Розірвання шлюбу з громадянином туреччини

Розірвання шлюбу з громадянином Туреччини

Зміст

Розірвання шлюбу з громадянином Туреччини

Порядок розлучення з іноземцем в Україні за своєю суттю мало чим відрізняється від розірвання шлюбу між громадянами однієї держави, оскільки має одну і ту ж мету – припинення шлюбу.

Законодавство, яке регулює порядок розлучення з іноземцем в Україні

  • На відміну від розлучення між громадянами України, порядок оформлення розлучення з іноземцем не регламентований СК України.
  • Оформлюючи розлучення з іноземним громадянином, слід керуватися нормами ЗУ «Про міжнародне приватне право».
  • Порядок розірвання шлюбу з іноземцем передбачений також міжнародно-правовими договорами, які регулюють сімейні відносини.
  • Ці міжнародно-правові договори повинні бути погодженими Україною.
  • Виходячи з положень ЗУ «Про міжнародне приватне право», припинення шлюбу з іноземним громадянином здійснюється відповідно до наступних положень:
  1. спільного особистого закону подружжя – права держави, громадянами якої вони є;
  2. права держави, в якій подружжя постійно проживало;
  3. права, з якими обидва з подружжя мають тісний зв’язок.

Підсудність справи про розірвання шлюбу з іноземним громадянином

Розірвання шлюбу з громадянином ТуреччиниУ ст. 63 ЗУ «Про міжнародне приватне право» зазначено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно, іноземці та громадяни України, які уклали шлюб з іноземцем можуть розірвати шлюб на території України та за законодавством України.

Ст.

76 ЗУ «Про міжнародне приватне право»: суди можуть приймати до  свого  провадження  і  розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках, якщо  на  території  України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження,  або рухоме чи нерухоме майно, на яке   можна   накласти   стягнення,   або  знаходиться  філія  або представництво іноземної юридичної особи – відповідача.

У Постанові Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред’являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим його місцем перебування чи проживання.

Щодо визначення, до якого суду України звертатися (визначення підсудності), слід керуватися Главою 2 Розділу І Цивільного процесуального кодексу України.

Правильне визначення підсудності справи про розлучення з іноземцем – є першочерговим завданням перед початком процедури розірвання шлюбу  з іноземцями.

Розлучення з іноземцем, якщо шлюб укладено в Україні

Розірвати шлюб з іноземцем, якщо шлюб був укладений на території України можна двома способами:

  1. в органах РАЦС;

  2. в судовому порядку.

В органах РАЦС розірвати шлюб з іноземцем можна.

Для цього потрібно подати заяву про розірвання шлюбу. Проте, якщо у подружжя є неповнолітні діти, або ж якщо відсутня згода другого з подружжя, то розірвати шлюб при наявності спільних дітей з іноземцем, або відсутності його згоди на розірвання шлюбу можна лише другим способом, тобто у судовому порядку.

Розлучення з іноземцем в Україні без його присутності

Непоодинокими є випадки коли, звертаючись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, позивачу, громадянину України, невідоме місце проживання чи перебування чоловіка, громадянина іноземної держави.

У таких випадках в позовній заяві вказується останнє місце проживання/перебування, яке відоме позивачу.

Суд у таких випадках здійснює заходи щодо розшуку чоловіка, який є іноземцем. У тому випадку, коли потрібних даних про чоловіка-іноземця не знайдено, розлучення в Україні здійснюється без його присутності.

Рішення суду про розірвання шлюбу з іноземцем

Рішення суду України про розірвання шлюбу з іноземним громадянином дійсне на всій території України та є офіційним документом, який підтверджує факт розірвання шлюбу.

Судові рішення України про розірвання шлюбу з іноземцем можуть мати юридичну силу в інших юрисдикціях у випадках його визнання, а саме:

  1. якщо між державами є відповідні договірні відносини, то рішення визнається та є дійсним автоматично;

  2. через процедуру визнання конкретного рішення компетентними органами тієї держави, в якій необхідно визнати рішення українського суду.

Вартість розлучення з іноземцем в Україні

  1. Адвокат по розлученню буде супроводжувати процедуру розірвання шлюбу з іноземцями в Україні, з урахуванням усіх особливостей конкретної справи.
  2. При необхідності, адвокат також займатиметься легалізацією документів які необхідні для судового представництва .
  3. Розірвання шлюбу з громадянином Туреччини
  4. Варто пам’ятати, що вартість послуг адвоката при розлученні зазначена без урахування судового збору.
  5. Станом на 2018 рік судовий збір за подання заяви про розірвання шлюбу становить 704,80 грн.

Розірвання шлюбу з громадянином Туреччини

  • Як перевірити на що витрачаються аліменти — 4 Червня, 2019
  • Встановлення режиму окремого проживання подружжя — 29 Травня, 2019
  • Аліменти на дитину в 2019 році — 29 Травня, 2019
  • Порядок розлучення без наявності спільних дітей — 28 Травня, 2019
  • Розірвання шлюбу в судовому порядку без дітей — 28 Травня, 2019
  • Допомога одиноким матерям — 28 Травня, 2019
  • Як стягнути аліменти з іноземця — 13 Лютого, 2019
  • Стягнення додаткових витрат на утримання дитини — 23 Січня, 2019
  • Вартість судового збору у 2019 році — 28 Грудня, 2018
  • Порядок розірвання шлюбу в органах РАЦС (ЗАГС): покрокова інструкція — 13 Грудня, 2018

Переглянути всі публікації

Розірвання шлюбу з іноземним громадянином | Статті

Розірвання шлюбу з громадянином Туреччини

В даній статті розглядаються важливі питання та процедура процесу припинення відносин з іноземними громадянами на території нашої держави. Процедура розірвання шлюбу на території України регулюється нормами Конституції України, Сімейним кодексом України, ЗУ «Про міжнародне приватне право», міжнародними договорами України, ЦПК України та іншими нормативно-правовими актами.

Якщо пара одружилась в Україні, то розірвати шлюб вони можуть на її території та за її законами. При одруженні з іноземним громадянином, часто виникають питання про те, де краще зареєструвати шлюб. В даному питанні є важливий факт, а саме те, що розірвання шлюбу, (у більшості випадків), проходить за місцем проживання відповідача.

Проте, це не є проблемою для подружжя – громадянином України та другим із подружжя незалежно від його громадянства, які проживають за межами України, підсудні судам України (статті 63, 64 Закону України «Про міжнародне приватне право».) Розлучення з іноземцем в деяких випадках не відрізняється від розірвання шлюбу з громадянином України.

Проте існують і деякі розбіжності.

Розірвання шлюбу може відбуватися в органі РАЦС або в судовому порядку. Найбільш часто подружжя звертається в РАЦС. Такий спосіб є найбільш простим та зручним для обох сторін якщо немає розбіжностей, щодо даного питання. Щоб розлучитися в цій установі, необхідна добровільна згода обох сторін, при цьому у них не повинно бути спору щодо розподілу майна та спільних дітей.

  • Розлучення в суді займає більше часу та зусиль, зокрема, якщо один із подружжя не хоче цього розлучення чи є розбіжності щодо матеріальних благ і поділу дітей.
  • Важливим питанням є те, що якщо подружжя не має спільних дітей, їх можуть розлучити в РАЦС, а якщо подружжя має дітей, то розлучення відбувається тільки через суд.
  • Перейдемо детальніше до самої процедури розлучення у судовому порядку.

У даній статті йдеться про те, що якщо один із подружжя (а саме іноземець) відмовляється від розлучення. У порядку позовного провадження судами загальної юрисдикції розглядаються справи про розірвання шлюбу у випадках, коли одна сторона заперечує проти розірвання відносин або ухиляється від подання спільної заяви подружжя до органу РАЦС чи суду.

Відповідно до ч.1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

  1. Проте, якщо у вас немає можливості виїхати за кордон (а саме за місцем проживання/перебування відповідача), для того, щоб подати позовну заяву про розірвання шлюбу, тоді можливо подати позовну заяву за місце проживання/перебування позивача.
  2. Іноземні громадяни згідно з нормами чинного законодавства України наділені рівними з українськими громадянами правами, а також зобов’язаннями в шлюбному процесі.
  3. Для того, щоб ваша заява була прийнята до розгляду, необхідно зібрати документи та зазначити наступне:

У позовній заяві вказується, коли та де був зареєстрований шлюб, чи є діти, їх вік, чи досягнуто між подружжям угоду про їх виховання та утримання, мотиви та причини припинення шлюбу, інші вимоги, які можуть бути розглянуті в шлюборозлучному процесі. Заява про розірвання шлюбу є процесуальним документом за допомогою якого, можна ініціювати початок судового розгляду. Для складання такою заяви є відповідні правила, які закріплені в ст. 119 ЦПК України.

В частині викладу обставин, які лягли в основу обґрунтування вимог позивача є такі відомості:

1. Дата укладення шлюбу.2.Серію та номер свідоцтва про шлюб.3. Повне найменування органу, в якому було укладено реєстрацію шлюбу.4. За бажанням, але не обов’язково, можна уточнити, який за рахунком шлюб.5. Обов’язково вказати чи є спільні діти, якщо ж є, то слід вказати всі дані про дитину.

Дату її народження, серію та номер свідоцтва про народження, повне найменування органу, що зареєстрував народження дитини. Якщо декілька дітей, то такі дані слід вказати для кожної дитини.6. Обов’язково слід уточнити з ким проживають діти, чи бере участь відповідач у їх вихованні та утриманні.7.

Причини розлучення мають бути вказані обов’язково. Але слід звернути увагу, що для суду, подробиці вашого особистого життя, не цікаві. Причину, слід описувати загальними фразами, вдаватись до подробиць нема потреби.

Проте обставини розірвання шлюбу відіграють важливу роль, оскільки суд зобов’язаний вжити заходів щодо збереження сім’ї. В позовній заяві ви також можете зазначити обставини та причини, через які ви не бажаєте отримати час для примирення з іншим учасником судового процесу.8.

Чи є суперечка з приводу місця проживання чи утримання дитини.9. Суперечки майнового характеру.10. Інші обставини.

11. Якщо планується зміна прізвища після розлучення, це також слід вказувати.

Перелік документів, що необхідно подати до суду:

1. Позовна заява з додатками для сторін.2. Копія свідоцтва про шлюб.3. Копія паспорту та ідентифікаційного коду Позивача. (Відповідача за наявності).4. Копія документу, який підтверджує причину не можливості подати позовну заяву за місце проживання/перебування відповідача.5. Квитанція про сплату судового збору.

6. Інші документи, що підтверджують вашу позицію.

Зверніть увагу, що згідно ч.2 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Отже, в даній статті, ми намагалися широко розкрити питання припинення відносин з іноземним громадянином. Однак існують різні випадки, до яких має бути свій індивідуальний підхід.

Адже у кожної сім’ї своя життєва ситуація, яка потребує вирішення.

Тому, саме юристи ЮК «Майоров, Нерсесян та партнери» допоможуть Вам у складанні юридично грамотної позовної заяви, розібратись з ситуацією та найти індивідуальний підхід до вирішення вашого питання.

Важливо пам’ятати, що із будь-якої спірної та важкої ситуації є вихід і при кожній обставині слід залишатися цивілізованими людьми, адже розійтися теж можна гідно, не обов’язково ставати лютими ворогами.

Тому, ми бажаємо кожному громадянину, не тільки нашої держави, а й будь-якої іншої країни, цінувати в житті те, що створюється ними на благо своїх родин.

Умови, за яких подружжя іноземців може розлучитися в Україні: практичний аспект

Умови, за яких подружжя іноземців може розлучитися в Україні: практичний аспект

У сучасному світі багато життєвих ситуацій потребують формального вирішення та легалізації. Не є виключенням і не вельми приємна, особливо з психологічної точки зору, процедура розірвання подружніх стосунків між чоловіком та дружиною.

Часто трапляються ситуації, коли особи протягом тривалого часу лише формально, як кажуть «на папері»,  перебувають у шлюбі, проте жодних подружніх стосунків не підтримують.

В такому разі, відсутність нормативного закріплення факту розірвання шлюбу може мати в майбутньому суттєві ризики, зокрема, фінансового (майнового) характеру для когось із подружжя. 

Як показує судова практика, врегулювання питання розірвання шлюбу має важливе значення для всіх осіб, які на законних підставах перебувають на території України. При цьому, не має значення, чи є такі особи громадянами України, чи іноземцями.

Процедурі розірвання шлюбу між громадянами України присвячено безліч статей та роз'яснень, навіть існують «покрокові» інструкції дій для осіб, що вирішили формально закріпити факт розірвання шлюбу.

Натомість, процедура розірвання шлюбу в Україні між громадянами іноземних держав, тобто, регулювання відносин з іноземним елементом, — має певні особливості, про які й піде мова у цій статті.

Насамперед варто відзначити, що Україна є державою соціальною та демократичною, а тому, дає можливість кожній особі реалізовувати свої права у передбаченому законом порядку.

Так, основний закон нашої держави визначає, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

У правовідносинах щодо розірвання шлюбу за наявності іноземного елементу варто розуміти, що така процедура в Україні можлива лише в судовому порядку – шляхом звернення з відповідною заявою до суду загальної юрисдикції: (1) за спільною заявою подружжя, або (2) за позовом одного з подружжя.

Виникає резонне запитання, чому ж за наявності лише судової процедури розірвання шлюбу між іноземцями, досить часто такі особи все одно надають перевагу українським судам, а не судам/адміністративним органам держави свого громадянства?

Відповідь на це питання криється в певній лояльності української правової системи до вирішення питання про розірвання шлюбу. Так, законодавство України передбачає, щошлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Тому, якщо подружжя (в тому числі іноземці) звернулося до українського суду про розірвання шлюбу за спільною заявою, то суд (якщо не буде встановлено підстав для залишення заяви без розгляду) постановляє рішення про розлучення після сплину одного місяця від дня подання заяви, якщо буде встановлено, що заява відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і, що після розірвання шлюбу, не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. На практиці схожий критерій застосовується і в разі звернення до суду з позовною заявою, коли підставою для розірвання шлюбу є неможливість продовження шлюбно-сімейних відносин. Натомість в інших країнах світу, навіть у країнах західної Європи – Франція, Німеччина, Сполучене Королівство – процедура розірвання шлюбу є суттєво складнішою та тривалішою. Крім того, ще однією перевагою розгляду подібних справ в українському суді є порівняно невеликі судові витрати. Так, ставка судового збору за подання до суду позову про розірвання шлюбу складає в 2019 році 774,40 грн. (щороку ставка зазнає незначних змін, у зв'язку з її залежністю від розміру прожиткового мінімуму, встановленого в Україні на відповідний рік).

Розглядаючи спірні правовідносини про розірвання шлюбу з іноземним елементом, суди перш за все перевіряють чи існує між Україною та державою, громадянами якої є сторони у справі, двосторонній договір про правову допомогу у сімейних та цивільних справах. Якщо договір існує – застосовуються його положення (які в даному випадку мають пріоритет над внутрішнім законодавством України).

Читайте также:  Порядок розірвання шлюбу в суді та в рагсі (документи, вартість)

Якщо говорити про конкретні двосторонні договори, укладені Україною, то наразі їх існує понад п'ятнадцять. Кожен такий договір має свої особливості, наприклад:

1)      Договір між Україною та Литовською республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (ратифікований 17 грудня 1993 року) передбачає альтернативні правила підсудності.

Згідно з положеннями вказаного договору, при розгляді справ про розірвання шлюбу застосовується законодавство і компетентні установи Договірної Сторони, громадянами якої подружжя було до моменту подання заяви.

В той же час, якщо подружжя — громадяни Литви мають місце проживання на території України, суди України також визнаються компетентними для вирішення справи.

2)      Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (ратифікований 04 лютого 1994 року), не передбачає можливості розгляду справи про розірвання шлюбу між громадянами Польщі українськими судами, незважаючи на постійне місце проживання подружжя на території України. Статтею 26 Договору передбачено, що розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення  справи (п.1) і компетентним  є   орган   тієї   Договірної   Сторони,  громадянами якої є подружжя в момент порушення справи (п.3).

3)      Відповідно до положень Договору між Україною і Соціалістичною Республікою В'єтнам про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах (ратифікований 2 листопада 2000 року), зокрема  ч.1 ст.

26 у справах про розірвання шлюбу компетентними є установи юстиції і застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, громадянами якої подружжя було в момент подачі заяви.

Якщо обоє з подружжя мають місце проживання на території  іншої Договірної Сторони, то в розгляді спору компетентними також є установи юстиції цієї Договірної Сторони.

4)      Договір між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах (ратифікований 5 липня 2001 року) у ч. 1 ст. 23 встановлює, що український суд компетентний розглядати справу про розірвання шлюбу між громадянами Туреччини, коли вони постійно проживають на території України.

Отже, кожен із указаних двосторонніх договорів, має свої особливості, що обов'язково мають враховуватися потенційними заявниками (позивачами) ще до моменту звернення до суду. Адже, недотримання норм указаних договорів унеможливить розгляд заяви (позову) по суті, а позивач (заявники) лише втратить свій час та кошти.

Що ж робити заявнику (позивачу) якщо двостороннього договору між Україною та державою його резиденства не існує? В такому випадку компетенція українського суду (або її відсутність) визначається Законом України «Про міжнародне приватне право».

За загальним правилом, суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо відповідач у справі має на території України місце проживання або місце знаходження, або рухоме/нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.

Визначаючи територіальну підсудність справи про розірвання шлюбу, тобто обираючи компетентний суд для звернення з заявою (позовом), позивачі, як правило, керуються процесуальними загальними вимогами, за якими позов подається до суду за місцем реєстрації відповідача.

Водночас, цивільне процесуальне законодавство України встановлює можливість застосування альтернативної територіальної підсудності в даній категорії справ.

Це означає, що за певних визначених законом обставин позивач-іноземець має право обрати й інший (аніж за місцем проживання відповідача) суд, до якого буде подана позовна заява про розірвання шлюбу:

  • 1)   за його (позивача) зареєстрованим місцем проживання чи перебування – у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача;
  • 2)   за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) – у разі, коли місце реєстрації проживання або перебування відповідача невідоме.
  • Тому, необхідно враховувати вказані особливості альтернативної підсудності в даній категорії справ, адже від правильно обраного суду залежить, в тому числі, подальше прийняття (або неприйняття) позовної заяви до провадження.
  • Окремо варто зупинитись на питанні права, що застосовується судом при вирішенні спору між іноземними громадянами щодо розірвання шлюбу.

Так, процедура розірвання шлюбу та відповідні правові наслідки такого розірвання визначаються правом, що діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

В свою чергу, правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності — правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання. При цьому, важливою є умова, що хоча б один з подружжя продовжує проживати у цій державі.

В іншому випадку дані правовідносини регулюються правом, із яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

Таким чином, при визначенні права, що повинно застосовуватися при розгляді справи, потрібно з'ясувати чи має подружжя спільний особистий закон, тобто, визначити, чи є вони громадянами однієї держави. Якщо так, то у суду є підстави для застосування норм іноземного права.

При цьому, хоча законодавством і передбачені спеціальні процедури, які дозволяють суду встановити зміст норм права іноземної держави, що регулюють такі правовідносини, однак, як показує практика, українські суди у більшості подібних справ застосовують саме норми українського права.

Зважаючи на складнощі пов’язані з тлумаченням правових норм іноземної держави, українські суди, як правило (особливо за відсутності клопотання сторони), не вдаються до застосування іноземного права, посилаючись на неможливість встановлення змісту його норм, та розглядають справи, керуючись правом України.

Дещо інша ситуація, коли подружжя є громадянами різних держав. В такому випадку вони фактично не мають спільного особистого закону.

Для українського суду це стає основною підставою для розірвання шлюбу між іноземцями за правом України.

Однак, це можливо, якщо подружжя мало останнє спільне місце проживання в Україні, і при цьому на момент звернення до суду вони обоє, або хоча б один із них все ще має місце проживання в Україні.

Окремо слід зауважити, що рішення суду України про розірвання шлюбу може мати юридичну силу в інших юрисдикціях лише у випадку його визнання у встановленому законом порядку. Так, визнання рішень судів України може відбуватися декількома шляхами:

(1) автоматично, якщо між державами є відповідні договірні відносини.

Наприклад, ратифікована Україною Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року (учасники Конвенції – країни учасниці СНД), в ст.

52 передбачає, що винесені установами юстиції кожної з Договірних Сторін і такі, що вступили в законну силу рішення, що не вимагають за своїм характером  виконання, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження.

Вказані положення Конвенції розповсюджуються й на судові рішення про розірвання шлюбу (між громадянами договірних держав), що винесені на території України. 

(2) через процедуру визнання судового рішення компетентними органами тієї держави, в якій необхідно визнати рішення українського суду.  

Як правило (за відсутності двосторонніх договорів), рішення українських судів про розірвання шлюбу визнаються за кордоном в рамках визначеної законодавством такої держави процедури за принципом взаємності, існування якого презюмується.

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що українська правова система дає іноземним громадянам достатні можливості для реалізації свого права на розірвання шлюбу.

Нерідко саме незнання процедури розірвання шлюбу за участі іноземного елементу або хибні уявлення про неї стає основною перепоною для подружжя на шляху легалізації розірвання їх шлюбу, навіть якщо особи тривалий час вже не перебувають у фактичних шлюбних відносинах.

 Однак, зважаючи, що процедура розірвання шлюбу між іноземцями на території України має свою специфіку, в кожному конкретному випадку необхідно ґрунтовно підійти до вирішення такого питання та перед початком будь-яких дій отримати фахову юридичну консультацію.

Укладення шлюбу з громадянином Фінляндії

З правової точки зору шлюб з громадянином Фінляндії можна укласти в будь-якій країні світу.

Але багато хто бачить під цим можливість для легальної міграції в цю північноєвропейську країну, тому розумно укладати шлюб все-таки на території Фінляндії.

У такому випадку процедура буде підкорятися фінському законодавству, але з деякими особливостями. Які потрібні документи, в якому порядку та органі відбувається реєстрація?

Сім’я по-фінськи

У Фінляндії поняття «сім’я» більш вузьке, ніж у більшості інших країн. У якості членів сім’ї зазвичай визнаються:

  • подружжя, що складаються в офіційному шлюбі;
  • подружжя, що складаються в співжитті («громадянський» шлюб (avoliitto) визнається фінським законодавством, але не спричиняє більшість наслідків офіційного шлюбу);
  • неповнолітні неодружені діти, які проживають разом з батьками або опікунами;
  • «райдужні пари» (sateenkaariperhe), укладають одностатеві шлюби, які узаконені в Фінляндії (вони можуть усиновляти дітей, в тому числі за допомогою «внутрішнього» усиновлення).

У розумінні фінської законодавця сім’єю вважається «основна сім’я», тобто батьки та діти. Якщо, наприклад, з ними разом проживають бабусі/дідуся, вони не вважаються членами цієї сім’ї та утворюють іншу.

Постійно проживають спільно як члени родини створюють «приватне господарство». В рамках сім’ї вони виконують обов’язки за взаємною змістом: батьки містять дітей, а подружжя один одного. Обов’язки матеріально підтримувати інших родичів у Фінляндії не передбачено – вони можуть розраховувати лише на соціальну допомогу.

Основні документи та умови укладення шлюбу

Главою 2 Закону № 234 від 13.06.1929 «Про шлюб» (Avioliittolaki) встановлені основні перешкоди для укладення шлюбу. Перелік стандартний:

  • неповноліття;
  • намір укласти шлюб, не розірвавши попередній;
  • намір укласти шлюб з близьким родичем.

Згідно з § 10 закону № 234, відсутність таких перешкод повинно бути доведено, для чого місцевий магістрат проводить спеціальне дослідження (esteiden tutkiminen), за результатами якого видає документ, що підтверджує право провести весілля.

Перевірка на відсутність бар’єрів для шлюбу здійснюється згідно з фінським законодавством, шляхом витребування відомостей з реєстру народонаселення.

Якщо відомості про іноземця в ньому відсутні, він повинен запросити довідку, що підтверджує відсутність таких перешкод (включаючи відомості про сімейний стан), видану в рідній країні (довідка повинна бути не старше 4 місяців).

Для українців її можна отримати в українському консульстві в Гельсінкі.

Крім довідки, потрібно оригінал посвідчення особи з відміткою про візу і його завірена копія. Обидва документи повинні бути перекладені на фінську мову, а довідка апостильована.

Зміна прізвища у шлюбі

За загальним правилом, якщо наречені не заявляють про інше, кожна з них залишає за собою дошлюбне прізвище (§8 закону № 694 від 08.09.1985). Однак, виходячи заміж за фіна, громадянка України має право взяти прізвище свого чоловіка, так само як і фінський чоловік має право взяти українське прізвище.

Можна утворити подвійне прізвище, однак її може отримати лише один чоловік – взяти її в загальне користування не можна. В якості загальної наречені також можуть утворити нове прізвище. У будь-якому випадку орган влади, який здійснює реєстрацію, перед церемонією зобов’язаний дізнатися, чи беруть спільне прізвище подружжя.

Особа, яка бажає змінити своє прізвище після весілля, зобов’язана подати до магістрату заяву про зміну імені (Nimenmuutoshakemus). Якщо прізвище змінюють обоє, обидва вони подають такі заяви.

В результаті зміни прізвища громадянину України доведеться проводити заміну паспорта (як внутрішнього, так і закордонного). Обміняти внутрішній паспорт можна лише на території України (в територіальному підрозділі МВС за місцем проживання або місцем перебування, фактичного проживання), а без його заміни не вдасться поміняти й закордонний паспорт.

Читайте також:  Посвідка на проживання (ВНЖ) у Фінляндії

Процедура реєстрації шлюбу

Відразу зазначимо: для дійсності шлюбу на території Фінляндії зовсім необов’язково укладати його на фінській території.

Це може бути, наприклад, шлюб, укладений в Україні, – для його визнання в місцевому магістраті необхідно провести його реєстрацію.

Для цього достатньо подати апостильоване свідоцтво про реєстрацію шлюбу в українському РАГСі і його нотаріально завірений переклад на фінську мову. Дані зі свідоцтва будуть внесені в реєстр народонаселення, після чого шлюб буде визнаний.

Якщо весілля відбувається на території Фінляндії, наречені можуть вибрати один з варіантів укладання шлюбу:

  • офіційний цивільний шлюбний союз;
  • церковний шлюбний союз.
Читайте также:  Як залишити машину собі при розлученні (практичні поради юриста)?

Обидві ці процедури мають свої особливості, на яких ми пропонуємо зупинитися докладніше.

Цивільна реєстрація шлюбу (офіційний шлюб)

Згідно § 17а закону № 234, правом проводити реєстрацію офіційного шлюбу має:

  • керівник, реєстратор або нотаріус місцевого магістрату (з контактною інформацією офісів магістратів можна ознайомитися тут);
  • голова окружного суду, або окружний суддя (з контактами окружних судів можна ознайомитися тут).

Для цього майбутні чоловік і дружина заздалегідь подають заяву про реєстрацію. Граничний термін, протягом якого вони повинні подати заяву, становить 7 днів (за 7 днів). Церемонія призначається на будь-яку дату після закінчення цього строку, якщо вона вільна.

Якщо це звичайна церемонія в офісі магістрату в його робочий час, згідно з § 17с закону № 234, вона проводиться безкоштовно. Окрема плата може стягуватися за проведення церемонії в неробочі години або, наприклад, якщо це виїзна церемонія (вдома, в ресторані й так далі).

На церемонії обов’язково присутність двох свідків не молодше 15 років. Саме одруження полягає у проголошенні реєстратором короткої весільної мови та отриманні згоди на шлюб від нареченого і нареченої. Допускається використання живої музики та поезії.

За результатом подружжю видається свідоцтво про шлюб на фінському або англійською мовою в залежності від побажань молодят. Більше інформації про процедуру оформлення шлюбного союзу можна отримати на сайті магістрату.

Церковний шлюб

Виходячи з положень §14 закону № 234, церковний шлюб у Фінляндії має таку ж юридичну силу, як і цивільний. Однак правом здійснювати такі церемонії наділені, згідно з § 17, такі церковні громади, як:

  • Євангельська лютеранська церква (більше інформації про весілля в цій церкві тут);
  • Фінська православна церква (контакти та інформацію про неї можна знайти на сайті ФПЦ);
  • інші зареєстровані релігійні громади, якщо вони відповідають вимогам закону № 571 від 29.08.2008 (зі списком зареєстрованих релігійних громад, які мають право здійснювати обряди одруження, перегляньте тут).

Кожна церква регламентує свої правила, умови та місце проведення шлюбних церемоній. Як правило, головна умова – обоє повинні бути парафіянами цієї церкви. Однак Євангелічна лютеранська церква проводить також церемонії, якщо один з пари є її парафіянином, а другий належить до іншої християнської деномінації. В їх число входять:

  • Православна Церква Фінляндії,
  • Католицька церква в Фінляндії,
  • П’ятидесятницька церква,
  • Церква адвентистів сьомого дня у Фінляндії,
  • Євангельська вільна церква Фінляндії,
  • Баптистська церква в Фінляндії.

В інших випадках, якщо і після знайомства наречені є парафіянами різних церков, спочатку шлюб реєструється в магістраті, а вже потім може бути освячений в одній з релігійних громад за бажанням та за наявності такої можливості.

Читайте також:  Як отримати статус біженця у Фінляндії

Допуск іноземців до церковних шлюбів визначається внутрішніми правилами церкви. Наприклад, та ж ЕЛЦ допускає шлюби між її членами та парафіянами християнських церков з-за кордону.

Фіктивний шлюб у Фінляндії

Оскільки подружні стосунки з громадянами Фінляндії дають іноземцям суттєві міграційні переваги, вони почали масово укладати фіктивні шлюби – союзи без мети створення сім’ї. Як правило, вони полягають на фінансовій основі, за винагороду для громадянина Фінляндії.

Якщо міграційні органи виявлять фіктивний шлюб, вони мають всі підстави скасувати виданий іноземцю ВНП або громадянство. Сам же шлюб лише на підставі того, що він створений на фінансовій основі», анульовано не буде.

При дослідженні шлюбних відносин інтернаціональних пар міграційні органи зазвичай враховують:

  • обставини знайомства та розвитку сімейних відносин;
  • тривалість сімейного життя та перспективи її розвитку;
  • дані про попередніх шлюбах подружжя;
  • різницю у віці між чоловіком і дружиною;
  • інформацію при перехресному опитуванні, яку обоє являють про своє сімейне життя, і так далі.

Для вступу в шлюб така перевірка щирості намірів наречених не проводиться. Однак її проводять завжди, коли іноземець запитує дозвіл на проживання на підставі подружніх відносин з фінським громадянином.

Міграція на підставі шлюбу

Дійсно, згідно з § 37 Закону № 301 від 30.04.2004 «Про іноземців» (Ulkomaalaislaki), подружні відносини є підставою для отримання іноземним чоловіком первинного виду на проживання (Ensaimmäinen oleskelulup), в тому числі й в одностатевих шлюбах.

Для його оформлення, чоловік і дружина повинні проживати в одному приватному домашньому господарстві у шлюбі протягом не менше 2 років. Дотримання такого строку не є обов’язковим, якщо у подружжя є спільна дитина.

Шлюб також може стати підставою для отримання постійного ВНП (Pysyvä oleskelulupa), для чого необхідно прожити з першим ВНП протягом 4 років.

А ось підставою для отримання громадянства подружжя бути не може. Для отримання фінської паспорта, згідно з § 13 закону № 359 від 16.05.2003 (Kansalaisuuslaki) іноземець повинен прожити в країні на підставі ВНП не менше 5 років, скласти мовний іспит, довести наявність місця проживання і достатнього легального доходу, відсутність судимостей та інших умов.

Розірвання шлюбу

При наявності місця проживання інтернаціональний шлюб може бути розірваний на території Фінляндії (§119 закону № 234). Заяву про розлучення можуть подати обидва з подружжя або один з них, якщо другий навіть не бажає розлучатися.

Заява в письмовій формі подається до окружного суду за місцем проживання сімейної пари або однієї з них (може бути направлена поштою, в тому числі на email суду в електронному вигляді).

Розлучення здійснюється у два етапи:

  1. Подача первинного заяви про розірвання шлюбу. З цього моменту (або з моменту повідомлення другого з подружжя) починає спливати обов’язковий (крім випадків 2-річного роздільного проживання) 6-місячний термін на обміркування.
  2. Подача вторинного заяви про розірвання шлюбу. Подається після закінчення 6 місяців, але не пізніше, ніж через 12 місяців з моменту подання першої заяви. На його підставі суд починає шлюборозлучний процес. При цьому причини розлучення і відносини між подружжям не піднімаються.

Паралельно з розлученням вирішується питання опіки над спільними дітьми та розділу спільно нажитого майна, якщо не було укладено шлюбний контракт. За результатами розлучення іноземний чоловік може втратити виду на проживання.

Читайте також:  Як іммігрувати до Фінляндії

Особливості фінського сімейного життя

Фінська сімейне життя розмірене, некваплива, зазвичай проходить в заміському будинку, що дозволяє укрити сімейний побут від чужих очей. Відсутність гучних вечірок, дорогих подарунків, постійних гучних застіль: ідеал фінської сімейного побуту – це усамітнення на віддаленому хуторі, тиха рибалка і сауна.

У фінській сім’ї немає місця ревнощі та підозрілість, скандали, крики та трагедії – явище надзвичайне. Главою сім’ї заведено вважати чоловіка – він займається її змістом, традиційна жіноча роль – домашнє господарство і виховання дітей.

Дітей, до речі, прийнято заводити вже після того, як обоє зробили кар’єру, тобто не раніше 35-40 років. У середньостатистичної фінської сім’ї завжди не менше 2, але не більше 3 дітей. Виховувати нащадків прийнято у відносній строгості.

До речі, фінська родини поважає традиційні сімейні цінності. Повага до старших, строгість, порядок, взаємодопомога і повага – ось що проповідують сімейні фіни.

Поширені запитання

Якщо ви не знайшли відповідь на питання, яке вас цікавить, вкажіть його в коментарях або пошукайте у цьому розділі.

  • Чи допускаються у Фінляндії одностатеві шлюби?

Так, шлюби між подружжям однієї статі узаконені на території Фінляндії. Відповідні зміни були внесені в закон № 234 у 2015 році. На підставі запропонованих змін одностатеві пари можуть реєструвати шлюб у тому ж порядку, що й традиційні. Такий союз породжує ті ж правові наслідки, що і традиційний, в тому числі дозволяє парам всиновлювати дітей.

  • Як довести, що шлюб не фіктивний?

Доводити відсутність ознак фіктивного шлюбу найчастіше необхідно при оформленні ВНП. Підтвердити щирість намірів подружжя може тривалість подружніх відносин і постійне спільне проживання, ведення загального господарства і побуту, наявність спільного бюджету, народження або усиновлення загального дитини та інші обставини, які демонструють, що шлюб укладався з метою створення сім’ї.

Якщо укладенню шлюбу передували зустрічі, в міграційну службу можна представити докази таких побачень: наприклад, квитки в Україну, бронювання житла, спільні фотографії, листування і так далі.

  • Які документи потрібні для переїзду дитини від першого шлюбу у Фінляндії?

Головна підстава для переїзду дитини на постійне проживання у Фінляндії – це вид на проживання одного з його батьків. Крім виду на проживання батька, для оформлення переїзду потрібно:

  • свідоцтво про народження, доводить спорідненість;
  • кольорові копії сторінок паспорта опікуна з персональними даними;
  • закордонний паспорт дитини;
  • рішення про роздільне проживання дитини з одним з батьків та про спільне проживання з іншим (договір про дітей, рішення суду);
  • нотаріально завірена згода від другого батька на переїзд дитини;
  • документи, що підтверджують наявність місця проживання і достатній дохід для утримання дитини;
  • свідоцтво про розірвання першого шлюбу;
  • форми роз’яснення сімейних зв’язків PK4_plus і PH4_plus.

З повним переліком документів і особливостями процедури ознайомитись на сайті міграційного відомства.

Висновок

Фінське законодавство не забороняє укладати у Фінляндії інтернаціональні шлюби. Головна умова – відсутність перешкод для союзу, що має бути доведено документально сертифікатом з місцевого магістрату. Якщо відомості про іноземця відсутні в реєстрі народонаселення Фінляндії, він повинен подати довідку про свій сімейний стан з консульства.

Фінське законодавство передбачає дві форми реєстрації шлюбу: цивільне і церковне. Обидві вони рівні в юридичній силі, проте відрізняються процесуально. Аналогічним чином можуть бути зареєстровані одностатеві шлюби або шлюби на підставі співжиття.

Шлюб у Фінляндії: Відео

Розірвання шлюбу між іноземцями в Україні: міф чи реальність? (укр)

Підсудність

За загальним правилом, при вирішенні питання юрисдикції, суди керуються принципом спільного громадянства або спільного місця проживання подружжя. Саме останній принцип надає підстави українському суду розглядати справи про розлучення між іноземцями.

Розглядаючи спірні правовідносини з іноземним елементом, суди, за наявності, керуються чинними двосторонніми договорами про правову допомогу у сімейних та цивільних справах. Україна уклала більше 20 договорів про правову допомогу, які передбачають різні правила підсудності, що застосовуються до справ про розірвання шлюбу.

Так, наприклад, Договір між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах встановлює, що український суд компетентний розглядати справу про розірвання шлюбу між громадянами Туреччини, коли вони постійно проживають на території України. В той час як Договір про правову допомогу між Україною і Республікою Польща, не передбачає можливості розгляду справи про розірвання шлюбу між громадянами Польщі українськими судами, незважаючи на постійне місце проживання подружжя на території України.

У разі відсутності міжнародного договору, компетенція українського суду визначається відповідно до ст. 76 ЗУ № 2709-VI «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005.

Положення зазначеної статті передбачають, що суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо відповідач у справі має на території України місце проживання або місце знаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.

Варто підкреслити, що вищезазначена норма має своє ефективне практичне застосування. З власного досвіду можемо навести приклад розірвання шлюбу українським судом між громадянами Франції, що тимчасово проживають на території України. З огляду на те, що позивач і відповідач у справі були громадянами Франції, питання юрисдикції виявилося досить неоднозначним.

На сьогоднішній день між Україною та Францією не укладено договору про правову допомогу, а отже при визначенні підсудності суд керувався ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право».

Суд України підтвердив свою компетенцію розглядати справу у зв’язку з проживанням відповідача на території України на момент порушення провадження на підставі діючої посвідки про тимчасове проживання.

Право, що підлягає застосуванню

Варто звернути увагу, що в таких категоріях справ спірним може виявитись питання застосовуваного права.

Застосовуване право визначається, знову ж таки на підставі міжнародних угод, а у разі відсутності —  на підставі ЗУ «Про міжнародне приватне право». Відповідно до ст.ст.

60, 63 ЗУ «Про міжнародне приватне право», припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються, за наявності, спільним особистим законом подружжя.

Тобто, якщо подружжя є громадянами іншої держави, але постійно проживають на території України, суд України має застосовувати норми іноземного законодавства. Однак, на практиці, українські суди у переважній більшості справ застосовують норми українського права.

У випадках, коли питання застосовуваного права виноситься на розгляд суду, обов’язок доведення застосування норм іноземного законодавства належить відповідачеві.

Відповідач має обґрунтувати свою позицію, надавши належним чином засвідчені акти іноземного законодавства, що регулюють відповідні правовідносини, офіційне тлумачення норм іноземного права, практику застосування і доктрину відповідної іноземної держави.

Зважаючи на складнощі пов’язані з тлумаченням правових норм іноземної держави, українські суди, як правило, відмовляють у застосуванні іноземного законодавства, посилаючись на неможливість встановити зміст норм іноземного законодавства та розглядають справи, керуючись правом України. Між тим, повністю виключати застосування іноземних права не варто.

Чому українська юрисдикція видається такою привабливою для іноземців?

Щоб відповісти на це питання досить порівняти законодавство України, що регулює процедуру розлучення, з законодавством інших країн. В Україні, у порівнянні з переважною більшістю країн Європи, процедура розлучення є набагато простішою.

Відповідно до ст. 105 СК України шлюб може бути припинений внаслідок волевиявлення одного або обох з подружжя шляхом його розірвання через суд або органи РАГСу. Разом з тим, перелік підстав для розірвання шлюбу не є вичерпним. На практиці, суди, постановляючи рішення, керуються ст.

Читайте также:  Як стягнути аліменти з непрацюючого батька?

56 СК, та зазначають в якості підстави для розірвання шлюбу неможливість продовження шлюбно-сімейних відносин.

Якщо подружжя звернулося до суду про розірвання шлюбу за спільною заявою, суд постановляє рішення про розлучення після сплину одного місяця від дня подання заяви, якщо буде встановлено, що заява відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і, що після розірвання шлюбу, не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

У багатьох країнах Європи процедура розірвання шлюбу у порівнянні з Україною є більш складною та тривалою.

Наприклад, у таких країнах, як Англія і Франція, суди приймають рішення щодо розлучення лише за наявності підстав, перелік яких зазначено у законодавстві.

У Німеччині передумовою звернення до суду з заявою про розірвання шлюбу є окреме проживання подружжя протягом року на момент подання такої заяви

Ще однією перевагою розірвання шлюбу в Україні є порівняно невеликі судові витрати.

Розмір судового збору за подання позову про розірвання шлюбу складає 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (на сьогоднішній день це дорівнює 243,60 грн).

Однак, витрати на судовий процес не обмежуються судовим збором, необхідно врахувати вартість послуг перекладачів, нотаріуса та кур’єрських служб, залучення яких буде обов’язковим у справах з іноземцями.

Визнання рішення українського суду за кордоном

У випадку, коли подружжя або один з подружжя, має намір проживати за кордоном, постає питання визнання рішення суду України у відповідній державі. Як правило, рішення українських судів про розірвання шлюбу визнаються за кордоном за аналогією визнання рішення іноземних судів в Україні.

З огляду на те, що Україна на даний час не є учасницею Гаазької Конвенції про визнання розлучень та рішень щодо окремого проживання подружжя від 1 червня 1970 року, процес визнання та виконання рішень визначається двосторонніми договорами України про правову допомогу, про які йшла мова вище.

У разі відсутності договору про правову допомогу, питання екзекватури буде визначатися на підставі принципу взаємності, існування якого презюмується.

Слід звернути увагу, що у кожній країні є свої особливості надання дозволу на визнання рішення іноземної держави. Наприклад у Франції, під час вирішення питання визнання і виконання рішення українського суду, суди будуть досліджувати чи були дотримані формальні вимоги вручення судової повістки відповідно до правил французького законодавства.

Процес глобалізації в рамках міжнародних приватних відносин набуває обертів і отримання рішення суду України про розлучення між іноземцями вже не є новиною.

Однак, перш ніж звертатися до суду, необхідно враховувати усі ризики судового процесу та правові наслідки для сторін.

Основна складність справ про розірвання шлюбу між іноземцями полягає у тому, що судовий процес та рішення про розлучення мають відповідати не тільки вимогам українського законодавства, але й нормам іноземного права.

  • Ірина Мороз, партнер AGA Partners
  • Христина Кушнір
  • Ссылка на источник

Як громадянці України розірвати шлюб з іноземцем?

Добрий день. Потрібна консультація з питань розірвання шлюбу. Жінка — українка, чоловік — італієць. Послідовність дій і який перелік прав на майно, подальше життя тощо.

Сервісом Bitlex було розглянуто Ваше звернення та повідомляється таке.

Порядок розірвання шлюбу залежить від того, де цей шлюб зареєстровано.

Загалом, основною і головною особливістю розлучення з іноземцем є можливість розлучення з іноземцем за правилами однієї з держав, громадянами якої є подружжя. Різні країни передбачають різні правові наслідки розлучення та поділу майна.

Якщо розлучення відбуватиметься за законодавством України, то згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Якщо у Вас є спільні діти, то розірвання шлюбу можливе тільки через суд, якщо ні, і є взаємна згода,  то необхідно звернутися до органів РАЦСу. 

Особливо важливим моментом є встановлення підсудності, оскільки прийняття судом рішення про розлучення з іноземцем без належного повідомлення його про судовий процес, чи з приводу порушення підсудності, може спричинити скасування цього рішення або невизнання цього рішення за кордоном іншою стороною.

Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України (стаття 56 Закону України «Про міжнародне приватне право»), тобто, якщо шлюб укладено в Україні, у такому випадку застосовуються вимоги Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст.

60 вищевказаного закону, правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності — правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого — правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

Шлюб між громадянином України та іноземцем, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Величезні ускладнення при розлученні з іноземцем або при розлученні в різних державах, можуть виникати у визначенні місця проживання чоловіка за кордоном. Це пов'язано із законодавчо визначеною необхідністю сповіщення сторони про судовий процес.

Згідно із Законом України «Про правонаступництво України» 1991 року, та положеннями Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів, 1978 р.

, до якої Україна приєдналася у 1992 році, у порядку правонаступництва застосовується двосторонній міжнародний договір колишнього СРСР «Конвенція між СРСР і Італійською Республікою про правову допомогу у цивільних справах» №4210 (1979р.)

 Відповідно до нього Договірні Сторони мають право вручати документи власним громадянам через свої дипломатичні представництва або консульські установи.

Для цілей цієї Конвенції кожна з Договірних Сторін зобов'язується пересилати іншій Договірній Стороні на підставі запиту, отриманого в дипломатичному порядку, в тому числі документи про реєстрацію актів цивільного стану, якщо ці документи необхідні в зв'язку з наявним процесом. Зазначені документи пересилаються іншій Договірній Стороні в дипломатичному порядку без перекладу і безкоштовно.             Після набрання рішенням законної сили, воно надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб, а далі, пересилка внесених змін відбувається у відповідності до вищевказаного договору для реєстрації припинення шлюбу в державі чоловіка.

Поділ майна подружжя здійснюється за рахунок майна, придбаного під час шлюбу і яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (сюди не відноситься майно, право власності на яке з'явилося до шлюбу, або отримане шляхом успадкування, інше). Майно, набуте подружжям в період шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

  • У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
  • При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від принципу рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, особливо якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
  • За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У разі, якщо шлюб укладено в Італії, порядок розлучення та поділу майна буде визначатися за їхнім законодавством. Також нюанси розлучення можуть бути закріплені в шлюбному договорі (при наявності).

Отже, все залежить від того, де укладено шлюб і чи є шлюбний договір, де закріплено порядок розірвання шлюбу і поділу майна.

  • Якщо шлюб укладено в Україні, то розлучення і поділ майна буде відбуватися за законодавством України.  

o   У разі взаємної згоди та відсутності спільних дітей – звертайтесь до органів РАЦСу.

o   У іншому випадку – тільки через суд.

  • При розірванні шлюбу через суд необхідно враховувати правила підсудності (залежить від постійного місця проживання кожного, місця останнього спільного проживання).

o   Якщо є підстави для подання та розгляду справи за українським законодавством та в українському суді – поділ майна може відбутися за взаємного згодою, шляхом подачі відповідного документа до суду, чи складним процесом доказування правого статусу майна, як  приватної власності одного з подружжя, оскільки  придбана у шлюбі власність обов'язково є спільним майном подружжя.

o   У випадку, коли шлюб укладено в Італії, всі правовідносини між Вами будуть регулюватися їхнім законодавством. Нажаль, надати кваліфіковану консультацію з приводу порядку розлучення за італійським законодавством ми не маємо змоги.

Розірвання шлюбу з іноземцем в Україні — Юридичні послуги Львів, послуги юриста та адвоката Львів — Юридична компанія Legalaid

Розірвати зареєстрований шлюб з іноземцем в Україні можливо. Це можна зробити навіть у декілька способів. Українським законодавством передбачено ряд підстав, за яких шлюб припиняється. Сімейний кодекс України частиною 2 статті 104 визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Можливі способи розірвати шлюб

  • Розірвання шлюбу органами РАЦС за заявою подружжя, яке не має дітей;
  • Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей.

* Тобто розірвання шлюбу можливе за участі лише 2-ох державних органів – суду або РАЦС. Якщо буде мати місце спір або у Вас є неповнолітні діти, то розірвання шлюбу буде здійснюватися виключно судом.

На перший погляд все здається просто і легко, але якщо один із подружжя є іноземцем, або обидва із подружжя – іноземці, то виникає ряд запитань, першочерговим із яких – право якої держави застосовувати у конкретному випадку?

Якщо один із подружжя або обидва із них – іноземці, то потрібно врахувати факт, що в таких справах присутній іноземний елемент, тому будуть застосовуватися норми міжнародного приватного права.

Відповідно ми уже не будемо обмежуватися лише Сімейним кодексом України, а будемо брати до уваги міжнародно-правові договори і конвенції про правову допомогу у сімейних справах, укладені (ратифіковані) Україною з іншими державами, якщо такі наявні, та, звісно, Закон України “Про міжнародне приватне право”.

Процедура розірвання шлюбу з іноземцем

Перш за все, слід звернути увагу на те, де саме (на території якої держави) був зареєстрований шлюб. Це потрібно для того, аби було простіше вибрати право держави, яке можна застосовувати у даному випадку.

Доволі часто трапляються випадки, коли чоловік або дружина мають наміри розірвати шлюб, але другий із подружжя перебуває за кордоном, тобто не проживає в Україні, його актуальне місце проживання/перебування за кордоном невідоме, зв’язок із ним втрачено.

Виникає питання: що робити та чи можна розірвати такий шлюб? У такому випадку розірвання шлюбу відбуватиметься лише через суд.

Відповідно одна сторона у ролі позивача звертається до іншої – відповідача із позовною заявою про розірвання шлюбу, яку направлятиме до суду за правилами підсудності справ за вибором позивача.

Варто знати, що стаття 63 Закону України “Про міжнародне приватне право” вказує, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. А правові наслідки шлюбу визначаються:

  • спільним особистим законом подружжя;

*За загальним правилом, у міжнародному праві особистим законом особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Наприклад, якщо обидва із подружжя українці, то застосовується українське законодавство.

  • правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі;

*Якщо спільний особистий закон подружжя відсутній, тобто обидва із подружжя є громадянами різних держав, то можна застосовувати правило останнього спільного місця проживання.

Цікавим є той факт, що таке подружжя може проживати на території іншої (третьої) держави, тобто перебувати там на законних підставах (мати посвідку на проживання), і за бажання розірвати саме у цій державі свій шлюб, керуючись іноземним законодавством.

  • правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином;

*Застосовується у разі відсутності у подружжя останнього спільного місця проживання.

!NB! Не забувайте, що міжнародним договором між державами можуть бути встановлені інші правила,  тому на це слід зважати. Міжнародний договір має перевагу над Законом України “Про міжнародне приватне право”.

Розірвання шлюбу – процес завжди нелегкий, як із психологічної точки зору, так із точки зору юридичної діяльності, передбаченої процедури. А якщо ще й має місце іноземний елемент, то справа в рази ускладнюється. Тому, радимо Вам звернутися по допомогу до професіоналів, аби уникнути можливих ризиків та негативних наслідків!

Ссылка на основную публикацию