку доводити ці обставини. Скоріше має місце визнання обставин, а не визнання позову, тому й різні процесуальні наслідки.

  1. Зустрічний позов
  2. – це самостійний спосіб захисту відповідача проти позову
  3. – це матеріально – правова вимога відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
  4. Так, наприклад, задоволення позову відповідача про заперечення батьківства виключає задоволення позову про стягнення аліментів на дитину.
  5. Часові межі – до або під час попереднього судового засідання (на стадії підготовки справи до судового розгляду)
  6. Сторони можуть укласти мирову угоду.
  7. Мирова угода – це двостороннє волевиявлення, спрямоване на врегулювання спору шляхом взаємних поступок.
  8. Може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету позову.
  9. Часові межі – на будь-якій зі стадій руху цивільної справи.
  10. Наслідки:
  11. — ухвала про закриття провадження у справі – завжди

— ухвала про визнання мирової угоди – за клопотанням сторін. Така ухвала є, по суті, виконавчим документом.

ВСУ («Правові позиції») відзначає, що мирова угода сторін може стосуватися лише їх та спірних правовідносин і її умови мають бути такими, щоб у разі, коли сторони або одна з них у наступному відмовляться від виконання цієї угоди, остання могла бути виконана примусово відповідно до п. 5 ст. 3 Закону «Про виконавче провадження».

Наприклад, у справі про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, допустима мирова угода про реалізацію цього права шляхом поділу зазначеного приміщення.

У той самий час у справі про визнання незаконним переведення на іншу роботу не може бути укладено мирової угоди на умовах звільнення позивача за власним бажанням, оскільки спірні правовідносини не стосувалися припинення трудового договору.

  • Мирова угода є обов’язкова для суду лише тоді, коли вона не суперечить закону і не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб.
  • За змістом процесуальні права поділяються
  • 1) права, пов’язані з безпосередньою участю сторін у справі
  • — право заявляти відводи
  • — знайомитися з матеріалами справи
  • 2) права, пов’язані із самостійним визначенням обсягу захисту своїх прав та інтересів
  • — розмір позовних вимог
  • 3) права, пов’язані з використанням процесуальних засобів захисту
  • — подання зустрічного позову
  • 4) права, пов’язані із перевіркою законності та обґрунтованості судового рішення
  • — право на апеляційне і касаційне оскарження
  • Процесуальна співучасть
  • Ст.32 ЦПК
  • Співучасть — це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов’язку.

Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов’язків.

Ця ознака дозволяє відрізняти процесуальну співучасть від інших видів участі множинності заінтересованих осіб: від участі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а також від співвідповідача, який залучається до участі у справі судом у разі відсутності згоди на це позивача в порядку ст. 33 ЦПК.

Цивільна процесуальна співучасть може виникнути як в момент відкриття провадження по справі, якщо в суд звертається декілька позивачів чи позов пред’явлено до декількох відповідачів, так і на більш пізніх стадіях, наприклад, суд може об'єднати позови і в стадії судового розгляду в порядку ст. 126 ЦПК.

  1. Процесуальна співучасть може виникнути також у разі вступу у справу кількох правонаступників сторони.
  2. Ознаки цивільної процесуальної співучасті:
  3. — співучасники – це суб’єкти спірних матеріально-правових правовідносин;
  4. — інтереси співпозивачів (співвідповідачів) не суперечать одне одному, але є протилежними інтересам іншої сторони;
  5. — наявність одного провадження, в якому розглядається справа з участю співпозивачів чи співвідповідачів.
  6. Співучасть за формою можна розділити на такі види:
  7. активна співучасть (кілька співпозивачів проти одного відповідача).

Така співучасть є найбільш поширеною. У співпозивачів завжди спільні інтереси по відношенню до відповідача. Така співучасть має місце, наприклад, при пред’явленні кількома спадкоємцями по закону до спадкоємця про визнання заповіту недійсним;

  • пасивна співучасть (один позивач проти декількох співвідповідачів).
  • Співвідповідачі при пасивній співучасті пов’язані з позивачем протилежними матеріально-правовими інтересами;
  • змішана співучасть (кілька співпозивачів проти кількох співвідповідачів).
Читайте также:  Угода про розподіл спадщини між спадкоємцями

Особливістю активної процесуальної співучасті є те, що вона можлива тільки з ініціативи співпозивачів.

Можливі співпозивачі в справі повинні повідомлятися судом про те, що в провадженні суду знаходиться конкретна цивільна справа, в яку вони можуть вступити як співпозивачі.

Співпозивачі не можуть притягатися до справи без врахування їх думки, оскільки це суперечатиме принципу диспозитивності.

Активна співучасть специфічна ще в одному відношенні: всіх співпозивачів обов’язково об’єднує спільність матеріально-правових інтересів по відношенню до відповідача.

Особливістю пасивної співучасті є те, що вона можлива як з ініціативи позивача (позивачів), так і з ініціативи суду, який може притягнути особу як співвідповідача для участі в справі.

Необхідно чітко розмежовувати співучасть на стороні відповідача (пасивну співучасть) від права суду залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача у разі відсутності згоди позивача на заміну неналежного відповідача (ст. 33 ЦПК).

Законодавець невдало вживає термін “співвідповідач” у випадку співучасті і у випадку залучення другого відповідача у разі відсутності згоди позивача на заміну неналежного відповідача.

В останньому випадку предметом спору не є а ні спільні обов’язки відповідачів, а ні однорідні обов’язки; обов’язки відповідачів не випливають з однієї підстави, а тому це не може бути процесуальною співучастю. В цьому плані ЦПК 1963 року був досконалішим, оскільки вживав поняття другого відповідача, а не співвідповідача.

  1. За ступенем обов’язковості співучасть може бути:
  2. обов’язковою (необхідною)
  3. факультативною (можливою, допустимою).
  4. Обов’язкова співучасть можлива в тому разі, якщо характер спільного матеріального правовідношення такий, що питання про права і обов’язки одного із суб’єктів неможливо вирішити без притягнення до справи інших суб’єктів цього відношення, має місце, зокрема, у справах про спільну власність, про спадкування, про виключення майна з опису, про захист честі і гідності, про право користування житловими приміщеннями.

· Наприклад, згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” від 28.09.1990р.

№ 7 передбачено, що якщо позов пред’явлено про спростування відомостей, опублікованих у пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягуються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації).

А у позовах про спростування відомостей, викладених у характеристиках, довідках та інших документах, відповідачами визнаються особи, які їх підписали, та підприємства, установи, організації, від імені котрих видано документ.

· На обов’язкову співучасть вказано також у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 р. “Про судову практику в справах про виключення майна з опису”.

Зокрема, зазначено, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідачами в справі суд притягує: боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках – особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідний фінансовий орган.

Обов’язковий характер даного виду співучасті пояснюється необхідністю розглядати справу з участю всіх співучасників. Якщо мова йде про відповідачів, то суд зобов’язаний залучити їх до розгляду справи. При співучасті ж на стороні позивача суд не вправі в примусовому порядку залучити співпозивачів до процесу.

  • Тому обов’язкова співучасть може бути лише пасивною.
  • Факультативна співучасть виникає за розсудом суду.
  • В цьому випадку справи співучасників можуть розглядатися окремо, що не впливає на законність і правильність рішення суду.

Це, зокрема, право суду на об'єднання позовів в порядку ст. 126 ЦПК.

Факультативна процесуальна співучасть викликається доцільністю, тобто вона сприяє скороченню часу й витрат, пов’язаних з вирішення справи.

Об’єднання позовів, таким чином, може провести й сам позивач формулюванням у заяві кількох позовних вимог для розгляду в одному провадженні.

Якщо ж позивачем подано кілька заяв з однорідними позовними вимогами, їх об‘єднати правомочний і суддя.

Як умова такого об‘єднання позовів може виступати спільність предмета позову кількох позивачів до одного відповідача або одного позивача до кількох відповідачів, спільність підстав позову й процесуальна доцільність.

· Зокрема, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” від 28.09.1990 р.

№ 7 вказує на співучасть на стороні позивача у випадку вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника. Так, згідно ч. 1 ст.

1200 ЦК у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

· Також на факультативну співучасть, проте на стороні відповідача, вказано в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. № 6.

Передбачено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Тобто в даному випадку потерпілий сам визначає, до кого пред’явити позов, а тому співучасть може мати місце (пред’явлення позову до всіх боржників), а може і не мати (пред’явлення позову до одного із боржників).

  1. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно, хоча співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність.
  2. Можливість передачі прав представляти інтереси співучасників одному із них обґрунтовується підставами процесуальної співучасті:
  3. · предметом спору є спільні права чи обов’язки;
  4. · такі права і обов’язки випливають з однієї підстави;
  5. · предметом спору є однорідні права і обов’язки.



Адвокатские истории


  • ЗАЯВА
    про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову
  • До
    _______________ районного суду м. Києва
  • Позивач:
    ______________________________________
  • ______________________________________,
  • (поштовий
    ндекс, адреса)
  • Відповідач:
    _____________________________________
  • ______________________________________,
  • (поштовий
    ндекс, адреса)
  • Ціна позову:
    ___________ грн.

  • ЗАЯВА уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову про визнання права власності на спадкове майно та визнання

  • права на обов’язку частку

У провадженн
_____________ районного суду м. Києва знаходиться цивільна
справа за первісною позовною заявою (П.І.Б.) до (П.І.Б.) “про
визнання права на обов’язкову частку у спадщині” та зустрічною
позовною заявою (П. ініціали) до (П. ініціали) “про зменшення

  1. обов’язкової частки у спадщині”.
  2. Вимоги
    зменшення обов’язкової частки у спадщині не ґрунтуються на
    доказах, не мають законних підстав, не відповідають загальним
    засадам цивільного законодавства України, зокрема, вимозі п. 6

ч. 1 ст. 3 ЦК України:

“6)
справедливість, добросовісність та розумність”.

Не
погоджуючись зі змістом та вимогами зустрічної позовної заяви,
позивач за первісною позовною заявою (П. ініціали), на підстав
ст. 31 ЦПК України, вважає за необхідне уточнити позовні вимоги,
а також внести зміни до предмету позову виклавши його у редакції:
про визнання права власності на спадкове майно та визнання

  • права на обов’язку частку”.
  • Обставини, на
    підставі яких внесені уточнення до позовних вимог та зміни
  • предмету позову.

  • По-перше.

Заповідачем,
(П.І.Б.), чотирнадцятого червня дві тисячі п’ятого року
заповідано (П. ініціали) все його майно, яке мало б належати

йому на день смерті, і на яке він за законом мав би право.

На момент
смерті заповідача все майно подружжя (П.І.Б.) і (П.І.Б.):
житловий будинок, земельна ділянка, речі звичайної домашньо
обстановки та вжитку, майнові права на незареєстровані,
відповідно до вимог закону, другий жилий будинок та господарськ
споруди, — було набуте подружжям за час шлюбу та знаходилося у
х спільній сумісній власності без виділу часток із зазначеного

майна.

Відповідно до
вимог ч. 2 ст.

370 ЦК України: “У разі виділу частки із майна,
що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки
кожного із співвласників у праві спільної сумісної власност
рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом
або рішенням суду”», — ні домовленістю між подружжям, н
законом, ні рішенням суду частки у праві спільної сумісно
власності між подружжям (П. ініціали) і (П. ініціали) не були
змінені, а отже заповідальне розпорядження (П. ініціали) не може
охоплювати половину майна його дружини (П. ініціали), яка

  1. померла 10 жовтня 2007 року, після свого чоловіка.

  2. По-друге
    .

10 серпня
2007 року внаслідок смерті заповідача, (П. ініціали), відкрилася
спадщина за заповітом на 1/2 частку у спільній сумісній
власності бувшого подружжя (П. ініціали) і (П. ініціали), яку

прийняли у встановленому законом порядку:

— зазначена у
заповіті від 14.05.2005 р., молодша дочка заповідача (П.

ніціали), (ч. 3 ст. 1268 ЦК України);


непрацездатна вдова заповідача (П. ініціали) у розмірі 1/6 права
на обов’язкову частку у спадщині (ст. 1241, ч. 3 ст. 1268 ЦК

  • України);

  • непрацездатна за інвалідністю та за віком старша дочка
    заповідача (П. ініціали) у розмірі 1/6 права на обов’язкову

частку у спадщині (ст. 1241, ст. 1269 ЦК України).

  1. Розрахунок
    часток у спадщині за заповітом, враховуючи спадкоємців, як
  2. мають право на обов’язкову частку:
  3. 1)
    спадкоємців, які мають право на спадкування за законом у першу
  4. чергу всього: 3;
  5. 2)
    обов’язкова частка кожного із спадкоємців, що мають право на
  6. обов’язкову частку, буде дорівнювати: 1/6 = 1/3 х 1/2;
  7. 3) частка (П.
    ніціали) за заповітом після відрахування двох обов’язкових
  8. часток становить: 4/6 = 6/6 — (1/6 + 1/6).

  9. По-третє.

10 жовтня
2007 року внаслідок смерті спадкодавця (П.І.Б.) відкрилася
спадщина за законом на ту частку спадкового майна, яка не
охоплена заповітом, тобто 1/2 частку спільного спадкового майна
бувшого подружжя, а також на частку спадкового майна, що

  • відповідає 1/6 обов’язкової частки померлої.
  • Спадщину
    після смерті (П. ініціали) у встановленому законом порядку, в
  • рівних частках прийняли:

— молодша
дочка спадкодавця (П. ініціали) (ч. 3 ст. 1268 ЦК України);

— старша
дочка спадкодавця (П. ініціали) (ст. 1269 ЦК України).

  1. Таким чином,
    після смерті матері молодша та старша дочки спадкодавця
  2. спадкують за законом:
  3. — (П.
    ніціали) 1/2 частки від половини майна неохопленого заповітом
    та 1/12 частки майна, що відповідає 1/6 обов’язкової частки
  4. померлої;
  5. — (П.
    ніціали) 1/2 частки від половини майна неохопленого заповітом
    та 1/12 частки майна, що відповідає 1/6 обов’язкової частки
  6. померлої.
  7. Всього
    спадкоємці за законом у рівних частинах спадкують 7/12 часток
  8. спадкового майна:
  9. 1) 1/2
    дорівнює 6/12;
  10. 2) 6/12 +
    1/12 = 7/12.

  11. По-четверте.

Розрахунок
часток у спадкуванні (П. ініціали) та (П. ініціали) після смерт

  • х батька та матері (від загального об’єму спадщини):
  • 1) всього
    розмір частки (П. ініціали) після смерті її батька та матер
    враховуючи загальний об’єм спадкового майна складає: 3/8 або
  • 9/24 = (2/12 х 1/2) + (7/12 х 1/2);

1.1) розмір
частки (П. ініціали) при спадкуванні за правом на обов’язкову

частку у спадщині після смерті батька: 1/6 дорівнює 2/12;

1.2) розмір
частки (П. ініціали) у спадщині при спадкуванні за законом після

  1. смерті матері становить: 7/12;
  2. 2) всього
    розмір частки (П. ініціали) після смерті її батька та матер
    враховуючи загальний об’єм спадкового майна складає: 5/8 або
  3. 15/24 = (8/12 х 1/2) + (7/12 х 1/2);

2.1) розмір
частки (П. ініціали) при спадкуванні за заповітом після смерт
батька та відрахування двох обов’язкових часток становить: 4/6

дорівнює 8/12;

2.2) розмір
частки (П. ініціали) у спадщині при спадкуванні за законом після

  • смерті матері становить: 7/12.

  • По-п’яте.
  • Старша дочка
    заповідача, (П. ініціали), перебуваючи у стані непрацездатно
    особи за віком та інвалідністю не поривала добрі стосунки з
    своїми батьками піклувалася про них та допомагала своїм батькам
    як тільки могла, хоча сама потребувала та на сьогоднішній день
    потребує піклування, допомогу, догляд, необхідність у
    достатньому життєвому рівні для себе, що включає достатн
  • харчування, одяг, житло.

Окрім цього,
твердження (П. ініціали) (молодшої сестри) про нібито неприязн
відносини з її (старшою сестрою) (П. ініціали), відповідно до ч.
1 ст. 1241 ЦК України, не можуть враховуватися судом, як
обставини, які мають істотне значення для зменшення розміру
обов’язкової частки у спадщині, а також не можуть враховуватися,
як взаємовідносини між заповідачем і особою, яка має право на

обов’язкову частку у спадщині.

Враховуючи
викладене, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 370, ст.
1241, ч. 3 ст. 1268, 1269 ЦК України, п. 18 ст. 4 Декрету КМ
України «Про державне мито», на основі ст., ст. 3, 31 ЦПК

  1. України

  2. ПРОШУ

  3. _____________ районний суд м. Києва:
  4. — прийняти до
    розгляду заяву “про уточнення позовних вимог и внесення змін до
  5. предмету позову”;

— визнати за
(П.І.Б.) право на обов’язкову частку у спадщині в розмірі 1/6
частки спадкового майна, що відкрилося після смерті її батька
(П.І.Б.) десятого серпня дві тисячі сьомого року за заповітом

від 14.06.2005 р.;

— визнати за
(П.І.Б.) право на спадкування за законом у розмірі 7/12 частки
спадкового майна, що відкрилося десятого жовтня дві тисяч
сьомого року після смерті її матері (П.І.Б.), а всього визнати
право власності на спадкове майно у розмірі 3/9 частки у

спадщині після смерті (П.І.Б.), (П.І.Б.);

— звільнити
(П.І.Б.), як інваліда другої групи, від сплати судового збору.

Додаток:
копія заяви відповідачу.

 
(Дата )                                                                                                                                    
 (Підпис)                       

Заява про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог. Фаховий коментар

“Юридическая практика” № 8 от 22 февраля 2011 года.

Святошинський районний суд м. Києва

Позивач: Василенко Іван Ігорович,
вул. Кайсарова, 7, кв. 53, м. Київ, 03022

Номер засобу зв’язку відсутній

Відповідач-1: Петров Сергій Павлович,
вул. М. Раскової, 14, кв. 21, м. Київ, 02002

Номер засобу зв’язку невідомий

Відповідач-2: Сидорчук Валентина Олегівна,
пр-т Академіка Глушкова, 2, кв. 94, м. Київ, 03187

  • Номер засобу зв’язку невідомий
  • Ціна позову: 5 366 455,34 грн
  • ЗАЯВА
    про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог
    (у порядку статті 31 ЦПК України)

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом Василенка І.І. до Петрова С.П., Сидорчук В.О. про стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до частини 2 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України), крім прав та обов’язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач — пред’явити зустрічний позов.

Користуючись наданим частиною 2 статті 31 ЦПК України правом, даною заявою позивач змінює підстави заявленого позову та зменшує розмір позовних вимог, що обґрунтовується такими обставинами.

7 серпня 2006 року між Василенком І.І. та Сидорчук В.О. було досягнуто домовленості про укладення договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості в будинку № 7 по вулиці Леваневського в м. Одесі, в силу якої Сидорчук В.О. мала придбати зазначені об’єкти та, в подальшому, здійснити їх відчуження особисто Василенку І.І.

Того ж дня Василенко І.І. передав Сидорчук В.О. грошову суму в розмірі 450 000,00 (чотириста п’ятдесят тисяч доларів) доларів США як завдаток за вищезазначеним договором, про що з боку Сидорчук В.О.

власноруч була складена відповідна розписка. При цьому за виконання Сидорчук В.О. вищевказаних зобов’язань взяв на себе відповідальність знайомий Василенка І.І. — громадянин Петров С.П.

, що підтверджується змістом договору поруки від 7 серпня 2006 року.

Наведені обставини підтверджуються, зокрема, змістом розписки від 7 серпня 2006 року, випискою ЗАТ «ОТП БАНК» про рух грошових коштів на рахунку Василенка І.І. станом на 7 серпня 2006 року, а також договором поруки від 7 серпня 2006 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Проте своїх зобов’язань Сидорчук В.О., згідно з досягнутою з Василенком І.І. домовленістю, не виконала, оскільки договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості в будинку № 7 по вулиці Леваневського в м.

Одесі в подальшому з ним не уклала, і отримані нею кошти не повернула, що підтверджується відсутністю відповідних відомостей у витягу з Державного реєстру правочинів на запит органу державної влади № 7344956 від 1 червня 2009 року та наявністю у Василенка І.І. оригіналу розписки від 7 серпня 2006 року.

Відповідно до змісту розписки від 7 серпня 2006 року, грошова сума в розмірі 450 000,00 (чотириста п’ятдесят тисяч доларів) доларів США була передана Сидорчук В.О. як завдаток для укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомості.

Згідно зі статтею 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За змістом статті 570 ЦК України внесення завдатку як спосіб забезпечення зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності самого зобов’язання, яке випливає з договору, укладеного сторонами. Оскільки договір купівлі-продажу нерухомості між Василенком І.І. та Сидорчук В.О. укладений не був, суму, передану Сидорчук В.О., необхідно вважати авансом.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому матеріали справи вказують на те, що розпискою Сидорчук В.О. від 7 серпня 2006 року строк виконання відповідачем обов’язку щодо повернення коштів не встановлений, що дає підстави стверджувати про наявність у позивача права вимоги щодо виконання Сидорчук В.О. даних обов’язку в будь-який час відповідно до вказівок вищенаведеної норми.

Зазначена правова позиція також міститься в ухвалі Верховного Суду України від 10 грудня 2008 року та рішенні Верховного Суду України від 14 квітня 2010 року, якими Верховний Суд України, посилаючись на частину 2 статті 530 ЦК України, зазначає про правомірність пред’явлення вимоги, щодо виконання зобов’язання строк (термін) виконання якого не встановлений, у будь-який час.

Разом із тим, на вимогу Василенка І.І. взимку 2008 року під час телефонної розмови стосовно виконання відповідачем зобов’язання щодо укладення договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості в будинку № 7 по вулиці Леваневського в м. Одесі Сидорчук В.О. в односторонньому порядку відмовилась від укладання зазначеного договору, а на вимогу Василенка І.І.

щодо повернення грошових коштів Сидорчук В.О. прямо заявила про своє небажання повертати передану їй суму. Факт пред’явлення зазначених вимог визнається відповідачем Петровим С.П. в письмових запереченнях проти позовних вимог, а тому не підлягає доказуванню згідно з частиною 1 статті 61 ЦПК України.

Крім того, даний факт підтверджується актом приймання-передачі грошових коштів від 28 лютого 2008 року.

Надалі своїх зобов’язань Сидорчук В.О. згідно з досягнутою із Василенком І.І. домовленістю також не виконувала, договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості в будинку № 7 по вулиці Леваневського в м.

Одесі з ним не уклала і отримані нею кошти не повернула, що підтверджується відсутністю відповідних відомостей у витягу з Державного реєстру правочинів на запит органу державної влади № 7344956 від 1 червня 2009 року та наявністю у Василенка І.І.

оригіналу розписки від 7 серпня 2006 року.

У подальшому Василенко І.І. пред’явив письмові вимоги про повернення йому грошових коштів, що підтверджується вимогою від 22 травня 2009 року, описом поштового відправлення від 25 травня 2009 року, фіскальним чеком від 25 травня 2009 року, описом поштового відправлення від 4 серпня 2009 року, фіскальним чеком від 4 серпня 2009 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Проте й після цього Сидорчук В.О. грошей не повернула та під будь-яким приводом ухиляється від виконання своїх зобов’язань. Крім того, передана Сидорчук В.О. сума не була повернена й поручителем — Петровим С.П., що змусило Василенка І.І. звернутися до Святошинського районного суду із позовом про стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За таких обставин заборгованість Сидорчук В.О. станом на 28 січня 2011 року складає 5 366 455,34 грн (обґрунтований розрахунок заборгованості додається).

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

  1. Відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
  2. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту інших вимог, що зазвичай ставляться.
  3. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
  4. Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
  5. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України, примусове виконання обов’язку в натурі є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
  6. Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
  7. На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 3, 118, 119, 120 ЦПК України,
    ПРОШУ:

Стягнути солідарно з Сидорчук Валентини Олегівни та Петрова Сергія Павловича на користь Василенка Івана Ігоровича 5 366 455,34 (п’ять мільйонів триста шістдесят шість тисяч чотириста п’ятдесят п’ять) грн 43 коп., з яких: сума авансу — 3 652 957 грн 81 коп., сума інфляційного збільшення — 1 414 152 грн 23 коп., сума трьох відсотків річних — 299 345 грн 30 коп.

  • Додаток:
  • Розрахунок заборгованості.
  • Копії заяви в порядку статті 31 ЦПК України з доданими документами.

28.01.2011 р.

Василенко І.І. ___________________

Комментарий предоставляется языком оригинала

Комментарий эксперта: Андрей БАЛИЦКИЙ, юрист ЮФ «Центр правового консалтинга»

В соответствии с частью 2 статьи 31 Гражданского процессуального кодекса (ГПК) Украины, кроме прав и обязанностей, определенных в статье 27 настоящего Кодекса, истец имеет право в течение всего времени рассмотрения дела увеличить или уменьшить размер исковых требований, отказаться от иска, а ответчик вправе признать иск полностью или частично. До начала рассмотрения судом дела по сути истец имеет право путем подачи письменного заявления изменить предмет или основание иска, а ответчик — предъявить встречный иск.

Предоставленное для комментария заявление направлено на реализацию вышеуказанных процессуальных прав истца, а именно: права на уменьшение размера исковых требований и права на изменение оснований поданного иска.

Основания иска — это фактические обстоятельства, на которые ссылается истец в подтверждение заявленных исковых требований.

Таким образом, изменение оснований иска обусловлено стремлением истца привести упомянутые обстоятельства в соответствие с нормами материального закона, регулирующими спорные правоотношения и предметом иска, то есть фактическими требованиями истца к ответчику. Естественно, чем выше такое соответствие, тем выше вероятность удовлетворения заявленных исковых требований.

  1. Также необходимо обратить внимание на то, что до внесения изменений в ГПК Украины в соответствии с Законом Украины «О судоустройстве и статусе судей» № 2453-VI от 7 июля 2010 года процессуальный закон предоставлял истцу право осуществлять изменение оснований иска на протяжении всего времени рассмотрения дела, в то время как предписания новой редакции ГПК Украины дают возможность изменять основания иска исключительно до начала рассмотрения судом дела по сути, что способствует скорейшему рассмотрению дела и дисциплинирует участников процесса.
  2. Право истца на уменьшение размера исковых требований подразумевает изменение цены первичного иска, что может быть следствием уточнения расчета цены иска, частичного исполнения ответчиком спорного обязательства, изменения оснований или предмета иска и других обстоятельств, возникающих в процессе рассмотрения дела.
  3. Таким образом, рассматривая предоставленный документ в контексте вышеизложенного, можно отметить, что после подачи искового заявления истец счел необходимым изменить первичные исковые требования с взыскания долга по договору займа на взыскание суммы аванса.
  4. По нашему мнению, такое изменение является целесообразным, поскольку из содержания заявления действительно усматривается факт получения ответчиком денежных средств с целью дальнейшего заключения договора купли-продажи недвижимости и невыполнение им указанного обязательства.
  5. При этом уменьшение размера исковых требований в данном случае является следствием уточнения расчета цены иска, а именно: расчета штрафных санкций не с момента выдачи истцу указанной в заявлении расписки, а с момента возникновения права требования в соответствии со статьей 530 Гражданского кодекса Украины, что, на наш взгляд, соответствует требованиям действующего законодательства.
Ссылка на основную публикацию