Відмова від спадщини

Для більшості спадкоємців не існує відмінності між відмовою від спадщини та її неприйняттям.

Різниця між відмовою від спадщини і її непрійняттям:

  • відмова – це коли людина цілеспрямовано звернулася до нотаріальної контори та написала заяву про відмову від спадщини. Цією заявою спадкоємець повідомляє, що він не претендує на частину спадщини після смерті померлого і не проти, щоб його частина спадщини була розподілена між іншими спадкоємцями;
  • неприйняття – це коли людина впродовж 6 місяців від дня смерті спадкодавця, або спеціально, або від незнання про смерть родича, не звернулася до нотаріальної контори і не подала жодної заяви, як про прийняття спадщини, так і про відмову.

Наслідки від цих двох дій схожі — право на спадкоємство отримують інші спадкоємці в порядку, встановленому законом.

Але є категорія спадкоємців, які вважаються автоматично такими, що прийняли спадщину, навіть якщо вони пропустили термін прийняття/відмови від спадщини. Відмовитися від нього в строк після 6 місяців від дня смерті спадкодавця ця категорія спадкоємців вже не зможе. 

Тобто, навіть для відмови від спадщини ви повинні вчинити певні нотаріальні дії, тобто, написати заяву про відмову від спадщини.

Відмовитися можна як від спадщини за заповітом, так і від спадщини за законом. При цьому у вас є право відмовитися або просто від усієї частини спадщини, на яку ви претендуєте, або ж зробити це на користь іншого спадкоємця згідно із законом, незалежно від черги, або іншого спадкоємця за заповітом. Таким чином, ви впливаєте на розмір часток спадкоємців у спадщині.

Якщо на вас одного було складено заповіт, але ви не хочете отримувати спадщину за заповітом, а хочете зробити це згідно із законом на загальних підставах з іншими спадкоємцями (родичами), то ви можете написати відповідну відмову у нотаріуса і отримувати спадщину згідно із законом. Тобто теж складається заява про відмову від спадщини, але з уточненням, що відмова йде від спадщини за заповітом.

Але спадкоємець не має права написати заяву про відмову від певної частини спадщини, наприклад: одержувати в спадщину машину спадкоємець не буде (не хоче), а квартиру буде. Подання такої заяви не передбачене. Якщо ви вирішили відмовитися від спадщини, то відмовляєтеся від неї цілком і повністю.

Тому перед тим, як відмовлятися від спадщини, радимо вам подумати про наслідки своєї дії, а якщо ви вже твердо вирішили, що відмовлятиметеся від спадщини, то треба це зробити не на словах, а у формі відповідної заяви.

Здійснення права на спадкування. Відмова від прийняття спадщини

На момент відкриття спадщини виникає спадкове правовідношення.

Водночас відкриття спадщини і закликання до спадщини недостатньо, щоб той чи Інший потенційний спадкоємець став правонаступником прав та обов'язків померлого.

Право на прийняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надається альтернатива: прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Прийняття спадщини — це засвідчення згоди спадкоємця вступити у всі відносини спадкодавця, які становлять у сукупності спадщину. Така згода повинна бути виражена встановленим законом способом. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи з застереженням.

  • Спадщина вважається прийнятою, якщо протягом шести місяців, починаючи із часу відкриття спадщини:
  • — спадкоємець подасть заяву про прийняття спадщини у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини;
  • — спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем, ні заявив про відмову від спадщини, тобто фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, чи цивільна дієздатність обмежена, вважаються за загальним правилом, такими, що прийняли спадщину. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

  1. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
  2. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
  3. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
  4. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.(ст. 1273ЦК)

  • Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
  • Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
  • Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
  • Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.

Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.(ст. 1275ЦК)

Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними.

Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.(ст. 1275ЦК)

  1. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями.
  2. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.
  3. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.(ст. 1283ЦК)

Якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо охорони всієї спадщини.

Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу, яка вживатиме заходів щодо охорони частини спадщини, що спадкується за законом.(ст. 1284ЦК)

Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з’явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень. (ст. 1285ЦК)

Спадкова трансмісія — перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи, яка мала право на спадщину і не прийняла її у зв'язку зі смертю.

Згідно зі ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

  • Отже, спадкова трансмісія можлива за наявності двох умов:
  • якщо спадщину відкрито (спадкодавець помер)
  • слідом за спадкодавцем помирає спадкоємець, не встигнувши у встановлений законом строк прийняти спадщину або відмовитися від неї.

2. Відмова від прийняття спадщини

Спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини протя­гом строку, встановленого для її прийняття (ст. 1273 ЦК).

Якщо спадкоємець має бажання відмовитися від спадщини, він зобов'язаний подати заяву про відмову від спадщини до нотаріаль­ної контори за місцем відкриття спадщини, яким вважається місце останнього проживання спадкодавця або, якщо не можна встано­вити останнє місця проживання спадкодавця, місце знаходження успадкованого майна або більшої його частини (ст. 1221 ЦК). Якщо цивільна дієздатність особи обмежена, вона може подавати заяву про відмову від спадщини тільки зі згоди піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може відмовитися від спад­щини зі згоди батьків і органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун, які вважають, що прийняття спадщини суперечить інтересам малолітньої, недієздатної особи, можуть відмовитися від спадщини лише з дозволу органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування приймає рішення, розгля­нувши заяву про згоду на відмову від спадщини, враховуючи при цьому, чи не буде відмова від спадщини порушувати інтереси неповнолітньої або недієздатної особи.

Відмова від спадщини є безумовною і беззастережною. Не можна відмовитися від спадкування з тією, наприклад, умовою, що спад­щина буде надалі прийнята, якщо будуть погашені чи прощені борги спадкодавця.

Якщо у спадкоємця (батьків, усиновлювачів, опікунів малоліт­ньої особи, опікунів недієздатної особи) протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини зміниться думка щодо прийняття спадщини, то він (його представники за законом) можуть відкликати заяву про відмову від спадщини та в установленому порядку (ст. 1273 ЦК) подати заяву про прийняття спадщини. Згода органу опіки та піклування для відкликання такої заяви батьками, усиновлювача- ми, опікунами малолітньої особи, опікунами недієздатної особи не потрібна.

Відмова від прийняття спадщини може бути або «безадресною» або зроблена на користь іншого спадкоємця. При цьому «адресат відмови» визначається залежно від того, хто відмовляється від спад­щини.

Якщо відмовляється від спадщини спадкоємець за заповітом, то він має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

При цьому спадкоємець за запо­вітом не може відмовитися на користь спадкоємця за законом. Його відмова від спадщини, якщо інших спадкоємців за заповітом не­має, може бути, очевидно, лише «безадресною».

Читайте также:  Може онук або онучка отримати спадщину бабусі?

Подальша доля спадщини вирішується відповідно до положень ЦК про спадкування за законом.

Натомість, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого з спадкоємців за законом незалежно від його черги.

Відмова від прийняття спадщини може бути лише на користь інших спадкоємців (чи за заповітом, чи за законом). Це пояснюється тим, що спадкоємець, який відмовляється від прийняття спадщини, роз­поряджається лише своїм правом на спадкування, але не спад­щиною, і тому не може передати спадкове майно будь-якій іншій особі на свій розсуд.

Головною підставою для одержання спадщи­ни спадкоємцями при спадкуванні за заповітом є воля заповідача. Це і підкреслюється в обмеженні права спадкоємця самостійно обирати адресата для відмови на його користь від спадщини. Визна­чальною є воля заповідача і в тих випадках, коли він підпризначив спадкоємця.

Спадкоємець за заповітом, який бажає відмовитися від спадщини, може відмовитися тільки на користь підпризначеного спадкоємця.

Прийняття «адресатом» спадщини, від якої спадкоємець відмо­вився на його користь, є його правом, а не обов'язком. Тому спадко­ємець, на користь якого відбулася відмова від спадщини, має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця є одностороннім правочином.

Тому вона має відповідати всім вимогам, що ставлять­ся до правочинів, а недотримання цих вимог може мати наслідком визнання її недійсною судом (ст.ст. 215, 216, 225, 229—231, 233 ЦК).

Після цього спадкоємець має вирішити, чи буде він приймати спад­щину чи відмовиться від неї без вказівки «адресата» або на користь іншої особи.

Правові наслідки «безадресної» відмови від спадщини встанов­лені ст. 1275 ЦК, котра передбачає низку ситуацій: відмову від спад­щини спадкоємця за заповітом, відмову від спадщини спадкоємця за законом тощо.

Загальним правилом є положення, за яким частка успадкованого майна, що належить спадкоємцям, може бути збільшена за рахунок частки спадкоємця, що відмовився від прийняття спадщини.

У випадку відмови від прийняття спадщини одного зі спадкоєм­ців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

При цьому відмова від спадщини одного зі спадко­ємців за заповітом може тягнути для інших спадкоємців за заповітом не лише прибутки, але й обтяження. Зокрема, якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ (ст.ст.

1237—1239 ЦК), обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за законом черги, яка має право на спадкування, частка у спадщи­ні, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Якщо особа, зазначена в заповіті як спадкоємець, з якихось причин не бажає приймати спадщину за заповітом (наприклад, не хоче виконувати заповідальний відказ), то вона може відмовитися від права спадкування за заповітом і набувати (за наявності відпо­відних підстав) статус спадкоємця за законом.

Відмова від спадщини

Змістом
права, яке виникає у спадкоємця у момент
відкриття спад­щини, охоплюється не
тільки можливість її прийняти, а й
можливість відмовитися від неї. Відмова
від спадщини як одна з гарантованих
спадкоємцеві можливостей закріплена
у ст. 1273
ЦК.

Якщо
спад­коємець не вчинив жодних з дій,
передбачених цією статтею, вва­жається,
що він відмовився від спадщини.
Спадкоємець за заповітом або за законом
може відмовитися від спадщини шляхом
подання про це заяви до нотаріальної
контори за місцем відкриття спадщини.

Таку заяву спадкоємець може подати
протягом шестимісячного строку з дня
відкриття спадщини.

Разом
з тим спадкоємець може
відмовитися від спадщини на ко­ристь
будь-кого з інших спадкоємців за заповітом
або за законом, а також на користь
держави, окремих юридичних осіб,
громадських організацій (ст.
1274 ЦК).

Якщо
спадкоємець за заповітом або за за­коном
відмовиться від спадщини, не зазначивши,
на чию користь він зробив цю відмову,
його частка переходить до спадкоємців
за запо­вітом або за законом та
розподіляється між ними у рівних частках.
Це
— так
зване прирощення
часток

(ст. 1275 ЦК).

Таке
ж правило за­стосовується і до випадків,
коли спадкоємець позбавлений права
спадкування. При цьому слід мати на
увазі, що після закінчення шес­тимісячного
строку не може бути збільшена частка у
спадщині з тих підстав, що хто-небудь
із спадкоємців відмовляється від
спадщини на користь інших спадкоємців.

У таких випадках особа, яка прийняла
спадщину, може передати право на все
одержане майно чи на його частку іншому
спадкоємцеві лише на підставі
загальноцивільних до­говорів —
купівлі-продажу,
дарування, міни.

Спадкоємець,
який має право на обов'язкову частку в
спадщині, теж має право відмовитись від
неї. У такому разі його частка перехо­дить
до спадкоємців за заповітом.

Відмова
від спадщини на користь онуків і правнуків
можлива у то­му випадку, якщо вони є
спадкоємцями за законом у порядку
пред­ставлення, а за заповітом —
коли
вони були утриманцями спадкодавця.

Відмова від спадщини
від імені неповнолітнього чи недієздатного,
яка повинна бути зроблена їхніми
законними представниками, мож­лива
лише за згоди на це органів опіки та
піклування, які дають свій висновок, що
така відмова не порушує прав неповнолітнього
чи недієздатного. Якщо на спадкоємця
за заповітом, що відмовився від прийняття
спадщини, було покладено заповідальний
відказ, обов'я­зок за цим відказом
переходить до інших спадкоємців за
заповітом, які прийняли спадщину, і
розподіляється між ними порівну. Якщо
все майно спадкодавець заповідає
призначеним ним спадкоємцям, частка
спадкоємця, що відпала, переходить до
інших спадкоємців за запо­вітом і
розподіляється між ними у рівних частках.
Відмова спадкоєм­ця за заповітом від
прийняття спадщини не позбавляє його
права на спадкування за законом.

Таким
чином, відмова від спадщини, також як і
її прийняття, є без­умовною і
беззастережною. Відмова
від прийняття спадщини може бути
відкликана лише протягом строку,
встановленого для її прийняття.

Відповідальність
спадкоємців за борги спадкодавця

Оскільки
у складі спадкового майна до спадкоємців
переходять не тільки права, а й обов'язки,
спадкоємці зобов
'язані
повідомляти
кре­диторів про відкриття спадщини,
якщо вони знають про борги спад­кодавця.

Кредиторові
надано право протягом
шести
місяців від дня, коли він
дізнався
або
міг
дізнатися
про
відкриття спадщини

пред'явити свої вимоги до спадко­ємців,
незалежно
від настання строку вимоги
(ст.

1281 ЦК).

Якщо ж кредитор не знав про
відкриття спадщини,
вимоги до спадкоємців йо­му належить
заявити
протягом
одного року від настання строку ви­моги
,
ї

лише тоді, коли протягом цього часу
кредитори не заявлять своїх вимог до
спадкоємців і їхні права будуть погашені.

Кожен із спадкоємців
зобов'язаний задовольнити вимоги
кредито­ра особисто шляхом одноразового
платежу, якщо немає ніяких інших
домовленостей спадкоємців із кредитором.
Якщо відбувається відмо­ва від такого
платежу, за позовом кредитора суд
накладає стягнення на спадкове майно,
яке прийняли спадкоємці у натурі,

Прийняття спадщини. Відмова від спадщини — Студопедия

На момент відкриття спадщини виникає спадкове правовідношення.

Водночас відкриття спадщини і закликання до спадщини недостатньо, щоб той чи інший потенційний спадкоємець став правонаступником прав та обов'язків померлого.

Право на прийняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, зміст якого полягає у тому, що спадкоємцю надається альтернатива: прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Прийняття спадщини — це засвідчення згоди спадкоємця вступити у всі відношення спадкодавця, які становлять у сукупності спадщину. Така згода має бути виражена способом, встановленим законом.

  • Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
  • Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець протягом шести місяців, починаючи із часу відкриття спадщини:
  • — подасть заяву про прийняття спадщини у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини;
  • — спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем, не заявив про відмову від спадщини, тобто фактично вступив в управління чи володіння спадковим майно;
  • — малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, вважаються, за загальним правилом, такими, що прийняли спадщину.
  • Встановлення презумпції прийняття спадщини неповнолітніми та недієздатними спадкоємцями звільняє суд від необхідності поновлювати строк для прийняття спадщини цими спадкоємцями, а також примушує нотаріуса більш відповідально ставитися до питання про видачу свідоцтва про спадщину.

Так, після смерті Д. свідоцтво про спадщину отримали його мати і син. Як з'ясувалася, у Д. була ще малолітня дочка від першого шлюбу Б., законні представники якої заяву про прийняття спадщини не подавали.

Із заявою про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та про продовження строку Для прийняття спадщини звернулася мати неповнолітньої Б.

Райсуд, який розглядав справу, задовольнив позов.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Спадкоємець за законом або за заповітом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку після її відкриття.

Неповнолітня особа (віком від 14 до 18 років) може відмовитися від спадщини лише за згодою батьків (усиновлювачів) піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновителі) опікуна можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній чи недієздатній особі лише з дозволу органів опіки та піклування.

Відмова від спадщини є безумовною і беззастережною. Спадкоємець за заповітом може відмовитися від своєї частки на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом — на користь іншого спадкоємця за законом, незалежно від його черги.

Читайте также:  Все про судовий збір в україні (звільнення, повернення, калькулятор розрахунку, зразок заяви)

Зразок заяви про відмову від спадщини (за законом на користь іншого спадкоємця)

Зразок заяви про відмову від спадщини(за законом на користь іншого спадкоємця)В_______________________ нотаріальну контору гр. ______________________________________, що мешкає в м. Києві, вул. ________, буд. __, кв.__ ідентифікаційний номер _____________________Заява ______ 20__ року помер мій чоловік П.І.Б., 1935 року народження (або зазначати повну дату народження в разі, якщо спадкоємцю вона відома), який мешкав за адресою: м. ______, вул. ___________, б. ___, кв. _____.Від своє частки у спадщині я відмовляюся на користь сина спадкодавця П.І.Б. (можливо зазначити адресу проживання, якщо така відома).Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України я маю право на частку в спільному майні подружжя, але одержувати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя не бажаю (якщо спадкове майно є особистою власністю спадкодавця, то необхідно це зазначити).Мені нотаріусом роз’яснено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, а також моє право відкликати заяву про відмову від спадщини до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини (статті 1273, 1274 ЦК України).«__» _________ 20___ року ________________ Підпис

поділитися в соціальних мережах

Свідоцтва про право на спадщину за законом у разі відмови спадкоємця… Зразки заяв зразок заяви про відмову від прийняття спадщини
Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії як передумова для… Зразок заяви про прийняття спадщини в інтересах малолітньогоПро номер спадкової справи, яку буде заведено на підставі цієї заяви, прошу повідомити мене за адресою
Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округуСвідоцтво про право на спадщину не встановлює нового права спадкоємця, а лише підтверджує його, оскільки право на спадщину згідно… Зразок заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини
Зразок заяви про прийняття спадщини за заповітом Зразок позовної заяви про поділ спадщини
Зразок позовної заяви про встановлення фактів постійного проживання…Після його смерті відкрилася спадщина квартира за вказаною адресою, інше нерухоме майно, а саме Зразок позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщиниПозивач: Онанченко Василь Васильович, зареєстрований та проживає за адресою: 02114 м. Київ, вул. Суворова, 17, кв. 11, Д. т. 444-44-44,…
Зразок позовної заяви про продовження строків прийняття спадщиниМій батько, П.І. Б., помер 20 квітня 2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть вл №12345. Заповіту він не лишив. Відповідно… Зразок позовної заяви про встановлення факту місця відкриття спадщини
Зразок позовної заяви про визначення додаткового строку для прийняття спадщини Заяви про відмову від одержання свідоцтва
Заяви-повідомлення про відмову від переважного права купівлі частки Заява поступила До н-ської державноїЗаява про відмову від прийняття спадщини з відсутністю вимоги про видачу свідоцтва про право власності
За місцем вимогиЦим повідомляю, що вищезазначену заяву я відкликаю та від цієї спадщини відмовляюся на користь сина спадкодавця Зразок заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом…

База даних захищена авторським правом © 2020 звернутися до адміністрації

blanki-ua.com.ua

Відмова від спадщини

Відповідно до закону, майно спадкодавця можна або прийняти в повному обсязі, або відмовитися від нього. Іншими словами, оформити будь-яку частину власності, належну у спадок, або відмовитися від будь-якої частини майна – неможливо. Дане положення чітко сформульовано в Цивільному кодексі України.

Наведемо приклад:

у зв’язку зі смертю спадкодавця було визначено склад спадкової маси. Зокрема, об’єкти нерухомості – квартира в столиці й дачний будиночок з невеликою земельною ділянкою у віддаленому районі. Єдиним правонаступником є син, який побажав оформити право власності тільки на частину спадщини – на житлову площу, розташовану в місті.

Від будови та земельноїділянки відмовився. Причини такого рішення зрозумілі – міським жителям без потреби сільська споруда, яка не тільки розташована віддалено, але ще й вимагає фінансових вкладень та ремонту. Однак нотаріус пояснив правонаступнику, що переоформити спадщину частково не можна.

Чоловік або повинен успадкувати квартиру й будиночок з землею, або оформити відмову від всієї нерухомості.

Підсумуємо – якщо родич приймає частину майна, юридично він приймає всі об’єкти, що входять в спадкову масу, в тому числі борги. Якщо ж спадкоємець відмовився від частини, він відмовляється від усієї власності.

Однак існує виняток з даного правила.

В якому випадку можлива часткова відмова?

Іноді родич отримує спадкові права з двох підстав. Наприклад, є першочерговим спадкоємцем за законом та вказаний також у заповіті. У такому випадку відмова від частини спадщини можлива.

Приклад: за життя громадянка С склала заповіт, розділивши власність між сином та донькою. Так, міську квартиру заповідала синові, а дачу в передмісті – доньці. Майно, що залишилося – машину з капітальним гаражем – в документі не згадала.

Тому розділ даної власності (машини та гаража) здійснюється у відповідністі із законом – між двома першочерговими спадкоємцями – дітьми.

Надалі син, який отримав мебльовану квартиру та предмети домашнього вжитку, оформив відмову від спадкової машини та гаража на користь своєї сестри.

Отже, особа, яка вступає у спадкові права з двох і більше підстав, може оформити відмову від частини власності, яка належить їй за однією або за кількома підставами.

Читайте також:  Чи можуть онуки отримати спадщину бабусі?

Підстави для вступу у спадок

Власність спадкодавця можуть прийняти (або не прийняти) такі особи:

  • зазначені в заповіті або ті, які є законними спадкоємцями;
  • при переході права (спадкова трансмісія) або в результаті відкриття спадщини.

Перш за все, правонаступнику потрібно знати, на яких підставах він вступає в права спадкування або відмовляється від майна.

Зверніть увагу! У відмовній заяві слід обов’язково вказати, від якого майна відмовляється спадкоємець: наприклад, від власності, зазначеної в заповіті або належної за законом. В іншому випадку буде вважатися, що відмова здійснюється щодо всього майна.

Правонаступник може оформити абсолютну відмову або вказати в заяві родича, який прийме частину власності. При абсолютній відмові неприйнята власність буде розділена між рештою претендентів, згідно з належними їм частками.

В статтях “Оформлення права на спадщину за законом” та “Спадщина за заповітом” ми розповіли про порядок оформлення майна після смерті власника.

Як частково відмовитися від майна?

Неприйняття майна (як і прийняття) оформляється документально. Потенційний спадкоємець звертається до нотаріуса, якому подає заяву. У документі вказується наступна інформація:

  • найменування та адреса нотаріальної контори;
  • П. І. Б., місце проживання заявника;
  • П. і. Б. заповідача, останнє місце проживання, дата смерті;
  • склад спадкового майна;
  • підстави для вступу у спадок;
  • яка частина власності не приймається;
  • дата складання;
  • підпис.

До заяви додаються документи (у копіях): паспорт заявника, заповіт (за наявності), документація, яка підтверджує родинні зв’язки.

У статті “Скільки коштує оформлення спадщини (витрати при вступі у спадщину в Україні)” ми розповіли про вартість нотаріальних послуги, розмір держмита та пільги, якими можуть скористатися певні категорії спадкоємців.

Наслідки відмови

Нотаріус не видає «відмовнику» будь-які документи, які підтверджують неприйняття частини спадщини. Тільки присвоює заяві реєстраційний номер, реєструє в книзі, заносить інформацію в загальну базу.

Читайте також:  Спадщина з 1 листопада 2018

Перед тим як піти на такий крок, як неприйняття спадщини, слід пам’ятати: відмова носить безумовний характер. Правонаступник надалі не зможе змінити рішення або анулювати відмову, навіть у судовому порядку.

Після подання відмовної заяви будь-які зобов’язання щодо успадкованої власності припиняються. Іншими словами, «відмовник» не зобов’язаний утримувати майно, охороняти, проводити ремонтні роботи, перераховувати комунальні платежі і таке інше.

Якщо вас цікавить питання, куди подавати заяву про відмову від спадщини, прочитайте нашу попередню статтю “Місце відкриття спадщини“.

Зверніть увагу!

  • У зв’язку з частими змінами в законодавстві інформація може стати неактуальною швидше, ніж ми встигаємо її оновлювати на сайті.
  • Всі випадки індивідуальні та залежать від багатьох факторів.
  • Тому для вас працюють безкоштовно експерти-консультанти! Розкажіть про вашу проблему – ми допоможемо її вирішити! Запитайте прямо зараз!

Цивільне право України — Харитонов Є.О. — 2. Відмова від прийняття спадщини

Спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття (ст. 1273 ЦК).

Якщо спадкоємець має бажання відмовитися від спадщини, він зобов'язаний подати заяву про відмову від спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, яким вважається місце останнього проживання спадкодавця або, якщо не можна встановити останнє місця проживання спадкодавця, місце знаходження успадкованого майна або більшої його частини (ст. 1221 ЦК). Якщо цивільна дієздатність особи обмежена, вона може подавати заяву про відмову від спадщини тільки зі згоди піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може відмовитися від спадщини зі згоди батьків і органу опіки та піклування.

Батьки (усиновлювачі), опікун, які вважають, що прийняття спадщини суперечить інтересам малолітньої, недієздатної особи, можуть відмовитися від спадщини лише з дозволу органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування приймає рішення, розглянувши заяву про згоду на відмову від спадщини, враховуючи при цьому, чи не буде відмова від спадщини порушувати інтереси неповнолітньої або недієздатної особи.

Відмова від спадщини є безумовною і беззастережною.

Не можна відмовитися від спадкування з тією, наприклад, умовою, що спадщина буде надалі прийнята, якщо будуть погашені чи прощені борги спадкодавця.

Якщо у спадкоємця (батьків, усиновлювачів, опікунів малолітньої особи, опікунів недієздатної особи) протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини зміниться думка щодо прийняття спадщини, то він (його представники-за законом) можуть відкликати заяву про відмову від спадщини та в установленому порядку (ст. 1273 ЦК) подати заяву про прийняття спадщини. Згода органу опіки та піклування для відкликання такої заяви батьками, усиновлювачами, опікунами малолітньої особи, опікунами недієздатної особи не потрібна.

Читайте также:  Як стягнути аліменти з непрацюючого батька?

Відмова від прийняття спадщини може бути або «безадресною» або зроблена на користь іншого спадкоємця.

При цьому «адресат відмови» визначається залежно від того, хто відмовляється від спадщини.

Якщо відмовляється від спадщини спадкоємець за заповітом, то він має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

При цьому спадкоємець за заповітом не може відмовитися на користь спадкоємця за законом. Його відмова від спадщини, якщо інших спадкоємців за заповітом немає, може бути, очевидно, лише «безадресною».

Подальша доля спадщини вирішується відповідно до положень ЦК про спадкування за законом.

Натомість, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого з спадкоємців за законом незалежно від його черги.

Відмова від прийняття спадщини може бути лише на користь інших спадкоємців (чи за заповітом, чи за законом).

Це пояснюється тим, що спадкоємець, який відмовляється від прийняття спадщини, розпоряджається лише своїм правом на спадкування, але не спадщиною, і тому не може передати спадкове майно будь-якій іншій особі на свій розсуд. Головною підставою для одержання спадщини спадкоємцями при спадкуванні за заповітом є воля заповідача.

Це і підкреслюється в обмеженні права спадкоємця самостійно обирати адресата для відмови на його користь від спадщини. Визначальною є воля заповідача і в тих випадках, коли він підпризначив спадкоємця. Спадкоємець за заповітом, який бажає відмовитися від спадщини, може відмовитися тільки на користь підпризначеного спадкоємця.

Прийняття «адресатом» спадщини, від якої спадкоємець відмовився на його користь, є його правом, а не обов'язком. Тому спадкоємець, на користь якого відбулася відмова від спадщини, має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця є одностороннім правочином.

Тому вона має відповідати всім вимогам, що ставляться до правочинів, а недотримання цих вимог може мати наслідком визнання її недійсною судом (ст.ст. 215, 216, 225,229-231,233 ЦК). Після цього спадкоємець має вирішити, чи буде він приймати спадщину чи відмовиться від неї без вказівки «адресата» або на користь іншої особи.

Правові наслідки «безадресної» відмови від спадщини встановлені ст. 1275 ЦК, котра передбачає низку ситуацій: відмову від спадщини спадкоємця за заповітом, відмову від спадщини спадкоємця за законом тощо.

Загальним правилом є положення, за яким частка успадкованого майна, що належить спадкоємцям, може бути збільшена за рахунок частки спадкоємця, що відмовився від прийняття спадщини.

У випадку відмови від прийняття спадщини одного зі спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

При цьому відмова від спадщини одного зі спадкоємців за заповітом може тягнути для інших спадкоємців за заповітом не лише прибутки, але й обтяження. Зокрема, якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ (ст.ст.

1237-1239 ЦК), обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.

Якщо від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за законом черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Якщо особа, зазначена в заповіті як спадкоємець, з якихось причин не бажає приймати спадщину за заповітом (наприклад, не хоче виконувати заповідальний відказ), то вона може відмовитися від права спадкування за заповітом і набувати (за наявності відповідних підстав) статус спадкоємця за законом.

3. Спадкова трансмісія4. Відумерлість спадщини5. Поділ і перерозподіл спадщини6. Відповідальність за боргами спадкодавця7. Охорона спадкового майна та управління ним8. Оформлення права на спадщинуГлава 39. Спадковий договір1. Поняття та ознаки спадкового договору2. Сторони спадкового договору3. Зміст спадкового договору

Відмова від спадщини та наслідки її застосування — Юридична Газета

З моменту відкриття спадщини у спадкоємців постає питання: як правильно та швидко оформити свої спадкові права? Чинне законодавство встановлює термін тривалістю 6 місяців, протягом якого спадкоємці можуть заявити про своє бажання оформити спадщину або відмовитися від неї.

Маєте Телеграм? Два кліки — і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

При вирішенні питання щодо доцільності прийняття спадщини слід враховувати, що спадкоємець набуває не тільки права, але й обов’язки, що належали спадкодавцеві та не припинилися внаслідок його смерті.

На практиці найбільш поширеною є ситуація, коли у спадкодавця залишилось майно, банківські вклади тощо, і при цьому, відсутні будь-які майнові зобов’язання, виконання яких може «поглинути» усі залишені спадкодавцем надбання.

Однак, іноді у спадкоємців виникають обставини, за яких прийняття спадщини є недоцільним. Як бути в такій ситуації та грамотно скористатись своїми правами?

Українська правова система визначає спадкування як універсальне правонаступництво. Тобто, спадщину можна або прийняти повністю, або відмовитися від неї взагалі.

Не допускається прийняття або відмова від спадщини з умовою чи з застереженням. Прийняти або не прийняти спадщину – це право, а не обов’язок спадкоємця.

Тому, початок перебігу строку відмови від прийняття спадщини починається з часу, коли спадкоємець набуває свого суб’єктивного права на спадкування.

Для прийняття спадщини спадкоємець у встановлений законодавством 6-місячний термін має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (вказане не розповсюджується на осіб, які набувають спадщину в силу закону). Якщо особа, якій належало подати заяву про прийняття спадщини, не вчинила цієї дії, то спадщина вважається не прийнятою.

Однак, не звернення з указаною заявою, ще не свідчить про відмову від спадщини. Тому, слід розрізняти неподання заяви про прийняття спадщини протягом встановленого строку й подання заяви про відмову від спадщини.

Так, в першому випадку особа не здійснює свого права, внаслідок чого втрачає можливість прийняти спадщину, а в іншому – вчиняє активні дії, тобто реалізує своє право на відмову від прийняття спадщини.

Щодо процедури відмови від спадщини, то вона передбачає подання спадкоємцем  за заповітом або за законом відповідної заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Цивільне законодавство передбачає, що відмова від прийняття спадщини за заповітом, не позбавляє особу права на спадкування за законом.

Тобто, відмова від спадщини буде вважатися «повною», якщо в заяві буде зазначено, що спадкоємець відмовляється від спадкування як за заповітом, так і за законом.

Наразі можна стверджувати, що в Україні існує два види відмови від прийняття спадщини. Перша – безадресна, тобто, без зазначення конкретної особи, на користь якої вона зроблена. У такому випадку спадкоємцеві байдуже, до кого перейде його частка у спадщині. Другий вид відмови від прийняття спадщини – адресна.

В такому разі спадкоємець зазначає в своїй заяві коло тих осіб, на користь яких здійснюється відмова.

У даному випадку наслідки відмови від спадщини будуть принципово відмінними від тих, що настають у зв’язку з безадресною відмовою, адже частка спадкоємця, який відмовився, вже не розподіляється порівну між усіма спадкоємцями, а переходить лише до тих, які вказані ним у заяві.

Наявність адресної відмови від спадщини по своїй суті дещо суперечить положенню Цивільного Кодексу України щодо безумовності спадщини (ч.5 ст.1273 Цивільного Кодексу). Так, відмова на чиюсь корить є нічим іншим як відмова з певною умовою – коли частка переходить не до всіх спадкоємців, а лише до того, який вказаний у заяві про відмову.

Слід звернути увагу, що спадкоємець за заповітом може відмовитися від спадщини лише на користь того спадкоємця, який указаний в заповіті. Тому, якщо заповіт складений на користь однієї особи, то відмова спадкоємця від спадщини може бути лише безадресною.

В такому випадку постає питання, як розподіляється спадщина між іншими спадкоємцями? Відповідь на це питання можна знайти у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Так, п.

5 Постанови слід розуміти таким чином, що в разі наявності заповіту на все майно та відмови від прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом, право на спадкування одержують спадкоємці за законом.

Слід також враховувати, що незалежно від наявності заповіту до процедури спадкування мають залучатись також і спадкоємці з правом на обов’язкову частку в спадщині. У нормах Цивільного Кодексу України про відмову від прийняття спадщини не вказується, чи може спадкоємець, який успадковує обов’язкову частку, відмовитися від неї.

Дане питання є досить важливим, а тому, потребує законодавчого врегулювання. На мою думку, такий спадкоємець не може відмовитися на користь інших спадкоємців, оскільки його право є виключно особистим.

Зважаючи, що право на обов’язкову частку в спадщині зумовлене неповноліттям чи  непрацездатністю особи, то відмова від нього буде суперечити основному його призначенню – забезпечення захисту уразливих категорій населення.

Підсумовуючи вищевикладене, хотілося б зазначити, що прийняття або відмова від прийняття спадщини – це особисте рішення, а не обов’язок спадкоємця.

Доцільність відмови залежить від конкретної життєвої ситуації, як то: небажання успадковувати майнові зобов’язання, що значно перевищують вартість залишеного спадкодавцем майна та грошових коштів; оптимізація оподаткування спадщини (як відомо, спадкоємці першої черги звільнені від оподаткування спадщини) тощо.

При цьому слід завжди пам’ятати, що життєві обставини іноді кардинально змінюються, тому особа, що відмовляється від спадщини, завжди може відкликати свою заяву в межах загального строку прийняття спадщини та скористатись усіма правами спадкоємця, що передбачені законом.

Ссылка на основную публикацию