Сплата аліментів – порядок стягнення коштів на дитину

«Урядовий кур’єр» відкриває нову рубрику «Запитайте в експерта». Ми друкуватимемо відповіді на найбільш актуальні запитання читачів «УК». Авторами публікацій стануть не тільки юристи, а й фахівці в інших галузях. Саме тому пропонуємо нашим читачам надсилати на адресу редакції запитання, які передаватимемо експертам для відповідей.

Статистичні дані вказують, що впродовж року суди України розглядають майже 60 тисяч справ про стягнення аліментів. Це становить близько 10% всіх цивільних справ, які розглядають протягом року суди. Цей матеріал буле присвячено роз’ясненню національного законодавства про стягнення аліментів через суд.

Останні кілька років держава приділяє особливу увагу аліментним правовідносинам. У 2017—2018 роках було проведено три етапи змін аліментного законодавства, спрямованих на спрощення доступу правосуддя у цих справах і на боротьбу з несплатою аліментів.

У наступних номерах розповімо про позасудове вирішення питання про сплату аліментів, а також примусове виконання судового рішення щодо стягнення аліментів або договору про сплату аліментів.

Сплата аліментів – порядок стягнення коштів на дитину

1.  Хто може звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів і з кого такі аліменти стягують?

Національне законодавство наділяє правом на стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дитина. Якщо вона не проживає з батьками, то звернутися до суду може інший законний представник.

Наприклад бабуся, яка встановила опіку над дитиною, чи будь-який інший родич дитини за умови, що дитина перебуває під його опікою.

Так само аліменти може стягувати відповідний інтернатний заклад або дитячий будинок сімейного типу, який виконує функцію опікуна щодо дитини.

Зверну увагу, що умова стягнення аліментів — проживання дитини разом з особою, яка просить присудити їй аліменти. Якщо  цієї умови не дотримано, то в особи немає права на стягнення аліментів.

Наприклад, якщо дитина проживає в дитячому будинку сімейного типу і має обох батьків (а так буває), то жоден з них не має права на стягнення аліментів з іншого.

Таким правом наділений дитячий будинок, і стягнути аліменти він може з обох батьків.

Платником аліментів завжди є той з батьків, який проживає окремо від дитини, або навіть обоє батьків, якщо дитину влаштовано до відповідної установи, яка нею опікується.

Доводиться постійно стикатися з уявленням громадян, що якщо батька чи матір позбавили батьківських прав, то він чи вона не повинні сплачувати аліменти.

Але це не так, навпаки, законодавство зобов’язує суд стягнути аліменти з того з батьків, кого позбавлено батьківських прав, навіть якщо інший і не просить їх стягувати.

І ще хотів би наголосити на одному хибному уявленні, яке склалося у суспільстві. Побутує думка, що якщо один з батьків не стягував аліментів на дитину, то коли вона виросте, теж не повинна буде сплачувати аліменти на такого другого з батьків.

Проте це не так, оскільки сплата чи несплата другим з батьків аліментів на дитину не впливає на його право стягнути аліменти з дитини, коли він стане непрацездатним. Однак це можна зробити, лише позбавивши такого з батьків батьківських прав.

2.  Який порядок розгляду справи про стягнення аліментів? Що таке спрощений порядок стягнення аліментів?

На сьогодні національне законодавство встановлює два порядки стягнення аліментів через суд. Перший можна назвати спрощеним, а другий передбачає звичний повноцінний судовий розгляд справи про стягнення аліментів. Перший називається стягнення аліментів у наказному провадженні, а другий — стягнення у позов­ному провадженні.

Можливість стягнення аліментів у наказному провадженні було надано громадянам у результаті першої реформи аліментного законодавства, до якої я був причетний. Раніше такого порядку не існувало, що ускладнювало про­цедуру стягнення аліментів і мало наслідком додаткове навантаження на суди.

Суть стягнення аліментів у наказному провадженні полягає в тому, що суд не викликає стягувача та платника аліментів до суду, не відбувається судових засідань. Стягувач аліментів подає до суду відповідну заяву, до якої обов’язково слід додати докази про наявність дитини та її проживання разом зі стягувачем.

Далі суд, перевіривши надані документи, виносить судовий наказ, в якому вказує про стягнення аліментів на дитину чи дітей. На практиці між поданням заяви та видачею судового наказу стягувачу аліментів спливає від кількох днів до місяця щонайбільше. Це найшвидший спосіб стягнути аліменти.

До того ж найдешевший з точки зору вартості послуг адвоката.

Однак за судовим наказом аліменти можна стягнути лише у чітко визначених розмірах.

Зокрема це може бути 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що на сьогодні становить трохи менш як 1000 гривень або ж частка заробітку (доходу) платника аліментів, а саме: 1/4 — на одну дитину, 1/3 — на двох дітей, 1/2 — на трьох і більше дітей.

При цьому закон встановлює межу максимального розміру аліментів, які можуть стягнути на підставі судового наказу, а саме: 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Зверну увагу, що не суд, а саме одержувач аліментів обирає спосіб їх стягнення.

Раджу стягувати аліменти у частці заробітку платника аліментів, оскільки на сьогодні в законі чітко вказано, що мінімальний розмір аліментів у будь-якому разі — 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Тобто навіть якщо у платника аліментів буде дуже низька офіційна зар­плата, то на дитину виконавець нараховуватиме аліменти, виходячи з 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Іншими словами, у разі стягнення аліментів у частці заробітку платника їх розмір у гривнях може бути більшим за 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (залежно від його офіційної зарплатні), але меншим за вказані 50% в будь-якому разі не буде.

Закон встановлює випадки, коли стягувач аліментів не може звернутися до суду в наказному провадженні. Серед причин — відсутність у платника аліментів зареєстрованого місця проживання, а також наявність інших осіб, які вже стягують аліменти з такого платника. У такому разі одержувач аліментів повинен звертатися до суду з позовною заявою, що передбачає більш тривалий розгляд справи.

Читайте также:  Доповідна записка: види, зразок

Сплата аліментів – порядок стягнення коштів на дитину

3.  Розкажіть детальніше про стягнення аліментів у позовному провадженні

Моя порада: звертатися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів у разі, якщо особа не може їх стягнути на підставі судового наказу (приклади цього вказано вище) або коли стягувач аліментів хоче інший, зазвичай більший розмір аліментів, ніж їх можна стягнути на підставі судового наказу. Наприклад, якщо на одну дитину стягувач бажає отримати 1/3 заробітку платника, або 2000 гривень, якщо аліменти стягують у твердій грошовій сумі.

До речі, відповідно до ст.ст. 181, 183, 184 Сімейного кодексу України, аліменти можуть стягувати у частці заробітку платника або у твердій грошовій сумі, тобто чітко визначеній сумі у гривнях. Відповідно, у першому разі розмір аліментів залежить від офіційної зарплати платника і може відрізнятися щомісяця, тоді як у другому ця сума незмінна.

Наголошу, що спосіб стягнення аліментів обирає саме стягувач, а не суд, оскільки було внесено зміни до законодавства. Обираючи спосіб стягнення аліментів, раджу враховувати місце роботи їхнього платника.

Якщо це державний службовець, працівник великого підприємства чи товариства з іноземними інвестиціями, які не практикують зарплат у конвертах, то доцільно стягувати аліменти у частці заробітку платника.

Якщо ж платник офіційно отримує мінімальну зарплату, то необхідно замислитися про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Наприклад, у Києві середній розмір присуджуваних у твердій грошовій сумі аліментів становить близько 3000 гривень.

Навіть якщо платник аліментів не працює, то це не означає, що він не повинен сплачувати аліменти. Якщо аліменти присуджено у частці заробітку (доходу) платника аліментів, а він не працює чи втратив роботу, то виконавча служба нараховуватиме аліменти виходячи із середньої заробітної плати у відповідній області або Києві за місцем проживання платника аліментів.

Нове процесуальне законодавство України передбачає, що справа про стягнення аліментів у позовному провадженні за вибором судді може вирішуватися або ж у загальному порядку, або ж у спрощеному.

Загальний порядок передбачає проведення щонайменше двох судових засідань з викликом позивача та відповідача, поданням процесуальних документів кожною зі сторін тощо.

На практиці зазвичай такі справи не вирішуються швидко, їх можуть розглядати навіть понад рік, особливо якщо платник аліментів вдасться до затягування справи.

Спрощений порядок вирішення справи про стягнення аліментів буває двох видів. Перший передбачає проведення щонайменше одного судового засідання з викликом сторін (одержувача та платника аліментів). Другий здійснюється у письмовому провадженні, тобто без виклику сторін справи, лише на підставі поданих суду документів.

Національне законодавство передбачає, що таку справу суд повинен розглянути впродовж трьох місяців. Однак на практиці часто такий розгляд займає набагато більше часу. Безумовно, що розгляд справи у письмовому провадженні швидший, але в будь-якому разі це триваліша і складніша процедура, ніж отримання судового наказу про стягнення аліментів.

4.  До якого суду необхідно звертатися із заявою чи позовом про стягнення аліментів?

Правила вибору суду, який розглядатиме справу про стягнення аліментів, однакові і для наказного, і для позовного провадження. Тобто хоч би яким порядком вирішення справи бажав скористатися стягувач, саме він обиратиме суд, до якого має намір звернутися.

Національне процесуальне законодавство передбачає, що заяву про видачу судового наказу або позовну заяву про стягнення аліментів можна пред’явити до суду за місцем проживання платника аліментів або до суду за місцем проживання стягувача.

Безумовно, що стягувачу зручніше звертатися до суду за місцем свого проживання. Це дає змогу оперативніше отримувати документи від суду, з’ясовувати стан розгляду справи тощо. Однак моя порада: звертати увагу, де проживає платник аліментів. Якщо це велике місто, тоді ймовірність стягнути аліменти більшого розміру вища.

5.  Який розмір судового збору за звернення до суду про стягнення аліментів?

Відповідно до національного законодавства, одержувача аліментів звільнено від сплати судового збору незалежно від того, звертається він із заявою про видачу судового наказу чи пред’являє позов про стягнення аліментів. Після вирішення справи суд присуджує стягнення судового збору із платника аліментів.

6.  Що повинен робити стягувач аліментів після отримання судового рішення?

Дії стягувача аліментів відрізняються залежно від того, він отримав судовий наказ чи рішення суду про стягнення аліментів.

Оскільки судовий наказ — виконавчий документ, то, отримавши його, одержувачу аліментів необхідно звернутися до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або місцем роботи платника аліментів. Якщо справу про стягнення аліментів розглядали у позовному провадженні, то суд ухвалив рішення.

У цьому разі одержувачу аліментів необхідно спочатку звернутися до суду, щоб останній видав йому виконавчий лист. Після цього цей виконавчий лист подається до державної виконавчої служби разом із заявою про примусове виконання.

Свої запитання ви можете надсилати на електронну адресу: expert@ukcc.com.ua

Статті, поради, інструкції

Стаття 106. Стягнення аліментів за рішенням суду

За відсутності угоди про сплату аліментів члени сім'ї, зазначені в статтях 80 — 99 цього Кодексу, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів.

Стаття 107. Строки звернення за аліментами 1. Особа, яка має право на отримання аліментів, має право звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів незалежно від терміну, який минув з моменту виникнення права на аліменти, якщо аліменти не виплачувалися раніше за угодою про сплату аліментів.

2. Аліменти присуджуються з моменту звернення до суду. Аліменти за минулий період можуть бути стягнуті в межах трирічного терміну з моменту звернення до суду, якщо судом встановлено, що до звернення до суду приймалися заходи для отримання коштів на утримання, але аліменти не були отримані внаслідок ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, від їх сплати.

Стаття 108. Стягнення аліментів до вирішення спору судом 1. У справі про стягнення аліментів суд вправі винести постанову про стягнення аліментів до набрання рішенням суду про стягнення аліментів у законну силу; при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей — до винесення судом рішення про стягнення аліментів.

Читайте также:  Порядок розірвання шлюбу в суді та в рагсі (документи, вартість)

2. Розмір стягуваних аліментів визначається судом виходячи з матеріального і сімейного стану сторін. Розмір аліментів, що стягуються на неповнолітніх дітей, визначається відповідно до статті 81 цього Кодексу.

Стаття 109.

Обов'язок адміністрації організації утримувати аліменти Адміністрація організації за місцем роботи особи, зобов'язаної сплачувати аліменти на підставі нотаріально посвідченого угоди про сплату аліментів або на підставі виконавчого листа, зобов'язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати та (або) іншого доходу особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, та сплачувати або переводити їх за рахунок особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, особі, яка отримує аліменти, не пізніше ніж у триденний строк з дня виплати заробітної плати та (або) іншого доходу особі, зобов'язаному сплачувати аліменти.

Стаття 110. Утримання аліментів на підставі угоди про сплату аліментів Утримання аліментів на підставі нотаріально посвідченого угоди про сплату аліментів може проводитися і в разі, якщо загальна сума утримань на підставі такої угоди і виконавчих документів перевищує п'ятдесят відсотків заробітку і (або ) іншого доходу особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.

Стаття 111. Обов'язок повідомляти про зміну місця роботи особи, зобов'язаної сплачувати аліменти 1.

Адміністрація організації, що проводила утримання аліментів на підставі рішення суду або нотаріально засвідченої угоди про сплату аліментів, зобов'язана в триденний термін повідомити судовому виконавцю за місцем виконання рішення про стягнення аліментів та особі, яка отримує аліменти, про звільнення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, а також про новий місці його роботи чи проживання, якщо воно їй відомо.

2. Особа, яка зобов'язана сплачувати аліменти, має в строк, встановлений пунктом 1 цієї статті, повідомити судового виконавця і особі, яка отримує аліменти, про зміну місця роботи чи проживання, а при сплаті аліментів неповнолітнім дітям — і про наявність додаткового заробітку або іншого доходу. 3. У разі неповідомлення з неповажної причини відомостей, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, винні в цьому посадові особи та інші громадяни залучаються до відповідальності в порядку, встановленому законом.

Стаття 112. Звернення стягнення на майно особи, зобов'язаної сплачувати аліменти 1.

Стягнення аліментів у розмірі, встановленому угодою про сплату аліментів або рішенням суду, а також стягнення заборгованості з аліментів проводиться із заробітку і (або) іншого доходу особи, зобов'язаної сплачувати аліменти; при недостатності заробітку і (або) іншого доходу аліменти утримуються із знаходяться на рахунках в банках або в інших кредитних установах грошових коштів особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, а також з коштів, переданих за договорами комерційним і некомерційним організаціям, крім договорів, що тягнуть за собою перехід права власності. При недостатності цих коштів стягнення звертається на будь-яке майно особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, на яке за законом може бути звернено стягнення.

2. Звернення стягнення на грошові кошти на рахунках особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, і на інше його майно проводиться в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.

Стаття 113. Визначення заборгованості по аліментах 1. Стягнення аліментів за минулий період на підставі угоди про сплату аліментів або на підставі виконавчого листа проводиться у межах трирічного терміну, що передував пред'явленню виконавчого листа або нотаріально засвідченої угоди про сплату аліментів до стягнення.

2. У тих випадках, коли утримання аліментів на підставі виконавчого листа або на підставі нотаріально посвідченого угоди про сплату аліментів не проводилося з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, стягнення аліментів проводиться за весь період незалежно від установленого пунктом 2 статті 107 цього Кодексу трирічного терміну. ?? 3. Розмір заборгованості визначається судовим виконавцем виходячи з розміру аліментів, визначеного рішенням суду або угодою про сплату аліментів. 4. Розмір заборгованості по аліментах, що сплачуються на неповнолітніх дітей у відповідності зі статтею 81 цього Кодексу, визначається виходячи із заробітку та іншого доходу особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, за період, протягом якого стягнення аліментів не проводилося. У випадках, якщо особа, яка зобов'язана сплачувати аліменти, у цей період не працювало або якщо не будуть представлені документи, що підтверджують його заробіток і (або) інший дохід, заборгованість з аліментів визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати в Російській Федерації на момент стягнення заборгованості.

Якщо таке визначення заборгованості істотно порушує інтереси однієї зі сторін, сторона, інтереси якої порушені, має право звернутися до суду, який може визначити заборгованість у твердій грошовій сумі виходячи з матеріального і сімейного стану сторін та інших заслуговують уваги обставин. 5.

При незгоді з визначенням заборгованості по аліментах судовим виконавцем будь-яка зі сторін може оскаржити дії судового виконавця в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством. 6.

Суми встановленого федеральним законом щомісячної допомоги на дитину, виплачені у період розшуку його батьків, які ухиляються від сплати аліментів, в частині їх п'ятдесятивідсоткове збільшення, стягуються з цих батьків з нарахуванням десяти відсотків з виплачених сум у дохід бюджетів суб'єктів Російської Федерації. Зазначені вимоги прирівнюються до вимог про сплату аліментів.

Стаття 114. Звільнення від сплати заборгованості по аліментах 1. Звільнення від сплати заборгованості з аліментів або зменшення цієї заборгованості при сплаті аліментів за угодою сторін можливо за взаємною згодою сторін, за винятком випадків сплати аліментів на неповнолітніх дітей.

2. Суд вправі за позовом особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, звільнити її повністю або частково від сплати заборгованості з аліментів, якщо встановить, що несплата аліментів мала місце у зв'язку з хворобою цієї особи або з інших поважних причин і його матеріальне та сімейне становище не дає можливості погасити утворилася заборгованість по аліментах.

Стаття 115. Відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів 1. При утворенні заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за угодою про сплату аліментів, винна особа несе відповідальність у порядку, передбаченому цією угодою.

2. При утворенні заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за рішенням суду, винна особа сплачує одержувачу аліментів неустойку в розмірі однієї десятої відсотка від суми невиплачених аліментів за кожен день прострочення. Одержувач аліментів вправі також стягнути з винного у несвоєчасній сплаті аліментів особи , зобов'язаного сплачувати аліменти, всі заподіяні простроченням виконання аліментних зобов'язань збитки в частині, не покритій неустойкою.

Читайте также:  Як залишити машину собі при розлученні (практичні поради юриста)?

Стаття 116. Неприпустимість заліку та зворотного стягнення аліментів 1. Аліменти не можуть бути зараховані іншими зустрічними вимогами.

2. Виплачені суми аліментів не можуть бути витребувані назад, за винятком випадків: скасування рішення суду про стягнення аліментів у зв'язку з повідомленням одержувачем аліментів неправдивих відомостей або у зв'язку з поданням ним підроблених документів; визнання угоди про сплату аліментів недійсним внаслідок укладення його під впливом обману, погроз або насильства з боку одержувача аліментів; встановлення вироком суду факту підробки рішення суду, угоди про сплату аліментів або виконавчого листа, на підставі яких сплачувалися аліменти. 3. Якщо дії, перераховані в пункті 2 цієї статті, вчинені представником неповнолітньої дитини або повнолітньої недієздатної одержувача аліментів, зворотне стягнення аліментів не проводиться, а суми виплачених аліментів стягуються з винної представника за позовом особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.

Стаття 117. Індексація аліментів 1. Індексація аліментів, що стягуються за рішенням суду у твердій грошовій сумі, виробляється адміністрацією організації за місцем утримання аліментів пропорційно збільшенню встановленого законом мінімального розміру оплати праці.

2. З метою індексації розмір аліментів встановлюється судом у твердій грошовій сумі, що відповідає певному числу мінімальних розмірів оплати праці.

Стаття 118. Сплата аліментів у випадку виїзду особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, до іноземної держави на постійне проживання 1. Особа, що виїжджає на постійне проживання в іноземну державу, має право укласти з членами сім'ї, яким вона за законом зобов'язана надавати утримання, угода про сплату аліментів відповідно до статей 99, 100, 103 і 104 цього Кодексу.

2. При недосягненні угоди зацікавлена ??особа має право звернутися до суду з вимогою про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі і про одноразову виплату аліментів, або про надання певного майна в рахунок аліментів, або про сплату аліментів іншим способом.

Стаття 119. Зміна встановленого судом розміру аліментів та звільнення від сплати аліментів 1.

Якщо при відсутності угоди про сплату аліментів після встановлення у судовому порядку розміру аліментів змінилося матеріальне або сімейне становище однієї із сторін, суд вправі за вимогою кожної зі сторін змінити встановлений розмір аліментів або звільнити особу, яка зобов'язана сплачувати аліменти, від їх сплати. При зміні розміру аліментів або при звільненні від їх сплати суд вправі врахувати також інший заслуговує уваги інтерес сторін.

2. Суд вправі відмовити у стягненні аліментів повнолітній дієздатній особі, якщо встановлено, що воно зробило у відношенні особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, умисний злочин або в разі негідної поведінки повнолітньої дієздатної особи в сім'ї.

Стаття 120. Припинення аліментних зобов'язань 1. Аліментні зобов'язання, визначені угодою про сплату аліментів, припиняються смертю однієї зі сторін, закінченням терміну дії цієї угоди або з підстав, передбачених цією угодою.

2. Виплата аліментів, що стягуються в судовому порядку, припиняється: після досягнення дитиною повноліття або в разі придбання неповнолітніми дітьми повної дієздатності до досягнення ними повноліття; при усиновленні (удочерінні) дитини, на утримання якого стягувалися аліменти; при визнанні судом відновлення працездатності або припинення потребу в допомозі одержувача аліментів; при вступі непрацездатного потребує допомоги колишнього чоловіка — одержувача аліментів у новий шлюб; смертю особи, що одержує аліменти, чи особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти.

Розмір аліментів на дитину та алгоритм їх стягнення по-новому

З метою захисту прав дитини в частині її матеріального забезпечення батьками ухвалено Закон від 17.05.17 р. № 2037-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» (далі – Закон № 2037).

Цим Законом суттєво змінено норми Сімейного та Цивільного процесуального кодексів (далі – СК, ЦПК) та одного із законів.

Насамперед зазначимо, що засади матеріальної підтримки дитини встановлено у ст. 180 СК, згідно з якою батьки зобов‘язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Одним із способів виконання батьками такого обов‘язку, що визначається за домовленістю між ними, є присудження коштів на утримання дитини, тобто аліментів (ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК).

Зміни, унесені до СК

Однією з найважливіших новацій, що запроваджуються Законом № 2037, є те, що зараз одержані на дитину аліменти є її власністю. Раніше вони були власністю того з батьків, на ім‘я кого вони виплачувались, і лише після смерті того з батьків, з ким вона проживала, дитина набувала на них власності.

Визначено, що використання аліментів має бути виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини, причому неповнолітній дитині надано право участі ними розпоряджатися. Норму стосовно розпорядження цими виплатами опікуном, якщо йдеться про малолітню дитину, із СК вилучено.

Водночас за неповнолітньою дитиною залишено право самостійного одержання цих коштів.

Згідно із ч. 2 ст. 181 СК той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні двома способами: у грошовій або натуральній формі.

Ясно, що суд присуджує цю виплату інакше: у частині від доходу або у твердій грошовій сумі.

Закон № 2037 надав право вибору способу присудження коштів тому з батьків (чи законних представників дитини), з яким дитина проживає. Раніше такого вибору у них не було.

Змінено також і обставини, що можуть вплинути на розмір аліментів. Зараз, окрім визначених у ст. 182 СК, з‘явилися ще такі:

  • наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів. Тож суд під час розгляду питання щодо розміру аліментів вправі витребовувати у платника аліментів (чи їх одержувача) відповідні підтвердні документи, наприклад свідоцтво про право власності на квартиру, гараж чи автомобіль, виписку щодо обсягу коштів на рахунку в банку тощо;
  • доведені стягувачем аліментів витрати
Ссылка на основную публикацию